ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................. 5
ВСТУП....................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1
Поняття та специфіка фінансово-правового інституту грошового обігу........................................................................................

16
1.1. Визначення та ознаки фінансово-правового інституту грошового обігу………………………………………………………….
16
1.2. Місце правового інституту грошового обігу в системі фінансового права……….........................................................................
40
1.3. Фінансово-правовий інститут грошового обігу в системі права..........………….................................................................................
60
Висновки до 1 розділу............................................................................. 83
РОЗДІЛ 2
Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання.............................................................................................

91
2.1. Поняття, ознаки та структура грошового обігу............................... 91
2.1.1. Проблема визначення поняття грошового обігу та її значення для правового регулювання фінансової діяльності держави............................................................................................

91
2.1.2. Фінансово-правове регулювання та особливості визначення структури грошового обігу........................................
107
2.2. Гроші та їх функції: особливості впливу на правове регулювання фінансової діяльності держави..........................................
137
2.2.1. Проблема визначення правового поняття грошей............. 137
2.2.2. Функції грошей та їх значення для правового регулювання фінансової діяльності держави...............................
154
2.3. Функціональні форми грошового обігу і їх правове регулювання в Україні.....................................................................................................
178
2.3.1. Правові основи організації обігу готівки............................ 186
2.3.2. Правові засади організації безготівкового грошового обігу..................................................................................................
206
Висновки до 2 розділу............................................................................. 223
РОЗДІЛ 3
Правові основи організації грошової системи України...................
232
3.1. Грошова система як організаційно-правова форма грошового обігу.............................................................................................................
232
3.1.1. Поняття та сутність грошової системи................................ 232
3.1.2. Правові режими застосування грошей в економічних відносинах та принципи організації і функціонування грошових систем.............................................................................

245
3.2. Сучасні проблеми правового закріплення елементів та структури грошової системи....................................................................
260
3.2.1. Проблема співвідношення категорій «склад» та «структура» відносно поняття «грошова система»....................
260
3.2.2. Особливості правового регулювання елементів грошової системи.............................................................................................
266
3.2.2.1. Грошова одиниця та масштаб цін........................... 268
3.2.2.2. Система грошової одиниці та грошові знаки........ 276
3.2.2.3. Проблема визначення правової природи безготівкових грошей та загальнодержавні й локальні електронні платіжні системи................................................

290
3.2.2.4. Грошовий апарат у складі грошової системи держави..................................................................................
297
3.2.2.5. Методи стабілізації валют (грошові реформи)...... 305
3.3. Особливості правового регулювання становлення й розвитку грошової системи України........................................................................
309
3.3.1. Встановлення правового режиму полівалютності на початку формування національної грошової системи України.............................................................................................

309
3.3.2. Перехід до правового режиму моновалютності в Україні..............................................................................................
318
3.3.3. Особливості програмної спрямованості дій держави при здійсненні грошової реформи в Україні........................................
324
3.3.4. Спрямованість, етапи і підсумки проведення грошової реформи в Україні...........................................................................
334
3.3.5. Становлення державної емісійної монополії в Україні..... 339
3.3.6. Правові засади організації глобальної платіжної системи в Україні...........................................................................................
348
Висновки до 3 розділу............................................................................. 362
ВИСНОВКИ.............................................................................................. 372
ДОДАТКИ………………………………………………………………. 388
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................. 391

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Особливістю розвитку фінансово-правової науки за останні роки стало те, що науковцями в основному досліджувалися питання правового регулювання у сфері бюджетного устрою, оподаткування, фінансового контролю, державного кредиту та фінансування окремих видів державних видатків тощо. І хоча одним із головних факторів, що визначають специфіку фінансової діяльності будь-якої сучасної держави, є гроші, оскільки об’єктивно існування фінансів зумовлено наявністю товарно-грошових відносин та дією закону вартості, проблемам правового регулювання грошового обігу як підґрунтю фінансової діяльності держави у нових соціально-економічних умовах до останнього часу фахівцями майже не приділялася увага. Комплексне наукове дослідження проблем правового регулювання грошового обігу не здійснювалося.
Необхідність здійснення дослідження особливостей становлення та розвитку правового регулювання грошового обігу в Україні зумовлюється серед іншого тим, що завдання забезпечення дійовості створеного за час незалежності механізму правового регулювання фінансових відносин вимагає детального аналізу шляхів та напрямів юридичного впорядкування суспільних відносин, що пов’язані з організацією та функціонуванням безперервного руху грошей в економіці країни, виявлення існуючих проблем у цій сфері, розробки рекомендацій щодо їх подолання. Саме це й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21.12.2001 р. (Протокол № 7). Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми «Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування» на 2001 - 2005 рр. № 0186.0.070865.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підґрунті досягнень юридичної, економічної й інших наук, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, міжнародних договорів, практики правозастосовної діяльності, досвіду державних органів та фінансово-кредитних установ поглибити наукові знання про правову природу грошей і особливості впливу виконуваних ними функцій на правове регулювання фінансової діяльності держави, дослідити сутність, організаційно-правову форму, структуру та виявити тенденції розвитку грошового обігу задля розробки обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення чинного фінансового законодавства України.
