ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ) адміністративне право і процес; фінансове

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………...
ВСТУП …………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ В УКРАЇНІ …….
1.1. Корупція як об’єкт впливу правоохоронної системи України…
1.2. Поняття та особливості взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні……………………………………………….
1.3. Види, форми та принципи взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією…………………………………………………………..
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ…………………………………………………….
2.1. Особливості правового статусу суб’єктів боротьби з корупцією…………………………………………………………..
2.2. Розмежування компетенції правоохоронних органів у галузі боротьби з корупцією………..……………………………………
РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ ……………………………………………………
3.1. Проблеми створення моделі організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні…………………………………..
3.2. Організація взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами боротьби з корупцією………………………………..
3.3. Удосконалення механізмів міжнародної взаємодії у сфері боротьби з корупцією……………………………………………..
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова України як сучасної європейської країни спрямована на створення демократичного суспільства, здатного забезпечити кожному громадянинові розвиток його здібностей і задоволення його життєвих потреб, супроводжується рядом негативних явищ, що створюють реальну загрозу функціонування державного механізму. Серед деструктивних явищ, які потребують комплексної протидії з боку суспільства, значне місце посідає корупція. Виникнувши на тлі дисфункції влади, вона безжалісно руйнує демократичні засади побудови суспільства, перероджує державний апарат, порушує принцип рівності громадян та юридичних осіб перед законом, каталізує організовану злочинність та завдає нищівного удару по інтеграційним процесам у світі.
Незважаючи на активізацію діяльності правоохоронних органів України щодо протидії корупційній експансії, темпів її зростання зупинити не вдалося. Наслідком такого становища стало сприйняття у світі України як корумпованої держави з несприятливим інвестиційним кліматом, проникнення корупції у більшість відносин між населенням і владою, породження глибокої недовіри громадян до спроможності держави забезпечити гарантовані Конституцією права і свободи людини.
Саме тому керівництвом нашої держави підвищення тиску на корупцію з боку усього суспільства, активізацію загальнодержавної антикорупційної політики визнано важливими аспектами забезпечення національної безпеки України, а боротьбу з корупцією – пріоритетним напрямом діяльності правоохоронних органів.
Така ситуація примушує підвищувати ефективність спільних зусиль правоохоронних та інших державних органів щодо протидії корупції, своєчасно виявляти негативні тенденції у соціально-економічній обстановці, сприяти усуненню причин та умов корупції, налагоджувати дійовий обмін інформацією, здійснювати профілактику корупційних правопорушень у відповідних сферах державного життя. Аналіз стану боротьби з корупційними правопорушеннями, а також результати соціологічних досліджень щодо питань взаємодії у цій сфері свідчать про наявність значної кількості прогалин як у нормативному регулюванні спільної діяльності суб’єктів боротьби з корупцією, так і у практичному її здійсненні.
Враховуючи багатоаспектний характер взаємодії у галузі протидії корупції та її значення для мінімізації впливу цього явища на суспільні процеси, вказана проблема є однією з найскладніших та найактуальніших для діяльності суб’єктів боротьби з корупцією.
Вивченню питань взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з правопорушеннями та злочинами приділялась увага у працях Р.Г. Аксьонова, А.А. Глієвого, Д.В. Гребельского, І.М. Гуткіна, К.К. Єрмакова, А.В. Загорного, Г.Г. Зуйкова, В.М. Плішкіна, В.М. Капнуліна, В.К. Колпакова, В.О. Малюткіна, Ю.В. Наумкина, О.В.Негодченка, В.Ф. Статкуса, Г.А. Туманова, В.О. Шамрая, В.М. Шванкова та ін. Ними досліджувалися теоретичні та практичні питання організації взаємодії як в цілому (організація як функція управління, взаємодія як різновид управлінської діяльності), так і окремих її різновидів (організація взаємодії галузевих служб органів внутрішніх справ, взаємодія з громадськими організаціями тощо).
Підґрунтям для подальшого дослідження проблем взаємодії у галузі боротьби з корупцією є праці таких вчених, як Л.І.Аркуша, О.М. Бандурка, І.І. Басецький, В.Т. Білоус, В.Л. Грохольский, О.Ф. Долженков, О.О. Дульский, В.В. Дурдинець, С.М. Іншаков, О.Г. Кальман, М.І. Камлик, І.П. Козаченко, В.М. Корнієнко, Я.Ю. Кондратьєв, Ю.Ф. Кравченко, О.В. Кузьменко, О.Н. Литвак, В.В. Лунєєв, Є.І. Макаренко, М.І. Мельник, М.О. Потебенько, О.Я. Прохоренко, І.В. Пшеничний, О.П. Рябченко, І.В. Сервецький, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, І.Р. Шинкаренко та ін.
У той же час спеціальні комплексні дослідження щодо сутності взаємодії у галузі боротьби з корупцією відсутні. Недостатньо вивченими залишаються також і питання щодо розмежування компетенції суб’єктів боротьби з корупцією, визначення напрямів, форм та принципів взаємодії у цій галузі, формування моделі взаємодії правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з корупцією, особливостей співробітництва національних суб'єктів боротьби з корупцією та антикорупційних структур інших держав.
Наведене не лише обумовило вибір теми дослідження, а й свідчить про її актуальність як для теоретичного аналізу організаційно-правових засад взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією, так і для визначення нових концептуальних підходів щодо її розвитку та удосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Дослідження підготовлене на виконання положень Розділів ІV та V Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. (затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 р.), п. 21 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. та п. 2.1. наказу МВС України № 1082 від 20 вересня 2004 р. “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ України”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією і розробці науково-обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення організації цієї взаємодії.
