КАМІНСЬКА ІЛОНА ВАСИЛІВНА. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДУ ЯК ЗАСАДА ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Краткое описание

КАМІНСЬКА ІЛОНА ВАСИЛІВНА. Назва дисертаційної роботи: "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДУ ЯК ЗАСАДА ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ "

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
КАМІНСЬКА ІЛОНА ВАСИЛІВНА

УДК 347.962 (477)
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДУ
ЯК ЗАСАДА ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ
Спеціальність 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
КОРОТУН ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА,
кандидат юридичних наук
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДУ ЯК ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ ..11
1.1. Ґенеза інституту незалежності суду на теренах України .............................11
1.2. Історіографія дослідження ідеї незалежності суду у правовій доктрині ....36
1.3. Поняття незалежності суду як засади організації судової влади .................56
Висновки до розділу 1..............................................................................................76
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
СУДУ ЯК ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ ...................................79
2.1. Загальні міжнародно-правові стандарти незалежності суду як засади
організації судової влади .........................................................................................79
2.2. Європейські міжнародно-правові стандарти незалежності суду як засади
організації судової влади .........................................................................................96
2.3. Нормативно-правове регулювання незалежності суду як засади організації
судової влади в Україні ..........................................................................................119
Висновки до розділу 2 ..........................................................................................139
РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДУ ЯК ЗАСАДИ
ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ .....................................................................144
3.1. Тенденції розвитку міжнародно-правових стандартів незалежності суду як
засади організації судової влади ...........................................................................144
3.2. Тенденції розвитку незалежності суду як засади організації судової влади в
Україні .....................................................................................................................152
Висновки до розділу 3 ..........................................................................................167
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................176
ДОДАТКИ .............................................................................................................199
3
ВСТУП
Актуальність теми. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави, що встановлено в положеннях статті 3 Конституції
України. Реалізація зазначених конституційних приписів гарантується
функціонуванням судової влади, яка у демократичній правовій державі апріорі
втілюється через незалежність суду. Незалежність суду відображає загальний
стан здійснення правосуддя у державі, основним виміром якого є рівень
суспільної довіри. Саме тому серед пріоритетних напрямів розвитку судової
влади в Україні, передбачених Стратегією реформування судоустрою,
судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки, схваленою
Указом Президента України від 20 травня 2015 року, визначено проведення
судової реформи та утвердження судової влади, рівень якої відповідає
суспільним очікуванням щодо незалежного і справедливого суду та
європейській системі цінностей і стандартів захисту прав людини.
Новітні зміни до Конституції України в частині правосуддя та відповідні
зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стали, безумовно,
вагомим досягненням у забезпеченні права на справедливий суд. Але, не
заперечуючи важливості конституційного закріплення незалежності суддів,
зауважимо про необхідність утвердження нових засад і принципів, які б
визначали зміст правового регулювання організації судової влади, зокрема
незалежності суду як засади організації судової влади, правова природа якої
походить від права на справедливий суд, утвердження прав і свобод людини у
державі, а також демократичних цінностей в організації державної влади.
З огляду на те, що у вітчизняній науковій доктрині незалежність суду як
засада організації судової влади ще не була предметом самостійного
дослідження, а також враховуючи спрямування судової реформи на
утвердження незалежності суду в Україні, звернення наукового пошуку до
4
теоретичних підвалин і практичних напрацювань у цьому руслі є нагальною
вимогою часу. Саме тому цілісного та системного наукового дослідження
потребують теоретичні основи незалежності суду як засади організації судової
влади, особливості її нормативно-правового регулювання, тенденції розвитку та
напрями вдосконалення законодавства у цій сфері, чим і зумовлена
актуальність цієї роботи.
