ІНСТИТУТ РЕАБІЛІТАЦІЇ В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Суховіліна Анна Олександрівна

УДК 343.1

ІНСТИТУТ РЕАБІЛІТАЦІЇ
В КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України,
генерал-полковник міліції
Бандурка Олександр Маркович

Харків, 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНО-
ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ РЕАБІЛІТАЦІЇ
13
1.1. Сутність і поняття реабілітації в кримінально-процесуальному
праві
13
1.2. Становлення, розвиток та правові основи реабілітації в
кримінальному процесі
37
1.3. Завдання, поняття та зміст інституту реабілітації 53
1.4. Принципи кримінально-процесуального інституту реабілітації 70
Висновки до першого розділу 81
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК РЕАБІЛІТАЦІЇ
ОСОБИ НА СТАДІЯХ ДОСУДОВОГО І СУДОВОГО
ПРОВАДЖЕННЯ

84
2.1. Умови і процесуальні підстави виникнення права на реабілітацію
на стадіях досудового і судового провадження
84
2.2. Суб’єкти реабілітаційних правовідносин 108
2.3. Особливості часткової реабілітації на досудовому і судовому
провадженні 120
2.4. Процесуальний порядок реабілітації особи в ситуації примусової
самообмови
126
Висновки до другого розділу 138
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПОНОВЛЕННЯ
ПОРУШЕНИХ ПРАВ І СВОБОД ТА ВІДШКОДУВАННЯ
ШКОДИ РЕАБІЛІТОВАНОМУ

140
3.1. Процедура поновлення порушених прав і свобод
реабілітованого
140
3.2. Поняття фізичної шкоди в кримінально-процесуальному праві та
правове регулювання її відшкодування реабілітованому
154
3.3. Порядок відшкодування майнової шкоди реабілітованому 167
3.4. Правовий механізм усунення та компенсації наслідків моральної
шкоди реабілітованому .
177
Висновки до третього розділу 191
ВИСНОВКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198
ДОДАТОК А. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТИ 231
ДОДАТОК Б. ВИТЯГИ ІЗ ЗВІТУ ПРО РОБОТУ ПРОКУРАТУРИ ЗА
12 МІСЯЦІВ 2011 РОКУ 238
ДОДАТОК В. УЗАГАЛЬНЕНА ІНФОРМАЦІЯ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОПИТУВАННЯ 242
ДОДАТОК Г. АКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ 250

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КЗпП – Кодекс законів про працю
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КПК РБ – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Бєларусь
КПК РК – Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Казахстан
КПК РФ – Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
ЦК – Цивільний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. Найвищою соціальною цінністю в державі є визнання на конституційному рівні прав людини, її життя, здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до вимог ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Цей конституційний принцип дотримання прав людини, у тому числі у сфері кримінального судочинства, пов’язує і позитивно обмежує дії держави, її органів та посадових осіб.
Проблеми захисту прав і свобод людини у кримінальному судочинстві досліджувалися в працях таких вчених, як Ю. П. Аленін, О. М. Бандурка, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, Н. С. Карпов, Г. К. Кожевніков, В. Т. Маляренко, В. В. Назаров, М. А. Погорецький, С. В. Слінько, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, В. П. Шибіко, О. О. Юхно та інших.
За даними правової статистики виправдувальні вироки в Україні становлять 0,2 %, Республіці Білорусь – 0,3 %, Російській Федерації – 0,8 %, Канаді – 3 %, Євросоюзі – 20 %. За реабілітуючими підставами органами досудового слідства та дізнання ОВС у 2009 р. було закрито 4672 кримінальних справ (без повторно закритих), у 2010 р. – 4030, у 2011р. – 4343, а слідчими прокуратури у 2009 р. – 457, у 2010 р. – 438, у 2011 р. – 331. Реальне забезпечення основних прав людини і громадянина потребує розробки відповідних механізмів, інститутів, процедур щодо захисту особи від злочинних посягань, незаконного і необґрунтованого кримінального переслідування, незаконного засудження. Особливе місце у сфері кримінального судочинства займає інститут реабілітації.
