Гуренко Мар’я Анатоліївна Інвестиційні договори за участю органів державної влади та органів місцевого само­врядування

Краткое описание

Гуренко Мар’я Анатоліївна, аспірант юридичного факультету Київського національного університету іме­ні Тараса Шевченка: «Інвестиційні договори за участю органів державної влади та органів місцевого само­врядування» (12.00.04 - господарське право; госпо­дарсько-процесуальне право). Спецрада Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ГУРЕНКО МАР’Я АНАТОЛІЇВНА
УДК 346.34
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНВЕСТИЦІЙНІ ДОГОВОРИ ЗА УЧАСТЮ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право
Право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________ М.А. Гуренко
Науковий керівник
Поєдинок Валерія Вікторівна, доктор юридичних наук, доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
Титульний аркуш……………………………………………………………………1
Анотація……………………………………………………………………………..2
Зміст………………………………………………………………………………...14
Вступ…………………………………………...……………………………….16
Розділ I. Загальна характеристика інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування
1.1 Поняття та особливості інвестиційного договору за участю органів
державної влади та органів місцевого самоврядування…………...…………….26
1.2 Співвідношення інвестиційного договору за участю органів
державної влади та органів місцевого самоврядування з договорами державноприватного партнерства та публічних закупівель ……………….………………59
Висновки до РозділуI………………………………………………………..76
Розділ II.Правові особливості укладання та реалізації інвестиційних
договорів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування
2.1 Порядок укладання інвестиційних договорів за участю органів
державної влади та органів місцевого самоврядування…………………………80
2.2 Зміст інвестиційних договорів за участю органів державної влади та
органів місцевого самоврядування…………………..……………………………98
2.3 Виконання та забезпечення належного виконання інвестиційних
договорів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування……………………………………………..……………………..119
Висновки до РозділуII….………………………………………………….130
15
Розділ III. Правові форми впливу держави на реалізацію
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування
3.1 Державна підтримка реалізації інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування……………….134
3.2 Гарантії прав та законних інтересів сторін інвестиційного договору за
участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування…………………………………………………………………...149
3.3 Державний контроль за реалізацією інвестиційних договорів за
участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування…………………………………………………………………...158
Висновки до Розділу ІІI..…………………………………….………….....173
Висновки……………………………………………………..…………...............176
Список використаних джерел…………………..…………………...................182
Додатки……………………………………………………………………………203
16
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сьогодні в Україні відбуваються
зміни, пов’язані з модернізацією економічних та правових відносин, розвитком
різних форм господарювання й ведення бізнесу відповідно до світових
стандартів та, відповідно, формування на їх основі сприятливого інноваційноінвестиційного середовища. У зв’язку з цим держава намагається
використовувати різноманітні форми та способи залучення інвестицій у
пріоритетні галузі економіки України, у тому числі й за рахунок здійснення
безпосередньої співпраці з приватними інвесторами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність”
відносини між органами державної влади та органами місцевого
самоврядування з однієї сторони та приватними інвесторами з другої сторони
оформлюються правовим документом – договором (угодою). Інвестиційна
діяльність реалізується на основі різноманітних договорів, до яких належать:
концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну
інвестиційну діяльність, засновницькі договори, договори оренди тощо.
Різноманіття інвестиційних договорів підштовхує досліджувати
особливості окремих їх видів, зокрема й тих, що укладаються за участі органів
державної влади та органів місцевого самоврядування. Зазначені договори
характеризуються низкою ознак, як-от: переважаючий публічний інтерес,
значні інвестиції приватного інвестора, спрямованість на тривалу і тісну
взаємодію між сторонами, досягнення значних економічних чи соціальних
результатів для країни внаслідок реалізації цих договорів. Крім цього,
реалізація таких договорів пов’язана з істотними ризиками для довкілля та
продуктивних сил суспільства, що обумовлює звернення до концепції сталого
розвитку при дослідженні цих договорів.
Вищенаведені ознаки свідчать про існування специфічного комплексу
договорів, які викликають чималу кількість дискусій щодо їх правової природи
17
та проблем їх реалізації. Це, в свою чергу, дає підстави стверджувати про
актуальність теми дослідження.
