ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
1.1. Право спільної сумісної власності один як складова інституту права власності 12
1.2. Види права спільної сумісної власності 23
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 80

РОЗДІЛ 2. ПРАВОЧИНИ ЩОДО ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Здійснення права спільної сумісної власності 90
2.2. Припинення права спільної сумісної власності 112
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 133

РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
3.1. Поняття та способи захисту права спільної сумісної власності 137
3.2. Здійснення захисту права спільної сумісної власності/ 151
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 162

ВИСНОВКИ 165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171

ДОДАТКИ 186

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, які відбулися останніми роками в нашій країні, істотно вплинули на розвиток інституту права власності та його складової частини – права спільної сумісної власності. Широке застосування механізму права спільної сумісної власності, розширення кола його суб’єктів, надання ефективних шляхів здійснення та надійних способів захисту даного права його суб’єктам – це ті передумови, які послужили вдосконаленню даного правового інституту власності.
Особливої актуальності набуває низка проблем: визначення основних підстав виникнення права спільної сумісної власності, адже характерна особливість права спільної сумісної власності зумовлена множинністю суб’єктів і єдністю об’єкта; суб’єктний склад (фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава); рівноправність суб’єктів при здійсненні наданого їм права (йдеться про недопущення зловживання майновими та житловими правами малолітніх та неповнолітніх дітей з боку батьків, які виступають співвласниками); основні критерії припинення (поділу) права спільної сумісної власності справедливим, законним чином.
Законодавчо не визначені поняття та способи захисту права спільної сумісної власності фізичних осіб, оскільки судова практика незмінно доводить порушення норм права співвласниками та третіми особами.
Розвитку даного правового інституту надали нововведення, закріплені, зокрема, в багатьох статтях (ст. 65-68, 70, 71, 74) Сімейного кодексу України.
Ретельного аналізу в цьому аспекті потребують Закон України «Про особисте селянське господарство», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», які містять чимало прогалин.
Важливість даного правового інституту власності в цивілістичній науці свідчить про приділення йому підвищеної уваги ще в радянський період. Одним із перших монографічних досліджень стала праця під редакцією Дзери О. В. «Право спільної сумісної власності» (1976 р.). Однак на той час суб’єктний склад права спільної сумісної власності обмежувався тільки подружжям. А тому інший склад права спільної сумісної власності не визнавався та не допускався законом, а в разі виникнення – підлягав негайній ліквідації між фізичними та юридичними особами).
Продовження досліджень розвитку даного правового інституту знаходимо в дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук О. В. Дзери (1996 р.). Даній тематиці присвячено четвертий параграф другої глави вказаної дисертації.
Науково-теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці відомих російських, радянських та українських вчених-юристів: С. С. Алексєєва, Л. М. Баранової, В. А. Бєлова, О. М. Бєлякова, І. А. Бірюкова, В. І. Борисової, О. В. Венедиктова, Є. М. Ворожейкина, Г. А. Воронцова, Д. М. Генкина, В. П. Грибанова, І. О Дзери, О. В. Дзери, Л. Ю. Драгнєвич, Н. М. Єршової, І. В. Жилінкової, В. Ф. Маслова, В. О. Нікітіної, М. Т. Оридороги, Н. В. Орлова, О. О. Пушкіна, З. В. Ромовської, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. І. Фурси, С. Я. Фурси, Ю. С. Червоного, Я. М. Шевченко та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол від 29 січня 2003 р. № 1). Роботу виконано відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1997–2002 рр. (рішення Колегії МВС України від 25 червня 1996 р. № 7КМ/5) і планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 1997–2002 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета праці полягає в комплексному аналізі цивільно-правового інституту права спільної сумісної власності в умовах реформування цивільного, сімейного законодавств України.
Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації приділено вирішенню таких завдань:
– розкриттю загальної характеристики права спільної сумісної власності фізичних осіб;
– розкриттю основних підстав виникнення права спільної сумісної власності фізичних осіб;
– визначенню основних шляхів здійснення права спільної сумісної власності фізичних осіб;
– дослідженню причин, що негативно впливають на здійснення права спільної сумісної власності фізичних осіб;
– внесенню пропозицій щодо удосконалення права спільної сумісної власності фізичних осіб;
– визначенню основних шляхів підвищення захисної функції права спільної сумісної власності фізичних осіб.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються між співвласниками та третіми особами з приводу виникнення, здійснення та захисту права спільної сумісної власності.
Предмет дослідження становлять система законодавчих актів про право спільної сумісної власності фізичних осіб, практика їх застосування, літературні джерела, досягнення юридичної науки.
Методи досліджень. Для розв’язання поставлених завдань було використано загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема: загальнонауковий діалектичний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий, догматико-юридичний, системно-структурний, статистичний. Загальнонауковий діалектичний метод використовувався при вивченні формування та розвитку суспільних відносин спільної сумісної власності як різновид більш складних суспільних відносин. Логіко-семантичний метод дав можливість сформулювати ряд визначень і понять, зокрема, при дослідженні об’єктів та суб’єктів права спільної сумісної власності. За допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз окремих положень нормативно-правових актів. Догматико-юридичний метод дав можливість провести аналіз норм чинного законодавства, виявити в ньому прогалини, сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення. Системно-структурний метод використовувався при визначенні місця права спільної сумісної власності в системі права власності України. За допомогою статистичного методу виявлено рівень вчинення злочинів у сфері спільної сумісної власності в Україні.
