Сазонов Василь Вікторович Кримінологічне забезпечення економічної безпеки України

Краткое описание

Сазонов Василь Вікторович, заступник начальника Управління начальник Головного відділу по боротьбі с корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України в Харківській області. Назва дисертації: «Кримінологічне забезпечення економічної безпеки України». Шифр та назва спеціальності 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Спецрада Д64.700.03 Харківського національного університету внутрішніх справ

Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерство внутрішніх справ України

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

САЗОНОВ ВАСИЛЬ ВІКТОРОВИЧ

УДК 343.85

ДИСЕРТАЦІЯ

КРИМІНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» 081 – Право

Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук (доктора наук)

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

В. В. Сазонов

Науковий консультант:
Бараш Євген Юхимович
доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Харків – 2020

ЗМІСТ

ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 30
1.1 Сучасний стан теоретичних досліджень проблем кримінологічного забезпечення економічної безпеки 30
1.2 Методологія кримінологічного аналізу економічної безпеки 44
1.3 Поняття та система економічної безпеки 59
1.4 Сучасні загрози економічній безпеці України 84
Висновки до розділу 1 115
РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА КРИМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 123
2.1 Правові засади кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 123
2.2 Цілі, завдання та принципи кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 144
2.3 Об’єкти та рівні кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 163
Висновки до розділу 2 181
РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 187
3.1 Суб’єкти кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 187
3.2 Напрями кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 216
3.3 Заходи кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 239
Висновки до розділу 3 261
РОЗДІЛ 4 УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕН- НЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 267
4.1 Координація дій суб’єктів та міжнародне співробітництво у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 267
4.2 Синхронізація національних і європейських правових стандартів кримінологічного забезпечення економічної безпеки 305
4.3 Імплементація європейського та світового досвіду у практики кримінологічного забезпечення економічної безпеки України 327
Висновки до розділу 4 347
ВИСНОВКИ 353
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 361
ДОДАТКИ 409

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Цивілізація досягла такого рівня розвитку, коли забезпечення безпеки та самозбереження як окремого індивіда, так і світової спільноти із площини філософських міркувань перетворюється на нагальну практичну проблему, необхідність вирішення якої з кожним днем стає дедалі очевиднішою. Пошук шляхів її вирішення є актуальним і для світової спільноти в цілому, і для кожної держави окремо, оскільки від рівня забезпечення національної безпеки залежать цілісність держави, її захищеність від іноземного диктату й покращення життєвого рівня людей у нормальних умовах природного середовища.
У переліку предметних сфер національної безпеки особливе місце належить економічній безпеці. Остання, будучи базисною основою безпеки національної, передбачає підтримування економіки держави у тому ритмі функціонування, який забезпечуватиме можливості подальшого економічного зростання, здатність протидіяти впливам зовнішніх і внутрішніх факторів, що порушують оптимальні форми процесів соціального відтворення, підривають досягнутий рівень життя населення й тим самим викликають підвищену напругу в суспільстві, а також можливу загрозу самому існуванню держави.
Стан справ у вітчизняній соціально-економічній сфері свідчить про те, що рівень економічної безпеки України, незважаючи на вжиті заходи, й досі залишається на небезпечній позначці. Триває спад виробництва, не подолано серйозні деформації фінансово-кредитного сектора економіки, не забезпечуються стабільність і надійність національної валюти, у критичному стані перебуває сільськогосподарське виробництво, паразитує спекулятивний капітал. Усе це відбувається на тлі подальшої гібридизації збройного конфлікту на сході нашої держави й негативно позначається на обороноздатності держави та спричинює різке падіння життєвого рівня населення. У зв’язку зі скороченням середньої тривалості життя,

