УКРАЇНА – ПОЛЬЩА: ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ (90-ТІ РОКИ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

СТРІЛЬЧУК ВІТАЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 94:304.4(477+438) «19/2»

УКРАЇНА ПОЛЬЩА: ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ
(90-ТІ РОКИ ХХ ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

07.00.01 історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник:
Добржанський Олександр Володимирович,
доктор історичних наук, професор

Луцьк 2015

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 5

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 13

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 40
1.1. Стан наукового вивчення проблеми . . . . . . . . . . . . . . 14 28
1.2. Джерельна база . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 40

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ . . . . . . . . . . 41 67
2.1. Юридично-правове забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . 41 52
2.2. Інституційні складові транскордонної співпраці . . . . . . . 53 67

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ КУЛЬТУРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 113
3.1. Наука та освіта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68 84
3.2. Молодіжна політика і спорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 97
3.3. Культура та мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 112

РОЗДІЛ 4. МІЖНАЦІОНАЛЬНІ ТА МІЖЛЮДСЬКІ ВЗАЄМИНИ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ . . . . . . . . . .113 171
4.1. Туризм, як засіб зближення народів та культур . . . . . . .113 129
4.2. Проблеми узгодження трактування спільної історії, опіки над місцями національної пам’яті та еволюція суспільних стереотипів у свідомості українців та поляків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 153

4.3. Українська меншина в Польщі та польська меншина в Україні у культурному транскордонному співробітництві . . . . . . . . . . . 153 170

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .171 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . 180 219

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .220 236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ААН Архів актів нових (Варшава, Республіка Польща)
АЄР Асамблея європейських регіонів
АЄПР Асамблея європейських прикордонних регіонів
АРР Агенство регіонального розвитку
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВР Верховна Рада (України)
ВТО Всесвітня туристична організація
ВУСМО Всеукраїнська спілка молодіжних організацій
ЄКПіУУ Європейський колегіум польських і українських університетів
ЄС Європейський Союз
ЄТП Міжнародна федерація спортивного туризму
ЄФРР Європейський фонд регіонального розвитку
ЗМІ Засоби масової інформації
КЄ Карпатський єврорегіон
ККП Консультаційний Комітет Президентів
КОТУП Культурно-освітнє товариство поляків в Україні
МЗС Міністерство закордонних справ
МОЗ міністерство охорони здоров’я
МТСС Міжнародна туристично-спортивна спілка
НУО Неурядові організації
ОМСВ Органи місцевого самоврядування
ОУН Організація українських націоналістів
ОУП Об’єднання українців Польщі
ПАН Польська Академія Наук
ПАУСІ Польсько-американсько-українська ініціатива про Співпрацю
РЄ Рада Європи
РП Республіка Польща
СНУ Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
СПУ Спілка поляків України
СУП Союз українців Польщі
СФУЖО Світова федерація українських жіночих організацій
ТКР Транскордонний регіон
ТКС Транскордонне співробітництво
ТПКЛ Товариство польської культури Львівщини
УКУ Український Католицький Університет
УНКМО Український національний комітет молодіжних організацій
УПА Українська повстанська армія
УСКТ Українське суспільно-культурне товариство
ФПОУ Федерація польських організацій в Україні
ЦЄІ Центральноєвропейська ініціатива
ЦСЄ Центрально-Східна Європа
TACIS Tacis Programme (Програма допомоги ЄС державам ЦСЄ та Центральної Азії)

