Біліченко Іван Сергійович Теоретичні та практичні засади правового регулю­вання трудових правовідносин працівників прокуратури

Краткое описание

Біліченко Іван Сергійович, юрист ТОВ «Золота підкова 1991»: «Теоретичні та практичні засади правового регулю­вання трудових правовідносин працівників прокуратури» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському національному універ­ситеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет
імені Г. С. Сковороди
На правах рукопису
БІЛІЧЕНКО ІВАН СЕРГІЙОВИЧ
УДК 343.163 : 349.22 (477)
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Процевський Віктор Олександрович
доктор юридичних наук, професор
Харків – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...4
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ
ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ:
ІСТОРИЧНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД.....................................................13
1.1.Історико-правовий аналіз юридичних підстав виникнення та припинення
трудових правовідносин працівників прокуратури...........................................13
1.2.Особливості правових підстав виникнення та припинення трудових
правовідносин працівників прокуратури у деяких зарубіжних країнах
………………………………………………………………………………..…..22
Висновки до розділу 1.........................................................................................35
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
ПРАЦІВНИКІВ ПРОКУРАТУРИ....................................................................37
2.1. Особливостідиференціації правового регулювання трудових
правовідносин працівників прокуратури............................................................37
2.2. Працівник прокуратури як суб’єкт трудових правовідносин.................55
2.3. Особливості змісту трудових правовідносин за участі працівників
прокуратури...........................................................................................................75
Висновки до розділу 2.........................................................................................91
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА
ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ
ПРОКУРАТУРИ..................................................................................................94
3.1. Правові підстави виникнення трудових правовідносин працівників
прокуратури...........................................................................................................94
3.2. Правові підстави зміни трудових правовідносин працівників
прокуратури.........................................................................................................111
3
3.3. Правові підстави припинення трудових правовідносин працівників
прокуратури.........................................................................................................123
Висновки до розділу 3.......................................................................................162
ВИСНОВКИ........................................................................................................169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................178

4
ПЕРЕЛІК УМОВНИК СКОРОЧЕНЬ
КУ – Конституція України;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
ВРУ – Верховна Рада України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
ГПУ – Генеральна прокуратура України;
КДКП – Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів;
НАПУ – Національна академія прокуратури України.
5
ВСТУП
Актуальність теми.Прокуратура становить собою єдину державну
систему, що здійснює закріплені Конституцією України обов’язки по захисту
прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Прийняття
Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. за № 1697-VII˗
важливий етап реформування прокуратури в контексті створення нової
моделі цього органу відповідно до принципів та стандартів Ради Європи. У
пояснювальній записці до проекту чинного нині вказаного Закону зверталась
увага на ключовий аспект запланованої реформи, зокрема, на
переосмислення ролі прокуратури у захисті інтересів людини та
громадянина, держави та суспільства, на позбавлення цього органу
надмірних повноважень щодо здійснення загального нагляду за додержанням
законів з одночасним запровадженням правових механізмів, що дозволять
підвищити ефективність діяльності прокуратури та зосередити основну
увагу на питаннях, пов’язаних із кримінальним судочинством. Одним із
заходів підвищення ефективності діяльності цього органу в рамках
проведеної реформи послужила кардинальна зміна підходу держави до
формування штату прокуратури. Із набуттям чинності Закону України «Про
прокуратуру» були реформовані й підстави виникнення, зміни і припинення
трудових правовідносин працівників прокуратури, їх трудова
правосуб’єктність та й правове регулювання сфери правовідносин в цілому
зазнало суттєвих змін, а саме: (а) підвищено вимоги до кандидатів на посаду
прокурора, (б) добір таких кандидатів здійснюється на конкурсній основі,
(в) планується створення органу, діяльність якого спрямована на відбір осіб
на посаду прокурорів та вирішення питання про їх звільнення –
Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, та ін.
