ЗАХОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………...………….. 6
ВСТУП ………………………..…………………………...…………. 8
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ …….......................... 15
1.1. Державна прикордонна служба України як суб’єкт правоохоронної діяльності спеціального призначення ....................…...… 15
1.2. Сутність, значення та особливості заходів адміністративного примусу в правоохоронній діяльності Державної прикордонної служби України ............................................................................................................. 49
1.3. Класифікація заходів адміністративного примусу, що застосовуються Державною прикордонною службою України ………… 61
Висновки з розділу 1 ……..………………………...............…..…... 72
РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ В ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ …………………………………….………………... 76
2.1. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються Державною прикордонною службою України в охороні державного кордону України та її виключної (морської) економічної зони ….........… 76
2.2. Заходи адміністративного припинення в діяльності Державної прикордонної служби України …....................................……... 100
2.3. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України ................................................... 129
2.4. Заходи адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державний кордон України …………..................…... 142

2.4.1. Поняття, ознаки та підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державний кордон України ............................................................................................................. 142
2.4.2. Види адміністративних проступків, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України ....... 156
2.4.3. Особливості провадження у справах про адміністративні проступки, що підвідомчі Державній прикордонній службі України, та застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державний кордон України ……...…………………… 177
Висновки з розділу 2 ………….......……………….……………….. 194
ВИСНОВКИ …..……………....................………………..………… 201
ДОДАТКИ …………………...…............……………………….….... 205
Додаток А. Основні показники оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України (до 2003 р. – Прикордонних військ України) за 1991-2006 рр. …………………………………………. 206
Додаток Б. Порівняльна таблиця обов’язків Прикордонних військ КДБ СРСР, Прикордонних військ України та Державної прикордонної служби України згідно з статусними законами ………………………….. 207
Додаток В. Порівняльна таблиця прав Прикордонних військ КДБ СРСР та Прикордонних військ України згідно з статусними законами .. 213
Додаток Д. Порівняльна таблиця прав Прикордонних військ України та Державної прикордонної служби України згідно з статусними законами ………………………………………………………. 219
Додаток Е. Схема взаємозв’язків між функціями, обов’язками та правами Державної прикордонної служби України відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України» ………. 230
Додаток Ж. Анкета для особового складу підрозділів охорони державного кордону органів охорони держаного кордону Державної прикордонної служби України …...……………………………………….. 236
Додаток З. Результати узагальнення відповідей на питання анкети ……………………………………………………………………….. 244
Додаток И. Класифікація заходів адміністративного примусу в діяльності Державної прикордонної служби України (варіант) ………... 253
Додаток К. Основні показники оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України за 2004-2005 рр. ……………. 255
Додаток Л. Основні показники оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України за 2005-2006 рр. ……………. 257
Додаток М. Основні показники оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України за 1 півріччя 2007 року ……. 259
Додаток Н. Основні показники оперативно-службової діяльності органів Державної прикордонної служби України за 2006 р. ………….. 260
Додаток П. Статистичні дані щодо застосування Державною прикордонною службою України норм законодавства про виключну (морську) економічну зону України за 2002-2006 роки та 1 півріччя 2007 року …………………………………………………………………… 262
Додаток Р. Статистичні дані щодо застосовування фізичної сили, службових собак, спеціальних засобів і зброї органами Державної прикордонної служби України до порушників законодавства про державний кордон України у грудні 2005 та 2006 років ……….………. 263
Додаток С. Ознаки об’єктивної сторони правопорушень відповідно до ст.202 та ч.2 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення …………………………………………………………… 264
Додаток Т. Статистичні дані щодо використання ст.202 КпАП на ділянці ____ прикордонного загону за 2006 рік (зразок бланку) ……….. 269
Додаток У. Результати узагальнення статистичних даних щодо використання ст.202 КпАП на ділянках Чернівецького (ЗхРУ), Сумського (СхРУ) та Могилів-Подільського (ПдРУ) прикз за 2006 рік .. 273
Додаток Ф. Статистичні дані з адміністративно-юрисдикційної діяльності підрозділів Харківського прикз за 1 квартал 2006 та 2007 років …………………………………………………..…………………….. 274
Додаток Х. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про державний кордон України» з питань прикордонного режиму та режиму у пунктах пропуску через державний кордон України ………………………………………………... 275
Додаток Ц. Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення з питань відповідальності за порушення режимів, що встановлюються відповідно до законодавства про державний кордон України ………….. 285
Додаток Ш. Акти реалізації ………………………………………… 288
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................…………. 291