ВСТУП

З виникненням у Європі нової геополітичної ситуації, пов’язаної із розширенням Європейського Союзу (ЄС), роль транскордонного співробітництва (ТКС) дедалі зростає. Зважаючи на активну участь у ньому України, наукове осмислення цієї проблематики набуває особливої актуальності. Відомо, що курс України на інтеграцію з ЄС був закріплений в Основних напрямах зовнішньої політики 2 липня 1993 року і підтверджений у Зверненні українського парламенту до Європарламенту та парламентарів країн-членів Євросоюзу 20 червня 2004 року. Фактично, весь період незалежного розвитку Україна перебуває у процесі європейської інтеграції, а її головною складовою є транскордонне співробітництво, яке в свою чергу має низку складників: економічну взаємодію, культурне співробітництво, соціальний аспект.
Події останнього десятиліття відкрили нові можливості для України на міжнародній арені, продемонстрували серйозність намірів нашої держави на відновлення позитивного міжнародного іміджу та європейської ідентичності, що разом із виникненням спільного українсько-євросоюзівського кордону після «великого» розширення ЄС у 2004 2007 роках об’єктивно зумовило сприятливу ситуацію для активізації зусиль в реалізації євроінтеграційної стратегії України. Республіка Польща, як одна із найближчих сусідів України, країна-член ЄС, яка має найбільшу протяжність кордону з нашою державою, та, як стратегічний партнер України, одночасно, є і найважливішим міжнародним партнером з точки зору реалізації Україною транскордонного співробітництва, зокрема, його невід’ємної частини культурної взаємодії.
Поряд із іншими складовими транскордонне співробітництво України та Республіки Польща у культурній сфері є тим засобом, за допомогою якого сусідні держави більшою мірою здатні вирішувати власні політичні та економічні завдання в умовах нових геополітичних реалій. За таких обставин взаємне погодження до вирішення спільних гуманітарних проблем, спільний пошук шляхів до їх перетворення на позитивний чинник розвитку міждержавних та міжнаціональних взаємин стає дедалі актуальнішою проблемою, особливо в світлі того, що ситуація в Європі та світі змушує Україну та Польщу у багатьох випадках спільно підходити до формування і реалізації своєї зовнішньої політики, політики добросусідства.
Українсько-польське транскордонне співробітництво у культурній сфері набуває сьогодні дедалі більшої актуальності як у теоретичному аспекті (оскільки фундаментальні розробки в галузі транскордонних досліджень гуманітарної сфери практично не ведуться), так і з погляду практичних результатів для України, оскільки після останньої великої хвилі розширення ЄС саме транскордонне співробітництво виступає одним із найдієвіших інструментів європейської інтеграції.
Беззаперечно, проблема українсько-польського ТКС у вітчизняній історичній науці не нова, її розробляли представники української і зарубіжної історичних шкіл. Серед них: В. Гарагонич, Є. Кіш, М. Долішній, В. Колесник, Н.Мікула, Р. Коцан, С. Писаренко, Г. Зеленько та ін. Українсько-польське співробітництво у галузі культури, як найбільш результативна та масова форма спілкування завжди викликала інтерес. Серед дослідників двосторонніх культурних взаємин слід виділити: В. Лишко, Н. Медведчук, Ж. Тоценко, Н. Завітневич. Однак, особливості українсько-польських контактів у культурній сфері транскордонного регіону не стали предметом окремого комплексного дослідження. Тому, запропонована робота є першим узагальнюючим аналізом історії становлення, здобутків, проблем та перспектив українсько-польського ТКС у культурній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно із положенням Регіональної програми розвитку культури, мистецтва і туризму у Волинській області на період 2011 2015 років, затвердженої рішенням Волинської обласної ради від 3 березня 2011 року, № 3/13; Регіональної програми соціально-культурного розвитку національних меншин на 2013 2017 роки, затвердженої рішенням Волинської обласної ради від 21 грудня 2012 року № 14/12. Виконання дисертації здійснювалося в межах програм історичного факультету СНУ імені Лесі Українки з вивчення регіональної історії України, зокрема за науковими програмами, що розробляються на кафедрах нової та новітньої історії України та всесвітньої історії. Окрім того, представлена робота є частиною держбюджетної теми, яка виконувалася на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки «Культурна спадщина західних етнічних українських земель: проблеми вивчення та збереження ХІХ ХХІ століття» (номер державної реєстрації 0110U000024).