Основу дослідження становлять наукові праці таких вітчизняних вчених:
В. Д. Бринцева, М. С. Булкат, Т. В. Варфоломеєвої, М. Й. Вільгушинського,
С. В. Глущенко, В. Г. Гончаренка, В. В. Городовенка, Ю. М. Грошевого,
В. О. Гринюка, В. В. Долежана, О. О. Дудченка, О. С. Захарової,
В. А. Капустинського, М. І. Козюбри, В. В. Копєйчикова, О. М. Коротун,
О. П. Кучинської, В. В. Ладиченка, В. Т. Маляренка, І. Є. Марочкіна,
В. В. Молдована, Л. М. Москвич, І. В. Назарова, В. Т. Нора, П. П. Пилипчука,
Ю. Є. Полянського, М. А. Погорецького, С. В. Подкопаєва, О. Л. Польового,
С. В. Прилуцького, Д. М. Притики, Ю. Д. Притики, А. О. Селіванова,
В. В. Сердюка, В. С. Смородинського, Г. О. Христової, Т. І. Фулей,
С. В. Шевчука, Ю. С. Шемшученка, С. Г. Штогуна, О. Г. Яновської та ін.
Важливе значення для порівняльного аналізу доктринальних положень
мають роботи провідних зарубіжних науковців: В. І. Анішиної, Г. А. Гаджиєва,
К. Джоргеса, Й. Ван Марсевена, М. О. Колоколова, В. М. Лебедєва,
А. В. Цихоцького, Н. М. Чепурнової та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний
напрям відповідає тематиці рекомендованих Національною академією правових
наук України пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016–2020
роки (постанова загальних зборів Національної академії правових наук України
від 3 березня 2016 року). Дослідження виконано на кафедрі кримінального
процесу та криміналістики Академії адвокатури України в рамках Плану
науково-дослідницьких робіт на 2013–2018 рр. «Захист конституційних прав і
свобод людини і громадянина в Україні», затвердженого рішенням Вченої ради
Академії адвокатури України (протокол від 18 лютого 2013 року № 5). Тему
5
роботи затверджено рішенням Вченої ради Академії адвокатури України
(протокол від 22 лютого 2016 року № 4).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вирішення наукового
завдання щодо обґрунтування теоретичних основ незалежності суду як засади
організації судової влади, її нормативно-правового регулювання, тенденцій
розвитку та напрямів удосконалення законодавства в цій сфері.
Для досягнення задекларованої мети було сформульовано для вирішення
такі основні задачі:
– визначити основоположні суспільні та державотворчі процеси, які
вплинули на розвиток інституту незалежності суду;
– узагальнити на різних етапах історичного розвитку окремі наукові
погляди щодо ідеї незалежності суду та визначити наукові підходи до вжиття
терміна «незалежність» у теорії судоустрою;
– розкрити специфічні ознаки поняття незалежності суду, які формують його
зміст як засади організації судової влади у демократично-правовій державі;
– сформулювати дефініцію незалежності суду як засади організації судової
влади та запропонувати авторське бачення рівнів організації судової влади;
– виокремити систему міжнародно-правових та європейських стандартів
незалежності суду як засади організації судової влади;
– визначити стан нормативно-правового регулювання незалежності суду як
засади організації судової влади в Україні та розробити пропозиції щодо його
вдосконалення;
– здійснити обґрунтоване прогнозування окремих тенденцій розвитку
незалежності суду як засади організації судової влади.
Об’єктом дослідження є правовідносини щодо реалізації незалежності
суду як засади організації судової влади.
Предметом дослідження є незалежність суду як засада організації
судової влади.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи над дисертацією є
система принципів, прийомів і підходів, що ґрунтується на філософських,
6
загальнонаукових та спеціально-наукових методах пізнання, які є засобами
наукового пошуку для отримання об’єктивних і достовірних результатів,
досягнення сформульованої мети та вирішення поставлених задач.
