ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ГРИЦАЄНКО Людмила Леонідівна

УДК 341.171

ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Муравйов В.І.
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2009

З М І С Т

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
4
ВСТУП
5
РОЗДІЛ 1 Європейський Союз як особливе європейське інтеграційне об’єднання 14
1.1. Сучасні концепції правової природи Європейського Союзу 14
1.2. Європейський Союз як організація «sui generis» 25
1.3. Правосуб’єктність Європейського Союзу 36
Висновки до розділу 1
45
РОЗДІЛ 2 Організація та функціонування інституційної системи Європейського Союзу
47
2.1. Особливості єдиної інституційної системи Європейського Союзу 47
2.1.1. Поняття інституційного механізму ЄС 47
2.1.2. Класифікація інститутів ЄС 65
2.1.3. Принципи функціонування системи інститутів Європейського Союзу: 72
2.1.3.1. Принцип субсидіарності та пропорційності 72
2.1.3.2. Принцип інституційної рівноваги як засіб забезпечення загальноєвропейський інтересів, інтересів держав-учасниць та європейських народів 81
2.1.3.3. Принцип лояльного співробітництва інститутів 98
2.2. Організація влади в Європейському Союзі 108
2.2.1. Законодавчі повноваження: врахування інтересів держав-учасниць та їх народів 108
2.2.2. Співробітництво Ради та Комісії в здійсненні виконавчої влади 127
2.2.3. Бюджетні повноваження в ЄС 138
2.2.4. Судова влада 147
2.2.5. Контрольні функції інститутів ЄС 154
2.2.6. Допоміжні органи 160
2.3. Особливості функціонування інституційної системи в рамках співпраці з питань Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також юстиції та внутрішніх справ 165
2.3.1. Особливості розподілу повноважень між інститутами ЄС в рамках
СЗППБ та сфері юстиції та внутрішніх справ
165
2.3.2. Органи, які допомагають в реалізації міжурядового співробітництва в Європейському Союзі 174
Висновки до розділу 2
182
РОЗДІЛ 3 Реформування інституційної системи Європейського Союзу на сучасному етапі 186
3.1. Проекти інституційної реформи після Ніццької угоди 186
3.2. Розподіл влади в ЄС у світлі Лісабонських договорів 195
3.3. Європейський Cоюз як модель розбудови сучасних інтеграційних об’єднань у світі 209
Висновки до розділу 3
216
ВИСНОВКИ
219
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 224

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДзЄС Договір про заснування Європейського співтовариства
ДЄС Договір про Європейський Союз
ДФЄС Договір про функціонування Європейського Союзу
Корепер Комітет постійних представників
Євроатом Європейське співтовариство з атомної енергії
ЄЕС Європейське економічне співтовариство
ЄЄА Єдиний Європейський Акт
СЗППБ Спільна зовнішня політика та політика безпеки
ССОППКС
Співробітництво у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
СПІ Суд першої інстанції
ЦЄБ Центральний європейський банк
Європол Європейський поліцейський офіс
ЄІБ Європейський інвестиційний банк
ЄОВС Європейське об’єднання вугілля та сталі
ЄП Європейський парламент
ЄС Європейський Союз
CJCE Cour de justice de la Communautée européenne
JOEU Journal officiel de l’Union Européenne

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У другій половині минулого тисячоліття на європейському континенті активізувалися інтеграційні процеси, для регулювання яких почали створюватися різноманітні за ступенем інтеграції організації. Найбільш розвиненим та успішним у цьому напрямі проектом став Європейський Союз, який є взірцем для багатьох міжнародних організацій інтеграційного спрямування. За своєю природою він є унікальним утворенням, що формує новий правопорядок, відмінний від міжнародного правопорядку та внутрішнього правопорядку держав.
Створення в 50-х роках ХХ століття європейських співтовариств, що стали фундаментом для виникнення Євросоюзу, ознаменувало формування нової, особливої, наднаціональної публічної влади. Інститути ЄС відрізняються від органів традиційних міжурядових організацій, і основна їхня відмінність полягає в тому, що держави – учасниці Європейського Союзу передали їм частину своїх суверенних прав.
Актуальність теми дисертації визначається тим, що Євросоюз має унікальний механізм управління. Саме інститути ЄС виступають основними регуляторами інтеграційних процесів, забезпечуючи послідовність та ефективність політики і дій цієї організації. Унікальність інституційного механізму полягає в тому, що інститути ЄС наділені виключною компетенцією у певних сферах, які раніше належали до суверенних прерогатив держав – учасниць Євросоюзу: вони можуть ухвалювати нормативно-правові акти більшістю голосів і зобов’язувати ними фізичних, юридичних осіб, органи держав безпосередньо, без трансформації цих актів у внутрішні правопорядки.
Дослідження реалій політико-правового устрою Євросоюзу має неабияке значення і з огляду на те, що майже десять останніх років реформування його інституційного механізму було ключовим питанням цього інтеграційного об’єднання. На сучасному етапі свого розвитку інституційний механізм зазнав змін у зв’язку з тим, що 1 грудня 2009 року набрав чинності Лісабонський договір, спрямований на подолання дефіциту демократії у Євросоюзі та забезпечення ефективності і прозорості функціонування його інституційного механізму.
Україна прагне стати повноправним учасником європейських інтеграційних процесів. Наша держава неодноразово підтверджувала своє бажання вступити до Європейського Союзу. У цьому контексті дослідження питань організації та функціонування системи інститутів та органів ЄС, а також методів і процедур прийняття рішень є важливим як для вітчизняної науки, так і для системи органів державної влади, що беруть участь у розвитку та поглибленні співробітництва між Україною і Євросоюзом.
Серед вітчизняних дослідників європейського правопорядку, які приділяють увагу питанням функціонування Європейського Союзу, його правової природи, організації влади на наднаціональному рівні, слід відзначити В. А. Василенка, В. Н. Денисова, В. М. Довганя, В. В. Копійку, П. Ф. Мартиненка, М. М. Микієвича, В. І. Муравйова, В. Ф. Опришка, Р. А. Петрова, В. П’ятницького, Т. І. Шинкаренко, С. Шевчука, Ю. С. Шемшученка. Значні наукові напрацювання щодо організації публічної влади у Євросоюзі мають російські дослідники правового аспекту європейської інтеграції, серед яких – М. Бірюков, Л. Ентін, М. Ентін, С. Єршов, А. Капустін, С. Кашкін, І. Крилова, Б. Топорнін, А. Четвериков, Н. Шелєнкова. Великий внесок у дослідження інституційної системи ЄС зробили вчені з країн – учасниць Євросоюзу, зокрема Г. Вагнер, С. Гоці, Ж.-П. Жаке, Ж. Ізаак, М. Квятковський, В. Кернз, В. Константінеско, Ж.-В. Луіз, П. Свобода, Д. Сімон, Ж.-Л. Сорон, А. Татам, Т. Хартлі.
Варто відзначити кілька ґрунтовних наукових досліджень окремих аспектів функціонування інститутів ЄС, до яких належать дисертації Л. Г. Фалалєєвої («Правові аспекти становлення та розвитку виконавчих органів Європейського Союзу», В. М. Довганя («Правовий статус Європейського парламенту в системі органів Європейського Союзу»), І. А. Грицяка («Розвиток європейського управління у контексті впливу на державне управління в Україні»).