Мета дисертації полягає у виявленні об’єктивних закономірностей та особливостей процесу становлення і розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва у культурній сфері, аналізі його проблем та перспектив. Відповідно до задекларованої мети автором ставляться такі наукові завдання:
- дослідити основні тенденції процесу становлення, розвитку та розширення транскордонних українсько-польських контактів, охарактеризувати механізми їх реалізації;
- визначити організаційно-правове та інституційне забезпечення сучасного двостороннього транскордонного співробітництва у культурній сфері;
- узагальнити особливості українсько-польської культурної взаємодії в транскордонному регіоні;
- розкрити роль національних меншин, та громадсько-культурних організацій у транскордонному співробітництві;
- з’ясувати перспективи розширення ТКС у культурній сфері між Україною та Польщею.
Об’єкт дослідження Україна та Республіка Польща у процесі здійснення транскордонного співробітництва у культурній сфері.
Предметом дослідження є становлення, розвиток, форми та методи ТКС у культурній сфері між Україною та Республікою Польща наприкінці ХХ на початку ХХІ століття.
Хронологічні рамки дисертації охоплюють проміжок часу з 1991 року, коли Україна, здобувши незалежність, розпочинає здійснювати самостійну зовнішню політику і до листопада 2013 року, коли в Україні розпочинається революція гідності, яка започаткувала якісно новий етап розвитку нашої держави.
Територіальні межі дослідження охоплюють прикордонні території України та Республіки Польща, а саме: Львівську, Волинську, Закарпатську області України та Люблінське і Підкарпатське воєводства Польщі.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням транскордонного українсько-польського співробітництва у культурній сфері.
вперше:
- віднайдено та введено до наукового обігу близько сотні нових архівних документів, на основі яких відтворено цілісну картину транскордонного українсько-польського співробітництва у культурній сфері;
- здійснено комплексне дослідження міждержавної транскордонної співпраці у культурній сфері;
- розкрито якісні зміни в системі міжрегіональних зв’язків України та Республіки Польща в мовах безпосереднього сусідства України та ЄС;
- на основі аналізу сучасного стану національних меншин: української в Польщі та польської в Україні, визначено основні проблеми суспільно-політичного та культурного життя національних меншин та запропоновано можливі шлях врегулювання цих проблем;
- сформульовано пропозиції, спрямовані на інтенсифікацію розвитку українсько-польського туристичного партнерства;
уточнено:
- уточнено і з’ясовано інститути, що виступають суб’єктами здійснення регіональної міждержавної політики, і будують відносини України із Республікою Польща на конституційних засадах у форматі загальноєвропейських вимог інтеграції на сучасному етапі;
- характер рівнів і підрівнів системи європейської інтеграції;
отримали подальший розвиток:
- положення щодо суті, характеру, основних напрямів, видів і форм міжрегіонального співробітництва;
- принципи системного підходу до характеристики міжнародного співробітництва регіонів як невід’ємної складової частини процесу загальноєвропейської інтеграції;
- практичні рекомендації щодо поглиблення та вдосконалення транскордонного українсько-польського співробітництва у культурній сфері.
Методи дослідження головним чином обумовлені науковою доцільністю. Дисертант вважав за доцільне подати та проаналізувати українсько-польське транскордонне співробітництво у культурній сфері в динаміці його розвитку, наголошуючи на певних особливостях його становлення. Саме тому в основу дисертаційної роботи покладено проблемно-хронологічний підхід, що дало можливість показати розвиток та еволюцію культурної співпраці між Україною та Республікою Польща поетапно, зосереджуючись на поглибленому аналізі найбільш показових проблемних питань.
В основу дослідження покладено наукові методи та принципи, що властиві історичній науці: порівняльно-історичний, порівняльно-правовий методи, а також індуктивний метод та методи системного аналізу. Методологічну основу склали принципи історизму, наукової об’єктивності, системності, конкретності. Використано також хронологічний та історико-генетичний методи.
