ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ БДЖІЛЬНИЦТВА УКРАЇНИ

Краткое описание

Вступ ----------------------------------------------------------------------------------3

Розділ 1. Загальна організаційно-правова характеристика державного регулювання в галузі бджільництва

1.1. Історичні етапи становлення бджільництва як галузі агропромислового комплексу та вплив держави на цей процес---------12
1.2. Поняття, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва -----------------------------------------------------------26
1.3. Стан законодавства з питань державного регулювання в галузі бджільництва -----------------------------------------------------------------------44

Розділ 2. Організаційно-правові питання розвитку державного регулювання в галузі бджільництва

2.1. Основні напрямки організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва------------67
2.2 Проблеми державного управління в галузі бджільництва ---------110
2.3. Питання державного контролю в галузі бджільництва ------------ 127
2.4. Необхідність посилення адміністративної відповідальності в галузі бджільництва ---------------------------------------------------------------------137
ВИСНОВКИ --------------------------------------------------------------------- 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ---------------------------------170
ДОДАТКИ ----------------------------------------------------------------------- 185

ВСТУП

Агропромисловий комплекс (АПК) України – це цілісна народногосподарська система взаємозв'язаних між собою галузей, об’єднаних в єдине ціле з метою виробництва продовольства та сільськогосподарської сировини для переробних галузей промисловості. Основна мета державного регулювання діяльності АПК полягає в тому, щоб: забезпечити населення продуктами харчування, а переробні галузі промисловості – сировиною; збільшити експортні можливості галузей АПК, розв’язати соціальні, культурно-побутові проблеми, що мають місце в АПК в умовах багатоукладності економіки. При цьому функції держави з регулювання розвитку АПК є наступними: визначення пріоритетних напрямів розвитку АПК та напрями спрямування інвестицій на його розвиток; здійснення підтримки пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, кредитування, механізм дотацій, цільове субсидування; сприяння здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання; встановлення механізму формування державних замовлень та контрактів на поставку сільськогосподарської продукції та сировини для державних потреб; здійснення індикативного планування розвитку АПК та ін. [ 1, с. 141-143].
Україна одна з провідних держав світу, яка має розвинуте бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин, виробництво меду, воску, бджолиного обніжжя, прополісу, бджолиної отрути, бджолиного маточного молочка для потреб населення, харчової, медичної, хімічної та інших галузей. Україну в світі визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі П.І.Прокоповича.
Разом з цим, відсутність ефективного організаційно-правового забезпечення державного регулювання викликали у галузі негативні процеси які полягають у зменшенні чисельності бджолиних сімей, недоотриманні продукції бджільництва, недозапиленні ентомофільних сільськогосподарських рослин та відповідно зменшення їх урожайності, а також недотримання Плану породного районування бджіл в Україні. Кількість бджолиних сімей скоротилась з 4 млн. (1990 р.) до 3 млн. (2005 р.). При щорічному виробництві меду близько 50 тис. т експортується всього близько 4 тис. т. У зв’язку з цим актуальним є вдосконалення схеми розподілу бюджетних коштів племінним господарствам в галузі бджільництва (племзаводам, племрозплідникам, племпасікам) для виконання Державної програми селекції у тваринництві та доплат сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм господарювання за наявні бджолосім’ї. Потребують також вдосконалення питання державного регулювання щодо забезпечення галузі племінними ресурсами, ветпрепаратами та кваліфікованими кадрами.
Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем державного регулювання шляхом вдосконалення його організаційно-правового забезпечення набуває необхідності також у зв’язку з перспективою вступу України до Світової Організації Торгівлі (СОТ) та відповідно необхідністю удосконалення нормативно-правової бази функціонування галузей АПК і в тому числі бджільництва.
Вказані вище обставини обумовлюють вибір теми дослідження, та її актуальність.
Слід зазначити, що питання державного регулювання та управління в теоретичному та прикладному аспекті вивчали такі вчені як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєв, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, О.В. Дьяченко, Р.А. Калюжний, Є.Б. Кубко, В.М. Марчук, І.Р. Михасюк, В.Л. Наумов, В.Ф. Опришко, З.А. Павлович, В.М. Селіванов, В.І. Семчик, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Фрицький, В.В. Цвєтков, В.Г. Черевко, Л.А. Швайка, Л.П. Юзьков та інші вчені. Однак в Україні монографічні дослідження організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва відсутні. У зв’язку з цим актуальність теми дослідження визначається, по-перше, необхідністю організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання для вирішення найбільш важливих питань функціонування галузі, та, по-друге, відсутністю комплексних розробок і досліджень відповідних проблем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дисертаційне дослідження являється пріоритетним у науці адміністративного права і пов’язане, зокрема, з реалізацією Концепції адміністративної реформи в Україні. Дослідження було виконано також відповідно до планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, згідно теми “Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (номер державної реєстрації 0102U001602).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних засад організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, а також в обґрунтуванні наукових висновків і пропозицій щодо їх практичного використання на галузевому рівні.
Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:
- обґрунтувати належність державного регулювання в галузі бджільництва до складу суспільних відносин, що утворюють предмет адміністративного права;
- визначити поняття, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва;
- встановити стан організаційно-правового забезпечення галузі бджільництва щодо питань державного регулювання та визначити основні напрямки його розвитку;
- обґрунтувати використання таких способів адміністративно-правового регулювання як, субординація, координація та реординація в організації системи управління в галузі бджільництва;
- вдосконалити державний контроль в галузі бджільництва та обґрунтувати необхідність посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі;
- обґрунтувати висновки і пропозиції щодо внесення змін та доповнень до існуючих та прийняття нових нормативно-правових актів з метою організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правові засади організації та діяльності органів держави в процесі регулювання суспільних відносин в галузі бджільництва.
Предметом дисертаційного дослідження є організаційно-правове забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний (як базовий метод наукового пізнання), історико-правовий, формально-логічний, порівняльного аналізу, соціологічний, статистичний, системно-структурний та функціональний, які обрано з огляду на поставлену мету і завдання та з урахуванням предмету досліджень.
Історико-правовий метод надав можливість дослідити основні етапи становлення бджільництва як галузі агропромислового комплексу та встановити вплив держави на цей процес. Формально-логічний метод застосовувався при визначенні поняття державного регулювання в галузі бджільництва, його змісту та особливостей.
На основі методу порівняльного аналізу здійснено дослідження вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва.
Соціологічний та статистичний методи використовувались при проведенні анкетування працівників галузі бджільництва щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва та при узагальненні отриманих результатів.
Використання системно-структурного та функціонального методів методу дозволило сформувати систему управління в галузі бджільництва та узгодити функціонування всіх її складових елементів.
Емпірична база досліджень ґрунтується на даних, одержаних внаслідок: анкетування 127 пасічників професіоналів та 217 пасічників любителів проведеного в 2006 році щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі бджільництва; порівняльного аналізу вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних країн стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва; аналізу нормативно-правових актів з питань функціонування галузі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим у вітчизняній правовій літературі монографічним дослідженням організаційно-правових питань розвитку державного регулювання в галузі бджільництва.
В межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:
- теоретично обґрунтовано належність державного регулювання в галузі бджільництва до складу суспільних відносин, що утворюють предмет адміністративного права; визначено поняття, зміст, форми, методи та особливості державного регулювання в галузі бджільництва;
- доведено можливість розвитку системи адміністративного права на рівні окремої галузі агропромислового комплексу – галузі бджільництва, що дозволяє враховувати особливості правового регулювання галузі та підвищити якість її організаційно-правового забезпечення;
- обґрунтовано необхідність поєднання імперативного та диспозитивного методу адміністративного права щодо розвитку державного регулювання в галузі бджільництва, що знаходить вираз, зокрема, у можливості застосування функціонально-управлінських договорів між суб’єктами державного управління в галузі бджільництва щодо вирішення регіональних проблем розвитку галузі;
- доведено можливість використання таких способів адміністративно-правового регулювання як, субординація, координація та реординація в організації системи управління в галузі бджільництва, що є необхідною умовою організації управлінського процесу, визначення співпідпорядкованості суб’єктів адміністративно-правових відносин та узгодження управлінських дій в галузі;
- дістало подальшого розвитку положення щодо можливості проведення систематизації адміністративного законодавства, і зокрема, з питань державного регулювання в галузі бджільництва у вигляді предметної інкорпорації;
- обґрунтовано можливість використання для розвитку державного регулювання в галузі бджільництва такого адміністративно-правового засобу як державна реєстрація пасік та створення їх Державного реєстру;
- запропонована система управління в галузі бджільництва з такими структурними елементами, як: 1) рівень центрального органу державного управління (Міністерство аграрної політики України): управління з питань розвитку галузі бджільництва з наступними структурними підрозділами – а) відділ розвитку галузі бджільництва; б) сектор ринків продукції бджільництва; в) Служба запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; в) Державна інспекція з бджільництва; 2) рівень місцевого органу державного управління: а) Головне управління сільського господарства й продовольства обласної державної адміністрації – відділ з бджільництва; інспектор з бджільництва; б) управління сільського господарства районної державної адміністрації – інспектор з бджільництва;
- розроблено положення “Про службу запилення ентомофільних сільськогосподарських культур”, “Положення про Державну інспекцію з бджільництва” та внесені пропозиції до Верховної Ради України щодо відповідних доповнень до Законів України “Про бджільництво” (від 22 лютого 2000 року №1492-III) – статі 12, 22, 38, “Про племінну справу у тваринництві” (від 15 грудня 1993 р. № 3691-ХІІ) – стаття 18, “Про тваринний світ” (від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ) – статті 30, 31;
- сформульовані та внесені до Верховної Ради України пропозиції щодо доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення (від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х, із змінами) – статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4 238 5, 255; встановлена сукупність ознак (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона) за наявності яких протиправне діяння згідно статей 83 2, 107 2, 107 3, 107 4 визначається як адміністративний проступок.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях організаційно-правового забезпечення функціонування галузі бджільництва та для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, Законів України “Про бджільництво”, “Про племінну справу у тваринництві”, “Про тваринний світ”, “Про ветеринарну медицину”, “Про захист рослин”, “Про карантин рослин ”, “Про пестициди і агрохімікати”, Кодексу України про адміністративні правопорушення інших нормативно-правових актів, насамперед, стосовно організаційно-правових питань державного регулювання в галузі бджільництва.
Дисертаційне дослідження може бути використано в діяльності суб’єктів державного регулювання в галузі бджільництва в питаннях проведення селекційно-племінної роботи, запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин, забезпечення якості продукції, переходу галузі на промислову основу, державного управління та контролю та ін.