Наукова розробка правових та процесуальних аспектів поновлення прав особи, не винуватої у вчиненні злочину, розглядалися в дореволюційний період С. І. Вікторським, П. І. Люблінським, І. Я. Фойницьким; в радянській період – Б. Т. Безлєпкіним, І. Л. Петрухіним, М. І. Пастуховим, М. С. Строговичем та іншими вченими. У сучасний період проблеми реабілітації досліджували російські науковці Л. В. Бойцова, Р. В. Гаврилюк, А. М. Глибіна, О. О. Корнєєв, О. М. Матвєєв, О. О. Подопригора та українські – О. В. Капліна, М. Р. Мазур, В. Т. Нор, М. Є. Шумило. Вони внесли ряд пропозицій щодо поняття, підстав реабілітації, удосконалення правового механізму захисту прав реабілітованого. Водночас, положення інституту реабілітації, як самостійного інституту кримінально-процесуального права, в монографічному плані не достатньо досліджені. Викладене обумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пп. 4, 17 додатку 17 до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р.; п. 17.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства, практики його застосування, законодавчого, практичного і наукового досвіду окремих держав СНД розробити комплекс теоретичних положень кримінально-процесуального інституту реабілітації як самостійного галузевого інституту, концепцію відповідальності держави за завдану фізичну шкоду реабілітованому; удосконалити процедуру поновлення порушених прав і свобод реабілітованого, відшкодування йому майнової, моральної шкоди і надати пропозиції щодо унормування основних положень інституту реабілітації в Кримінальному процесуальному кодексі України.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження необхідно ви рішити такі основні задачі:
– визначити елементи реабілітації в кримінальному процесі, розкрити її сутність та поняття;
– встановити етапи становлення і розвитку реабілітації, визначити правову основу реабілітації в кримінальному процесі;
– довести, що інститут реабілітації є самостійним галузевим інститутом кримінально-процесуального права; сформулювати завдання інституту реабілітації, розробити теоретичні положення, які розкривають його зміст;
– запропонувати систему принципів, які притаманні інституту реабілітації; розробити спеціальні принципи інституту реабілітації та обґрунтувати доцільність їх деталізації в загальних засадах кримінального провадження;
– розкрити умови і визначити процесуальні підстави виникнення права на реабілітацію на стадіях досудового і судового провадження;
– окреслити коло суб’єктів реабілітаційних правовідносин, удосконалити їх класифікацію;
– з’ясувати особливості часткової реабілітації на досудовому і в судовому провадженні;
– визначити підстави визнання права на реабілітацію в ситуації примусової самообмови;
– охарактеризувати порядок поновлення порушених прав і свобод реабілітованого та запропонувати шляхи її удосконалення;
– сформулювати поняття фізичної шкоди в кримінально-процесуальному праві; розробити концепцію відповідальності держави за завдану фізичну шкоду особі, не винуватій у вчинені злочину; обґрунтувати механізм її відшкодування за рахунок держави у повному обсязі;
– визначити складові майнової шкоди і удосконалити її поняття, запропонувати порядок її відшкодування реабілітованому за рахунок держави;
– запропонувати визначення моральної шкоди в кримінально-процесуальному праві; удосконалити форми її усунення; розробити методичні рекомендації з питань реабілітації прокурорам;
– проаналізувати загальні методики визначення розміру компенсації моральної шкоди і сформулювати наукові пропозиції щодо шляхів удосконалення методики визначення розміру компенсації моральної шкоди реабілітованому;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення Кримінального процесуального кодексу України в частині правового регулювання інституту реабілітації, на основі аналізу норм кримінально-процесуального законодавства Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері кримінально-процесуальної діяльності між особою, не винуватою у вчиненні злочину, та державою, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Предметом дослідження є інститут реабілітації в кримінально-процесуальному праві.
Методи дослідження. У ході дослідження використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, заснованих на теорії пізнання соціально-правових явищ і призначених для отримання об’єктивних та достовірних результатів. За допомогою системно-структурного методу проаналізовано сутність досліджуваних категорій та правових феноменів, їх елементно-компонентний склад (розділи 1–4). Історичний метод – для розгляду історичних етапів виникнення, становлення і розвитку реабілітації в кримінальному процесі (підрозділ 1.2). Метод порівняльно-правового аналізу використано при аналізі, зіставленні та виявленні шляхів імплементації до КПК України окремих положень кримінально-процесуального законодавства окремих держав СНД (підрозділи 1.1, 1.3, 3.2). Логіко-семантичний метод – для визначення поняття реабілітації, інституту реабілітації, фізичної, майнової, моральної шкоди в кримінально-процесуальному праві (підрозділи 1.1, 1.3, 3.2, 3.3, 3.4). Соціологічні методи застосовано для збирання емпіричних матеріалів, вивчення і узагальнення відповідної правозастосовчої практики (підрозділи 1.1, 2.1, 2.4, 3.2). Формально-логічний метод використано для зіставлення норм попереднього КПК, його проектів, КПК 2012 р. обґрунтування висновків та пропозицій щодо їх удосконалення (розділи 1, 2, 3). Статистичні методи – для узагальнення результатів та репрезентації даних, отриманих у ході вивчення емпіричного матеріалу (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.4, 3.2).
Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці в галузі теорії держави та права, кримінально-процесуального, конституційного, цивільного, кримінального права вітчизняних і зарубіжних авторів за темою наукового дослідження..
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані Державної Судової адміністрації України, Вищого спеціалізованого суду України; 100 судових рішень, розміщених у Єдиному реєстрі судових рішень; результати опитувань 200 засуджених та 50 прокурорів Харківської області, працівників 20 правозахисних організацій України.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці дослідженням, в якому комплексно з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки кримінально-процесуального права визначено комплекс теоретичних положень кримінально-процесуального інституту реабілітації як самостійного галузевого інституту. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– обґрунтовано наукові положення про те, що інститут реабілітації є самостійним кримінально-процесуальним інститутом, визначено його завдання і поняття, розкрито зміст та значення;
– обґрунтовано нові підходи до визначення спеціальних принципів кримінально-процесуального інституту реабілітації;
– сформульовано поняття фізичної шкоди в кримінально-процесуальному праві; розроблено авторську концепцію відповідальності держави за завдану фізичну шкоду особі, не винуватій у вчинені злочину; обґрунтовано правовий механізм її відшкодування реабілітованому за рахунок держави у повному обсязі та доцільність унормування цих положень в законодавстві;
удосконалено:
– елементи реабілітації та її поняття у кримінальному процесі;
– порядок відновлення правового статусу, припинення неправомірних дій й поновлення порушених прав і свобод реабілітованого;
– поняття майнової шкоди, завданої реабілітованому та порядок її відшкодування за рахунок держави у повному обсязі;
– визначення моральної шкоди у кримінально-процесуальному праві, матеріальні і нематеріальні форми усунення її наслідків;
– методику визначення розміру компенсації моральної шкоди реабілітованому;
дістали подальшого розвитку:
– пропозиції щодо визначення умов і процесуальних підстав виникнення права на реабілітацію у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої незаконно застосовано примусові заходи виховного чи медичного характеру;
– наукові положення щодо суб’єктів реабілітаційних правовідносин та їх класифікація;
– особливості часткової реабілітації на досудовому і в судовому провадженні;
– наукові погляди щодо виникнення права на реабілітацію особи, відносно якої були застосовані засоби фізичного і психічного впливу для примусового зізнання у вчиненні злочину;
– пропозиції про доповнення Кримінального процесуального кодексу України главою «Реабілітація», окремих положень законопроектів «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Про прокуратуру», Цивільного кодексу України з питань реабілітації.