Для досягнення визначеної мети були поставлені та вирішувалися такі основні задачі: 1) дати характеристику корупції як об’єкта впливу правоохоронної системи України; 2) дослідити зміст взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією та подати авторське визначення цієї категорії; 3) визначити сутність та класифікувати види, форми і принципи взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією; 4) розробити науково - обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією; 5) дослідити повноваження суб’єктів боротьби з корупцією і розробити пропозиції щодо усунення існуючих прогалин у визначенні та розмежуванні їх компетенції у цій сфері; 6) визначити місце і роль органів внутрішніх справ України серед суб’єктів боротьби з корупцією та в організації взаємодії у цій сфері; 7) проаналізувати позитивний іноземний досвід організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією та розробити рекомендації щодо його впровадження в діяльність вітчизняних суб’єктів боротьби з корупцію; 8) розробити модель взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією на національному та міжнародному рівнях; 9) виявити чинники підвищення ефективності взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із взаємодією правоохоронних органів України у галузі боротьби з корупцією.
Предмет дослідження – теоретичні та прикладні організаційно-правові проблеми взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та задач, з урахуванням його об’єкту та предмета.
Методологічною основою дисертації є сучасна теорія наукового пізнання, що охоплює комплекс теоретичних методів. Зокрема, використовувалися загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, спеціальні теоретичні та емпіричні методи дослідження. Так, застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило сформулювати уяву про сутність, зміст, форми та принципи взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією як багатоаспектного та системного явища (підрозділи 1.2,1.3). Аналіз стану корупції в Україні та взаємозв’язку корупції з організованою злочинністю сприяв виявленню недоліків антикорупційного законодавства та обґрунтуванню потреби у взаємодії правоохоронних органів щодо боротьби з цими явищами (підрозділ 1.1). Догматичний метод дозволив провести аналіз норм чинного антикорупційного законодавства, що сприяло виявленню прогалин та дозволило сформулювати пропозиції щодо його удосконалення (Розділ 1 та 2). Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі порівняння нормативно-правових актів і практики їх використання у діяльності суб’єктів боротьби з корупцією як в Україні, так і за кордоном, що дозволило внести відповідні пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує взаємодію у цій галузі (підрозділи 1.3,2.1; Розділ 3). За допомогою статистичного методу проводилася обробка і аналіз даних про стан взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією (Розділи 2 та 3). Метод анкетування застосовувався при вивченні думок більше ніж 540 державних службовців та працівників правоохоронних органів щодо стану боротьби з корупцією та ефективності взаємодії у цій сфері (Розділи 2 та 3).

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена поставленими задачами та засобами їх розв’язання і полягає в тому, що дана робота є одним із перших в Україні комплексних, системних досліджень взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією. Зокрема, у дисертації вперше:
 сформульовано з позицій системного підходу авторське визначення поняття “взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією”, розкрито її зміст, а також форми та принципи;
 встановлено, що сучасний стан взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією не відповідає вимогам практики боротьби з цим явищем;
 доведено, що вирішення організаційно-правових проблем взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією дозволить мінімізувати вплив корупції на суспільні відносини у нашій державі;
 встановлені ознаки, яким повинна відповідати сучасна модель організації взаємодії в Україні;
 визначено зміст та структуру спільної інструкції МВС України, СБУ, податкової міліції, Військової служби охорони правопорядку в ЗС України, Генеральної прокуратури України, якою можуть регламентуватися питання їх компетенції та взаємодії у галузі боротьби з корупцією;
 доведено, що провідне місце в організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією займають органи внутрішніх справ України;
удосконалено:
 дефініцію корупції як об’єкта впливу правоохоронної системи України;
 понятійний апарат, що стосується наукового пізнання проблеми, яка досліджується;
 критерії розмежування компетенції суб’єктів боротьби з корупцією;
додатково обґрунтовано доцільність створення в Україні самостійного органу для боротьби з корупцією;
дістали подальшого розвитку:
 напрями використання досвіду зарубіжних країн щодо боротьби з корупцією в діяльності правоохоронних органів України;
 дослідження форм та механізмів міжнародного співробітництва у галузі боротьби з транснаціональними проявами корупції та організованої злочинності;
сформульовані пропозиції щодо удосконалення Законів України “Про боротьбу з корупцією”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, Кримінально-процесуального кодексу України, а також деяких законопроектів та відомчих нормативно-правових актів. Зокрема, відстоюється позиція про необхідність уточнення переліку підрозділів органів,
які зобов’язані вести боротьбу з корупцією, закріплення у нормативно-правових актах критеріїв розмежування компетенції між ними, конкретизації виду корупційних дій, які підпадають під статистичний облік.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
а) в галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації є внеском до основ подальшого опрацювання проблем боротьби з корупцією;
б) в правотворчості – пропозиції, визначені в дисертації, спрямовані на удосконалення антикорупційного законодавства України. Висновки дисертації можуть бути використані при вдосконаленні Законів України “Про боротьбу з корупцією”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.