Положення дисертації сприятимуть подальшій розробці теорії та практики розвитку державного регулювання в ринкових умовах господарювання, зокрема щодо функціонування галузі бджільництва, та є базою для підвищенню рівня його організаційно-правового забезпечення.
Окремі положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Адміністративне право України”, “Державне управління”, а також при написанні підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати досліджень були представлені на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, в тому числі: VІ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Політ 2006” (м. Київ, 11-12 квітня 2006 року; тези опубліковані), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Технологія 2006” (м. Сєвєрородонецьк, 13-14 квітня 2006 року; тези опубліковані), VІІІ Всеукраїнській науковій конференції студентів, магістрів і аспірантів “Екологічні проблеми регіонів України” (м. Одеса, 19-20 квітня 2006 року; тези опубліковані), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Довкілля і здоров’я” (м. Тернопіль, 27-28 квітня 2006 року; тези опубліковані ), ХІІ Міжнародній конференції “Економіка для екології” (м. Суми, 3-7 травня 2006 року; тези опубліковані), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 2-3 червня 2006 року; тези опубліковані) Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства” (м. Одеса, 23-24 червня 2006 року; тези опубліковані).
Пропозиції дисертанта по вдосконаленню чинного законодавства внесені до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та прийняті для практичної реалізації.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 14 публікаціях, з яких 7 – у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, які входять до переліку, затвердженого ВАК України та 7 – у збірниках тез наукових конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями досліджень. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 219 сторінок, список використаних джерел - 15 сторінок (містить - 163 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведених дисертаційних досліджень щодо організаційно-правових питань розвитку державного регулювання в галузі бджільництва можна зробити наступні висновки:
1) аналіз історичних етапів розвитку бджільництва свідчить про те, що воно було і залишається традиційною галуззю в складі тваринництва нашої держави. Історичні етапи розвитку бджільництва пов’язані як зі зміною суспільних відносин так і залежали від вдосконалення технологій одержання продукції та методів розведення і утримання бджіл. При цьому вплив держави на процес розвитку бджільництва був адекватний існуючим економічним потребам в продукції бджільництва;
2) в сучасних умовах бджільництво як галузь агропромислового має в основному медово-запилювальний напрямок, окремі регіони спеціалізують на розведенні бджіл, а також на отриманні продукції (меду, воску, бджолиного обніжжя, бджолиного маточного молочка, прополісу, бджолиної отрути та ін. ) та для використання бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин. При цьому переважна кількість пасік знаходяться к приватній власності і мають незначні розміри (до 30 -50 бджолиних сімей). Пасіки, що мають декілька сотень сімей складають близько 25-30 %, а більше однієї тисячі – 3 - 5 %;
3) відсутність ефективного державного регулювання при переході до ринкової економіки викликали у галузі негативні процеси які полягають у зменшенні чисельності бджолиних сімей, недоотриманні продукції бджільництва, недозапиленні ентомофільних сільськогосподарських рослин та відповідно зменшенні їх урожайності, а також недотриманні Плану породного районування бджіл в Україні. Кількість бджолиних сімей скоротилась з 4 млн. (1990 р.) до 3 млн. (2005 р.). При щорічному виробництві меду близько 50 тис. т експортується всього близько 4 тис. т.;
4) вдосконалення організаційно-правового забезпечення державного регулювання в галузі бджільництва необхідно здійснити перш за все у наступних питаннях: проведення селекційно-племінної роботи та дотримання Плану породного районування бджіл; використання бджіл для запилення ентомофільних рослин як обов’язкового агротехнічного заходу; виділення дотацій з державного бюджету; організації промислових пасік, первинної переробки продукції та сприянні в її реалізації; державного управління та контролю; посилення адміністративної відповідальності;
5) в ході проведення соціологічних досліджень згідно розроблених анкет нами було встановлено, що переважна більшість опитаних пасічників (87,0 %) вбачають можливість розвитку галузі через вдосконалення державного регулювання у вище згаданих питаннях. При цьому на необхідність вдосконалення державного регулювання щодо проведення селекційно-племінної роботи та дотримання Плану породного районування бджіл вказали 78,5 % респондентів, використання медоносних бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин як обов’язкового агротехнічного заходу – 92,3 %, забезпечення якості продукції бджільництва та покращення кормової бази – 78, 3 %; організації промислових пасік, фасування продукції та сприяння в її реалізації – 95, 7 %; вдосконалення державного управління – 82,2 %; вдосконалення державного контролю – 77,1 %; посилення адміністративної відповідальності щодо порушення законодавства в галузі бджільництва - 95,5 %. Про необхідність внесення відповідних змін до чинного законодавства вказали 85,5 % респондентів;
7) сучасний стан законодавчої бази з питань державного регулювання в галузі бджільництва потребує проведення систематизації у вигляді предметної інкорпорації; основними нормативно-правовими актами з даних питань є: Закони України “Про бджільництво”, “Про племінну справу у тваринництві”, “Про захист рослин”, “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, “Про ветеринарну медицину”; нормативно-правові акти: “Технологічні вимоги до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів)”, “План породного районування бджіл”, “Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорту пасіки”, “Порядок реєстрації пасік”, “Правила відбору і пересилки патологічного матеріалу”, “Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва”, “Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну медоносних бджіл, джмелів і люцернових бджіл-листорізів”, “Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл” та інші;
8) вдосконалення державного регулювання щодо проведення селекційно-племінної роботи та дотримання Плану породного районування бджіл полягає у законодавчому закріплення статусу Національного генофондного банку вітчизняних порід бджіл України. При цьому необхідним є внесення доповнень до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом координації діяльності Національного генофондного банку районованих порід бджіл; селекційно-племінної роботи; сприяння розвитку бджільництва”;
8) для вдосконалення державного регулювання щодо проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва доцільним є внесення доповнень до ст. 36 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Навколо племінних бджолорозплідників і племінних пасік установлюються зони радіусом 15-20 кілометрів (в тому числі оточені водною поверхнею) на території яких дозволяється розводити бджіл лише місцевої селекції”;