Практична значимість одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – для удосконалення Кримінального процесуального кодексу України (Довідка з Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №04-19/14-902 від 25 квітня 2012 р.), законопроектів «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», «Про прокуратуру» (Довідка з Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №04-19/14-1334 від 13 червня 2012 р.)
- у правозастосовній діяльності – для впровадження наукових рекомендацій у практичну діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (акт впровадження методичних рекомендацій в практичну діяльність прокурорсько-слідчих працівників Прокуратури Харківської області від 15.05.2012 р. № 06/2 – 80 вих. – 12) ;
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого дослідження проблемних питань інституту реабілітації;
- у навчальному процесі – під час викладання курсу «Кримінальний процес», спецкурсу «Реабілітація у кримінальному процесі», при підготовці підручників, навчальних посібників (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес юридичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна від 28 лютого 2012 р., навчальний процес Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій ХНУВС від 15 травня 2012 р.)
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на восьми науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 2010), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2010), «Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення» (Харків, 2010) «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 2011), «Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України» (Харків, 2011), «Роль та місце ОВС в розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 2012), «Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства та удосконалення діяльності судових та правоохоронних органів України» (Луганськ, 2012), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2012).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також восьми тезах повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок, з яких основного тексту – 197 сторінок, список використаних джерел містить 312 найменувань і займає 33 сторінки. Додатки розміщені на 30 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробленні теоретичних положень кримінально-процесуального інституту реабілітації як самостійного галузевого інституту та виробленні пропозицій щодо удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Визначено основні елементи реабілітації і сформульовано її поняття як встановлений законом порядок визнання невинуватості особи у вчиненні злочину, поновлення її порушених прав і свобод, відшкодування за рахунок держави у повному обсязі фізичної, майнової, моральної шкоди, завданої особі незаконним і необґрунтованим кримінальним переслідуванням, незаконним засудженням, неправосудним судовим рішенням про застосування примусового заходу медичного чи виховного характеру.
2. Встановлено етапи становлення і розвитку реабілітації в кримінальному процесі; визначено правову основу реабілітації в кримінальному процесі.
3. Доведено галузеву належність інституту реабілітації, норми якого мають самостійний предмет правового регулювання правовідносин, що виникають між особою, визнаною не винуватою у вчинені злочину, і державою, яка відповідає перед особою за незаконні процесуальні рішення органу досудового розслідування і суду. Визначено загальні і спеціальні завдання інституту реабілітації та сформульовано його поняття. Інститут реабілітації – це самостійний кримінально-процесуальний інститут, являє собою сукупність правових норм, які мають самостійний предмет правового регулювання правовідносин між особою, визнаною не винуватою у вчинені злочину, шляхом скасування процесуального рішення про незаконне і необґрунтоване кримінальне переслідування, незаконне засудження, незаконне застосування примусових заходів медичного та виховного характеру або постановлення виправдувального вироку, і державою, яка відповідає перед особою за незаконні процесуальні рішення органу досудового розслідування і суду, усуває негативні наслідки, здійснює правопоновлювальні й компенсаційні заходи, відшкодовує завдану шкоду. Запропоновано унормувати ці положення інституту реабілітації в КПК.
4. Запропоновано особистий погляд автора до визначення спеціальних принципів кримінально-процесуального інституту реабілітації, які складають його основні положення і розкривають зміст. Зокрема це принципи: забезпечення особі права на реабілітацію на досудовому і судовому провадженні; забезпечення захисту особи від незаконного і необґрунтованого кримінального переслідування, незаконного засудження; визнання за особою, не винуватої у вчинені злочину, права на реабілітацію в ситуації примусової самообмови; поновлення порушених прав і свобод реабілітованого; відповідальності держави за завдану шкоду, особі, не винуватій у вчинені злочину; надання безоплатної юридичної допомоги реабілітованому; публічного вибачення прокурора перед реабілітованим; юридичної відповідальності посадових органів досудового розслідування, прокуратури і суду за незаконні рішення відносно особи невинуватої у вчинені злочину; гарантії ефективності судового захисту реабілітованого. Обґрунтовано доцільність їх деталізації в загальних засадах кримінального провадження.
5. Розкрито умови виникнення права на реабілітацію. Такими є: незаконна і необґрунтована постанова, неправосудні вирок, постанова, ухвала суду. Підставами виникнення права на реабілітацію є прийняття органом досудового розслідування, прокуратури і судом акта реабілітації.
6. Визначено, що суб’єктами реабілітаційних правовідносин є: 1) суб’єкти які мають право на реабілітацію: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений; 2) суб’єкти реабілітаційних правовідносин: реабілітант і реабілітований; 3) представники реабілітованого: законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; законний представник, захисник неповнолітнього і сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру; члени сім’ї, близькі родичі, спадкоємці за законом, спадкоємці за представництвом у разі смерті реабілітованого.
7. Розкрито умови виникнення права на часткову реабілітацію на досудовому слідстві – це постанова про закриття кримінального переслідування в частині обвинувачення, яке не знайшло свого підтвердження; у судовому провадженні – постановлення судом обвинувального вироку, в якому суд виправдовує особу в частині обвинувачення, яке не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду.