З урахуванням специфіки предмета та об’єкта дослідження під час роботи
було використано такі методи: діалектичний – для пізнання суспільно-правових
явищ, який застосовувався на всіх етапах дослідження; порівняльно-правовий –
для порівняння положень національного законодавства про судоустрій і статус
суддів із міжнародними стандартами у цій сфері, а також під час аналізу ґенези
законодавчих змін з питань організації судової влади в Україні (підрозділ 2.3);
історико-правовий – під час аналізу становлення і розвитку інституту
незалежності суду та системного аналізу доктринального розвитку ідеї
незалежності суду як засади організації судової влади (підрозділи 1.1, 1.2); методи
аналізу, синтезу, індукції і дедукції – для визначення первинних понять щодо
незалежності суду як засади організації судової влади, з’ясування сутнісних ознак,
їх дослідження та формулювання відповідної авторської дефініції (підрозділ 1.3);
системно-структурний у взаємозв’язку з формально-юридичним – для
визначення системи міжнародно-правових актів щодо незалежності судової влади
та аналізу нормативного регулювання засад організації судової влади в Україні
(підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); абстрагування та сходження від загального до
конкретного – для обґрунтованого прогнозування найбільш ймовірних тенденцій
поступу міжнародно-правових стандартів незалежності суду як засади організації
судової влади та розвитку незалежності суду як засади організації судової влади в
Україні (підрозділи 3.1, 3.2); метод опитування для визначення доцільності
внесення змін чинного законодавства (підрозділи 2.3., 3.2.).
Науково-теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних і
зарубіжних вчених з теоретичних основ судоустрою і статусу суддів, загальної
теорії держави і права, конституційного та міжнародного права.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України,
Закон України «Про судоустрій і статус суддів», інші нормативно-правові акти,
міжнародні правові документи (міжнародні договори, угоди, конвенції, хартії,
7
декларації, рекомендації, резолюції, висновки міжнародних організацій та
установ тощо), інші нормативно-правові акти.
Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні показники стану
здійснення судочинства в Україні за 2015 рік; результати моніторингу
незалежності суддів в Україні за 2014 рік; практика міжнародних і вітчизняних
судових органів; результати соціологічних опитувань, проведених у 2014 та
2016 роках (208 респондентів віком від 18 років з усіх регіонів України), та
результати анкетування суддів, прокурорів та адвокатів (200 респондентів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим комплексним дослідженням ідеї незалежності суду як засади
організації судової влади і має прояв у таких теоретичних положеннях і
висновках дисертації, винесених на захист:
вперше:
– доведено, що незалежність суду є засадою організації судової влади в
правовій демократичній державі, яка походить від права людини на справедливий
суд і втілюється у правовідносинах забезпечення цього права державою, а тому її
зміст виходить за межі відсутності будь-якого впливу на суд та суддів;
– обґрунтовано, що розвиток незалежності суду як засади організації
судової влади зумовлено утвердженням верховенства права, визнанням права
на справедливий суд, функціонуванням громадянського суспільства та
демократичними засадами здійснення державного управління;
– визначено, що ознаками незалежності суду як засади організації судової
влади, є: а) суспільне визнання людини найвищою соціальною цінністю;
б) утвердження в правовій системі права на справедливий суд; в) функціонування
судової влади як складової державної влади та її взаємодія з іншими видами
влади; г) участь представників громадянського суспільства в організації та
здійсненні судової влади, що забезпечує її легітимність; ґ) здійснення правосуддя
на підставі верховенства права; д) конституційно-правове регулювання засад
організації та функціонування судової влади, яке забезпечує реалізацію права на
8
справедливий суд, легітимність її здійснення та відповідальність перед
суспільством;
– запропоновано авторську дефініцію поняття «незалежність суду як
засада організації судової влади» – це основоположна ідея формування і
реалізації судової влади з метою забезпечення кожному права на справедливий
суд через дотримання верховенства права та утвердження відповідальності
судової влади перед суспільством;
– обґрунтовано, що впровадження незалежності суду як засади організації