Вищевказані ключові перетворення спрямовані на підвищення
ефективності діяльності прокуратури, у тому числі, шляхом допуску до
роботи в її органах найбільш кваліфікованих осіб, наділених усіма
6
необхідними професійними й особистими якостями, які дозволять втілити в
життя реформу цього органу. Однак перші місяці дії названого Закону
виявили низку його недоліків, а деякі з них ˗ навіть свою неефективність,
зокрема, у плані проведених кадрових змін, особливо в частині гарантування
прав співробітників органів прокуратури під час виникнення чи припинення
ними трудових правовідносин.
Окремі аспекти триваючого процесу реформування органів
прокуратури потребують дослідження на монографічному рівні, у тому числі
і проблематики правового регулювання трудових правовідносин працівників
цього органу. Необхідно відзначити, що теоретичні та практичні засади
правового регулювання трудових правовідносин працівників прокуратури не
були предметом самостійного дослідження на монографічному рівні.
Особливості правового статусу працівника прокуратури як суб’єкта
трудового права розглядалися в наукових роботах А. В. Акуліч; деякі аспекти
правового регулювання трудових правовідносин працівників цього органу
вивчали К. О. Кизименко і О. О. Шевцов; особливості реалізації такими
працівниками своїх трудових прав розкривали у своїх працях В. В. Грюк і
Р. В. Татарінов; А. О. Мельниченко освітлювала специфіку правового
регулювання заохочень працівників цих органів; загальні питання
працевлаштування та виникнення трудових правовідносин цих державних
службовців проаналізували А. В. Андрушко,І. П. Греков,
Н. М. Неумивайченко; особливості їх працевлаштування вивчалися в
кандидатських дисертаціях В. В. Безусого, Р. І. Шабанова; підстави
виникнення трудових відносин та юридичні факти в трудовому праві
розглядалися в публікаціях В. А. Андронової, О. В. Данилюка,
І. І. Митрофанова, П. Д. Пилипенка, Л. В. Солодовник та ін.
Деякі питання в досліджуваній царині висвітлювали в наукових працях
такі учені-правознавці, як В. М. Андріїв, І. А. Безклубий, Н. Б. Болотіна,
М. М. Бурбика, С. Я. Вавженчук, Н. М. Вапнярчук, В. С. Венедіктов,
С. В. Венедіктов, Л. П. Гаращенко, Ю. М. Гришина, В. В. Долежан,
7
Д. В. Журавльов, Т. А. Занфірова, Г .С. Іванова, М. І. Іншин, К. В. Коваленко,
В. С. Ковригін, В. М Горшеньов, М. Ю. Івчук, І. О. Катузова, С. І. Кожушко,
С. В. Лозовой, С. С. Лукша, Р. Д. Ляшенко, Н. О. Мельничук,
О. В. Москаленко, Д. С. Підкопай, С. М. Прилипко, О. І. Процевський,
В. О. Процевський,С. В. Подкопаєв, О. В. Тищенко, С. М. Черноус,
В. І. Щербина, О. М. Ярошенко та ін. Проте необхідно відзначити, що
теоретичні і практичні основи правової регламентації трудових
правовідносин працівників прокуратури ще не були предметом окремого
дослідження на монографічному рівні.
Отже, в контексті набуття чинності новим Законом України
«Про прокуратуру», а також із урахуванням відсутності фундаментальних
наукових праць, спрямованих на розкриття теоретичних та практичних засад
правового регулювання трудових правовідносин працівників органів
прокуратури, монографічне вивчення зазначених проблематичних питань на
сьогодні є особливо актуальним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана згідно з тематикою наукових досліджень кафедри
цивільно-правових дисциплін, господарського та трудового права
Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.
Вона ґрунтується на положеннях цільової комплексної програми
«Гармонізація законодавства про працю за європейськими стандартами»
(номер державної реєстрації OIIIU006436), затвердженої на період
з 01.01.2011 р. по 01.12.2015 р. Тема дисертаційної роботи затверджена
вченою радою Харківського національного педагогічного університету
ім. Г.С. Сковороди (протокол № 6 від 16 грудня 2014 р.).