Відповідно до зазначеної мети дисертантом були поставлені та вирішувалися такі завдання:
- конкретизувати поняття й сутність грошей як економіко-правової категорії;
- здійснити аналіз впливу виконуваних грошима функцій на правове регулювання фінансової діяльності держави;
- уточнити зміст категорії «законний платіжний засіб» та її співвідношення щодо виконуваних грошима функцій;
- визначитися щодо концепції походження грошей як чинника, що впливає на юридичну природу грошей і відповідно зумовлює засоби, способи та прийоми правового впливу на грошовий обіг як підґрунтя фінансової діяльності держави;
- здійснити аналіз поняття «грошовий обіг» як об’єкта фінансово-правового регулювання, з’ясувати його співвідношення з поняттям «грошовий оборот»;
- розкрити зміст інституту правового регулювання грошового обігу, визначити його ознаки та місце в системі фінансово-правової галузі;
- уточнити співвідношення інституту правового регулювання грошового обігу із суміжними фінансовому праву галузями через зіставлення предметів, методів правового регулювання й правових режимів таких галузей тим, що властиві вищеозначеному фінансово-правовому інституту;
- визначити підстави структурування грошового обігу та його вплив на особливості фінансово-правового регулювання;
- окреслити особливості імперативного методу правового регулювання грошового обігу у сучасних соціально-економічних умовах в Україні;
- дослідити специфіку правового регулювання функціональних форм грошового обігу, виявити тенденції їх розвитку, спрогнозувати їх вплив на організацію фінансової діяльності держави;
- охарактеризувати історичні моделі організації грошових систем як організаційно-правових форм грошового обігу, з’ясувати першорядні принципи їх організації та функціонування;
- дослідити етапи становлення грошової системи як організаційно-правової форми грошового обігу в Україні, окреслити її структуру, здійснити аналіз окремих складових;
- на підставі здійсненого дослідження грошового обігу як об’єкта фінансово-правового регулювання виробити пропозиції щодо удосконалення фінансового законодавства України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у сфері організації функціонування безперервного руху грошей в економіці країни, як підґрунтя фінансової діяльності держави.
Предметом дослідження виступають норми права, що регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері організації функціонування безперервного руху грошей в економіці країни, а також теоретичні й методологічні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні.
Методи дослідження. При роботі над дисертацією використовувалася сукупність методів наукового пізнання соціально-економічних процесів і явищ. Основним серед них є загальнонауковий діалектичний метод за допомогою якого визначалася сутність грошового обігу, як об’єкту фінансово-правового регулювання у єдності його матеріального змісту та юридичної форми. За допомогою діалектичного та історичного методів досліджено шляхи становлення і розвитку правового регулювання грошового обігу, етапи формування грошової системи України, утворення системи державних та інших органів, які забезпечують функціонування грошового обігу у залежності від секторів і каналів руху грошей в економіці, трансформації їх повноважень. Формально-логічний та соціологічний методи дозволили визначити роль суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці країни при здійсненні державою фінансової діяльності, їх значущість для суспільства. Статистичний та порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямів удосконалення правових засад і практики застосування державними та іншими органами, які забезпечують функціонування грошового обігу, наданих їм повноважень. Також застосовувалися методи граматичного розгляду, тлумачення та зіставлення окремих категорій та правових норм, що сприяло визначенню прогалин та інших недоліків у чинному законодавстві України, наданню пропозицій щодо його удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правового регулювання грошового обігу в економіці країни.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем, які виносяться на захист. Основні з них наступні:
1. Запропоновано застосування нового підходу в юридичному вченні про гроші через розмежування двох понять: 1) поняття грошей у спеціальному економічному розумінні, та 2) поняття грошей, загального для права й економічної науки, що є відмінним від традиційного згідно якому розрізняються: 1) поняття грошей, загальне для права й економічної науки, і 2) поняття грошей у спеціальному юридичному розумінні.
2. Через зіставлення та поєднання поглядів представників раціоналістичної та еволюційної теорій викладено авторську концепцію походження грошей, що дає можливість пояснити специфіку сучасних засобів, способів та прийомів правового впливу на грошовий обіг.
3. Уперше в юридичній літературі системно викладено значення виконуваних грошима функцій для правового регулювання фінансової діяльності держави.
4. Запропоновано авторське бачення категорії «законний платіжний засіб» як інституційованої форми грошей, що здатна виконувати властиві грошам функції і є зразком збігу інституціонального та функціонального проявів грошей.
5. Наведено авторський висновок, що в процесі інституціалізації гроші, виникнувши як явище приватноправове, внаслідок особливої вагомості і ролі для держави та суспільства у сучасних економічних відносинах перетворилися в об’єкти, що регулюються публічно-правовими нормами, яким властивий жорсткий імперативний характер.
6. Наведена авторська характеристика грошового обігу як об’єкта правового регулювання через властиві такому явищу ознаки: 1) динамічну; 2) матеріальну; 3) функціональну; 4) організаційну; 5) юридичну.
7. Конкретизовано модель структуризації грошового обігу в залежності від площин руху грошей – вертикальний та горизонтальний, які відбивають особливості напрямів діяльності держави й зумовлюють специфіку правового регулювання: 1) емісійну роботу центрального банку; 2) організацію розрахунково-касових і кредитних відносин в економіці країни.
8. Уперше у правовій літературі запропоновано розглядати грошовий обіг не тільки як особливий економічний процес, а й водночас як особливу сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить.
9. Сформульовано авторський підхід до вирішення завдання по забезпеченню безперебійності грошового обігу, його автоматизму, і як однієї з головних цілей фінансової діяльності держави, і як одного із засобів її здійснення.
10. Наведена авторська характеристика фінансово-правового інституту грошового обігу через розкриття властивих йому рис за двома напрямами: структурним та функціональним, коли перший зосереджує увагу на специфіці внутрішньої будови (устрою) правого інституту та формі його зовнішнього прояву, а другий – розкриває особливості змісту, регулятивної спрямованості та упредметненої дії юридичних норм, що його утворюють.
11. Запропоновано авторське визначення поняття «форми грошового обігу» як врегульованої нормами права і визначеної потребами суспільного відтворення системи організації безупинного руху грошових знаків у країні в безпосередній залежності від способу їх матеріальної фіксації.
12. Обґрунтовано авторське визначення заліку зустрічних однорідних вимог як юридичної фікції однієї з форм безготівкових розрахунків.
13. Конкретизовано додаткові критерії відмінності банків від інших фінансових установ на підставі аналізу організаційної спрямованості та економічного змісту здійснюваної ними діяльності у сфері грошового обігу.
14. Викладено авторську позицію щодо ролі НБУ як органа, що забезпечує взаємодію різних сфер реалізації грошового обігу, а також ринкової та публічно-фінансової систем органів, які забезпечують безперебійність руху грошей в економічних відносинах.