Нині в методології історичної науки, як і загалом у історіографії, відбувається рух до методологічного плюралізму, який передбачає: розширення кола раціональності, а не обмеження лише аналітичними методиками; уявлення про методологію, як спосіб поєднання та уніфікації методів і їх інтерпретації; визнання можливості різних методів та їх оптимізації для результатів пізнання. Сучасна методологічна ситуація в історіографії України, які, власне, Польщі, характеризується переходом від уніфікованої, єдино дозволеної, «одержавленої» радянської методології до різноманітних методологічних засад, парадигм, підходів. Уже сьогодні можна зафіксувати позитивні результати такої методологічної тенденції, втілені зокрема, у переосмисленні «класичних» і запровадженні нових понять вітчизняної загальнотеоретичної історіографії [318, 18 19], що більш детально викладено у підрозділі 1.1 «Стан наукового вивчення проблеми».
З іншого боку, необхідне і чітке усвідомлення того, що методологічний плюралізм не повинен перетворюватися на методологічний анархізм, перекручування чи викривлення історичних фактів, нерозбірливість тощо. Цьому можна запобігти об’єктивною обумовленістю вибору методів дослідження, та спроможністю дослідницького методу наближати розкриття соціальної сутності явищ, що вивчаються, а не зводити до приховування їх.
Зважаючи на вищесказане, теоретико-методологічну основу дослідження становлять діалектичні принципи наукового пізнання і принципи історизму, науковості й об’єктивності, що створило умови для розгляду українсько-польського транскордонного співробітництва у культурній сфері на тлі міждержавної взаємодії та інтеграції.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх застосування у діяльності:
- відповідних органів влади та місцевого самоврядування;
- освітніх, медичних установ, громадських товариств та інших організацій;
- науково-дослідній та науково-педагогічній сферах.
Органи державної влади та місцевого самоврядування, що займаються розробкою і впровадженням двостороннього транскордонного співробітництва у культурній сфері, їх договірно-правовим супроводом, а також плануванням видів та обсягів культурного співробітництва в українсько-польському транскордонному регіоні, можуть використовувати напрацьовані аналітичні матеріали дисертації та практичні рекомендації розроблені автором.
Проаналізований досвід наукового, освітнього, медичного співробітництва, двосторонніх взаємин на рівні молодіжних, спортивних та громадських організацій може бути використаний для інтенсифікації та структурної організації транскордонного співробітництва у гуманітарній сфері.
У науково-дослідницькій сфері можуть бути використані фактологічний матеріал та висновки зроблені автором, для подальшої розробки та поглиблення прикладних засад українсько-польського транскордонного співробітництва у культурній сфері з метою вдосконалення його інституційного та організаційно-правового забезпечення. Узагальнення дисертації можуть бути використані, також, при підготовці комплексних досліджень з сучасної історії України та Польщі, а також для підготовки відповідних розділів підручників, навчальних програм, спецкурсів з історії України, історі окремих регіонів України та Польщі.
Особистий внесок здобувача. У монографії «Інституційні складові українсько-польських гуманітарних взаємин і співробітництва» опублікованій у співавторстві з Л.В. Стрільчук, внесок автора становить 50%.
Апробація результатів дослідження. Усі сформульовані положення та висновки дослідження апробовані автором під час виконання й обговорення його на засіданнях кафедри всесвітньої історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Теоретичні висновки та узагальнення сформульовані у дослідженні розглядалися та обговорювалися під час виступів на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях, зокрема: Минуле і сучасне Волині і Полісся. Шацьке поозер’я у світовій та українській історії. Матеріали XLV Міжнародна наукова історико-краєзнавча конференція (ЛуцькШацьк, 2013); Міжнародна науково-практична конференція «Науковий парк та інноваційна інфраструктура університету як основа розвитку освіти і науки» (Луцьк, 2013); ХІV Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та докторантів «Інноваційні процеси у реформуванні вищої освіти України крізь призму інтеграції у європейський та міжнародний освітній науковий простір» (Будапешт, 2013), ІХ Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 95-й річниці Буковинського народного віча (Чернівці, 2013); Міжнародна наукова конференція під патронатом президента міста Замость пана Мартіна Замойського «Варшавське князівство в 1813 році» (Замость, 2013).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 наукових статтях та одній монографії. Шість публікацій зроблено у фахових виданнях, перелік яких затверджено міністерством освіти і науки України, дві статті у зарубіжних виданнях, чотири як матеріали наукових конференцій.