9) для вдосконалення державного регулювання в питаннях використання медоносних бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин необхідним є внесення доповнень до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом організації та забезпечення контролю за ефективністю запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин сільськогосподарського призначення як обов’язкового елементу технології їх вирощування в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики”;
10) враховуючи досвід багатьох країн світу, де прибуток бджільництва від запилення складає 90% всіх прибутків, необхідно передбачити механізм відрахувань (в розмірі 1-2 %) із галузі рослинництва на розвиток галузі бджільництва за рахунок прибутку, отриманого від підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських рослин завдяки їх запиленню бджолами. Необхідно також законодавчо закріпити методику розрахунку орендної плату за бджолозапилення;
11) для ефективного використання бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин доцільним є створення Служби запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин як структурного підрозділу Міністерства аграрної політики України з наступними напрямками діяльності: створення умов для раціонального використання посівів ентомофільних сільськогосподарських рослин для їх запилення бджолами; формування щорічної інформаційної загальнодержавної бази даних щодо площ посівів ентомофільних сільськогосподарських рослин, їх сортів, нектаро- та пилкопродуктивності, а також наявності пасік медово-запилювального та запилювального напрямків; впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; формування найбільш оптимальних схем кочівель пасік до посівів ентомофільних сільськогосподарських рослин; сприяння в укладанні договорів між власниками посівів ентомофільних сільськогосподарських рослин та пасічниками;
12) необхідним є внесення доповнень до ст. 22 Закону України “Про бджільництво” щодо діяльності Служби запилення в такій редакції: “Бджоли використовуються для запилення ентомофільних дикорослих рослин, запилення і підвищення врожайності ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення та виробництва продуктів бджільництва. Фізичні та юридичні особи, які вирощують ентомофільні рослини сільськогосподарського призначення, для підвищення урожайності цих рослин можуть використовувати пасіки на договірних засадах. Координацію запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення здійснює Служба запилення”;
13) вдосконалення державного регулювання в питаннях виділення дотацій з Державного бюджету полягає у внесенні змін до порядку виділення коштів за наявні бджолині сім’ї: по-перше, диференціації виплат залежно від кількості бджолиних сімей, для пасічників які мають 100 бджолиних сімей і більше сума коштів повинна бути збільшеною; по-друге, сума коштів повинна бути збільшеною з урахуванням рівня виробництва товарної продукції. Вказані рівні щодо виробництва товарного меду та відповідно частки доплат можуть бути наступними: від 3 до 5 т – 20 % доплат, від 5 до 10 т – 30 %, від 10 до 15 т – 40 %, більше 20 т – 50 %. Це дозволить прискорити процес переходу галузі бджільництва на промислову основу;
14) для вдосконалення державного регулювання щодо якості продуктів бджільництва та покращення кормової бази необхідно покращення санітарно-ветеринарного обслуговування галузі. Зокрема необхідно врегулювати питання щодо не використання при профілактиці і боротьбі з хворобами бджіл ветеринарних препаратів які впливають негативно на якість продукції згідно стандартів Євросоюзу. Для цього необхідно на наш погляд внести доповнення до ст. 34 Закону України “Про бджільництво” щодо ветеринарно-санітарного обслуговування у такій редакції: “Ветеринарно-санітарне обслуговування бджільництва здійснюється спеціалістами ветеринарної медицини або під їх контролем власниками пасік чи пасічниками. Лікарську засоби, що використовується при профілактиці та лікуванні хвороб бджіл не повинні негативно впливати на якість продукції бджільництва”;
15) для забезпечення необхідного рівня якості продуктів бджільництва доцільним є внесення доповнень до п. 7 ст. 67 Закону України “Про ветеринарну медицину” в такій редакції: “Застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів що проводяться для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальні рівні залишків таких препаратів у сировині та продуктах тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рівнів”;
16) запровадження та розвиток біологічного бджільництва в Україні, яке передбачає одержання високоякісної, екологічно-чистої продукції бджільництва є перспективним шляхом розвитку галузі, для цього доцільним є внесення доповнень до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” а такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом розроблення та затвердження технологічних вимог для розвитку біологічного бджільництва - складової частини галузі бджільництва основою якої є використання технологій, що забезпечують виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості з високим ступенем її якості та екологічної чистоти”;
17) з метою забезпечення якості кормової бази у галузі бджільництва доцільним є також внесення доповнень до ст. 31 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Застосування засобів захисту рослин не повинно погіршувати якість продукції бджільництва;
18) від ефективності проведення заходів щодо охорони бджіл та забезпечення чистоти оточуючого середовища залежить кінцева якість продукції бджільництва, при цьому самі медоносні бджоли можуть бути використані для проведення екологічного моніторингу оточуючого середовища. Для цього необхідним є внесення доповнень до ст. 7 Закону України “Про бджільництво” в такій редакції: “Державне регулювання в галузі бджільництва здійснюється шляхом організації та забезпечення контролю за якістю продуктів бджільництва в тому числі з використанням медоносних бджіл для моніторингу оточуючого середовища що є складовою частиною їх кормової бази”;
19) для удосконалення державного регулювання в питаннях організації промислових пасік, фасування продукції та сприяння в її реалізації необхідним є: розробка та впровадження державної програми “Програма переходу галузі бджільництва України на промислову основу”; запровадження пільгового кредитування пасічників в питаннях створення промислових пасік, в тому числі щодо придбання обладнання та технологічних ліній; виділення коштів з Державного бюджету для розробки науковими установами відповідного профілю, розробок, що знижують рівень трудомісткості технологічних процесів; запровадження курсу “Промислове бджільництво” у навчальних закладах, що готують спеціалістів в галузі бджільництва;
20) для переходу галузі на промислову основу необхідним є внесення доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про бджільництво ” в такій редакції: “ст. 71 Державне регулювання переходу галузі бджільництва на промислову основу.