15. Уперше в юридичній літературі запропоновані ознаки приватних грошей, як платіжних засобів з обмеженими сферою застосування та законною платіжною силою.
16. Конкретизовано класифікацію історичних типів грошових систем у залежності від правового характеру та типів використовуваних при обміні вартісних еквівалентів.
17. Викладено авторське бачення складу грошової системи як форми організації грошового обігу та змісту її елементів у сучасних соціально-політичних та економічних умовах.
18. Уперше в правовій літературі у складі електронних платіжних систем, як елементів грошової системи, виділено режими їх функціонування та технологічні регламенти роботи, які забезпечують інформаційну безпеку платіжних систем та здійснення заходів з підготовки національної економіки, території, органів державної влади, військового управління, місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період (в період мобілізації або з часу введення воєнного стану).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації, викладені в ній висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності можуть як фундамент для подальших досліджень проблем фінансового права;
- у сфері правотворчої діяльності для удосконалення чинного та розробки нового фінансового законодавства України;
- у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Фінансове право» та під час викладання даної дисципліни;
- при розробці нових навчальних спецкурсів, таких як: «Правове регулювання фінансового контролю», «Правове регулювання банківської діяльності» тощо, а також при підготовці відповідних методичних матеріалів, підручників, текстів лекцій, навчальних посібників із означених спецкурсів;
- у правозастосовній сфері для вдосконалення діяльності державних органів, які забезпечують функціонування грошового обігу у залежності від секторів і каналів руху грошей в економіці;
- у виховній сфері в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення й працівників фінансово-кредитних органів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях та семінарах: «Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини)». Наукова конференція молодих вчених та аспірантів (м. Харків, 12 грудня 1998 р.); «Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення». Науково-практична конференція (м. Ірпінь, Київська обл., 1 - 2 грудня 2000 р.); «Конституція України – основа модернізації держави та суспільства». Наукова конференція (м. Харків, 21 - 22 червня 2001 р.); «Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування». Науково-практична конференція (м. Харків, 4 - 5 грудня 2001 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності». Наукова конференція молодих вчених (м. Харків, 20 - 21 грудня 2001 р.); «Актуальні проблеми цивільного права на сучасному етапі розвитку України (Присвячена 80-річчю з дня народження В.П. Маслова)». Науково-практична конференція (м. Харків, 16 лютого 2002 р.); «Правові проблеми реформування регіональної влади». Науково-практична конференція (м. Харків, 12 квітня 2002 р.); «Финансовый механизм и его правовое регулирование». Международная научно-практическая конференция (г. Саратов, 24 - 25 апреля 2003 г.); семінар-нарада з актуальних питань державного фінансового контролю (м. Харків, 4 грудня 2003 р.); «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні». Міжнародна науково-практична конференція (м. Харків, 25 травня 2004 р.); «Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні». Науково- практична конференція (м. Харків, 24 - 25 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відбиття у опублікованих автором монографії (Алісов Є.О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. – Харків: Фоліо, 2004. – 288 с.), 23 статтях у фахових наукових виданнях, а також 7 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів (шість із яких поділені на пункти), висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 445 сторінок. Список літератури складається із 577 посилань на 55 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Гроші, з огляду на їх економічну роль у суспільстві тісно пов’язані з фінансовими правовідносинами, а грошовий обіг є підґрунтям фінансової діяльності держави, системоутворюючою базою фінансів. Гроші, виникнувши як явище приватноправове, внаслідок їх особливої значимості і виконуваної ролі для держави й суспільства перетворилися в об’єкт, підданий впорядковуючому впливу з боку держави на підставі публічно-правових норм, яким властивий жорсткий імперативний характер. Специфіка системи суспільних відносин, що пов’язані з організацією й функціонуванням грошового обігу, як об’єкту фінансово-правового регулювання, визначає принципи, способи й типи правового регулювання, безпосередньо впливає на зміст і спрямованість відповідних правових норм, що охоплюються поняттям фінансово-правовий інститут грошового обігу. Його можна визначити як складову частину фінансово-правової галузі, що являє собою певну сукупність взаємопов’язаних фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей у різних формах їх матеріального буття, з одного боку, та у відповідних сферах, секторах, площинах і каналах руху в економіці – з другого.
2. Фінансово-правовий інститут грошового обігу об’єктивно не можна відділити від галузі фінансового права через: 1) зумовленість утворення фінансово-правового інституту фінансовими інтересами держави й суспільства, що знаходять свій прояв у суспільних відносинах, які становлять предмет регулювання галузі фінансового права й поза реалізацією яких він утрачає всілякий сенс; 2) використання для регулювання суспільних відносин, які становлять предмет розглядуваного інституту фінансово-правового методу; 3) системне поєднання суспільних відносин які становлять предмети правового регулювання окремих фінансово-правових інститутів, фінансово-правового методу регулювання, цілей та принципів такого регулювання утворює та впроваджує цілісний правовий режим фінансових відносин.