Структура дисертаційної роботи обумовлені її предметом, метою та завданнями і побудовані за проблемно-хронологічним принципом. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (392 позицій), додатків. Обсяг тексту дисертації складає 179 сторінок, загальний обсяг 236 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И

Аналіз сучасного українсько-польського співробітництва 90-х років ХХ початку ХХІ століття засвідчує, що на сучасному етапі обома державами здійснено багато кроків щодо культурного зближення на шляху подолання взаємних негативних стереотипів, що склалися історично і тривалий час слугували певним бар’єром міждержавних відносин. Сьогодення визначає нові реальні можливості для розвитку міждержавних взаємин. Важливою складовою цього процесу є транскордонна співпраця між державами у сфері культури, яка, у свою чергу, виступає чи не найважливішою зв’язуючою ланкою між обома націями, народами, врешті, пересічними громадянами. Саме останні і є тими соціо-культурними складниками гуманітарних взаємин, без участі яких неможливо здійснювати репрезентацію національної культури, історії, освіти, морально-етичних цінностей, власне усього того, що підводиться під поняття національної ідентичності та ментальності.
З’ясовано, що становлення та розвиток українсько-польського ТКС у культурній сфері в досліджуваний період мало всезростаючу позитивну динаміку. З моменту постання Республіки Польща та України як незалежних держав і до утворення у 1993 році першого спільного єврорегіону «Карпати» проходить активний підготовчий процес, який виявився у переговорах, узгодженні позицій та законодавства сусідніх країн, налагодженні співробітництва на міждержавному рівні. Якісно новим етапом двостороннього культурного ТКС став період з 1993 до 2004 років, коли на практиці було реалізовано сотні проектів культурного співробітництва. Завдяки активному ТКС було подолано негативні суспільно-історичні стереотипи минувшини у свідомості обох народів, відбулося міжнаціональне примирення і зближення. Після набуття Польщею членства у Євросоюзі двостороннє транскордонне співробітництво продовжило динамічно розвиватися, набувши при цьому нових рис, притаманних європейській спільноті, що наблизило Україну до інтеграції у загальноєвропейський культурний простір. Саме через Республіку Польщу найбільш активно було репрезентовано українську культуру та національні особливості для Заходу.
Діалог польської та української політичної еліти, що розпочався в умовах радикальних змін позитивно позначився на подальшому розвитку двосторонніх стосунків на міждержавному рівні. Було переглянуто концептуальні засади здійснення зовнішньої політики. Важлива роль у міждержавній співпраці стала відводитися прикордонним регіонам. Після тривалого періоду ігнорування важливості прикордонних регіонів, 90-ті роки ХХ століття ознаменувалися якісно новим баченням ролі та розвитку прикордоння. Поняття периферійності, що довгий час слугувало синонімом прикордонним регіонам, поступово змінюється терміном «транскордонне співробітництво», що в нових геополітичних умовах виступає як інструмент подолання негативних проблем цих регіонів [314, 170].
Співробітництво між Україною та Республікою Польща у сфері культури особливо активними і дієвим є у транскордонному регіоні, адже саме порубіжні території взаємоувібрали в себе особливості культури обох народів, що століттями спільно тут співіснували, саме на прикордонні проживає чимало представників національних меншин, які є однією і з рушійних сил культурної взаємодії, і саме тому транскордонний регіон найбільш чутливо і показово реагує на найменші зміни у культурній політиці сусідніх держав.
Можна із впевненістю стверджувати, що культурне транскордонне співробітництво між державами є одним із головних напрямів сучасної системи міжнародних відносин, відіграючи ключову роль у розбудові добросусідських, партнерських українсько-польських взаємин. Окрім того, культурна співпраця у транскордонному регіоні здійснює активний вплив на розвиток політичного та економічного співробітництва між країнами.