Емпіричну базу дослідження склали дані державної статистики: матеріали цивільних справ Городенківського, Косівського, Коломийського районних судів Івано-Франківської області, Державного комітету статистики України та Управління статистики м. Городенки, Івано-Франківської області.
Наукові висновки й рекомендації, що містяться в роботі, базуються на положеннях Конституції України, досягненнях цивілістичної науки, аналізі статей Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, постанов Пленуму Верховного Суду України, законів України «Про власність», «Про особисті селянські господарства», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше після прийняття Сімейного, Цивільного кодексів України на рівні комплексного дослідження сформульовано низку важливих висновків щодо поняття, змісту права спільної сумісної власності фізичних осіб, умов його здійснення та припинення.
У дисертації сформульовано такі нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
Вперше:
– обґрунтовано висновок про те, що відносини між співвласниками спільної сумісної власності за своїми правовими зв’язками є неоднорідними. Зокрема, між фізичними особами домінують особисті, сімейні, договірні зв’язки, між юридичними особами, територіальними громадами, державою домінують, як правило, засновані на господарсько-підприємницькій діяльності договірні зв’язки;
– зроблено висновок про те, що суду потрібно надати право на вимогу одного із подружжя встановити режим роздільності майна подружжя, яке набуте кожним з них в період проживання (у випадку відсутності домовленості між подружжям встановити зазначений режим), коли один із них постійно використовував майно не в інтересах сім’ї, зловживав спиртними напоями чи наркотичними засобами, перебуває у місцях позбавлення волі тощо;
– доведено положення про те, що для того, щоб не порушувати режим права спільної сумісної власності подружжя щодо банківського рахунку, член подружжя-вкладник на вимогу другого члена подружжя повинен укласти з ним договір про надання права користування банківським рахунком (вклад і зняття коштів), якщо інше не передбачено шлюбним договором або домовленістю між ними;
– обґрунтовано висновок про те, що якщо чоловік і жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, то діє презумпція належного їм майна на праві спільної часткової власності, якщо інше не передбачене правочином між ними. В Сімейному кодексі України не визначено режим права спільної часткової власності чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю і не перебувають у зареєстрованому шлюбі, але ми вважаємо, що керуючись ст. 60 СК України та ст. 16 Закону України «Про власність», не доцільно поширювати режим права спільної сумісної власності як загальне правило. Однак такий чоловік та жінка можуть обумовити свої відносини в договорі «Про майновий режим фактичного подружжя»;
– доведено положення, що між батьками і їхніми повнолітніми дітьми має виникати право спільної сумісної власності на загальних засадах Цивільного кодексу України та Закону України «Про власність»;
– обґрунтовано висновок про те, що новий власник квартири в багатоквартирному будинку за відсутності бажання стати членом об’єднання співвласників такого будинку повинен укласти договір з таким об’єднанням власників про відповідну участь в утриманні будинку та спільного майна;
– зроблено висновок про те, що під цінним майном слід розуміти речі, які мають важливе історичне, сімейне значення для обох членів подружжя. Такі речі можуть бути подаровані, куплені, успадковані, передані від родичів обом членам подружжя. На нашу думку практично неможливо дати перелік таких речей, так як вони будуть різними в кожному конкретному випадку;
– обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення положення про те, що у випадку відсутності застосування основних способів поділу спільного майна подружжя та добровільного поділу такого майна суд може прийняти рішення про примусовий продаж неподільної речі з поділом отриманої суми між подружжям;
– обґрунтовано висновок про те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про особисте селянське господарство» членам господарства надається право відкривати рахунки в установах банків, однак такий рахунок згідно з ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України буде належати тільки чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності і буде поділятися тільки між ними, тому автор вважає, що при поділі майна господарства необхідно збільшити частку в майні всіх інших учасників (крім подружжя) у відповідності до суми частки вкладу в банківській установі.
Набуло подальшого розвитку:
– питання про встановлення орієнтовного переліку речей індивідуального користування подружжя, як це було передбачено в КпШС, до якого дисертант пропонує віднести: одяг, взуття, косметичні засоби, аксесуари одягу, засоби гігієни, окуляри, контактні лінзи, слуховий апарат, мобільний телефон;
– питання щодо виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові, зокрема, вдосконалено поняття «істотне збільшення в своїй вартості майна дружини, чоловіка». Доводиться, що істотне збільшення майна в своїй вартості такого майна повинно бути не менше 50 % поліпшеного майна. У іншому випадку подружжя-невкладник має право лише вимагати від подружжя-вкладника грошову компенсацію за зроблені ним внески;
– питання щодо визначення в шлюбному договорі нерівних часток у праві власності подружжя на їх спільне майно, відповідно, основною умовою про встановлення в спільному майні нерівних часток в шлюбному договорі повинна бути згода такого подружжя, яка відображає справжнє волевиявлення та застереження про те, що подружжю відомий принцип рівності права на майно, яке набувається ними в період шлюбу.
На підставі проведеного аналізу вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які наводяться в дисертації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані для вдосконалення цивільного, сімейного та аграрного законодавств.
Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності правоохоронних органів, перш за все органів внутрішніх справ, суду, нотаріату.
