ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ФІЛІПП ІГОР ЮЛІЙОВИЧ

УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
ПОПОВ С.В.

ХАРКІВ – 2012
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..3
ВСТУП…………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБМЕЖЕНЬ У ПРАВОВИХ ВІДНОСИНАХ………………………………………………...11
1.1. Поняття, сутність і призначення обмежень у правовому регулюванні суспільних відносин……………………………………………………………11
1.2. Загальні підстави та умови застосування обмежень до суб’єктів правових відносин……………………………………………………………...47
Висновки до розділу 1………………………………………………………...70

РОЗДІЛ 2. ОБМЕЖЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНІ ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ДЛЯ РОБОТОДАВЦІВ…………………………...73
2.1. Правовий статус роботодавця…………………………………………….73
2.2. Обмеження прав роботодавців у правовому регулюванні
трудових відносин………………………………………………………...........90
Висновки до розділу 2……………………………………………………….141

РОЗДІЛ 3. ОБМЕЖЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНІ ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ…………………………….144
3.1. Правовий статус працівників……………………………………………144
3.2. Обмеження прав працівників у правовому регулюванні трудових відносин………………………………………………………………………..159
Висновки до розділу 3……………………………………………………….186

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
проект ТК України – проект Трудового кодексу України
МОП – Міжнародна організація праці
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ГК України – Господарський кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах розвитку правової, демократичної України головним завданням держави є захист прав і свобод людини та громадянина, які встановлені в Основному Законі. Конституція України, визначаючи пріоритет загальнолюдських цінностей, проголошує право на працю одним із найважливіших соціально-економічних прав людини. Гарантування права на працю стає умовою реалізації заборони примусової праці, можливості кожного заробляти собі на життя працею, вільно розпоряджуватись своїми здібностями до праці. Забезпечення та захист трудових прав є головною метою в процесі розвитку та становлення правової демократичної держави. Проте проблема захисту та забезпечення трудових прав людини і громадянина залишається невирішеною, головним чином, з огляду на недосконале законодавство про працю.
Сучасні умови становлення нових форм власності та розвитку ринкових відносин зумовили розроблення нових підходів у правовому регулюванні трудових правовідносин. Зокрема, сьогодні особливої уваги потребує дослідження питання обмежень трудових прав суб’єктів означених правовідносин. Дотримання права на працю в період розвитку ринкової економіки є проблематичним питанням, оскільки умови ринку, де працівник виступає продавцем своєї робочої сили, а роботодавець вважається її покупцем та має перевагу на ринку праці, є дуже складними. Враховуючи домінуюче становище роботодавця по відношенню до працівника, перед законодавцем постає питання щодо встановлення обмежень прав роботодавців у правовому регулюванні трудових відносин. Головною метою таких обмежень є недопущення порушення трудових прав працівників, що носять масовий характер та загострюються не лише в умовах становлення ринкової економіки, а й під впливом економічної кризи. Правове регулювання трудових відносин вимагає обмеження прав не лише роботодавців, а й працівників. Обмеження прав працівників несе в собі, в першу чергу, охоронну функцію, яка спрямована на захист здоров’я та життя працівника, трудового колективу, а також суспільства в цілому.
Отже, головним завданням обмежень трудових прав є збереження балансу інтересів роботодавців та працівників, забезпечення трудової зайнятості та збільшення добробуту населення і розвитку правової демократичної держави. Таким чином, обмеження трудових прав є запорукою ефективного правового регулювання трудових відносин, адже обмеження прав установлюються в будь-якій цивілізованій країні. Процес установлення та застосування в трудовому законодавстві таких обмежень повинен бути суворо регламентований та відбуватись відповідно до норм міжнародного законодавства. Слід зазначити, що окремі положення чинного КЗпП України, прийнятого ще за радянських часів, незважаючи на внесені численні зміни, не відповідають сучасним соціально-економічним та політичним умовам, а окремі норми проекту ТК України потребують доопрацювання щодо встановлення обмежень прав суб’єктів трудових відносин, що й обумовлює актуальність досліджуваної теми.
Окремі аспекти правового регулювання правових обмежень прав суб’єктів трудових правовідносин розглядалися у наукових працях таких учених-правознавців, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, В.М. Горшеньов, І.І. Гончаров, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, М.І. Іншин, І.М. Панкевич, С.В. Пчелінцев, П.М. Рабінович, В.Д. Сорокін, М.Ф. Селівон, О.Ф. Скакун, Н.М. Хуторян, І.І. Шамшина, О.М. Ярошенко та ін. Не применшуючи значущості проведених досліджень, слід зазначити, що на даний час не було здійснено комплексного дослідження проблеми обмежень прав роботодавців та працівників у правовому регулюванні трудових правовідносин.
Ураховуючи вищенаведене, можемо стверджувати, що обрана для дослідження тема є актуальною як для теорії трудового права, так і для напрацювання пропозицій з удосконалення трудового законодавства і формулювання рекомендацій стосовно його практичного застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного трудового законодавства та проекту Трудового кодексу України, комплексного дослідження теоретичних питань обмежень прав суб’єктів трудових правовідносин, розробити пропозиції, направлені на вдосконалення трудового законодавства щодо встановлення обмежень прав працівників та роботодавців у процесі його кодифікації.