8. Доведено, що примусова самообмова є наслідком застосування незаконних засобів фізичного та психологічного впливу до підозрюваного, обвинуваченого, що призводить до примусового зізнання особи у вчиненні злочину, незаконного і необґрунтованого кримінального переслідування, незаконного засудження, і є підставою визнання права на реабілітацію. Запропоновано унормувати право на реабілітацію в ситуації примусової самообмови в окремих положеннях КПК та право на відшкодування шкоди, завданої реабілітованому з цих підстав, у п. 4 ст. 1176 ЦК.
9. Запропоновано шляхи удосконалення порядку відновлення правового статусу реабілітованого, припинення неправомірних дій, які порушують його права і свободи, поновлення порушених особистих, соціальних, трудових, інших прав та інтересів.
10. Сформульовано поняття фізичної шкоди в кримінально-процесуальному праві. Фізична шкода – це шкода завдана здоров’ю внаслідок незаконного і необґрунтованого кримінального переслідування, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного засудження, яка визначається як порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції органів або тканин і виявляється в тілесному ушкодженні, захворюванні, патологічному стані, інвалідності. Розроблено концепцію відповідальності держави за завдану фізичну шкоду особі, не винуватій у вчинені злочину і обґрунтовано правовий механізм її відшкодування реабілітованому за рахунок держави у повному обсязі. Доцільно доповнити КПК главою «Реабілітація», в якій визначити поняття фізичної шкоди і порядок її відшкодування реабілітованому.
11. Визначено складові майнової шкоди та визначено, що майнова шкода, завдана особі незаконним і необґрунтованим кримінальним переслідуванням, незаконним затриманням, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним засудженням, включає реальні збитки, упущену вигоду та підлягає відшкодуванню державою у повному обсязі в позасудовому і судовому порядку.
12. Встановлено, що моральна шкода – це спричинення особі, не винуватій у вчинені злочину, страждань, які полягають у моральних переживаннях, завданих незаконним і необґрунтованим кримінальним переслідуванням, незаконним затриманням, незаконним застосуванням запобіжного заходу, незаконним засудженням, обмеженням чи позбавленням немайнових і майнових прав особи, порушенням її нематеріальних благ, втратою членів сім’ї, неможливістю продовжувати активне суспільне життя, розповсюдженням не відповідної дійсності інформації, та у фізичному болі, що завданий особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Запропоновано нематеріальні форми її усунення реабілітованому: 1) публічне вибачення прокурора в суді, у разі закриття судом справи за реабілітаційними підставами, відмови прокурора підтримувати державне обвинувачення; 2) письмове вибачення прокурора перед реабілітованим; 3) письмове повідомлення прокурора про реабілітацію померлого членам його сім’ї, близьким родичам та офіційне вибачення; 4) письмове офіційне повідомлення прокурора про реабілітацію особи за місцем її роботи, навчання, мешкання, в засоби масової комунікації; 5) письмове вибачення суду за незаконне засудження особи.
13. Удосконалено методику визначення розміру компенсації моральної шкоди реабілітованому, у якій доведено доцільність використання жорстких нормативів для визначення розміру компенсації моральної шкоди реабілітованому від 250 до 1200 мінімальних розмірів заробітної плати.
14. На підставі проведеного системного аналізу норм кримінально-процесуального законодавства України, Республіки Азербайджан, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Російської Федерації, в частині правового регулювання інституту реабілітації, зроблено висновок про доцільність доповнення КПК України главою «Реабілітація», в положеннях якої викласти поняття реабілітації, умови та процесуальні підстави визнання права особи на реабілітацію; суб’єкти реабілітаційних правовідносин; підстави часткової реабілітації на досудовому і в судовому провадженні; процесуальний порядок реабілітації в ситуації примусової самообмови; порядок поновлення порушених прав і свобод реабілітованого; поняття фізичної шкоди та порядок її відшкодування; визначення майнової, моральної шкоди, завданої реабілітованому, правовий механізм відшкодування майнової шкоди; усунення наслідків моральної шкоди реабілітованому та її компенсація. Обґрунтовано необхідність доповнити: 1) п. 4 ч. 1 ст. 20 законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в якому доцільно розширити права адвоката при здійсненні захисту реабілітованого у досудовому і в судовому провадженні; 2) ч. 3 ст. 37, ч. 5 ст. 47 законопроекту «Про прокуратуру», в яких викласти форми усунення моральної шкоди реабілітованому прокурором.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аббакумов Д. В. Визначення понять законності та обґрунтованості вироку суд / Д. В. Аббакумов // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 8 жовтня 2010 року). – Т. 2. – Одеса : Вид-во «Фенікс», 2010. – С. 3–5.
2. Адміністративна діяльність. Частина особлива : підручник / за заг. ред. проф. О. М. Бандурки. – Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада», 2000. – 368 с.
3. Академічний тлумачний словник української мови. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/umova
4. Алейніков Г. І. Виправдувальний вирок / Г. І. Алейніков. – Херсон, 2008. – 98 с.
5. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
6. Альперт С. А. Кримінально-процесуальні функції: поняття, система, суб'єкти : конспект лекцій / С. А. Альперт. – X. : Національна юридична академія України, 1995. – 28 с.
7. Андросенко Н. В. Признание лицом своей вины в совершении преступления и его правовые последствия : автореф. дис.... канд. юр. наук : 12.00.09 – уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность / Н. В. Андросенко. – М., 2008. – 25 с.
8. Антосик С. М., Коцун О. М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти / С. М. Антосик, О. М. Коцун // Адвокат. – 1996. – № 4. – С. 17 – 21.
9. Бандурка A. M. Генерал милиции советует и рекомендует / А. М. Бандурка. – X. : У-т внутр. дел, «Основа», 1998.
10. Бандурка А. М. Административный процесс : ученик / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Харьков : Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
11. Баренбойм П. Д. Применение психологических знаний для защиты и самозащиты / П. Д. Баренбойм – [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.mirkin.ru/_docs/book019.pdf.