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВМС – військово-морські сили
ВПК – відділення прикордонного контролю
ВПС – відділ прикордонної служби
ВР – Верховна Рада
ВСП – Військова служба правопорядку
ГП – громадський порядок
ГУ – головне управління
ГФ з охорони ГП і ДК – громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону
ДАІ МВС – Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ
Держкомкордон – Державний комітет у справах охорони державного кордону
Держприкордонслужба – Державна прикордонна служба
ДК – державний кордон
ДМС – Державна митна служба
ДПС – Державна прикордонна служба
ЗС України – Збройні сили України
КДБ – Комітет державної безпеки
КК – Кримінальний кодекс
КМ – Кабінет Міністрів
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КПП – контрольно-пропускний пункт
КПР – контрольований прикордонний район
КСС – контрольно-слідова смуга
МО – морська охорона
МТТ – місце тимчасового тримання
НБСЄ – Нарада з безпеки і співробітництва в Європі
ОВС – органи внутрішніх справ
ОКПП – окремий контрольно-пропускний пункт
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОРВ – оперативно-розшуковий відділ
ПВ – Прикордонні війська
ПК – прикордонний контроль
ПП – пункт пропуску
ПР – прикордонний режим
прикз – прикордонний загін
прикзас – прикордонна застава
прикк – прикордонна комендатура
ПТТ – пункт тимчасового тримання
РНБО – Рада Національної безпеки і оборони
РПД – розвідувально-підривна діяльність
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РУ – регіональне управління
СБУ – Служба безпеки України
СП – спеціальне приміщення
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УДОУ – Управління державної охорони України
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФСБ – Федеральна Служба Безпеки

ВСТУП

Актуальність теми. Однією із складових реформи правової системи у галузі охорони державного кордону є розробка адміністративно-правового механізму забезпечення недоторканності ДК та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, удосконалення чинного законодавства про ДК України, головною метою якого є якнайповніше забезпечення конституційних засад організації державної влади, принципу верховенства права, дотримання прав та свобод людини і громадянина на ДК та у прикордонні.
Після розпаду СРСР, виходу ПВ України з підпорядкування КДБ СРСР і виділення Державного комітету у справах охорони державного кордону в окремий орган виконавчої влади України, а також після створення ДПС України у науковій літературі не проводилось системного дослідження повноважень ні ПВ України, ні ДПС України щодо застосування ними заходів адміністративного примусу. Зміст таких заходів залежить від стану розвитку суспільних відносин в галузі охорони ДК і має бути адекватним йому, відповідати вимогам чинного законодавства України, забезпечувати правову захищеність громадян на ДК та у прикордонні. Це потребує точного визначення правової природи адміністративного примусу та заходів, що реалізують його на практиці, встановлення їх місця і ролі в системі заходів, які застосовуються ДПС України відповідно до її компетенції.
До проблематики застосування заходів адміністративного примусу в правоохоронній діяльності, перш за все, міліції вже доволі давно прикуто увагу науковців. Протягом тривалого часу ці питання всебічно досліджувались представниками інших правоохоронних органів України. Щодо ДПС України дослідники обмежувалися лише розглядом окремих аспектів застосування таких заходів. У зв’язку з цим, розробка питань, що стосуються застосування заходів адміністративного примусу ДПС України, є актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено відповідно до положень Концепції реформи адміністративного права; Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р.; розділу 1 основних заходів Концепції розвитку Державної прикордонної служби України до 2015 року, схваленої Указом Президента України від 19.06.06 р.; п. 4 плану наукової та науково-організаційної діяльності Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на 2006-2010 рр. від 24.12.05 р.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності та особливостей використання заходів адміністративного примусу в діяльності ДПС України щодо охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони, виявлення прогалин і колізій у чинному законодавстві про ДК України та формулювання пропозицій щодо його удосконалення. Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:
– охарактеризувати діяльність ДПС України з охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони як правоохоронного органу спеціального призначення;
– з’ясувати сутність, значення та особливості здійснення заходів адміністративного примусу в правоохоронній діяльності ДПС України;
– визначити види заходів адміністративного примусу та їх класифікацію в діяльності ДПС України;
– дати юридичну характеристику адміністративно-запобіжним заходам, що застосовуються ДПС України в охороні ДК України та її виключної (морської) економічної зони;
– висвітлити юридичну характеристику заходів адміністративного припи-нення в діяльності ДПС України;
– охарактеризувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, протидію яким віднесено до компетенції ДПС України;
– здійснити юридичну характеристику заходів адміністративної відповідальності за порушення законодавства про ДК України;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання заходів адміністративного примусу в діяльності ДПС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері правоохоронної адміністративної діяльності ДПС України у зв’язку з застосуванням нею заходів адміністративного примусу.
