Шульга Наталія Валеріївна Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні

Краткое описание

Шульга Наталія Валеріївна, ад’юнкт докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ: «Проведення процесуальних дій у режимі відеокон- ференції у кримінальному провадженні» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова екс­пертиза; оперативно-розшукова діяльність). Спецрада Д 26.007.05 у Національній академії внутрішніх справ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ШУЛЬГА НАТАЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА
УДК 343.13
ДИСЕРТАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У РЕЖИМІ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність»
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Н.В. Шульга
Науковий керівник Омельченко Олександр Євгенійович
кандидат юридичних наук, доцент
Київ - 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 13
ВСТУП 14
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАСТОСУВАННЯ
ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 22
1.1. Стан наукової розробки та історико-правові передумови становлення режиму відеоконференції у кримінальному процесі 22
1.2. Сутність та значення науково-технічних засобів й методів під час застосування відеоконференції у кримінальному провадженні 38
1.3. Підстави проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції 46
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ ІІ. ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У РЕЖИМІ
ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ . 62
2.1. Підстави та процесуальний порядок проведення допиту у режимі
відеоконференції під час досудового розслідування 62
2.2. Процесуальний порядок проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування 90
2.3. Допустимість відомостей, отриманих за результатами
відеоконференції 105
Висновки до розділу 2 116
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ У РЕЖИМІ
ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ ПІД ЧАС СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ 119
3.1. Процесуальний порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження 119 
3.2. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового
провадження у зв’язку із міжнародним співробітництвом 151
Висновки до розділу 3 165
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
195
ДОДАТКИ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄРДР Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
ЖК Житловий кодекс
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінальний процесуальний кодекс
КСУ Конституційний суд України
НП Національна поліція України
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ООН Організація об’єднаних націй
СК Сімейний кодекс
ст. стаття, статті
п. пункт, пункти
ч. частина, частини
ЦК Цивільний кодекс України

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному судовий розгляд протягом розумного строку (ст. 6). Судочинство має бути справедливим, а вимога справедливості, чесності стосується всієї процедури, зокрема і часу, який потрібен для розгляду та вирішення справи. При цьому Європейський суд з прав людини, у рішеннях постановлених проти України, підкреслює на затягування судового розгляду та прийняття рішення. Одних лише нагадувань, про недопущення тяганини й навіть особистого контролю за дотриманням процесуальних строків та якістю розгляду справ, недостатньо. Важливим фактором розв’язання цієї проблеми стало запровадження системи відеоконференцзв’язку. Нові технології гарантують належні умови фіксування, збереження, поширення й використання інформації, яка відображає процес відеоконференції.
Застосування нових методів боротьби зі злочинністю, зокрема з транснаціональною, а також використання новітніх досягнень науки і високих технологій в даний час набуває особливої актуальності й значущості. Ця проблема не тільки обговорюється публічно, але також закріплюється у нормативних правових актах, покликаних забезпечити захист прав і свобод людини і громадянина.
Тематики використання інноваційних технологій у кримінальному процесі тією чи іншою мірою торкалися у своїх наукових працях такі вчені: Г. К. Авдєєва О. В. Баулін, П. С. Елькінд, В. А. Журавель, А. О. Ляш, Д. М. Тимчишин, В. Ю. Шепітько, О. В. Фунікова та інші.
Окремі питання застосування відеоконференції знайшли своє відображення у наукових працях Д. Т. Арабулі, Р. С. Абдуліна, К. О. Архіпової, Л. М. Алексєєвої, В. П. Барбари, О. Г. Волеводза, П. В. Волосюка,
Ф. М. Вяткіна, Т. С. Г авриш, І. М. Г орбатенкова, Н. С. Карпова, С. М. Карпіка, О. С. Клементьева, Є. І. Кокотової, С. О. Краснопевцева, П. О. Литвишко,
B. Т. Маляренка, В. В. Милинчука, В. В. Мілінчук, В. В. Мурадова, М. І. Пашковського, М. А. Погорецького, М. Я. Сегая, В. О. Семенцова,
А. С. Сизоненко, О. Є. Сметанникова, М. І. Смирнова, О. Ю Татарова, Л. Д. Удалової, А. Е. Федюнина, Е. Е. Феоктистова, І. В. Черниченко,
C. С. Чернявського, О. Г. Халіуліна, Д. В. Шинкевича, В. А. Шиплюка та ін.
В умовах реалізації положень КПК України проблематиці проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні присвячено ряд наукових робіт, зокрема дисертаційних дослідженнях: М. І. Смирнова «Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв’язку» (2005 р.), Ж. Л. Рибалко «Застосування технічних засобів у кримінальному провадженні» (2014); І. В. Черниченко «Застосування відеоконференції у кримінальному провадженні України» (2015 р.). Проте, у наукових працях не повною мірою знайшли своє відображення питання проведення допиту, впізнання й інших процесуальних дій у режимі відеоконференції під час досудового розслідування, участі захисника у зв’язку із міжнародним співробітництвом та визнання відомостей допустимими отриманих за результатами відеоконференції.