Державне регулювання переходу галузі бджільництва на промислову основу здійснюється шляхом: надання пільгового кредитування для створення промислових пасік, придбання обладнання та технологічних ліній (в тому числі для первинної переробки та фасування); забезпечення проведення наукових досліджень щодо зниження рівня трудомістких процесів при використанні промислових технологій; координації підготовки та перепідготовки спеціалістів для потреб промислового бджільництва”;
21) вдосконалена система державного управління в галузі бджільництва може мати наступній вигляд: 1) рівень центрального органу державного управління (Міністерство аграрної політики України): управління з питань розвитку галузі бджільництва з наступними структурними підрозділами – а) відділ розвитку галузі бджільництва; б) сектор ринків продукції бджільництва; в) Служба запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; в) Державна інспекція з бджільництва; 2) рівень місцевого органу державного управління: а) Головне управління сільського господарства й продовольства обласної державної адміністрації – відділ з бджільництва; інспектор з бджільництва; б) управління сільського господарства районної державної адміністрації – інспектор з бджільництва;
22) основним елементом державного управління в галузі бджільництва на рівні Міністерства аграрної політики України має бути управління з питань розвитку галузі бджільництва, при цьому основними завданнями управління є: визначення загальних засад проведення єдиної науково-технічної політики в галузі бджільництва; розробка загальнодержавних та регіональних програм розвитку галузі бджільництва; контроль за дотриманням технологічних вимог у галузі бджільництва; контроль за якістю продуктів галузі бджільництва; координація запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин; сприяння в наданні кредитів та залучення інвестицій що сприяють розвитку галузі; координації підготовки та перепідготовки спеціалістів з бджільництва;
23) основними завданнями відділу розвитку галузі бджільництва є: розробка та забезпечення виконання загальнодержавних та регіональних проблем розвитку галузі; координація проведення селекційно-племінної роботи; розробка та впровадження заходів щодо переходу галузі на промислову основу; сприяння в проведенні наукових досліджень з проблем галузі та у міжнародному співробітництві; сприяння в організації та проведенні заходів з діагностики, профілактики та боротьбі з хворобами бджіл; обґрунтування надання дотацій з Державного бюджету для потреб галузі; координація розробок та адаптації державних стандартів в галузі бджільництва до рівня вимог ЄС;
24) сектор ринків продукції бджільництва та розвитку має виконувати наступні основні завдання: визначення пріоритетних напрямків виробництва продукції бджільництва на основі проведення досліджень з менеджменту та маркетингу ринку; формування інформаційно-статистичної бази даних щодо рівня виробництва продукції бджільництва; організаційне забезпечення проведення експортно-імпортних операцій; проведення виставок та інших заходів з метою рекламування продукції бджільництва;
25) основними завданнями відділу з бджільництва Головного управління сільського господарства й продовольства обласної державної адміністрації є: забезпечення ведення галузі бджільництва на регіональному рівні в межах відповідної компетенції; створення умов для виконання завдань загальнодержавних та регіональних програм розвитку галузі бджільництва; розробка пропозицій щодо переходу галузі на промислову основу з урахуванням регіональних особливостей; координація питань запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин на підлеглій території та надання необхідної інформації з цього питання Службі запилення; формування інформаційного банку даних щодо наявності бджолосімей, рівня їх продукції;
26) відсутність єдиного Державного реєстру пасік незалежно від форми власності негативно впливає на процес державного управління, стримує перехід галузі на промислову основу, затрудняє ведення статистичної звітності. Створення Державного реєстру пасік дозволить налагодити організацію обліку пасік щодо кількості бджолиних сімей, їх породної належності, виробничого спрямування, санітарно-ветеринарного стану, проведення кочівлі та запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. При цьому ведення реєстру здійснюється Державною інспекцією з бджільництва Міністерства аграрної політики України;
27) вдосконалений порядок реєстрації пасік передбачає, що: пасіка підлягає реєстрації за місцем проживання фі¬зичної особи, яка займається бджільництвом районним державним інспектором з бджільництва один раз в рік заснування пасіки; реєстрація пасік проводиться на підставі заяви фізич¬ної чи юридичної особи, незалежно від форми власності; під час реєстрації пасік проводиться їх обстеження ра¬йонними інспектором з бджільництва та спеціалістом ветеринарної медицини;
28) вдосконалений порядок паспортизації пасіки передбачає, що: а) діючий санітарно-ветеринарний паспорт пасіки заміняється на паспорт пасіки; б) в організаційному плані видачу паспорта пасіки здійснює державний інспектор з бджільництва району; в) відповідний розділ паспорту щодо санітарно-ветеринарного стану пасіки заповнюється спеціалістом з ветеринарної медицини; г) до паспорту пасіки вноситься її реєстраційний номер згідно Державного реєстру пасік;
