БОРОТЬБА З НЕЗАКОННИМ ЗБУТОМ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ І КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП..…………….....…………………………………….….....…......................5
РОЗДІЛ 1
Об’єктивні ознаки основного складу незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 1 ст. 307 КК України).............…….......................13
1.1. Об’єкт злочину...............................................................……...........................13
1.2. Предмет злочину...............................................................................................24
1.3. Об’єктивна сторона складу злочину...............................................................40
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1................................…..............................................75
РОЗДІЛ 2
Суб’єктивні ознаки основного складу незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 1 ст. 307 КК України)................…........................78
2.1. Суб’єкт злочину.................................................................................................78
2.2. Суб’єктивна сторона складу злочину..............................................................86
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2................…............................................…...............99
РОЗДІЛ 3
Кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та заходи кримінально-правового впливу на осіб, які займаються їх незаконним збутом......................................................................................................................101
3.1Кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину......................101
3.2. Удосконалення кримінально-правових заходів впливу
на осіб, які займаються незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів..........................................................................................112
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..................…...........................................................122
РОЗДІЛ 4
Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів......................124
4.1. Кількісно-якісна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів……........….......124
4.2. Кримінологічна характеристика осіб, які займаються незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів……....................138
4.3. Характеристика причин і умов, які сприяють незаконному збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та заходи щодо їх запобігання...…...........................................................................................…........154
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4.........................…....................................................171
ВИСНОВКИ.……........……………......................……………….....….…..........173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.…...….………….…….......….....…183
ДОДАТКИ…………………..…………………….....………...........…......…..…209

ВСТУП

Актуальність теми. Україна знаходиться на шляху побудови демократичної, правової держави, одним із основних напрямків діяльності якої є всебічний захист прав людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки.
Статтею 49 Конституції України передбачене право кожного на охорону здоров’я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин. За останні 20 років боротьба з наркоманією, розповсюдженням наркотиків набула в Україні особливої актуальності. Боротьба з цим явищем стала однією з головних проблем для правоохоронних органів. За даними МВС України кількість зареєстрованих осіб, які зловживають наркотиками та перебувають на обліку, в період з 1998 по 2005 рр. збільшилась майже на 100 % і у 2005 р. склала 152,5 тис. осіб. У 2005 р. вчинено 65740 злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, з яких 18046 злочинів пов’язані з незаконним збутом наркотиків. Отже, сучасний стан наркоситуації в Україні вимагає від держави, її органів, а також від всього суспільства вжиття невідкладних заходів, що запобігатимуть знищенню генофонду української нації.
Недоліки сучасного законодавства є одним із тих факторів, які ускладнюють роботу правоохоронних органів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, а також знижують ефективність проведення державної політики, спрямованої на протидію їх незаконному обігу. В українському кримінальному законодавстві не в повній мірі враховано появу нових видів суспільно небезпечних діянь, зокрема, діяльність підпільних цехів (лабораторій) з виробництва наркотиків. Кримінально-правова боротьба, як і раніше, зосереджена не на особах, які займаються незаконним збутом наркотиків, а на споживачах таких “товарів”; не проведено уніфікацію кримінально-правових норм, якими передбачено відповідальність за вчинення незаконних дій з цими засобами з метою їх збуту або без такої мети.
Теоретичні і практичні проблеми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, зокрема з їх незаконним збутом, у різні роки досліджувалися багатьма вченими, зокрема, такими як: Д.У.Адилов, А.О.Габіані, Є.Г.Гасанов, В.О.Глушков, С.П.Дідківська, М.Г.Ікрамова, К.А.Карпович, О.О.Ковалкін, К.Ш.Курманов, В.Б.Малінін, А.А.Майоров, Є.Г.Мартинчик, Д.Є.Метревелі, Н.А.Мірошниченко, А.А.Музика, І.О.Никифорчин, М.Л.Прохорова, С.А.Роганов, В.М.Смітієнко, Ю.М.Ткачевський, В.А. Тимошенко, Є.В.Фесенко, М.С.Хруппа та ін.
У роботі автором використані загальнотеоретичні положення кримінально-правової і кримінологічної науки, що розроблялися такими вченими, як М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Я.М.Брайнін, І.М.Даньшин, Ф.Г.Бурчак, Б.С.Волков, В.В.Голіна, В.О.Навроцький, О.М.Джужа, М.Д.Дурманов, А.П.Закалюк, А.Ф.Зелінський, О.Г.Кальман, М.Й.Коржанський, О.М.Костенко, В.М.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнєцова, П.С.Матишевський, В.А.Мисливий, О.В.Негодченко, Б.С.Нікіфоров, В.Г.Павлов, А.О.Пінаев, О.І.Рарог, А.Б.Сахаров, С.А.Тарарухін, А.П.Тузов, В.Я.Тацій, В.Л.Чубарєв, В.П.Філонов, С.С.Яценко та ін.