в) у правозастосовчій діяльності – запропоновані автором рекомендації використовуються для поліпшення організації діяльності щодо взаємодії підрозділів УМВС України в Дніпропетровській області (Акт впровадження результатів наукового дослідження в діяльність УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області від 3 листопада 2004 р. та Штабу УМВС України в Дніпропетровській області від 11 листопада 2004 р.); удосконалення посадових інструкцій осіб, відповідальних за взаємодію у цій галузі; підвищення ефективності спільних заходів правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією;
г) в навчальному процесі – положення та висновки дисертації були включені у програми та методичні матеріали з дисциплін “Організація та сучасні проблеми боротьби з організованою злочинністю та корупцією”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративне право”, що викладаються в Юридичній академії МВС України (Акт впровадження результатів наукового дослідження в навчальний процес ЮА МВС України від 27 вересня2004 р.). Є можливість їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, в практичних заняттях ад’юнктів, курсантів та слухачів факультетів системи вищих навчальних закладів МВС України, які готують фахівців для підрозділів карного розшуку та боротьби з організованою злочинністю
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру, що містяться у дослідженні, були обговорені на засіданнях кафедр адміністративного права Юридичної академії МВС та Національної академії внутрішніх справ України, а також оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Протидія злочинності у сфері підприємницької діяльності” (Донецьк, лютий 2000р.), “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, 20-22 червня 2000р.), “Реформа адміністративного права в Україні” (Суми, грудень 2000р.), “Україна між минулим і майбутнім” (Івано-Франківськ,12-13 квітня 2001р.), “Оперативно-розшукова діяльність як основа підвищення боротьби з організованою злочинністю і корупцією, забезпечення безпеки професіональної діяльності працівників органів внутрішніх справ у сучасних умовах” (Львів, 2001р.), “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального законодавства” (Запоріжжя,14-15 травня 2002р.), “Удосконалення роботи з кадрами підрозділів кримінальної міліції” (Київ, 28-29 березня 2003р).
За результатами дослідження були підготовлені дві наукові роботи: “Взаємодія національних суб‘єктів боротьби з корупцією” та “Моделі організації взаємодії суб‘єктів боротьби з корупцією”, що отримали Малі гранти відповідно на п’ятому (2001р.) та дев’ятому (2003р.) конкурсах, оголошених Харківським Центром по вивченню організованої злочинності.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації опубліковані у семи наукових статтях, шість з яких – у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, двох наукових роботах та одному навчальному посібнику.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульована мета і задачі визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них 188 сторінок основного тексту. Список використаних джерел становить 296 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретико-правових і організаційних засад взаємодії правоохоронних органів України у цьому напряму та наданні науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення її ефективності.
Основним результатом дослідження є комплексний аналіз взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні як одного з основних засобів підвищення ефективності протидії корупції.
В ході дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети:
1. Встановлено, що подолання корупції виступає як одна з основних задач системи державних органів нашої держави, серед яких правоохоронні органи у боротьбі з цим явищем займають головне і відповідальне місце.
На підставі проведеного нами аналізу нормативно-правових актів, наукових публікацій, даних офіційної статистики та узагальнення результатів власного соціологічного дослідження нами визначено, що корупція як об’єкт впливу правоохоронної системи України являє собою сукупність різних за свої характером, але єдиних за своєю сутністю правопорушень, у першу чергу, злочинів, проступків та дисциплінарних деліктів, що у сукупності створюють загрозу національній безпеці держави, порушують основні права і свободи особи, і які, згідно з чинним законодавством, самостійно або спільно зобов’язані попереджувати, виявляти та припиняти правоохоронні органи України.
2. Проведений нами аналіз чинного законодавства дозволив виявити ряд теоретико-правових та організаційних проблем, вирішення яких пропонується здійснити шляхом вироблення моделі організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.
Нами зазначено, що категорія “взаємодія” стосовно боротьби з правопорушеннями досліджується як адміністративно-правовою науковою, так і кримінально-процесуальною, криміналістичною, оперативно-розшуковою тощо. Однак, її основний зміст визначається, виходячи з позицій вироблених, саме наукою управління, і лише конкретизується стосовно специфіки кожного із вказаних різновидів діяльності.
3. На наш погляд, взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією характеризується наявністю різноманітних зв’язків, дослідження яких дозволить глибше зрозуміти сутність цього явища. Зазначені зв’язки в системі суб’єктів боротьби з корупцією взаємопов'язані і взаємообумовлені, їх поділ і відокремлення можливі тільки теоретично. Це обумовлює і взаємозалежність всіх видів взаємодії цих органів при реалізації ними своїх функцій. Зв’язки, що визначають сутність взаємодії правоохоронних органів у галузі боротьби з корупцією, мають своє зовнішнє оформлення та повинні базуватися на єдиних принципах.
Впровадження результатів дослідження видів, форм та принципів взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією пропонується здійснювати шляхом їх визначення як базових при розробці загальнодержавних антикорупційних програм, законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, плануванні спільних заходів щодо боротьби з корупцією, здійсненні контролю та нагляду за цим напрямом правоохоронної діяльності, розробці навчальних матеріалів для підготовки персоналу підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією тощо.
4. Залучення до боротьби з корупцією значної кількості правоохоронних органів вимагає чіткого розподілу між ними повноважень щодо забезпечення реалізації покладених на них спільних та індивідуальних завдань. При цьому вказано, що невизначеність у встановленні кола прав та обов’язків певного учасника антикорупційної діяльності тягне за собою дублювання та паралелізм у роботі правоохоронних органів, призводить до розпорошення наявних у них сил та засобів, негативної конкуренції, яка заважає об’єднанню їхніх зусиль у протидії корупції.
Беручи до уваги досвід інших країн, ґрунтуючись на рекомендаціях відомчих актів, результатах діяльності суб'єктів боротьби з корупцією, критеріях розмежування їх повноважень, нами визначено приблизний обсяг компетенції цих органів.
5. З метою закріплення компетенції суб’єктів боротьби з корупцією та підвищення ефективності їх взаємодії нами пропонується удосконалити ряд нормативно-правових актів, які регламентують антикорупційну діяльність. Зокрема, доповнити:
1) Закон України “Про боротьбу з корупцією”: а) положеннями про те, що підрозділи Служби безпеки України повинні складати протоколи лише про корупційні правопорушення, що вчинені державними службовцями, які займають важливе та особливо важливе становище, а також суддями, прокурорами, заступниками керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць; б) передбачити право працівників інших підрозділів органів, які ведуть боротьбу з корупцією, брати участь у зібранні матеріалів про корупційні правопорушення за дорученнями цих органів; в) у ст. 4 подати перелік підрозділів МВС України, податкової міліції, СБУ, Військової служби правопорядку в ЗС України, які ведуть боротьбу з корупцією.
2) Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”: а) змінити його назву, додавши після слова “злочинністю” словосполучення “ та пов’язаними з нею корупційними правопорушеннями”; б) уточнити назву спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, додавши до неї словосполучення “і корупцією”; в) закріпити сфери діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, а саме визначити, що відповідні підрозділи СБУ України ведуть боротьбу з організованими злочинними формуваннями, які завдають суттєвої шкоди національним інтересам нашої держави, або мають регіональні чи міжнародні зв’язки; боротьба з рештою злочинних угрупувань здійснюється спеціальними підрозділами МВС України.
3) Кримінально-процесуальний кодекс України: а) нормами, які б регламентували порядок проведення слідчих дій на території інших держав та за участю представників інших країн на території України; б) кримінально-процесуальними повноваженнями Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України щодо надання ним доручень органам дізнання на проведення перевірок інформації про факти корупційних правопорушень.
4) Проект Закону України “Про статистику злочинності та корупції”: а) передбачити критерії віднесення тих чи інших злочинів до статистичної категорії “корупційні злочини” шляхом закріплення в урядових нормативно-правових актах переліку злочинів, які є корупційними. При цьому вважати корупційним злочином будь-яке діяння, передбачене Кримінальним кодексом України, що вчинюється державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування або іншою особою, уповноваженою на виконання функцій держави, шляхом неправомірного використання наданих їм влади або повноважень, скоєного з корисливих мотивів або іншої заінтересованості.
5) Постанову Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1999 р. № 1785 “Про подання органами виконавчої влади звітів про виконання вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією” положеннями щодо подання інформації про виявлення корупційних проявів: а) у результаті спільних заходів суб’єктів боротьби з корупцією; б) за матеріалами інших правоохоронних та контролюючих органів; в) за участю представників громадськості.
6) Відомчі нормативно-правові акти, які встановлюють критерії оцінки діяльності суб’єктів боротьби з корупцією: а) нормами про те, що основою оцінки їх роботи є результати, одержані безпосередньо у визначеній сфері їх діяльності, а також внаслідок спільних дій.
Крім цього, на наш погляд, з метою нормативного врегулювання діяльності суб’єктів боротьби з корупцією нами запропоновано розробити міжвідомчу “Інструкцію про взаємодію та розмежування повноважень правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією” та визначено її зміст.
6. Нами обґрунтовується, що організація взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією є різновидом управлінської діяльності, спрямованої на прийняття рішення про необхідність такої взаємодії та забезпечення його практичної реалізації, з метою виконання поставлених перед ними завдань у галузі боротьби з корупцією.
При цьому сутність організація взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією полягає, по-перше, у встановлені певного режиму такої взаємодії, по-друге, підтримання цього режиму у заданому стані і, по-третє, постійного його удосконалення з метою підвищення ефективності безпосередньої антикорупційної діяльності.
7. Здійснене нами дослідження іноземного досвіду організації боротьби з корупцією дозволило виділити у якості основних централізовану та децентралізовану (напівцентралізовану) моделі організації взаємодії у цій сфері. Порівняння існуючої моделі організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією з відповідним досвідом інших країн свідчить про існування в Україні її напівцентралізованого різновиду. За умов децентралізації у боротьбі з корупцією постає питання про визначення головного суб’єкта, на якого покладаються обов’язки щодо організації взаємодії у цій галузі. Враховуючи запропоновані нами критерії та ґрунтуючись на статистичних даних, які відображають результати діяльності правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією, доведено, що таким суб’єктом є органи внутрішніх справ України.
Ми вважаємо, що перехід України до централізованої моделі організації боротьби з корупцією, яка є на силовому етапі вирішення проблем протидії корупції найбільш ефективною, можливий за рахунок створення самостійної структури, функціонально призначеної для виявлення, розкриття та розслідування фактів корупції, в тому числі й у вищих ешелонах влади.
Також, з метою підвищення ефективності взаємодії у зазначеній галузі, ми пропонуємо визначити не право, а обов’язок введення у центральних органах виконавчої влади посад помічників керівників з питань взаємодії в боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. З метою підвищення статусу помічників і рівня відповідальності їх призначення та звільнення повинно здійснюватися рішенням Президента України за поданням Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та узгодженням з Міністром внутрішніх справ України або Головою СБУ, або інших суб’єктів боротьби з корупцією в залежності від сфери повноважень того чи іншого міністерства або відомства.
8. Удосконалення організації взаємодії ОВС з іншими суб’єктами боротьби з корупцією, на наш погляд, можна досягнути за рахунок налагодження ефективного інформаційного забезпечення взаємодії, відпрацювання найбільш вірогідних схем співробітництва у галузі боротьби з корупцією, нормативного урегулювання форм, методів взаємодії, повноважень кожного з її учасників, а також підвищення ефективності професійної підготовки персоналу підрозділів, які ведуть боротьбу з корупцією.
9. Розвиток міжнародної співпраці країн світу потребує захисту від впливу на ці відносини з боку корупції.
Одним із напрямів боротьби з транснаціональною корупцією є організація міжнародного співробітництва у цій сфері. Об’єктивними чинниками, які зумовлюють потребу в такій міжнародній взаємодії, є: суттєвий рівень загрози цього явища національним та міжнародним інтересам; прагнення організованої злочинності, використовуючи корупційні зв’язки постійно збільшувати кримінальний простір для своєї діяльності; наявність тенденції до уніфікації норм кримінального законодавства різних країн та його формування на спільних категоріях щодо злочинів, які мають транснаціональний характер; приблизно однакові загальні завдання та функції правоохоронних органів різних держав, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю та корупцією; визнання неспроможності вирішувати проблеми протидії транснаціональним злочинам силами та ресурсами однієї держави тощо.