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження
є комплексний аналіз теоретичних та практичних засад правового
регулювання трудових правовідносин працівників прокуратури, а також
розроблення та обґрунтування авторських пропозицій з удосконалення
відповідних положень чинного законодавства.
8
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі задачі:
 здійснити історико-правовий аналіз юридичних підстав виникнення
та припинення трудових правовідносин працівників прокуратури;
 установити специфіку правових підстав виникнення та припинення
трудових правовідносин працівників прокуратури у деяких зарубіжних
країнах;
 визначити особливості диференціації правового регулювання
трудових правовідносин працівників прокуратури;
 розкрити правовий статус працівника прокуратури як суб’єкта
трудових правовідносин;
 назвати особливості змісту трудових правовідносин за участі
працівників прокуратури;
 провести поглиблений аналіз правових підстав виникнення, зміни та
припинення трудових правовідносин працівників прокуратури.
Об’єктом дослідження виступили суспільні відносини, що виникають
у зв’язку з прийняттям на роботу працівників прокуратури, просуванням їх
по службі та звільненням.
Предметом дослідження послужили теоретичні та практичні засади
правового регулювання трудових правовідносин працівників органів
прокуратури.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтям дисертації обрано з
урахуванням поставленої мети та завдань, об’єкта та предмета дослідження.
Діалектичний метод, як загальнонауковий для пізнання, було застосовано
при розгляді правових підстав виникнення та припинення з працівниками
прокуратури трудових правовідносин в їх розвитку і взаємозв’язку із
загальними категоріями трудового права та законодавства (розділи 2; 3).
Формально-логічний (догматичний) задіяно для з’ясування понять і термінів,
використаних в нормах чинного законодавства України, що регулюють
трудові правовідносини працівників прокуратури (розділи 2; 3). За
9
допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняльний аналіз
досліджуваного питання із досвідом зарубіжних країн у даній сфері (розділ 1).
Системно-структурний використано при розкритті правових підстав
виникнення та припинення трудових правовідносин як системи юридичних
фактів (розділ 3). Логіко-юридичний метод дозволив виявити недоліки
чинного трудового законодавства та довести необхідність удосконалення його
норм щодо захисту прав працівників органів прокуратури при прийнятті на
роботу та під час звільнення (розділи 2; 3). Історичний став у нагоді при
розгляді специфіки правового регулювання трудових правовідносин цих
працівників в різні історичні періоди розвитку України (розділ 1).
Опрацювання методом моделювання допомогло сконструювати і
модифікувати певні зміни до чинного законодавства України в досліджуваній
сфері (розділи 2; 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за
характером і змістом розглянутих проблемних питань дисертація є першим в
Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних та
практичних засад правового регулювання трудових правовідносин
працівників прокуратури. У результаті проведеного дослідження
сформульовано нижченаведені основні висновки і пропозиції, що мають
наукову новизну й практичну значимість й виносяться на захист.
Уперше:
 досліджено елементи фактичних складів, що є підставами
виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин працівників
прокуратури, відповідно до положень Законів України «Про прокуратуру» та
«Про очищення влади»;
 обґрунтовано нагальну потребу підготовки і прийняття Державної
цільової програми із розвитку соціального партнерства при регулюванні
трудових правовідносин працівників прокуратури, спрямованої на
розширення кола питань, що мають бути врегульовані актами соціального
партнерства на різних рівнях з метою захисту прав працівників прокуратури;
10
 аргументується пропозиція опрацювання і прийняття спеціальної
Методики перевірки наявності в особи, яка бажає стати працівником
прокуратури, необхідних моральних якостей з метою запровадження такої
перевірки кандидата на посаду прокурора шляхом проведення з ним
співбесіди і тестування із психологом;
 доведено необхідність проведення обов’язкової перевірки
підписаних працівником прокуратури документів після прийняття висновку
медичної комісії про неможливість виконання ним своїх службових
обов’язків до прийняття рішення про його звільнення, а також визнання
недійсними всіх документів, що підписані цих працівником з моменту
набрання чинності рішення суду про визнання його обмежено дієздатним або
недієздатним.