З урахуванням окресленої мети були поставлені такі дослідницькі задачі:
– розкрити поняття, сутність та призначення обмежень у правовому регулюванні суспільних відносин;
– визначити загальні підстави та умови застосування обмежень до суб’єктів суспільно-правових відносин;
– охарактеризувати правовий статус роботодавця;
– визначити специфіку обмеження прав роботодавців у правовому регулюванні трудових правовідносин;
– розкрити зміст правового статусу працівників;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства в частині встановлення обмежень прав працівників та роботодавців.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з обмеженням трудових прав роботодавців та працівників.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють обмеження трудових прав суб’єктів трудових правовідносин.
Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження в процесі роботи над дисертацією використано загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. За допомогою історико-правового проведено дослідження правової природи та сутності правового обмеження (підрозділ 1.1). Використання системно-структурного методу в поєднанні з засобами формальної логіки дозволило з’ясувати роль та місце правових обмежень у правовому регулюванні суспільних відносин (підрозділ 1.1), їх значення в регулюванні трудових правовідносин (підрозділи 2.2; 3.2), визначити умови застосування та критерії встановлення правових обмежень (підрозділ 1.2). Завдяки формально-логічному визначено зміст та формулювання дефініцій правових понять «правове обмеження», «роботодавець», «працівник», «правосуб’єктність роботодавця», «правосуб’єктність працівника» (підрозділи 1.1; 2.1; 3.1). Порівняльно-правовий використовувався при зіставленні правових обмежень прав роботодавців і працівників, які встановлені чинним трудовим законодавством та передбачені проектом ТК України (підрозділ 2.2; 3.2). За допомогою спеціально-юридичного методу, тлумачення правових норм та засобів формальної логіки виявлено недосконалість та протиріччя норм трудового законодавства щодо правових обмежень у правовому регулюванні трудових правовідносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційній роботі вперше проведено комплексне наукове дослідження обмеження прав роботодавців та працівників у вітчизняній науці трудового права в сучасних умовах розвитку правової державності, в якій розкрито правовий генезис та сутність правового обмеження в правовому регулюванні трудових відносин та розроблено відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
У межах дослідження одержані певні результати, що мають наукову новизну, а саме:
Уперше:
– визначено, що обмеження трудових прав роботодавців здійснюється через установлення в законодавстві прямих заборон щодо вчинення певних дій, обов’язку дотримуватись норм, які регулюють трудові правовідносини, через чітку регламентацію порядку реалізації роботодавцем своїх прав, а також наділенням певними повноваженнями органи, до обов’язку яких входить представництво інтересів працівників;
– доведено, що проект Трудового кодексу України значно скорочує обмеження трудових прав роботодавців, що встановлені чинним трудовим законодавством, та надає більше свободи при реалізації ними своїх прав, а це тягне за собою порушення прав працівників, що неприпустимо на сучасному етапі;
– обґрунтовано, що встановлення обмежень прав працівників є необхідним елементом правового регулювання трудових правовідносин, яке має здійснюватися відповідно і на підставі законодавства України та лише в тому обсязі, в якому це необхідно, в першу чергу, для захисту прав та законних інтересів працівників. Підстави встановлення та застосування обмежень прав працівників визначаються віковою ознакою, наявністю чи відсутністю громадянства, станом здоров’я, сімейним станом, статтю, видом діяльності, специфікою роботи. Такі обмеження запроваджуються через установлення в законодавстві заборон на вчинення певних дій, а також шляхом установлення певного порядку реалізації гарантованого права;
– надано комплексні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання встановлення обмежень прав роботодавців (зокрема, необхідність внесення змін до статей 31, 49, 200, 98 проекту ТК України) та трудових прав працівників (зокрема, внесення змін до статей 52, 140 проекту ТК України, а також доведено, що передбачена ч. 5 ст. 20 Проекту виключна правосуб’єктність працівників не узгоджується зі ст. 39 даного Проекту та порушує фундаментальні принципи правового регулювання трудових відносин, внаслідок чого її слід виключити).
Удосконалено:
– класифікацію правових обмежень, яку здійснено на підставі таких критеріїв: (а) за часом дії; (б) за правовим статусом суб’єктів, до яких вони застосовуються; (в) за колом суб’єктів правового регулювання; (г) за сферою застосування правообмежень; (д) залежно від виду правовідносин, в яких вони встановлені та застосовуються; (е) за характером змісту; (є) залежно від обставин, в яких вони вводяться; (ж) залежно від правової природи;
– поняття «роботодавець», яке розкрито наступним чином: «це юридична особа, створена та зареєстрована в установленому законом порядку, або фізична особа, наділена повною цивільною дієздатністю, які відповідно до чинного законодавства використовують найману працю»;
– поняття «працівник», а саме: «це фізична особа, наділена трудовою правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю), яка вступила в трудові правовідносини з роботодавцем на підставі трудового договору та безпосередньо своєю працею зобов’язалась виконувати чи виконує трудову функцію».