Ми встановили, що за відсутності самостійного міжнародного органу по протидії корупції, значну роль в організації боротьби з транснаціональною корупцією відіграють Інтерпол, Європол та створені на рівні регіонів поліцейські організації, які здійснюють інформаційне та координаційне забезпечення боротьби з корупцією. Тому доречно було б створити загальноєвропейський координаційний центр з протидії транснаціональній корупції.
10. Вивчення національних та міжнародних правових актів, вітчизняних та зарубіжних науково-практичних публікацій дозволили виділити нам найбільш розповсюджені форми взаємодії у галузі боротьби з транснаціональною корупцією. Для підвищення ефективності міжнародного співробітництва України з іншими державами у галузі боротьби з корупцією пропонується комплекс організаційно-правових, інформаційних та методичних заходів.
Однак, виключно удосконаленням взаємодії у галузі боротьби з корупцією стабілізувати ситуацію у цій сфері на довгий термін досить важко. Зупинити зростання впливу цього явища на суспільні відносини можна лише шляхом змін у антикорупційній політиці України, впровадженням системного підходу щодо протидії корупційним проявам, активізацією громадськості, оновленням ставлення нації до самого існування корупції та можливості її подолання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кучма Л.Д. Виступ на Всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією та захисту прав людини 29 січня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 31 січня.
2. Кучма Л.Д. Виступ на урочистому зібранні, присвяченому 12-й річниці Незалежності України 23 червня 2003 року // Урядовий кур'єр. – 2003. – 27 серпня.
3. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №34. – Ст.266.
4. Лунеев В.В. Коррупция, учтённая и фактическая // Государство и право. – 1996. – № 8. – С.32-37.
5. Про подання органами виконавчої влади звітів про виконання вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією”: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1999 року № 1785 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 6. – Ст.208.
6. Методичні рекомендації зі складання статистичної звітності 1-“ОЗ”. – МВС України, Київ, 1994. – 8 с.
7. Романов Б.В. Протидія корупційним проявам – нагальна потреба сьогодення // Проблеми боротьби з організованою злочинністю і корупцією. – 2003. – №7. – С.34-42.
8. Мельник М.І., Постульга В. ЗМІ і влада в Україні: як подолати корупцію // Національна безпека і оборона . – 2001. – № 1. – С. 84-88.
9. Качковський Л. Хабарництво – невід’ємна ознака економіки // Вечірній Київ. – 2000. – 24 жовтня.
10. Почти половина граждан Украины дают взятки // Факты. – 2003. – 18 января. – С.4.
11. Клепачевський Д. Хто на світі найдорожчий ? //Контракти. – 2004. – №18. – 3 травня.
12. Сагула Т. По данным социологов, около 30 процентов жителей Украины хоть раз в жизни давали взятку // Факты. – 2000. – 16 августа.
13. Гуревич А. Явление коррупции народу // Зеркало недели. – 1997. – 1-6 ноября.
14. Голик Ю. Мир и преступность: противостояние усиливается // Российская Федерация сегодня. – 2000. – №12. – С.27.
15. Шакун В.І. Влада і злочинність. – К.: “Пам’ять століть”, 1997. – 226 с.
16. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України: схвалена Європейською Радою 11 грудня 1999 року // www.clc.org.ua. – 2004.05.16.
17. Рейтинговое агентство “Moody`s Investors Service” снизило кредитный рейтинг Украины … //Московский комсомолец. – 2000. – 20-27 января.
18. Довідка про індекс сприйняття корупції в різних країнах світу за 2003 р. // Коаліція проти корупції. – Transparency International Secretariat., Germany, 2004. – 123 с.
19. Десять вопросов профессора В.В. Лунеева и ответы на них депутата Государственной Думы, Председателя Комиссии Государственной Думы по борьбе с коррупцией Н.Д. Ковалёва // Организованная преступность, терроризм и коррупция: Криминологический ежеквартальный альманах. – Вып.1. – М.: Юристъ, 2003. – 159 с.
20. Зеленецкий В., Кальман О. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею // Право України. – 2001. – №4. – С. 13-17.
21. Кучма Л. Із злочинністю треба боротися нещадно і системно // Урядовий кур’єр. – 2000. – №187. – 12 жовтня. – С. 2-4.
22. Васильєв Г. Настав час зважених оцінок і рішучих дій // Голос України. – 2002. – №131 (2882). – 23 липня. – С.1,2.
23. Смирнов Ю.О. Треба зміцнити систему протидії організованій злочинності // Голос України. – 2002. – №235-236 (2986-2987). – 12 грудня. – С.7.
24. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 215. – 18 листопада. – С.3-6.
25. Кучма Л.Д. Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 2002. – №100. – 4 червня. – С. 5-12.
26. Литвин В. Тест на життєздатність України // Урядовий кур’єр. – 2002. – №10. – 17 січня. – С. 4-6.
27. Яременко Н. Ми серед світових лідерів. За корумпованістю. // Голос України. – 2002. – №157(2908). – 30 серпня. – С.2.
28. Азаров М. Корупція в Україні: специфічні риси та шляхи подолання //http://www.acf.kiev.ua/Files/Ukr_part/Events_u/Evn_0001.htm. – 2004.04.12.
29. Про заходи дальшого зміцнення правопорядку охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України № 143 від 18 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 331.
30. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи в правоохоронних органах: Розпорядження Президента України № 53/2002р. від 26 березня 2002 року // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 66. – 6 квітня.
31. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України № 84/2003 від 6 лютого 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 228.
32. Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції: Указ Президента України №175/2004 від 8 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 6. – Ст. 307.
33. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
34. Колодкин Л.М. Коррупция и деонтологические меры борьбы с продажностью (“Бусидо” в Японии) // Коррупция в России: Состояние и проблемы / Мат. научн.-практ. конференц. (26-27 марта 1996 г.). М.: Московский институт МВД России, 1996. – С.96-98.