Праці цих вчених є теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження і висвітлюють проблеми, що існують в даній сфері кримінально-правової науки. Проте, сучасні умови розвитку суспільства обумовлюють необхідність теоретико-правового обґрунтування законодавчих змін, внесення пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства стосовно проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою та передбачена планами наукових робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і кафедри кримінального права та кримінології. Пріоритетність обраної автором теми визначається: Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженою постановою КМУ №1767 від 20 грудня 2006 р., Програмою реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки, затвердженою постановою КМУ №877 від 04 червня 2003 р., Тематикою пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затвердженою Наказом МВС України №635 від 30 червня 2002 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є створення науково-обґрунтованої моделі кримінально-правових норм, спрямованих на боротьбу з незаконним збутом наркотиків, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення практики боротьби зі злочинами у даній сфері.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
1) дослідити родовий, видовий та безпосередній об’єкти злочину, передбаченого ст. 307 КК України;
2) проаналізувати предмет злочину, передбаченого ст. 307 КК України, та розкрити проблеми його визначення; виділити ознаки об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 307 КК України;
3) вивчити і проаналізувати стан слідчої і судової практики застосування кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за незаконний обіг наркотиків;
4) проаналізувати суб’єктивні ознаки дій, пов’язаних з незаконним збутом наркотиків;
5) дослідити кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину, передбаченого ст. 307 КК України;
6) визначити існуючі проблеми застосування кримінально-правових заходів впливу на осіб, які вчинили дії, пов’язані з незаконним збутом наркотиків, і розробити напрями удосконалення цих заходів;
7) на підставі аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 307 КК України, розробити пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів;
8) провести кримінологічне дослідження злочинів у сфері незаконного збуту наркотиків.
Об’єктом дослідження є сукупність кримінально-правових відносин, що виникають у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Предметом дослідження є кримінально-правові і кримінологічні аспекти боротьби з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень, для досягнення поставленої мети були використані положення теорії пізнання, загальнонаукові, а також соціологічні методи: діалектичний метод застосовувався при аналізі елементів складу злочину, а також при визначенні основних дефініцій, зокрема, поняття “аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин”, “виготовлення”, “виробництво”, “хвороба, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб”, “суспільно небезпечне захворювання” тощо; метод системного аналізу дозволив провести дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак аналізованого злочину; використання історико-правового методу дозволило дослідити історію розвитку українського кримінального законодавства в частині відповідальності за незаконний збут наркотиків; формально-логічний метод застосовувався при обробці отриманого в ході проведення дослідження емпіричного матеріалу, а саме кримінальних справ, матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ, результатів опитування та анкетування; за допомогою статистичного методу здійснено аналіз даних слідчої і судової практики застосування норм щодо незаконного обігу наркотичних засобів; порівняльно-правовий метод дозволив здійснити порівняльний аналіз вітчизняних і зарубіжних норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення дій, пов’язаних з незаконним збутом наркотиків, встановити спільні та відмінні риси таких норм.
Емпірична база дослідження. У дослідженні використані статистичні звіти МВС України, Державної судової адміністрації України, конвент-аналіз засобів масової інформації, судові огляди та інші матеріали, які стосуються тематики дослідження. В ході дослідження вивчено і проаналізовано 298 архівних кримінальних справ, які розглядалися судами України в період з 1998 по 2006 рр. за ст. 307 КК України (ст. 2291 КК України 1960 р.) (Додаток В), а також 132 кримінальні справи, порушені за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 309 КК України; проаналізовано 343 матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, дисертантом проведено анкетування 293 працівників ОВС України, 72 % з яких – працівники підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (Додаток А); опитано 128 осіб, засуджених за вчинення дій, пов’язаних з незаконним збутом наркотиків, а також 198 осіб, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин (Додаток Б);
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертантом, з урахуванням нових положень кримінального законодавства України, проведено монографічне комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем кримінальної відповідальності за вчинення дій, пов’язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, узагальнено практику протидії таким суспільно-небезпечним діянням.
Проведене дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати низку положень та висновків, що на думку автора, містять елементи наукової новизни, зокрема:
Вперше:
- обґрунтовано необхідність вдосконалення законодавчої конструкції аналізованого злочину, а саме: 1) виключити з ч. 1 ст. 307 КК України таку форму його вчинення, як незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинене з метою збуту, оскільки такі дії необхідно розглядати, як замах на незаконний збут; 2) виключити з ч. 2 ст. 307 КК України таку форму, як передача цих засобів і речовин у місця позбавлення волі, оскільки поняттям „збут” охоплюється будь-яка форма їх відчуження, в тому числі і передача;
- сформульована пропозиція щодо необхідності кримінально-правового визначення поняття “підпільного цеху (лабораторії) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів” і доповнення КК України нормою, в якій доцільно передбачити відповідальність за вчинення дій щодо організації або відкриття підпільного цеху (лабораторії) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
- відзначена неможливість притягнення особи до відповідальності за незаконний обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, в зв’язку з відсутністю юридичного критерію віднесення засобів і речовин до категорії заборонених до вільного обігу;
- запропоновано знизити вік настання кримінальної відповідальності з 16 до 14 років за вчинення дій, пов’язаних з незаконним збутом наркотиків, у зв’язку із їх підвищеною небезпекою для суспільства, поширеністю даного злочину та усвідомлення в такому віці суспільно-небезпечного характеру подібних дій;
Удосконалено:
- визначення поняття видового об’єкта злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків, під яким, на думку автора, необхідно розуміти сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом та пов’язані з діяльністю спеціальних державних органів по максимальному забезпеченню охорони здоров’я населення від негативного немедичного впливу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Сформульовано положення про те, що окремі дії, які становлять об’єктивну сторону цього злочину, створюють загрозу заподіяння шкоди різним суспільним відносинам;
- доктрину щодо спірних питань кваліфікації дій особи за окремими ознаками складів злочину, передбаченого ст. 307 КК України, зокрема, дії особи, яка є тимчасовим власником наркотичного засобу, необхідно кваліфікувати як пособництво у незаконному зберіганні наркотиків, а незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин у межах одного населеного пункту необхідно розглядати як їх незаконне зберігання;
- поняття “виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”, яке використовується в диспозиції ч.1 ст. 307 КК України при визначенні форм вчинення даного злочину, під яким, на думку автора, необхідно розуміти серійне одержання із хімічних речовин та (або) рослин готових до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
Набули подальшого розвитку:
- обґрунтування щодо доцільності розробки нормативно-правового акту, в якому б містилися спеціальні критерії по віднесенню нових засобів і речовин до категорії наркотичних чи психотропних. Його прийняття дозволить правоохоронним органам і судам проводити ефективну роботу по запобіганню незаконному обігу аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин в Україні;
- вчення про особистість наркозлочинця, визначений кримінологічний портрет особи, яка займається незаконним збутом наркотиків з позиції сукупності соціально-демографічних, кримінально-правових та морально-психологічних рис і властивостей таких осіб;
- вчення щодо факторів як немедичного вживання наркотиків, так і їх незаконного збуту, а також запропоновано комплекс заходів, спрямованих на запобігання вчиненню злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.
Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані автором у ході проведеного дисертаційного дослідження, можуть сприяти подальшому розвитку кримінально-правової і кримінологічної науки, вирішенню завдань боротьби з незаконним обігом наркотиків, а також можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності (Акт впровадження від 5 травня 2005 р. (Додаток Ж); 2) у практичній діяльності ОВС України (Акт впровадження від 1 вересня 2005 р. (Додаток З); 3) у навчальному процесі при викладанні курсів кримінального права та кримінології (Акти впровадження від 19 вересня та 23 грудня 2005 р. (Додатки К та Л).
Особистий внесок здобувача у двох опублікованих у співавторстві статтях є результатом власних наукових розробок дисертанта, а наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені у дисертації, були оприлюднені на 5 конференціях, семінарах та круглих столах, 3 з яких міжнародні: 1) Міжнародній науково-практичній конференції “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” (Одеса, 2002 р.); 2) Науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” (Львів, 2003 р.); 3) Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (Дніпропетровськ, 2003 р.); 4) Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2004 р.); 5) Науково-практичному семінарі “Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики” (Дніпропетровськ, 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації відображені у дев’яти публікаціях, п’ять з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і восьми додатків. Повний обсяг дисертації становить 239 стор., із яких основний текст – 182 стор., список використаних джерел – 27 стор. (273 найм.), додатки – 30 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне кримінально-правове і кримінологічне дослідження кримінально-правової норми, якою передбачено відповідальність за вчинення незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, дозволило зробити ряд узагальнюючих висновків, розробити пропозиції і рекомендації по вдосконаленню національного антинаркотичного законодавства, практики боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні.
1. Вчинення дій щодо незаконного збуту наркотиків, посягає на групу однорідних суспільних відносин, що забезпечують безпеку здоров’я населення від негативного впливу наркотиків у разі немедичного їх вживання. Групу таких однорідних суспільних відносин об’єднує видовий об’єкт наркотичних злочинів (злочинів, передбачених ст. ст. 305-320 КК України), яким визнається така охоронювана кримінальним законом сукупність суспільних відносин, яка пов’язана з діяльністю спеціальних державних органів по забезпеченню охорони здоров’я населення від негативного немедичного впливу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
2. Дії, передбачені диспозицією ст. 307 КК України, посягають на декілька безпосередніх об’єктів. У випадку, коли незаконний збут наркотиків здійснюється у невеликих обсягах і не є організованим, то безпосереднім об’єктом таких дій виступає встановлений порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів щодо охорони здоров’я окремої людини чи здоров’я обмеженого кола споживачів наркотиків. Якщо ж з метою здійснення незаконного збуту наркотиків налагоджується їх виробництво в умовах “підпільних нарколабораторій”, створюються організовані злочинні групи, які “професійно” займаються діяльністю по незаконному збуту наркотиків, здійснюють його оптовими партіями, то безпосереднім об’єктом таких дій виступає встановлений порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів щодо охорони здоров’я населення, тобто невизначено широкого кола осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків.
3. Результати вивчення слідчої та судової практики боротьби з незаконним збутом наркотиків щодо виявлення предмету вчинення таких незаконних дій свідчить, що, по-перше, найбільш розповсюдженим предметом незаконної діяльності по збуту наркотиків є наркотичні засоби, по-друге, за три роки наявності в диспозиції ст. 307 КК України такого предмета злочину, як аналоги наркотичних засобів чи психотропних речовин, не порушено жодної кримінальної справи, у якій би предметом вчинення незаконних дій виступали аналоги цих засобів і речовин. З’ясування причин, які обумовлюють вказаний стан речей, дало змогу визначити, що на сьогодні в Україні відсутні єдині нормативні критерії віднесення нових засобів і речовин до категорії аналогів наркотичних чи психотропних (в контексті визнання їх новими наркотичними засобами і психотропними речовинами).
Визначивши помилковість думки про те, що держава повинна починати боротьбу з тим явищем, яке набрало оберти і отримало соціального поширення, сформульовано необхідність створення спеціального нормативного акта, де необхідно передбачити медико-юридичні критерії віднесення нових засобів і речовин до категорії наркотичних чи психотропних (а фактично їх аналогів).