Предмет дослідження становлять заходи адміністративного примусу, що застосовуються ДПС України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Метод системного аналізу застосовано для співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їхньої дії і впливу на виникнення та розвиток суспільних відносин у зв’язку із застосуванням ДПС України заходів адміністративного примусу. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості застосування системи заходів адміністративного примусу та окремих видів заходів у діяльності ДПС (підрозділ 1.2). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення видів і підвидів заходів адміністративного примусу, які застосовує ДПС (підрозділ 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовано специфіку діяльності ДПС, підстави та процедури застосування окремих видів заходів адміністративного примусу (розділ 2). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний і компаративний методи використано для визначення напрямків удосконалення правового регулювання та практики застосування ДПС України заходів адміністративного примусу.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених у галузі адміністративного права, а також у галузях філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного, міжнародного та кримінального права, політології, історії – Г.Т. Агеєнкової, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.І. Веремеєнка, Л.І. Волової, І.А. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, М.І. Кабачинського, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Б.М. Кліменка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, А.Ф. Моти, В.В. Новікова, О.І. Остапенка, Л.Л. Попова, Ю.С. Рябова, М.С. Студенікіної, С.М. Тимченка, М.М. Тищенка, О.С. Фролова, Т.О. Цимбалістого, О.П. Шергіна, В.К.Шкарупи, В.А. Юсупова, О.М. Якуби та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони. В дисертації використано актуальну політико-правову публіцистику та довідкові видання з цих питань. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та інші матеріали, що характеризують діяльність ДПС України з 1991 року, матеріали щодо застосування ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) на ділянках Чернівецького (Західне РУ), Сумського (Східне РУ) та Могилів-Подільського (Південне РУ) прикордонних загонів у 2006 році, результати ознайомлення з адміністративними справами за ст. 202 КпАП та прийнятими щодо них рішеннями в Харківському прикордонному загоні Східного РУ за 2006 рік. Крім того, в роботі використано результати анкетування офіцерів, що проходили навчання в Національній академії ДПС України ім. Б.Хмельницького, у кількості 148 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень заходів адміністративного примусу в діяльності ДПС України. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо діяльності ДПС України як правоохоронного органу шляхом визначення її головних правоохоронних функцій (профілактичної, захисної, охоронної, оперативно-розшукової, функції дізнання, провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконання доручень правоохоронних органів) та другорядних функцій (контролю, дозвільної, правороз’яснювальної);
– подальшого розвитку набула характеристика спеціального статусу ДПС України, який полягає в тому, що об’єкти її охорони визначаються національними інтересами країни та державною безпекою, щодо неї існує спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, вона є озброєною військовою організацією тощо;
– вперше з позицій науки адміністративного права та процесу розглянуто діяльність ДПС України щодо застосування нею заходів адміністративного примусу з метою забезпечення правопорядку на ДК та у прикордонні як правоохоронну адміністративну діяльність;
– удосконалено визначення поняття правоохоронної діяльності ДПС України як застосування до юридичних і фізичних осіб заходів правового примусу з метою забезпечення дотримання норм чинного законодавства про ДК України, запобігання, виявлення та припинення правопорушень, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;
– удосконалено визначення основних напрямів зовнішньої адміністративної діяльності ДПС України в контексті виконання нею завдань щодо забезпечення недоторканності ДК України;
– дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо визначення системи заходів адміністративного примусу, що застосуються ДПС України з метою охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони, та їх характеристика з урахуванням поділу на адміністративно-запобіжні заходи; заходи адміністративного припи¬нення; заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки, протидію яким віднесено до компетенції ДПС України; заходи адміністративної відповідальності за порушення законодавства про ДК України;
– дістало подальшого розвитку обґрунтування необхідності внесення змін до нормативно-правових актів, що регламентують застосування ДПС України заходів адміністративного примусу;
– сформульовано і обґрунтовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність у галузі охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові положення, розроблені особисто автором:
– знайшли своє відображення в методичних рекомендаціях щодо організації та здійснення оперативного пошуку підрозділами охорони ДК органів охорони ДК ДПС України, завдяки чому удосконалено практику застосування ними заходів адміністративного примусу;