35. Омельченко С. Корупція з точки зору різних культур світу //Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С.54-56.
36. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов, под ред. Шведовой Н.Ю. – 23-е изд., испр. – М.: Русский язык, 1990. – 917 с.
37. Wewer G. Politische Korruption // Politic-Lexicon. / Hsrg. von E. Holtmann unter Mitarbeit von Heinz Ulrich Brinkmann und Heinrich Pehle. Zweite, uberarbeitete und erweiterte Auflage. Munchen; Wein: R. Oldenbourg Verlag, 1994.
38. Friedrich C.J. The Pathology of Politics: Violence, Betrayal, Corruption, Secrecy, and Propaganda. N. Y.: Harper & Row, 1972. S. 482.
39. Simon D., Eitzen D. Elite Deviance. 3rd ed. Boston etc.: Allyn and Bacon, 1990.p. XII, S.9-10.
40. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними. – Одесса: Латстар, 2001. – 530c.
41. Abueva J.V. The Contribution of Nepotism, Spoils and Graft to Political Development // East-West Center Review. 1966.
42. Bayley D.H. The Effects of Corruption in a Developing Nation // Western Political Quarterly. – 1966. – Vol. 19.
43. Leff N.H. Economic Development through Bureaucratic Corruption // American Behavioral Scientist. – 1964. – Vol. 8.
44. Leyes C. What is the Problem About Corruption? // Journal of Modern African Studies. – 1965. – Vol. 3.
45. Rose-Ackerman S. Corruption: A Study in Political Economy. N. Y.: Academic Press, 1978.
46. Олсон М. Возвышение и упадок народов: Экономический рост, стагфляция, социальный склероз. Учеб. Пособие /Пер. с англ. В.Бусыгина. – Новосибирск: Экор,1998. – 432 с.
47. Политическая энциклопедия: В 2-х т. – М.: Мысль, 1999. – Т.1: А-М. – 751 с.
48. Комиссаров В. С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией //Вестник Московского университета. – Серия 11. – Право. – 1993. – № 1. – С. 25-31.
49. Борзенков Г. Н. Уголовно-правовые меры борьбы с коррупцией. // Вестник Московского университета. – Серия 11. – Право. – 1993. – № 11– c. 29-30.
50. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. 2-е изд., перераб. и доп. – 2002. – 848 c.
51. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти протидії корупції: Автореф. дис… д-ра юрид. наук. – К, 2002. – 41 с.
52. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, ознаки, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
53. Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2001. – 15 с.
54. Рябченко О.П. Правове регулювання відповідальності за корупційні правопорушення // Науковий вісник Харківського університету внутрішніх справ. – 2000. №2.– С.28-31.
55. Долженков О.Ф. Інфраструктура організованої економічної злочинності. – Одеса: НДРВВ ОЮІ – НУВС, 2002. – 254 с.
56. Волженкин Б.В. Коррупция. СПб.: С.-Петерб. юрид. ин-т Генер. Прокуратуры Рос. Федерации, 1998. – 350 с.
57. Панов Н.И., Герасина Л.Н. “Социальная мимикрия” коррупции: политико-правовой дискурс // Право и Политика. – 2000.– № 8.– С.65-69.
58. О борьбе с коррупцией: Закон Российской Федерации: Принят Государственной Думой 14 ноября 1997 года. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І.Камлик та інш. – К.: Школяр, 1999. – С.346-365.
59. Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією: Закон Республіки Білорусь. Прийнятий 3 червня 1997 року Палатою представників. Ухвалений Радою Республіки 10 червня 1997 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І.Камлик та інш. – К.: Школяр, 1999. – С.443-478.
60. О борьбе с коррупцией и протекционизмом : Закон Республики Молдова от 27 июня 1996 года // Мониторул Офичиал ал Р.Молдова. – 1996. – N 56. – 22 июля.
61. О борьбе с коррупцией: Закон Республики Казахстан //Ведомости парламента Республики Казахстан. – 1998. – 2 июля. – № 15. – Ст.209.
62. Кон¬цепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Указ Президента України від 24 квітня 1998 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упоряд.: М.І.Камлик та інш. – К.: Школяр, 1999. – С.443-478.
63. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / Автори і упорядники: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2000. – 511с.
64. Заброда Д.Г. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язанні з корупцією: Навчальний посібник. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2003. –100 с.
65. Заброда Д.Г. Види адміністративно-караних корупційних правопорушень // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2003. – №2. – С.191-199.
66. Заброда Д.Г. Загальна характеристика адміністративно-караних корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. – №1. – С. 77-85.
67. Редька А. Деякі питання практики застосування Закону України “Про боротьбу з корупцією” //Коментар судової практики в криміналь¬них та адміністративних справах – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.153-174.
68. Колпаков В.К. Кваліфікаційні ознаки корупційних проступків // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2003. – №3. – С.80-86.
69. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України: Указ Президента України №402/2003 від 13 травня 2003 року (в редакції Указу № 362/2004 від 24 березня 2004 року) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 20. – Ст. 887.
70. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №27. – Ст.382.
71. Про Національне бюро розслідувань України: Указ Президента України від 24 квітня 1997 року № 371/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – №17. – Ст.621.
72. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Національне бюро розслідувань України”: Проект Закону України реєстр. № 2266-1 від 26 листопада 1998 року.
73. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25-26.
74. Багрий-Шахматов Л.В. Перспективы борьбы с коррупцией и организованной преступностью // www.stopcorruption.ru./index.php.?id.2004.10.04.
75. Заброда Д.Г. Запобігання корупційним проявам у сфері підприємницької діяльності // Вісник Донецького інституту внутрішніх справ. – 2000. – №1. – С.35-37.
76. Мельник М.І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державної влади. – К.: Основа,1999. – 21 с.