3. Фінансово-правовому інституту грошового обігу властиві наступні ознаки:
1) правові норми є первинними елементами, що утворюють конструкцію правового інституту грошового обігу у складі галузі фінансового права;
2) виокремлення групи суспільних відносин як предмету регулювання фінансово-правового інституту грошового обігу зумовлено фундаментальною значимістю виконуваної ними соціально-економічної ролі в процесі суспільного відтворення, оскільки вони є передумовою й фундаментом застосування конкретних форм та методів фінансової діяльності держави, які об’єктивно залежать від функціональних властивостей грошового обігу (які у свою чергу беруть свої витоки в специфіці економічної та юридичної природи, а також функціях грошей) і засновані на них;
3) комплекс правових норм, що складають фінансово-правовий інститут грошового обігу, має певні ієрархію та структуру. Такі норми об’єднуються у взаємозалежні підсистеми, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей у різних формах їх матеріального буття, з одного боку, та у відповідних сферах, секторах, площинах і каналах руху в економіці – з другого;
4) фінансово-правовий інститут грошового обігу є спеціалізованим утворенням у складі галузі фінансового права яке регулює певну частину (сферу чи сторону) фінансової діяльності держави, а саме - організацію функціонування безперервного руху коштів в економіці. Такий фінансово-правовий інститут лише разом з іншими складовими частинами фінансового права у своїй сукупності здатний здійснювати дійове правове регулювання усієї сфери фінансової діяльності держави, утворюючи загальногалузевий правовий режим фінансових відносин;
5) фінансово-правовий інститут грошового обігу є відносно відособленою в межах предмету правового регулювання фінансового права усталеною сукупністю правових норм за допомогою яких досягається формалізація суспільних відносин, які пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці країни. Він забезпечує реалізацію обраної державою конкретної моделі грошового обігу, є чинником стабільності фінансових відносин на майбутнє через створення умов руху як публічних, так і приватних фінансових ресурсів у країні;
6) зовнішньою формою фінансово-правового інституту грошового обігу є комплекс джерел права, відповідне законодавство. Особливістю сукупності взаємопов’язаних актів законодавства, що регулює грошовий обіг є їх багаторівнева структура та відсутність достатнього ступеня зовнішньої систематизації, з одного боку, та досить високий рівень внутрішньої систематизації з другого;
7) особливістю фінансово-правового інституту грошового обігу є цілісна єдність як процесуальних, так і матеріальних правових норм, що регулюють відповідно як процесуальні, так і матеріальні суспільні відносини, які пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці. До складу фінансово-правового інституту грошового обігу входить значна кількість вихідних (відправних, установчих) норм до яких належать норми-дефініції, норми-принципи, норми-декларації тощо. Вони є засобом опосередкованого правового регулювання розглядуваної сфери фінансової діяльності держави, оскільки самі собою не закріплюють прав та обов’язків суб’єктів відповідних суспільних відносин, але встановлюють загальні засади, похідні положення, напрями правового регулювання грошового обігу, беручи участь у створенні правового режиму фінансових відносин як інструмент юридичної техніки при моделюванні конкретних правил поведінки;
8) метод правового регулювання, що використовується фінансово-правовим інститутом грошового обігу є конкретним проявом методу правового регулювання, який властивий фінансовому праву та може бути узагальнено охарактеризованим таким чином:
1) встановлення прав та юридичних обов’язків суб’єктів суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці між усіма різновидами централізованих та децентралізованих фондів здійснюється під безпосереднім впливом і в інтересах держави на підставі правових норм яким властивий високий рівень імперативності;
2) права й обов’язки суб’єктів суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці, міра їх автономності мають виключно високу ступінь визначеності;
3) правове закріплення юридичних фактів, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення суспільних відносин, пов’язаних з організацією функціонування грошового обігу має високий рівень деталізації й завжди зумовлене дією закону чи іншого нормативно-правового акту;
4) взаємне становище сторін у правовідносинах, що пов’язані з організацією функціонування грошового обігу характеризується функціональним підпорядкуванням державі в особі уповноважених органів, наділених владними повноваженнями, усіх інших учасників такого виду фінансових правовідносин;
5) специфікою забезпечення суб’єктивних прав суб’єктів суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування безперервного руху грошей в економіці є застосування комплексу принципів, засобів, способів, санкцій та процедур адміністративно-правової, кримінальної та фінансово-правової відповідальності, які відбивають особливості державного примусу в сфері організації функціонування грошового обігу.
4. Норми суміжних з фінансовим правом галузей не здійснюють детального регулюючого впливу на суспільні відносини, що пов’язані з організацією функціонування грошового обігу. Водночас вони або забезпечують можливості фінансово-правового регулювання (конституційне, адміністративне та кримінальне право), або використовують його наслідки (цивільне право). Суспільні відносини, що пов’язані з організацією і функціонуванням грошового обігу є різновидом фінансових правовідносин, оскільки, по-перше, такі соціальні зв’язки виникають із приводу встановлення і впровадження в економіку і забезпечення функціонування там специфічних вартісних еквівалентів – грошей, без яких у сучасних умовах неможливо уявити саму фінансову діяльність держави, оскільки такі кошти є об’єктом фінансових правовідносин; по-друге, такі суспільні відносини є не просто безпосередньою формою прояву організуючого впливу держави на процеси суспільного відтворення з метою створення і функціонування централізованих і децентралізованих фондів коштів, в основі якої лежить практичне застосування функцій і форм грошей, а є їх владно-майновим фундаментом; по-третє, з огляду на особливе значення грошових форм і функцій грошей, використовуваних державою з метою організації фінансової діяльності, розглянуті суспільні відносини стосуються як кожного окремо узятого фонду коштів, так і усієї їх системи в цілому. Поза законодавчо встановленою державою грошовою системою, поза зв’язком із реальними проявами функцій грошей і без застосування сучасних інституційованих грошових форм неможлива діяльність жодного фонду.
5. Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання являє собою безперервний рух грошей при виконанні ними своїх функцій у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів, а також нетоварні платежі й розрахунки в економіці. Йому властиві певні ознаки. По-перше, динамічною ознакою грошового обігу є здійснюваний у його межах рух, переміщення певних цінностей. По-друге, такими рухомими цінностями є гроші (матеріальна ознака). По-третє, обертаючись, гроші виконують певні функції в економіці (функціональна ознака). По-четверте, рух грошей передбачає визначеність меж його реалізації, відповідно у просторі, по колу осіб та в часі (організаційна ознака). По-п’яте, грошовому обігу властива юридична оформленість і врегульованість його проявів, будови, складових елементів тощо (правова ознака).