Як свідчить аналіз джерел спеціальної літератури, особливості
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування правниками досліджуються фрагментарно, в
контексті більш загальних досліджень, що дало поштовх комплексно дослідити
зазначені інвестиційні договори, а саме: їх правову природу, порядок укладання
та особливості виконання, засоби забезпечення належного виконання, державну
підтримку реалізації зазначених договорів, здійснення державного контролю за
їх виконанням.
Теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних
вчених-правознавців, зокрема: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.Д. Задихайла,
В.В. Кафарського, Н.С. Кузнєцової, О.А. Медведєвої, В.В. Поєдинок,
В.Ю. Полатая, О.Е. Сімсон, О.Д. Сиротюка, С.В. Терещенка, О.М. Чабан,
В.С. Щербини та ін.
Нормативну базу дослідження склали положення Законів України “Про
інвестиційну діяльність”, “Про державно-приватне партнерство”, “Про
концесії”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про угоди про
розподіл продукції”, “Про управління об’єктами державної
власності”,Цивільного та Господарського кодексів України та низки інших
нормативних актів України, а також законодавство ЄС та Німеччини.
Емпіричну базу дослідження склали матеріали судової практики щодо
вирішення спорів, пов’язаних з укладенням та виконанням інвестиційних
договорів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано на юридичному факультеті Київського національного
університету імені Тараса Шевченка в рамках державних бюджетних науководослідних тем “Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і
18
практичний аспекти” (номер теми 11 БФ042-01)” та “Теорія та практика
адаптації законодавства України до законодавства ЄС” (номер теми 16 БФ042-
01)”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування
нових теоретичних положень щодо інвестиційних договорів за участю органів
державної влади та органів місцевого самоврядування і розробка конкретних
рекомендацій з удосконалення правового регулювання відносин щодо
укладання, реалізації та припинення таких договорів.
Відповідно до зазначеної мети було вирішено наступні завдання:
• визначити поняття та особливості інвестиційного договору за
участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• встановити співвідношення інвестиційного договору за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування з договорами
державно-приватного партнерства та публічних закупівель;
• охарактеризувати порядок укладання інвестиційних договорів за
участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• виявити особливості змісту інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
• охарактеризувати особливості виконання та забезпечення
належного виконання інвестиційних договорів за участю органів державної
влади та органів місцевого самоврядування;
• з’ясувати особливості державної підтримки реалізації
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування;
• охарактеризувати гарантії прав та законних інтересів сторін
інвестиційного договору за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування;
19
• виявити особливості державного контролю за реалізацією
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування;
• розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, які виникають
щодо укладання, реалізації та припинення інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Предметом дослідження є господарсько-правові особливості
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає
комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.
Зокрема, були використані такі методи: діалектичний – надав можливість
визначити тенденції розвитку використання інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування для регулювання
суспільних відносин (підрозділ 1.1, 1.2); формально-логічний – надав
можливість класифікувати інвестиційні договори за новим критерієм,
визначити поняття інвестиційного договору за участю органів державної влади
та органів місцевого самоврядування та ряд інших правових понять (підрозділи
1.1, 3.3); порівняльно-правовий – використовувався для порівняння елементів
різних правових інститутів, а також для порівняння особливостей вітчизняного
та зарубіжного правового регулювання інвестиційних договорів за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування (підрозділи 1.1,
1.2, 2.1, 2.2); структурно-функціональний – дозволив з’ясувати елементи
договірних інвестиційних правовідносин за участю органів державної влади та
органів місцевого самоврядування (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2); комплексний
метод – дозволив виявити проблеми, що стосуються сфери реалізації
20
інвестиційних договорів за участю органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, а також обґрунтувати висновки та пропозиції щодо
вдосконалення правового регулювання цієї категорії договорів (підрозділи 2.1,
2.2, 2.3, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в
юридичній науці України було здійснено комплексне господарсько-правове
