ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бевз Олена Володимирівна

УДК 349.4(477)

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ (ІСТОРИЧНІ АРЕАЛИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ)

спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
заслужений юрист України
Балюк Галина Іванівна

Київ – 2012

ЗМІСТ

СПИСОК ОСНОВНИХ ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ 2
ВСТУП 3
PОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ЗЕМЕЛЬ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИХ АРЕАЛІВ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ В УКРАЇНІ 12
1.1 Поняття і склад земель історико-культурного призначення в Україні та місце в їх складі земель історичних ареалів населених місць 12
1.2 Правовий режим земель історичних ареалів населених місць за законодавством України 50
1.3 Аналіз розвитку законодавства про правовий режим земель історико-культурного призначення та земель історичних ареалів населених місць в Україні 76
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ ФОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИЧНИХ АРЕАЛІВ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ ТА ЇХ ІНСТИТУЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 91
2.1 Право власності та право користування земельними ділянками в межах історичних ареалів населених місць 91
2.2 Особливості правової охорони земель історичних ареалів населених місць 115
2.3 Правові засади управління в галузі охорони та використання земель історико-культурного призначення в межах історичних ареалів населених місць 154
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

СПИСОК ОСНОВНИХ ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – Конституція України;
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. – ЗК України;
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. – ГК України;
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. – КУпАП;
5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. – КК України;
6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – ЦК України;
7. Верховна Рада України – ВР України;
8. Кабінет Міністрів України – КМ України;
9. Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318 – Порядок;
10. Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Список;
11. ДБН Б.2.2-2-2008 “Планування і забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення та погодження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам’яток архітектури та містобудування, затверджені наказом Мінрегіонбуду від 11 червня 2008 р. № 249 – наказ;
12. Міністерство культури України – Мінкультури;
13. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – Мінрегіон;
14. Державна архітектурно-будівельна інспекція України – Держархбудінспекція;
15. Державне земельне агентства України – Держземагенство;
16. Державна інспекція сільського господарства України – Держсільгоспінспекція.

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність. Охорона культурного надбання держави, враховуючи те, що руйнування об’єктів культурної спадщини однієї країни є втратою для всього людства, є зобов'язанням України і перед світовою спільнотою.
У сучасних умовах взяття під охорону окремих пам’яток чи навіть ансамблів не є достатньо ефективним. Комплексний підхід, коли об’єкти культурної спадщини охороняються разом із навколишнім середовищем, характерний для охорони культурної спадщини більшості держав. За такого підходу важлива роль в охороні культурної спадщини належить земельному законодавству, що визначає правовий режим земель, на яких знаходяться об'єкти культурної спадщини. Охорона таких об’єктів забезпечується, в тому числі, і за допомогою встановлення правового режиму земель історико-культурного призначення та історичних ареалів населених місць, оскільки саме за допомогою комплексного підходу можна забезпечити охорону культурної спадщини в умовах сучасного населеного пункту одночасно із природним середовищем, що відповідає основним положенням концепції сталого розвитку. В той же час, складнощі із встановленням та порушення вже встановленого правового режиму земель історико-культурного призначення тягнуть загрозу об’єктам культурної спадщини.
Сьогодні більшість об’єктів культурної спадщини не тільки в Україні, але й в світі знаходяться в межах населених пунктів, що мають багату історію. Так само порушення порядку охорони та використання земель історико-культурного призначення, в першу чергу, мають місце саме в межах історичних міст. Зокрема, дуже гостро проблема використання та охорони земель, на яких розташовані об’єкти, що мають історико-культурну цінність, постала в населених пунктах через забудову історичних центрів: у деяких випадках знищення об'єктів культурної спадщини відбувається саме з метою звільнити земельні ділянки, на яких вони знаходяться. При цьому шкода завдається і природному середовищу. Така ситуація багато в чому спричинена недосконалістю законодавства, що визначає правовий режим земель, на яких розташовані об’єкти культурної спадщини.
Проте, незважаючи на актуальність питання, ґрунтовних досліджень історичних ареалів населених місць із земельно-правової точки зору не проводилося. У зв’язку із викладеним вище, актуальним є завдання дослідити поняття та правовий режим земель історичних ареалів населених місць, а також з’ясувати їх місце у складі земель історико-культурного призначення.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної науково-дослідної теми “Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти” (№ 11 БФ 042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття поняття, складу та основних ознак земель історико-культурного призначення, історичних ареалів населених місць, виявлення особливостей правового режиму цих земель, а також окреслення шляхів вдосконалення та перспектив розвитку земельного законодавства в цьому напрямку.
Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
- проаналізувати ознаки та визначити поняття земель історико-культурного призначення, уточнити та проаналізувати їх склад;
- визначити місце земель історичних ареалів населених місць у складі земель історико-культурного призначення;
- дослідити поняття правового режиму земель історичних ареалів населених місць;
- розкрити особливості форм використання земель історичних ареалів населених місць;
- провести аналіз правових форм охорони земель історико-культурного призначення та історичних ареалів населених місць;
- дослідити види юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері використання та охорони земель історико-культурного призначення;
- вивчити особливості управління в галузі використання та охорони земель історичних ареалів населених місць;
- сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації щодо вдосконалення українського законодавства, що визначає правовий режим земель історичних ареалів населених місць.
Об’єктом дослідження є національні та міжнародні нормативно-правові акти та інші правові документи, що визначають правовий режим земель історико-культурного призначення та історичних ареалів населених місць, практика їх застосування, а також положення юридичної доктрини.