судової влади у конституційне регулювання і державно-правову практику є
об’єктивною умовою існування демократії та утвердження верховенства права;
– застосовано комплексний підхід до прогнозування найбільш
перспективних тенденцій утвердження незалежності суду як засади організації
судової влади, який ґрунтується на властивостях загальносвітових процесів
еволюційного розвитку суспільства та співіснування держав;
удосконалено:
– розуміння систем міжнародно-правових та європейських стандартів
незалежності суду як засади організації судової влади і запропоновано їх
класифікацію на стандарти незалежності судової влади, незалежності судових
органів і незалежності суддів;
– підходи щодо визначення системи джерел міжнародно-правових
стандартів незалежності суду як засади організації судової влади;
– аргументацію оптимальної моделі організації судової влади в Україні,
спрямованої на утвердження засади незалежності суду;
– розуміння сучасного стану нормативно-правового регулювання
незалежності суду як засади організації судової влади в Україні з урахуванням
змін, внесених до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і
статус суддів»;
дістали подальшого розвитку науково-теоретичні положення щодо:
– ґенези інституту незалежності суду як державно-правового та
соціального явища на теренах України;
9
– застосування в судочинстві новітніх інформаційних технологій,
зокрема позитивних аспектів альтернативних форм досудового вирішення
спорів, у тому числі за допомогою електронного судочинства;
– взаємодії судової влади та громадянського суспільства з питань її
організації як перспективного напряму забезпечення відповідальності судової
влади перед суспільством;
– обґрунтування доцільності запровадження у законодавстві України
інституту обрання суддів громадянами.
Практичне значення одержаних результатів пов’язано із можливістю
подальшого використання сформульованих та викладених у роботі результатів,
висновків, положень і пропозицій :
– у науково-дослідній сфері та навчальному процесі – для подальшого
вивчення теоретичних питань, що стосуються організації судової влади,
судоустрою; при викладанні відповідних навчальних курсів із програм навчання
суддів, спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, а також студентів (акт
впровадження в навчальний і науковий процес Національної школи суддів
України від 19 вересня 2016 року, акт впровадження Хмельницького
університету управління та права від 14 вересня 2016 року);
– у науково-практичній діяльності – положення дисертації впроваджено
у практичну діяльність суду касаційної інстанції під час підготовки висновків
на законопроекти, роз’яснень судам нижчого рівня та постанов пленуму
(акт впровадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 19 вересня 2016 року);
– у нормотворчій діяльності – сформульовані в роботі пропозиції може
бути використано з метою подальшого удосконалення законодавства, зокрема
щодо уточнення норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» (акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради
України від 26 вересня 2016 року);
– у правозастосовній роботі – під час здійснення правосуддя та
підготовки звернень до Конституційного Суду України у Верховному Суді
10
України; у процесі підготовки проектів рішень зборів суддів щодо забезпечення
незалежності судової влади (акт про впровадження в практичну діяльність
Верховного Суду України від 16 вересня 2016 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дослідження було обговорено на засіданнях кафедри кримінального процесу
та криміналістики Академії адвокатури України, а також на міжнародних
науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній
конференції «Пріоритетні проблеми реформування системи законодавства
України» (м. Київ, 23–24 липня 2015 року); Міжнародній науково-практичній
конференції «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та
перспективи вдосконалення» (м. Київ, 18–19 липня 2015 року); Міжнародній
науково-практичній конференції «Право, держава та громадянське суспільство в
умовах системних реформ у процесі євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 1–2
квітня 2016 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
питання публічного та приватного права у контексті сучасних процесів
реформування законодавства» (м. Херсон, 15–16 квітня 2016 року); Міжнародній
науково-практичній конференції «Законодавство України у світлі сучасних
активних реформаційних процесів» (м. Київ, 14–15 жовтня 2016 року).