Культура, традиції українців та поляків мають спільні корені і тісно переплелися, іноді, навіть, взаємодоповнюючи одними одного. Саме тому культурне зближення та інтеграція є невід’ємним складником розбудови українсько-польських міждержавних відносин. Адже, історично склалося так, шо Україна та Польща мають багато сторінок спільної історії, які досить часто залишали гіркий осадок у міжнаціональних відносинах. Сьогодні ми можемо із впевненістю стверджувати, що за останні двадцять років зроблено вирішальні кроки на шляху подолання негативного історичного спадку та стереотипів, і в цьому процесі однаково визначальною є роль обох держав.
У проведеному дослідженні з’ясовано, що саме на початку 90-х років ХХ століття створюються передумови для формування якісно нової моделі польсько-українських взаємовідносин, формується, законодавчо закріплюється та узгоджується їх інституційне забезпечення. Протягом досліджуваного періоду між Україною та Республікою Польща було сформовано договірно-правову базу, яка сприяла становленню та розвитку українсько-польських взаємин у сфері культури як на загальнодержавному рівні, так і у транскордонному регіоні, зокрема. Аналіз нормативних документів, що регулюють культурну співпрацю, дозволяє зробити висновок, що сучасні двосторонні взаємини відповідають більшості критеріїв міждержавної європейської традиції співробітництва. Проте, існують і певні проблеми, зокрема, найбільшою, на наш погляд, продовжує залишатися перехід до контролю виконання відповідних механізмів і реалізації досягнутих домовленостей. Міждержавна співпраця України та РП у культурній сфері повинна постійно підсилюватися взаємодією у межах постійно діючих міждержавних механізмів, подальшим розширенням та вдосконаленням договірно-правової бази двостороннього співробітництва тощо.
Західні прикордонні регіони нашої держави та східні регіони Республіки Польща володіють потужним геополітичним потенціалом, який дає реальну підставу очікувати подальшого розширення їх міжнародних контактів на довготривалій, стабільній і взаємовигідній основі. В перспективі вони повинні стати важливим геополітичним вузлом, через який будуть здійснюватися зв’язки країн Західної, Східної та Північної Європи. Спільне геополітичне положення та відлагоджені, напрацьовані протягом тривалого часу економічні зв’язки, культурна та інформаційна інтеграція розкривають надзвичайно широкі можливості для співпраці у різноманітних сферах суспільного життя, реалізації політичних інтересів нашої держави, розробки конкретних методів міжрегіональної співпраці, які уможливлять і прискорять інтеграцію України до європейського і світового простору.
Динамічний розвиток транскордонного співробітництва у культурній сфері між Україною та Польщею неможливий без активної участі у ньому органів місцевого самоврядування. Сьогодні у кожній обласній державній адміністрації створено відповідні структурні підрозділи, наділені повноваженнями самостійно заключати угоди про співпрацю на транскордонній основі, координувати культурні взаємини та сприяти їх розвитку. Позитивним є той факт, що в останні роки в Україні помітно активізувалися процеси формування організаційної діяльності ОМСВ в галузі міжнародного співробітництва залежно від її самоврядності і мети, складові, що утворюють систему становлення організаційно-правової діяльності ОМСВ в галузі міжнародного співробітництва. Отримавши своє закріплення у договорах та угодах про встановлення різнорівневих контактів та співробітництва, у додаткових протоколах до них вони є організаційно-правовими формами співпраці органів місцевого самоврядування, утворюючи систему якісно нових відносин місцевої влади на транскордонному рівні, а також стають суттєвим доповненням міждержавних відносини Польщі та України, надаючи їм більш стабільного та динамічного характеру.