Дістали подальшого розвитку:
– сутність та поняття «правове обмеження», яке визначено як звуження обсягу прав та свобод за рахунок збільшення об’єму обов’язків, яке встановлюється та застосовується на підставі закону вповноваженими на це особами та у певному порядку;
– умови, критерії та принципи встановлення правових обмежень, зокрема, (а) до умов віднесено: дійсність, об’єктивна реальність, що виражається у наявності загрози, заподіяння шкоди охоронюваним приватним або публічним інтересам, неможливість уникнення такої загрози чи шкоди іншим шляхом; (б) до критеріїв: правомірність, ефективність, пропорційність, об’єктивність та відповідність загрозі, що обумовлює їх застосування; (в) до принципів: законність, пропорційність установлення та застосування правових обмежень, невтручання в сферу особистих прав індивіда, заборона обмеження сутності прав людини та громадянина, рівність суб’єктів правового регулювання, невтручання в сферу приватного життя особистості.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні пропозицій і висновків, розроблених дисертантом у результаті дослідження, а саме:
а) у нормотворчій діяльності – для розробки й удосконалення вітчизняного законодавства, а також доопрацюванні проекту Трудового кодексу України;
б) у науковій роботі – з метою подальших теоретичних досліджень проблем правового регламентування обмежень прав учасників суспільних відносин в процесі їх правового регулювання, а також при здійсненні наукових досліджень в науці трудового права;
в) у правозастосовчій діяльності – використання здобутих результатів дослідження сприятиме вдосконаленню практики застосування норм чинного законодавства в сфері регулювання трудових правовідносин;
г) у навчально-методичній роботі – в процесі дослідження навчальної дисципліни «Трудове право України», при написанні підручників, навчально-методичних посібників, при проведенні семінарських занять зі студентами й для написання ними рефератів, курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 2011р.) «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 2011р.) та «Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку» (м. Суми, 2011р.).
Публікації. За темою дисертації й відповідно до її змісту надруковано вісім наукових публікацій, з яких п’ять статей у фахових виданнях, а також три тези доповідей і повідомлень на зазначених конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, що об’єднують 6 підрозділів, з висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок. Список використаних джерел складається із 246 найменувань і займає 25 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження досягнуто вирішення наукового завдання, котре полягає у визначенні особливостей правового регулювання обмежень прав суб’єктів трудових правовідносин. Детальний аналіз нормативно-правових положень, що регулюють трудову діяльність працівників України, а також всебічне вивчення існуючих наукових доробок в означеній сфері дозволили зробити ряд ґрунтовних висновків щодо досліджуваної теми, виявити певні прогалини в правовому регулюванні встановлення обмежень для роботодавців та працівників та запропонувати шляхи їх вирішення. Основними висновками та пропозиціями є наступні.
1. Правове обмеження є звуженням обсягу прав та свобод за рахунок збільшення об’єму обов’язків, яке встановлюється та застосовується на підставі закону уповноваженими на це особами та у певному порядку. Встановлення правових обмежень тягне за собою скорочення можливих варіантів дій, поведінки, зменшення свободи, тому вони повинні торкатись лише тих прав, обмеження яких є єдиним способом правового врегулювання суспільних відносин.
2. Класифікувати правові обмеження, на наш погляд, необхідно за наступними критеріями: (а) за часом дії (постійні, необмежені часом дії, тимчасові, введені на певний час); (б) за правовим статусом суб’єктів, до яких вони застосовуються (іноземці, особи без громадянства, звичайні громадяни та громадяни, які мають особливий правовий статус у державі); (в) за колом суб’єктів правового регулювання (фізичні та юридичні особи); (г) за сферою застосування правообмежень (політичні, економічні, соціальні); (д) залежно від виду правовідносин, в яких вони встановлені та застосовуються (цивільні, кримінальні, адміністративні, трудові); (е) за характером змісту (процесуальні та матеріальні); (є) залежно від становища у державі (обмеження, які вводяться за звичайних обставин у державі, та обмеження, викликані надзвичайним станом); (ж) залежно від правової природи (правові та неправові, що находять вираз у ігноруванні або недотриманні встановлених прав).
3. Умовою застосування правових обмежень повинна бути дійсність, об’єктивна реальність, що виражається у наявності загрози, заподіяння шкоди охоронюваним приватним або публічним інтересам, у неможливості уникнення такої загрози чи шкоди іншим шляхом. Критеріями встановлення в законодавстві правових обмежень є правомірність, ефективність, пропорційність, об’єктивність та відповідність загрозі, що обумовлює їх застосування.
4. У правотворчій діяльності правові обмеження повинні встановлюватись, а у правозастосовчій − реалізовуватись на підставі фундаментальних принципів права (верховенства права, законності, гуманізму) та відповідно до вихідних положень – принципів правообмеження. До останніх слід віднести: законність, пропорційність установлення та застосування правових обмежень, невтручання в сферу особистих прав індивіда, заборону обмеження сутності прав людини та громадянина, рівність суб’єктів правового регулювання, невтручання в сферу приватного життя особистості.
5. Обмеження прав роботодавців установлюються на етапі укладання трудового договору, при звільненні працівників за ініціативою роботодавця, а також під час існування трудових правовідносин з працівником. Обмеження прав роботодавців здійснюється шляхом установлення в законодавчих актах прямих заборон щодо вчинення певних дій, обов’язку дотримуватись норм, які регулюють трудові правовідносини, через чітку регламентацію порядку реалізації роботодавцем своїх прав, що стосуються відносин з працівниками, а також наділення певними повноваженнями органи, до повноважень яких входить представництво інтересів працівників.
6. Проект Трудового кодексу України значно скорочує обмеження прав роботодавців, які встановлені чинним трудовим законодавством, та надає більше свободи при реалізації ними своїх прав, що тягне за собою порушення прав працівників. До недоліків у сфері встановлення обмежень прав роботодавців в Проекті слід віднести: (1) відсутність обов’язку роботодавця письмово повідомляти про причини відмови у працевлаштуванні всіх осіб, особливо тих, які потребують додаткового захисту; (2) встановлення права роботодавця проводити перевірки при прийнятті на роботу є безумовно позитивним моментом, але потребує визначення порядку проведення цієї процедури, критеріїв оцінювання результатів перевірки, а також зберігання цих даних, що слугуватиме обмеженням права роботодавця необґрунтовано відмовляти працівнику у працевлаштуванні, а особі надасть можливість у разі незгоди з рішенням роботодавця захистити своє право на працю; (3) проектом ТК України слід передбачити також визначення підстав невідповідності працівника за результатами випробування; (4) не можна погодитись з підставами звільнення працівників у зв’язку зі скороченням, які суттєво розширюють права роботодавця чим скасовують обмеження, встановлені чинним трудовим законодавством; (5) неоднозначно визначає Проект і підстави для надання відпустки без збереження заробітної плати.