29) відсутність державного контролю в галузі бджільництва створює проблеми щодо контролю дотримання пасічниками технологічних вимог отримання якісної продукції бджільництва (в тому числі щодо порушення вимог при профілактиці та лікуванні хвороб бджіл ), проведення селекційно-племінної роботи, ефективності запилення ентомофільних сільськогосподарських рослин (зокрема щодо оплати за використання бджолиних сімей на запиленні). Це стосується також порушення законодавства в галузі бджільництва, особливо у випадку отруєння бджіл пестицидами;
30) державний контроль в галузі бджільництва повинна здійснювати Державна інспекція з бджільництва яка структурно входить в управління бджільництва Міністерства аграрної політики з відповідними структурними елементами ( інспектор з бджільництва) на обласному та районному рівнях;
31) державні інспектори з бджільництва у межах своїх повноважень мають право: здійснювати державний контроль та нагляд, інспектування та моніторинг за дотриманням встановлених стандартів, норм, правил та технологічних вимог ведення галузі бджільництва, одержання продукції та забезпечення її якості у бджологосподарствах всіх форм власності; безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність пов’язану з веденням галузі, та отримувати від них безкоштовно необхідну інформацію з даних питань; здійснювати державний контроль щодо проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв; здійснювати державний контроль за веденням первинного обліку на племзаводах, племінних бджолорозплідниках, племінних пасіка та контролювати проведення бонітування бджолиних сімей; здійснювати державний контроль за суворим дотриманням Плану породного районування бджіл, керувати роботами щодо виконання його положень на території яку він обслуговує, здійснювати державний контроль за дотриманням вимог інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл; проводити реєстрацію, паспортизацію пасік, та внесення їх до Державного реєстру; оформлювати кочову карту; здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства в галузі бджільництва;
32) для забезпечення можливості реалізації повноважень державних інспекторів з бджільництва щодо дотримання Плану породного районування бджіл доцільним є внесення доповнень до ст. 12 Закону України “Про бджільництво“ в такій редакції: “Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується. На пасіках утримуються бджоли лише районованих у тій чи іншій місцевості порід згідно з Планом їх породного районування в Україні, затвердженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. Контроль за дотриманням технологічних вимог в галузі бджільництва та Плану породного районування бджіл в Україні здійснює Державна інспекція з бджільництва.” Доцільним є також внесення доповнень до Закону України “Про племінну справу у тваринництві”, зокрема, до ст. 18 щодо здійснення державного контролю у племінній справі в галузі бджільництва Державною інспекцією з бджільництва, а також до ст. 30 Закону України “Про тваринний світ” щодо контролю використання медоносних бджіл які знаходяться в природних умовах життєдіяльності;
33) реалізація адміністративної відповідальності щодо адміністративних правопорушень в галузі бджільництва фактично є неможливою через: а) відсутність відповідних правових норм щодо адміністративних правопорушень в галузі бджільництва в Кодексі України про адміністративні правопорушення; б) відсутність органів (посадових осіб) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва; в) невизначеність підвідомчості справ про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва; г) відсутність правових норм щодо визначення осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в галузі;
34) розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі бджільництва та накладання адміністративних стягнень повинно бути віднесено до компетенції Державної інспекції з бджільництва. При цьому найбільш поширеними адміністративними проступками в галузі є: а) недотримання Плану породного районування бджіл; б) неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин; в) недотримання вимог щодо розміщення і облаштування пасік; г) порушення правил реєстрації та оформлення паспорту пасіки;
35) для посилення адміністративної відповідальності в галузі бджільництва доцільним є доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення наступними статтями: ст. 83 2 - “Неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про виникнення загрози бджолам при застосуванні засобів захисту рослин”; ст. 107 2 – “Порушення Плану породного районування бджіл”; ст. 107 3 “Недотримання вимог щодо розміщення і облаштування пасіки”; ст. 107 4 “Порушення правил реєстрації та оформлення паспорту пасіки”; ст. 238 5 “Органи державного контролю в галузі бджільництва”;
36) доцільним є також внесення доповнень до п. 1 ст. 255 щодо уповноважених осіб органів державного контролю в галузі бджільництва, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (статті 83 2, 107 2, 107 3, 107 4);
37) проведене дисертаційне дослідження щодо організаційно-правового забезпечення розвитку державного регулювання в галузі сприятиме розвитку галузі, підвищенню її рентабельності та конкурентноздатності, одержанню високоякісної продукції, що є вкрай актуальним на при переході галузі на промислову основу та на передодні вступу України до СОТ та в перспективі до ЄС. Отримані результати досліджень сприятимуть також виконанню Програми розвитку галузі бджільництва до 2011 року.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Михасюк І.Р., Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Підручник. – Львів: “Магнолія плюс”, видавець СПД ФО “В.М.Піча”, 2006. – 220 с.