перевищенням смертності над народжуваністю, спадом споживання та калорійності харчування, зростанням соціально зумовлених хвороб перед Україною стоїть реальна загроза зниження соціально-економічної активності населення, наростання його деградації й маргіналізації. Про реальність такої перспективи свідчать дані про алкоголізацію суспільства, зростання наркоманії, психічних розладів і самогубств.
Сучасну українську економіку перехідного періоду відрізняють недосконалість соціально-економічних відносин, високий рівень ентропії економічного середовища, обумовлений множинністю різнорівневих господарських зв’язків, складність системи ринкових відносин, слабка впорядкованість і безсистемність правових норм, що регулюють базові відносини в економічній сфері. Через це бізнес, з одного боку, змушений балансувати у середовищі, де далеко не завжди є чіткі юридичні орієнтири правомірної поведінки учасників економічних відносин, з іншого, – провідні сфери та галузі економіки не можуть розвиватися планомірно та збалансовано, оскільки далеко не завжди навіть наявні економічні орієнтири ефективного господарювання підкріплено організаційно-правовим та економічним механізмом їх досягнення.
Перша обставина надає економіці своєрідну кримінальність, високий ступінь її кримінологічної уразливості від недобросовісних учасників економічних відносин, різноманітних шахраїв і злочинних контингентів. Друга обумовлює неефективність самої економіки, її нездатність забезпечити міцну економічну базу функціонування держави та створити належні умови життя для мільйонів українців.
Між цими обставинами існує тісний діалектичний зв’язок: слабка в економічному плані держава не може забезпечити свою безпеку й безпеку своїх громадян та ефективно протидіяти економічній злочинності; остання, відчуваючи свою безкарність, відвойовує у суспільства та держави все нові й нові сегменти економіки, поступово криміналізує економічну сферу і не дає їй розвиватися відповідно до законів цивілізованого ринку та

демократичного суспільства.
Зазначені обставини породжують два комплекси проблем, пов’язаних з економічною безпекою. З одного боку, бізнес сам потребує захисту як від злочинних посягань, так і від нерозумної (з правової та економічної точок зору) діяльності державних інститутів, з іншого, – держава, суспільство в цілому й окремі громадяни потребують захисту як від кримінального, так і від криміналізованого бізнесу. Зволікання з вирішенням цієї ситуації призводить до того, що сам стан економічної діяльності, її ефективність, способи здійснення та правового регулювання починають загрожувати економічній і національній безпеці України.
Загалом проблеми кримінологічного забезпечення протидії злочинності, зокрема і економічній, були предметом наукових досліджень Г. А. Аванесова, Ю. М. Антоняна, А. М. Бабенка, І. О. Бандурки, О. М. Бандурки, Є. Ю. Бараша, В. С. Батиргареєвої, Ю. В. Бауліна, В. М. Бесчастного, А. Б. Благої, Є. М. Блажівського, В. І. Борисова, М. Г. Вербенського, С. Ю. Віцина, Є. О. Гладкової, В. О. Глушкова, В. В. Голіни, Б. М. Головкіна, В. К. Грищука, С. М. Гусарова, Н. О. Гуторової, Л. М. Давиденка, С. Ф. Денисова, Т. А. Денисової, О. М. Джужи, А. І. Долгової, В. М. Дрьоміна, В. П. Ємельянова, О. О. Житного, А. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, О. С. Іщука, О. Г. Кальмана, І. І. Карпеця, Т. В. Корнякової, О. Г. Колба, О. М. Костенка, І. М. Копотуна, В. М. Кудрявцева, Б. Д. Леонова, О. М. Литвака, О. М. Литвинова, В. А. Ліпкана, В. В. Лунєєва, М. Г. Максіменцева, К. Б. Марисюка, В. О. Меркулової, В. А. Мисливого, С. А. Мозоля, А. А. Музики, Ю. В. Нікітіна, С. С. Овчинського, Ю. В. Орлова, В. І. Павликівського, М. І. Панова, В. М. Поповича, Є. Д. Скулиша, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. А. Тимошенка, В. П. Тихого, В. М. Трубникова, В. О. Тулякова, П. Л. Фріса, В. Б. Харченка, О. М. Храмцова, П. В. Хряпінського, В. В. Чернєя, Д. А. Шестакова, В. В. Шаблистого, О. Ю. Шостки, А. М. Шульги, О. О. Юхна, І. С. Яковець,