Проте у вітчизняній доктрині міжнародного та європейського права комплексні і системні дослідження інституційного механізму Євросоюзу практично відсутні. Поза увагою українських дослідників залишилися питання міжінституційних відносин у процесі реалізації інститутами завдань ЄС, принципи функціонування інституційного механізму. З огляду на високий динамізм і складність інтеграційних процесів у ЄС, а також на реформування інституційного механізму Лісабонськими договорами про Європейський Союз та функціонування Європейського Союзу вітчизняна наука міжнародного права потребує ґрунтовних досліджень організації влади у ЄС, а також актуалізації знань щодо розподілу повноважень між інститутами, особливостей їх функціонування в різних сферах відання Євросоюзу, процедур прийняття рішень та їхньої юридичної сили.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі порівняльного та європейського права в рамках наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» №06БФ048-01, яка, у свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України».
Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному аналізі інституційного механізму Європейського Союзу, дослідженні організаційно-правових засад його функціонування та діяльності.
Ця мета зумовила такі завдання:
- з’ясувати особливості правової природи Європейського Союзу, пов’язані з його наднаціональним характером, що зумовлюють унікальність інституційного механізму цього інтеграційного об’єднання;
- дати загальну характеристику інститутів ЄС та розглянути їхні відмінні риси від органів традиційних міжнародних організацій;
- дослідити принципи функціонування інституційної системи Європейського Союзу;
- висвітлити питання розподілу повноважень між інститутами;
- здійснити аналіз змін у правовому регулюванні інституційної структури ЄС, нових інститутів, зміни існуючих повноважень;
- показати особливості функціонування інституційного механізму в рамках співпраці держав у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ;
- проаналізувати проблемні питання реформування інститутів ЄС, а також дати оцінку Лісабонським договорам про Європейський Союз та його функціонування;
- надати практичні рекомендації щодо співпраці України з Європейським Союзом у сфері налагодження нових інституційних форм співробітництва.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правові відносини між інститутами та органами Європейського Союзу в процесі реалізації ними цілей і завдань ЄС.
Предметом дисертаційного дослідження є документи, що визначають правовий статус інститутів Євросоюзу і роль кожного з них в інституційній системі, а також правові аспекти організації та функціонування інституційного механізму в процесі забезпечення узгодженості й продовження діяльності, що має бути спрямована на реалізацію цілей ЄС, забезпечуючи та розвиваючи досягнення співтовариств (aquis communautaire).
Методи дослідження. Наукове дослідження дисертанта побудоване на використанні комплексу методів дослідження, що застосовуються в сучасній правовій науці. Порівняльний метод широко застосовувався для з’ясування правової природи Європейського Союзу, при дослідженні його відмінностей від традиційних міжурядових організацій та державоподібних утворень, а також під час дослідження характерних рис інститутів ЄС, що відрізняють їх від органів міжурядових організацій. Еволюція інституційного механізму досліджувалася за допомогою історико-правового методу, який було використано також для дослідження розвитку законодавчих повноважень Європейського парламенту, що з консультативного органу перетворився на один з основних суб’єктів законотворчого процесу у ЄС. Формально-юридичний метод застосовувався для аналізу джерел права Євросоюзу. У процесі дослідження було використано й низку інших методів: аналітичний, системний, формально-логічний, структурно-функціональний та інші спеціальні методи пізнання.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням інституційного механізму Європейського Союзу, у якому здійснено системний аналіз особливостей функціонування цього механізму, а також розкрито питання інституційної реформи у світлі Лісабонського договору.
Здійснене автором дослідження дало можливість одержати такі результати.
Уперше:
1. Дано характеристику інституту Європейського Союзу як керівного органу, якому притаманні власна легітимність, певна функціональна та процедурна автономія, назва якого чітко передбачена в установчому договорі, який наділений повноваженнями приймати юридично зобов’язальні рішення.
2. Сформульовано тезу про те, що на еволюцію повноважень інститутів Євросоюзу впливають не лише установчі договори і ті договори, які вносять до них зміни, а й бюджетні угоди, що значно розширили повноваження Європарламенту, а також міжінституційні угоди як інструмент лояльного співробітництва між інститутами ЄС.
3. Доведено, що практика Суду ЄС, особливо стосовно забезпечення принципу інституційної рівноваги, має значний вплив на уточнення і навіть розширення повноважень інститутів ЄС.
4. На підставі аналізу характеру розподілу функцій і владних повноважень між інститутами ЄС доведено, що доцільніше говорити про розподіл повноважень, ніж про поділ влади, проте обґрунтовано, що він має певні спільні риси з класичною доктриною поділу влади.
5. Сформульовано висновок про те, що інституційну систему Євросоюзу неможливо охарактеризувати як ієрархічну і централізовану, оскільки в ній відсутнє організаційне ядро, якому підпорядковувалися б усі інститути і допоміжні органи системи ЄС.
6. Встановлено, що основним досягненням інституційної реформи у світлі Лісабонського договору є демократизація інституційного механізму, що підтверджується розширенням повноважень Європарламенту, запровадженням звичайної законодавчої процедури, наділенням громадян правом законодавчої ініціативи та наданням національним парламентам права контролю.
7. На підставі аналізу положень Лісабонського договору висловлено припущення щодо можливості подальшого зміщення інституційного балансу в бік міжурядових інститутів.
Удосконалено:
8. Розкриття принципів функціонування інституційного механізму Європейського Союзу.
Дістали подальший розвиток:
9. Концепція визначення правової природи Євросоюзу як організації особливого роду, яка полягає в тому що це інтеграційне об’єднання одночасно має спільні риси з міжнародними організаціями та державоподібними утвореннями як федеративного, так і конфедеративного характеру.
10. Критерії розмежування понять «інститут», «орган» та «установа» Європейського Союзу шляхом уточнення їхніх характеристик.
11. Твердження про те, що наднаціональні елементи інституційного механізму ЄС проявляються у формуванні інститутів, у їхній правотворчій та правозастосовній діяльності.
12. Обґрунтування того факту, що наднаціональні інститути Євросоюзу здійснюють обмежені повноваження в окремих сферах відання цієї організації, для яких більш характерним є міжурядове співробітництво, оскільки держави-учасниці не бажають передати частину своїх суверенних прав з цих питань на користь ЄС, побоюючись втратити свою національну ідентичність. Яскравим прикладом залишається Спільна зовнішня політика та політика безпеки.
13. Наукові положення про те, що досвід Європейського Союзу в розбудові свого інституційного механізму, який бере безпосередню участь у проведенні в життя інтеграційних процесів, виступає прикладом для інших об’єднань інтеграційного характеру, але останнім не вдається досягти рівня інтеграції ЄС через небажання поступитися частиною своїх суверенних прав на користь інтеграційного об’єднання.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що положення та висновки можуть слугувати підґрунтям для подальшого розвитку у вітчизняній науці концептуальних уявлень про особливості інституційного механізму Європейського Союзу. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальших наукових розробок, пов’язаних з інтеграцією України до ЄС. Це дослідження буде корисним при розробці курсів та спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів, а також використовуватися при викладанні дисциплін «Міжнародне публічне право», «Основи права Європейського Союзу», «Інституційне право Європейського Союзу». Положення дисертації її автор уже використовував у навчальному процесі з дисципліни «Основи права Європейського Союзу» в Національній Академії прокуратури України. Основні положення дисертації можуть бути використані органами державної влади, які займаються питаннями співробітництва з ЄС.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки даної праці обговорювалися на засіданні кафедри порівняльного та європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертації пройшли апробацію на наукових конференціях: Конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин 2009» (м. Київ, 22 жовтня 2009 року), Міжнародній науково-практичній конференції «V Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 27–28 листопада 2009 року). Тези доповідей опубліковано.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження дістали відображення в 5 наукових публікаціях, 4 з яких вийшли друком у фахових виданнях з юридичних наук.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми, логікою та системністю дослідження і спрямована на досягнення мети, поставленої автором. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел із 207 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 244 сторінки, 21 з яких – список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У Висновках дисертаційного дослідження сформульовано найбільш суттєві його результати і положення, наведено теоретичні узагальнення, нові підходи до вирішення завдань, що пов’язані з питаннями становлення, еволюції, організації, функціонування, а також актуального реформування інституційного механізму Європейського Союзу.