2. Билаш Г.Д., Кривцов Н.И. Селекция пчел. – М.: Агропромиздат, 1991. – 304 с.
3. Петракаускас А.В. Ремесла та промисли сільського населення Середнього Подніпров’я в ІХ-ХІІІ ст. / дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – Київ .– 2003. – Інститут археології. –історичні науки – 07.00.04 – археологія . – 204 с.
4. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С.П. Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. – Львів: Фенікс, 1994. – 608 с.
5. Скуратівський В. Кухоль меду.- Львів.- “Гердан Графіка”, 2000. – 303 с.
6. Шабаршов И.А. История руского пчеловодства. – М.: ПАИМС, 1996. – 592 с.
7. Словарь-справочник по пчеловодству / Под ред. А.И.Черкасовой. –К.: Урожай, 1991. – 414 с.
8. Про заснування школи бджільництва П.І.Прокоповича // Пасіка. –2005. – № 11. – С. 18 – 19.
9. Шабаршов И.Е. Русское пчеловодство. – М.: – ВО “Агропромиздат”, 1990. – 511 с.
10. Некрасов В.Ю. Забота Советского правительства о пчеловодстве // Пчеловодство. – 1969. – № 4. – С. 1 – 2.
11. О мероприятиях по развитию пчеловодства / Постановление Совнаркома СССР № 371 от 26 февраля 1945 г.
12. Ковалев А.М. Справочник пчеловода. – М.: Госуд. изд. сельськохозяйственной литературы, 1949. – 400 с.
13. Подольський М.С., Котова Г.М., Буренін М.Л. Промислове бджільництво. – К.: Вища школа. – 1988. – с. 335.
14. Фудин А.Ф. Економика сельського хозяйства зарубежных стран: Развитые капиталистические страны. – М.,1987. – 314 с.
15. Агропромисловий комплекс: правові питання / В.І.Семчик, П.Ф.Кулинич, О.О. Погрібний, В.О. Олійник; за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Урожай, 1992. – 192 с.
16. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.
17. Аграрне право України / За редакцією академіка АПН професора Янчука В.З. – К.: Юрінком, 1996. – 560 с.
18. Сиренко В.Ф. Проблема интереса в государственном управлении. – К., 1980.
19. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов советского государственного управления. – К., 1982.
20. Сиренко В.Ф Интересы и власть. – К.: Оріяни, 2006. – 536 с.
21. Конституція України (із змінами і доп.) .– К.: Атіка, 2006. – 64 с.
22. Програма розвитку галузі бджільництва в Україні до 2011 року // Український пасічник. – 2005. – № 12. – С. 30 – 37.
23. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальних вищих закладів освіти / В.М.Гайворонський, В.П.Жушман, В.П.Корнієнко та ін.; За ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – Право, 2003. – 240 с.
24. Аграрне право України: Підручник / За ред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2006. – 448 с.
25.Рослов П.М. Государственное руководство сельськохозяйственними предприятиями. – Харьков, 1985. – 145 с.
26. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. –М., 1988. – 204 с.
27. Технологічні вимоги до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) / Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20.09.2000 р. № 184/83.
28. План породного районування бджіл / Наказ Міністерства Аграрної політики України від 20.09.2000 р. № 184/82.
29. Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення / За ред. Академіка УААН П.Т. Саблука та В.В. Юрчишина. – К., 1996. – 238 с.
30. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. – К.: Прецендент, 2004. – 224 с.
31. Скуратівський В. “Руська правда” й охорона бортництва // Радянське право. – 1979. – № 6. – С.79 – 88.
32. Історія держави і права України: Підручник у 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – Том 1. – Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2000. – 648 с.
33. Правда русская / Под редакцией академика Б.Д. Грекова. – Москва. – Ленинград: Издательство академии наук СССР, 1940. – 505 с.
34. Скуратівський В. Звичаї і звичаєве право пасічників України // Радянське право. – 1986. – .№ 8. – С. 77 – 80.
35. Шабаршов И.А. Русское пчеловодство. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.
36. Некрасов В.Ю. Забота Советского правительства о пчеловодстве // Пчеловодство. – 1969. – № 4. – С. 1 – 2 .
37. Шабаршов И. Декрету – 70 лет // Пчеловодство. – 1989. – № 4. – С.41 – 43.
38. Про госпрозрахункові контори по бджільництву / Постанова Раднаркому СРСР від 15 квітня 1934 рю № 1428.
39. Про джерела коштів на утримання організацій з бджільництва / Постанова Економічної ради РРФСР від 31 травня 1935 р. № 103.
40. Про заходи по розвитку бджільництва / Постанова Раднаркому РРФСР від 17 травня 1940 р. № 336.
41. Про заходи по розвитку колгоспного бджільництва / Постанова Держнаркому РРФСР від 14 березня 1942 р. № 125.
42. Про міроприємства по розвитку бджільництва / Постанова Раднаркому СРСР від 26 лютого 1945 р. № 371.
43. Бугера С.І. Організаційно-правові питання вдосконалення державного регулювання в галузі бджільництва // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні питання реформування правової системи України”. – том 1. – Луцьк: Юридичний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – 2006. – С. 85-88.