Н. М. Ярмиш, О. Н. Ярмиша, А. М. Ященка та інших учених. Визнаючи суттєвий внесок цих науковців у дослідження порушеної проблематики, слід усе ж таки наголосити на відсутності сучасних наукових розробок, які стали б відповіддю на кризові умови функціонування системи забезпечення економічної безпеки, що діють, починаючи з 2014 року й дотепер.
Ситуація в соціально-економічній сфері вимагає від суспільства та держави вжиття невідкладних комплексних заходів, що забезпечать нормальний рівень життя населення й гарантують його соціальну захищеність, здатність економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення, стійкість фінансової системи, раціональну структуру зовнішньої торгівлі та збереження єдиного економічного простору й широких міжрегіональних економічних відносин.
У загальному комплексі цих заходів провідна роль належить розробці та створенню правових умов, що уповільнюють криміналізацію суспільства й усіх сфер господарської та фінансової діяльності, оскільки без вирішення цієї проблеми неможливо гарантувати такий рівень економічних процесів, який забезпечував би нормальне функціонування ринкової економіки як у звичайних, так і в екстремальних умовах.
Отже, існує нагальна потреба у проведенні комплексного монографічного дослідження проблем кримінологічного забезпечення економічної безпеки України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з положеннями р. 4 Стратегії Національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26.05.2015 р.; р. 4 Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 року № 5/2015; р. 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 25.08.2015 року № 501/2015; р. 3 Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Президента України від 14.03.2016 р.; п. 5.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського

національного університету внутрішніх справ на період 2016–2019 років, схвалених рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 24.04.2015 року. Обрана тема також відповідає тематиці наукових досліджень кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ на 2014–2018 роки «Протидія злочинності кримінально-правовими та кримінологічними засобами» (номер державної реєстрації 0113U008195).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 лютого 2019 року (протокол
№ 2).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування цілісної концепції кримінологічного забезпечення економічної безпеки України як системи знань про сутність, форми, види і засоби такого забезпечення, а також основні напрями його удосконалення у кримінально- превентивній практиці та протидії злочинності в цілому.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
– дослідити сучасний стан теоретичних досліджень проблем кримінологічного забезпечення економічної безпеки;
– розглянути методологію кримінологічного аналізу економічної безпеки;
– сформулювати поняття і проаналізувати систему економічної безпеки;
– окреслити коло сучасних загроз економічній безпеці України;
– охарактеризувати правові засади кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– визначити цілі, завдання та принципи кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– проаналізувати об’єкти та рівні кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– надати характеристику суб’єктам кримінологічного забезпечення

економічної безпеки України;
– визначити напрями кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– охарактеризувати заходи кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– оцінити якість координації дій суб’єктів та міжнародне співробітництво у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– окреслити напрямки синхронізації національних і європейських правових стандартів кримінологічного забезпечення економічної безпеки;
– визначити напрямки імплементації європейського та світового досвіду у практики кримінологічного забезпечення економічної безпеки України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері протидії злочинності.
Предметом дослідження є кримінологічне забезпечення економічної безпеки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати правові, функціональні, організаційні та процедурні аспекти кримінологічного забезпечення економічної безпеки України у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові.
На даному методологічному фундаменті у дисертації застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою таких методів як гіпотеза, синтез, індукція, дедукція здійснено постановку наукової проблеми, формулювання гіпотез, їх наслідків (розділи 1–4). За допомогою логіко- семантичного методу поглиблено понятійний апарат теорії кримінологічного забезпечення економічної безпеки України (підрозділи 1.2, 1.3), визначено сутність та зміст сучасних загроз економічній безпеці України (підрозділ 1.4). Із використанням системно-структурного методу досліджено

елементно-компонентний склад системи кримінологічного забезпечення економічної безпеки України (розділ 2). Системно-функціональний метод застосовано для вивчення механізму кримінологічного забезпечення економічної безпеки України (розділ 3). Історико-правовий, порівняльно- правовий та логіко-нормативний методи використано для аналізу проблем удосконалення кримінологічного забезпечення економічної безпеки України в розрізі організації та здійснення різних видів її забезпечення (розділ 4). Конкретно-соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування тощо) використано для вивчення думки фахівців відносно розглянутих проблемних питань (розділи 2–4). Структурно-логічний метод застосовано для визначення основних напрямів оптимізації кримінологічного забезпечення економічної безпеки України (висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці фахівців, у тому числі зарубіжних, у галузі філософії, загальної теорії держави і права, кримінології та кримінального права, теорії управління та правоохоронної діяльності, інших галузевих правових наук.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та здійснення кримінологічного забезпечення економічної безпеки України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких у галузі правового регулювання відповідних інститутів може бути використано в Україні.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення 226 матеріалів – листування органів досудового розслідування з прокуратурою і судом про виявлення та усунення порушень закону; 84 програмних рішення органів влади з питань протидії злочинності та запобігання злочинам; узагальнення результатів прокурорської, слідчої та судової діяльності за 2014–2019 роки; політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали Офісу Генерального прокурора України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України,