Удосконалено:
 теоретичне вчення щодо єдності та диференціації правового
регулювання трудових правовідносин працівників прокуратури із
систематизацією нормативно-правових актів різних рівнів, які регулюють цю
групу правовідносин;
 склад ознак трудової правосуб’єктності працівників цього органу з
урахуванням положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня
2014 р.;
 перелік трудових прав та обов’язків працівників прокуратури з
урахуванням положень зазначеного Закону;
 теоретичне вчення щодо необхідності приведення положення Закону
України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. щодо підстав виникнення
та припинення трудових правовідносин працівників цього органу до
приписів Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. за
№ 1700-VII.
Набули подальшого розвитку положення щодо:
11
 дослідження історичного та зарубіжного досвіду правового
регулювання виникнення та припинення трудових правовідносин
працівників прокуратури, узагальнення юридичних фактів, що становлять
універсальну модель фактичного складу виникнення та припинення трудових
правовідносин названих осіб;
 умов та підстав виникнення трудових правовідносин працівників
прокуратури із доведенням того, що умови є об’єктивно існуючими
обставинами та факторами, які дозволяють порушити це питання, формують
основу для їх виникнення у разі появи відповідного фактичного складу;
 обґрунтування необхідності встановлення 14-денного строку для
прийняття уповноваженою посадовою особою прокуратури рішення про
звільнення працівника прокуратури з моменту подання останнім заяви про
звільнення за власним бажанням.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в
дисертації теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки
можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій діяльності – як вагоме підґрунтя для
подальших наукових досліджень трудових правовідносин працівників
прокуратури, підстав виникнення та припинення таких правовідносин;
– у правотворчій сфері – при опрацюванні пропозицій стосовно
вдосконалення законодавства щодо правового регулювання трудових
правовідносин працівників прокуратури;
– у правозастосовній діяльності – як наукове тлумачення відповідних
положень чинного трудового законодавства, а також при вирішенні
конкретних практичних питань, що виникають в рамках трудових
правовідносин працівників органів прокуратури;
– у навчальному процесі – при викладанні дисциплін «Трудове право
України», при підготовці монографій, наукових статей, підручників,
навчальних і методичних посібників, методичних матеріалів, у науково-
12
дослідницькій роботі курсантів та студентів вищих юридичних навчальних
закладів.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки та практичні
рекомендації, що містяться в роботі, обговорювались і були схвалені на
засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін, господарського та
трудового права Харківського національного педагогічного університету
ім. Г. С. Сковороди. Ключові положення дисертації були представлені на
таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Пріоритетні
напрямки розвитку правової системи України» (м. Львів, 30–31 січня
2015 р.); «Верховенство права в процесі створення держави та захисту прав
людини в Україні» (м. Одеса, 13-14 лютого 2015 р.); «Вплив юридичної
науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків,
20-21 лютого 2015 р.); «Юридичні науки: історія, сучасний стан та
перспективи досліджень» (м. Київ, 15-16 травня 2015 р.); «Правове
регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги
сьогодення» (м. Запоріжжя,24-25 липня 2015 р.); «Актуальні питання теорії
та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права»
(м. Київ, 10-11 червня 2016 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11-ти наукових
працях, у тому числі в 4-х наукових статтях, опублікованих у наукових
виданнях України, визнаних фаховими з юридичних наук, а також в одній
статті, опублікованій у науковому виданні іноземної держави та в 6-ти тезах
наукових доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове
вирішення наукового завдання, що полягає вдослідженні теоретичних і
практичних засад правового регулювання трудових правовідносин
працівників прокуратури, обґрунтовано пропозицій щодо удосконалення
правового регулювання цієї групи правовідносин на підставі комплексного
аналізу трудового законодавства, практики його застосування й теоретичних
положень у розглядуваній сфері. На підставі проведеного дослідження
зроблено такі висновки і пропозиції, спрямовані на досягнення поставленої
мети:а
1. З розвитком законодавства про регулювання відносин із призначення
на посаду та звільнення з неї працівника прокуратури поступово збільшилася
кількість вимог, що ставляться до осіб, які можуть бути призначені на
відповідні посади, а такожускладнилася процедура їх призначення та
звільнення.Поступово на законодавчому рівні сформовано фактичний склад,
що є підставою для призначення на посади працівників прокуратури.