Доведено, що сучасне українсько-польське співробітництво у сфері культури особливо масштабно і комплексно відбувається у найбільш оптимальній на сьогодні організаційній формі взаємодії сусідніх держав в межах певних регіонів. Завдяки цьому в останні роки відбувається включення в систему єврорегіональної співпраці малих міст і селищ локального рівнів. Хоча слід визнати і той факт, що українські регіони (на відміну від польських) не мають відповідних компетенцій і прав для дієвого розвитку культурного співробітництва регіони виявилися не готовими достатньою мірою до нових можливостей і викликів у культурній співпраці, що виникли внаслідок розширення Європейського Союзу безпосередньо до кордонів України.
Підсумовуючи досвід культурного співробітництва сусідніх Польщі та України, можна вийти на більш узагальнений висновок про те, що Українська держава з кожним роком все більше утверджується в загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого зразка та інші цивілізаційні набутки. Розширенню та поглибленню польсько-українських дружніх зв’язків сприяло також створення міжнаціональних культурних та культурно-інформаційних центрів, розробка спільних дослідницьких проектів різними громадськими організаціями зацікавлених сторін. Саме тому доцільно і надалі розвивати інформаційні, культурні та наукові польсько-українські зв’язки.
У досліджуваний період сформувалися та різносторонньо розвинулися наукові контакти між сусідніми країнами: організація спільних наукових закладів, узгодження трактування історичної минувшини, взаємний обмін науковою продукцією та інформацією, запозичення досвіду та підвищення кваліфікації, організація спільних освітніх закладів ось далеко не повий перелік українсько-польського співробітництва на транскордонному рівні у науковій та освітній сферах. В ході наукової співпраці було сформовано відповідні напрями та групи фахівців, які безпосередньо працюють над реалізацією спільних наукових проектів. Постійний діалог українських та польських учених у формі проведення міжнародних наукових конференцій, круглих столів, присвячених обговоренню різних наукових проблем, сприяє послідовному встановленню об’єктивності та виявленню достовірних фактів в історії розвитку обох націй.
Налагодження транскордонних зв’язків та співпраці у сфері культури між Україною та Польщею на основі сучасної національної законодавчої бази повинно стати, поряд з іншими, пріоритетним напрямком співробітництва у гуманітарній сфері. Адже саме культурно-мистецька співпраця, обмін молоддю, співпраця театральних, музичних самодіяльних і фольклорних колективів, кінематографістів, літераторів, митців, дитячих та молодіжних ансамблів, що брали участь у різноманітних конкурсах, фестивалях, виставках, спортивні заходи, співпраця адміністрацій регіонів, медиків, науковців, освітян дає змогу усунути певні суб’єктивні бар’єри і подолати упередження між сусідніми народами, що нагромадилися у попередні історичні епохи.
Аналіз культурних заходів, що проводилися по обидва боки українсько-польського кордону свідчить про зацікавленість обох країн, обох суспільств у подальшому співробітництві між областями та воєводствами, містами, культурними та мистецькими установами, музеями, творчими спілками, організаціями національних меншин.
Поряд із цим, слід визнати, що українсько-польське транскордонне співробітництво у культурній сфері в 90-х роках ХХ на початку ХХІ століття гальмувалося недостатнім обсягом фінансування, частими і недоречними зволіканнями в організації заходів, пов’язаними із виконанням встановлених формальностей тощо.
90-ті роки ХХ століття поставили на повістку денну перед Україною та Польщею ряд гострих проблем, зокрема таких, як: узгодження трактування суперечливих сторінок історії; охорони місць національної пам’яті, повернення національним меншинам культових об’єктів тощо. Сьогодні можна з впевненістю підсумовувати, що завдяки виваженій політиці президентів та урядів обох держав вдалося повністю згладити усі гострі камені міжнаціональних протиріч. Українське та польське суспільства за відносно короткий історичний період, продемонстрували, що вони здатні скоректувати та змінити світогляд. І саме на цьому прикладі доводиться беззаперечна важливість гуманітарного міждержавного співробітництва, яке, у певному сенсі, слугує підвалиною для поглиблення та розширення економічної співпраці, гармонізації діалогу.