Державної судової адміністрації та інших правоохоронних відомств за 2014– 2019 роки, а також результати узагальнення проведених анкетувань та опитувань працівників правоохоронних органів України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у дисертації вперше комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки на системному рівні аналізу та узагальнення виявлено, описано і пояснено феномен кримінологічного забезпечення економічної безпеки України, спрогнозовано тенденції його розвитку і трансформації в умовах сьогодення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– визначено кримінологічну систему економічної безпеки держави, яка містить у собі дві зони формування й моніторингу загроз і їх нейтралізації – зовнішню та внутрішню. Зовнішня зона містить у собі стратегічно- управлінський, прогностично-плановий, превентивно-прикладний компоненти, компонент тактико-оперативного реагування та моніторинговий компоненти. Внутрішня зона охоплює ендокримінальний і екзокримінальний сегменти. Усім складникам надано докладну характеристику;
– розроблено кримінологічну модель загроз економічній безпеці України, в якій виділено два автономні блоки. Блок внутрішніх загроз містить у собі два базові порядки – кластерно-транспарентний і кластерно- дискретний. Загрози першого порядку диференційовано за трьома вимірами: мислення, діяльність, інститути. Другого – на соціокультурні, політичні, кримінально детерміновані екологічні, медико-соціальні, технологічні і фінансово-корпоративні загрози. Блок зовнішніх загроз диференційовано на дві групи факторів ризику: природні глобальні та штучні (керовані);
– визначено структуру і зміст функціонального контуру механізму кримінологічного забезпечення економічної безпеки держави, яку складає цілісна система заходів, що здійснюються на підставі визначення та

подальшої нейтралізації виявлених внутрішніх і зовнішніх загроз для стабільного розвитку економічної системи країни за такими основними напрямами: організаційно-управлінським, правовим, інформаційно- аналітичним та науковим;
– сформовано цілісне уявлення про розгалужену систему заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного впливу в межах раніше визначених напрямів кримінологічного забезпечення економічної безпеки, що являє собою базис політики держави у сфері вирішення стратегічних цілей, а їх реалізацію спрямовано на забезпечення оптимального рівня для підтримання стабільності економічної безпеки країни. Водночас окреслено коло перспективних для подальших наукових розвідок заходів, зокрема: математичне забезпечення, мотиваційне, антикризове, економічне, технологічне, програмне й інші види забезпечення економічної безпеки країни;
– розглянуто комплекс здійснюваних Україною законодавчих перетворень в контексті імплементації європейського досвіду у практики кримінологічного забезпечення економічної безпеки України, що здійснюється у різних формах, а саме як дотримання, виконання, використання та застосування права. Кожній із зазначених форм притаманні специфічні способи їх реалізації, такі як трансформація, відсилання, інкорпорація, легітимація, адаптація та рецепція;
удосконалено:
– вузьке та широке кримінологічне розуміння економічної безпеки. У першому значенні – це стан захищеності економічної систем та її інститутів від дії кримінальних практик і криміногенних факторів (загроз). У другому – частина національної безпеки, що відображає прийнятний у конкретних історичних умовах рівень ураженості економіки злочинністю, а також допустимий ступінь економіко-кримінального впливу на політику, право, культуру та довкілля;
– розуміння правових засад кримінологічного забезпечення

економічної безпеки як сукупності нормативно-правових актів, положення яких визначають принципи, основоположні параметри та юридично значущі властивості реалізації заходів, пов’язаних із протидією економічній злочинності, чим досягається нейтралізація потенційних і реальних загроз. Досліджено систему названих правових засад і надано докладну характеристику компонентам;
– структурно-функціональну характеристику основних суб’єктів забезпечення економічної безпеки України, в результаті чого запропоновано до їх системи відносити державні органи та їх посадових (службових) осіб, на яких законом покладені завдання і функції з виявлення, усунення, нейтралізації факторів, що сприяють існуванню злочинності, її окремих видів і конкретних злочинів, а також організації, установи, підприємства усіх форм власності, їх підрозділи та посадових осіб, які, здійснюючи контрольні, наглядові, охоронні та інші професійні функції, запобігають причинам і умовам вчинення злочинів або усувають чи нейтралізують їх;
– систему аргументів на користь розуміння координації кримінологічного забезпечення економічної безпеки України як системи взаємоузгоджених дій тактично самостійних суб’єктів, що охоплює спільну мету, принципи координації, формально визначену та науково обґрунтовану тактику координації та постійність і безперервність здійснення такої діяльності з урахуванням місця, компетенції й ролі кожного суб’єкта в системі;
– систему аргументів на користь необхідності зміни парадигми міжнародного співробітництва у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки за рахунок трансформації основної ідеї, об’єкта і предмета, принципів, заходів і системи суб’єктів відповідно до нових соціальних і безпекових реалій;
дістало подальший розвиток:
– оцінка стану наукової розробленості основних ідей, що були сформульовані у вітчизняних кримінологічних працях радянського та