За умови створення такого нормативно-правового акта експерт-криміналіст при отриманні на дослідження засобу чи речовини в рамках порушеної кримінальної справи зможе самостійно провести відповідні дослідження і вирішити питання про те, що представлений на експертизу засіб чи речовина є аналогом відомого наркотику або психотропу.
З урахуванням сучасних тенденцій розвитку наркобізнесу у світовому масштабі, а саме те, що торговці наркотиками самостійно проводять наукові дослідження, спрямовані на отримання нових формул наркотиків, і такі дослідження часто є більш вдалими, ніж паралельні розробки державних науково-дослідних установ, а також те, що сьогодні в Україні не існує реальних законних важелів впливу на осіб, які займаються такою діяльністю, то можна стверджувати, що прийняття пропонованого нормативного акта лише покращить якість боротьби з незаконним обігом наркотиків не тільки в Україні, а і за її межами.
Враховуючи попередній висновок, зайвим, на нашу думку, є наявність у примітці до ст. 305 КК України вказівки на те, що великий та особливо великий розмір аналогів наркотичних засобів чи психотропних речовин визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Такий розмір буде залежати від того, аналогом якого наркотику чи психотропу буде визнано цей засіб або речовину і визначатиметься безпосередньо експертом, який вирішує питання про визнання цього засобу чи речовини аналогом.
4. На основі аналізу законодавчої дефініції “виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”, а також вивчення сучасних форм злочинної діяльності, зокрема діяльність “підпільних нарколабораторій”, визначено, що поняття “виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів” співвідноситься з поняттям “підпільної нарколабораторії”, як дія і спосіб вчинення такої дії. Тому, вважаємо за доцільне, законодавчо визначити поняття “підпільної нарколабораторії”; за організацію і забезпечення такої незаконної діяльності встановити посилені заходи кримінального покарання.
5. Статтю 3071 КК України пропонуємо викласти в такій редакції:
“Стаття 3071. Організація або відкриття підпільного цеху (лабораторії) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
1. Організація або відкриття підпільного цеху (лабораторії) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів,-
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307-309, 311, 313, 317, 320 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, або якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги,-
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
3. Дії, передбачені частиною першою, вчинені організованою групою або із залученням малолітнього,-
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Примітка. Підпільним цехом (лабораторією) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів є певне місце, на якому розташоване обладнання, призначене для підпільного (нелегального), серійного одержання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, готове для початку процесу виробництва, незалежно від наявності мети збуту таких засобів і речовин”.

При цьому організацією такого підпільного цеху необхідно визнавати дії щодо доставки обладнання, призначеного для виробництва наркотиків, до певного місця, а також монтаж цього обладнання, в результаті чого створюється цілісна технологічна лінія, готова до виробництва наркотиків. Закінченим даний злочин при вчиненні його у формі організації підпільного цеху буде з моменту остаточного монтажу всього обладнання, тобто створення цілісної технологічної лінії, готової до виробництва наркотиків.
Під відкриттям підпільного цеху (лабораторії) з виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів необхідно розуміти дії, в результаті вчинення яких було одержано готовий до вживання наркотик.
6. Вважаємо за необхідне у абз. 3 п. 3 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” від 26 квітня 2002 р. № 4 сформулювати положення про те, що як виготовлення підлягають кваліфікації дії особи по незаконному одержанню наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, в тому числі – відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли – від конопель.
7. Проаналізувавши практику розгляду судами України справ зазначеної категорії, ми визначили проблемні питання кваліфікації дій осіб, які вчиняють дії, пов’язані з незаконним збутом наркотиків.
Зокрема, дії особи, яка стала тимчасовим власником наркотичного засобу (одержала його для перевезення, тимчасового зберігання), не можна кваліфікувати як його незаконне придбання. Така особа повинна нести відповідальність за співучасть у незаконному зберіганні, а також за незаконне перевезення наркотиків, якщо таке перевезення мале місце.
Дослідження ознак незаконного перевезення і пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів дало змогу визначити наступні теоретичні недоліки і практичні проблеми застосування кримінальної відповідальності за вчинення даних форм аналізованого злочину. В більшості з проаналізованих нами кримінальних справ зазначеної категорії незаконне перевезення наркотичних засобів, вчинене в межах одного населеного пункту, залишилось невстановленим, а в обвинувальних висновках фігурують фрази “доставив (ла) до місці збуту...”, “переніс (ла) до місця проживання чи місця збуту....”, при тому що місця між якими здійснювалось “перенесення”, іноді знаходяться за 10 км. один від одного. Такий стан речей зумовлений не реальною картиною з перевезенням цих засобів і речовин, а неможливістю їх доказування в рамках проведення досудового слідства. Крім того, незаконне перевезення наркотиків в межах одного населеного пункту, на відміну від їх незаконного перевезення між різними населеними пунктами не створює підвищеної суспільної небезпечності таких дій. Враховуючи викладене, вважаємо за необхідне:
а) виключити ознаку незаконного перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин з диспозиції ст. 309 КК України, тобто за відсутності при вчиненні таких дій мети збуту зазначених засобів і речовин.
б) у постанові ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4 необхідно передбачити положення про те, що незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, яке здійснюється в межах одного населеного пункту, необхідно кваліфікувати як незаконне зберігання таких засобів і речовин;
Досліджуючи таку форму вчинення даного злочину, як “пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”, найбільш розповсюджених форм його вчинення, ми сформулювали пропозиції щодо виключення з диспозиції ст. 307 КК України ознаки незаконного пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Такі дії особи необхідно розглядати як специфічну форму їх незаконного збуту. У зв’язку з пропонованими змінами у постанові ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4 необхідно передбачити положення про те, що дії по незаконному пересиланню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що здійснюється з метою їх збуту, необхідно кваліфікувати як їх незаконний збут.