Публікації. Основні наукові результати дисертації викладено автором в
11 наукових публікаціях, 6 з яких опубліковано у виданнях, включених до
переліку наукових фахових видань, у тому числі 1 – у науковому періодичному
виданні іноземної держави (Республіка Молдова), а також 5 – у збірниках тез
доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, задачами, об’єктом і
предметом, а також логікою та послідовністю розкриття теми дослідження,
викладення його результатів. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (215
найменувань) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок,
основний текст викладено на 175 сторінках, додатки – на 16 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі узагальнення наукових підходів, вивчення історичних
закономірностей та аналізу фахової літератури у дисертаційній роботі
сформульовано і доведено такі практичні та теоретичні висновки.
1. Обґрунтовано, що розвиток правової свідомості суспільства, утвердження
в правовій системі верховенства права та демократичних засад державного
правління зумовили становлення на теренах України суспільно-правового
інституту незалежності суду. Рівень довіри громадян до суду є індикатором
утвердження незалежності суду в конкретних геополітичних межах.
Доведено, що суспільними процесами, які відображають розвиток інституту
незалежності суду, є: а) еволюція правової свідомості людини та суспільства
(досягненням якої є визнання людини найвищою соціальною цінністю); б) довіра
до суду (судді) як цивілізованої форми вирішення конфліктів; в) суспільне
делегування функції судочинства державі; г) участь народу у здійсненні
судочинства та обранні суддів; ґ) розвиток громадянського суспільства. Наведено
переконливі докази на підтвердження того, що державотворчими процесами, які
сприяли становленню інституту незалежності суду, є: а) реалізація у правовій
системі принципу верховенства права; б) утвердження демократичних засад
організації державної влади та механізмів взаємодії усіх її складових;
в) конституційне регулювання засад організації судової влади, які забезпечують
право на справедливий суд; г) законодавче визначення засад судоустрою і
правового статусу суддів, дотримання яких забезпечує легітимність судової влади;
ґ) правові механізми взаємодії судової влади та громадянського суспільства.
Встановлено, що в окремі історичні періоди інститут незалежності суду
нівелювався низьким рівнем правової свідомості суспільства, в тому числі й
суддів; відсутністю системи писаного права; утвердженням кріпосного права та
феодалізму; правовою системою періоду абсолютизму, тоталітаризму та інших
авторитарних форм державного правління. При цьому описано деякі негативні
явища, які дискредитують інститут незалежності суду на сучасному етапі
171
розвитку української державності, серед яких: а) невиконання судових рішень;
б) корупційні явища; в) низький рівень відповідальності суддів; г) неналежна
якість законодавчого регулювання; ґ) низький рівень правової освіченості
громадян і суддів; д) негативні висловлювання представників державної влади на
адресу судової влади; е) прояви неповаги та радикальні дії громадських активістів
стосовно суддів.
2. Аргументовано, що формування наукової концепції незалежності суду
зумовлено поетапним розвитком правової культури та правової науки у
загальносвітовому контексті. Встановлено, що підґрунтям наукового пізнання
сутності ідеї незалежності суду є наукові здобутки юридичної науки про поділ
влади та взаємодію її складових, легітимність влади, незалежність судової влади,
незалежність суддів. Доведено, що сутність ідеї незалежності суду походить від
об’єктивної сторони права людини на справедливий суд і правовідносин, які
виникають під час забезпечення цього права державою. Серед наукових здобутків
юридичної науки варто акцентувати увагу на тих, які є основою обґрунтування
сутності ідеї незалежності суду. Зокрема, було досліджено: а) філософські погляди
античного періоду про суд як соціально-правовий інститут справедливого
вирішення конфліктів; б) середньовічні політико-правові вчення про закон як
справедливий регулятор суспільних відносин; в) європейські правові вчення про
суспільний договір, поділ влади та становлення незалежної судової влади;
г) напрацювання юридичної науки новоісторичного періоду про систему судових
органів, їх самостійність, обрання суддів народом і мирову юстицію; ґ) наукові
праці радянського періоду про незалежність суддів; д) наукові дослідження
сучасного періоду про поділ влади та взаємодію її складових, легітимність влади,
незалежність судової влади, незалежність суддів.