пострадянського періоду з приводу дослідження проблем забезпечення економічної безпеки;
– розгляд методології дослідження кримінологічного забезпечення економічної безпеки, яку становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання, різних за характером і галузевим походженням. Визначено особливості постмодерної епістемології та проблемні моменти застосування аналітичних схем теорії аномії, конфлікту культур, дестабілізації суспільства, інтеракції, соціальної симуляції, інституціоналізму, конструктивізму, економічної депресії та експансії у прив’язці до предметної сфери дослідження;
– науковий підхід до систематизації цілей, завдань і принципів кримінологічного забезпечення економічної безпеки України, внаслідок чого встановлені їх відносна автономність, ієрархічна супідрядність, погодженість, інтегрованість до системи кримінологічного забезпечення. Вони можуть здійснюватися різними суб’єктами, а також передбачати використання різних методів і способів їх реалізації, при цьому лише паралельне (одночасне) їх досягнення призводить до запланованого результату;
– класифікація об’єктів та рівнів кримінологічного забезпечення економічної безпеки України та визначення основних їх видів залежно від типів комунікативних зв’язків у відповідних системах з одночасним позначенням пріоритетних сфер, у яких криміногенна ситуація для відповідного організаційного рівня впливу складається найбільш несприятливо. Йдеться зокрема про питання боротьби з корупцією, тероризмом та організованою злочинністю, незаконним обігом зброї та наркотиків, порушеннями податкового та митного законодавства, що потребують перегрупування та концентрації зусиль всіх правоохоронних відомств в регіональному розрізі;
– розуміння сучасних можливостей синхронізації національної політики у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки

України з відповідними європейськими правовими стандартами, що здійснюється через розроблення стратегічних документів та законодавчих актів, ухвалених з метою їх втілення у різні сфери суспільного життя.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять цілісне знання про організацію та здійснення кримінологічного забезпечення економічної безпеки України, можуть бути основою для подальшої розробки відповідних проблем (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у наукову діяльність Кримінологічної асоціації України від 5 березня 2020 року);
– у галузі правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів у сфері організації та здійснення кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність процесів і процедур організації та здійснення кримінологічного забезпечення економічної безпеки України;
– в освітньому процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін
«Кримінологія», «Кримінологія та профілактика злочинів» тощо. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в освітній процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 березня 2020 року).
Апробація матеріалів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на таких всеукраїнських і міжнародних науково- практичних конференціях: «Правова доктрина, правоутворення та правозастосування: проблеми зв’язку та шляхи розвитку» (м. Харків, 11 жовтня 2019 р.); «Особливості застосування антикорупційного