8. Враховуючи недостатню наукову обґрунтованість інституту обмеженої осудності, в більшості випадків добровільність приведення особою себе в стан наркотичного сп’яніння, ми вважаємо, неможливим застосування інституту обмеженої осудності до осіб, які вчинили суспільно небезпечне посягання в стані наркотичного сп’яніння, викликаного добровільним немедичним вживанням наркотичних засобів чи психотропних речовин.
9. На нашу думку, враховуючи підвищену суспільну небезпеку злочинної діяльності, спрямованої на незаконний збут наркотиків, а також розповсюдженість залучення осіб, які не досягли визначеного законом віку кримінальної відповідальності, до такої злочинної діяльності, необхідним є зниження віку кримінальної відповідальності за вчинення вказаних незаконних дій з наркотиками до 14 років.
10. Визначення суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 307 КК України, має важливе теоретичне і практичне значення. По-перше, з висновку про те, що даний склад злочину характеризується умисною формою вини у вигляді прямого умислу випливає те, що особа, яка вчиняє незаконні дії, спрямовані на збут наркотиків, повинна усвідомлювати всі істотні ознаки вчинюваного злочину, в тому числі і ознаки предмета. У контексті розглянутої нами проблеми визначення такого предмета аналізованого складу злочину, як аналоги наркотичних засобів чи психотропних речовин, держава, не визначивши юридичну ознаку цього предмета, позбавлена можливості вимагати від будь-кого утримуватись від вчинення операцій з цими засобами чи речовинами. За таких умов особа не може усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій, оскільки не усвідомлює протиправності предмета. По-друге, наявність в диспозиції ст. 307 КК вказівки на мету збуту наркотичних засобів і психотропних речовин зобов’язує слідчі і судові органи в кожному випадку незаконного поводження з цими засобами і речовинами встановлювати наявність в діях особи вказаної мети. Встановлення цієї ознаки суб’єктивної сторони повинно відбуватись за об’єктивними факторами: вживання такою особою наркотичних засобів чи психотропних речовин, попередня віктимна поведінка цієї особи, кількість вилученої речовини.
11. При дослідженні кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак аналізованого складу злочину нами встановлено наступні проблеми їх практичного застосування і шляхи їх вирішення:
а) у постанові ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4 відсутні роз’яснення щодо кваліфікації дій особи, яка одночасно збуває наркотики двом і більше особам. На нашу думку, такі дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України як вчинені повторно, оскільки факт збуту наркотиків 1-й особі утворює самостійний склад злочину, а, отже, і відповідне положення необхідно передбачити у зазначеній постанові ПВСУ.
б) у випадку вчинення незаконної діяльності, спрямованої на збут наркотиків, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією, дії учасників такої групи щодо передачі один одному наркотиків для подальшого їх збуту не повинні кваліфікуватися як їх незаконний збут і придбання, оскільки учасники групи діють узгоджено, переслідують спільну мету: збути наркотичні засоби чи психотропні речовини особам, які не є учасниками цієї групи. Відповідні роз’яснення повинні міститись в постанові ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4.
в) шляхом логічного тлумачення терміну “передача”, що використовується у ч. 2 ст. 307 КК України для визначення кваліфікуючої ознаки аналізованого складу злочину поряд із терміном “збут”, ми прийшли до висновку, що, враховуючи всеохоплююче значення останнього (під незаконним збутом розуміються будь-які форми оплатного чи безоплатного відчуження наркотичних засобів і психотропних речовин), незаконна передача наркотиків в місця позбавлення волі є однією із форм вчинення їх незаконного збуту. Тому в законодавчій конструкції наявність зазначеної кваліфікуючої ознаки є зайвою.
12. Аналіз проблем вдосконалення інституту покарання за вчинення незаконного збуту наркотиків свідчить про невідповідність призначуваних судами України покарань суспільній небезпечності цієї категорії злочинів. Кримінальне законодавство не передбачає можливості застосування до осіб, хворих на наркоманію, заходів примусового лікування, що в свою чергу призводить до недосягнення мети покарання: загальної і спеціальної превенції злочинів. Тому необхідно внести відповідні зміни до кримінального законодавства, якими передбачити можливість застосування до осіб, хворих на наркоманію, заходів примусового лікування. п. 5 ч. 2 ст. 76 КК України пропонуємо викласти в такій редакції:
“5) пройти курс лікування від захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, в тому числі від алкоголізму чи наркоманії”.
Відповідно до цього положення необхідно сформулювати і п. 24 постанови ПВСУ “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”:
“п. 24. При розгляді питання щодо призначення примусового лікування особам, які вчинили злочини і хворіють на хронічний алкоголізм чи наркоманію, судам необхідно керуватись положеннями ст. 53 Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” і призначати таким особам заходи примусового лікування, керуючись ст. 96 КК України”.