дослідження інвестиційних договорів за участю органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, на підставі якого отримано такі результати:
вперше:
• запропоновано поділ інвестиційних договорів за критерієм
наявності переважаючого публічного інтересу на інвестиційні договори
публічного характеру й інвестиційні договори приватного характеру та
обґрунтовано, що в інвестиційних договорах за участю органів державної влади
та органів місцевого самоврядування завжди наявний переважаючий публічний
інтерес;
• визначено систему ознак інвестиційного договору публічного
характеру, до яких належать: 1) суб’єктний склад – однією з сторін договору є
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, іншою стороною–
приватний інвестор; 2) спрямованість договору на реалізацію цілей державної
економічної політики, роздержавлення або ефективне управління об’єктами
державної чи комунальної власності чи власності народу України; 3) передача
приватному інвестору функцій, які традиційно виконуються державою в особі
уповноважених органів або органами місцевого самоврядування; 4) спеціальне
нормативно-правове регулювання порядку укладання та виконання договору, з
домінуванням публічно-правових елементів у такому регулюванні; 5)
переважаючий вплив органу державної влади чи органу місцевого
самоврядування у питаннях укладання та виконання договору; 6) міжнародноправові гарантії захисту прав іноземних інвесторів за договором, у тому числі
можливість вирішення спору з договору міжнародним інвестиційним
21
арбітражем; 7) довгостроковий характер договору, складність договірного
зв’язку, взаємна залежність сторін; 8) суттєвий зв’язок договору з цілями
екологічної та соціальної політики, необхідність врахування вимог сталого
розвитку; 9) можливість надання державної підтримки реалізації договору; 10)
виконання органом державної влади чи органом місцевого самоврядування
функцій контролю за виконанням договору;
• сформульовано визначення поняття інвестиційного договору
публічного характеру як господарського договору, який укладається між
органом державної влади або органом місцевого самоврядування, з однієї
сторони, та приватним інвестором – суб’єктом господарювання з іншої
сторони, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін, спрямовані на їхню
співпрацю щодо використання певного об’єкта державної чи комунальної
власності або власності Українського народу, в який здійснюється вкладення
інвестицій, за наявності переважаючого публічного інтересу щодо результатів
реалізації такого договору;
• встановлено співвідношення інвестиційних договорів публічного
характеру та договорів, які укладаються у рамках здійснення державноприватного партнерства як цілого і частини, а також відмежовано інвестиційні
договори публічного характеру від договорів публічної закупівлі з огляду на
відсутність у останніх інвестиційної складової;
• аргументовано необхідність створення єдиної електронної бази
інвестиційних проектів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з метою інформування усіх заінтересованих осіб про
оголошену конкурентну процедуру визначення приватного інвестора;
• обґрунтовано необхідність запровадження громадського
моніторингу в сфері державно-приватного партнерства; при цьому визначено
громадський моніторинг в сфері державно-приватного партнерства як
сукупність законних дій громадян та їх об’єднань, які спрямовані на отримання
інформації, що стосується реалізації певної форми державно-приватного
22
партнерства, і полягають, зокрема, в ознайомленні з висновками за
результатами аналізу ефективності здійснення державно-приватного
партнерства, з умовами конкурсу, з проектом договору, який укладається у
рамках державно-приватного партнерства, з результатами оцінки конкурсних
пропозицій, зі звітом про виконання договору, укладеного у рамках державноприватного партнерства тощо; аналогічні механізми запропоновано
запровадити щодо угод про розподіл продукції;
удосконалено:
• обґрунтування господарсько-правової природи інвестиційних
договорів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в частині виділення таких характерних рис зазначених
договорів: 1)суб’єктний склад – сторонами договору є учасники господарських
правовідносин, передбачені ст. 2 Господарського Кодексу України (суб’єкти
господарювання та органи державної влади чи органи місцевого
самоврядування, наділені господарською компетенцією); 2) поєднання в
договорі майнових та організаційних елементів; 3) переважно конкурентний
спосіб укладання договорів, наявність типових договорів; 4) обмеження
договірної свободи з метою захисту інтересів споживачів (вимоги щодо якості
та безпеки товарів, робіт, послуг) та загально-господарських інтересів, зокрема,
щодо захисту економічної конкуренції, національного товаровиробника тощо;
5) потенційний конфлікт публічного інтересу, уособлюваного органом
державної влади або органом місцевого самоврядування, та приватного
інтересу іншої сторони;
• визначення суб’єктного складу договірних відносин державноприватного партнерства в частині обґрунтування неможливості державних та
комунальних підприємств бути учасниками зазначених відносин на стороні