Предметом дисертаційного дослідження є правовідносини, що виникають в процесі використання, охорони земель історичних ареалів населених місць та управління в цій галузі.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання дозволив вивчити положення правового режиму земель у його розвитку, виходячи із взаємодії стану правового регулювання та стану відносин, що складаються в суспільстві. Історичний метод застосовувався для висвітлення процесу становлення законодавства, що визначає правовий режим досліджуваної категорії земель (п.1.3). За допомогою порівняльно-правового методу здійснено аналіз наукової літератури, нормативно-правових актів України, які регулюють суспільні відносини у сфері, що досліджується, і деяких зарубіжних держав (п. 1.2, 2.1). Використання формально-логічного та логіко-семантичного методів сприяло поглибленому аналізу понятійно-категоріального апарату і формулюванню понять “землі історико-культурного призначння”, “історичний ареал населеного місця”, “правовий режим земель історичних ареалів населених місць” тощо (п. 1.1, 1.2). Метод тлумачення правових норм дозволив з’ясувати зміст деяких положень чинного законодавства та сформулювати на підставі цього конкретні пропозиції щодо їх удосконалення (п.1.1, 1.2, 2.1, 2.3). За допомогою комплексного методу сформульовано наукові визначення та положення, що виносяться на захист.
Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських і російських вчених у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Л.О. Бондаря, А.П. Гетьмана, О.В. Донець, О.В. Єлісєєвої, Б.В. Єрофєєва, І.О. Іконицької, І.І. Каракаша, І.О. Костяшкіна, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, Р.І. Марусенка, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, Т.К. Оверковської, В.І. Семчика, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших вчених.
У процесі дослідження були використані наукові праці вчених інших галузей права, насамперед, вчених-правників у сфері охорони культурної спадщини: В.І. Акуленка, Т.В. Курило, Т.Г. Каткової, О.І. Мельничук, а також загальної теорії права, адміністративного, кримінального, цивільного, господарського права тощо.
Комплексність об’єкта дослідження зумовила необхідність використання в дисертаційному дослідженні досягнень представників інших галузей науки, зокрема, фахівців у галузі охорони культурної спадщини, архітектури та містобудування, географії.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі аналізу законодавства України, міжнародних документів, законодавства деяких зарубіжних країн та наукової юридичної літератури здійснено одне з перших у вітчизняній правовій науці комплексних досліджень правового режиму історичних ареалів населених місць.
У дисертації сформульовано наступні науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
Вперше:
1. Запропоновано визначення понять:
- історичний ареал населеного місця – це частина населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, на якій збереглася значна кількість об’єктів культурної спадщини, яка включає земельні ділянки різного цільового призначення (в тому числі історико-культурного), має затверджені межі і особливий правовий режим використання та охорони, а також фіксується в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядається як специфічний об'єкт містобудівного проектування;
- правовий режим земель історичних ареалів населених місць – встановлений нормами права специфічний порядок регулювання відносин, спрямований на охорону земель історичних ареалів населених місць при їх використанні на різних правових титулах та в процесі управління у сфері використання та охорони таких земель з метою забезпечення історичного характеру середовища населеного пункту та збереження об’єктів культурної спадщини, що формують ареал.
2. Доведено, що історичні ареали населених місць є комплексною правовою категорією, оскільки вони можуть проголошуватися лише у населених пунктах (містах та селищах міського типу), які внесені до Списку історичних населених місць України, за наявності на них різних об’єктів культурної спадщини, таких як пам'ятки, заповідники, охоронювані археологічні території тощо, які мають власні особливості правового режиму охорони та використання, як складові земель історико-культурного призначення.
3. Обґрунтовано висновок про те, що для віднесення земельної ділянки до земель історичних ареалів населених місць необхідна наявність юридичного складу: знаходження на земельній ділянці об’єкту культурної спадщини, як-то пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби; віднесення на цій підставі земельної ділянки до земель історико-культурного призначення; визначення меж та правового режиму історичного ареалу.
4. Запропоновано поширити правовий режим земель історико-культурного призначення на охоронні зони, які встановлюються навколо об’єктів культурної спадщини, визначених законодавством.
5. Досліджено систему державних органів управління у сфері використання та охорони земель історичних ареалів населених місць, а також сформульовані пропозиції щодо її вдосконалення.
6. Визначено основні правові форми охорони земель історико-культурного призначення в межах історичних ареалів населених місць.
Удосконалено:
- визначення земель історико-культурного призначення, тобто, таких земель, до яких належать земельні ділянки, віднесені до особливо цінних, на яких знаходяться визначені законодавством об'єкти культурної спадщини, що мають встановлені межі та включені до проектно-планувальної та містобудівної документації і використовуються з метою збереження об’єктів культурної спадщини, що на них знаходяться, та підлягають особливій охороні;
- визначення поняття правової охорони земель історико-культурного призначення – це стан суспільних відносин, за якого за допомогою правових норм і заходів екологічного, економічного, земельно-правового, науково-технічного й іншого характеру гарантується та забезпечується збереження, відтворення, раціональне використання земель, на яких знаходяться об’єкти культурної спадщини, а також застосування заходів юридичного впливу до порушників вимог законодавства про охорону земель у цій сфері.
Набули подальшого розвитку наступні положення:
- пропозиції щодо вдосконалення існуючої системи органів державного управління у сфері використання та охорони земель історико-культурного призначення;
- обґрунтування щодо закріплення в законодавстві додаткових форм залучення громадськості до контролю за використанням та охороною земель історико-культурного призначення історичних ареалів населених місць.