13. У результаті проведеного кримінологічного дослідження дій, спрямованих на незаконний збут наркотиків, зокрема, їх рівня, структури, динаміки, “географії” та “ціни” визначено наступні тенденції, які мають важливе значення для організації боротьби і визначення заходів профілактики незаконного збуту наркотиків. Так, тенденція щодо “професіоналізації” і організованості діяльності по незаконному збуту наркотиків вимагає від ОВС проведення оперативної і профілактичної роботи, спрямованої на викриття злочинної діяльності таких груп, зокрема щодо перекриття каналів постачання наркотиків із-за кордону, здійснення боротьби з вирощуванням на території України власних наркотиків, протидії організації діяльності “підпільних нарколабораторій”. Злочини у сфері незаконного збуту наркотиків властиві промислово розвинутим регіонам країни і носять міський характер. Враховуючи зазначену локалізацію цих злочинів, необхідно спрямовувати профілактичні заходи по усуненню причин і умов, які сприяють їх вчиненню.
14. Для визначення спрямованості індивідуально-профілактичних заходів, що проводяться ОВС, громадськими організаціями, нами розроблено кримінологічний портрет особи, яка займається незаконним збутом наркотиків. У більшості випадків це особи чоловічої статі зрілого віку від 29 років, не зайняті суспільно корисною працею, які мають середню або середньо-спеціальну освіту, вживають алкоголь або наркотики. Як правило, раніше не судимі, а якщо і судимі, то за вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків. При певній наполегливості могли б знайти легальне застосування своїм здібностям, але внаслідок звичок, потреб, що склалися, орієнтовані на швидке отримання прибутку. Більшість виявлених наркозбувальників не отримують великого доходу від продажу наркотиків, гроші ними використовуються для задоволення побутових потреб, а також вживання наркотиків.
15. Причинами стрімкого поширення наркоманії в Україні є економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, психологічні, які в свою чергу є детермінантами незаконної діяльності по збуту наркотиків. Для подолання негативних тенденцій розвитку наркоманії в Україні, підвищення ефективності діяльності ОВС по боротьбі з незаконним збутом наркотиків, необхідно роботу таких органів акцентувати на документуванні і припиненні злочинної діяльності організаторів незаконного збуту наркотиків, осіб, які координують діяльність різних угруповань, що займаються вирощуванням наркосировини, її транспортуванням, виробництвом наркотиків (в тому числі в умовах “підпільних нарколабораторій”), організовують міжнародний наркотрафік. Для виконання цього завдання необхідною є чітка, налагоджена співпраця всіх правоохоронних органів України між собою, а також з іноземними правоохоронними службами. Для цього уявляється необхідним створення відповідної Координаційної Ради як постійно діючого органу, до складу якого повинно входити представники всіх правоохоронних органів, завданнями яких є боротьба з незаконним обігом наркотиків.
Необхідним є і активізація участі громадськості у боротьбі з незаконним розповсюдженням наркотиків. Активізувати таку участь можна лише шляхом налагодження взаємного спілкування населення і міліції, створення через навчальні заклади, ЗМІ відчуття нетерпимості населення як до наркотиків взагалі, так і до осіб, які займаються їх незаконним збутом.
Не менш важливим заходом щодо боротьби з незаконним розповсюдженням наркотиків в Україні виглядає забезпечення повноцінного лікування і реабілітації наркозалежних осіб з метою повернення суспільству повноцінного індивіда, здатного до суспільно корисної праці. Для забезпечення цього завдання пропонується створення розвинутої мережі лікувально-профілактичних заходів, а також спеціальних центрів ресоціалізації, до роботи яких обов’язково повинні залучатись громадські організації, благодійні фонди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адылов Д.У. Наркомания и пути её профилактики / Общество Красного Креста КиргССР. – Ф.: Кыргыстан, 1989. – 24 с.
2. Алексеев А.И. Криминология (курс лекций). – М.: Щит-М, 1998. – 340 с.
3. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79 с.
4. Аргунова Ю.Н., Габиани А.А. Правовые меры борьбы с наркотизмом. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
5. Архів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за 1998 р., справа № 1-364.
6. Архів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за 1999 р., справа № 1-4673.
7. Архів Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за 2000 рік., справа № 1-6723.
8. Архів Дергачівського місцевого суду Харківської області за 2003 рік., справа № 05-3920.
9. Архів Деснянського місцевого суду м. Києва за 2003 рік., справа № 5-4886.
10. Архів Іллічівського місцевого суду Одеської області за 2002 р., справа № 05-4295.
11. Архів Каланчацького місцевого суду Херсонської області за 2003 р., справа № 5-3984.
12. Архів Красногвардійського місцевого суду АР Крим за 2002 рік., справа № 05-4934.
13. Архів Красногвардійського місцевого суду АР Крим за 2001 рік., справа № 5-4430.
14. Архів Ленінського місцевого суду Чернівецької області за 2002 рік., справа № 5-3006.
15. Архів Миронівського місцевого суду Київської області за 2003 р., справа № 5-954.
16. Архів Московського місцевого суду м. Харкова за 2002 р., справа № 5-1042.
17. Архів Ніжинського місцевого суду Чернігівської області за 2002 р., справа № 5-2740.
18. Архів Совєтського місцевого суду м. Макіївки за 2003 р., справа № 05-1147.
19. Архів Старовижівського місцевого суду Волинської області за 2003 р., справа № 05-4271.
20. Архів Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим за 2003 рік., справа № 05-1371.
21. Архів Хотинського місцевого суду Чернівецької області за 2003 рік., справа № 05-1654.
22. Архів Центрально-Міського місцевого суду м. Макіївки Донецької області., справа № 05-3703.
23. Бабаев М.М. Борьба с незаконным оборотом наркотиков в контексте обеспечения криминологической безопасности государства // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – Спеціальний випуск №1 (13). – С. 27–33.
24. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа. Головное изд-во. – 1980. – 216 с.
25. Батій О.С. Поняття підпільної лабораторії по виготовленню синтетичних наркотичних засобів // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доповідей науково-практичної конференції: У 2-х ч. – Ч. ІІ. – К.: НАВСУ, 2002. – С. 75–76.
26. Безумие на конце иглы // Криминальная панорама. – № 9. – 2004. – С. 13.
27. Билибин Д.П., Дворников В.Е. Патофизиология алкогольной болезни и наркомании. – М., 1991. – 143 с.
28. Борьба с наркоманией: Проблемы и перспективы. Мартынчик Е.Г. Монография. – Кишинёв, «Штиница», 1990. – 219 с.;
29. Богаченко О. Находчивый химик // Криминальная хроника. – № 8. – 2003. – С. 3.
30. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: «Юрид. литература» 1963. – 274 с.
31. Бублейник В.А. Поняття незаконного виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та “нарколабораторій” // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – № 2 (11). – С. 240–246.
32. Бублейник В.А., Ходирєва Т.В. Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 307 КК України: теоретичні та практичні проблеми // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2003. – Спеціальний випуск № 1 (13). – С. 200–206.
33. Бублейник В.А. Проблеми визначення предмета злочину, передбаченого ст. 307 КК України// Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – № 2 (15). – С. 243–249.
34. Бублейник В.А. The modern problems of drug addiction // Міжнародна діяльність правоохоронних органів: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції іноземних мов (24 квітня 2003 року). – Дніпропетровськ: Юридична академія Міністерства внутрішніх справ, 2003. – С. 13–15.
35. Бублейник В.А. Деякі проблеми предмета злочину, передбаченого ст. 307 КК України // Кримінальний кодекс 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): Матеріали науково-практичної конференції (4–5 квітня 2003 р.). – Львів: ЛІВС, 2003. – С. 146–149.
36. Бублейник В.А. Камишов О.Л. Проблеми застосування заходів примусового лікування до осіб, хворих на наркоманію // Влада. Людина. Закон. – 2005. № 2. – С. 64–66.
37. Бублейник В.А. Кількісно-якісні показники злочинності у сфері незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2004. – Спеціальний випуск № 2 (19) “Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах”. – С. 186–197.”
38. Бублейник В.А. Кримінологічна характеристика осіб, які займаються незаконним збутом наркотиків // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – №1. С. 194-204.
39. Бублейник В.А. Визначення суб’єкта дій, спрямованих на незаконний збут наркотиків // Право і безпека. – 2005. – №3. – С. 43-47.
40. Бульба В.В., Помазан Ю.В. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доповідей науково-практичної конференції: У 2-х ч. – Ч. 1. – К.: НАВСУ, 2002. – С. 128–130.
41. Бульба В.В. Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доповідей науково-практичної конференції: У 2-х ч. – Ч.2. – К.: НАВСУ, 2002. – С. 36–39.
42. Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. – К.: Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
43. Василевич В., Расюк Е. Конвенційний механізм протидії транснаціональному незаконному обігу наркотиків // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 148–152.
44. Ведерников Н.Т. Изучение личности преступника в процессе расследования. – Томск: Томск. гос. ун-т, 1968. – 84 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.І. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
46. Вермеш М. Основные проблемы криминологии. Пер. с венг. – М.: Прогресс, 1978. – 272 с.
47. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование). – Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1982. – 152 с.
48. Ворошилин Е.В., Кригер Г.Н. Субъективная сторона преступления. – М., 1987. – 75 с.
49. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений / под ред. д.ю.н., профессора М.И. Якубовича и к.ю.н., доцента Г.Г. Зуйкова. – М.: НИиРО, 1989. – 178 с.
50. Гасанов Є.Г. Борьба с наркотической преступностью: Международный и сравнительно-правовой аспекты. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнформ», 2000. – 208 с.
51. Герцензон А.А. Уголовное право и социология. – М.: Юрид. лит., 1970. – 285 с.
52. Гилязев Ф.Г. Социально-психологические и криминологические аспекты вины. – Уфа, 1978. – 183 с.
53. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища шк., 1987. – 198 с.
54. Глушков В.А. Веское слово общественности: [О борьбе с алкоголизмом]. Киев: Политиздат Украины, 1987. – 78 с.
55. Гриненко І.М. Наркобізнес та національна безпека. – К.: Сфера, 2002. – 211 с.
56. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
57. Джекебаев У.С., Рахимов Т.Г., Судакова Р.Н. Мотивация преступлений и уголовная ответственность. – Алма-Ата: Наука, 1987. – 192 с.
58. Дидковская С.П., Фесенко Е.В., Гарницкий С.П. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские аспекты. – Киев, 1989. – 251 с.
59. Долежан В.В., Борецький А.В. Акты прокуратуры по общему надзору: Учебное пособие. – Харьков: Фил. ИПК руководящих кадров Прокуратуры СССР, 1983. – 64 с.
60. Донецкая область: во время отработки в июле изъято 50 кг. наркотических веществ // Криминальная панорама – № 14, – 2004. – С. 12.
61. Донецкая область: задержаны героиновые подпольщики // Криминальная панорама – №11. – 2004. – С. 11.
62. Дубигнин В.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение ответственность. – М., 1982. – 153 с.
63. Дунаевский В.В., Стяжки В.Д. Наркомании и токсикомани. – Л.: Медицина, 1990. – 208 с.
64. Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М., 1955. – 212 с.