7. Працівник – це фізична особа, наділена трудовою правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю), яка вступила в трудові правовідносини з роботодавцем на підставі трудового договору та яка безпосередньо своєю працею зобов’язалась виконувати чи виконує трудову функцію. Правовий статус працівника залежить від його правосуб’єктності (може бути загальною та спеціальною), яка складається з трудової правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.
Проект ТК України частиною 5 ст. 20 встановлює виключну правосуб’єктність фізичних осіб, яка настає до досягнення особи чотирнадцятирічного віку. Втім зазначена норма не узгоджується зі ст. 39 Проекту та порушує фундаментальні принципи правового регулювання трудових відносин: свободи праці, яку кожний вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також принцип заборони дитячої праці, тому, на наш погляд, частину 5 необхідно виключити.
8. Встановлення обмежень прав працівників є необхідним елементом правового регулювання трудових правовідносин. Трудові права працівників можуть бути обмежені відповідно й на підставі законодавства України та лише в тому обсязі, в якому це необхідно для захисту прав та законних інтересів працівників, а також інших суб’єктів трудових правовідносин. Установлення та застосування правових обмежень визначається віковою ознакою, наявністю чи відсутністю громадянства, станом здоров’я, сімейним станом, статтю, видом діяльності, специфікою роботи та запроваджуються через установлення в законодавстві заборон на вчинення певних дій, а також шляхом установлення певного порядку реалізації гарантованого права.
9. У новому ТК України з метою вдосконалення правового регулювання встановлення обмежень прав роботодавців доцільно врахувати наступне: (1) у ст. 31 необхідно встановити обов’язок роботодавця в кожному випадку прийняття рішення про відмову в прийнятті на роботу письмово повідомляти особу про причини такої відмови, що дозволить обмежити можливість роботодавця необґрунтовано відмовляти у працевлаштуванні; (2) ст. 49 необхідно доповнити підставами визначення невідповідності працівника за результатами випробування задля виключення необґрунтованих звільнень працівників за результатами випробування; (3) у частині 2 ст. 200 необхідно визначити підстави, умови та час, на який може бути припинено виконання робіт. Установлення чітко визначених критеріїв припинення робіт дозволить обмежити право роботодавця щодо ініціювання питання надання відпусток без збереження заробітної плати; (4) у ст. 98 чітко встановити підстави скорочення працівників за ініціативою роботодавця, залишивши ті підстави, котрі передбачені ст. 40 чинного КЗпП України.
Задля вдосконалення правового регулювання обмежень прав працівників з метою захисту їх прав, інтересів, здоров’я та життя доцільно встановити в проекті ТК України наступні обмеження: (1) частину 4 ст. 52 слід викласти в такій редакції: «Не допускається робота за сумісництвом на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, якщо основна робота пов'язана з такими умовами, осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, вагітних жінок, а також інших осіб, коли така робота може негативно позначитись на стані їх здоров’я та (або) призвести до небезпеки на виробництві»; (2) у пункті 2 ч. 1 ст. 140 встановити заборону залучення неповнолітніх працівників до роботи у нічний час незалежно від виду діяльності; (3) у ст. 140 передбачити обмеження праці жінок у нічний час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Мічурін Є. Підходи до обмежень майнових прав у радянський період: теоретико-правовий аналіз / Є. Мічурін // Право України. – 2007. – № 2. – С. 141 – 146.
2. Породько В. Умови правомірності обмежень житлових прав громадян / В. Породько // Право України. – 2005. – № 10. С. 63 – 66.
3. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М. : Изд-во «Юрид. лит.», – 1972. – 232 с.
4. Акмалова А.А. Теория государства и права / А.А. Акмалова, В.М. Капицин. – М. : И.Д. Юриспруденция, 2005. – 184 с.
5. Скакун О.Ф. Теорія держави та права (Енциклопедичний курс) / О.Ф. Скакун. – Х. : Епада. – 2006. – 776 с.
6. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права / С.С. Алексеев, И.Я. Дюрягин, В.Б. Исаков. – М. : Юрид. лит., 1987. – 448 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория государства и права / С.С. Алексеев. – М. : Проспект. – 2-е изд., 2009. – 576 с.
8. Энциклопедический юридический словарь [2-е изд.] / под общ. ред. В.Е. Крутских. – М. : Изд. дом «ИНФРА-М», 1998. – 368 с.
9. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права / А.Ф. Вишневский, Н.А. Горбаток, В.А. Кучинский. – Минск : «Амалфея», 2004. – 688 с.
10. Рассолов М.М. Проблемы теории государства и права: учебн. пособ. / М.М. Рассолов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. – 431 с.
11. Теория государства и права: курс лекц. / [Байтин М.И., Григорьев Ф.А., Зайцев И.М., Матузова Н.И., Малько А.В.]. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
12. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы Министерство высшего и среднего специального образования УССР / П.Е. Недбайло. – Львов : Изд-во Львовского ун-та, 1959. – 169 с.
13. Алексеев СС. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – 320 с.