Встановлено, що категорія «незалежність» традиційно застосовується в теорії
судоустрою як відсутність будь-якого впливу на суд і суддів, проте такий підхід
не забезпечує комплексного розуміння сутності організації судової влади у
демократичній державі. Обґрунтовано, що ідея незалежності суду походить від
об’єктивної сторони права людини на справедливий суд та реалізується у
172
правовідносинах, які виникають під час забезпечення цього права державою. А
тому суд слід розуміти як інститут забезпечення захисту прав людини у державі, а
незалежність – як його зміст.
3. Основними ознаками незалежності суду як засади організації судової
влади, які визначають її зміст, є: а) суспільне визнання людини найвищою
соціальною цінністю; б) утвердження в правовій системі права на справедливий
суд; в) функціонування судової влади як складової державної влади та її взаємодія
з іншими видами влади; г) участь громадянського суспільства в організації та
здійсненні судової влади, що забезпечує її легітимність; ґ) здійснення правосуддя
на засадах верховенства права; д) конституційно-правове регулювання засад
організації та функціонування судової влади, яке забезпечує реалізацію права на
справедливий суд, легітимність її здійснення та відповідальність перед
суспільством.
4. Незалежність суду як засада організації судової влади – це
основоположна ідея формування і реалізації судової влади з метою забезпечення
кожному права на справедливий суд через дотримання верховенства права та
утвердження відповідальності судової влади перед суспільством.
Запропоновано виокремити два рівні реалізації незалежності суду як засади
організації судової влади – зовнішній і внутрішній. Зовнішній рівень –
конституційно-правове регулювання організації судової влади як складової
державної влади. Зазначений рівень передбачає наявність конституційних засад
організації судової влади та взаємодію судової влади з іншими складовими
державної влади. Внутрішній рівень – організація системи органів судової влади
та організаційне забезпечення діяльності судів і суддів, який умовно можна
поділити на підрівні: а) організація структури органів судової влади; б) організація
судової системи у структурі судової влади; в) організація роботи суду;
г) організація судочинства; ґ) організація взаємозв’язків у системі органів судової
влади.
5. Уніфіковано міжнародно-правові стандарти незалежності суду як засади
організації судової влади, серед яких виокремлено такі: незалежність судової
173
влади від законодавчої і виконавчої влади та їх взаємодія, що забезпечується
незалежним адмініструванням судової влади; підконтрольність і підзвітність
судової влади народу, індикатором якої є довіра громадян до судової влади;
незалежність суду та суддів; самоврядність судової влади з питань добору суддів,
їх кар’єрного зростання та відповідальності. Обґрунтовано, що незалежність суду
є загальносвітовим стандартом організації та функціонування судової влади.
Серед європейських стандартів незалежності суду як засади організації
судової влади виокремлено такі: реалізація в Основному Законі засад поділу влади
та принципу стримувань і противаг; інстанційність судової системи та
спеціалізація суддів; утворення, реорганізація і ліквідація судів на підставі закону;
єдність правового статусу суддів; функціонування незалежного конституційного
органу влади та дорадчих органів судової влади, більшість у складі яких
становлять судді; функціонування системи органів суддівського самоврядування;
застосування можливостей інформаційних технологій під час розподілу справ;
гендерна рівність у суддівській професії (є похідною від інших міжнародноправових стандартів); механізми відповідальності суддів; механізми виконання
судових рішень. Незалежність судової влади від глави держави або парламенту в
разі розподілу повноважень із прийняття рішень стосовно суддів або судової
системи повинна бути забезпечена обов’язковим характером рекомендацій
незалежного органу судової влади.