У зв’язку із зазначеними обставинами виникає необхідність комплексного дослідження проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, що й обумовило обрання теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження узгоджується з Пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2020 року (Закон України від 07 вересня 2011 р. № 942), Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року (Указ Президента України від 25 серпня 2015 р. № 501/2015) та Стратегією розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016- 2020 роки (Постанова загальних зборів НАПрН України від 3 березня 2016 р.). Дисертаційна робота відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 років (наказ МВС України від 16 березня 2015 р. № 275) та Основним напрямам наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ на 2014-2017 роки, схваленим рішенням Вченої ради НАВС від 29 жовтня 2013 р. (протокол № 28).
Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 29 листопада 2015 року (протокол № 23).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних положень та практичних проблем проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, а також формування пропозицій, спрямованих на удосконалення кримінального процесуального законодавства України.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі задачі:
- окреслити сучасний стан та історико-правові передумови становлення режиму відеоконференції у кримінальному провадженні;
- визначити підстави здійснення процесуальних дій у режимі відеоконференції;
- з’ясувати особливості проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції;
- розкрити процесуальний порядок проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування;
- охарактеризувати критерії допустимості відомостей, отриманих за результатами відеоконференції;
- дослідити процесуальний порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження;
- охарактеризувати процесуальні дії у режимі відеоконференції під час судового провадження у зв’язку із міжнародним співробітництвом;
- сформулювати пропозиції до кримінального процесуального законодавства щодо удосконалення проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції.
Об’єкт дослідження - правовідносини, що виникають під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні.
Предмет дослідження - проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні.
Методи дослідження обрані з урахуванням заявленої мети та задач, його об’єкта і предмета. Зокрема, було використано як загальнонаукові методи (спостереження, опису, порівняння, класифікації) з метою виявлення закономірностей, що характеризують проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції (розділи 1-3), так і спеціальні методи, зокрема: історико- правовий - для дослідження виникнення та розвитку проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції (підрозділ 1.1); системно-структурний - для з’ясування сутності відеоконференції у кримінальному провадженні та її класифікації на підставі різних критеріїв (підрозділи 1.2, 2.3); формально- логічний - при розкритті змісту та сутності понять «відеоконференцзв’язок», «інноваційні технології», та інших дефініцій у межах предмета дослідження (підрозділи 1.1, 1,2, 2.1); формально-юридичний - при дослідженні положень Конституції України, кримінального процесуального законодавства України, рішень Європейського суду з прав людини (розділи 1-3); порівняльно-правовий - для зіставлення та аналізу норм кримінального процесуального законодавства України й інших країн (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1); логіко-нормативний та моделювання - для формулювання та обґрунтування доповнень до кримінального процесуального законодавства (розділи 2-3); статистичні (групування, аналіз кількісних показників) для узагальнення правозастосовчої та судової практики, обґрунтування теоретичних положень роботи статистичними даними (розділ 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені результати
опитування 176 слідчих Національної поліції України в м. Києві, Київської та
Житомирської областей; рішення Європейського суду з прав людини; Конституційного Суду України; узагальнена практика та інформаційні листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного Суду України; судові рішення, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень; статистичні та аналітичні матеріали МВС та Національної поліції України, офіційні дані Державної служби статистики України. Використано власний досвід роботи дисертанта в органах досудового розслідування.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є комплексним теоретико- практичним дослідженням, у якому на монографічному рівні викладено проблеми проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні. У роботі обґрунтовано низку нових положень, висновків і пропозицій, зокрема:
вперше:
- для забезпечення безпеки учасників кримінального провадження обґрунтована необхідність встановлення джерела загрози та впливу її під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції;
- запропоновано внести зміни до ч. 1 ст. 232 КПК України новим пунктом з метою доповнення підстав проведення процесуальних дій під час досудового розслідування в режимі відеоконференції, у які передбачити волевиявлення особи щодо відмови у повернені до України та можливості у зв’язку із цим проведення допиту в режимі відеоконференції;
- доведена необхідність надання можливості потерпілому за його клопотанням брати участь у судовому засіданні з використанням відеоконференції після закінчення його допиту та приймати, таким чином, активну участь у дослідженні інших відомостей, заявляти клопотання, виступати в дебатах;
удосконалено:
- поняття відеоконференції у кримінальному провадженні, під яким розуміється передбачена кримінальним процесуальним законом інформаційна технологія, що забезпечує одночасно двосторонню передачу, обробку, перетворення і візуалізацію інтерактивної інформації на відстань у режимі реального часу за допомогою апаратно-програмних засобів обчислювальної техніки;