Матеріали дисертації можуть бути також використані в науково-дослідній та навчально-методичній діяльності під час викладання таких дисциплін, як: «Цивільне право», «Сімейне право», «Аграрне право».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею. В ній сформульовані теоретичні положення, оцінки і висновки, пропозиції і рекомендації, одержані автором в результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел та судових справ.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження доповідались у виступах на науково-практичних конференціях: «Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції» (березень 2004 року, м. Дніпропетровськ); «Треті осінні юридичні читання» (листопад 2004 року, м. Хмельницький).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в п’яти наукових статтях, які опубліковано у фахових виданнях, а також у тезах конференцій.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 187 сторінки, із них 170 – основного тексту, список використаних джерел складає 188 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження, проведене дисертантом, дало змогу сформулювати найбільш важливі теоретичні та практичні висновки, а також запропонувати внести ряд змін та доповнень в законодавчі акти:
1. Аналіз ч. 2 ст. 368 ЦК України дає підстави авторові зазначити відсутність обмеження суб’єктного складу права спільної сумісної власності. Такими суб’єктами можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Однак, автор зазначає, що відносини між зазначеними суб’єктами будуть неоднорідними. А саме відносини між фізичними особами будуть ґрунтуватися на особистій, сімейній, договірній основі, між юридичними особами, територіальними громадами, державою тільки на договірній основі.
2. Досліджуючи набуття спільного майна подружжя, автор дійшов до висновку про відсутність спільного набуття майна подружжя у випадку, коли один із них використовував майно не в інтересах сім’ї, зловживав спиртними напоями чи наркотичними засобами, перебував у місцях позбавлення волі. Адже один із подружжя буде сумлінно набувати майно, а другий нищити його або зовсім не набувати. Вважаємо, що в таких випадках суду слід надати право на вимогу одного із подружжя встановити режим роздільності майна, яке набуте кожним з подружжя. Тому буде доречним доповнити ст. 69 СК України частиною 3 відповідного змісту: на вимогу одного із подружжя суду слід надати право на встановлення режиму роздільності майна подружжя, яке набуте кожним з них в період проживання (у випадку відсутності домовленості між подружжям встановити зазначений режим), коли один із них використовував майно не в інтересах сім’ї, зловживав спиртними напоями чи наркотичними засобами, перебував у місцях позбавлення волі тощо.
3. Щоб в подальшому не створювалися труднощі в розгляді судових справ щодо поділу майна стосовно речей індивідуального користування членів подружжя необхідно передбачити їхній перелік у Сімейному кодексі України. До цього переліку повинні входити речі, які є необхідними в повсякденному житті, та, які обслуговують потреби подружжя. Тому вважаємо за необхідне ч. 2 ст. 60 СК України доповнити таким змістом: вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування (одяг, взуття, косметичні засоби, аксесуари одягу, засоби гігієни, окуляри, контактні лінзи, слуховий апарат, мобільний телефон, державні нагороди тощо) є об’єктом права спільної сумісної власності.
4. Згідно зі ст. 1058 ЦК України вкладником в банківській (кредитній) установі є тільки одна фізична особа. В її право входить самостійно користуватися і розпоряджатися таким вкладом. В нашому випадку це свідчить про те, що вкладником є один із подружжя, а також про роздільність вкладу, який внесений одним із подружжя під час шлюбу. Однак, як зазначає автор, згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Тому автор вважає, що для того, щоб не порушувати режим права спільної сумісної власності член подружжя-вкладник на вимогу другого з подружжя повинен укласти з ним договір про надання права йому користування банківським рахунком (вклад і зняття коштів), якщо інше не передбачено шлюбним договором чи домовленістю між ними. Тому з огляду на зазначене вище вважаємо за необхідне доповнити ч. 2 ст. 61 СК України відповідним змістом: «при відкритті рахунку в банківській (кредитній) установі член подружжя-вкладник на вимогу другого з членів подружжя повинен укласти з ним договір про надання права користування банківським рахунком (вклад і зняття коштів), якщо інше не передбачено шлюбним договором чи домовленістю між ними».
5. Відповідно до ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося в своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. В даному випадку вдосконалено поняття «істотне збільшення майна в своїй вартості». Встановлено, що істотне збільшення майна в своїй вартості повинно бути не менше 50 % поліпшеного майна. У іншому випадку член подружжя-невласник має право лише вимагати від члена подружжя-вкладника грошову компенсацію за зроблені ним внески в поліпшенні майна. На основі наведеного вище пропонуємо ст. 62 СК України викласти в такій редакції: «якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося в своїй вартості (не менше 50 % поліпшеного майна) внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя».
6. Обґрунтовано висновок про те, що на майнові відносини фактичного подружжя поширюється режим права спільної часткової власності, якщо інше не передбачено правочином між ними. Однак, зазначений правовий режим відсутній в Сімейному кодексі України, але на нашу думку в даному випадку недоцільно розповсюджувати на майнові відносини фактичного подружжя режим права спільної сумісної власності, як загальне правило, керуючись ст. 60 СК України та ст. 16 Закону України «Про власність». Тому вважаємо, що відносини фактичного подружжя необхідно передбачити в договорі «Про майновий режим фактичного подружжя». Такий договір може доповнюватися за бажанням фактичного подружжя (Додаток А).
Крім того зазначений договір фактичного подружжя буде сприяти:
– захисту майнових прав кожного з фактичного подружжя в разі виникнення між ними спору щодо цих прав;
– буде виступати, як безспірний доказ їх спільного проживання;
– буде одним із доказів майнових відносин між фактичним подружжям.