65. Дьяченко А., Четвертакова Е. Ответственность за незаконный оборот наркотиков по УК зарубежных стран // Уголовное право. – 2001. – № 1. – С. 8–16.
66. Єдина конвенція про наркотичні засоби від 30 березня 1960 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Книга 1 / Збірник документів. – К., 1996. – С. 155–284.
67. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений. – К.: Наукова думка, 1975. – 263 с.
68. Закон України від 15 лютого 1995 р. “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” // Вісник Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст. 317.
69. Закон України від 15 лютого 1995 р. “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 19. – Ст. 789.
70. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” // Вісник Верховної Ради України, – 1993, – № 4. – Ст. 19.
71. Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р. // Вісник Верховної Ради України. – 2000. – № 29. – Ст. 228.
72. Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р. // Вісник Верховної Ради України. – 1996. – № 22. – Ст. 86.
73. Закон Украинской ССР от 28 декабря 1960 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1961. – № 2. –Ст. 14
74. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996. – 260 с.
75. Зелинський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
76. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид.лит., 1972. – 264 с.
77. Інструкція МВС України від 04.11.2003 № 1296 Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення у системі МВС України // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 20. – Ст. 1395.
78. Иванов Н. Г. Ответственность за преступления, совершённые в состоянии опьянения // Законность. – 1998. – № 3. – С. 43–45.
79. Икрамова М.Г. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – Ташкент, 1982. – 194 с.
80. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
81. Калинина Е.Г. Социально-психологические проблемы «студенческой» наркомании // Студенчество и наркомания: пути решения проблемы – 2001. – С. 54-58.
82. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит., 1969. – 168 с.
83. Карпович К.А. Уголовная отверственность за незаконное изготовление и распространение наркотических веществ. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1972. – 236 с.
84. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: Учебное пособие. – К.: Выща шк., 1990. – 103 с.
85. Ковалкин А.А., Хруппа Н.С., Чубарев В.Л. Деятельность органов внутренних дел по выявлению и предупреждению группового сбыта наркотических веществ: Учебное пособие. – Киев: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 112 с.
86. Ковалкин А.А. О причинах пьянства и наркомании // Криминологические проблемы борьбы с преступностью: Сборник научных трудов. – Киев: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1989. – С. 5–14.
87. Конвенція про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Книга 1 / Збірник документів. – К., 1996. – С. 155–284.
88. Конвенція про психотропні речовини від 21 лютого 1971 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. Книга 1 / Збірник документів. – К., 1996. – С. 155–284.
89. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
90. Коржанский Н.И. Объект преступления и квалификация преступлений / Уч. пособие, – Волгоград, 1976. – 82 с.
91. Коржанский Н.И. Предмет преступления (понятие, виды и квалификация). Уч. пособие, – Волгоград, 1976. – 54 с.
92. Красиков Ю.А. Назначение наказания: обусловленность и критерии индивидуализации. Уч. пособие, – Москва, 1991. – 76 с.
93. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131. (зі змін. та доп.)
94. Кримінальний кодекс Української РСР. Державне видавництво політичної літератури. – К.: 1958.
95. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “, “Ін Юре”, 2003. – 1196 с.
96. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
97. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін. / За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
98. Кримінальне право: Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін. / За ред. В.І. Шакуна. – К.: НАВСУ-Правові джерела, 1998. – 896 с.
99. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР, – 1961 р., – № 2. – Ст.15. (зі змін. та доп.).
100. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Еминовой, 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2002. – 686 с.
101. Криминология: Общая часть: Учебник / Под ред. В.В. Орехова. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1992. – 216 с.
102. Криминология: Учебник / Под ред. И.И. Карпеца, В.Н. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецовой, А.Б. Сахарова. – М.: Юрид. лит., 1976. – 440 с.
103. Кримінологія: Особлива частина: Навч. посібник / За ред І.М. Даньшина. – Харків: Право, 1999. – 232 с.
104. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.М. Джужа, Я.О. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін..; За заг. ред. О.М. Джужі. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
105. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1994;
106. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д.ю.н., проф. А.И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2002. – 848 с.
107. Кривой Рог: осуждены три наркодельца // Криминальная панорама. – № 10. – 2004. – С. 13.
108. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Гос. изд-во Юрид. л-ры.; 1960. – 244 с.
109. Кудрявцев В.Н. Личность преступника. – М.: Юрид. лит., 1975. – 162 с.
110. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (О структуре индивидуального преступного поведения). – М.: Юрид. лит., 1968. – 176 с.
111. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М., Госюриздат, 1958. – 220 с.
112. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 208 с.
113. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М., 1984. – 184 с.
114. Курманов К.Ш. Наркомания: уголовно-правовые и криминологические аспекты / Отв. Ред. Л.М. Голубева; АН Кирг. ССР; ин-т философии и права. – Ф.: Илим, 1989. – С. 59–62.
115. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: у 2-х кн.. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
116. Курс советского уголовного права. Часть Общая. Т.1 под ред. Н.А. Беляева, М.Д. Шаргородского. – Л. Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. – 643 с.
117. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: У 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, І.М. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
118. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: у 2-х кн.. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
119. Кухарчук В.В. Уголовно-правовые вопросы определения одурманивающих веществ // Следователь. – 1999. – № 5. – С. 9–13.
120. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2005. – 20 с.
121. Левицкий Г. Ответственность за незаконное изготовление, приобретение, хранение, перевозку или сбыт наркотических средств. // Советская юстиция