- положення про те, що органи досудового розслідування, прокуратура та суди повинні бути забезпечені спеціальним програмним забезпеченням та окремою лінією зв’язку, що дозволить забезпечити інформаційну безпеку під час проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій в режимі відеоконференції;
- наукове бачення до визначення допустимості відомостей, отриманих за результатами відеоконференції, що дає можливість зробити висновок про критерії допустимості доказів до яких необхідно віднести: одержання доказів належним суб’єктом; одержання доказів із належного джерела; дотримання належної процедури одержання доказів; належне оформлення (закріплення) перебігу та результатів дії;
- положення, що визначають підстави для проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції, які мають бути відображені у матеріалах досудового розслідування. Перелік підстав для проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції не є вичерпаним, але при цьому важливо, щоб ці підстави були належним чином обґрунтовані;
- підхід, який полягає у тому, що захисник повинен знаходитись біля особи, яку допитують. У зв’язку із забезпеченням оперативності досудового розслідування іноді відсутня можливість знаходження захисника (особливо який бере участь у провадженні за договором) поруч з особою, яку допитують. Вважаємо, у даному випадку, на необхідність виділення окремого каналу зв’язку для конфіденційного спілкування;
дістало подальший розвиток:
- позиція щодо неможливості наведення у законі вичерпного переліку усіх допустимих науково-технічних засобів у кримінальному провадженні через їх безперервне оновлення;
- наукова позиція, про необхідність поширення практики застосування різноманітних технічних засобів, зокрема на основі Інтернет технологій органами досудового розслідування та суду;
- положення, про те що технічний рівень режиму відеоконференції повинен бути забезпечений таким чином, щоб усі учасники могли вільно спілкуватись один з одним, ставити запитання, отримувати відповіді, передавати документи (нотатки, різноманітні копії, клопотання тощо).
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані та аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції впроваджено та можуть бути використані у:
- практичній діяльності - для підвищення ефективності роботи співробітників органів досудового розслідування та суду щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції, а також під час розроблення та вдосконалення відомчих нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань організації досудового розслідування й судового розгляду кримінальних проваджень (акт впровадження Головного слідчого управління Національної поліції України від 19 жовтня 2018 р.);
- освітньому процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів для проведення різних видів занять із таких дисциплін: «Кримінальний процес», «Теорія судових доказів», «Актуальні проблеми застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства», а також під час підвищення кваліфікації працівників Національної поліції, прокуратури, суду (акти Національної академії внутрішніх справ від 08 лютого 2018 р. та Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко- гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» від 30 травня 2018 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані у дисертації, доповідались та оприлюдненні у виступах автора на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Науковий потенціал та перспективи розвитку
юридичної науки» (м. Запоріжжя, 17-18 березня 2017 р.); «Актуальні питання розвитку правової держави в умовах сучасного становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Харків, 16-17 червня 2017 р.); «Актуальні питання кримінального процесу, криміналістики та судової експертизи» (м. Київ, 24 листопада 2017 р.); «Теорія і практика судової експертизи і криміналістики» (м. Київ, 27 лютого 2018 р.); «Особливості розвитку законодавства України у контексті Євроінтеграційних процесів»» (м. Харків, 31 травня - 1 червня 2019 р.).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається із анотації, списку опублікованих праць, вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (208 найменувань на 22 сторінках) та п’яти додатків на 14 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, із них основний текст - 161 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження процесуального порядку проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні та визначення допустимості відомостей, отриманих за результатами проведення відеоконференції дозволило сформулювати такі основні висновки й пропозиції:
1. Аналіз стану дослідження проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції у кримінальному провадженні спонукало до висновку про необхідність дослідження означеної проблеми в контексті: з’ясування змісту, сутності та місця використання сучасних технологій у сфері кримінального судочинства; окреслено підстави та процесуальний порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції.
Першість у питаннях розробки та практичного застосування телекомунікаційної технології відеоконференцзв’язку належить США, де у 1964 році компанія AT&T представила систему відеотелефонії. Розробки в цій сфері продовжились, і на початку 1980-х років американською компанією Compression Labs. Ця система стала загальнодоступною у 1990-х роках у США, а потім у всьому світі завдяки розвитку технологій і територіального розширення мереж, що забезпечують передачу даних, а також значного зниження вартості обладнання, необхідного для її функціонування.
Перші ж нормативні згадки про можливість застосування сучасних телекомунікаційних технологій в сфері кримінального судочинства відносяться до 90-х років XX століття і зустрічаються у документах ООН, де передбачається проведення «прямого відеозапису» або «передача по відеозв’язку» для дачі показань свідків, зокрема у справах про злочини стосовно дітей.