7. Проаналізовано питання щодо визначення в шлюбному договорі нерівних часток у праві власності подружжя на їх спільне майно. На основі чого зроблено висновок про те, що основною умовою встановлення в спільному майні нерівних часток у шлюбному договорі повинна бути згода членів подружжя, яка повинна відображати справжнє волевиявлення першого і останнього. Крім того, повинно бути застереження про те, що подружжю відомий принцип рівності права на майно, яке набувається ними в період шлюбу.
8. Пропонуємо доповнити ст. 175 СК України частиною 2 відповідного змісту: правовий режим права спільної сумісної власності буде зберігатися і за повнолітніми дітьми, які продовжують проживати разом з батьками та набувають майно на підставі спільної праці і (чи) спільних коштів. Таке положення ґрунтується на основі ст. 368 ЦК України та ст. 17 Закону України «Про власність».
9. Вважаємо за необхідне доповнити ст. 9 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» таким змістом: членство в об’єднанні для нового власника квартири здійснюється шляхом ознайомлення його зі статутом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. При відсутності бажання стати членом об’єднання, новий власник квартири повинен укласти письмовий договір з об’єднанням про відповідну участь в утриманні будинку і спільного майна. Необхідність даного нововведення полягає в тому, щоб всі члени об’єднання несли спільну відповідальність за належне утримання та збереження спільного майна.
10. Аналіз ч. 2 ст. 70 СК України дозволив зробити висновок про необхідність тлумачення терміну «якщо один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї» і встановлення дій, які впливають на цей факт. Такі дії можуть виражатися в безпідставному ухиленні від праці, зловживанні спиртними напоями, наркотичними засобами, програвання своєї заробітної плати в різноманітних азартних іграх тощо.
Тому автор вважає за необхідне ч. 2 ст. 70 СК України викласти в такій редакції, в якій передбачено дії: «при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї (безпідставне ухилення від праці; витрачання коштів на придбання та зловживання спиртних напоїв та наркотичних засобів; програш коштів у різноманітних азартних іграх тощо); приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї».
11. Згідно зі ст. 71 СК України існують такі способи поділу спільного майна подружжя:
– поділ речей в натурі, якщо це можливо без завдання шкоди для його господарського призначення;
– поділ речей між подружжям із врахуванням їх вартості і частки кожного з подружжя в спільному майні;
– присудження майна в натурі одному із подружжя з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з них його частку грішми.
Ч. 2 ст. 71 СК України передбачає, що неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. У випадку відсутності добровільного поділу спільного майна подружжя, може виникнути судовий спір, якщо застосування двох перших способів поділу майна є неможливий. Так застосування двох перших способів не можливо, тому що річ є єдина і неподільна. Застосування останнього способу поділу майна також є сумнівним. Адже не рідко в житті подружжя не має змоги виплатити другому з них його частку грішми. Особливо, коли це стосується автомобіля.
Тому в такому випадку автор вважає, що суд може прийняти рішення про примусовий продаж неподільного майна, а отриману суму поділити між подружжям. З огляду на зазначене вважаємо за необхідне ст. 71 СК України доповнити частиною 6 відповідного змісту: «у випадку неможливості застосування основних способів поділу майна подружжя, які передбачені в ст. 71, суд має право прийняти рішення про примусовий продаж неподільного майна, а отриману суму поділити між подружжям».
12. Зроблено висновок про те, що при поділі майна особистого селянського господарства необхідно збільшити частку в майні всіх учасників у відповідності до суми частки вкладу в банківській установі, окрім подружжя. Адже, згідно з ч. 2 ст. 61 СК України, кошти які перебувають у банківській (кредитній) установі, належать тільки дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності і поділяються тільки між ними. В нашому випадку такий поділ призведе до збагачення подружжя без врахування майнових інтересів інших членів особистого селянського господарства. Тому вважаємо за необхідне доповнити ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особисте селянське господарство» таким змістом: ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:
– рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності (при поділі майна господарства, необхідно збільшити частку в майні всіх учасників (крім подружжя) у відповідності до суми частки вкладу в банківській установі).
13. Автором зроблений висновок, що способи захисту права спільної сумісної власності фізичних осіб носять різний захисний характер. Однак усі направлені на захист порушеного права співвласників від третіх осіб і між самими співвласниками. Зазначене твердження є основою поняття «захист права спільної сумісної власності» і дозволяє визначити його як застосування співвласниками (співвласником), юрисдикційними органами, які наділені відповідною компетенцією, необхідних заходів щодо забезпечення здійснення повноважень права спільної сумісної власності, усунення перешкод у його здійсненні та відновлення порушеного права співвласників (співвласника) із покладенням на правопорушника передбачених законом заходів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативно-правові акти:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
2. Цивільний процесуальний кодекс України – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 135 с.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 352 с.
4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.: Офіційне видання. – К., 2002. – 176 с.
5. Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР від 19 квітня 1969 р. // Радянське право. – 1969. – № 11. – С. 3–25.
6. Цивільний кодекс Української РСР: Затверджено Законом УРСР від 18 липня 1963р. // Відомості Верховної Ради УССР. – 1963. – №30. – с. 463.
7. Закон України «Про виконавче провадження» від 10 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – С. 207–215.
8. Україна. Закони. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 березня 2000 р. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – 81 с.
9. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – С. 249 – 261.
10. Закон України «Про внесення змін та доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю Української РСР» від 23 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – С. 635.
11. Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів. – К.: Атіка, 2003. – 836 с.
12. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.: Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 35 с.
13. Закон України «Про зовнішньо-економічну діяльність держави» від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 29. – С. 377.
14. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 15 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – С. 272.
15. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 5 жовтня 2001 р. : Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 27 с.
16. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. // Вісник Верховної Ради України. – 1997. – № 28. – С. 37.
17. Закон України «Про нотаріат» від 24 березня 1998 р. // Голос України. – 1993. – 5 жовтня.
18. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 р. // Кодекси України. – К., 2002. – С. 45.
19. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 23. – С. 9–13.
20. Закон України «Про охорону дитинства» від 15 вересня 2002р. // Збірник законодавчих та підзаконних актів. – К.: Атіка, 2003. – 511 с.
21. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. – № 15. – С. 225.
22. Закон України «Про приватизаційні папери» від 7 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – С. 352.
23. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.: Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 32 с.
24. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51 – 52. – С. 448.
25. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – С. 363.
26. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – С. 508.
27. Указ Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 10 листопада 1994 р. // Земельне законодавство України: збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики. – К.: Урожай, 2002. – С. 611–612.
28. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р. // Земельне законодавство України: збірник нормативних актів, судової та арбітражної (господарської) практики. – К.: Урожай, 2002. – С. 594–598.
29. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 р. // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 49. – С. 11.
30. Указ Президента України «Про основні засади розвитку соціальної сфери села» від 20 грудня 2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 51. – С. 57–59.
31. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним та одиноким матерям, посилення охорони материнства та дитинства» від 8 липня 1944 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1945. – № 47. – 37 с.
32. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – С. 506–529.
33. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000). – У 2-х томах / За заг ред. Голови Верховного Суду України В. Ф. Бойка. – К.: «А.С.К.», 2000. – 327 с.
34. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 15 вересня 1996 р. // Офіційний Вісник України. – 1996. – № 15. – Ст. 2041.
35. Постанова Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності» від 15 лютого 1994 р. // Інформаційний вісник Вищого арбітражного суду України. – 1994. – № 2. – С. 10–19.
36. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» // Голос України. – 1993. – 15 січня.
37. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03 березня 2004 // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 10. – С. 420–436.
Спеціальна література:
38. Аванесов Є. В. Проблемы защиты собственности в гражданском праве и уголовном процессе: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1993. – 185 с.
39. Антокольская М. В. Лекции по семейному праву. – М.: Юрид. лит., 1988. – 374 с.
40. Антокольская М. В. Семейное право. – М.: Юрид. лит., 1996. –– 187 с.
41. Ариванюк Т. О. Правове регулювання відносин власності між подружжям. Автореф. Дис... канд. юрид. наук. – К., 2002. – С. 10.
42. Белов В. А. Гражданское право: Общая и особенная части : Учебник / Институт образования «ЮрИнфор – МГУ». – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2003. – 959 с.
43. Бірюков І. А. Інтерес і суб’єктивне цивільне право // Право України. – 2004. – № 8. – с.51 –53.
44. Бірюков І. А. Правове становище батьків і опікунів при укладенні ними правочинів стосовно своїх малолітніх дітей чи підопічним їм осіб // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 6 (32). – С. 65–71.
45. Богданов Е. В. Правовые проблемы удовлетворения жилищных потреб граждан в условиях перехода к ринку: Дис. … док. юрид. наук. – К., 1993. – 412 с.
46. Бошко В. И. Очерки советского семейного права. – М.: Юрид. лит., 1952. – 267 с.
47. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в гражданском и семейном праве. – Рига.: Юрид. лит., 1976. – 124 с.
48. Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М: Академия наук СССР, 1954. – 267 с.
49. Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР. М.: Юрид.лит., 1959. – 450 с.
50. Воронцов Г. А. Защита права собственности. – Д.: Наука, 2001. – 44 с.
51. Галянтич М., Комаровська-Чуркіна Ю. Спільна власність подружжя на житло за нормами сімейного та цивільного кодексів України // Юридична Україна. – 2004. – № 5. – С. 31 – 35.
52. Головатий С., Довгерт А., Підопригора О., Пушкін О., Боброва Д. та ін. Передумова до проекту Цивільного кодексу України. Реформа цивільного права в Україні // Українське право. – 1996. – Спецвипуск 2. – С. 2 – 57.
53. Граве К. А. Имущественные отношения супругов. – М.: Юрид. лит., 1960. – 116 с.
54. Гражданское право. Ч. 3 / Под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К. – М.: Юрид. лит., 1998. – 351 с.
55. Гражданское право. Т. 1. : Учебник. – Изд. четв., перераб. и допол. / Под ред. Сергеева А. П., Толстого Ю. К. – М.: Проспект, 1999. – 616 с.
56. Гражданское право. – В 2-х томах. – Т. 1. : Учебник / Отв. ред. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перер. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 816 с.
57. Гражданское право / Под ред. Толстого Ю. К., Сергеева А. П. – Ч. 1. – М.: ТЕИС, 1996. – 370 с.
58. Гражданский процесс Украины : Учебное пособие. – Х.: «Одиссея», 2003. – 352с.
59. Грибанов В. П. Пределы осуществления защиты гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – 293 с.