Сформульовано пропозиції щодо змін і доповнень до чинного вітчизняного законодавства:
- виключити положення земельно-правового характеру із ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»;
- закріпити в ст. 53 ЗК України положення щодо віднесення до земель історико-культурного призначення заповідних територій народних художніх промислів;
- віднести охоронні зони, які встановлюються навколо об’єктів культурної спадщини, визначених законодавством, до складу земель історико-культурного призначення;
- на законодавчому рівні визначити правовий режим земель, які знаходяться під об’єктами, внесеними до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО та буферних зон;
- з метою уточнення термінології сформулювати п. "в" ч. 3 ст. 84 ЗК України наступним чином: "землі під об'єктами природно-заповідного фонду, що мають загальнодержавне значення, та історико-культурними об’єктами, що мають національне значення";
- доповнити переліки земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, та земель, які не можуть передаватися із комунальної власності у приватну;
- доповнити Земельний кодекс України нормою щодо заборони на землях історико-культурного призначення діяльності, що загрожує пошкодженням або руйнуванням об’єктів культурної спадщини, та нового будівництва на землях пам’яток, історико-культурних заповідників та їх охоронних зонах, крім будівництва, пов’язаного із використанням та охороною об’єктів культурної спадщини;
- внести зміни до законодавства, закріпивши обов’язковість позитивних висновків науково-методичних рад та архітектурно-містобудівних рад при вирішенні питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, що визначає правовий режим земель історико-культурного призначення та історичних ареалів населених місць.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені у роботі положення можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, викладанні курсу „Земельне право України”, „Проблеми земельного права”, „Екологічне право України”, „Актуальні проблеми екологічного права”, спецкурсів за профілями кафедри екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Особистий внесок здобувача. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно під керівництвом доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента НАПрН України, заслуженого юриста України Г.І. Балюк.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації, висновки та рекомендації обговорювались та були схвалені на засіданні кафедри екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах з науковими повідомленнями та доповідями на науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, зокрема: щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23 квітня 2010 р.), круглому столі «Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України» (м. Київ, 18 березня 2011 р.), науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21 квітня 2011 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Україна. 20 років шляхом незалежності” (м. Київ, Академія адвокатури України, 24 травня 2011 р.), виступі із науковим повідомленням на засіданні кафедри трудового, земельного і екологічного права (20 квітня 2010 р.) та інших.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у тринадцяти опублікованих автором працях за темою дисертації, із них шість статей у наукових фахових виданнях України та одна стаття в іноземному науковому періодичному фаховому виданні.
Структура і обсяг дисертації зумовлені метою та задачами дослідження і складаються із вступу, двох розділів, що містять 6 підрозділів, висновків, переліку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження становить 211 сторінок, із них основного тексту – 187 сторінок. Список використаних джерел складається із 280 найменувань.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати висновки, пропозиції та рекомендації. Основні з них наступні.
1. Дослідження проблем, які так чи інакше стосуються земель історико-культурного призначення, здійснювалося представниками різних наук, але з точки зору науки земельного права таких досліджень недостатньо. Така ситуація зумовлена різними обставинами, зокрема, тим, що землі історико-культурного призначення є порівняно новою категорією земель, яка була легалізована як самостійна категорія у чинному Земельному кодексі України від 25 жовтня 2001 р.
Незважаючи на те, що легалізація земель історико-культурного призначення, як самостійної категорії земель, відбулася лише у ЗК України 2001 р., елементи земельно-правового регулювання до того часу можна віднайти у законодавстві про охорону культурної спадщини. Закріплення положень, що стосуються земель історико-культурного призначення, у законодавстві про охорону культурної спадщини спричинило дуалістичність законодавства, що визначає правовий режим таких земель, тобто стосовно земель історико-культурного призначення в українському законодавстві склалася ситуація, коли правове регулювання охорони та використання земель визначається не земельним законодавством, на рівні кодифікованого акту в цій галузі, а в законодавстві про охорону культурної спадщини.
Система охорони об’єктів історико-культурного призначення формувалася поетапно: від охорони окремих об’єктів до охорони навколишнього середовища і встановлення правового режиму земель, на яких знаходяться об’єкти культурної спадщини. У зв’язку із такою тенденцією законодавства все більша роль в охороні культурної спадщини відводиться земельному законодавству, яким повинен визначатися правовий режим земель історико-культурного призначення.
2. Земельний кодекс України не містить поняття земель історико-культурного призначення, а лише наводить перелік об’єктів, які можуть знаходитися на даних землях. Такими об’єктами є пам’ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (поняття вказаних об’єктів розкривається законодавством про охорону культурної спадщини).
На підставі аналізу складу та особливостей пропонується наступне визначення земель історико-культурного призначення: до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, віднесені до особливо цінних, на яких знаходяться визначені законодавством об'єкти культурної спадщини, що мають встановлені межі та включені до проектно-планувальної та містобудівної документації і використовуються з метою збереження об’єктів культурної спадщини, що на них знаходяться, та підлягають особливій охороні.
Поняття земель історико-культурного призначення та історичних ареалів населених місць не співпадають: лише частина територій історичних ареалів населених місць, може бути віднесена до земель історико-культурного призначення, в той же час, у межах історичних ареалів населених місць можуть знаходитися землі, які не належать до земель історико-культурного призначення, наприклад, землі житлової та громадської забудови. Варто зауважити, що п. 11 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою КМ України від 13 березня 2002 р. № 318, яким визначено, що частина територій історичних ареалів, а саме території пам'яток та їх охоронних зон, території заповідників, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, не відповідає чинній редакції ст. 53 ЗК України та ч. 1 ст. 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини”. У зв’язку із чим, пропонуємо внести зміни до Порядку і привести його у відповідність із нормативно-правовими актами вищого рівня.
Історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМ України. Отже, можуть бути землі історико-культурного призначення, які знаходяться за межами історичних ареалів населених місць.