– використано у навчальному процесі Національної академії ДПС України ім. Б. Хмельницького при викладанні навчальних дисциплін: «Основи адміністративного права», «Основи адміністративно-юрисдикційної діяльності органів охорони державного кордону», «Основи оперативно-розшукової діяльності»;
– створили передумови для подальшого науково-теоретичного дослідження проблем адміністративного примусу та його застосування у галузі охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони;
– висвітлюють необхідність і конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавчих і підзаконних актів, зокрема законів України „Про державний кордон України”, „Про Державну прикордонну службу України”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанов Кабінету Міністрів України, відомчих наказів Адміністрації ДПС України, які мають усунути прогалини і колізії у регулюванні застосування нею заходів адміністративного примусу.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на науково-практичних конференціях: “Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (Київ, 2004); “Проблеми правоохоронної діяльності в контексті адміністративної та адміністративно-правової реформ” (Хмельницький, 2006), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, трьох статтях, опублікованих в інших виданнях, а також у тезах наукових повідомлень на двох науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства про ДК України та про адміністративні правопорушення, теоретичного осмислення значної кількості наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та особливостей застосування заходів адміністративного примусу в діяльності ДПС України щодо охорони ДК України та її виключної (морської) економічної зони. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
На виконання завдань щодо забезпечення державної безпеки і захисту ДК України, закріплених у ст. 1 Конституції України, спрямовано специфічний вид державної діяльності – охорону ДК, яка набула рис правоохоронної діяльності. Ознаками ДПС як правоохоронного органу є те, що це державний орган виконавчої влади; вона має свою чітко визначену юрисдикцію; рішення, що приймаються її органами (посадовими особами), мають правозастосовний характер; одним із основних складових призначення ДПС є підтримання (забезпечення) правопорядку на ДК і у прикордонні; виконує, поряд з профілактичною, декілька інших головних правоохорон¬них функцій, спрямованих на протидію протиправній діяльності.
Одним із основних, найважливіших напрямів діяльності ДПС є правоохоронна адміністративна діяльність. Вона має чітко виражений державно-владний характер, здійснюється в офіційно¬му порядку від імені держави, котра делегує ДПС право на застосування специфічних заходів адміністративного впливу.
Значення адміністративного примусу в правоохоронній діяльності ДПС проявляється в його призначенні та меті. Такий примус слід розглядати як один з найважливіших засобів здійснення виконавчої влади у галузі охорони та захисту ДК України. Підґрунтям для визначення заходу, який належить до адміністративно-примусових, є те, що цей захід використовується в примусовому порядку; застосовується до осіб, не підпорядкованих органу чи службовій особі ДПС; підстави та порядок застосування такого заходу встановлено адміністративно-правовими нормами.
Для систематизації та класифікації заходів адміністративного примусу в діяльності ДПС доцільним є використання ознак, розглянутих у дисертації. Вплив на кваліфікацію здійснюють також обставини, пов’язані з регламентацією правових та фактичних підстав, умов, порядку і кінцевої мети застосування таких заходів. Відповідно до цього, заходами адміністративного примусу, які застосовує ДПС, є чотири групи заходів.
Необхідність активного застосування адміністративно-запобіжних заходів визначається обов’язками ДПС щодо здійснення контролю за дотриманням різноманітних правил, які встановлено галузевим законодавством на ДК, у прикордонні, у виключній (морській) економічній зоні України. З урахуванням мети є дві групи таких заходів: а) заходи, які застосовуються для виконання функції контролю; б) заходи, що застосовуються для забезпечення оперативно-службової діяльності ДПС. Незважаючи на велику кількість цих заходів та випадків їх застосування ДПС, більшість з них врегульовано не достатньо. Специфічними правами ДПС є здійснення за домовленістю з авіаперевізниками в іноземних аеропортах попередню перевірку правових підстав для в’їзду в Україну, опитування осіб, відмова в пропуску (не пропуск) через ДК України осіб.
Виділення заходів адміністративного припинення в окрему класифікаційну групу ґрунтується на меті їх застосування – втручання в протиправну ситуацію, її переривання та припинення. До заходів адміністративного припинення віднесено дві групи заходів: основні (операти¬вні) і допоміжні (забезпечувальні). Основні заходи відповідно поділяються на заходи загального та спеціального призначення. Найбільш урегульованими в правовому відношенні є заходи спеціального призначення. Щодо інших – спостерігається недосконалість правової регламентації у зв’язку з відсутністю чітко визначених понять для тлумачення мети та підстав застосування таких заходів, що потребує уточнення.