60. Данилин В. И. Права супругов на имущество по новому советскому законодательству о браке и семье. Автореф. Дис… канд. юрид. лит. – М., 1971. – С. 10.
61. Данилин В. И. Реутов С. И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск.: Юрид. лит., 1989. – 189 с.
62. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
63. Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Підопригора О. А. та ін. Право власності в Україні. Навч. посіб. / За заг. ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С.. К., Юрінком Інтер, 2000. – 452 с.
64. Дзера О. В. Поняття та склад колгоспного двору // Радянське право. – 1974. – № 11. – С. 73–77.
65. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
66. Дзера О.В. Укладення подружжя угод відносно їх спільного майна // Радянське право. – 1978. – № 11. – С. 45
67. Доліненко Л. О., Доліненко В. О., Сарновська С. О. Цивільне право України.: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2006. – 356 с.
68. Душман В. П. Аграрне право та законодавство України. – Х.: Одісея, 2003. – 447 с.
69. Дяченко Т. Гарантії прав членів сім’ї при поділі майна подружжя // Радянське право. – 1971. – № 5. – С. 5–11.
70. Ерошенко А. А. Правовой режим имущества в колхозной семье // Советское государство и право. – 1973. – № 2. – С. 107–111.
71. Ершова Н. М. Семья и право // Советское государство и право. – 1982. – № 2. – С. 38 – 46.
72. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: «Ксилион», 2000 – 398 с.
73. Жилинкова И. В. Право собственности супругов. – Х.: Юрид. лит., 1997. – 370 с.
74. Жилищное право / Под ред. Седугина Л. И. – К.: Норма, 2000. – 369 с.
75. Житловий кодекс України з постатейними матеріалами / Шеф-редактор В. С. Ковальський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 511 с.
76. Житлове право України / Галянтич М. К. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 с.
77. Захист і забезпечення дотримання житлових та майнових прав дітей: тематична Державна доповідь про становище дітей за підсумком 2004 р. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. – 160 с.
78. Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. Медведчука В. В. – К., 2004. – 654 с.
79. Иоффе О. С. Избраные труды по гражданскому праву: из истории цивилистической мысли гражданских правоотношений. Критики теории «хозяйственного права». – 2-е изд., исп. – М.: «Статут», 2003. – 782 с.
80. Иоффе О. С. Советское гражданское право. / Ч. 3. – Л.: Юрид. лит., 1965. – 247 с.
81. Иоффе О. С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1991. – 494 с.
82. Курс цивільного та сімейного права України у питаннях і відповідях. Навчальний посібник для студ. Вищ. навч. закладів. / Галюк В. В. Юлданов О. Х. – К. МАУП, 2005. – 240 с.
83. Ландкоф С. І. Основи цивільного права. – К.: Радянська школа, 1948. – 424 с.
84. Макашов Л. Правовий статус співвласників багатоквартирного будинку // Право України. – 1996. – № 11. – С. 62–64.
85. Маркс К., Єнгельс Ф. Соч. – Т. 23. – М. – Спб., 1965. – 430 с.
86. Маркс К., Єнгельс Ф. Сочинение. – Т.19. – М.: Политиздат, 1968. – 458 с.
87. Малеин М. И. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М.: ПРЕСС, 2001. – 198 с.
88. Маслов В. Ф. Вопросы общей собственности в судебной практике. М.: – Юрид. лит., – 1963. – 234 с.
89. Маслов В. Ф. Защита жилищних прав граждан. – Х.: Изд-во Харьковского университета, 1970. – 274 с.
90. Маслов В. Ф. Осуществление и защита права личной собственности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1971. – 238 с.
91. Маслов В. Ф., Подопригора З. А., Пушкин А. А. Действующие законодательство о браке и семье. – Х.: Юрид. лит., 1972. – 247 с.
92. Маслов В. Ф. Право на жилище. – Х.: Вища школа, 1985. – 117 с.
93. Мейер Д. И. Русское гражданское право. – Спб., 1902. – 290 с.
94. Миронова Г. Моральні засади Сімейного кодексу України // Право України. – 2004. – № 4. – С. 50–51.
95. Муратова Е. А. Семейное право: Схемы, комментарии / Учебное пособие. М.: Юрид. лит, 1998. – 176 с.
96. М’ягченко М. Право власності в багатоквартирному будинку // Право України. – 1997. – № 3. – С. 69–71.
97. Науково-практичний коментар до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». – К.: Істина, 1999. – 397 с.
98. Наково-практичний коментар до Закону України «Про особисте селянське господарство» / За ред. Носіка В.В. – К.: Кондор, 2004. – 252 с.
99. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Червоного Ю.С. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
100. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України. За ред. Коссака В. М. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
101. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України . У 2 т. / Дзера О. В. та інші К.: Юрінком Інтер, 2005. – 831 с.
102. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2003. – 828 с.
103. Науково-практичний коментар до Цивільного законодавства України. – У 4-х т. / За ред. Ярема А. Г., Карабань В. В., Ротань В. Г.; Академія судів України. – К.: «А.С.К.», 2004. – 832 с.
104. Немков А. М. Имущественные отношения в семье. – Пермь, 1966. – 132 с.
105. Никитина В. А. Имущество супругов. – М.: Юрид. лит., 1962. – 345 с.
106. Никитина В. Колхозный двор. Выделы и разделы // Социалистическая законность. – 1974. – № 7. – С. 54–61.