На підставі викладеного, пропонуємо наступне визначення історичних ареалів населених місць: історичний ареал населеного місця – це частина населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, на якій збереглася значна кількість об’єктів культурної спадщини, яка включає земельні ділянки різного цільового призначення (в тому числі історико-культурного), має затверджені межі і особливий правовий режим використання та охорони, а також фіксується в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.
3. Правовий режим земель історико-культурного призначення пов’язаний із правовим режимом об’єктів культурної спадщини, що знаходяться на таких землях. Хоча законодавством безпосередньо відповідне положення не передбачено, але це випливає із його змісту, із призначення даних земель. Такий висновок можна зробити з того, що ЗК України визначає склад земель історико-культурного призначення через перелік об’єктів, які знаходяться на таких землях.
Для віднесення земельної ділянки до земель історичних ареалів населених місць необхідна наявність юридичного складу: знаходження на земельній ділянці об’єкту культурної спадщини, як-то пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби; віднесення на цій підставі земельної ділянки до земель історико-культурного призначення; визначення меж та режиму історичного ареалу. Історичні ареали можуть проголошуватися у населених пунктах України лише за наявності в них різних об’єктів культурної спадщини, таких як пам'ятки, заповідники, охоронювані археологічні території тощо, які мають власні особливості правового режиму охорони та використання як складові земель історико-культурного призначення. Тому правовий режим історичних ареалів населених місць можна назвати складним, оскільки кожен історичний ареал має власний правовий режим, в той же час, на цей правовий режим впливає специфіка правових режимів об’єктів культурної спадщини, які він охоплює.
Із урахуванням вищевикладених теоретичних підходів до даної проблеми та особливостей поняття правового режиму земель історичних ареалів населених місць, останній можна визначити як встановлений нормами права специфічний порядок регулювання відносин, спрямований на охорону земель історичних ареалів населених місць при їх використанні на різних правових титулах та в процесі управління у сфері використання та охорони даних земель з метою забезпечення історичного характеру середовища населеного пункту та збереження об’єктів культурної спадщини, що формують даний ареал.
Особливості правового режиму земель історичних ареалів населених місць виявляються також при здійсненні права власності, права користування земельними ділянками в межах історичних ареалів населених місць, управління у сфері охорони та використання даних земель, правовій охороні історичних ареалів населених місць.
4. Земельні ділянки історико-культурного призначення, що знаходяться в межах історичних ареалів населених місць, можуть перебувати у приватній, комунальній та державній власності, надаватися в оренду та у постійне користування відповідно до положень земельного законодавства, а також використовуватися на праві загального користування.
Потребує узгодження термінологія земельного та пам’яткоохоронного законодавства, зокрема, щодо визначення об’єктів, що мають особливу історико-культурну цінність та не можуть передаватися із державної та комунальної власності у приватну. З метою уточнення термінології пропонуємо:
- сформулювати п. "в" ч. 3 ст. 84 ЗК України наступним чином: "землі під об'єктами природно-заповідного фонду, що мають загальнодержавне значення, та історико-культурними об’єктами, що мають національне значення";
- доповнити переліки земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, та земель, які не можуть передаватися із комунальної власності у приватну.
Узагальнивши земельне та пам’яткоохоронне законодавство, можна прийти до висновку, що виключно у державній власності перебувають землі історико-культурного призначення під: 1) історико-культурними об’єктами, що мають національне значення; 2) пам’ятками археології, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології – поля давніх битв.
Із земель державної та комунальної власності у приватну не можуть передаватися земельні ділянки під: 1) пам’ятками археології, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології – поля давніх битв; 2) об’єктами культурної спадщини, що мають особливу цінність. На сьогоднішній день такими об’єктами, на нашу думку, є ті, що знаходяться під об’єктами, які не підлягають приватизації, а також під об’єктами національного значення.
5. Правова охорона земель історико-культурного призначення пронизує всі елементи правового режиму даної категорії земель і визначає його загальну спрямованість і мету, задля якої він встановлюється. Під правовою охороною земель історико-культурного призначення пропонуємо розуміти такий стан суспільних відносин, за якого за допомогою правових норм і заходів екологічного, економічного, земельно-правового, науково-технічного й іншого характеру гарантується та забезпечується збереження, відтворення, раціональне використання земель, на яких знаходяться об’єкти культурної спадщини, а також застосування до порушників вимог законодавства про охорону земель заходів юридичного впливу.
Необхідно наголосити на тому, що хоча окремі правові форми охорони земель історико-культурного призначення знайшли відображення на різних рівнях: міжнародному, загальнодержавному, місцевому, проте вони не мають комплексного характеру, відсутня послідовна система таких заходів. Найбільш характерними для правової охорони земель історичних ареалів населених місць є наступні форми охорони земель: встановлення зон охорони навколо пам'яток в межах історичних ареалів населених місць; дозвільний порядок здійснення господарської діяльності на території історичних ареалів; обов'язкове укладення охоронних договорів із власниками та користувачами земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти культурної спадщини; застосування заходів юридичної відповідальності до порушників правового режиму земель історико-культурного призначення.
Проведений аналіз особливостей правової охорони земель історичних ареалів населених місць дозволяє сформулювати наступні пропозиції до чинного законодавства: доповнити ЗК України та Закон України «Про охорону культурної спадщини» нормою щодо заборони на землях історико-культурного призначення діяльності, що загрожує пошкодженням або руйнуванням об’єктам культурної спадщини; на законодавчому рівні закріпити заборону нового будівництва на землях пам’яток, історико-культурних заповідників та їх охоронних зонах, крім будівництва, пов’язаного із використанням та охороною об’єктів культурної спадщини.