44. Закон України “Про бджільництво” // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 21. – ст.157.
45. Закон України “Про племінну справу у тваринництві” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 2. – ст. 7 (із змінами).
46. Закон України “Про захист рослин” // Відомості Верховної Ради. –1998. – № 50 – 51.– ст. 310 (із змінами).
47. Закони України “Про тваринний світ” // Відомості Верховної Ради. – 2002 – № 14. – ст. 97 (із змінами).
48. Закон України “Про рослинний світ” // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 22 – 23. – ст.198.
49. Закон України “Про ветеринарну медицину” // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 36. – ст. 531 (із змінами).
50. Питання використання коштів, передбачених у бюджеті для фінансосвої підтримки підприємств агропромислового комплексу” / Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 3547.
51. Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорту пасіки / Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82.
52. Порядок реєстрації пасік / Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82.
53. Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва / Наказ Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук від 20 вересня 2000 р. № 184/82.
54 Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету на виконання програм селекції у тваринництві та птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу і в науково-дослідних господарствах / Наказ Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук та Міністерства фінансів України від 6 квітня 2004 року № 124/27/244
55. Правила відбору зразків патологічного матеріалу, крові, кормів, води та пересилання їх для лабораторного дослідження / Наказ Головного управління ветеринарної медицини Мінсільгоспроду України від 15 квітня 1997 р. № 15-14/ІІІ.
56. Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини / Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 20 жовтня 1999 р. № 39.
57. Інструкція щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл / Наказ головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 р. № 9.
58. Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу у народному господарстві” // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 45. – ст. 602.
59. Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф., Шевченко Я.М. та ін. Законодавство: проблеми ефективності, К.: Вид-во наукова думка, 1995. – 231 с.
60. Корнієнко В.М. Джерела аграрного права: конспект лекуції. –Харків: Національна юридична академія України, 1995. – 20 с.
61. Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 1999. – № 12. – С. 25–30.
62. Голосніченко І. Значення адміністративного права в мовах демократичних перетворень суспільства // Право Українию. – 1998. – № 11. – С. 21 – 22.
63. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 1999. – № 8. – С. 8 – 11.
64. Пахомов І. Адмістративна реформа: предмет регулювання // Право України. – 2004. – № 3. – С. 22 – 24.
65. Авер’янов В. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. – 2004. – № 10. – С. 25 – 30.¬
66. Бейкун А. Державне регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу: поняття і суть // Право України. – 1997.– № 9.– С. 26 – 28.
67. Статівка С. Деякі аспекти посилення державного регулювання в процесі аграрних перетворень // право України. – 2001. – № 6. – С.57 – 59.
68. Бугера С.І. Організаційно-правові питання одержання екологічно чистої продукції бджільництва для потреб фармацевтичних та переробних підприємств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Довкілля і здоров’я”.– Терніполь: Тернополіський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, 2006. – С. 8.
69. Черевко Г.В. Державне регулювання економіки в АПК: Навч. Посібник. – К.: Знання, 2006. – C. 57 – 58.
70. Заводський Й. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК. – К.: Вища школа, 1992. – С. 8.
71. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – С. 44 – 45.
72. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. – 2004. – № 3. – С. 47 – 52.
73. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду // Економіка України. – 1999 .– № 5. – С. 8 – 11.
74. Плышевский Б. Условия восстановления государственного регулирования экономики // Экономист. – № 6. – 1998. – С. 14 – 23.
75. Власюк О. Стабілізація економіки України: аналітична оцінка приорітетів // Економіка України. – 1995. – № 12. – С. 20 – 23.
76. Стельмащук А. Державне регулювання економіки.-Тернопіль: Астон, 2001. – 347 с.
77. Гуревич М.М. Государственноє регулирование в условиях рыночной экономики. – Х. Основа, 1993. – 240 с.
78. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебник для вузов / Под. общ. ред. В.И.Кушлина, Н.А. Волгина. – М.: ОАО НПО “Економика”, 2000. – 736 с.
79. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / Гіль С.Є., Єфремова Л.В., Приймак Л.І., Дудник О.А. та ін. – Х.: Вид. ХДЕУ, 2003. – 84 с.
80. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки: Підручник. – К.: Атака, Ельга – Н, 2000. – 592 с.
81. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Вікар. – 262 с. .
82. Завадский Й. Державне регулювання економіки АПК // Економіка АПК. – 1999. – № 1. – С.69 – 72.
83. Єременко П., Привалов В., Роль держави щодо державного сектора економіки // Економіка України . – 1994. – № 4 . – С. 58 – 63.
84. Крисальний О. Формування ситеми державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 1998. – № 7.–С. 5 – 10.
85. Лузан Ю. Державне регулювання міжгалузевих економічних відносин // Економіка АПК. – 1999. – № 12. – С. 3 – 5.
86. Могильний О. Державне регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 430 с.
87. Онищенко О., Юрчишин В. Концептуальні основи аграрної політики суверенної України // Економіка України. – 1992. – № 5. – С. 15 – 32.
88. Панасюк Б. Регулююча функція держави у розвитку сільського господарства // Економіка АПК. – 1998. – № 12. – С. 3 – 5.
89. Порембський А. Вкус меда // Агроперспектива. – 2000. – №8. – С.31.
90. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник)) / За ред. П.Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2000. – C. 59.
91. Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні: Монографія / Ко