107. Орлова Н. В. Правовое регулирование брака в СССР. – М.: Юрид. лит., 1971. – 126 с.
108. Пацурківський Ю. П. Цивільне та сімейне право України. Чернівці. Рута, 2003. – 84 с.
109. Пергамент О. И. Советское гражданское право. – М.: Госюриздат. – 1951. – 411 с.
110. Підопригора О. А. Основи римського приватного права. – К.: Вентурі, 1997. – 333 с.
111. Подпальный П. Н. Правовые вопросы колхозного двора. – Х.: Изд–во Харьковского университета, 1956. – 89 с.
112. Право власності в Україні / За ред. Шевченко Я. М. – К.: Бліц Інформ., 1996. – 246 с.
113. Право власності. Спадкове право / За ред. Заіки Ю. О., Співак В. М. – К.: Істина, 2002. – 267 с.
114. Пчелинцева Л. М. Семейное право России. – М., 2000. – 167 с.
115. Рабинович Н. В. Личные и имущественные отношения в советской семье. Л.: Наука, 1952. – 159 с.
116. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / За ред. Малявко О. М., Шевченко Я. Н. – Х.: Істина, 1999. – 198 с.
117. Ромовская З. В. Защита в советском семейном праве. – Л.: Юрид. лит., 1985. – 648 с.
118. Ромовська З. В. Коментар до глави 8 «Право спільної сумісної власності» Сімейного кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – К., 2004. – № 7. – С. 29–52.
119. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє // Право України. – 2001 №5 С. 64 – 66.
120. Рясенцев В. А. Семейное право. – М.: Юрид. лит., 1971. – 293 с.
121. Рясенцев В. А. Советское семейное право. – М.: Юрид. лит., 1982. – 371 с.
122. Самойленко В. М. Гражданское право Украины. – Ч. 1. – К., 1996. – 347 с.
123. Свердлов А. М. Советское семейное право. М.: Госюриздат. – 1958. – 278 с.
124. Сімейне право України / Під ред. Баранова Л. М., Борисова В. І., Жилінкова І. В. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 263 с.
125. Сімейне право України / За ред. Гопанчук В. С. – К.: Вид. Істина. – 2002. – 305 с.
126. Сімейне право України: Підручник / За ред. Червоного Ю. С. – К.: Істина, 2004. – 400 с.
127. Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права. – М.: Изд – во АН СССР. – 1956. – 292 с.
128. Скворцов О. Ю. Вещные иски в судебно-арбитражной практике. – М.: Бизнес школа «Интел–Синтез», 1998. – 287 с.
129. Советское гражданское право / Под общ. ред. Маслова В. Ф. и Пушкина А. А. – Ч. 1. – К.: Вища школа, 1983. – 463 с.
130. Советское гражданское право : Учебник. – В 2-х томах. – Т.1 / Под. ред. Красавчикова О. А. – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
131. Советское семейное право: Учебник / Под общ. ред. Маслова В. Ф., Пушкина А. А. – К.: Вища школа, 1981. – 310 с.
132. Сунцов В. В. Правовое положение садово-огородних кооперативов: Автореф. … канд. юрид. наук. – Х.: 1987. – 23 с.
133. Створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – основа реформування житлового сектора / Кукса В. П., Онищук І. І., Семчук Г. М., Чернявський В. П. – К.: Істина, 1996. – 60 с.
134. Стоякин Г. М. Понятие защиты гражданских прав // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. – Свердловск, 1973. – С. 32–36.
135. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1991. – 240 с.
136. Тархов В. А. Советское семейное право. – М.: Юрид. лит., 1963. – 241 с.
137. Тертишников В. И. Гражданский процесс: Конспект лекции. – Х., Фирма «Консул», 2002. – 240 с.
138. Тертишников В. И. Защита семейних правоотношений в гражданском судопроизводстве. – Х.: Наука, 1976. – 334 с.
139. Тертишников В. И., Тертишников И. В. Форми защити и осуществления субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства и юридических лиц. – Х.: Консул, 1999. – 176 с.
140. Французкий гражданский Кодекс / Под ред. Жукова А. А., Пашкова Г. А, Лаврова Д. Г.; Ассоциация Юрид. центр. – Спб.: Юр. Центр Пресс, 2004. – 1099 с.
141. Фурса С. Я., Драгнєвич Л. Ю., Фурса Є. І. Настільна книга нотаріуса. Сімейні відносини в нотаріальному процесі. – К.: Вид. Дім ІнЮре, 2003. – 351 с.
142. Халфина Р. О. Право личной собственности граждан в СССР М.: Юрид. лит., – 1955. – 235 с.
143. Харитонов Е. О. Вступ до цивільного права України: Навчальний посібник. – К: Істина, 2006. – 288 с.
144. Христенко Н. Ю. Загальна характеристика спільної сумісної власності громадян // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 33-34.
145. Христенко Н. Ю. Нотаріальний захист права спільної сумісної власності // Підприємництво, господарство і право. – 2005.– № 2 – С. 84 – 87.
146. Христенко Н. Ю. Роль органів внутрішніх справ у здійсненні захисту права спільної сумісної власності // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник. Додаток до журналу «Міліція України». – 2004. – № 36. – С. 28–30.
147. Христенко Н. Ю. Спільна сумісна власність подружжя: підстави виникнення // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 2. – С. 94 – 98.