6. Грошовий обіг являє собою не тільки особливий економічний процес, але й складає особливу сферу суспільного відтворення, де цей процес проходить. Обидва ці аспекти безпосередньо пов’язані між собою і не існують один без іншого, у зв’язку з чим дійове правове регулювання грошового обігу неможливе без урахування й упорядкування таких рівнобіжних проявів регульованого об’єкта, а також існуючого взаємозв’язку між ними. Забезпечення безперервності руху грошей, його автоматизму, є і однією з головних цілей фінансової діяльності держави, і одним із засобів її здійснення, оскільки будь-яка держава є постійно діючим механізмом і потреби в коштах на її функціонування також постійні. Забезпечуючи свої власні потреби, держава у процесі здійснення фінансової діяльності сприяє безперервності грошового обігу і як особливому економічному процесу, і як сфері суспільного відтворення, організуючи кругообіг вартості в економіці.
Особливістю організації і здійснення безготівкових розрахунків в Україні є відносна відокремленість від системи банківських рахунків особливої системи казначейських рахунків, що є проявом впливу організаційного розмежування ринкової і публічно-фінансової інфраструктур на правове регулювання грошового обігу в Україні.
7. Інститут правового регулювання грошового обігу відповідає існуючому в науці розумінню змісту Загальної частини системи фінансового права, оскільки його норми є нормами-принципами здійснюваної державою фінансової діяльності, яка передбачає безперервний рух коштів, а також визначає можливі напрями, способи й межі регуляторного впливу на фінансові відносини інших фінансово-правових інститутів. Здійснювана державою фінансова діяльність (її форми, методи, напрями) регулюється фінансовим правом з урахуванням і в безпосередньому зв’язку з встановленою системою правових норм, які регулюють грошовий обіг в країні, що безпосередньо вказує на чільні роль, значення і місце такого правового інституту в системі фінансово права. Це повинно змінити й традиційну методику навчальної дисципліни «Фінансове право», оскількі виклад матеріалу необхідно починати саме з фундаментальних засад фінансової діяльності держави, квінтесенцію яких містить такий розділ, а не розглядати його на завершальному етапі учбового курсу.
8. Імперативний характер регулювання суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування грошового обігу об’єктивно визначається низкою ознак: 1) характер правового регулювання даної групи суспільних відносин зумовлюється публічним інтересом до організації безупинного руху грошей у суспільстві через панування товарно-грошових відносин; 2) правові норми, що регулюють порядок визначення валюти платежу, форми, стандарти і процедури здійснення розрахунків імперативні і не допускають корегування на розсуд учасників таких відносин; 3) коло учасників відносин по організації і здійсненню розрахунків, міра «автономності» їх дій, специфіка способу взаємозв’язку їх прав і обов’язків мають винятково високий ступінь визначеності; 4) імперативний метод правового регулювання грошового обігу забезпечує його організаційну єдність і як економічного процесу, і як сфери суспільного відтворення; 5) порушення імперативних приписів у розглянутій сфері суспільних відносин тягне, як правило, не цивільно-правову відповідальність, а, передбачає застосування до порушників комплексу заходів фінансово-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності.
Імперативний метод правового регулювання грошового обігу і як особливого економічного процесу, і як сфери суспільного відтворення, де цей процес проходить, має за мету створення необхідних і достатніх умов їх функціонування. Держава, здійснюючи фінансову діяльність, за допомогою права створює організоване середовище, яке передбачає наявність відповідних органів, необхідних інструментів, способів, засобів, правил, стандартів і процедур. Це зумовлює відповідно до специфіки фінансово-правового регулювання структурний поділ грошового обігу в залежності від площин руху грошей на: 1) емісійну роботу центрального банку, і 2) організацію розрахунково-касових і кредитних відносин в економіці країни.
9. Державні й інші органи, які забезпечують процес грошового обігу, утворюють певні системи (інфраструктури), у прямій залежності від секторів і каналів руху грошей в економіці: 1) ринкову, і 2) публічно-фінансову, які постійно взаємодіють між собою, забезпечуючи безперервність грошового обігу. Основним завданням держави в питанні організації грошового обігу, є створення центрального органу, який безпосередньо реалізує її завдання й функції у цій сфері, координує діяльність банків та їх об’єднань. Повноваження НБУ у сфері емісійної діяльності, валютного регулювання, кредитної політики визначають його вплив на грошовий обіг і як на особливий економічний процес, і як на сферу суспільного відтворення, що є системоутворюючим для організації економічних відносин у державі. Це є і принципом, і умовою, і засобом організації сучасної економічної системи України, а його забезпечення за допомогою імперативного методу правового регулювання – об’єктивною складовою і фундаментом фінансової діяльності держави.
10. У юридичному вченні про гроші необхідне розмежування двох понять: 1) поняття грошей у спеціальному економічному розумінні, й 2) поняття грошей, загального для права й економічної науки. Вироблення чисто юридичної дефініції грошей без урахування їх економічного змісту утворить фікцію, а її застосування в практиці правового регулювання може дисбалансуючи вплинути на економічну систему суспільства. У цьому контексті законний платіжний засіб є інституційованою формою грошей, що служить зразком збігу інституціонального й функціонального проявів грошей, їх правової форми та економічного змісту, свідчить про вплив грошових функцій на правове регулювання фінансових відносин через застосування законодавчо закріплених прийомів та способів фінансової діяльності держави, в основу яких покладено використання функцій грошей.
11. Грошові реформи є автономними елементами грошової системи, оскільки мають самостійне значення для її організації і функціонування. Вони являють собою суспільні відносини, пов’язані з перетворенням існуючих грошових систем, а законодавчі акти при цьому виступають правовою формою, яка сприяє організації таких відносин. Специфіка грошової реформи в Україні полягала в тому, що, якщо головною метою грошової реформи було не перетворення старої радянської, а утворення нової української національної грошової системи як форми організації грошового обігу в країні, то сам грошовий обіг і як процес, і як сфера суспільного відтворення мав бути перетвореним відповідно до такої форми, а не виникнути як нове явище.