законодавства: від розслідування до вироку суду» (м. Харків, 17 жовтня 2019 р.); «Харківський національний університет внутрішніх справ: 25 років досвіду та погляд у майбутнє (1994–2019 рр.)» (м. Харків, 22 листопада 2019 р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (м. Харків, 6 грудня 2019 р.); «25 років становлення Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ: славетна історія та горизонти майбутнього» (м. Суми, 21-22 лютого 2020 р.);
«Держава і злочинність. Нові виклики в епоху постмодерну» (м. Харків, 23 квітня 2020 р.).
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції, що сформульовані за результатами дисертаційної роботи, відображені в одній одноособовій монографії, 16 статтях, опублікованих у наукових виданнях України, визнаних фаховими з юридичних наук, 4 статтях, опублікованих у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію, 6 працях апробаційного характеру.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з анотації, вступу, чотирьох розділів, які об’єднують 13 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 416 сторінок, з яких основний текст дисертації займає 344 сторінки, список використаних джерел розташований на 48 сторінках (437 найменувань), додатки – на 8 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі узагальнення концепцій вітчизняних і зарубіжних учених, законодавства та багаторічної практики правоохоронних органів України та інших країн розроблено наукові положення й отримано результати, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему кримінологічного забезпечення економічної безпеки України. Найголовніші з них такі:
Дослідження феномену, кримінологічних засад, системи і механізму забезпечення економічної безпеки України засвідчило її інтегрованість до загальної проблематики забезпечення національної безпеки як інституціонального політико-правового феномену, що відтворюється головним чином у надрах економічної системи, а також в окремих транскордонних сегментах функціоналу влади.
Виявлено, дано опис та пояснення основним ідеям, що були сформульовані у наукових працях радянського та пострадянського періоду у вітчизняній кримінології з приводу дослідження проблем забезпечення економічної безпеки. Здійснено їх групування за чотирма блоками:
1) протидія економічній злочинності; 2) детінізація економіки кримінологічними засобами; 3) протидія злочинності як елемент забезпечення внутрішньої безпеки суспільства; 4) забезпечення кримінологічної безпеки.
Визначено методологію кримінологічного дослідження економічної безпеки, яку запропоновано структурувати за трьома рівнями: філософським, загальнонауковим і спеціальнонауковим. Обстоюється думка про те, що на філософському рівні продуктивним є застосування гносеологічних потенцій діалектичного детермінізму, однак з обов’язковою їх адаптацію до постмодерної епістемології. Виділено ключові установки й орієнтації останньої, що можуть бути використані для осмислення як самого феномену економічної безпеки, так і її кримінологічного забезпечення. Доведено, що

під час дослідження кримінологічних засад забезпечення економічної безпеки доцільним є оперування на компліментарних засадах аналітичними схемами теорії аномії, конфлікту культур, дестабілізації суспільства, інтеракції, соціальної симуляції, інституціоналізму, конструктивізму, економічної депресії та експансії.
Запропоновано вузьке та широке кримінологічне розуміння економічної безпеки. У першому значенні – це стан захищеності економічної систем та її інститутів від дії кримінальних практик і криміногенних факторів (загроз). У другому – частина національної безпеки, що відображає прийнятний у конкретних історичних умовах рівень ураженості економіки злочинністю, а також допустимий ступінь економіко-кримінального впливу на політику, право, культуру та довкілля.
Кримінологічна система економічної безпеки держави містить у собі дві зони формування й моніторингу загроз і їх нейтралізації – зовнішню та внутрішню. Зовнішня зона фіксує експансіоністсько-підривну діяльність зовнішніх агентів впливу, яка, як правило, розгортається у руслі та в механізмах гібридних війн і часто не може бути зафіксована в елементах юридичних складів злочинів за національним законодавством. Вона містить у собі такі компоненти: стратегічно-управлінський, прогностично-плановий, превентивно-прикладний, компонент тактико-оперативного реагування та моніторинговий.
Внутрішня зона кримінологічної моделі економічної безпеки України охоплює два сегменти: 1) ендокримінальний, у якому здійснюються моніторинг та блокування загроз кримінальної експлуатації економіки внутрішньодержавної етіології; 2) екзокримінальний (кримінально- криміногенний), функціональність якого виражається через інфільтрацію економіко-кримінальних ризиків, їх локалізацію й елімінацію. Ключовими транссегментними компонентами цієї зони є соціально-демографічний, екологічний (фізично-природничий та соціально-природничий), інфраструктурний, фінансово-стратегічний і військово-економічний.

Міжзональними (зонально наскрізними) компонентами економічної безпеки України є інтелектуально-інноваційний, соціально-світоглядний, інституціональний, фінансовий та енергетичний. Дано характеристику кожному з них.
Розроблено кримінологічну модель загроз економічній безпеці України, яка відображає мережеве структурно-функціональне середовище, змістовним насиченням якого є зв’язки, вузли та конкретні загрози (фактори небезпеки) як елементи багатовимірного мисленнєво-діяльнісного соціального простору. Виділено два блоки кримінологічно значущих загроз – внутрішні та зовнішні, дано їм опис та пояснення.
Блок внутрішніх загроз містить у собі два базові порядки – кластерно- транспарентний і кластерно-дискретний. Перший репрезентує багатовимірний порядок із загрозами наскрізного щодо кластерів економічної системи характеру. Такі загрози диференційовано за трьома вимірами: мислення, діяльність, інститути. Другий репрезентує широку панораму гносеологічно та функціонально відносно автономних мережено- вузлових (в економіко-кримінологічному аспекті) кластерів криміногенного значення, серед яких: соціокультурні, політичні кримінально-криміногенні, кримінально детерміновані екологічні, медико-соціальні, технологічні і фінансово-корпоративні загрози.
Блок зовнішніх загроз економічній безпеці України диференційовано на дві групи факторів ризику: природні глобальні та штучні (керовані). Перші постали як об’єктивно закономірний результат глобалізації економіки та політики й мають бути осмислені з позицій природного перебігу подій, економіко-кримінологічного аналізу світової ринкової кон’юнктури, тенденцій у сфері розвитку технологій, технологічно й технічно детермінованих соціокультурних суперечностей. Другі є виявом суто цілеспрямованого, сфокусованого впливу на Українську державу з метою ослаблення її економічного потенціалу та/або досягнення економічних цілей у злочинний (а також квазілегітимний, шляхом зловживання правом) спосіб.