Правила застосування ДПС заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки законодавством визначено в основному детально. Недостатньо регламентованими є порядок здійснення вилучення предметів, які швидко псуються, порядку та особливостей здійснення огляду і вилучення речей, що можуть заподіяти шкоду здоров’ю людей. Запрошення осіб для з’ясування обставин правопорушення, як захід забезпечення провадження, не має примусового характеру і не забезпечує досягнення мети провадження. Доцільним є надання права ДПС, у передбачених законом випадках, викликати осіб тощо.
Реалізація ДПС повноважень щодо застосування заходів адміністративної відповідальності складає серцевину її адміністративно-юрисдикційної діяльності. Ці заходи відрізняються від інших заходів адміністративного примусу способом забезпечення правопорядку, відмінностями нормативної регламентації, метою, фактичними підставами, правовими наслідками та процесуальними особливостями застосування. Вони характеризуються стабільністю змісту і призначення, застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних проступків. Загальною їх особливістю є репресивний, каральний характер.
Для адміністративно-юрисдикційної діяльності ДПС важливе значення має належна кваліфікація протиправних діянь. Існує багато особливостей у визначенні ознак складів адміністративних проступків, справи про які підвідомчі ДПС, та певні проблеми їх кваліфікації. Крім того, є низка проблемних питань щодо здійснення ДПС провадження у справах про адміністративні проступки на всіх його стадіях.
У цілому, в адміністративному законодавстві накопичилось чимало проблем, на що вчені вже звертали увагу в наукових працях, переважна більшість з яких є актуальною і для ДПС. Це підтверджується результатами прокурорських перевірок щодо дотримання норм законодавства в діяльності ДПС та проведеного дослідження. Основним напрямком удосконалення правових засад застосування ДПС заходів адміністративного примусу є внесення змін та доповнень до законодавства України, що буде сприяти зміцненню законності і правопорядку на ДК, у прикордонні, у виключній (морській) економічній зоні України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
3. Декларація про державний суверенітет України: Затверджена постановою Верховної Ради УРСР від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
4. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
5. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
6. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
7. Про виключну (морську) економічну зону України: Закон України від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. – Ст. 152.
8. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. Ст. 1122. – (з наступними змінами та доповненнями)
10. Кодекс адміністративного судочинства України. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005.– 108 с. – (Серія: Кодекси і закони України)
11. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. № 25-26. – Ст. 131.
12. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
13. Митний кодекс України. – Харків: «ФІНН», 2002. – 192 с.
14. Повітряний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
15. Водний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
16. Кодекс України про надра // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
17. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
18. Житловий кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 1. – Ст. 2.
19. Сімейний Кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
20. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 2 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 285.
21. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 188.
22. Про біженців: Закон України // Відомості Верховної Ради України, – 2003. – № 27. – Ст. 209.
23. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
24. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
25. Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в’їзду в Україну: закон України / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – Ст. 113.
26. Про військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385. – (з наступними змінами та доповненнями)
27. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією: Закон України від 18 січня 2001. – № 2247 – ІІІ, «Голос України». – 20 лютого 2001 року. – № 32 (2532).
28. Про внесення змін та доповнень в діючі законодавчі акти України з прикордонних питань: Закон України від 18 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 37. – Ст. 167.
29. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
30. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
31. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
32. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
33. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. Ст. 197.
34. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
35. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
36. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
37. Про оборону України: Закон України від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106.
38. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
39. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
40. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 399. – (з наст. змінами та доповненнями)
41. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
42. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України // Відомості Верховної Ради України, – 1994. – № 18. – Ст. 101.
43. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000.– № 28. – Ст. 224.
44. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000.– № 23. – Ст. 176.
45. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон Ук-раїни від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
46. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
47. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон: Закон України від 18 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 265.
48. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про державний кордон: Закон України від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 201.
49. Про ратифікацію Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон: Закон України від 20 квітня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1089.
50. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
51. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
52. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
53. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 194.
54. Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 196.
55. Про Стройовий статут Збройних Сил України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 195.
56. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
57. Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 р. у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 3.
58. Воєнна доктрина України, затверджена Постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №43. – Ст. 409.
59. Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження: Постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. Із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 37.– Ст. 545.; 1992.– № 46.– Ст. 636.; 1993.– № 40.– Ст. 385.
60. Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України: Указ Президента України від 4 серпня 2003 року № 797/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 32. – Ст. 1693.
61. Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон: Затверджене Указом Президента України від 28 жовтня 1993 року № 491/93 (з наст. змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 39. – Ст. 2069.