14. Головистикова А.Н. Теория государства и права / А.Н. Головистикова, Ю.А. Дмитриев. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 592 с.
15. Поляков А.В. Общая теория права / А.В. Поляков. – СПб. : Изд-во юрид. фак-та СПб. гос. ун-та, 2004. – 864 с.
16. Демків Р. Розвиток принципів правового регулювання в умовах розбудови правової держави / Р. Демків // Юрид. Україна. – 2006. – № 10. – С. 19 – 22.
17. Погребняк С. Роль основоположних принципів права в забезпеченні прав людини / С. Погребняк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 1(56). – С. 71 – 77.
18. Колодій А.М. Принципи права України / А.М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
19. Максимов С. Конституційний принцип верховенства права: загальне та особливе / С. Максимов // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 3(58). – С. 127 – 134.
20. Загальна теорія держави та права: підручн. / за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584с.
21. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / В.Н. Кудрявцев. – М. : Изд-во «Наука», 1982. – 288 с.
22. Фактуллин Ф.Н. Проблемы теории государства и права / Ф.Н. Фактуллин. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1987. – 336 с.
23. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / А.М. Витченко. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 160 с.
24. Сорокин В.Д. Правовое регулирование: предмет, метод, процесс (макроуровень)/ В.Д. Сорокин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 660 с.
25. Сорокин В.Д. Метод правового регулирования: теоретические проблемы/ В.Д. Сорокин. – М. : Изд-во «Юрид. лит.», 1976. – 142 с.
26. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручн. / О.Ф. Скакун // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://pravoznavec.com.ua/books/6/17/#chlist
27. Шаргородский М.Д. О системе советского права / М.Д. Шаргородский, О.С. Иоффе // Сов. гос. и право. – 1957. – № 6. – С. 94 – 104.
28. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права / С.С. Алексеев. – М., 1981. – 265 с.
29. Сарановська С.О. Базові засади правового регулювання / С.О. Сарановська. // Держава і права: зб. наук. праць. – К. : ІДП ім. В.М. Корецького. – 2005. – С. 51 – 57.
30. Алексеев С.С. Теория государства и права: учебн. / С.С. Алексеев // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://www.lawbook.by.ru/theory/alexeev/18.shtml
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В.Т. Бусол. – К. : Ірпень: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
32. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия / С.С. Алексеев. – М. : «Статут», 1999. – 712 с.
33. Теорія держави та права: навч. посібн. / [Р.А. Ромашов, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша, Г.Н. Муртазаєва]; за заг. ред. Р.А. Ромашова, Н.М. Пархоменко. – К. : КНТ, 2007. – 216 с.
34. Веніславський Ф. Спеціально-дозвільний принцип у конституційно-правовому регулюванні / Ф. Веніславський // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 2 (57). – С. 57 – 67.
35. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву: «круглый стол» журнала «Государство и право» // Гос-во и право. – 1998. – № 8.
36. Породько В. Межі та обмеження суб’єктивних прав громадян, розмежування понять / В. Породько // Право України. – 2009. – № 7. – С. 118 – 124.
37. Дашковська О. Значення гендерної рівності в механізмі забезпечення прав і свобод людини і громадянина (міжнародно-правовий аспект) / О. Дашковська // Вісн. Акад. прав. наук. – 2009. – № 1 (56). – С. 78 – 85.
38. Летнянчин Л. Загальна декларація прав людини та проблемних обов’язків людини і громадянина/ Л. Летнянчин // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 1(56). – С. 113 – 123.
39. Савченко О. Правове обмеження прав людини як основа і критерій співвідношення публічних та особистих інтересів/ О. Савченко // Право України. – 2006. – № 3. – С. 26 – 28.
40. Конституція України: прийнята на V сесії Верхов. Ради України 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
41. Гончаренко О. Правові обмеження права на приватну власність у Конституції України / О. Гончаренко // Право України. – 2007. – № 4. – С. 122 – 125.
42. Селівон М. Критерії обмеження прав людини у практиці конституційного правосуддя / М. Селівон // Вісн. Конст. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 35 – 52.
43. Рабінович П.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти) / П.М. Рабінович, І.М. Панкевич // Праці Львів. лабор. прав людини і громадянина НДІ держ. будів. та місц. самоврядування Акад. прав. наук України. – Вип. 3. – Львів : Астрон, 2001. – 108 с.
44. Братко А.Г. Запреты в советском праве / А.Г. Братко. – Саратов, 1979. – С. 94
45. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р., № 565-XII // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
46. Денисова А. Правові засоби: поняття та види / А. Денисова // Право України. – 2010. – № 7 – С. 190 – 195.
47. Красовська В. Ефективність дії правових стимулів та обмежень у механізмі правового регулювання/ В. Красовська // Право України. – 2010. – № 6. – С. 182 – 188.
48. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р., № 755-IV / Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
49. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) / П.М. Рабінович // Вісн. Акад. прав. наук. – 1996. – № 6. – С. 5 – 13.
50. Мічурін Є. Класифікація обмежень правових прав фізичних осіб / Є. Мічурін // Право України. – 2008. – № 4. – С. 124 – 130.
51. Веніславський Ф. Правове обмеження державної влади – необхідна передумова стабільності конституційного ладу / Ф. Веніславський // Право України. – 2010. – № 6. – С. 108 – 115.
52. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. / [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
53. Международное право: словарь-справ. / под. общ. ред. В.Н. Трофимова. – М. : ИНФА-М, 1997. – 368 с.
54. Права человека в условиях становления гражданского общества: междунар. научн.-практ. конф. // Гос-во и право. –1997. – № 10.