6. Досліджено різни види юридичної відповідальності, які можуть наступати за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, господарська, дисциплінарна, матеріальна, земельно-правова. Щодо останньої потребує врегулювання процедура припинення права користування земельною ділянкою у випадку використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини, також пропонуємо закріпити таку підставу і для припинення права власності на земельну ділянку, в тому числі її конфіскації як санкції за вчинення злочину або адміністративного проступку.
7. Характерною ознакою управління в сфері використання та охорони земель історико-культурного призначення є розпорошеність функцій між різними державними органами загальної та спеціальної компетенції, зокрема, між Міністерством культури України та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. В той же час, у повноваженнях органів земельних ресурсів не відображена специфіка об’єкта, у сфері охорони та використання яким у даному випадку здійснюється управління, тобто земель історико-культурного призначення, а можливість здійснення контролю за використанням та охороною даної категорії земель Держсільгоспінспекцією вважаємо недоречним.
Пропонуємо закріпити в законодавстві додаткові форми залучення громадськості до контролю за використанням та охороною земель історико-культурного призначення історичних ареалів населених місць, а також внести зміни до законодавства, закріпивши обов’язковість позитивних висновків науково-методичних рад та архітектурно-містобудівних рад при вирішенні питань планування, забудови та іншого використання територій у межах історичних ареалів населених місць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс : [підруч. у 2 т.]: / Вадим Борисович Авер’янов. – К. : “Юридична думка”, 2007. – Т. І : Загальна частина. – 592 с.
2. Авраменко В. Цільове призначення: «неосновне» / Авраменко В’ячеслав // Земельний вісник. – 2007. – № 16 (16). – 5 листопада. – С. 10.
3. Акуленко В.І. Охорона пам’яток культури в Україні, 1917-1990 / В.І. Акуленко. – Київ: Вища школа, 1991. – 273 с.
4. Акуленко В.І. Правова охорона історії та культури в УРСР / В.І. Акуленко, В.С. Анджиєвський. – Київ, 1984. – 48с.
5. Андрейцев В.І. Екологічне право : Курс лекцій в схемах. Загальна частина: Навч. посібник для юрид. вузів / Володимир Іванович Андрейцев. – Київ : Вентурі, 1996. – 208 с.
6. Андрейцев В.І. Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики [текст]: моногр. / Володимир Іванович Андрейцев. – Д.: Національний гірничий університет, 2011. – 373 с.
7. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: проблеми практичної теорії [текст]: моногр. / Володимир Іванович Андрейцев. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
8. Андрес Г.О. Охорона культурної спадщини України в контексті світових інтеграційних процесів (друга половина ХХ – початок ХХІ століття): дис. … канд. істор. наук за спеціальністю 26.00.05/ Андрес Ганна Олександрівна. – Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. – К., 2009. – 206 с.
9. Балюк Г.І. Екологічне право України : Конспект лекцій у схемах. (Загальна і Особлива частини). [Навчальний посібник] / Галина Іванівна Балюк; МОНУ. – Київ : Юрінком Інтер, 2006. – 192 с.
10. Балюк Г.І. Земельно-правова відповідальність: поняття, підстави, порядок притягнення / Г.І. Балюк, Я.О. Лисенко // Земельне право України: [підруч.] / Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко, В.В. Носік [та ін.]; за ред. В.В. Носіка. – К.: ВПЦ «Київ. університет». – 2008. – С. 312-316.
11. Балюк Г.І. Планування територій: поняття, правові форми, види, порядок здійснення та юридичне значення / Г.І. Балюк, Н.Л. Ільїна // Земельне право України : [підруч.] / Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко, В.В. Носік [та ін.] ; за ред. В.В. Носіка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2008. – С. 243-247.
12. Балюк Г.І. Поняття, підстави та види юридичної відповідальності в земельному праві України / Г.І. Балюк, Н.П. Медведєва // Земельне право України : [підруч.] / Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко, В.В. Носік [та ін.] ; за ред. В.В. Носіка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2008. – С. 299-303.
13. Балюк Г.І. Правова охорона землі як основного національного багаства / Г.І. Балюк, Т.Б. Саркісова // Земельне право України : [підруч.] / Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко, В.В. Носік [та ін. ] ; за ред. В.В. Носіка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». – 2008. – С. 281-285.
14. Балюк Г.І. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності (межування земель) / Галина Іванівна Балюк // Земельне право України: теорія і практика. – №1. – 2007. – С. 12-18.
15. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи вдосконалення : [монографія] / О. М. Бандурка — Х. : Основа, 1996. – 398 с.
16. Бевз М.В. Методологічні аспекти збереження, реставрації та регенерації, заповідних містобудівних ансамблів та комплексів / М.В. Бевз // Проблеми збереження і використання культурної спадщини в Україні. – Словянськ: “Печатный двор”, 2005. – С. 14-21.
17. Богомяков И.В. Соотношение норм федерального земельного законодательства и законодательства об объектах культурного наследия по вопросам регулирования правового режима земель историко-культурного назначения / И.В. Богомяков // Государство и право. – № 6. – 2011. – С. 102-109.
18. Бондар Л.О. Правовий режим земель історико-культурного призначення / Л.О. Бондар // Земельне право України: [підручник] / За ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – С. 393-411.
19. Бригинець О. Замість незаконного будівництва на «Театральній» буде охоронна зона / Олександр Бригинець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bryhynets.com/php/print.php?nma=news&id=1521.
20. Бусуйок Д.В. Обмеження прав на землю за законодавством України: [монографія] / Д.В. Бусуйок. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 144 с.
21. Веденин Ю. Культурный ландшафт как объект наследия / Ю. Веденин, М. Кулешева // Культурна географія. - М.: Институт Наследия, 2001. – С. 172-190.
22. Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних досліджень населених місць / В.В. Вечерський. – К.: НДІТІАМ, 2003. – 506 с.
23. Вівчаренко О.А. Правова охорона земель в Україні: [монографія] / О.А. Вівчаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 333 с.
24. Водзинський Є. Питання охорони своєрідності історичних міст України / Є. Водзинський // Архітектурна спадщина України. – Вип. 2 (Національні особливості архітектури народу України) / За ред. В. Тимофієнка. – К., 1995. – С 242¬-254.
25. Глава держави застосував право вето. Пропозиції до Закону України «Про ландшафти» [Електроннний ресурс]. – Офіц. сайт Президента України. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/23383.html
26. Головне управління охорони культурної спадщини. Київська міська державна адміністрація [Електронний ресурс]. – Офіц. інтернет-портал. – Режим доступу: http://kievcity.gov.ua/administratsija/struktura/golovni-upravlinnja/gu-okhorony-kulturnoi-spadschyny/
27. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Верховна Рада України. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print1356109272375937
28. ГПУ взялася за перевірки дотримання земельного законодавства по всій державі (12.08.2010 р.) [Електронний ресурс]. – ІРЦ Моя земля. – Режим доступу: http://www.myland.org.ua/index.php?id=2388&lang=uk&razd=
29. Гуревський В.К. Предмет, метод, принципи і система земельного права // Земельне право України : [підруч.] / Гуревський В. К. // Земельне право України : [підручник] / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. - К.: Істина, 2003. – 448 с.
30. Державний реєстр нерухомих пам'яток місцевого значення України [Електронний ресурс]. – Офіц. веб-сайт Міністерства культури – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/doccatalog/list?currDir=162162
31. Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92) [Електронний ресурс]. – Сайт професійної юридичної системи Мега-Нау. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.28279.5&nobreak=1
32. Державні будівельні норми «Планування і забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення та погодження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам’яток архітектури та містобудування» (ДБН Б.2.2-2-2008) // Видання офіційне. К: Мінрегіонбуд України, 2008. – 14 с.
33. Державні будівельні норми «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження історико-архітектурних опорних планів, спеціальної науково-проектної документації для визначення історичних ареалів населених місць України» (ДБН Б.2.2-3-2008) // Видання офіційне. К.: Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2008. – 11 с.
34. Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт: постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 // Офіційний вісник України. — 2011. – № 34. – Ст. 1404.
35. Деякі питання реалізації Закону України "Про народні художні промисли": постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 11. – Ст. 516.
36. Деякі питання реалізації статті 186-1 ЗК України: постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1420 // Офіційний вісник України. — 2010. – № 1. – Ст. 13.
37. Донець О.В. Визначення земель історико-культурного призначення за Земельним кодексом України / Ольга Володимирівна Донець // Проблеми законності. – Х., 2007. – Вип. 90. – С. 108-112.
38. Донець О.В. Особливості розмежування земель історико-культурного призначення державної та комунальної власності / Ольга Володимирівна Донець // Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів: міжнар. наук.-практ. конф. (9-10 жовтня 2009 р.). – Х., Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. – С. 198-200.
39. Донець О.В. Охорона земель історико-культурного призначення: конституційно-правові засади / Ольга Володимирівна Донець // Проблеми законності. – № 98. – 2008. – С. 200-205.
40. Донець О.В. Охорона земель історико-культурного призначення: система органів державної влади / Ольга Володимирівна Донець // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції «Дев'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2009 року): У 4-х частинах. – Частина друга. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. – С. 127-128.
41. Донець О.В. Правовий режим земель історико-культурного призначення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Ольга Володимирівна Донець. – Харків, 2010. – 20 с.
42. Донець О.В. Правовий режим земель історико-культурного призначення : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ольга Володимирівна Донець. – Х.: 2010. – 218 с.
43. Дягтерев М. Они уже сделали свой “выбор”. Историко-культурная среда Киева: хроника уничтожения времен независимости / М. Дягтерев // “Зеркало недели”. – № 16-17 (695-696). – 26 апреля 2008 г. – С. 23.
44. Екологічне право України: [підруч. для студ. вищих навч. закладів] / за ред. Каракаша І.І. – Одеса : Фенікс, 2012. –788 с.
45. Ерофеев Б.В. Земельное право России : [учебник. 9-е изд., перераб.] / Б.В. Ерофеев. – М. : Юрайт-Издат, 2007. - 655 с.
46. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини (переглянута) (ETS N 143) : міжнародний документ від 16 січня 1992 р. [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України : Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_150
47. Єлісєєва О.В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України : дис. … канд. юрид. наук за спец. 12.00.06 / Єлісєєва Ольга Володимирівна. – 240 с.
48. Єлькін С.В. «Культурний ландшафт» як об’єкт правового регулювання / С.В. Єлькін // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України: Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю створення юридичного факультету НУБіП (19-20 травня 2011 р., м. Київ, Україна) / Упор. к.ю.н. доцент О.М. Гончаренко. – К.: Видавничий центр НУБіП України, 2011. - С.298-300.
49. Єлькін С.В. Категорія «ландшафт» у земельному та екологічному законодавстві України та інших держав / С.В. Єлькін // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия „Юридические науки”, 2010. – Том 23 (62). – № 2. – С.161-168.
50. Желнина А. Исторические города в эпоху глобализации: Петербург в сравнительной перспективе [Електронний ресурс] / Анна Желнина. – Режим доступу: http://www.urban-club.ru/?p=112.
51. За знищення археологічного шару ґрунту в історичній частині Києва прокуратура порушила справу [Електронний ресурс] / Українські національні новини. – Режим доступу: http://www.unn.com.ua/ua/news/03-11-2011/515842/?print
52. Загальнодержавна програма збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 року: Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1692-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 32. – Ст. 390.