6. Визначено деякі недоліки нормативно-правового регулювання
незалежності суду як засади організації судової влади, серед яких варто
виокремити: відсутність у Конституції України норми, яка встановлює право на
справедливий суд; конституційна невизначеність правового статусу судової влади
та системи її органів, принципу незалежності суду, системи судоустрою;
ускладнений та багаторівневий механізм створення і ліквідації судів; порядок
призначення членів Вищої ради правосуддя, а саме призначення по два члени
Президентом та законодавчим органом влади; розширення повноважень
Президента з питань організації судової влади; нормативне визначення правового
статусу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової
174
адміністрації України, Національної школи суддів України як державних органів
та установ у системі правосуддя. Крім того, доведено, що адвокатура та
прокуратура є інститутами забезпечення здійснення правосуддя, а тому порядок
обрання Генерального прокурора та окремі повноваження прокуратури не
кореспондуються зі здійсненням правосуддя (зокрема щодо досудового
розслідування та процесуального керівництва).
Запропоновано запровадити нову конституційну норму, в якій визначити
зміст права людини на справедливий суд і встановити незалежність суду як засаду
організації судової влади. Обґрунтовано доцільність зміни назви розділу VIII
Конституції України на таку: «Судова влада, прокуратура та адвокатура», в змісті
якого слід встановити, що судова влада забезпечує кожному право на
справедливий суд у спосіб здійснення правосуддя. У ст. 131 Конституції України
запропоновано закріпити положення, що Вища рада правосуддя є незалежним
конституційним органом судової влади. Правовий статус інших органів та
установ, які здійснюють організаційне забезпечення судової влади, необхідно
визначити в системі її органів. Слід внести зміни до порядку призначення членів
Вищої ради правосуддя, згідно з якими добір має здійснюватися за участю
громадськості. Обґрунтовано, що такі зміни сприятимуть забезпеченню
підзвітності та відповідальності судової влади перед суспільством. Аргументовано
доцільність наділення Вищої ради правосуддя повноваженнями призначати
Генерального прокурора.
7. Серед основних тенденцій розвитку незалежності суду як засади
організації судової влади слід виокремити такі: необхідність напрацювання
уніфікованого міжнародно-правового акта, у положеннях якого буде закріплено
стандарти незалежності суду як засади організації судової влади, та його
ратифікацію якомога більшою кількістю сучасних держав; формування
міжнародно-правових стандартів забезпечення суверенітету національних судових
органів поряд із наддержавними судовими інститутами локального
(європейського) та глобального рівнів, які забезпечуватимуть суверенітет держав і
свободу народу; напрацювання загальних міжнародно-правових стандартів
175
незалежності суду як засади організації міжнародних судових інституцій;
напрацювання міжнародно-правових стандартів із питань гарантування
незалежності суду як засади організації судової влади в аспекті взаємодії
національних органів судової влади та міжнародних судових інституцій;
запровадження обов’язкової експертизи правотворчої діяльності на предмет її
відповідності міжнародним стандартам.
Обґрунтовано доведено, що:
– конституційне визначення незалежності суду як засади організації судової
влади спрямовує її функціонування на забезпечення кожному права на
справедливий суд;
– конституційне визначення статусу прокуратури та адвокатури як
інститутів судової влади слугуватиме запровадженню єдиної системи органів, які
здійснюватимуть організаційне, кадрове, дисциплінарне, фінансове забезпечення
судів, прокуратури та адвокатури, а це, в свою чергу, сприятиме єдності вимог до
посад судді, прокурора та адвоката і рівного їх правового статусу;
– запровадження процедури обрання суддів першої ланки громадянами
дасть змогу забезпечити легітимність і відповідальність судової влади та
підвищить довіру громадян до суду;
– запровадження альтернативних способів вирішення правових конфліктів
становить одну із форм забезпечення незалежності суду;
– використання новітніх інформаційних технологій у здійсненні судочинства
забезпечить, зокрема, можливість впровадження електронного судочинства як
альтернативної форми вирішення правових конфліктів, а в подальшому
застосування комп’ютерних програм для підготовки окремих судових рішень
забезпечуватиме утвердження незалежності суду як засади організації судової
влади та імплементації європейської системи цінностей і стандартів захисту
основних прав і свобод в Україні.