Здійснене дослідження поняття інституційної системи Євросоюзу, принципів її функціонування, особливостей розподілу повноважень між інститутами ЄС, специфіки діяльності інституційного механізму в різних сферах відання Євросоюзу, а також аналіз інституційної реформи, запровадженої Лісабонським договором, дали підстави зробити такі узагальнені висновки:
1. Дослідження особливостей Європейського Союзу як організації особливого роду з елементами наднаціональності має неабияке значення в процесі вивчення його інституційного механізму. Євросоюз виходить за рамки відомих раніше політико-правових об’єднань. Його можна охарактеризувати як організацію з елементами наднаціональності, яку створено в результаті інтеграційних процесів регіонального характеру, шляхом укладання міжнародного договору, і на користь якої держави-учасниці добровільно передали частину своїх суверенних прав, реалізація яких покладається на її інституційний механізм. Відповідно, на рівні ЄС створюється наднаціональна влада, якою і наділяється його інституційний механізм. Ця влада є ієрархічно вищою порівняно з державною, незалежною від держав – учасниць організації, її волевиявлення має примат і пряму дію на території останніх. Отже, інституційний механізм діє в інтересах інтеграційного утворення, незалежно від волі держав, за правилами, встановленими ними самими.
2. Для Європейського Союзу характерне різноманіття методів управління; відповідно, повноваження інститутів різняться залежно від того, у якій сфері відання ЄС вони виконують свої функції. Особливо яскраво це спостерігалося до набрання чинності Лісабонським договором. Євросоюз складався з трьох структурних елементів: Європейського співтовариства, Спільної політики та політики безпеки, а також Співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя в кримінальних справах. Особливість цієї структури полягала в тому, що для першої опори був характерний наднаціональний характер реалізації інтеграційних процесів, а друга і третя у своїй організації та функціонуванні тяжіли до традиційних форм міжнародної співпраці. Така особливість Євросоюзу позначилася на функціонуванні його єдиного інституційного механізму. Обсяг повноважень інститутів різнився залежно від опори ЄС. Найбільш широкими вони були в рамках Європейського співтовариства, де застосовувався наднаціональний підхід до європейської інтеграції і, відповідно, вдавалося досягти значних успіхів у реалізації спільних політик. Що ж до другої і третьої опор, то держави-учасниці не були готові автоматично поширити на них механізми прийняття та реалізації рішень, застосовувані в рамках співтовариств, так само як і надати значні повноваження в цих сферах наднаціональним інститутам. Незважаючи на скасування Лісабонським договором поділу ЄС на стовпи (опори), його наднаціональні інститути, так само як і раніше, відіграють меншу роль у реалізації Спільної зовнішньої та безпекової політики і в рамках підтримання порядку, безпеки та законності. Тобто відмова від трьох опор не скасовує в Союзі багатоманітності методів управління.
3. Лісабонський договір нарешті наділяє ЄС міжнародною правосуб’єктністю, що значно посилить його авторитет на міжнародній арені. Цьому сприятимуть і Голова Європейської ради, який обирається на 2,5 роки, і Високий представник із зовнішніх зносин та політики безпеки, якому допомагає Європейська служба зовнішніх справ. Ці новели Лісабонського договору поклали край численним дискусіям у юридичній доктрині щодо міжнародної правосуб’єктності Євросоюзу, який у момент свого створення de jure не був наділений правосуб’єктністю на відміну від своєї складової частини – Європейського співтовариства.
4. Інституційний механізм Євросоюзу має пропагувати його цінності, сповідувати його цілі, слугувати інтересам ЄС, його громадян, держав-учасниць, забезпечувати узгодженість, ефективність та продовження реалізації його політики та дій. Тобто інституційний механізм Євросоюзу забезпечує регулювання інтеграційних процесів цієї організації в інтересах всіх її учасників.
5. Інституційна система ЄС, у вузькому її розумінні, тривалий час включала до свого складу 5 інститутів: Європейський парламент, Раду, Комісію, Суд ЄС та Рахункову палату. Відповідно до Лісабонської реформи, сюди належать також Європейська рада та Центральний європейський банк. Інститути ЄС значно відрізняються від органів традиційних міжнародних організацій. Інститутом Європейського Союзу є керівний орган, якому притаманні власна легітимність, певна функціональна та процедурна автономія, назва якого чітко передбачена в установчому договорі і який наділений повноваженнями приймати юридично зобов’язальні рішення. Право, створюване інститутами ЄС, має пряму дію та пріоритет порівняно з внутрішнім правом держав-учасниць. У широкому сенсі під інституційним механізмом Євросоюзу слід розуміти всю сукупність інститутів, органів та установ, які разом забезпечують реалізацію завдань ЄС і сприяють досягненню поставлених ним цілей.
6. Інституційний механізм має певні спільні риси з організацією влади в державі. Проте модель організації влади у ЄС передбачає розподіл функцій між його інститутами і виключає концентрацію однієї з гілок влади в рамках одного інституту. Кожний інститут має діяти в межах своїх повноважень, якими його наділили установчі договори, не зазіхаючи при цьому на владні повноваження іншого. Крім того, інститути ЄС наділені повноваженнями контролю за діяльністю один одного, що формує своєрідну систему стримувань та противаг.
7. Впродовж останніх 10 років реформа інституційного механізму була ключовим питанням у розбудові та становленні Європейського Союзу. Це зумовлене поглибленням інтеграційних процесів і значним суб’єктним розширенням ЄС.
Лісабонський договір являє собою ще одну спробу вивести інституційний механізм із кризового стану, забезпечивши прозорість та ефективність його функціонування, а також його демократизацію. Аналізуючи положення цього договору, можна підсумувати, що:
- демократизація інституційного механізму досягається шляхом розширення повноважень Європейського парламенту, запровадження звичайної законодавчої процедури, наділення громадян правом законодавчої ініціативи, а також завдяки контролю з боку національних парламентів;
- прозорість функціонування реформованого інституційного механізму досягається передусім за рахунок відкритості функціонування інститутів ЄС;
- ефективність оновленого інституційного механізму забезпечується шляхом розширення застосування голосування кваліфікованою більшістю, спрощення системи підрахунку «кваліфікованої більшості» (скасування зваженого голосування), запровадження посад Голови Європейської ради та Високого представника ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки. Сприяти ефективності мала і реформа Комісії, що полягала в зменшенні кількості комісарів, але від неї довелося відмовитися, долаючи проблеми ратифікації Лісабонського договору.
8. Глобальна реформа Європейського Союзу, запроваджена Лісабонським договором, матиме, на нашу думку, позитивний вплив на відносини України з ЄС. Вирішивши низку своїх внутрішніх проблем, зокрема й організаційного характеру, Євросоюз матиме змогу приділити більшу увагу співробітництву зі своїми сусідами, у тому числі з Україною.