12. Басков В. И. Прокурорский надзор при рассмотрении судами уголовных дел / В. И. Басков. – М. : Юрид. лит., 1980. – 272 с.
13. Безлепкин Б. Т. Имущественные правоотношения в стадии предварительного расследования : лекция / Б. Т. Безлепкин. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1976. – 40 c
14. Безлепкин Б. Т. Отраслевая принадлежность института возмещения ущерба реабилитированным. / Б. Т. Безлепкин // Советское государство и право. – 1989. – № 1. – С. 65–73.
15. Безлєпкін Б. Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами / Б. Т. Безлепкин. – М. : Юридическая литература, 1979. – 204 с.
16. Бетрозов С. А. Реабилитация в уголовном процессе / С. А. Бетрозов // Правоведение. – 2004. – № 4. – С. 126–132.
17. Бишовець О. В. До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві / О. В. Бишевець // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 10. – С. 110–111.
18. Боброва Д. В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве : автореф дисс. докт. юрид. наук : 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / Д. В. Боброва. – Харьков, 1988. – С. 27.
19. Богословская Л. А. Основания к отмене или изменению приговоров / Л. А. Богословская. – Харьков, 1981. – 243 с.
20. Божьев В. П. Гражданский иск в уголовном деле и применение гражданского процессуального права / В. П. Божьев // Сов. гос-во и право. – 1986. – № 8 – С. 72–79.
21. Бойльке Вернер. Уголовно-процессуальное право ФРГ : учебник для студентов юридических факультетов / Вернер Бойльке; [пер. с нем. Я. М. Плошкиной, под ред. канд. юрид. наук, доц. Л. В. Майоровой] ; М-во образования и науки Рос. Федерации, Краснояр. гос. ун-т. – 6-е издание с дополнениями и изменениями. – Красноярск : КГУ, 2004. – 352 с.
22. Бойцова Л. В. Уголовная юстиция: гражданин – государство. / Л. В. Бойцова. – Тверь, 1994. – 101 c.
23. Большая медицинская энциклопедия [Text]: в 30 т./ гл. ред. Б. В. Петровский. – 3-е изд. – М. : Советская энциклопедия, 1978 – Т. 3. – 584 с
24. Большая медицинская энциклопедия [Text]: в 30 т./ гл. ред. Б. В. Петровский. – 3-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1978 – Т. 8. – 528 с.
25. Большая медицинская энциклопедия [Text]: в 30 т./ гл. ред. Б. В. Петровский. – 3-е изд. – М. : Советская энциклопедия, 1978 – Т. 18. – 528 с.
26. Большая медицинская энциклопедия [Text]: в 30 т./ гл. ред. Б. В. Петровский. – 3-е изд. – М. : Советская энциклопедия, 1978 – Т. 20. – 560 с.
27. Большая советская энциклопедия / [Гл. ред. А. М. Прохоров]. – 3-е изд.,Т. 21. – М., 1975. – 640 с.
28. Большой бухгалтерський словарь / Под. ред. А. Н. Азрилияна. – М. : Институт новой экономики, 1999. – 574 с.
29. Борзенков Г. Н. Квалификация преступлений против жизни и здоров’я : учебно-практическое пособие. / Г. Н. Борзенков. – М. : Зерцало-М, 2005 – 144 с.
30. Будякова Т. П. Возмещение морального вреда жертвам преступлений / Т. П. Будякова // Законность. – 2006. – № 10 – С. 56–57.
31. Бюджетний кодекс України № 4282-VI від 22 грудня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4282-17.
32. Валишевский К. Петр Великий / К. Валишевский. – Репр. воспроизведение изд. 1911 г. – М. : ИКПА. – 1990. – 423 с.
33. Васильева О. С. Психология здоровья человека: эталоны, представления, установки : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / О. С. Васильева, Ф. Р. Филатов. – М. : Академия, 2001. – 352 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.]. – К., – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 600 с.
35. Веретенникова Е. В. Компенсация морального вреда реабилитированным в уголовном судопроизводстве России : автореф. дис.... канд. юрид. наук / Е. В. Веретенникова. – М., 2008. – 27 c.
36. Викторский С. И. Русский уголовный процесс: учебное пособие / С. И. Викторский ; отпечатано по 2-му изд. – М., 1912. – М., 1997. – 448 с.
37. Владимирова В. В. Компенсация морального вреда – мера реабилитации потерпевшего в российском уголовном процессе : автореф. дисс. … канд. юрид. наук / В. В. Владимирова. – Ижевск, 2004. – 24 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dissers.ru/avtoreferati-kandidatskih-dissertatsii-yuridicheskie/a18.php.
38. Власенко И. А. К вопросу об эффективности компенсационной функции права: Использование зарубежного опыта в деятельности органов внутренних дел Российской Федерации / И. А. Власенко // Материалы межвузовской научно-практической конференции. Санкт-Петербург, 27–28 мая 1993 г. В IV частях. Часть IV / под общ. ред. В. П. Сальникова. – СПб. : Санкт-Петербургский юридический институт МВД России, 1995. –С. 79 – 83.
39. Возмещение материального вреда. Юридический Блог [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://fin-lawyer.ru/tag/materialnyj-vred/.
40. Войтенко О. Н. Гражданско-правовая ответственность за вред, причиненный незаконными действиями должностных лиц органов дознания и предварительного следствия : автореф. дис. … канд. юрид. наук / О. Н. Войтенко. – М., 2001. – 14 с.
41. Гаврилов Э. П. Как определить размер компенсации морального вреда? // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – с. 28. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.juristlib.ru/book_1878.html.