53. Закінчено досудове слідство у кримінальній справі, порушеній за фактом руйнування пам'ятки культурної спадщини «Земельний вал Успенського бастіону» [Електронний ресурс] / Генеральна прокуратура України. Офіційний Інтернет портал. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&_c=view&id=11885&s=print
54. Законодавство про пам'ятники історії та культури – К., 1970. – 464 с.
55. Зарубежное законодательство в области сохранения культурного и природного наследия. Информационный сборник / Веденин Ю.А., Гаукстад Э., Моен Э. [та ін.] ; под ред. Ю.А. Веденина. – М.: Институт Наследия, 1999. – 92 с.
56. Збережи Старий Київ. Календар подій [Електроннний ресурс]. – Режим доступу: http://saveoldkyiv.org/past_events
57. Земельне право України : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2008. – 600 с.
58. Земельне право України : [підруч.] / [М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.] ; за ред. М. В. Шульги. — К. : Юрінком Інтер, 2004. – 376 с.
59. Земельне право України : [підручник] / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448 с.
60. Земельне право України: [підручник] / Беженар Г.М., Бондар Л.О., Гавриш Н.С. [та ін.] ; за ред. О.О. Погрібного та І.І. Каракаша. – Вид. 2, перероб. і доп. – К.: Істина, 2009. – 600 с.
61. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.
62. Земельний кодекс України з постатейними матеріалами: Збірник нормативно-правових актів та матеріалів судової практики: За станом нормативно-правових актів та актів органів судової влади на 1 лютого 2006 року / Упорядник А.М. Мірошниченко. Науковий редактор В.В. Носік. – К.: Фізична особа – суб’єкт видавничої справи Романчук Р. С., 2006. – 720 с.
63. Земельний кодекс України: наук.-практ. комент. / Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Гетьман А.П. [та ін.] ; за заг. ред. В. І. Семчика. – 3-е вид., переробл. і допов. – К. : “Ін Юре“, 2007. – 896 с.
64. Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 10. – Ст. 98.
65. Земельний кодекс Української РСР від 8 липня 1970 р. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
66. Земельный кодекс Республики Казахстан від 20 июня 2003 г. (станом на 27.04.2012 г.) №442-II [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1040583&mode=all
67. Земельный кодекс Республики Молдова от 25 декабря 1991 г. // [Електроннний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-moldova.com/laws/rus/zemelniy_codex_ru.txt
68. Земельный кодекс Россисйской Федерации от 25 октября 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.systema.ru/inc/bdoc.php?Id=63189.
69. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. [Науково-навчальний посібник] / С.П. Позняк, В.К. Гуревський, Н.В. Ільків, М.Я. Ващишин [та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук, проф. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
70. Игнаткин И.А. Охрана памятников истории и культуры: [справ. Пособие] / И.А. Игнаткин. – К.: Выща шк., 1990. – 223с.
71. Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации / И.А. Иконицкая. – М.: Юристъ, 2002. – 288 с.
72. Іванов С.В. Проблеми створення й організації роботи органів охорони культурної спадщини на регіональному рівні / С.В. Іванов // Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам'яткоохоронне законодавство України: матеріали конф. (18-19 квіт. 2002 р.). – К.: Стилос. – С. 72-77.
73. Кальницкий М. Снял табличку и сноси: как уничтожают город [Електронний ресурс] / М. Кальницкий. – Режим доступу : http://mycityua.com/news/city/2011/01/06/002038.html.
74. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине : [науч.-практ. пособие] / Илья Иванович Каракаш. – К. : Истина, 2004. – 215 с.
75. Каракаш І.І. Проблеми підвищення якості земельного законодаства України / І.І. Каракаш, В.Д. Сидор // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. – Вип 63. – Одеса: Юридична література, 2012. – С.105-110.
76. Каткова Т. Г. Правова охорона культурної спадщини в Україні / Т. Г. Каткова. – Х. : Право, 2008. – 216 с.
77. Каткова Т.Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти / Т.Г. Каткова. – Харків, 2007. – 181 с.
78. Кісіль З. Р. Адміністративне право : [навч. посіб.], 3-е вид. / З. Р. Кісіль, Р. В. Кісіль. – К.: Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 696 с.
79. Клименко В. У списках значаться / В. Клименко // «Україна молода». – № 147. – 11 серпня 2010 р.
80. Кодекс Республики Беларусь о земле от 23 июля 2008 г. [Електронний ресурс]. – Национальный правовой Интернет-портал Республики Беларусь. – Режим доступу: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=hk0800425&p2={NRPA}
81. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
82. Комментарий к Основам земельного законодавства Союза ССР и союзных республик / под ред. Г.А.Аксененка, Н.А. Сыродоева. – М.: “Юрид. лит.”, 1974. – 352 с.
83. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини: міжнар. документ від 16 листопада 1972 р. [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_089/print1356109272375937
84. Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини: міжнар. документ від 16 жовтня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_d69/print1356109272375937
85. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
86. Копієвська О.Р. Право та охорона історико-культурної спадщини (теоретичний аспект дослідження) / О.Р. Копієвська // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. Корецького В.М. НАН України. – Київ, 2005. – Вип. 30. – С. 25-31.
87. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян [монографія] / Іван Олександрович Костяшкін. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління і права, 2010. – 149 с.
88. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Костяшкін Іван Олександрович ; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 19 с.
89. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: [навч. посібник для юрид. фак. вузів] / Володимир Олександрович Котюк. – К,: Вентурі, 1996. – 208 с.
90. Краснов Н.И. Правовой режим земель специального назначения / Н.И. Краснов. – М.: Юрид. лит., 1961. – 214 с.