Передбачені Лісабонською реформою зміни інституційного характеру у сфері зовнішньополітичної діяльності ЄС, серед яких – єдина дипломатична служба, запровадження посади Високого представника Союзу із зовнішніх зносин та політики безпеки, наділення певними зовнішньополітичними повноваженнями Голови Європейської ради, об’єднання директоратів Комісії з питань розширення та зовнішніх зв’язків, сприятимуть, на нашу думку, вдосконаленню інституційного механізму асоціації Україна – ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев В. О. Международно-правовая основа процесса интеграции / В. О. Ананьев // Вестник Московского ун-та МВД России. – 2007. – № 6. – С. 10–11.
2. Анисимова Н. В. Принцип субсидиарности в европейском праве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / Н. В. Анисимова. – М., 2005. – 26 с.
3. Артамонова О. Ф. Международная правосубъектность Европейского союза / О. Ф. Артамонова // Журнал российского права. – 2002. – № 8. – С. 143–151.
4. Асланян Г. Парламент, який не має аналогів у світі / Г. Асланян // Євробюлетень. – 2004. – № 2.
5. Барышников М. Ю. Принцип лояльного сотрудничества в европейском праве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / М. Ю. Барышников. – Казань, 2007. – 26 с.
6. Бирюков М. М. Современное развитие Европейского Союза: международно-правовой поход : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.10 / Бирюков Михаил Михайлович. – М., 2004. – 334 с.
7. Василенко В. А. Основы теории международного права / Василенко В. А. – К. : Вища школа, 1988. – 288 с.
8. Віденська конвенція про право міжнародних договорів [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу : http://www.rada.gov.ua
9. Гі Ферхофштадт. Сполучені штати Європи. Маніфест для нової Європи / Гі Ферхофштадт ; [пер. з англ. C. Козізюк]. – К. : К.І.С., 2007. – 68 с.
10. Гладенко О. Лісабонський договір ЄС 2007 року як новий етап еволюційного розвитку права Європейського Союзу / Олександр Гладенко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 1 (11). – С. 73–77.
11. Головко О. І. Функції та компетенція органів Європейського Союзу у сфері соціальної політики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / О. І. Головко. – Київ, 2003. – 16 с.
12. Гоці С. Урядування в об’єднаній Європі / Сандро Гоці ; [пер. з італійської К. Тищенко]. – К. : К.І.С., 2003. – 286 с.
13. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу : навч. посібник / Грицяк І. А. – [2-е вид., доп.]. – К. : К.І.С., 2006. – 300 с.
14. Грицяк І. А. Розвиток європейського управління у контексті впливу на державне управління в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / І. А. Грицяк. – К., 2006. – 36 с.
15. Довгань В. М. Правовий статус Європейського парламенту в системі органів Європейського Союзу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В. М. Довгань. – К., 2006. – 12 с.
16. Договор о создании Общего рынка между Аргентинской Республикой, Федеративной Республикой Бразилия, Республикой Парагвай и Восточной Республикой Уругвай [Электронный ресурс] // Официальный сайт Меркосур. – Режим доступа: http://www.mercosur.int
17. Договоры об учреждении Европейских сообществ: Договор об учреждении Европейского объединения угля и стали; Договор об учреждении Европейского экономического сообщества; Договор об учреждении Европейского сообщества по атомной энергии. – М. : Право, 1994. – 390 с.
18. Дэйвис К. Право Европейского Союза / К. Дэйвис ; [пер. со 2-го англ. изд. Т. А. Черной]. – К. : Знання, 2005. – 406 с. – (Серия «Европейское право»).
19. Европейское право : учебник для вузов / [Энтин Л. М., Наку А. А., Водолагин С. В. и др.] ; под общ. ред. Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2000. – 720 с.
20. Европейский Союз: основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / ЛИД Консалтинг; Банк "Образование" / С.Ю. Кашкин (отв.ред.,предисл.), А.О. Четвериков (пер.). — М. : ИНФРА-М, 2008. — 696с.
21. Ентін Л. М. Інституційна структура та механізм прийняття рішень у Європейському Союзі : навч. посібник / Ентін Л. М. – К. : ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. – 136 с.
22. Ершов С. В. Правовые особенности формирования наднациональной власти ЕС в процессе взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.00 / Ершов С.В. – М., 2003. – 163 с.
23. Європейський Союз : словник-довідник / [ред.-упоряд. М. Марченко]. – [2-е вид., оновл.]. – К. : К.І.С., 2006. – 138 с.
24. Зеленов Р. Ю. Законодательные процедуры Европейского Союза. Эволюция полномочий Европейского парламента / Р. Ю. Зеленов // Государство и право. – 2005. – № 1. – С. 97–103.
25. Зорькин В. Д. Интеграция европейского конституционного пространства: вызовы и ответы / В. Д. Зорькин // Журнал российского права. – 2006. – № 12. – С. 14–23.
26. Зуев В. Н. Механизм принятия решений в ЕС – универсальный инструмент примирения интересов / В. Н. Зуев // Вестник международных организаций. – 2008. – № 3 (18). – С. 12–23.
27. Зуев В. Н. Наднациональный механизм ЕС в системе национального, международного и наднационального государственного экономического регулирования [Электронный ресурс] / В. Н. Зуев. – Режим доступа к статье : www.hse.ru/data/003/668/1234/20060406_zuev.doc
28. Капустин А. Я. Европейский союз: интеграция и право / Капустин А. Я. – М. : Изд-во РУДН, 2000. – 438 с.
29. Капустин А. Я. Общая характеристика основных принципов институционной системы Европейского Союза / А. Я. Капустин // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 217–236.
30. Кашкин С. Ю. Европейский Союз / С. Ю. Кашкин // Глобалистика : энциклопедия. – М., 2003. – С. 324–325.
31. Кашкин С. Ю. Конституция для Европы: принципиально новый этап развития конституционализма / С. Ю. Кашкин // Вестник Европы. – 2004. – № 12.
32. Квятковський М. Інституційна система Європейського Союзу [Електронний ресурс] / М. Квятковський ; [пер. Л. Івашків, А. Максимук]. – Перемишль-Львів, 2003. – Режим доступу до публікації : http://www.europe.org.ua
33. Коваль В. Створення конституції Європейського Союзу: pro et contra / В. Коваль // Право України. – 2003. – № 2. – С. 145–147.
34. Колосов. Ю. М. К вопросу о примате международного права / Ю. М. Колосов // Международное право в современном мире: Сб. статей/ Отв. ред. Ю.М. Колосов. – М. : Международные отношения, 1991. – С. 6 – 18.
35. Кондрашов А. Конституция для Европы. Компромисс, но не окончательный / А. Кондрашов // Эхо планеты. – 2003. – № 26. – С. 5–9.
36. Коноваленко І. Проблема співвідношення наднаціональності та суверенітету в основних концепціях західноєвропейської інтеграції / І. Коноваленко // Наукові записки. Том 12. Політологія/ Національний університет "Києво-Могилянська академія". – К. : КМ "Academia", 1999. – С. 48–55.
37. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення : навч. посібник [для студентів вищ. навч. закл.] / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – 448 с.
38. Крылова И. С. Европейский парламент (правовые вопросы) / Крылова И. С. – М. : Наука, 1987. – 191 с.