42. Гаврилюк Р. В. Реабилитация в российском уголовном процессе (вопросы теории и практики) : дис.... канд. юрид. наук / Р. В. Гаврилюк. – Нижний Новгород, 2008.– 189 с.
43. Галаган В. І. Проблеми вдосконаленнякримінально-процесуальної діяльності органів внутр. справ України : монографія. / В.І. Галаган. – К. : Нац. акад. внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
44. Гаухман Л. Д.. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2005. – 457 c.
45. Глыбина А. Н. Реабилитация и возмещение вреда в порядке реабилитации в уголовном процессе РФ : автореф. дис. … канд. юрид. наук / А. Н. Глыбина. – Томск, 2006. – 24 с.
46. Головистикова А. Н. Теория государства и права: учебник / А. Н. Головистикова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Эксмо, 2007. – 592 с.
47. Голубев К. И. Компенсация морального вреда как способ защиты неимущественных благ личности / К. И. Голубев, С. В. Нарижний. – СПб. : Юридический Центр Пресс, 2000. – 295 с.
48. Горшенков Г. Г. Моральный вред и его компенсация по российскому законодательству : дис. … канд. юрид. наук / Г. Г. Горшенков – Нижний Новгород, 1996. – 165 c
49. Гражданский кодекс Украинской ССР № 1540-VI от 18 июля 1963 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ 1540-06.
50. Григорьев В. Н. Справочник следователя / В. Н. Григорьев, А. В. Победкин, В. Н. Яшин, Ю. В. Гаврилин. – М. : Эксмо, 2008. – 752 c.
51. Грищук О. В. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти) 2002 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://studrada.com.ua/content/%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0% E% D0%B2%D0%BA%D0%B8-72.
52. Гродзинський М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М. М. Гродзинський. – М. : Госюриздат, 1953. – 227 с.
53. Громов Н. А. Институт привлечения к уголовной ответствености / Н. А. Громов. – Саратов, 1991. – 183 с.
54. Грошевой Ю. М. Правовые свойства приговора – акта социалистического правосудия : учебное пособие / Ю. М. Грошевой. – Харьков : Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1978. – 60 c.
55. Гурочкин Ю. Д. Судебная медицина : курс лекцій / Ю. Д. Гурочкин, В. И. Витер. – М.: Право и закон, 2003 – 320 с.
56. Гуссаковский П. Н. Вознаграждение за вред, причинённый недозволенными деяниями / П. Н. Гуссаковский // Журн. Министерства юстиции. – 1912. – № 12. – С. 50–60.
57. Гуськова А. П. Личностные приоритеты в уголовном судопроизводстве на постсоветском пространстве / А. П. Гуськова // Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве : сборник материалов Международной научно-практической конференции; книга 3. – К. : Университет экономики и права «КРОК», 2006. – 266 с.
58. Давыдов П. М.Обвинение в советском уголовном процессе / П. М. Давыдов. – Свердловск, 1974. – 247 с.
59. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочину і зловживання владою 29 листопада 1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_114.
60. Декрет о суде № 1 от 22 ноября (5 декабря) 1917 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/ DEKRET/o_sude1. htm.
61. Декрет о суде № 2 от 22 февраля 1918 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_sude2.htm.
62. Диков А. В. Обязательства по возмещению вреда, причиненного органами дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда / А. В. Диков // Черные дыры в российском законодательстве. – 2001. – № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cfin.ru/press/ black /2001-1/06_02_dikoff.shtml.
63. Дніпропетровець відсудив у правоохоронців гроші – через незаконне затримання. / Асоціація Українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://umdpl.info/index.php?id=1323682861.
64. Дубинський А. Я.Основания прекращения уголовного дела в стадии предварительного расследования. / А. Я. Дубинський. – К., 1973. – 132 с.
65. Дубривный В. А. Потерпевший на предварительном следствии в
советском уголовном процессе / В. А. Дубривный. – Саратов, 1966. – 100 с.
66. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 26 листопада 1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua /laws/ show /995_068.
67. Жук І. В. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування в кримінальному праві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче пра-во / І. В. Жук. – К. : КНУВС, 2009. – 293 с.
68. Загальна декларація прав людини 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
69. Загальна теорія держави і права: [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
70. Закон СССР «Об утверждении основ гражданского законодательства союза ССР и союзных республик» от 8 декабря 1961 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://russia.bestpravo.ru/ussr/data03 /tex15846.htm.
71. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» // Відомості Верховної Ради України . – 2011. – № 51. – Ст. 577.
72. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
73. Закон України «Про громадянство України»від 18 січня 2001 р. № 2235-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
74. Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27 евітня 2010 р. № 2154-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2154-17/page14.
75. Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23 гоудня 2010 р. № 2857-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2857-17/page13.
76. Закон України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4282-17/page2#n170.
77. Закон України «Про державну податкову службу України» від 4 грудня 1990 р. № 509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
78. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р.. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
79. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
80. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
81. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 22. – Ст. 262.
82. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україн» // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 2–3. – Ст. 36.
83. Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.. № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
84. Закон України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. № 966-IV // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 45. – ст. 358.
85. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-III // Відомості Верховної Ради України – 2000. – № 19. – ст. 143.
86. Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства / [под общей редакцией О. И. Чистякова]. – М. : Юридическая литература, 1985. – 520 с.
87. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах 1973–2002 рр. – Х. : Одіссей, 2003. – 359 с.
88. Зеленецкий В. С. Отказ прокурора от государственного обвинения : учебное пособие / Зеленецкий В. С. – Харьков : Изд-во Харьк. юрид. ин-та, 1979. – 116 c.
89. Зеленецкий B. C. Функциональная структура прокурорской деятельности : учебное пособие / B. C. Зеленецкий. – Харьков : Харьк. юрид. ин-т, 1978. – 91 с.