12. Форма грошового обігу являє собою врегульовану нормами права і визначену потребами суспільного відтворення систему організації безупинного руху грошових знаків у країні в безпосередній залежності від способу їх матеріальної фіксації. Реалізація в Україні двох форм грошового обігу пов’язана з формуванням трьохрівневої системи правового регулювання. Перший рівень утворюють норми Конституції України, які є основою для розвитку спеціального законодавства, що регулює грошовий обіг. Другий рівень складають спеціальні закони, деталізація змісту яких здійснюється на третьому рівні, що охоплює нормативні акти Президента України, КМУ, НБУ, Мінфіну України, інших міністерств і відомств. Остання група актів законодавства деталізуючи чи доповнюючи норми законів, безпосередньо визначає можливості застосування відповідних форм грошових розрахунків, порядок і умови їх реалізації.
Існуюча в Україні система нормативних актів, які регулюють суспільні відносини, що пов’язані з організацією та функціонуванням грошового обігу, потребує вдосконалення через сформовану множинність органів, що здійснюють правове регулювання цього об’єкту на підзаконному рівні. Такими повноваженнями повинен бути наділений тільки НБУ відповідно до його основної функції. Розщеплення між різними державними і громадськими органами прав щодо видання нормативних актів у цій сфері є неприпустимим і суперечить завданням організації грошового обігу в країні за єдиними принципами і правилами. У зв’язку з цим доцільно позбавити Державне казначейство України та інші центральні органи виконавчої влади повноважень у сфері самостійного правового регулювання відносин, пов’язаних з організацією й функціонуванням грошового обігу.
13. Подолання проблеми автономності правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних з організацією грошового обігу в рамках як ринкової, так і публічно-фінансової інфраструктур, можливе шляхом більш тісної інтеграції Держказначейства України у банківську систему, що в кінцевому підсумку може передбачати перетворення його із специфічного учасника системи платежів НБУ в спеціальний Державний бюджетний банк. Це спростить сформовану організаційну систему і буде відповідати вимогам централізованого імперативного регулювання грошового обігу, а також сприяти реалізації основної функції НБУ.
14. Закріплена правовими нормами сучасна система організації обігу готівки в Україні є усередненою між ліберальною та авторитарною моделями структуризації грошового обігу, оскільки у встановлених законом межах припускає розрахунки готівкою не тільки між населенням, населенням і суб’єктами господарювання, але і між самими суб’єктами господарювання.
15. Юридична природа й сутність заліку зустрічних вимог, при здійсненні яких гроші використовуються лише ідеально і не проявляються в інших властивих їм функціях, зумовили сприйняття їх законодавством як юридичної фікції однієї з існуючих форм безготівкових розрахунків. Така умовна форма безготівкових розрахунків, має множинний прояв своєї реалізації залежно від специфіки суб’єктного складу, підстав виникнення і змісту розрахункових правовідносин. Реалізація такого специфічного способу розрахунків у рамках як приватноправових, так і публічно-правових відносин зазнає сильного впливу держави, яка може забороняти, чи навпаки - активно впроваджувати його в економічні відносини.
Організаційними особливостями заліку зустрічних вимог, є відсутність в механізмі його здійснення відповідного платіжного інструмента, який властивий іншим формам розрахунків, а у суб’єктному складі - банків, як осіб, що безпосередньо здійснюють виконують самі зустрічні платежі.
16. Типи грошей поділяються на групи залежно від панування використовуваних при обміні вартісних еквівалентів, які умовно можна назвати «стандарти», тобто зразки функціонуючих у даній спільноті грошових форм, що відповідають вимогам, встановленим з метою досягнення оптимального рівня упорядкованості обміну законами чи звичаями мінового обороту. Застосування стандартів властиве кожній грошовій системі, як первісній (примітивній), так і сучасній. Кожен із стандартів має відмінні риси, які впливають на будову і функціонування грошових систем, що їх використовують. За цим критерієм грошові системи можуть бути поділені на відповідні типи: 1) товарно-лічильний; 2) товарно-ваговий; 3) метало-карбований; 4) емісійно-знаковий; 5) змішаний чи дифузійний. Поділ історичних типів грошових систем в залежності від правового характеру використовуваних при обміні вартісних еквівалентів, дозволяє простежити і зміни у правовій регламентації грошового обігу, і у змісті грошових систем, як його організаційно-правовій формі. Якщо перші гроші, що застосовувалися в мінових відносинах, мали диспозитивний характер, то й утворена на їх основі грошова система є диспозитивною формою реалізації таких вартісних еквівалентів. Імперативно введені в обіг гроші зумовили імперативний характер грошової системи як безпосередньої форми їх реалізації. Проміжне положення між цими крайнощами займає перехідна чи змішана форма грошової системи, у межах якої знаходять своє застосування вартісні еквіваленти, що мають різний правовий характер.
17. Сучасній економіці притаманна імперативна форма організації національних грошових систем. Однак, існують деякі видові відмінності в їх будові. Основною ознакою сучасної імперативної форми грошової системи є законодавчо оформлена жорстка централізація емісії грошових знаків, яка в сучасних умовах покладається на центральні банки держав. Чинна національна грошова система України побудована саме на таких засадах.
18. Принципи організації і функціонування грошової системи є її системоутворюючим елементом, що забезпечує властивість цілісності такого явища. Така єдність настійно вимагає прозорості в організації грошової системи країни, систематизації нормативних актів, які регулюють ці питання, а також публічності управлінських рішень і дій які впливають як на систему в цілому, так і на її окремі елементи.
19. Провідна роль в організації і функціонуванні сучасних імперативних грошових систем належить державній монетній регалії, як привласненому державою виключниму праву на створення (випуск у обіг) грошей, а встановлена відповідно до цього права система юридичних норм є особливою правовою формою, яка становить органічну частину фінансово-правового інституту грошового обігу, так зване «Емісійне право». Водночас, відбиттям такого привласненого права є відповідний правовий режим застосування грошей в економічних відносинах, який можна охарактеризувати як офіційну моновалютність, тобто використання в економіці країни виключно випущених державою грошових знаків (офіційної валюти). Діаметрально протилежним правовим режимом застосування грошей в економічних відносинах є полівалютність, коли закон допускає рівноцінне використання багатьох валют, які випускаються в обіг децентралізовано.