39. Кузьмин Э. Л. О государственном суверенитете в современном мире / Э. Л. Кузьмин // Журнал российского права. – 2006. – № 3 – С. 84–94.
40. Кулеба Д. Союз непорушний … держав європейських? / Дмитро Кулеба // Дзеркало тижня. – 2006 (2–8 вересня). – № 33. – С. 5.
41. Лепешков Ю. Межгосударсвенная интеграция в рамках Европейского Союза: некоторые вопросы теории [Электронный ресурс] / Ю. Лепешков // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2001. – № 1. – Режим доступа к статье : http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=404&Itemid=52
42. Литвинова С. К вопросу о природе Европейского союза [Электронный ресурс] / Снежана Литвинова. – Режим доступа к статье : eulaw.edu.ru/documents/scient_effort/conf.../litvinova.htm
43. Малинин С. А. Правосубъектность международных организаций / С. А. Малинин, Т. М. Ковалева // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 61–62.
44. Мансурова Ж. Т. Условия членства и процедура принятия новых государств в Европейском Союзе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Мансурова Жанар Таировна. – М., 2005. – 210 с.
45. Мартиненко П. Проект Конституції для Європи: реформаторський потенціал / Петро Мартиненко // Аналітичний щоквартальник «Інституційні реформи в ЄС». – 2003. – № 4. – С. 1–16.
46. Мещерякова О. М. Юридическая природа Европейского Союза и суверенитет государств-членов / О. М. Мещерякова // Юрист-международник. – 2007. – № 4. – С. 13–21.
47. Микієвич М. М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами / Микієвич М. М. – Львів : Видавничий дім ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 200 с.
48. Микієвич М. М. Правові засади організації та діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / М. М.Микієвич. – К., 2007. – 40 с.
49. Михайлова С. Ю. Конфедерация как международно-правовое объединение государств: вопросы теории и практики : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / С. Ю. Михайлова. – Казань, 2006. – 24 с.
50. Мовчан Ю. Лісабонський договір – новий етап європейського конституціоналізму [Електронний ресурс] / Ю. Мовчан // Журнал Верховної Ради України «ВІЧЕ». – 2008. – № 24. – С. 11–12. – Режим доступу до статті : http://www.viche.info/journal/1259
51. Моисеев А. А. Особенности юридической природы права европейской интеграции / А. А. Моисеев // Юрист-международник. – 2007. – № 3. – С. 28–39.
52. Муравйов В. І. Правова природа Європейського Союзу / В. І. Муравйов // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2002. – Вип. 32. – Ч. 2. – С. 119–125.
53. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / В. І. Муравйов. – К., 2003. – 40 с.
54. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право : підручник / Опришко В. Ф. – К. : Либідь, 1995. – 191 с.
55. Основы права Европейского Союза : учеб. пособие / [под ред. С. Ю. Кашкина]. – М. : Белые Альвы, 1997. – 368 с.
56. Пастухова Н. Б. Международная интеграция и государственный суверенитет / Н. Б. Пастухова // Государство и право. – 2006. – № 10. – С. 82–85.
57. Пендак А. Путь в Европейский союз – знаем ли мы дорогу? [Электронный ресурс] / Алла Пендак // Юридическая практика. – 2001. – № 05 (163). – Режим доступа : http://www.yurpractika.com/gazeta/2001/05/12.html
58. Пиляев И. Идея объединенной Европы: пророчество Куденхофе-Калерги сбывается на рубеже столетий / Игорь Пиляев // Персонал. – 2002. – № 1. – С. 4–9.
59. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії : монографія / [за заг. ред. А. І. Кудряченка]. – К. : НІСД, 2007. – 396 с.
60. Право Европейского Союза : учеб. пособие / [под ред. С. Ю. Кашкина]. – М. :Юристъ, 2002. – 925 с.
61. Руденко Н. Проблема державного суверенітету країн-членів ЄС у світлі інтеграційних процесів / Наталья Руденко // Інституційні реформи в ЄС. – 2003. – № 4. – С. 17–26.
62. Свобода П. Вступ до європейського права / Павел Свобода ; [пер. з чеської О. Андрійчук]. – К. : К.І.С., 2008. – 300 с.
63. Служити Європі. Популярно про установи Європейського Союзу. Пер. з англ. – К.: К.І.С., 2000. – 40 с.
64. Современные международные отношения : учебник / [Алгульян Д. В., Бажанов Е. П., Барановский В. Г., Богатуров А. Д. и др.] ; под ред. А. В. Торкунова. – М. : Российская политическая энциклопедия, 1999. – 584 с.
65. Сулимский С. В. Международно-правовые проблемы развития институциональной системы Европейского Союза после Амстердамского договора : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / С. В. Сулимский. – М., 2003. – 24 с.
66. Тихомиров Ю. А. Суверенитет в условиях глобализации / Ю. А. Тихомиров // Право и политика. – 2006. – № 11. – С. 37–44.
67. Толстухин А. Э. О наднациональном характере Европейского Союза / А. Э. Толстухин // Московский журнал международного права. – 1997. – № 4. – С. 3–19.
68. Топорнин Б. Н. Европейское право : учебник / Топорнин Б. Н. – М. : Юристъ, 2001. – 455 с.
69. Угрин Л. Інтеграційні процеси: міжнародний аспект / Леся Угрин // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. – 2002. – Вип. 4. – 352 с.
70. Ушаков Н. А. Государство в системе международно-правового регулирования : учеб. пособие / Ушаков Н. А. – М. : Наука, 1997. – 62 с.
71. Ушаков Н. А. Международное право / Ушаков Н. А. – М. : Юрист, 2000. – 304 с.
72. Фалалєєва Л. Г. Правові аспекти становлення та розвитку виконавчих органів Європейського Союзу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Л. Г. Фалалєєва. – К., 2003. – 16 с.
73. Фененко Ю. В. Европейский интеграционный процесс и проблема безопасности человека / Ю. В. Фененко // Вестник Московского университета МВД России – 2007. – № 6. – С. 40–41.
74. Фещенко А. С. Наднациональность в деятельности международных организаций : учеб. пособие / Фещенко А. С. – М. : Дипломатическая академия МИД СССР, 1989. – 128 с.
75. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества / Т. К. Хартли ; [пер. с англ.]. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 648 с.
76. Хохлов И. И. Наднациональность в политике Европейского Союза / Хохлов И. И. – М. :Международные отношения, 2007. – 160 с.
77. Хохлов И. И. Субсидиарность как принцип и механизм политики Евросоюза / И. И. Хохлов // Международная экономика и международные отношения. – 2004. – № 5. – С. 95–101.
78. Хохлов И. И. Феномен наднациональности в практике политической интеграции (на примере Европейского Союза) : дис. … канд. полит. наук : 23.00.04 / Хохлов Игорь Игоревич. – М., 2004. – 201 с.
79. Чекаленко Л. Д. Міжнародні організації і суверенітет держави [Електронний ресурс] / Л. Д. Чекаленко // Стратегічна панорама. – 2005. – № 2. – Режим доступу до статті : htpp://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=gpgs0&issue=2005_2
80. Четвериков А. О. Основные органы Европейского Союза (конституционно-правовой подход) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» [Электронный ресурс] / А. О. Четвериков. – М., 1999. – Режим доступа к публикации : http://www.eulaw.edu.ru/documents/avtoref/ tchetverikov.htm
81. Шеленкова Н. Б. Европейськая интеграция: политика та право / Шеленкова Н. Б. – М. : НИМП, 2003. – 340 с.