77. Independent Commission Against Corruption Report //www.icac.nsw.gov.au/index.htm. – 2004.05.14.
78. Мария Гонсалес де Асис. Формирование коалиций для борьбы с коррупцией: изд-во Института Всемирного банка реконструкции и развития, 2000. – 50 с.
79. Костюк А. Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема //www.ugcc.org.ua/ukr/sobor/eparchial/lviv/kostiuk. – 2003.04.04.
80. Кубенко О.Б. Корупція і шляхи її подолання. У зб.: Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник / За редакцією – А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – Київ, 2001, Том 22., 730 с. – С. 78-87.
81. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К., Юрінком Інтер, 2004. – 276 с.
82. Экономическая безопасность Российской Федерации: Учебник для вузов. Ч.1. / Под общ. Ред. С.В. Степашина. М.; Спб.: Всероссийская государственная налоговая академия; Санкт-Петербургский университет МВД России; Издательство “Лань”, 2001. – 608 с.
83. Кучма Л. Держава не буде донором корумпованих хапуг: виступ Президента України на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю 14 грудня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – №236. – 16 грудня. – С.3-4.
84. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. – М., 1990. – 228 с.
85. Филимонов О.В. Социально-правовой контроль – направление борьбы с коррупцией // Коррупция в России: состояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конф.(26 марта 1996 г.), Москва, 1996. – С.36.
86. Аркуша Л. Коррупция – элемент организованной преступной деятельности // Юридический вестник. – 2000. – №2. – С.118-121.
87. Кальман О. Взаємозв’язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки // Вісник Академії правових наук. – Харків. – 1997. – №4. – С.188-190.
88. Крижанівський А.Ф. Корупція і криміналізація у світлі правової культури: метаморфози і деформація посттоталітарного соціуму // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 3. – С. 13-16.
89. Аркуша Л. І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: Автореф. дис… канд. юрид. наук, Харків, 2002. – 19 с.
90. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованьями в сфере экономической деятельности: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 402 с.
91. Пешко Д.А., Дадалко В.А. Механизм формирования коррупционных связей. – Минск, 1994. – 268 с.
92. Дорошенко А.Д., Овсій І.О. Спрут, що охоплює планету // Політика і час. – 1998. – №5. – С. 28-29.
93. Про підсумки розгляду звіту Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, доповідей Голови Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, Голови Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України про стан боротьби з організованою злочинністю, а також доповіді Генерального прокурора України про стан прокурорського нагляду у сфері боротьби з організованою злочинністю: Постанова Верховної Ради України N 388-IV від 26 грудня 2002 року // Голос України. – 2003. – №11. – 21 січня.
94. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки: Указ Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року // Юридичний вісник України. – 2001. – 18-24 січня.
95. Програма діяльності Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр. – 2002. – №105. – 12 червня.
96. Про корупцію у контексті кримінального права: Конвенція Ради Європи (Страсбург, 27 січня 1999 року) // www. rada. kiev. ua. – 2003.01.06.
97. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію /Упоряд.: М.І.Камлик та інш. – К: Школяр, 1999. – 480 с.
98. Кучма Л. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. – 1999. – №4. – С.6.
99. Кучма Л. Найвищі інтереси–інтереси народу // Урядовий кур’єр. – 2002. – №111. – 19 червня. – С. 2-5.
100. Литвин В. Політичні інтереси закумульовані в парламенті // Голос України. – 2002. – №157(2908). – 30 серпня. – С.2.
101. Потебенько М. Діяти з позиції якості, а не кількості // Крок. – 2001. – №7-8. – квітень. – С.4-6.
102. Потебенько М. Узгодженість дій // Крок. – 2001. – №21. – листопад. – С.2-4.
103. Потебенько М. Корупція і організована злочинність – найбільше зло світової цивілізації // Крок. – 2001. – №17. – вересень. – С.3.
104. Потебенько М. Вивести економіку з тіні … // Крок. – 2001. – №22. – листопад. – С.2,4.
105. Азаров М.Я. Протидія корупції та організованій злочинності // Крок. – 2001. – №18. – вересень. – С.5.
106. Смирнов Ю. Треба зміцнити систему протидії організованій злочинності // Голос України. – 2002. – 12 грудня. – №235-236 (2986-2987). – С.9.
107. Основним підґрунтям корупції залишається тіньова економіка // Крок. – 2001. – №13. – липень. – С.6.
108. Дурдинець В. На злочинність – усім миром: Виступи, статті, інтерв’ю. – К.: Національна академія внутрішніх справ України,1998. – 328 с.
109. Гусев С. Координация деятельности в борьбе с преступностью //Соц. законность. – 1972. – №8. – С. 23-26.
110. Маркелов Т.Л. Проблемы координации в борьбе с правонарушениями // Вопросы борьбы с преступностью. М.: Юрид. лит., 1977. Вып. 26, с. 35-49.
111. Найденов В. Координация действий правоохранительных органов в борьбе с преступностью // Соц. законность. – 1978. – №12 . – С.9-12.
112. Демичев М. Координация действий по предупреждению правонарушений несовершеннолетних //Соц. законность. – 1979. – №9. – С. 8-12.
113. Цветков Б. Координация действий правоохранительных органов по борьбе с пьянством и хулиганством // Соц. законность. – 1980. – №11. – С.19-20.
114. Басецкий И.И., Капелько И.В., Сиваков Ю.Л. Преступность: опыт противодействия: Моногр. – Мн.: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. – 1020с.
115. Павлик П.М. Оперативно-розшукове забезпечення розслідування злочинів у досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис.… канд. юрид. наук. – К., 1998.– 18 с.
116. Словарь русского языка в четырёх томах. – М.: Издательство “Русский язык”. В 4-х томах.Т.1.,1981. – 698 с.
117. Советский энциклопедический словарь. М.: Советская Энциклопедия, 1981. – 1105 с.