2. Модельний фактичний склад виникнення трудових правовідносин
працівників прокуратури за законодавством деяких зарубіжних країн
включає: (а) успішне складання кваліфікаційного іспиту, (б) написання заяви
про прийняття на роботу, (в) наявність подання про призначення на посаду й
(г) затвердження призначення певної особи на посаду прокурора. Окрім
цього, має місце спеціальна правосуб`єктність працівників, що означає
можливість виникнення трудових правовідносин в якості працівника органів
прокуратури тільки в осіб, які відповідають конкретним критеріям:
(а) досягли необхідного віку, (б) належать до громадянства певної країни,
(в) проживають протягом установленого строку на її території, (г) мають
відповідну освіту, (д) склали кваліфікаційний іспит, (е) мають стаж роботи та
ін.
3. Правове регулювання трудових правовідносин працівників
прокуратури на сьогодні перебуває у стадії реформування: поряд з новим
170
Законом України «Про прокуратуру», що набув чинності 15 липня 2015 р.,
діє значна кількість підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих на
виконання попереднього Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада
1991 р., № 1789-ХІІ.
4. Диференціація правового регулювання на рівні актів соціального
партнерства та локальних нормативно-правових актів не відбувається. Ці
документи за своїм змістом майже повністю повторюють положення
спеціальних законів та підзаконних нормативно-правових актів у сфері
регулювання трудових правовідносин працівників прокуратури.
5. Існує необхідність поступового реформування сфери трудових
правовідносин працівників прокуратури в плані запровадження
децентралізації правового регулювання цих відносин за рахунок розширення
кола питань, що визначаються на рівні актів соціального партнерства –
галузевих та регіональних угод.
6. При регулюванні трудових правовідносин працівників прокуратури
пропонується розробити Державну цільову програму із розвитку соціального
партнерства, в якій окреслититакі питання: (а) завдання з розробки
спеціального правового регулювання відносин щодо підписання актів
соціального партнерства між профспілковими організаціями працівників
прокуратури та державою в особі органів державної влади, що виступають
роботодавцями цих працівників; (б) проведення переговорів між
профспілковими організаціями працівників прокуратури та органами
державної влади, що забезпечують зайнятість цієї верстви працівників, щодо
розширення кола питань, які мають бути врегульовані актами соціального
партнерства на різних рівнях; (в) планування бюджетного фінансування
діяльності органів прокуратури в такий спосіб, щоб забезпечити можливість
реалізації положень актів соціального партнерства зі сторони роботодавців;
(г) визначення порядку впровадження регулювання трудових правовідносин
працівників прокуратури на рівні актів соціального партнерства із можливим
проведенням експерименту у визначених адміністративних одиницях.
171
7. Складовою спеціального правового статусу працівників прокуратури
є насамперед наявність у них спеціальної трудової правосуб’єктності,
ознаками якої є: (а) громадянство України, (б) вища юридична освіта,
(в) неперебування особи в інших трудових правовідносинах та дотримання
інших обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами
діяльності, встановленими в антикорупційному законодавстві,
(г) невходження особи до складу політичної партії, (д) відсутність судимості
й факту притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення
корупційного правопорушення, (е) наявність певного стажу, (є) володіння
державною мовою, (ж) невизнання особи судом обмежено дієздатною або
недієздатною, (з) відсутність захворювань, що перешкоджають виконанню
обов’язків прокурора, а також характеристик, що обмежують право зайняття
посади прокурора відповідно до Закону України «Про очищення влади»,
(и) доброчесність.