91. Краснова М.В. Договори в екологічному праві України : [навч. посіб.] / Марія Василівна Краснова. – К.: Алерта, 2012. – 213 с.
92. Крассов О.И. Коментарий к Земельному кодексу Российской Федерации, 2-е издание, переработанное / О.И. Крассов. – М.: Норма: Инфра-М, 2009. – 359 с.
93. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / Ю. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін [та ін.] ; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-е вид.; переробл. і доп., – Х.: Право, 2010. – 608 с.
94. Кримінальне право України. Особлива частина [Текст] : Підручник / М. І. Бажанов [та ін.] ; ред. М. І. Бажанов [та ін.] ; МОН України. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
95. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України — 2001. – № 25. – Ст. 131.
96. Кулешева М.Е. Культурные ландшафты: общин представления, понятия, подходы к оценке / М.Е. Кулешева // Матералы Четвертой всероссийской научной конференции «Экологические проблемы сохранения исорического и культурного наследия». Сборник статей. – М.: Российский научно-исследовательский інститут культурного к природного наследия им. Д.С. Лихачева, 2000. – С. 37-53.
97. Кулинич П. Ф. Правовий режим земель земель історико-культурного призначення / П. Ф. Кулинич // Земельне право України : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2008. – С. 534-555.
98. Кулинич П. Ф. Цільове призначення та цільове використання земель за новим Земельним кодексом України / П. Ф. Кулинич // Юридичний журнал. — 2002. — № 3. — С. 50–53.
99. Культура в законі: стан та проблеми правового регулювання в Україні / Вечерський В., Гриценко О., Солодовник В. , Стріха М. ; за редакцією О. Гриценка. – К.: УЦКД, 1998. – 104 с.
100. Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища / Л.К. Афанасьєва, Р.І. Кухаренко, Д.В. Малаков [та ін.]. – К. : АртЕк, 2003. – 136 с.
101. Культурный ландшафт как объект наследия / Андреева Е. Д., Веденин Ю. А., Ведерникова Н. М. [и др.] ; под ред. Ю.А. Веденина, М.Е. Кулешевой. – М.: Институт Наследия, СПб.: Дмитрий Буланин, 2004. – 620 с.
102. Курило Т. В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Т.В. Курило; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 18 с.
103. Курило Т. В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні: історико-правове дослідження : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т.В. Курило; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 222 с.
104. Курило Т. Проблеми реалізації законодавства про охорону культурної спадщини та деякі шляхи їх подолання / Т. Курило // Право України. - № 3. - С. 125-127.
105. Курило Т.В. Правова охорона культурної спадщини України. [Монография] / Т.В. Курило. - Львів: Львівський юридичний институт МВС України, видавництво “Новий світ - 2000”, 2006. – 152 с.
106. Луценко І. Конструктор «Киев»: может ли ЮНЕСКО спасти исторический центр города? [Електронний ресурс] / Ігор Луценко. – Режим доступу www.bagnet.org/search.html?search=Луценко&mode=&list=380.
107. Львів можуть виключити зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [Електронний ресурс] / Дзеркало тижня. – Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/lviv_mozhut_viklyuchiti_zi_spisku_vsesvitnoyi_spadschini_yunesko.html
108. Малишева Н.Р. Землі історико-культурного призначення / Наталія Рафаелівна Малишева // Земельний кодекс України: наук.-практ. комент. ; за заг. ред. В. І. Семчика. – 3-е вид., переробл. і допов. – К. : “Ін Юре“, 2007. – С. 187-199.
109. Малишева О.В. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект): дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Малишева Олена Валеріївна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т держ. упр. — Х., 2008. – 183 с.
110. Марусенко Р. І. Деякі аспекти реалізації принципу використання земель за цільовим призначенням / Р. І. Марусенко // Земельне право України: теорія і практика. — 2007. — № 1. — С. 37–46.
111. Мельничук Е.И. Имплементация основных положений конвенций ЮНЕСКО в сфере культурного наследия во внутреннее право Украины / Е. И. Мельничук // Материалы Международной конференции «Конвенции ЮНЕСКО в области охраны культурного наследия и национальное законодательство государств-участников СНГ»: (Минск, 26-28 апреля 2007 г.) / Институт государства и права Национальной академии наук Беларуси. – Минск: Право и экономика, 2007. – 250 с. – 300 экз. – ISBN 978-985-442-419-4. – С. 77-82.
112. Мельничук О. Всесвітня культурна та природна спадщина як складова концепції загальної спадщини людства / Олена Мельничук // Право України. – 2003. – № 12. – С. 93-97.
113. Мельничук О. І. Міжнародно-правовий статус всесвітньої культурної та природної спадщини [монографія] / О.І. Мельничук. – К.: Наукова думка, 2008. - 285 с.
114. Мельничук О. Особливості правової охорони спадщини ЮНЕСКО в Україні / Олена Мельничук // Право України. – 2012. – №3-4. – С.184-193.
115. Міжнародна хартія з охорони й реставрації нерухомих пам'яток і визначних місць (Венеціанська хартія): міжнародний документ 31 травня 1964 р. [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_757
116. Міжнародна хартія про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія): міжнародний документ від 1.01.1987 р. [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт ВР України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_761
117. Міністерство культури активізує науково-методичну роботу з визначення історичних ареалів та зон охорони пам’яток історичних населених місць України (19 квітня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Офіц. сайт Міністерства культури України. – Режим доступу: // http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/281608
118. Міністерство культури та Київська ОДА обговорили напрямки вдосконалення роботи земельних комісій з урахуванням вимог пам’яткоохоронного законодавства (31 травня 2012 р.) – Офіц. сайт Міністерства культури України. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/288116;jsessionid=9