55. Перепелиця М. Публічний інтерес як мета діяльності суб’єктів фінансового права/ М. Перепелиця // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 2 (57). – С. 112 – 119.
56. Горелкіна К. Стандарти, які регулюють правовий статус учасників правовідносин у сфері законного обмеження права на свободу та особисту недоторканість під час провадження досудового слідства / К. Горелкіна // Юрид. Україна. – 2007. – № 4. – С. 74 – 77.
57. Пчелинцев С.В. Проблемы ограничения прав и свобод граждан в условиях особых правовых режимов / С.В. Пчелинцев. – М. : Норма, 2006. – 480 с.
58. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р,, № 1550-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
59. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р., № 2229-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
60. Грошевой Ю. Реформа кримінально-процесуального законодавства та захист прав та свобод людини і громадянина / Ю. Грошевой, О. Капліна // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2009. – № 1 (56). – С. 175 – 187.
61. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: научн.-практ. коммент. / под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. – Харьков : Одиссей, 2005. – 968 с.
62. Чабайовський Т. Обмеження права громадян на недоторканість особистого життя при знятті інформації з каналів зв’язку / Т. Чабайовський, М. Климчук // Юрид. Україна. – 2010. – № 7. – С. 96 – 101.
63. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р., № 3723-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
64. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р., № 2460-XII // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
65. Про Збройні Сили України: Закон України від 6 грудня 1991 р., № 1934-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
66. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р., № 393/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
67. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р., № 3857-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.
68. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 р., № 1382-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
69. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р., № 3773-VI // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 83. – Ст. 7.
70. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р., № 2790-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
71. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 р., № 1875-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514.
72. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р., № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
73. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: наказ М-ва юстиції України від 3 березня 2004 р., № 20/5 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 315.
74. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р, № 1264-ХІІ / Відом. Верхов. Ради України. – 1991. –№ 41. – Ст. 546.
75. Скрипнюк О. Верховенство права і демократія: концептуальні питання взаємозв’язку/ О. Скрипнюк // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – № 2 (53). – С. 13 – 23.
76. Цивільний процесуальний Кодекс України від 18 березня 2004 р., № 1618-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492.
77. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р., № 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
78. Господарський процесуальний Кодекс України від 6 листопада 1991 р., № 1798-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
79. Солдатенко О. Право людини на охорону здоров’я як об’єкт міжнародного, європейського і вітчизняного законодавства / О. Солдатенко // Вісн. Акад. правов. наук. – 2009. – № 1 (56). – С. 167 – 174.
80. Декларація про права інвалідів 9 грудня 1975 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
81. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України "у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно" (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 р., № 10-рп/2002 Справа № 1-13/2002 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon1.rada.gov.ua
82. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної ради України з прав людини // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.ombudsman.kiev.ua/d1_zm.htm
83. Про соціальний захист дітей війни: Закон України від 18 листопада 2004 р., № 2195-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 4. – Ст. 94.
84. Лукашова О.А. Пошук нової парадигми: подолання крайнощів / О.А. Лукашова // Права людини і громадянина: проблеми реалізації в України. – К. : Інком, 1998. – С. 27.
85. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р., № 493/92 / Зб. указів Президента. – 1992. – № 4.
86. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади: затв. пост. КМ України від 28 грудня 1992 р., № 731 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
87. Соловйова Л. Роботодавець: термінологічні та правові аспекти / Л. Соловйова // Право України. – 2002. – № 3. – С. 76 – 81.
88. Трудове право України: навч. посібн. / за заг. ред. В.Е. Теліпко, О.Г. Дутова. – К. : Центр учб. літ., 2009. – 456 с.
89. Трудове право України: Академічний курс: підручн. / [П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, В.Л. Козак та ін.]; за ред. П.Д. Пилипенка. – 3-е вид. переробл. і доп. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – 536 с.
90. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. [4-е вид.] / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2006. – 725 с.
91. Костюк В. Поняття та ознаки трудової правосуб’єктності роботодавця у контексті кодифікації трудового законодавства / В. Костюк // Право України. – 2010. – № 8. – С. 95 – 100.
92. Хуторян Н.М. Проблеми визначення поняття «роботодавець» за законодавством України / Н.М. Хуторян // Держава і право: зб. наук. праць. – К. : ІДП ім. В.М. Корецького. – 2006. – Вип. 31. – С. 207 – 215.
93. Середа О.Г. Роботодавець як суб'єкт трудового права: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.Г. Середа. – Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2004 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http:// studrada.com.ua
94. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р., № 1533-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
95. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р., № 2436-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
96. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р., № 2694-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
97. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р., № 1045-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
98. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., № 16/98 ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.
99. Горевий В. Окремі питання щодо поняття «роботодавець» як суб’єкт трудового права / В. Горевий // Підпр-во, госп-во і право. – 2007. – № 6. – С. 105 – 106.
100. Чанишева Г.І. Трудове право України / Г.І. Чанишева. – Х. : Одіссей, 1999. – 480 с.
101. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: підручн. / Ю.П. Дмитренко. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 624 с.
102. Грузінова Л.П. Трудове право України: навч. посібн. / Л.П. Грузінова, В.Г. Корткін. – К. : МАУП, 2003. – 104 с.
103. Трудове право України: навч. посібн / за ред. П.Д. Пилипенка. –К. : Істина, 2005. – 208 с.
104. Кодекс законів про працю УРСР: наук.-практ. коментар. – К. : Вид-во політ. літ. України, 1977. – 545 с.