82. Шибаева Е. А. Право международных организаций: вопросы теории / Шибаева Е. А. – М. : Международные отношения, 1986. – 160 с.
83. Шпакович О. Особливості законотворчого процесу в Європейському Союзі / Ольга Шпакович // Юридична Україна. – 2006. – № 11. – С. 87–90.
84. Энтин М. Л. Интеграционные процессы на европейском континенте. Политико-правовые аспекты / М. Л. Энтин // Московский журнал международного права. – 2006. – № 4. – С. 4–18.
85. Энтин М. Л. Новое в соотношении сил между институтами ЕС [Электронный ресурс] / М. Л. Энтин // Интернет-журнал «Вся Европа. ru». – 2007. – № 2 (8). – Режим доступа к журналу : http://alleuropa.ru
86. Энтин Л. М. О предмете европейского права : лекции по актуальным проблемам международного и европейского права / Л. М. Энтин ; [под ред. Л. М. Энтина, Л. Н. Галенской]. – СПб. : Россия-Нева, 2004. – 328 с.
87. Юмашев Ю. М. Региональная интеграция и международные отношения / Ю. М. Юмашев // Московский журнал международного права. – 2006. – № 1. – С. 75–88.
88. Accord entre l'Union européenne et la République fédérale de Yougoslavie relatif aux activités de la Mission de surveillance de l'Union européenne (EUMM) en République fédérale de Yougoslavie // Journal officiel. – 2001. – n°L 125. – Р. 0002–0004.
89. Accord-cadre sur les relations entre le Parlement européen et la Commission // Journal officiel n° C 121 du 24/04/2001, p. 0122–0130.
90. Accord interinstitutionnel sur la discipline budgétaire et l'amélioration de la procédure budgétaire // Journal officiel des Communautés européennes (JOCE) n С 185 du 15 juillet 1988, p. 33.
91. Accord interinstitutionnel, du 29 octobre 1993, sur la discipline budgétaire et l'amélioration de la procédure budgétaire // Journal officiel des Communautés européennes (JOCE) n° C 331 du 07.12.1993, p. 1.
92. Accord interinstitutionnel du 6 mai 1999 entre le Parlement européen, le Conseil et la Commission sur la discipline budgétaire et l'amélioration de la procédure budgétaire // JO C 172 du 18.6.1999, p. 1–22.
93. Andreani Gilles. Le fédéralisme et la réforme des institutions européenne / Gilles Andreani // Annuaire Français des Relations Internationales. – 2001. – Р. 165–186.
94. Artaud-Vignollet S. Le pricipe de l’équilibre institutionnel dans l’Union Européenne: thèse pour le doctorat en droit / S. Artaud-Vignollet. – Toulouse, 2003. – 593p.
95. Benlolo M. Valeurs communs et souverainete dans l’Union europeenne elargie / M. Benlolo // Publication des actes du Colloque CEDEC de Besancon du 17 et 18 octobre 2002 . – Accès : www.cedece.org/colloques/besancon/BENLOLO.pdf
96. Beaud O. Federalisme et souverainete. Notes pour une theorie constitutionnelle de la Federation / O. Beaud // Revue de droit public et de science politique. –1998. – № 1. – Р. 83–122.
97. Chagnollaud D. Droit constitutionnel contemporain. Т. 1. Théorie générale. Les régimes étrangers / Chagnollaud D. – Paris : Dalloz-Sirey, 2003. – 390 p.
98. CJCE 13 juin 1958, Méroni, aff. 9/56, Rec. 1958, p. 11.
99. CJCE 5 février 1963, Van Gend en Loos, aff. 26/62, Rec. 1963, p. 3.
100. CJCE 12 mai 1964, Wagner c/ Fohrmann, aff. 101/63, Rec. 1964, p. 383.
101. CJCE 15 juillet 1964, Costa c/ Enel, aff. 6/64, Rec. 1964, p. 1141.
102. CJCE 17 décembre 1970, Koster, aff. 25/70, Rec.1970, p. 1161.
103. CJCE 17 décembre 1970, Internationale Handelgesselschaft, aff.11/70, Rec. 1970, p. 1135.
104. CJCE 31 mars 1971, Commission c/ Conseil, AETR, aff. 22/70, Rec. 1971, p. 263.
105. CJCE 4 décembre 1974, Van Duyn, aff. 41/74, Rec. 1974, p. 1337.
106. CJCE 26 avril 1977, avis 1/76, Rec. 1977, p. 741.
107. CJCE 15 juin 1976, Mills c/ BEI, aff. 110/75, Rec.1976, p. 955.
108. CJCE 28 juin 1978, Simmenthale, aff. 70/77, Rec. 1978, p. 01453.
109. CJCE 13 décembre 1979, Hauer, aff. 44/79, Rec. 1979, p. 3745.
110. CJCE 29 octobre 1980, Roquette, aff. 138/79, Maizena, aff. 139/79, Rec. 1980, p. 3393.
111. CJCE 15 septembre 1981, Lord Bruce of Donington , aff. 208/80, Rec. 1981, p. 2205.
112. CJCE 10 Février 1983, Luxembourg c/ Parlement européen, aff. 230/81, Rec. 1983, p. 255.
113. CJCE 11 mai 1983, Klockner Werke AG c/ Commission, aff. 244/81, Rec. 1983, p. 1451.
114. CJCE 19 janvier 1984, Advernier, aff. 211/80, Rec. 1984, p. 131.
115. CJCE du 15 mai 1984, Zuckerfabrick, aff. 121/83, Rec. 1984, p. 2039.
116. CJCE 22 mai 1985, Parlement européen c/ Conseil, aff. 13/83, Rec. 1985, p. 1513.
117. CJCE 23 avril 1986, Les Vers c/ Parlement européen, aff. 294/83, Rec. 1986, p. 1339.
118. CJCE 3 juillet 1986, Conseil c/ Parlement européen, aff. 34/86, Rec. 1986, p. 2155.
119. CJCE 26 mars 1987, Commission c/ Conseil, aff. 45/86, Rec. 1987, p. 1493.
120. CJCE 27 septembre 1988, Commission c/ Conseil, aff. 165/87, Rec. 1988, p. 5545.
121. CJCE 27 septembre 1988, Parlement européen c/ Conseil, aff. 302/87, Rec. 1988, p. 5615.
122. CJCE 11 juillet 1989, Schrader, aff. 265/87, Rec.1989, p. 2263.
123. CJCE 22 mai 1990, Parlement europeen c/ Conseil, aff. C-70/88, Rec. I-1990, p. 121.
124. CJCE 13 novembre 1990, Fedesa, aff. C-331/88, Rec. 1990, p. I-4023.
125. CJCE 21 novembre 1991, Technishe Universitat Munchen, aff. C-269/90, Rec. I-1991, p. 5469.
126. CJCE 13 mars 1992, Vreugdenhil, aff. C-282/90, Rec. I-1990, p. 1937.
127. CJCE 2 decembre 1992, SGEEM ET R. Etroy c/BEI, aff. C-370/89, Rec. I-1992, p. 6211.
128. CJCE 10 juin 1993, ordonnance, The liberal democrats, aff. C- 41/92, Rec. 1993, p. I-3153.
129. CJCE 5 octobre 1994, Antonio Crispoltoni et autres, aff. C – 133, 300, 362/93, Rec. 1994, p. I-4863.
130. CJCE 5 octobre 1994, Allemagne c/ Conseil, aff. C-462/93, Rec.1994, p. I-3723.
131. CJCE 30 mars 1995, Parlement c/ Conseil, aff. C-65/93, Rec. 1995, p. I-643.
132. CJCE 19 mars 1996, Commission c/ Conseil, aff. C – 25/94, Rec. 1996, p. I-1469.
133. CJCE 10 septembre 1996, Commission c/ Belgique, aff. C-11/95, Rec. I-1996, p. 4115.
134. CJCE 5 mai 1998, The Queen/ Ministry of Agriculture, fisheries and food et Commissioners of Customed Excise, aff. C 157/96, Rec. 1998, p. I-2211.