8. Пропонується доповнити чиннийЗакон України «Про прокуратуру»
статтею 32-1такого змісту: «Стаття 32-1. Перевірка моральних якостей
кандидата на посаду прокурора. Разомз проведенням спеціальної перевірки
кандидатів на посаду прокурора, визначеної у ст. 32 цього Закону, кожен
кандидат проходить співбесіду та тестування з психологом щодо
встановлення його моральних якостей. Співбесіда та тестування провадяться
відповідно до Методики перевірки наявності в особи, яка бажає стати
працівником прокуратури, необхідних моральних якостей».
9. Обґрунтовано необхідність розроблення Методики перевірки
наявності в особи, яка бажає стати працівником прокуратури, необхідних
моральних якостей із залученням фахівців у сфері психології.
10. Трудові права та обов’язки працівників прокуратури
регламентуються як загальними нормативно-правовими актами у сфері
трудових відносин (Кодекс законів про працю, Закони України «Про
відпустки» та «Про оплату праці»), так і спеціальними нормативноправовими актами (Закон України «Про прокуратуру», правила внутрішнього
172
трудового розпорядку відповідної прокуратури).Трудові права та обов’язки
працівників прокуратури поділяються на загальні, властиві всім працівникам,
та спеціальні, що стосуються тільки працівників прокуратури й характеру
виконуваної ними роботи.
11. Виникнення трудових правовідносин працівника прокуратури
відбувається на підставі фактичного складу, складові якого різняться залежно
від виду прокуратури, на посаду в якій претендує особа. У чинному Законі
України «Про прокуратуру» закріплені підстави виникнення трудових
правовідносин прокурорів місцевих прокуратур, а також Спеціалізованої
антикорупційної прокуратури, військових прокуратур та Генерального
прокурора України. Має місце прогалина в правовому регулюванні щодо
призначення на посади прокурорів регіональних та прирівняних до них
прокуратурі прокурорів Генеральної прокуратури України. У контексті
триваючого реформування системи прокуратури України вказана прогалина
може бути пояснена незавершеністю цього процесу.
12. Фактичний склад, що є підставою для виникнення трудових
правовідносин працівника місцевої прокуратури, складається з таких
юридичних фактів: (а) прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією
прокурорів рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора;
(б) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до
Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідної заяви та
документів, визначених Законом України «Про прокуратуру»; (в) здійснення
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на підставі поданих
кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб
вимогам, що пред’являються до кандидата на посаду прокурора;
(г) складання кваліфікаційного іспиту; (д) оприлюднення Кваліфікаційнодисциплінарною комісією прокурорів на офіційному веб-сайті списку
кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит; (е) організація
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів спеціальної перевірки
кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит; (є) визначення
173
Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рейтингу кандидатів на
посаду прокурора серед осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит та
щодо яких проведено спеціальну перевірку, а також зарахування їх до
резерву на заміщення вакантних посад прокурорів; (ж) проходження
кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки в Національній
академії прокуратури України; (з) оголошення Кваліфікаційнодисциплінарною комісією прокурорів у разі відкриття вакантних посад
прокурорів конкурсу на зайняття таких посад серед кандидатів, які
перебувають у резерві та пройшли спеціальну підготовку; (и) подання
особою заяви на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади прокурора;
(і) проведення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів
конкурсу на зайняття вакантних посад прокурорів на основі рейтингу
кандидатів; (й) направлення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією
прокурорів подання керівнику місцевої прокуратури щодо призначення
кандидата на посаду прокурора; (к) проведення спеціальної перевірки,
передбаченої антикорупційним законодавством; (л) призначення особи на
посаду прокурора; (м) складення цією особою присяги прокурора.