105. Про внесення змін і доповнень до Кодексу Законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон Української РСР від 20 березня 1991р., № 871-ХІІ // Відом. Верхов. Ради. – 1991. – № 23. – Ст. 267.
106. Кодекс законів про працю України вiд 10грудня 1971 р., № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50.
107. Костюк В. Особливості правового регулювання трудової правосуб’єктності у період незалежності Української держави (1991-1996 рр.) / В.Костюк // Право України. – 2009. – № 10. – С. 157 – 161.
108. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
109. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р., № 1576-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
110. Мельник К. Правоохоронні органи як роботодавці / К. Мельник // Юрид. Україна. – 2010. – № 4. – С. 84 – 90.
111. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение: монограф. / Н.Г. Александров. – М. : Проспект, 2009. – 336 с.
112. Проект Трудового кодексу України від 4 грудня 2007 р., № 1108 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
113. В. Костюк Трудова правосуб’єктність як основна правова властивість суб’єктів трудового права / В. Костюк // Підпр-во, гос-во і право. – 2005. – № 8. – С. 35 – 39.
114. Гирич О.Г. Трудове право: курс лекц. / О.Г. Гирич. – К. : ТП Пресс, 2003. – 208 с.
115. Яремчук О. Проблеми дефініції трудового колективу напередодні прийняття нового Кодексу про працю України / О. Яремчук // Право України. – 2003. – № 12. – С. 103 – 106.
116. Жернаков В.В. До питання про правове розуміння праці та трудових відносин / В.В. Жернаков // Держава і право: зб. наук. праць – К. : ІДП ім. В.М. Корецького. – 2006. – Вип. 34. – С. 307 – 311.
117. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: учебн. пособ. / под ред. В.В. Жернакова. – Х. : Одиссей, 2000. – 624 с.
118. Новосельська І. Поняття та категорії міжнародних і європейських стандартів відповідальності у сфері трудових відносин та їх дотримання Україною / І. Новосельська // Підпр-во, госп-во та право. – 2010. – № 4. – С. 71 – 73.
119. Комберянов С. Прийняття та звільнення з роботи [2-ге вид., випр. та доп.] / С. Комберянов, А. Феофілов; за ред. А. Феофілова. – К. : Ін-т громад. сусп-ва, 2003. – 48 с.
120. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини “Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” за період з 14 квітня 1998 р. по 31 грудня 1999 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:// http://www.ombudsman.kiev.ua
121. Барабаш О. Щодо властивостей трудових відносин / О. Барабаш // Право України. – 1998. – № 3. – С. 64 – 69.
122. Сафонов В.А. О некоторых принципах регулирования трудовых отношений / В.А. Сафонов // Гос-во и право. – 1996. – № 7. – С. 82 – 88.
123. Гаращенко Л. Правові проблеми регулювання трудових відносин на підприємствах недержавних форм власних/ Л. Гаращенко // Право України. –1998. – № 6. – С. 51 – 53.
124. Семенюта Н.Н. Ограничение прав работодателя международно-правовыми актами о труде / Н.Н. Семенюта // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://www.omsu.omskreg.ru/vestnik/articles/y1998-i2
125. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право: навч. посібн. / М.Д. Бойко. – К. : Атіка, 2007. – 384 с.
126. Про практику розгляду судами трудових спорів: пост. Пленуму Верхов. Суду України від 6 листопада 1992 р., № 9 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon.rada.gov.ua
127. Про затвердження Порядку оформлення і видачі тимчасового посвідчення, що підтверджує особу громадянина України: наказ МВС України від 8 вересня 2005 р., № 758 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
128. Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників: наказ М-ва праці України, М-ва України соц. захисту населення, М-ва юстиції України від 29 липня 1993 р., № 58 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
129. Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: пост. КМ України від 29 грудня 1995 р., № 1074 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
130. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р, № 8073-X // Відом. Верхов. Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
131. Про затвердження Порядку видачі та зразка свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: пост. КМ України від 22 вересня 2000 р., № 1306 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 34. – Ст. 145.
132. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р., № 2755-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 13-14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.
133. Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій: наказ М-ва охорони здоров'я від 21 травня 2007 р, № 246 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 55. – Ст. 2241.
134. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: пост. КМ України від 15 лютого 2002 р., № 169 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 8. – Ст. 351.
135. Про інформацію: Закон України вiд 2 жовтня 1992 р., № 2657-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
136. Маловичко С. До питання правового регулювання роботи за сумісництвом / С. Маловичко // Право України. – 2010. – № 9. – С. 146 – 150.
137. Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: наказ М-ва праці України, М-ва юстиції України, М-ва фінансів України від 28 червня 1993 р., № 43 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
138. Бойко М. Оформлення окремих видів документів у трудових відносинах (у запитаннях та відповідях) / М. Бойко // Довідник кадровика. – 2009. – № 9 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://kadrovik.info
139. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: пост. КМ України від 03.04.1993 р., № 245 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
140. Совловьев А.А. Руководитель организации как работник / А.А. Совловьев. – М. : Приор-издат, 2005. – 144 с.
141. Алеева Е. Проверка на должность: тестирование / Е. Алеева, Ю. Яновская // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://www.hrliga.com/index.
142. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 5 лютого 1993 р., № 2998-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
143. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991р., № 803-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
144. Андрусь О. Попиток – не збиток, або як установити строк випробування новому працівнику / О. Андрусь // Власне Діло. – 2005. – № 4 (131) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
145. Про примусову чи обов'язкову працю: Конвенція МОП від 28 червня 1930 р., № 29 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
146. В. Киба Соблюдение норм трудового законодательства в условиях кризиса / В. Киба // Справочник Кадровика. – 2009. – № 05 (83). – С. 13 – 19.