135. CJCE du 19 novembre 1998, Portugal c/ Commission, aff. C-159/96, Rec. 1998, p. I-7379.
136. CJCE 9 octobre 2001, Pays Bas c/ Parlement et Conseil, aff. C-377/98, Rec. I-2001, p. 7079.
137. Clergerie J. L. Le recours aux accords interinstitutionnels dans le cadre de l’Union économique et monétaire / Clergerie J. L. // Europe. – 1999. – Chronique № 7. – P. 4–6.
138. Commentaire article par article des traités UE et CE / Sous la direction de Ph. Léger. – Paris : Dalloz, 2000. – 2060 p.
139. Communication de la Commission du 27 octobre 1992 // Bull CE 10/92, p. 122.
140. Communication de la Commission sur l’architecture institutionnelle du 4 décembre 2002 [COM(2002) 728 final] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:/www.aidh.org/Europe/Images/paix_lib_solid.pdf
141. Conclusions de la présidence, Barcelone, les 15 et 16 mars 2002. SN 100/02. – Acces : www.developpement-durable.gouv.fr/.../barceloneconclusion.pdf
142. Сonclusions de la présidence, Bruxelles, 11 et 12 décembre 2008. – Acces : http:/www.eu2008.fr/.../Conseil_europeen_12-12-2001_Conclusions_FR.pdf
143. Conclusions de la Présidence, Séville, 21 et 22 juin 2002. – Disponible sur http://ue.eu.int/fr/info/eurocouncil/
144. Constantinesco V. A new European Government : the Commission’s and Consil’s functions revisited / Vlad Constantinesco // The European Constitution in the Making / Vlad Constantinesco. – Baden-Baden : Nomos Verlag Edition, 2004. – Р. 153–160.
145. Constantinesco V. La constitutionnalisation de l`Union europeenne / Vlad Constantinesco // De la Communaute de droit a l`Union de droit / J. Rideau. – Paris : L.G.D.J., 2000.
146. Convention relative à certaines institutions communes aux Communautés européennes du 25 mars 1957. – Accès : http://europa.eu/abc/treaties/archives/fr/frtr13a.htm
147. Décision du Conseil, du 28 juin 1999, fixant les modalités de l'exercice des compétences d'exécution conférées à la Commission (1999/468/CE)// Journal officiel des Communautés européennes (JOCE) n° L 184 du 17 juillet 1999, p. 23.
148. Décision du Parlement européen, du Conseil et de la Commission, du 6 mars 1995, portant modalités d'exercice du droit d'enquête du Parlement européen// Journal officiel n° L 078 du 06/04/1995, p. 0001–0003.
149. Décision du Conseil, du 22 mars 2004, portant adoption de son règlement intérieur (2004/338/CE, Euratom) [Version consolidée intégrant les modifications apportées par la décision du Conseil du 11 octobre 2004 (2004/701/CE, Euratom) // JO L 319 du 20.10.2004, p. 15].
150. Décision du Conseil du 22 janvier 2001 instituant l’Etat-major de l’Union Eurpopéenne // JO L 27 du 30.01.2001, p. 7.
151. Décision du Conseil du 22 mai 2000 instituant un comité chargé des aspects civils de la gestion des crises // JO L 127/1 du 27.05.2000.
152. Declaration interinstitutionnelle sur la démocratie et la transparence et la subsidiarité// Bull CE 10/93, p. 128.
153. Declaration interinstitutionnelle sur la démocratie et la transparence et la subsidiarité, accord interinstitutionnel sur les procédures pour la mise en oeuvre du principe de subsidiarité; le statut et les conditions générales d' exercice des fonctions du médiateur; les modalités pour le déroulement des travaux du Comité de conciliation prévu à l' article 189 B // Journal officiel n°C 329 du 06/12/1993, p. 135.
154. Déclaration commune sur les modalités pratiques de la nouvelle procédure de codécision (article 251 du traité instituant la Communauté européenne)// Journal officiel n° C 148 du 28/05/1999, p. 0001–0002.
155. Declaration commune du 30 juin 1982 // JOCE n C 194 du 28 juillet 1982, p. 1.
156. Declaration des Chefs d‘Etats ou de gouvernement des Etats membre de l’Union Europeenne sur la ratification du traite etablissant une Constitution pour l’Europe, Bruxelles, le 18 juin 2005, SN 117/05. – Acces : http://www.consilium.europa.eu/euDoc/cms_Data/docs/.../85332.pdf
157. Delors J. Une fédération d’Etats-nations/ J. Delors// Bulletin quotidien Europe. – 15 septembre 2000. – 7799. – p. 14–16.
158. Estaing Valery Giscard d`. Comprendre la Constitution europeenne / Valery Giscard d`Estaing // Etudes Europeennes. – 2005. – Accès : htpp://www. etudes–europeennes.fr
159. Fischer Joschka. De la Confederation à la Federation-Reflexіon sur la finalite de l`integration europeenne / Joschka Fischer. – Accès : htpp://www.auswaertiges-amt.de/www/fr/infoservice/download/pdf/reden/2000/r000512c.pdf
160. Gautron J.-C. Droit europeen / Jean-Claude Gautron. – [9-eme edition]. – DALLOZ, 1999. – 314 p.
161. Godet R. Le nouveau “code de procedure budgetaire” de l`Union europeenne. L`accord interinstitutionnel sur la discipline budgetaire et l`amelioretion de la procedure budgetaire du 6 mai 1999 / R. Godet // Revue trimestrielle du droit international. – Avril-juin 2000. – P. 272–298.
162. Guillermin G. Le principe de l’équilibre institutionnel dans la jurisprudence de la Cour de justice des Communautés européennes / G. Guillermin // J.D.I. – 1992. – р. 319–346.
163. ICJ Advisory opinion of Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations (1949), ICJ Reports 17, р. 179.
164. Isaac G. Droit communautaire général / G. Isaac. – [7-ème éd.]. – Dalloz, 1999. – 395 p.
165. Jacqué J-P. Droit institutionnel de l`Union europeenne / J.-P. Jacqué. – [2-ème edition]. – Paris : Dalloz, 2003. – 727 p.
166. Jospin Lionel. Ma vision de de l`Europe et de la mondalisation / Lionel Jospin // Les notes de la fondation Jean-Jaures. – Octobre 2001. – № 3. – Р. 44–78.
167. La décision 2006/512/CE du Conseil modifiant la décision 1999/468 du Conseil fixant les modalités de l'exercice des compétences d'exécution conférées à la Commission // JO L 200 du 22.07.2006, p. 11.
168. Laeken Declaration on the future of the European Union. – Accès : ec.europa.eu/governance/impact/.../docs/laeken_concl_en.pdf
169. Le role de la Cour de justice en tant que Cour constitutionnelle, Strasbourg, le 7 juillet 2003,CDL-JU (2003) 22.
170. Les traités de Rome, Maastricht, Amsterdam et Nice : textes comparés. – Documentation française, 2002. – 327 p.
171. Louis Jean-Victor. La réforme des institutions de l’Union Européenne / Jean-Victor Louis // Revue du Marché commun et de l’Union Européenne. – 2000. – № 433. – P. 681–685.