90. Землюков С. В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда / Землюков С. В.; под ред.: Гавло В. К. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1991. – 244 c.
91. Зинатуллин З. З. Возмещение материального ущерба в уголовном процессе / З. З. Зинатуллин. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1974. – 99 с.
92. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальные функции / З. З. Зинатуллин, Т. 3. – Ижевск, 2002. – 130 с.
93. Зинкевич В. В. Актуальные проблемы охраны прав личности в советском уголовном судопроизводстве. / В. В. Зинкевич – Свердловск, 1989.
94. Ильютченко Н. В. Возмещение ущерба, причиненного личности в уголовном процессе незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда : дис.… канд. юрид. наук : 12.00.09 – уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность / Н. В. Ильютченко. – М., 1995. – 189 c.
95. Ильютченко Н. В. Незаконный арест: проблемы возмещения вреда [Текст] / Н. В. Ильютченко // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 2002. – № 1. – С. 41–56.
96. Инструкция Министерства финансов СССР от 20 марта 1965 г. № 92 «О порядке реализации конфискованного и бесхозного имущества и имущества, перешедшего по праву наследования государству» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lawrussia.ru/texts/legal_861/doc861a500x645. htm.
97. Инструкция о порядке возмещения ущерба, причинённого военнослужащему войск, лицу рядового, начальствующего состава органов Министерства внутренних дел СССР незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда : утв. приказом Министерства внутренних дел СССР от 21 февраля 1984 г. № 18 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.businesspravo.ru/Docum /DocumShow_ DocumID _33714.html.
98. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юридическая литература, 1975. – 880 с.
99. Капинус Н. И. Возмещение (компенсация) вреда, причиненного незаконным применением меры пресечения к обвиняемому или подозреваемому в совершении преступления / Н. И. Капинус // Законы России: опыт, анализ, практика. – 2008. – № 6. – С. 47–56.
100. Каплина О. В. Проблемы реабилитации в уголовном процессе Украины : дис….канд. юрид. наук: 12.00.09 / О. В. Каплина. – Харьков, 1998. – 230 с.
101. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности: законность и обоснованность / Л. М. Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1971. – 89 с.
102. Карпов Н. С. Теоретичні основи та практика використання передового досвіду органів внутрішніх справ у протидії злочинній діяльності / Н. С. Карпов ; [під наук. ред. В. П. Бахіна]. – К. : [б. в.], 2003. – 119 с.
103. Касумов Ч. С. Презумпция невиновности в советском праве / Ч. С. Касумов : под ред. и с предисл. В. М. Савицкого. – Баку : ЭЛМ, 1984. – 140 с.
104. КАТ – участковый оборотень. Нет призволу власти. Восстановим законность. – Информационно-аналитический портал. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://job-sbu.org/kat-uchastkovyiy-oboroten.html.
105. Катування та жорстоке поводження в українській міліції. Підсумки 2011 року / Асоціація Українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://umdpl.info index.php?id=1326268711.
106. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 477 с.
107. Ключевский В.В. Хирургия повреждений / В. В. Ключевский. –Ярославль : ДИА-пресс, 1999. – 845 с.
108. Ковалев В. А. Прекращение уголовного дела в условиях деятельности органов дознания : учеб. пособие. / В. А. Ковалев. – М. : МССШМ МВД СРСР, 1990. – 64 с.
109. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
110. Кожевников Г. К. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе: монография / А. В. Гриненко, Г. К. Кожевников, С. Ф. Шумилин. – Харьков : Консум, 1997. – 97 с.
111. Кожевников Г. Проблеми визначення ефективності боротьби з злочинністю як складового елементу захисту прав і законних інтересів громадян України / Г. Кожевніков, В. Бабкова // Вісник Академії прокуратури. – 2007. – № 2. – С. 82–88.
112. Конвенція ООН «Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання 10 грудня 1984 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show /995_085.
113. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/995_004.
114. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология / В. Е. Коновалова. – Харьков : Консум, 1999. – 157 с.
115. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических республік. Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnst1977.htm.
116. Конституційне право України : підручник [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kapa.com.ua/lib/konst_pravo_ukrainy.php. – Інформація з екрану. – 541 с.
117. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
118. Корж В. П. Запобігання катуванню на досудовому слідстві процесуальними і криміналістичними засобами / В. П. Корж // Роль та місце ОВС в розбудові демократичної правової держави : матер. IV Міжднар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 28 жовтня 2011 року). – Т. 2. – Одеса, 2012. – 280 с.
119. Корж В. П. Промова прокурора по кримінальним справам : навч. посібник ; видання друге, доповнене / В. П. Корж. – Х., 1999. – 64 с.
120. Корнеев О. А. Институт реабилитации в уголовно-процессуальном праве России : дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. А. Корнеев. – Челябинск, 2005. – 244 с.
121. Кочура А. В. Принцип верховенства права як базовий принцип кримінального процесу /А. В. Кочура // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 516–521 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kavpkp.pdf.
122. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
123. Кримінальна справа № 25090046 // Архів суду Жовтневого району м. Харкова.
124. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
125. Кримінальне право України. Загальна частина. – 3-є вид., перероб. та доп. / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004.– 352 с.
126. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. № 1001-05 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
127. Кримінальний процес України : підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – X. : Право, 2000. – 494 с.
128. Кримінально-процесуальне право України : підручник / за загальною редакцією Ю. П. Аленіна. — X. : ТОВ «Одіссей», 2009. – 816 с.
129. Кримінальний Статут судочинства 1864 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/ Article/ust_ ugprav.php.