118. Заброда Д.Г. Взаємодія національних суб’єктів боротьби з корупцією: У зб. наукових праць Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні: Випуск п’ятий. – Харків, 2002, с. 126-148.
119. Большая Советская Энциклопедия. 3-е изд., М., 1971. – Т.5.- 640 с.
120. Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов. – Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998. – 896 с.
121. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учебное пособие: - К.: УАВС, 1993. – 100 с.
122. Малюткин В.А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений: Лекция № 13/ Под ред. Г.А. Аванесова. – М.: РИО МВД СССР, 1976. – 40 с.
123. Круглий В.М. Теоретико-правові засади взаємодії працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ з населенням // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – №3. – Ч.2. – С.131-139.
124. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
125. Круглов В.А. Организация взаимодействия служб и подразделений органов внутренних дел на железнодорожном транспорте в охране общественного порядка: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. М.: 1991. – 18 с.
126. Терещенко В.И. Организация и управление: (Опыт США). – М.: Экономика, 1965. – 47с.
127. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования). Изд.2-е, доп. М., Политиздат, 1973. – 390 с.
128. Бараненко Б.И., Кузнецов В.А. Взаимодействие уголовного розыска ГО-РОВД с другими службами и подразделениями органов внутренних дел в предупреждении преступлений: в сб.: Труды всесоюзного научно-исследовательского института МВД СССР, №41, М., 1976. – 131 с.
129. Туманов Г. А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка. М. : Юридическая литература, 1972. – 232 с.
130. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общей редакц. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
131. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. – Х.: Изд-во ун-та внутр. дел, 2003. – 288 с.
132. Смелзер Н. Социология: пер. с англ. – М., Феникс,1994. – 688 с.
133. Хоманс Дж. Социальное поведение как обмен // Современная зарубежная социальная психология (Тексты). М.: Изд-во МГУ, 1984. – С.82-91.
134. Социология. Наука об обществе: Учебное пособие / Под общей редакцией проф. В.П. Андрущенко, проф. Н.И. Горлача. – Харьков,1996. – 688 с.
135. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та,1990. – 240 с.
136. Шванков В.М. Теоретические основы координации и взаимодействия в органах внутренних дел. – М., 1978. – 75 с.
137. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе. -М. : Экономика, 1975. – 270 с.
138. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980. – 238 с.
139. Оперативно-розыскная деятельность органов внутренних дел. Термины и определения: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского. 1988. – 245 с.
140. Шинкаренко І.Р. Проблеми організації взаємодії підрозділів боротьби з контрабандою митної служби з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ прикордонних регіонів при розкритті контрабанди //Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України Спеціальний випуск. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. – С. 102-106.
141. Сапальов В.П. Теоретичні аспекти взаємодії підрозділів кримінального пошуку при використанні оперативно-технічних засобів // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності Україні-Спеціальний випуск. – №2. – 2001. – С. 17-28.
142. Дульский О.О. Організаційно-правові основи діяльності спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю: Автореф. дис… канд. юрид. наук, К., 2003 . – 19с.
143. Криміналістика: Підручник / під редакцією д.ю.н. В.Ю. Шепітька.,К.,2001. – 580 с.
144. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 2000. – 718 с.
145. Балашов А. Организация взаимодействия следователей и ор¬ганов дознания //Соц. законность. – 1975. – N6. – С.51-52.
146. Криминалистика: Учебник для вузов. /Под ред. Заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА•М, 1999. – 990 с.
147. Кубарєв І.В. Взаємодія слідчого ОВС з працівниками карного розшуку: У зб. наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ МВС України “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”. – Донецьк, 2002, № 2, с. 218-228.
148. Салтєвський М. Ситуаційний підхід у методиці розслідування та профілактики корупції // Право України. – 2002. – №7. – с. 48-50.
149. Матусовский Г.А. та ін. Правоохоронні органи у боротьбі з організованою злочинністю: компетенція та взаємодія // Питання боротьби зі злочинністю. – 1997. – №2. – С.41-42.
150. Васильева О.М. Некоторые теоретические вопросы взаимодействия органов внутренних дел с добровольными народными дружинами. – В кн.: Взаимодействие с общественностью. М., 1977. – С.64-69.
151. Звирбуль В.К. Деятельность прокуратуры по предупреждению преступности: (Научные основы). – М.: Юрид.лит., 1971.-165с.
152. Веремеенко И.И., Аксенов Р.Г. Взаимодействие милиции с добровольными народными дружинами., М., 1975. – 86с.
153. Озолин В.А. Взаимодействие с общественностью. – М., НИИиРИО МВД СССР, 1973. – 60 с.
154. Иванов В.А. Взаимодействие милиции и общественности в борьбе с правонарушениями. Учебное пособие . М., МК по ССУЗ МВД СССР, 1983. –66 с.
155. Денисов Р.И. Вопросы теории эффективности взаимодействия милиции и общественности: Сборник научных трудов ВНИИ МВД СССР № 55., М., 1980. – 138 с.
156. Кириллов О.П., Решин Н.И. Взаимодействие сотрудников инспекций по делам несовершеннолетних с работниками других служб органов внутренних дел. Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР,1988. – 40с.
157. Кутушев В.Г. Теория и практика взаимодействия органов внутренних дел с другими государственными органами и общественностью в охране правопорядка. Сборник трудов Академии МВД СССР., М., 1985. – 150 с.
158. Наумкин Ю.В. Взаимодействие органов внутренних дел с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью : Учебное пособие, Ташкент, ТВШ МВД СССР, 1990. – 91 с.
159. Шамрай В., Олійник І. Поняття і суть взаємодії, її значення // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – №1(31). – січень. – С.60-67.
160. Загорный А.В. Координация деятельности органов внутренних дел с другими государственными органами общественными организациями в предупреждении прав