147. Жернаков В.В. Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» / В.В. Жернаков // Вісн. Акад. правов. наук України. – 2009. – 2 (57). – С. 254 – 264.
148. Радчук А. Управление процессом высвобождения персоналом / А. Радчук, Е. Беловодская // Справ. кадровика. – 2009. – № 6(84). – С. 78 – 82.
149. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р., № 504/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
150. Лось В. Изменение режима работы во время предупреждения об увольнении в связи с сокращением штата / В. Лось // Справ. Кадровика. – 2009. – № 12 (90). – С. 48 – 50.
151. Киба В. Сокращение работников: поэтапные действия работодателя и профсоюза (рекомендации профсоюзного работника) / В. Киба // Справ. кадровика. – 2010. – № 10(100). – С. 26 – 30.
152. Какие советы может дать бухгалтер директору для преодоления финансового кризиса // Строительный учет. – 2008. – № 11 (22). // [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: //http://search.ligazakon.ua
153. Іоннікова І. Правові гарантії при вивільненні працівників: шлях до вдосконалення / І. Іоннікова // Право України. – 2007. – № 2. – С. 73 – 77.
154. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 р., № 796-XII / Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
155. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р., № 2011-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
156. Соломонов С. Увольнение работников по сокращению штата / С. Соломонов // Справ. экономиста. – 2009. – № 1-2 (61-62). // [Электрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
157. Нікульников Д. Процедура скорочення чисельності (штату) працівників / Д. Нікульников // Правовий тиждень. – 2009. – №6 (132) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.legalweekly.com.ua/article
158. Калінко Ю. Звільнення з ініціативи власника / Ю. Калінко // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.hrliga.com/index.
159. Коршунов Ю.Н. Советское законодательство о труде: справочн. / Ю.Н. Коршунов, Р.З. Лившиц, М.С. Румянцев. – М. : Профиздат, 1980. – 512 с.
160. Комментарий к законодательству о труде / под ред. В.И. Теребилова. – М. : Юрид. лит., 1981. – 576 с.
161. Положення про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку, затв. пост. Держкому РМ СРСР з науки і техніки та Держкому РМ СРСР з питань праці та заробітної плати від 5 жовтня 1973 р., № 420/267 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
162. Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств: пост. КМ України від 27 серпня 1999 р., № 1571 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 35. – Ст. 25.
163. Положення про проведення атестації державних службовців, затв. пост. КМ України від 28 грудня 2000 р., № 1922 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1. – Ст. 27.
164. Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів галузі, культури, затв. Наказом М-ва культури та туризму від 16.07.2007 р, № 44 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://zakon1.rada.gov.ua
165. Лось В. Увольнение вследствие несоответствия занимаемой должности по состоянию здоровья / В.Лось // Справ. кадровика. – 2009. – № 11(89) – С. 62 – 65.
166. Про державну таємницю: Закону України від 21 січня 1994 р., № 3855-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
167. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / І.В. Зуб, В.Г. Ротань, – 2005. – 736 с. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: // http://studrada.com.ua/libonline
168. Домбругова А. Підстави розірвання трудового договору, які є дисциплінарними стягненнями / А. Домбругова // Справ. кадровика. – 2005. – № 7 (37). // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.hrliga.com/index.
169. Типовые правила внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих предприятий, учреждений, организаций: пост. Госкомтруда СССР и ВЦСПС от 20.07.1984 г., № 213 // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1984. – № 11.
170. Стеблинська О.С. Запобігання злочинам, які вчиняються неповнолітніми в стані сп’яніння: дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / О.С. Стеблинська. – Львів, 2008 – 222 с.
171. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними: Закон України від 15.02.1995 р, № 62/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
172. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р., № 1001-05 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
173. Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України від 5 липня 2001 р., № 2586-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 258.
174. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 01.12.1994 р, № 266/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
175. Павлинська О. Звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків / О. Павлинська // Кадровик України. – 2009. – № 10 (34) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
176. Кучерук О. Поновлення на роботі незаконно звільненого / О. Кучерук // Кадровик України. – 2010. – № 01 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
177. Про управління об'єктами державної власності: Закон України від 21 вересня 2006 р., № 185-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – № 46. – Ст. 456.
178. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р., № 586-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
179. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р., № 3745-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
180. Лукашева Н.М. Ділові якості працівників як юридичний факт за трудовим законодавством України / Н.М. Лукашева //Держ. і право. – Вип. 32. – С. 289 – 295.
181. Про Довідник типових професійних характеристик посад державних службовців (випуск 76): наказ Гол. управління держслужби України від 1 вересня 1999 р., № 65 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://search.ligazakon.ua
182. Прилипко С. Проект трудового кодексу України – важливий етап формування трудового законодавства / С. Прилипко, О. Ярошенко // Право України. – № 3. – 2009. – С. 14-21.
183. Шамшина І. Юридична доцільність закріплення дефініції «працівник» у сучасному трудовому праві / І. Шамшина // Право України. – 2010. – № 12. – С. 124 – 130.
184. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы общей части / В.М. Лебедев. – Томск, 1997 // [Электрон. ресурс] – Режим доступа: //http://pravoznavec.com.ua/books
185. Котова Л. Проблеми правового статусу працівника як суб’єкта трудового права в умовах ринкових відносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Л. Котова. – Луганськ, 2009 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: //http://www.nbuv.gov.ua/ard