130. Кузьмін Д. Л. Обліково-правові аспекти збитків і шкоди / Д. Л. Кузьмін // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу : міжнародний збірник наукових праць ; Серія : Бухгалтерський облік, контроль і аналіз ; Випуск 3(9) ; відпов. редактор д. е. н., проф. Ф. Ф. Бутинець. – Житомир : ЖДТУ, 2007. – С. 112–127.
131. Курс советского уголовного права. Часть особенная. Т. 4 / Беляев Н. А., Глистин В. К., Лейкина Н. С., Лясс Н. В. и др. ; отв. ред.: Беляев Н. А. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. – 558 c.
132. Кусиков А. Реабилитация трудящегося при прекращении уголовного дела / А. Кусиков // Еженедельник советской юстиции. – 1926. – № 18. – С. 554–556.
133. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. – М., 1986. – 159 с.
134. Левинова Т. А. Прекращение уголовных дел по реабилитирующим основаниям в механизме достижения цели уголовного процесса : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Т. А Левинова. – Нижний Новгород, 1999. – 23 с.
135. Ленинские идеи в советском уголовном судопроизводстве. Возбуждение уголовного дела и предварительное расследование / Н. С. Алексеев, В. З. Лукашевич. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – 192 c.
136. Лобанова Л. В. Преступления против правосудия: теоретические проблемы классификации и законодательной регламентации. / Л. В. Лобанова. – Волгоград : Изд-во Волгоградского ун-та, 1999. – 268 с.
137. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право. Курс лекцій : навч. посібник./ Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2007. – 456 с.
138. Лузгин И. М. Расследование как процесс познания / И. М. Лузгин.– М. : Изд. ¨Высшая школа МВД СССР, 1969, – 177 с.
139. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе / П. И. Люблинский. – СПб, 1906. – 703 с.
140. Лях С. М. Государственно-правовые аспекты свободы личности в СССР : автореф. дис.... канд. юрид. наук / С. М. Лях. – Одесса, 1979. – 23 c.
141. Мазур М. Р. Захист прав та законних інтересів реабілітованих у кримінальному процесі : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. Р. Мазур ; Акад. адвокатури України. – К., 2012. – 20 с.
142. Мазур О. С. Цивільне право України : навч. посіб. для дистанц. навчання / О. С. Мазур. – К. : Ун-т «Україна», 2005. – 287 с.
143. Максименко М. В. Реабилитация в суде первой инстанции : дис.... канд. юрид. наук : 12.00.09 / М. В. Максименко. – Владимир, 2006 – 168 с.
144. Малеин Н. С. Возмещение вреда, причиненного личности / Н. С. Малеин. – М. : Юридическая литература, 1965. – 230 с.
145. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита) : автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03 / М. Н. Малеина. – М., 1997. – 42 с.
146. Малеин Н. С. О моральном вреде / Н. С. Малеин // Советское государство и право. – 1993. – № 3. – С. 32–39.
147. Малинин В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. Ф. Парфенов ; Юрид. ин-т. – СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2004. – 296 с.
148. Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / В. Т. Маляренко. – Київ, 2006. – 890 с.
149. Маркуш М. А. Принцип змагальності в кримінальному процесі України : дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / М. А. Маркуш. – Х. : Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2005. – 210 с.
150. Мартиненко О. Види та мотивація незаконного насильства в ОВС [Електронний ресурс] / О. Мартиненко, О. Ігнатов. – Режим доступу : www.khisr.kharkov.ua.
151. Матвеев А. Н. Правовой институт реабилитации в Российском уголовном процессе : автореф.дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. Н. Матвеев. – М., 2009. – 25 с.
152. Медведева Т. М. Возмещение вреда, причиненного правоохранительными органами : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. М. Медведева. – Саратов, 1984. – 20 с.
153. Миролюбов Н. И. Реабилитация как специальный правовой інститут / Н. И. Миролюбов. – Казань, 1902. – 67 с.
154. Михайлов В. В. Основы патологической физиологии : руководство для врачей. – М. : Медицина, 2001. – 704 с.
155. Михно Е. А. Компенсация морального вреда в деликтных обязательствах : автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Е. А. Михно. – СПб., 1998 – 35 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://law.edu.ru/book /book.asp?bookID=96309
156. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua /laws/show/995_043.
157. Мотовиловкер Е. Я. Об институте «привлечение к уголовной ответственности» и содержании уголовно-процессуальной деятельности / Е. Я. Мотовиловкер // Проблемы укрепления социалистической законности и правопорядка. – Куйбышев, 1979. – С.76–79 с.
158. Мотовиловкер Я. О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса : учебное пособие / Я. О. Мотовиловкер, под ред.: Кругликова Л. Л. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1978. – 96 c.
159. Мотовиловкер Я. О. Основные уголовно-процессуальные функции. / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль, 1975. – 94 с.
160. Нагаїв В. В. Основы судебно-психологической экспертизы / В. В. Нагаїв. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 333 с.
161. Нажимов В. П. Об уголовно-процессуальных функциях / В. П. Нажимов // Известия вузов. Правоведение. – 1973. – № 5. – С. 73–82.
162. Наказ № 6/5/3/41 від 4 березня 1996 р. «Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0106-96.
163. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» від 5 вересня 2011 р. № 561 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/z1295-11.
164. Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23 вересня 2009 р. «Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань і Типового положення про комісії з питань етики» (Порядок, розд. 2). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1010-09.
165. Никандров В. И. Участие родителей несовершеннолетних подозреваемых и обвиняемых в уголовном процессе / В. И. Никандров // Государство и право. – 1993. – № 8. – С. 99 – 106.
166. Новая популярная медицинская энциклопедия / гл. ред. В. И. Покровский. – М. : ООО Издательство «Энциклопедия», 2004. – 768 с.
167. Ноздріна М. О. Диспозитивність як елемент принципу змагальності у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спе