державного партнера;
• положення щодо порядку укладання інвестиційних договорів
публічного характеру в частині обґрунтування запровадження нової процедури
23
укладання таких договорів – конкурентного діалогу в разі реалізації особливо
складних інвестиційних проектів;
• правові способи врахування вимог сталого розвитку при реалізації
інвестиційних договорів публічного характеру в частині обґрунтування
укладання поряд з такими договорами додатково з приватними інвесторами
договорів, що передбачають зобов’язання щодо захисту навколишнього
середовища або включення таких зобов’язань безпосередньо до інвестиційних
договорів; натомість приватному інвестору гарантуватимуться певні пільги та
допомога з боку держави, як-от: пільги по сплаті платежів за договором,
додаткова фінансова підтримка для розширення виробництва, звільнення від
сплати земельного податку тощо;
• визначення моменту набрання чинності концесійним договором в
частині уточнення: концесійний договір вважається укладеним з моменту його
підписання сторонами, однак деякі умови договору діятимуть лише з моменту
його державної реєстрації;
дістало подальшого розвитку:
• правова характеристика інвестиційних договорів, які укладаються
державними та комунальними підприємствами шляхом обґрунтування
належності їх до інвестиційних договорів приватного характеру;
• положення про поглиблення спеціалізації правового регулювання
відносин державно-приватного партнерства в частині обґрунтування
необхідності спеціального регулювання змісту окремих договорів, що
укладаються в рамках такого партнерства (договору про спільну діяльність,
договору про управління майном);
• обґрунтування правової моделі фінансування проектів в сфері
автодорожніх концесій в Україні в частині доведення доцільності використання
змішаної моделі фінансування, а не державної чи концесійної моделей;
• положення про уніфікацію правового режиму концесійних
договорів та угод про розподіл продукції в частині доведення необхідності
24
урівнення обсягу гарантій прав та законних інтересів приватних партнерів
(інвесторів) за відповідними договорами (угодами).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що такі
результати можуть бути використані в законотворчій діяльності задля
удосконалення законодавства, яке регулює інвестиційні договори за участю
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також у
правозастосовчій практиці. Положення дисертації можуть бути використані
також з навчально-методичною метою при викладанні навчальних предметів
“Господарське право”, “Інвестиційне право” та для подальших наукових
досліджень.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного
дослідження обговорювались на засіданні кафедри господарського права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні результати дослідження були оприлюднені на науковопрактичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні проблеми правової системи та державотворення в
Україні” (м. Запоріжжя, 24-25 березня 2007 р.; тези опубліковані); Міжнародній
науково-практичній конференції “Держава і право в умовах глобалізації: реалії
та перспективи” (м. Дніпропетровськ, 5-6 лютого 2016 р.; тези опубліковані);
Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні
проблеми застосування цивільного та господарського законодавства” (м. Київ,
9 квітня 2015 р.; тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній
конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Актуальні питання
державотворення в Україні” (м. Київ, 19 травня 2017 р.; тези опубліковані).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 6
статей у наукових фахових виданнях України, з яких 4 статті – у наукових
фахових виданнях України, що входять до наукометричних баз, а також 4 тез
доповідей на науково-практичних конференціях.
25
Структура дисертації. Дослідження складається з титульного аркушу,
анотації, змісту, основної частини (вступу, трьох розділів, висновків), списку
використаних джерел (200 найменувань) та додатку. Загальний обсяг
дисертаційного дослідження становить 204 сторінки друкованого тексту,
список використаних джерел – 22 сторінки, додаток – 2 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
За результатами проведеного дослідження вважаємо за необхідне
сформулювати такі найбільш важливі та практично значущі науковообґрунтовані висновки.
1. Інвестиційні договори поділяються на інвестиційні договори публічного
характеру та інвестиційні договори приватного характеру за критерієм
переважаючого публічного інтересу.
2. Інвестиційні договори публічного характеру мають господарсько-правову
природу, на що вказують характерні ознаки господарських договорів, однак
водночас володіють й власними спеціальними ознаками (особливий суб’єктний
склад, спрямованість договору на реалізацію цілей державної економічної
політики, передача приватному інвестору функцій, які традиційно виконуються
державою в особі уповноважених органів або органами місцевого
самоврядування, переважаючий вплив органу державної влади чи органу
місцевого самоврядування у питаннях укладання та реалізації договору та
інші).