13. Зміна трудових правовідносин працівників прокуратури
відбувається при переведенні, переміщенні, зміні істотних умов праці, у разі
призначення прокурора на адміністративну посаду, звільнення його з цієї
посади та припинення його повноважень на ній.
14. Підставою для зміни трудових правовідносин є:(а) наявність
установлених законодавством умов, а також відповідні фактичні склади(крім
переміщення, яке відбувається на підставі наказу про нього). Наприклад, для
зміни трудових відносин при переведенні прокурора на посаду до іншого
органу прокуратури необхідними є факт перебування особи на роботі в
органах прокуратури та наявність вакантної або тимчасово вакантної посади
в органі прокуратури, куди буде переводитись прокурор, а у разі переведення
особи до органу прокуратури вищого рівня – наявність у неї необхідного
стажу роботи на посаді прокурора, що є умовами зміни трудових
174
правовідносин; (б) фактичний склад, який включає такі юридичні факти: поперше, надання згоди прокурора на його переведення на посаду до іншого
органу прокуратури, по-друге, видання відповідного наказу про переведення
прокурора, а при переведенні до органу прокуратури вищого рівня також
успішне проходження цим працівником прокуратури конкурсу, участь у
якому такий прокурор може приймати за умови подання ним відповідної
заяви.
15. Припинення трудових правовідносин працівників прокуратури
відбувається на підставі фактичних складів за наявності відповідних умов,
що передбачаються як загальним трудовим законодавством України, так і
Законом України «Про прокуратуру».
16. Пропонується доповнити ст. 52 Закону України «Про прокуратуру»
від 14 жовтня 2014 р.ч. 3 наступного змісту:«3. У разі припинення трудових
правовідносин з працівником прокуратури у зв’язку з неможливістю
виконувати ним свої повноваження за станом здоров’я, обов’язковій
перевірці підлягають усі документи, підписані таким працівником після
прийняття висновку медичної комісії, а в разі набрання чинності рішення
суду щодо визнання працівника прокуратури обмежено дієздатним або
недієздатним усі документи, підписані таким працівником після набрання
чинності цим рішенням, вважати недійсними».
17. Положення Закону України «Про прокуратуру», що містять
посилання на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від
7 квітня 2011 р., № 3206-VI, мають бути змінені з урахуванням втрати ним
чинності й набуття чинності Законом України «Про запобігання корупції»
від 14 жовтня 2014 р.,№ 1700-VII.
18. Пропонується викласти ч. 3 ст. 58 Закону України «Про
прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. у такій редакції: «3. Рішення про
звільнення прокурора за власним бажанням має бути прийняте протягом
14 днів з моменту подання ним заяви про звільнення. Прокурор продовжує
здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення,
175
але не більше 14 днів після подання ним заяви про звільнення. Зі спливом 14-
денного строку прокурор буде вважатися звільненим з посади».
19. Закон України «Про очищення влади» від16 вересня 2014 р.№ 1682-
VII передбачає 7 фактичних складів припинення трудових правовідносин
працівників прокуратури та умови їх припинення, а саме:
Фактичний склад № 1 включає: 1) набрання чинності Законом України
«Про очищення влади» від16 вересня 2014 р.№ 1682-VII; 2) рішення
уповноваженої особи про звільнення прокурора з посади. Умовою звільнення
в такому випадку є наявність у особовій справі матеріалів, що свідчать про
обіймання прокурором сукупно не менше одного року у період з 25 лютого
2010 р. по 22 лютого 2014 р. посад Генерального прокурора України,
керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу
центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, керівника,
заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури
України.