62. Положення про посвідчення особи моряка: Затверджене Указом Президента України від 5 червня 1993 року № 194/93 (з наст. змінами та доповненнями) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 325-326.
63. Положення про посвідчення члена екіпажу: Затверджене Указом Президента України від 13 вересня 1994 року № 522/94 / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 323-325.
64. Положення про проїзний документ дитини: Затверджене Указом Президента України від 7 вересня 1994 року № 503/94 (з наст. змінами та доповненнями) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 269-270.
65. Про дипломатичний та службовий паспорти України: Указ Президента України від 26 лютого 1998 року № 153/98 (з наст. змінами та доповненнями) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 273-279.
66. Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 року № 143/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 331.
67. Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року: Указ Президента України від 19 червня 2006 року № 546/2006 / Прикордонник України від 7 липня 2006 р. – № 22 (5041).
68. Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців: Указ Президента України від 7 листопада 2001 року N 1053/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
69. Про реорганізацію Державного комітету у справах охорони державного кордону: Указ Президента України від 31 липня 2003 року №772/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 32. – Ст. 1692.
70. Про затвердження Положення про дипломатичне представництво України за кордоном: Розпорядження Президента України від 22 жовтня 1992 року № 166/92-рп. // Збірник розпоряджень Президента вiд 31.12.1992 - 1992 р., № 4.
71. Концепція охорони ДК та суверенних прав Ук¬раїни в її виключній (морській) економічній зоні, схвалена Постановою КМ України від 22 січня 1996 року № 120. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 1996. – 10 с.
72. Положення про порядок застосування вогнепальної зброї: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 96-97.
73. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 ве¬ресня 1993 р. № 706 / Зібрання законодавства України. Звід постанов Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1998. – № 6. – Ст. 360.
74. Положення про посвідчення особи на повернення в Україну: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1994 року № 553 / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 286-288.
75. Положення про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1995 року № 610 / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 384-386.
76. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територію: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 / Зібрання законодавства України. Звід постанов Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1999. – № 6. – Ст. 348.
77. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні: Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. // ЗП УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 27.
78. Про затвердження Положення про порядок надання Прикордонним військам та виконання ними доручень правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України: постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 2001 р. № 35 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 119.
79. Про затвердження Положення про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні: постанова Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 року № 642 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 2000. – № 4. – Ст. 109.
80. Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон: постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2000 р. № 1203 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 2000. – № 9. – Ст. 460.
81. Про затвердження Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні: постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.1999 р. № 48 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1999. – № 3. – Ст. 170.
82. Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1999. – № 4. – Ст. 209.
83. Про контрольовані прикордонні райони: постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. №1199 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1998. – № 11. – Ст. 511.
84. Про Порядок перетинання державного кордону України аварійно-рятувальними та аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених стихійним лихом, аваріями та катастрофами: постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 912 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1997. – № 10. – Ст. 482.
85. Про прикордонний режим: Постанова КМ України від 27 липня 1998 року № 1147 / Зібрання законодавства України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, – К.: Український інформаційно-правовий центр, – 1998. – № 11. – Ст. 501.
86. Настанова по дорожньо-патрульній службі державної автомобільної інспекції МВС України: Затверджена наказом МВС України від 3 лютого 1992 р.
87. Про введення в дію Тимчасової інструкції про порядок дій посадових осіб Прикордонних військ у пунктах пропуску через державний кордон у разі обмеження фізичних осіб у праві в'їзду в Україну: наказ Держкомкордону України від 23.06.2001 р. № 382.
88. Про визначення пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, у яких, крім прикордонного і митного контролю, здійснюються інші види контролю: наказ Держкомкордону, Державної митної служби, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства транспорту, Міністерства аграрної політики, Міністерства культури і мистецтв, Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.04.2002 р. № 49/180/131/225/103/193/133.
89. Про застосування Закону України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в'їзду в Україну»: наказ Держкомкордону України від 18.03.2002 р. № 160.
90. Про затвердження і введення в дію Інструкції про порядок приймання, реєстрації, обліку та розгляду заяв, повідомлень та іншої інформації про правопорушення: наказ Адміністрації ДПС від 15.12.05 р. № 970.
91. Про затвердження Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів ДПС, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони ДК та виключної (морської) економічної зони України: наказ Адміністрації ДПС від 21 жовтня 2003 р. № 200.
92. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: наказ Адміністрації ДПС та МВС України від 18.12.2003 р. №380/1556.
93. Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на розміщення та функціонування підприємств (установ) сфери обслуговування пасажирів закордонного прямування в пунктах пропуску через державний кордон України: наказ Держкомкордону та ДМС України від 21.05.1997 р. №203/220.
94. Про затвердження Інструкції про порядок дій посадових осіб Прикордонних військ у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України осіб, стосовно яких є доручення правоохоронних органів, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з правоохоронними органами: наказ Держкомкордону України від 02.10.2001 р. № 588.
95. Про затвердження Інструкції про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних громадян та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, приймання зазначених осіб органами МВС України, їх утримання та видворення за межі держави: наказ Держкомкордону та МВС України від 25.12.1997 р. № 477/877.
96. Про затвердження Інструкції про порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій: наказ Держкомкордону та МЗС України від 22.02.2001 р. № 19/21/6-410-98.
97. Про затвердження Інструкції про порядок пропуску через державний кордон України дипломатичних агентів, консульських посадових осіб і членів їх сімей та транспортних засобів з дипломатичними номерами: наказ Держкомкордону України від 28.05.1999 р. № 252.
98. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації іноземців та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон: наказ Держкомкордону України від 24.12.2001 р. № 773.
99. Про затвердження Інструкції про порядок тимчасового затримання або вилучення паспортних документів посадовими особами Прикордонних військ України: наказ Держкомкордону України від 10.07.2000 р. № 365.
100. Про затвердження Інструкції про порядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину: наказ Адміністрації ДПС від 30.06.04 р. № 494.
101. Про затвердження Інструкції про спільну діяльність щодо виявлення викраденого автотранспорту та порядок контролю транспортних засобів, які перетинають державний кордон України: наказ Держкомкордону та МВС України від 07.08.2000 р. № 520/390.
102. Про затвердження Положення про бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон»: наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.07 р. № 492.
103. Про затвердження Положення про зону прикордонного контролю: наказ Держкомкордону України від 06.02.1998 р. № 61.
104. Про затвердження Порядку спільного огляду автомобільних транспортних засобів, які використовуються для перевезення зовнішньоекономічних вантажів: наказ Адміністрації ДПС та ДМС України від 28.02.2004 р. №202/163.
105. Про затвердження реєстраційної картки: наказ Держкомкордону України від 25.07.2001 р. № 440.
106. Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок проставлення посадовими особами Прикордонних військ України відміток у документах осіб, які прямують через державний кордон України: наказ Держкомкордону України від 8.11.2002 р. № 623.
107. Про затвердження Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон: наказ Адміністрації ДПС та ДМС України від 24.11.2003 р. № 297/793.
108. Про затвердження Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна: наказ Держкомкордону України, ДМС та Міністерства транспорту України від 05.03.2001 р. №152/165/130.
109. Про здійснення в Державній прикордонній службі України провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 85, 121-1, 185-10, 191, 195, 202, 203, 204, 204-1, 205, 206, 206-1, 207 Кодексу України про адміністративні правопорушення: наказ Адміністрації ДПС від 2.03.06 р. № 167.
110. Про оголошення та введення в дію рішення Колегії Держприкордонслужби України від 16 грудня 2005 року № 8: “Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України в 2005 році та завдання на 2006 рік відповідно до вимог Президента та Уряду України”: наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 21.12.2005 р. № 1016.
111. Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України у першому півріччі та завдання на друге півріччя 2007 року: наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 11.06.07 р. № 434.
112. Про підсумки оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України у 2006 році та завдання на 2007 рік: наказ Адміністрації Держприкордонслужби України від 12.12.2006 р. № 938.
113. Про порядок користування посадовими особами Прикордонних військ інформацією щодо реєстрації іноземців та їх паспортних документів: наказ Держкомкордону України від 30.03.2002 р. № 193.
114. Статут Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України. Частина IV. Прикордонний наряд (проект): наказ Голови ДПС від 27 серпня 2004 року № 634 «Про апробацію проекту Статуту ДПС з охорони державного кордону України», Хмельницький: Видавництво НА ДПС ім. Б Хмельницького, 2004. – 128 с.
115. Статут патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. № 404.
116. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 15 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2 (42). – С. 7.
117. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
118. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка, принят Генеральной Ассамблеей ООН 17 декабря 1979 г. // Организация Объединенных Наций. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты. Тридцать четвертая сессия. – Дополнение N 46 (А/34/46). – С. 238-240. // «СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы», М., «Международные отношения», 1989 г.
119. Конвенция ООН по морскому праву 1982 года // Сборник важнейших документов по международному праву / Сост. М.В. Андреева. – М., 1997. – Ч. 2. – С. 87-114.
120. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении // Правоведение. – 1986. – № 5. – С. 67-72.
121. Агеенкова Г.Т. Меры административного пресечения: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – М., 1982. – 23 с.
122. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во «Щит – М», 2000. – 304 с.
123. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина и Ю.С. Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. – 166 с.
124. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 223 с.
125. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т.Комзюка. – Харків: Ун-т вн. справ, 1998. – 78 с.
126. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія вн. справ, 1995. – 177 с.
127. Адміністративна діяльність: навчальний посібник // За заг. ред. О.І. Остапенка. – Львів: ЛІВС, 2002. – 252 с.
128. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
129. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1998. – 336 с.
130. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 672 с.
131. Ардавов М.М. Эффективность административно-правовых средств принуждения, применяемых милицией: Дисс. ... канд. юрид. наук., Ростов – на Дону, 1998. – 145 с.
132. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
133. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Українська юридична академія, 1994. – 158 с.
134. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Українська юридична академія, 1994. – 16 с.
135. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 204 с.
136. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. – Пермь: Кн. Изд-во, 1966. – 193 с.
137. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1996. – 368 с.
138. Бахрах Д.Н. Административное принуждение в СССР, его виды и основные тенденции развития: Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук. – М., 1972. – 39 с.
139. Бахрах Д.Н. Меры административного пресечения. В сб. «Административная ответственность и гарантии законности». Пермь, 1972. – С. 22-61.
140. Бахрах Д.Н. Нормативная основа административной ответственности // Советская юстиция. – М., 1981. – № 7.– С. 8-12.
141. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учеб. пособие. – Свердловск: Юрид. ин-т., 1987. – 70 с.
142. Бахрах Д.Н., Серегин А.В. Ответственность за нарушение общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1977. – С. 23-26.
143. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1997. – 19 с.
144. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 224 с.
145. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
146. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій.– Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
147. Блажко А.К. Административная ответственность за правонарушения, применяемая в административном порядке: Автореф. дисс. ...канд. юрид. наук: 12.711 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. – Л., 1970. – 25 с.
148. Блищенко И. П. Прецеденты в международном праве. – М.: Международные отношения, 1977. – 223 с.
149. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е.Крутских.– 2-е изд., перераб. и доп.– М.: ИНФРА-М, 2002.– 704 с. – (Серия «Библиотека словарей «ИНФРА-М»»).
150. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: Вища школа, 1975. – 176 с.
151. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
152. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2001. – 288 с.
153. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя, Юридичний інститут МВС України, 2001. – 142 с.
154. Веремеенко И.И. О классификации мер административного принуждения / Весник МГУ, 1978. – № 5. – С. 89-93.
155. Волова Л.И. Принцип территориальной целостности и неприкосновенности в современном международном праве. – Ростов н / Д: Изд-во Ростовского университета, 1981. – 192 с.
156. Гавриленко Д.А., Гракович О.И. Соотношение убеждения и принуждения в деятельности милиции по обеспечению общественного порядка в период развитого социализма. Учебное пособие. – Мн., МВШ МВД СССР, 1983. – 72 с.
157. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР (государственное и материально-правовое исследование). Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
158. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1976. – 198 с.
159. Гижевский В.К. Меры административного принуждения, применяемые органами внутренних дел на транспорте: уч. пособие. – МВД СССР. – К., 1986. – 75 с.
160. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998.– 224 с.
161. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: Вища школа, 1991. – 207 с.
162. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ): Навчальний посібник. – К., 1995. – 80 с.
163. Гончарук С.Т. Правовая регламентация мер административного пресечения в свете нового законодательства // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1982. – С. 67-81.
164. Государственная дисциплина и ответственность / Под ред. Л.И.Антоновой и Б.И.Кожохина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 152 с.
165. Додин Е.В. Понятие и виды оснований административной ответственности // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка. – К., 1982. – С. 23-30.
166. Додін Є.В. Підготовка нового Кодексу України про адміністративні правопорушення // Юридичний вісник. – 1994. – № 1. – С. 82.
167. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. – К.: Вища школа, 1988. – 256 с.
168. Еропкин М.И. Административное принуждение / В кн.: Советское административное право. В ст.: Методы и формы государственного управления. – М., 1977. – С. 105-128.
169. Еропкин М.И. Управление в сфере охраны общественного порядка. – М.: Юридическая литература, 1965. – С. 137.
170. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
171. Зайцева В. П. Неприкосновенность и целостность государственной территории в современном международном праве: Автореф. ди