148. Цивільне право України / За ред. Азімова Т. Н., Ігнатенка В. М., Приступи С. М. – К.: Істина, 2004. – 425 с.
149. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник. – У 2-х томах. – Т. 1. Загальна частина / За заг. ред. Шевченко Я. М. – К.: Концерн «Видавничий Дім ІнЮре», 2003. – 520с.
150. Цивільний кодекс України. Науково – практичний коментар / За ред. Довгерта А. С., Кузнєцової Н. С., Луця В. В., та ін. К., Істина, 2005 – 928 с.
151. Цивільний кодекс України: У 2-х ч. Бабаскін А. Ю., Безсмертна Н. В. та інші.: Шевченко Я. М. (заг. ред.); Іститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київський університет права. – К.: Вид. Дім. Ін Юре, 2004. 689 с.
152. Цивільне право України / За ред. Бірюкова І. А. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
153. Цивільне право України / За ред. Борисова В. І., Баранова Л. М. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
154. Цивільне право України. Кн. 1. / За ред. Дзери О. В., Кузнєцова Н. С. – К.: Ін Юре, 1999. – 437 с.
155. Цивільне право України. Загальна частина: Навчальний посібник / За ред. Підопригори О. А., Боброва Д. Н. – К.: Вентурі, 1995. – 394 с.
156. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ О. В. Дзера (кер. авт.кол), Боброва Д. В., Довгерт А. С. та ін.; За ред. Дзери О. В., Кузнєцової Н. С. – 2-е вид., допов. і перероб. – К., Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736 с.
157. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Книга 2 / За ред. Шишки Р. В. та Кройтора В. А.: Харків: Еспада, 2004. – 392 с.
158. Червоний Ю. С. Понятие и виды общей собственности по советскому праву. (Вопросы государства и права развитого социалистического общества). – Х., Юрид. лит., 1975. – 357 с.
159. Черников В. В. Органы внутренних дел в государственном механизме охраны собственности. Государственный механизм охраны собственности. – Н.: Прогресс, 1991. – 132 с.
160. Чигир В. П. Советское жилищное право. – Минск: Вища школа, 1968. – 340 с.
161. Шахматов В. П. Вопросы семейного права в практике судов. – М.: Юрид. Лит., 1963. – 86 с.
162. Шахматов В. П. Новое советское законодательство о браке и семье. Ч. 1 М. Юрид. лит., 1982. – 231 с.
163. Шевченко Я. М. Власність і право власності. – К.: Вентурі, 1994. – 163 с.
164. Шевченко Я. Н. Совершенствование законодательства о семье. – К.: Научная мысль, 1986. – 167 с.
165. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Спарк, 1995. – 556 с.
166. Як приватизувати житло: Збірник нормативних документів / Упоряд. Дронь А. А., Охрімчук А. В., Сизолобова Г. С. – К.: Україна, 1993. – 167 с.
Довідкова література:
167. Статистичні дані Городенківського маслозаводу // Книга обліку виробленої продукції Городенківського маслозаводу Івано-Франкіської області за 2004 р. с. 51.
168. Статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України // Книга реєстрації злочинів у сфері власності МВС України за 2004 р. с. 44.
169. Статистичні дані Городенківський цукрового заводу // Книга обліку виробленої продукції Городенківським цукровим заводом Івано-Франківської області за 2004 р. с. 45.
170. Статистичні дані Державного комітету статистики України // Книга обліку земель особистих селянських господарств України Державного комітету статистики України за 2004 р. с. 25.
171. Украинский советский энциклопедический словарь: В 3-х т. / Отв. ред. Кудрицкий А.В. Т. 3 – К.: Наука. – 1989 – Т.3. – 398 с.
172. Юридична енциклопедія. Ред. колегія. Шемшученко Ю. С., Зяблюк М. П. та інші / Т. 5. – К.: Вид.-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2003. – 597 с.
Матеріали практики:
173. Рішення у справі № 21 – 4145 від 25 березня 2003р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
174. Рішення у справі № 23 – 8976 від 28 лютого 2003р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
175. Рішення у справі № 45 – 3122 від 27 серпня 2003р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
176. Рішення у справі № 23 – 1098 від 30 червня 2003р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
177. Рішення у справі № 41 – 3677 від 20 липня 2004р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
178. Рішення у справі № 34 – 5035 від 12 серпня 2004р. // Архів Городенківського районного суду Івано-Франківської обл.
179. Рішення у справі № 21 – 7123 від 28 серпня 2004р. // Архів Коломийського районного суду Івано-Франківської обл.
180. Рішення у справі № 46 –9677 від 17 квітня 2003р. // Архів Косівського районного суду Івано-Франківської обл.
181. Витяг з узагальнення судової практики. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України // Юридичний журнал. – 2003. – № 2. – С. 114–120.
182. Практика вирішення судами справ за позовами про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) // Вісник Верховного Суду України 2000. – № 5. – С. 18–25.
183. Судова практика. Рішення у цивільних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 11–19.
184. Судова практика. Рішення у цивільних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 43 – 48.
185. Судова практика. Рішення у цивільних справах // Радянське право. – 1976. – № 6. – С. 103.
186. Судова практика. Рішення у цивільних справах // Адвокатура. – 2005. – № 13–14. – С. 9.
187. Судова практика. Рішення у житлових справах // Юридичний журнал. – 2004. – № 3. – С. 100–108.
188. Юридична консультація м. Городенка Івано-Франківської обл.