3. Інвестиційний договір публічного характеру розглядаємо як
господарський договір, який укладається між органом державної влади або
органом місцевого самоврядування, з однієї сторони, та приватним інвестором
– суб’єктом господарювання з іншої сторони, змістом якого є взаємні права та
обов’язки сторін, спрямовані на їхню співпрацю щодо використання певного
об’єкта державної чи комунальної власності або власності Українського
народу, в який здійснюється вкладення інвестицій, за наявності переважаючого
публічного інтересу щодо результатів реалізації такого договору.
177
4. Державні та комунальні підприємства не можуть виступати на стороні
державного партнера в рамках здійснення державно-приватного партнерства.
5. Інвестиційний договір публічного характеру є родовим (загальним)
поняттям, яке узагальнює в собі всі ті інвестиційні договори, які укладаються за
участю органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та
суб’єктів господарювання.
6. Усі договори, що укладаються в рамках державно-приватного
партнерства, є за своєю суттю інвестиційними договорами публічного
характеру.
7. Інвестиційні договори публічного характеру можуть укладатись як в
рамках державно-приватного партнерства, так і поза рамками цього інституту
(угода про розподіл продукції, договір оренди державного (комунального
майна).
8. Договори публічних закупівельне відносяться до ряду інвестиційних
договорів, в тому числі й до інвестиційних договорів публічного характеру.
9. Для інвестиційних договорів публічного характеру характерний
конкурентний спосіб укладання договору, а також й інші способи –
традиційний та переговорний.
10. Запропоновано впровадити нову процедуру укладання інвестиційних
договорів публічного характеру, а саме процедуру конкурентного діалогу в разі
реалізації особливо складних інвестиційних проектів.
11. Обгрунтовано необхідність створення єдиної електронної бази
інвестиційних проектів за участю органів державної влади та органів місцевого
самоврядування про оголошену конкурентну процедуру визначення приватного
інвестора задля проінформування всіх потенційних зацікавлених інвесторів.
12. В зв’язку з наявністю прогалин законодавчого регулювання укладення
інвестиційних договорів публічного характеру, зокрема в частині
відповідальності уповноважених осіб під час реалізації певної форми державноприватного партнерства, запропоновано передбачити таку відповідальність
178
нормою наступного змісту: “Уповноважені особи органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, які приймають пропозиції про здійснення
державно-приватного партнерства, проводять аналіз ефективності пропозицій
здійснення державно-приватного партнерства, приймають рішення про
здійснення державно-приватного партнерства, рішення про проведення
конкурсу, тобто здійснюють всі передбачені цим законом процедури з метою
реалізації певної форми державно-приватного партнерства, у разі невиконання
чи неналежного виконання своїх службових обов’язків під час даних процедур
підлягають відповідальності відповідно до положень Закону України “Про
державну службу” та інших законодавчих актів. У разі наявності ознак корупції
в діяннях уповноважених осіб, дані особи мають бути негайно відсторонені від
виконання своїх обов’язків та замінені іншими особами на час виконання щодо
них розслідувань відповідно до законодавства”.
13. Необхідно передбачити відповідальність членів конкурсної комісії за
порушення своїх службових обов’язків під час проведення конкурсу з
визначення приватного партнера для здійснення певної форми державноприватного партнерства. У зв’язку з цим постанова Кабінету Міністрів України
“Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства” має
бути доповнена новим пунктом наступного змісту: „В разі порушення своїх
обов’язків під час проведення конкурсу з визначення приватного партнера
члени конкурсної комісії підлягають відповідальності згідно з положеннями
Закону України “Про державну службу” та інших законодавчих актів, а в разі
виявлення ознак корупції у їхніх діяннях, такі особи мають бути негайно
позбавленні статусу члена конкурсної комісії та замінені іншими особами“.
14. Запропоновано передбачити на законодавчому рівні критерії, на підставі
яких не допускатимуться до участі у конкурсі приватні інвестори, які
підлягають юридичній відповідальності, зокрема покаранню у рамках
кримінально-правової відповідальності.