20. Централізм в управлінні грошовим обігом визначає певний комплекс застосовуваних державою регулятивних прийомів і засобів, у тому числі і правових, які забезпечують досягнення бажаного для суспільства результату – стабільного механізму товарообміну і розрахунків. Закріплений правовими засобами комплекс інструментів кредитної політики держави змінив у сучасних умовах правовий характер гарантій коштів, які знаходяться на поточних рахунках у банках й інших фінансово-кредитних установах з приватного на публічний. Природа централізованої грошової системи, яка корениться в державній монетній регалії, не може допустити існування не ліцензованих державою форм організації розрахунків і товарообміну, якими, у більшості випадків є сучасні електронні платіжні системи (чи так звані системи електронної комерції).
21. Створення попиту в суспільстві на законні платіжні засоби базується на праві держави стягувати податки, яке разом з її монетною регалією визначає різноспрямовані, але взаємозалежні вектори фінансової діяльності держави, що покликані забезпечити функціонування всього господарського механізму країни. Таким чином, чинниками віднесення до складу грошової системи функціонуючих у країні грошових знаків є: 1) спосіб емісії конкретного виду грошових знаків, і 2) їх державна акцептація. Бюджетно-податкова політика та бюджетне й податкове законодавство є проявом зовнішнього впливу на грошову систему держави, але не відносяться до її елементів. Водночас грошова система є впорядковуючим чинником організації бюджетної і податкової систем. Взаємозв’язки і взаємодії між такими різними системно організованими явищами, як грошова, бюджетна і податкова системи, виявляються і реалізуються в рамках фінансової діяльності держави.
22. Разом із центральним банком грошовий апарат держави утворюють й інші органи, які здійснюють різні функції, зміст і спрямованість яких визначаються соціально-економічною, матеріально-технічною і юридичною складовими механізму грошового обігу. Грошовий апарат є організаційною формою реалізації керуючої підсистеми, яка включає поряд з регуляторними установами й інші елементи. До них можна віднести функції, компетенцію і застосовувані методи роботи державних чи інших уповноважених органів, що регулюють і контролюють грошову систему. Перелік вищевказаних уповноважених органів, їх функції, компетенція, а також можливі методи діяльності відображаються і закріплюються в нормативних актах як правовій формі регулятивно-управлінської діяльності держави у сфері організації і функціонування грошової системи. Сукупність таких правових норм також необхідно розглядати як елемент відповідної керуючої підсистеми.
23. Специфіка правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані з організацією функціонування грошового обігу в Україні має прояв не тільки через створення власної національної валюти й забезпечуючого її введення в обіг емісійного механізму. У цьому контексті істотне значення має організація власної глобальної платіжної системи. Платіжна система не є самодостатнім явищем, оскільки її склад і структура базуються на елементах грошової системи і їх взаємозв’язках, копіюють їх. Серед іншого елементами електронних платіжних систем є режими їх функціонування та технологічні регламенти роботи, які забезпечують інформаційну безпеку платіжних систем, та здійснення заходів з підготовки національної економіки, території, органів державної влади, військового управління, місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період (в період мобілізації або з часу введення воєнного стану).
24. Інформаційні й технологічні можливості, а також правові засади організації й функціонування СЕП НБУ є базою розвитку інших платіжних систем, наприклад, внутрішньої платіжної системи органів Держказначейства України чи внутрішньодержавних небанківських платіжних систем.
25. Платіжна організація є базовимим елементом платіжної системи, оскільки являє собою організатора системи суспільних відносин по здійсненню переказу грошей в межах платіжної системи, залучає до її роботи членів платіжної системи, які разом з нею утворюють апарат платіжної системи і є складовою національної системи органів, що сприяють організації та функціонуванню грошового обігу в Україні. Суспільні відносини, що виникають при проведенні переказу грошей входять до складу платіжної системи тільки у тій своїй частині, які складаються між платіжною організацією та членами платіжної системи, тобто коли вони існують в межах платіжного апарату. Водночас, суспільні відносини, що виникають при проведенні переказу грошей між членами та учасниками платіжної системи не входять до складу платіжної системи, є позасистемними зв’язками. З огляду на це, учасників платіжної системи краще було б визначити як її клієнтів, що більше б відповідало характеристиці статусу таких суб’єктів та їх відношення до платіжної системи.
26. Платіжна територія співпадає з державною територією країни за виключенням зон зі спеціальним митним, податковим та платіжним режимами, що передбачає утворення відносно відособлених платіжних систем, які мають локальний характер, так як не розповсюджують свою діяльність за межі чітко визначеної території. Але, територіальна ознака платіжної системи поступово втрачає свою чітку очерченість у просторі. Хоча банки (чи їх філії) отримують певну територіальну прив’язку до того територіального управління НБУ в якому вони мають кореспондентські рахунки, або здійснюють розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком, але така «прописка» учасників системи електронних платежів НБУ є дещо формальною та умовною через можливості використання засобів сучасних телекомунікацій.
27. Грошові сурогати є приватними грошима, які є платіжними засобами, яким властива обмежена сфера застосування й у своїй більшості (за умови відсутності заборони на їх застосування, як це має місце в Україні), обмежена законна платіжна сила. Застосування таких коштів повинно передбачати механізм співвідношення з існуючими в державі законними платіжними засобами, що зумовлено необхідністю врахування наслідків проведених з їх застосуванням господарських операцій з огляду на фіскальні інтереси держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Агарков М.М. Основы банковского права: Курс лекций. – М.: Госфиниздат, 1929. – 120 с.
2. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 278 с.
3. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
4. Айзенберг И.П. Валютная система СССР. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 268 с.
5. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика: Учеб. пособие для вузов. – М.: Высш. шк., 1991. – 383 с.
6. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник для ВУЗов.– М.: ТЕИС, 1996. – 504 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. – М.:Юрид. лит., 1981. – 360 с.
8. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 2. – М.:Юрид. лит., 1982. – 360 с.
9. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
10. Алисов Е.А. Генезис банковской системы Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 40. – С. 111 – 118.