До аналізованої групи загроз слід віднести і порушення цілісності національної економіки внаслідок тимчасової окупації РФ Автономної Республіки Крим і м. Севастополя й діяльності підтримуваних нею незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей, а також обумовлене цим обмеження фінансових можливостей держави. Агресивні дії РФ щодо України ідентифіковано як торговельно- економічну війну.
Установлено, що правові засади кримінологічного забезпечення економічної безпеки являють собою сукупність нормативно-правових актів, положення яких визначають принципи, основоположні параметри та юридично значущі властивості реалізації заходів, пов’язаних із протидією економічній злочинності, чим досягається нейтралізація потенційних і реальних загроз економічній безпеці України. Систему названих правових засад становлять Конституція України, міжнародні договори України, закони України, підзаконні й відомчі нормативно-правові акти та нормативні акти органів місцевого самоврядування.
Завдання кримінологічного забезпечення економічної безпеки полягає у збереженні існуючого рівня спроможності економічного потенціалу країни задовольняти потреби населення й інтереси держави, стимулюючи їх розвиток, зокрема консолідацію матеріально-ресурсного потенціалу шляхом визначення та нейтралізації шкідливих факторів, причин та умов, що в результаті, як правило, призводять до вчинення правопорушень в економічній сфері.
Відповідно до визначеного завдання цілі кримінологічного забезпечення економічної безпеки запропоновано поділити на дві самостійні групи: перша (основна) спрямована на перешкоджання самодетермінації злочинних посягань, що становлять потенційну чи реальну загрозу стану захищеності економічної сфери; друга передбачає виявлення та усунення соціальних і правових факторів, умов і чинників, які деструктивно впливають на національну економічну сферу, що в перспективі позитивно позначиться

на стабільному та ефективному функціонуванню останньої.
Принципи кримінологічного забезпечення економічної безпеки подано у вигляді трьох окремих підсистем, які становлять інтегровану систему засад, що визначають пріоритетні напрями вказаної діяльності та відбивають її основний ідеологічний зміст, а саме: принципи кримінологічної діяльності, принципи функціонування та забезпечення безпеки економічної сфери та принципи, на яких ґрунтуються управлінської процеси.
Об’єктом кримінологічного забезпечення економічної безпеки України виступають криміногенні фактори, що сприяють вчиненню економічних і корупційних злочинів, поширення яких обумовлює існування окремих загроз економічній безпеці, а саме поширення й укорінення корупції у сферах державного управління, високий рівень тінізації та криміналізації національної економіки, кримінально-кланова система розподілу суспільних ресурсів, криміналізація та корумпованість енергетичної сфери.
Виокремлено конкретні рівні кримінологічного забезпечення економічної безпеки України у межах окремих класифікаційних груп за такими класифікаторами: 1) за рівнем глобалізації загроз економічній безпеці (міжнародний, національний, регіональний, локальний; 2) за суб’єктно- функціональним змістом: (діяльність усієї системи суб’єктів, діяльність окремих суб’єктів, діяльність структурних підрозділів або конкретних працівників суб’єктів кримінологічного забезпечення економічної безпеки);
3) за об’єктно-функціональною ознакою (загальний і спеціальний рівні). Система суб’єктів кримінологічного забезпечення економічної безпеки
України репрезентована: а) органами й організаціями, які керують цією діяльністю, організують її, створюють систему управління нею (органи державної влади та управління, органи місцевого самоврядування); б) органами й організаціями, в яких запобігання економічній злочинності та окремими економічним злочинним проявам віднесено або має бути віднесено до основних завдань і функцій (правоохоронні органі, суд, спеціалізовані громадські організації); в) органами, установами й організаціями, функції та