У подальшому, втілення норм міжнародного права у внутрішньодержавній сфері, а саме кримінально процесуальних відносинах, що дає можливість застосовувати цей вид телекомунікаційного зв’язку під час кримінального провадження.
У зв’язку із цим визначено три історико-правові етапи виникнення та розвитку проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції у кримінальному судочинстві: перший етап - застосування телекомунікаційної технології відеоконференцзв’язку в США; другий етап - закріплення у документах ООН можливості застосування сучасних телекомунікаційних технологій в сфері кримінального судочинства; третій етап - імплементація норм міжнародного права щодо застосування відеоконференції у національне законодавство.
2. Положення Кримінального процесуального кодексу України передбачають наявність підстав для проведення допиту, впізнання в режимі відеоконференції, які мають бути втілені у матеріалах досудового розслідування. Наявність підстав для проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції передбачає не тільки потребу в проведенні зазначених слідчих (розшукових) дій, а й можливість проведення їх у режимі відеоконференції. Перелік підстав для проведення допиту, впізнання в режимі відеоконференції не є вичерпаним, але при цьому важливо, щоб ці підстави були належним чином обґрунтовані.
3. Однією з найважливіших вимог під час проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції є інформаційна безпека, яку повинні забезпечувати суб’єкти, які провадять ці дії під час досудового розслідування у дистанційному режимі. Вони повинні забезпечити захищеність інформації та підтримуючої її інфраструктури від випадкового чи навмисного впливу природного чи штучного характеру, що можуть завдати шкоди кримінальному провадженню, призвести до розкриття таємниці досудового розслідування, змісту показань, що були надані під час слідчої (розшукової) дії, особливо даних про осіб, які знаходяться під державним захистом тощо. Органи досудового розслідування, суди повинні бути забезпечені спеціальним програмним забезпеченням та окремою лінією зв’язку, що дозволить забезпечити інформаційну безпеку під час проведення слідчих (розшукових) дій в режимі відеоконференції.
4. З метою усунення різного тлумачення видів об’єктів впізнання і відповідної прогалини в кримінальному процесуальному праві необхідно закріпити у законі вичерпний перелік об’єктів, які можуть бути пред’явлені для впізнання у режимі відеоконференції. У разі неможливості пред’явлення для впізнання зазначених об’єктів у натуральному вигляді, необхідно пред’являти їх за зображеннями на відповідних носіях. Таке впізнання зумовлює потребу вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням ідентичності об’єктів, які демонструються одночасно у різних місцях.
5. Критерії допустимості відомостей, отриманих за результатами відеоконференції полягають у тому, що оцінка їх допустимості, у випадку отримання за результатами відеоконференції, передує оцінці їх достовірності та значення у сукупності з іншими доказами. Вимоги про допустимість доказів є запобіжником щодо зловживань та дотримання правил проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції з боку сторін кримінального провадження. Ризик визнання доказів недопустимим є важливим стримуючим фактором для органів досудового розслідування від використання протиправних прийомів отримання доказів. Дотримання належної процедури одержання доказів забезпечує послідовність проведення слідчих (розшукових) дій, належне оформлення рішення про їх проведення, дотримання умов і порядку здійснення. Належна процедура вимагає дотримання норм законодавства щодо кола учасників, які повинні брати участь у провадженні певної дії в режимі відеоконференції або повинні бути повідомлені про її проведення.
6 Проведення судових засідань у режимі відеоконференції позитивно впливає на дотримання «розумних строків» судового розгляду у світлі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також забезпечує можливість повнофункціональної реалізації особою, яка тримається під вартою, права брати участь в судовому засіданні безпосередньо чи викласти свою позицію шляхом використання системи відеоконференції. Запропоновано доповнити ч. 3 ст. 232 КПК України положенням, що «Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку відповідним спеціалістом».
7. Проведення допиту в режимі відеоконференції під час судового провадження у зв’язку із міжнародним співробітництвом можливе тільки з підстав, передбачених міжнародними договорами та чинним кримінальним процесуальним законодавством України. Допит за допомогою відеоконференції проводиться для запитуючої держави у режимі «реального часу» із дотриманням законодавства цієї держави, з можливістю здійснення контролю за допитуваним та усунення впливу на нього з боку присутніх осіб під час проведення слідчої (розшукової) дії.
Запропоновано доповнити ст. 232 КПК України новою частиною, у якій передбачити можливість надання часу, необхідного для конфіденційного спілкування до допиту із захисником, та за необхідності оголошення перерви під час допиту для такого спілкування. Запропоновані зміни до ст. 228 КПК України, зокрема доповнення позицією, що для участі в проведенні впізнання позавізуальним спостереженням, яке має проводитися у спеціально обладнаній кімнаті, залучається четверо понятих із закріпленням їх обов’язків.