11. Алисов Е.А. Незаконные денежные операции в теневой экономике Украины // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 48. – С. 87 – 91.
12. Алисов Е.А. Правовое регулирование валютных отношений в Украине. – Харьков: Консум, 1998. – 142 с.
13. Алісов Є.О. Гроші і грошовий обіг: теоретичні засади та стан правового регулювання в Україні. – Харків.: Ксилон. – 326 с.
14. Алісов Є.О. До питання про фінансовий договір // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. - Вип. 14: Правознавство. – Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т, 1997. – С. 203 – 207.
15. Алмазова О.Л., Дубоносов Л.А. Золото и валюта: прошлое и настоящее. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 156 с.
16. Альтшулер А.Б. Международое валютное право. – М.: Международные отношения, 1984. – 256 с.
17. Альтшулер А.Б. Правовые проблемы валютно-финансовых отношений в условиях социалистической экономической интеграции. Автореф. …доктора юрид. наук. – М.: Всесоюзный НИИ советского законодательства, 1975. – 38 с.
18. Амели Т., Асхауэр Г., Динерс Р.-К. и др. Введение в банковское дело // Учеб. пособие. – М.: ИПФ «Мир и культура», 1997. – 627 с.
19. Англо-русский словарь: Ок. 36 000 слов / Сост. Аракин В.Д., Выгодская З.С., Ильина Н.Н. – 11-е изд., испр. и доп. – М.: Рус. яз., 1980. – 808 с.
20. Андрес Э. Основы теории денег социалистического общества. – М.: Мысль, 1975. – 287 с.
21. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения / Пер. со словенск. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1998. – 467 с.
22. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. - Т. 4 / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А.И. Доватура. – М.: Мысль, 1983. – 830 с.
23. Атлас З., Диманштейн Н., Козлов Г. и др. Деньги и кредит. - Ч. 1: Деньги при капитализме / Под ред. Г. Козлова. – М.: Партиздат, 1933. – 336 с.
24. Атлас З.В. Деньги и кредит (при капитализме и в СССР). – М - Л.: Госиздат, 1930. – 459 с.
25. Атлас З.В. Социалистическая денежная система. – М: Финансы, 1969. – 384 с.
26. Ашмарина Е.М. Финансовая деятельность современного государства // Государство и право. – 2004. – № 3. – С. 85 – 90.
27. Байройтер У., Вайсенбургер У., Вахненко Т. та ін. Зрушення до ринкової економіки. Реформи в Україні: погляд зсередини / За ред. Л. Гоффманна і А. Зіденберга; Вступ. слово Г. Рексродта, В. Гуреєва; Перекл. Г.М. Скрипка. – К.: Фенікс, 1997. – 287 с.
28. Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 328 с.
29. Банківське право України: Навч. посібник / Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л. та ін. / За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – 384 с.
30. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 428 с.
31. Баранов В.М., Поленина С.В. Система права, система законодательства и правовая система: Лекция. – Н. Новгород: Нижегородский юрид. инст-т МВД РФ, 1999. – 46 с.
32. Барац С.М. Курс вексельного права в связи с учением о векселях и вексельных операциях. – Спб.: Тип. Тов-ва «Общественная польза», 1893. – 778 + V с.
33. Барковский Н.Д. Проблемы кредита и денежного оборота в условиях развитого социализма. – М.: Финансы, 1976. – 215 с.
34. Белов В.А. Банковское право России: теория, законодательство, практика: Юридические очерки. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 2000. – 395 с.
35. Белошапко Ю.Н. Правонарушение и ответственность в финансовом праве // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 54 – 62.
36. Бендиксен Ф. Деньги. – Петербург: Право, 1923. – 63 с.
37. Беренсон Б.Ф., Боссобр Н.В., Бубнов И.Т. и др. Банковское дело / Под общ. ред. Ф.К. Радецкого. – М.: Финиздат, 1928. – 319 с.
38. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И. Даниленко / Пер. с фр. – М.: NOTA BENE, 2000. – 576 с.
39. Берлин И.С. Теория финансов: Учеб. пособие. – М.: Изд-во Приор, 2000. – 256 с.
40. Библиотека экономической мысли: Меркантилизм / Под ред. и со вступ. стат. И.С. Плотникова. – Л.: ОГИЗ-Соцэкгиз, 1935. – 340 с.
41. Білоус О., Калініченко В., Нестеренко Г. та ін. Система платежів по телефону «Телебанк-24» // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 3 (61). – С. 52, 53.
42. Близнец В.Ф., Кравцова Г.И., Малая В.И. Словарь - справочник банковских терминов. – Минск: Беларусь, 1989. – 191 с.
43. Болотский Б.С., Гильмутдинов А.Р., Ларичев В.Д. и др. Фальшивые деньги (фальшивомонетничество) / Под ред. В.Д. Ларичева. – М.: Экзамен, 2002. – 384 с.
44. Большая советская энциклопедия. В 30-ти т. - Т. 8 // Гл. ред. Прохоров А.М. Изд - е 3 - е. – М.: Советск. энциклопедия, 1972. – 592 с.
45. Большая советская энциклопедия. - Т. 56: Украинцев – Фаянс // Гл. ред. О.Ю. Шмидт. – М.: ОГИЗ РСФСР, ГИ Советск. энциклопедия, 1936. – 719 с.
46. Большая энциклопедия // Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания. - Т.8: Гюгсъ – Духовенство / Под ред. С.Н. Южакова. - 4-е изд. со стереотип. – Спб.: Типо-литограф. Просвещение, 1904. – 794 с.
47. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 1999. – 895 с.
48. Бортник М.Ю. Денежное обращение и кредит капиталистических стран: Учеб. пособие для эконом. вузов и фак. – М.: Финансы, 1967. – 224 с.
49. Бражников Г.Н. Уголовная ответственность за нарушение правил о валютных операциях: Дисс. ...канд. юрид. наук. – Харьков: ХЮрИ, 1982. – 188 с.
50. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV – XVIII вв. - Т. 1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. – М.: Прогресс, 1986. – 622 с.
51. Бро