Фактичний склад № 2 включає: 1) набрання чинності Законом України
«Про очищення влади» від16 вересня 2014 р.,№ 1682-VII; 2) неподання
особою заяви про звільнення за власним бажанням; 3) рішення
уповноваженої особи про звільнення прокурора з посади. Умовою звільнення
в такому випадку є факт обіймання особою в період з 21 листопада 2013 р. по
22 лютого 2014 р.таких посад: а) Генерального прокурора України,
б) керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу
центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України,
в) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу
прокуратури України, г) працівника органу прокуратури, який здійснював
процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував
клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне
обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або
адміністративної відповідальності відповідно до Законами України «Про
усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання
176
осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від
29 січня 2014 р., № 737-VII та «Про недопущення переслідування та
покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних
зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України»
від 21 лютого 2014 р., № 743-VII.
Фактичний склад № 3 включає: 1) прийняття особою рішень,
здійснення нею дій чи бездіяльності, спрямованих або на перешкоджання
реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і
проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або на завдання шкоди
життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 р. по
22 лютого 2014 р., 2) установлення вказаних обставин у рішенні суду щодо
такого прокурора, яке набрало законної сили; 3) рішення уповноваженої
особи про звільнення цього прокурора.
Фактичний склад № 4 включає: 1) набрання законної сили рішенням
суду щодо прокурора, яким встановлено, що він: а) співпрацював зі
спецслужбами інших держав як таємний інформатор для
оперативноїпередачі інформації; б) своїми рішеннями, діями чи
бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані
на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності
України; в) закликав публічно до порушення територіальної цілісності та
суверенітету України; г) розпалював міжнаціональну ворожнечу; д) своїми
протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю призвів до порушення
прав людини та основоположних свобод, визнаних рішеннями
Європейського суду з прав людини; 2) прийняття уповноваженою особою
рішення про звільнення цього прокурора з посади.
Фактичний склад № 5 включає: 1)установлення перевіркою стосовно
прокурора недостовірності відомостей щодо наявності в нього майна
(майнових прав), зазначеного (зазначених) у поданих ним за попередній рік
деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового
характеру, складених за формою, встановленоЗаконом України «Про засади
177
запобігання і протидії корупції», та/або невідповідності вартості майна
(майнових прав), указаного (вказаних) у деклараціях, набутого (набутих) за
час перебування на посадах, визначенихпунктами 1–10 ч. 1 ст. 2 Закону
України «Про очищення влади» від16 вересня 2014 р.№ 1682-VII, доходам,
отриманим із законних джерел; 2) рішення уповноваженої особи про
звільнення цього прокурора з посади. Умовою є факт перебування такої
особи на посадах, визначенихпунктами 1–10ч. 1 ст. 2 Закону України «Про
очищення влади» від16 вересня 2014 р.,№ 1682-VII.
Фактичний склад № 6 включає: 1) неподання особою, яка перебувала
на посадах, визначених у пунктах 1–10ч. 1 ст. 2 Закону України «Про
очищення влади» від16 вересня 2014 р.,№ 1682-VII,керівникові або
уповноваженому органу власноручно написаної заяви, в якій повідомляється,
що до неї застосовуються заборони, встановленічастинами 3 або 4ст. 1
указаного Закону, або, що до неї відповідні заборони не застосовуються, а
також про згоду на проходження перевірки, на оприлюднення відомостей
щодо неї відповідно до цього Закону, у строк не пізніше як на 10-й день з дня
початку проведення перевірки у відповідному органі згідно з планом
проведення перевірок; 2) рішення уповноваженої особи про звільнення цього
прокурора з посади.
Фактичний склад № 7 включає: 1) подання особою заяви, у якій вона
повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена вчастинах 3
або 4ст. 1 Закону України «Про очищення влади» від16 вересня 2014
р.,№ 1682-VII; 2) рішення уповноваженої особи про звільнення такого
прокурора з посади, прийняте не пізніше як на 3-й день після подання такої
заяви та застосування до нього відповідної заборони