172. Louis J.-V. L’ordre juridique de l’Union europeenne / Louis J.-V., Ronse T. – Bruxelles, Paris : Bruylant, L.G.D.J., 2005. – pp. 6-15, pp. 82-108, pp. 110-140.
173. Manin P. L`Union europeenne : institutions, ordre juridique, contentieux / P. Manin. – Paris : PEDONE, 2005. – 575p.
174. Marti G. Les accords interinstitutionnels : source du droit constitutionnel de l’Union européenne ? / G. Marti // VI-ème Congres français de droit constitutionnel. – Montpellier, juin 2005. – Accès : http:/www.droitconstitutionnel.org/cogresmtp/atelier3.html
175. Molinier Joel. Les principes fondateurs de l`Union europeenne / Joel Molinier // Synthese de la Mission de recherche Droit et Justice. – Mars 2004. – Accès : http://www.gip-recherche-justice.fr
176. Moreau-Defarges P. La fédération européenne est faites ... ou presque/ Philippe Moreau-Defarges // Annuaire Français des Relations Internationales. – 2001. – P. 187–197.
177. Orlandini Federico Boschi. L’évolution constitutionnelle du Conseil européen et du Conseil des ministres de l’Union européenne : une perspective de iure condendo / Federico Boschi Orlandini // Perspectives Internationales et Européennes. – Le 15 mars 2006. – № 2. – Accès : http://revel.unice.fr/pie/document.html?id=296
178. Рersonnalité juridique unique pour l’Union européenne : [Rapport d’un groupe de travail de la Convention]. – Accès : http://www.ena.lu/rapport_final_groupe_travail_personnalite_juridique_convention_europeenne_octobre_2002-010004506.eu.int
179. Philip Christian. Principe de subsidiarité / Chtistian Philip // Dictionnaire juridique de l’Union europeenne / Sous la direction d’Ami Barav et Christian Philip. – Paris : Presses universitaire de France, 2001.
180. Picheral C. Droit institutionnel de l`Union europeenne / C. Picheral. – Paris : Ellipses Edition, 2006. – 336 р.
181. Progress Report on IGC, Presidency Conclusions, European Council in Florence, 21–22 June 1996, Doc. SN 300/96, Annexes, p. 36 at 2 (а). – Accès : http:/www.senat.fr/europe/florence_1996.pdf
182. Proposition concernant un Gouvernement européen. – Accès : http://www.newropeans.eu/spip.php?article530&lang=fr
183. Prosessus de réforme des traités (extrait des conclusions de la Présidence du Conseil européen du 23 juin 2007). – Accès : http:/www.consilium.europa.eu/euDoc/cms_Data/docs/.../94933.pdf
184. Quermonne J.-L. Observation sur la réforme des institutions / Jean-Louis Quermonne // Revue du Marché commun et de l’Union Européenne. – 2000. – № 433. – P. 686–689.
185. Question écrite de M. Jens Maigaard n° 170/70 à la Commission sur l’effet juridique des déclarations commune/ / JOCE n° C 180 du 28 juillet 1997, p. 18.
186. Rapport du Parlement du 21 novembre 2001 sur la personnalité juridique de l'Union européenne (2001/2021(INI)), Final A5-0409/2001.
187. Réaction de la Commission européenne aux propositions de réforme institutionnelle, Bruxelles, le 23 avril 2003, IP/03/563. – Accès : http:/www.furum.gov.pl/futurum.nsf/0/A91C0ADB4BED078EC1256D41002EFB92
188. Résolution du Parlement du 2 octobre 1997 sur le droit international public, le droit communautaire et le droit constitutionnel des Etats membres, A4-0278/1997, point 16.
189. Résolution du Parlement européen du 11 juillet 2007 sur la convocation de la Conférence intergouvernementale: avis du Parlement européen// Офіційний сайт Європейського парламенту. –
Accès : http:/www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=–//EP//TEXT+TA+P6–TA–2007–0328+0+DOC+XML+VO//FR
190. Résolution du Parlement du 14.05.2002 sur la personnalité juridique de l’Union Européenne [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Європейського Парламенту – Режим доступу : http:/www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=–//EP//TEXT+TA+P5–TA–2002–0126+0+Doc+XML+VO/FR
191. Résolution du Parlement du 18 novembre 1992 sur la mise en oeuvre du principe de subsidiarité [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Європейського Парламенту – Режим доступу : http:/www.europarl.europa.eu
192. Resolution du Parlement du 31 mars 1998 sur le report de la décision de décharge pour l'exercice 1996 // JOCE C 138, 4 mai 1998.
193. Rosa J.-J. L`Europe n`est pas une zone etatique optimale / J.-J. Rosa // Annuaire Français des Relations Internationales. – 2001. – P. 198–206.
194. Sauron J-L. La construction europeenne selon le Chancelier Schroder ou les rates de dialogue franco-allemand / J.-L. Sauron // Annuaire Français des Relations Internationales. – 2002. – P. 432–446.
195. Scelo Maud. Le Parlement Européen face à l’avenir de l’Europe / Maud Scelo // Revue du Marché commun et de l’Union Européenne. – Oct.-nov. 2002. – № 462. – P. 578–582.
196. Schmitter Catherine. Principe d’equilibre institutionnel / Catherine Schmitter // Dictionnaire juridique de l’Union europeenne / Sous la direction d’Ami Barav et Christian Philip. – Paris :Presses universitaire de France, 1993.
197. Simon D. Le système juridique communautaire / Simon D. – [2-ième édition]. – Paris : Presses Universitaires de France, 1998. – 578 p.
198. Simon D. Y a-t-il des principes generaux du droit communautaires? / D. Simon. – Paris : Presses Universitaires de France, 1991.
199. Solis David Ordonez. Comment repartir le pouvoir et ameliorer son exercice au sein de l’Union Européenne / David Ordonez Solis. – Accès : http:/ec.europa.eu/governance/contrib_ordonez_summary_fr.pdf
200. TPI 11 février 1992, Anastasia Panagiotopoulou c/ Parlement européen, aff. T-16/90, Rec. 1992.
201. TPI 21 février 1995, SPOE.A. aff. T-29/92, Rec. II-1995, p. 289.
202. Traité modifiant le traité sur l’Union Européenne et le traité instituant la Communauté européenne // JOUE. – Le 17 décembre 2007. – C 306. – P. 231 et s.
203. Traite sur L`Union europeenne (version consolidée du Traité de Lisbonne). – Accès : http://www.assemblee-nationale.fr/13/rap-info/10439.asp
204. Un projet pour l'Union européenne, communication de la Commission du 22 mai 2002 [COM(2002) 247]: Questions et Reponses. – Accès : http:/europa.eu/rapid/pressreleaseAction.do ?reference=MEMO/02/103&format
205. Version consolidée du Тraité sur le fonctionnement de l’Union Européenne // JOCE. – Le 09 mai 2008. – C 115/47.
206. Wagner Helmut. La notion juridique de l`Union europeenne: une vision allemande / Helmut Wagner. – Ifri , 2006 – Accès : http://www.ifri.org
207. Zoller E. Droit constitutionnel / E. Zoller.– Paris : PUF, 1998. – 629 p.