повноваження яких не мають цільового спрямування на запобігання економічній злочинності й окремим економічним злочинним проявам, але їхня діяльність опосередковано впливає на запобіжні процеси щодо детермінантів економічної злочинності та окремих економічних злочинів (заклади освіти, культури й охорони здоров’я, соціальної допомоги, адміністрація підприємств, установ та організацій тощо). Окреме місце серед суб’єктів посідають ті, що діють у межах окремих підприємств (у плані забезпечення власної безпеки), а також громадські організації, які тим чи іншим чином сприяють державним суб’єктам кримінологічного забезпечення економічної безпеки.
Функціональний контур механізму кримінологічного забезпечення економічної безпеки держави складає цілісна система заходів, що здійснюються на підставі визначення та подальшої нейтралізації виявлених внутрішніх і зовнішніх загроз для стабільного розвитку економічної системи країни. Для ефективної реалізації цих заходів має бути створене міцне підґрунтя у вигляді дієвої системи кримінологічного забезпечення як інтегрованої сукупності засобів і прийомів вирішення поставлених завдань і досягнення визначених цілей за такими основними напрямками: організаційно-управлінським, правовим, інформаційно-аналітичним та науковим.
Координація дій суб’єктів кримінологічного забезпечення економічної безпеки України спрямована не лише зміцнення принципу законності, але й рівності всіх учасників, а також відповідальності кожного керуючого органу або установи за виконання відповідних узгоджених дій. Координаційна діяльність відповідних суб’єктів щодо створення сприятливих умов для здійснення ними впливу на економічну злочинність із метою зниження інтенсивності процесів її детермінації, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня повинна відповідати єдиній, цілеспрямованій державній політиці й потребує постійного вдосконалення.

Дослідження міжнародного аспекту кримінологічного забезпечення економічної безпеки України показує, що існує чимало різних форм міжнародної співпраці у цій сфері. Окремі з таких форм співробітництва слід обов’язково врахувати під час розробки нових, а також удосконалення наявних сьогодні загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів протидії економічної злочинності як одній з основних загроз економічній безпеці держави. Загалом український вектор економічної безпеки України має бути і в майбутньому спрямованим на подальшу активізацію міжнародного співробітництва у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки України.
Державна політика у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки України в аспекті її синхронізації з відповідними європейськими правовими стандартами здійснюється через розроблення низки стратегічних документів та законодавчих актів, ухвалених з метою їх втілення у різні сфери суспільного життя. Обґрунтовується необхідність розроблення та затвердження окремої Державної програми з кримінологічного забезпечення економічної безпеки, під час формування якої пропонується врахувати позитивний досвід у цій сфері окремих країн ЄС.
Імплементація європейського досвіду у практики кримінологічного забезпечення економічної безпеки України здійснюється у різних формах, а саме як дотримання, виконання, використання та застосування права. Кожній із зазначених форм притаманні специфічні способи їх реалізації, такі як трансформація, відсилання, інкорпорація, легітимація, адаптація та рецепція. Вибір національним законодавцем зазначених способів імплементації безпосередньо впливає на якість законодавства у сфері кримінологічного забезпечення економічної безпеки нашої держави й вимагає його своєчасного вдосконалення з огляду на постійні зміни соціальних умов життєдіяльності людей.
Іншим аспектом імплементації кращих зразків європейського і світового досвіду у практику кримінологічного забезпечення економічної

безпеки України є створення у структурі вітчизняної правоохоронної системи нових інституцій, а саме, Національного агентства із запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Вищого антикорупційного суду, Департаменту стратегічних розслідувань МВС України тощо.
Звернуто увагу, що з метою виконання передбаченого Угодою про асоціацію заходу із забезпечення надання взаємної адміністративної допомоги та правової підтримки у здійсненні заходів із запобігання та боротьби з шахрайством, корупцією й іншою незаконною діяльністю під час контактів з Європейським управлінням з питань запобігання зловживанням і шахрайству відповідним національним правоохоронним інституціям необхідно й у майбутньому здійснювати подальші послідовні кроки у напрямі укладення окремої угоди (меморандуму) про співробітництво, що визначатиме правові підстави та порядок оперативної взаємодії.