179
15. Потребує розробки спеціальне правове регулювання особливостей змісту
окремих договорів, що укладаються у рамках державно-приватного
партнерства (договору про спільну діяльність, договору про управління
майном).
16. Встановлено, що концесійний договір вважається укладеним з моменту
його підписання сторонами, однак деякі умови договору діятимуть лише після
його державної реєстрації.
17. Запропоновано правовий спосіб врахування вимог сталого розвитку при
реалізації інвестиційних договорів публічного характеру шляхом укладання
поряд з такими договорами додатково з приватними інвесторами договорів, що
передбачають зобов’язання щодо захисту навколишнього середовища або
включення таких зобов’язань безпосередньо до інвестиційних договорів
публічного характеру.
18. Обгрунтовано, що порука та державна гарантія як способи забезпечення
виконання зобов'язань не є характерними для інвестиційних договорів
публічного характеру.
19. Запропоновано розрізняти державну підтримку, яка надається щодо
реалізації інвестиційних договорів публічного характеру та державну
підтримку, яка передбачена Законом України “Про інвестиційну діяльність” та
надається для підтримки та стимулювання інвестиційної діяльності.
20. Не дивлячись на те, що в Законі України “Про державно-приватне
партнерство” питання про отримання державної підтримки вирішується до
укладання договору, приватний партнер не позбавляється можливості отримати
державну підтримку після укладання договоруу рамках державно-приватного
партнерства, оскільки сторони вправі вносити зміни до договору.
21. Державна підтримка передбачається для реалізації не всіх інвестиційних
договорів публічного характеру (наприклад, відсутня для договору оренди
державного чи комунального майна).
180
22. Гарантії прав та законних інтересів приватних партнерів у договорах, які
укладаються у рамках державно-приватного партнерства, та приватних
інвесторів в угодах про розподіл продукції мають бути урівнені, оскільки угода
про розподіл продукції має ознаки, що притаманні договорам, які укладаються
в рамках державно-приватного партнерства. В іншому випадку передбачити
для приватного партнера в договорах, укладених в рамках державноприватного партнерства, більшу кількість гарантій.
23. За реалізацією інвестиційних договорів публічного характеру
здійснюється загальний державний контроль в межах положень Господарського
кодексу України, Закону України “Про основні засади державного нагляду
(контролю) у сфері господарської діяльності” та ряду інших правових актів та
спеціальний державний контроль, що здійснюється безпосередньо за
виконанням умов договору.
24. Запропоновано створити та вести реєстр договорів, що укладаються у
рамках державно-приватного партнерства, а також реєстр угод про розподіл
продукції.
25. Обґрунтовано необхідність запровадження громадського моніторингу в
сфері державно-приватного партнерства.
В Законі України “Про державно-приватне партнерство” громадський
моніторинг в сфері державно-приватного партнерства визначати як сукупність
законних дій громадян та їх об’єднань, які спрямовані на отримання інформації,
що стосується реалізації певної форми державно-приватного партнерства, і
полягають, зокрема, в ознайомленні з висновками за результатами аналізу
ефективності здійснення державно-приватного партнерства, з умовами
конкурсу, з проектом договору, який укладається у рамках державноприватного партнерства, з результатами оцінки конкурсних пропозицій, зі
звітом про виконання договору, укладеного у рамках державно-приватного
партнерства тощо.
181
26. Обґрунтовано необхідність запровадження громадського моніторингу у
відносинах за угодою про розподіл продукції.
Закон України “Про угоди про розподіл продукції” необхідно доповнити
нормою у такому вигляді: “На всіх етапах конкурсу щодо визначення
приватного інвестора для укладення угоди про розподіл продукції, а також під
час виконання угоди про розподіл продукції може здійснюватись громадський
моніторинг. Громадський моніторинг – це сукупність законних дій громадян,
об’єднань громадян, які спрямовані на отримання даних, що стосуються
особливостей угоди про розподіл продукції, зокрема виявляються у можливості
ознайомитись з умовами конкурсу, зі списком претендентів, з проектом угоди,
а крім цього також з висновками та пропозиціями щодо визначення переможця
конкурсу, які подаються Міжвідомчою комісією у порядку передбаченому ч. 9
ст. 7 цього закону, однак з даними висновками та пропозиціями – вже після
визначення Кабінетом Міністрів України переможця конкурсу”.