Відносини між двома сусідніми державами великою мірою залежать і від того, наскільки комфортно й захищено почувають себе поляки в Україні, а українці у Польщі, якою мірою задовольняються їхні національно-культурні й духовні потреби, як забезпечуються їхні громадські на національні права. В цьому контексті можемо стверджувати, що обома державами докладається усіх можливих зусиль для забезпечення повноцінного розвитку національних меншин, які є своєрідним каталізатором українсько-польських міждержавних відносин.
Утворення та діяльність культурних, освітніх та релігійних організацій національних меншин в обох країнах сприяло збереженню та розвитку самобутності національних меншин. Як показує аналіз, діяльність цих громадських об’єднань, насамперед, спрямована на національно-культурний саморозвиток. Результатом цієї діяльності стало поступове руйнування антиукраїнських та антипольських настроїв шляхом кращого ознайомлення місцевого населення з культурою сусіднього народу, носіями якого є національні меншини: українська в Польщі та польська в Україні.
Українсько-польське культурне співробітництво все більше набуває ознак одного із головних пріоритетів зовнішньої політики нашої держави, спирається на сучасну законодавчу базу, інституційне забезпечення та є ефективним засобом більш глибокої інтеграції з сусідніми країнами Республікою Польща, зокрема, а через неї і з іншими країнами членами Євросоюзу. Саме тому, українсько-польська гуманітарна співпраця заслуговує на підвищену увагу вчених, потребує глибокого наукового обґрунтування та пошуку шляхів підвищення її ефективності.
Досягнень у розвитку та поглибленні українсько-польських гуманітарних взаємин є чимало, однак, зупинятися на досягнутому було б помилкою. Пошук шляхів поліпшення ситуації, поглиблення транскордонних культурних взаємин України та Республіки Польща лежить у площині змін принципів ведення і підходів до формування гуманітарної політики України. Такі зміни, на нашу думку, повинні відбутися у кількох напрямках, кожен з яких зачіпає особливу сферу формування гуманітарної політики нашої держави та відповідним чином проектується на сферу її зовнішньополітичної діяльності.
Насамперед, мова йде про:
- докорінну трансформацію системи суспільно-культурних, соціально-психологічних і, як наслідок, політичних відносин, які зумовлюють специфіку розгортаня та здійснення гуманітарних та міжлюдських відносин;
- адаптація на вітчизняному ґрунті та максимальне наближення українського законодавства до чинних правових норм та стандартів Європейського Союзу, членом якого є Республіка Польща;
- проведення адміністративної реформи на засадах субсидіарності та солідарності, які визначають політику регіонального розвитку більшості держав Євросоюзу, включаючи Польщу. Це дозволить активізувати роль регіональних органів влади у процесі інтенсифікації українсько-польського транскордонного співробітництва у культурній сфері;
- активізація транскордонного співробітництва завдяки його включенню у систему пріоритетів зовнішньої політики обох держав. Це дасть змогу надати культурній співпраці більшого динамізму і логічно поєднати транскордонні інтереси різних регіонів Польщі та України у спільній стратегії їх розвитку.
На основі проведеного дослідження видається можливим виділити наступні практичні рекомендації, щодо розширення та поглиблення українсько-польського транскордонного співробітництва у культурній сфері. Серед них:
- інтенсифікація та поглиблення науково-освітнього українсько-польського транскордонного співробітництва потребує надання належного фінансування, що сьогодні, є головною проблемою у цій сфері;
- необхідно доопрацювати механізми здійснення культурного співробітництва, запровадивши спрощений порядок перетину кордону творчим колективам та особам, які приймають участь у різного роду культурних заходах;
- слід активізувати державну підтримку взаємозв’язків музеїв, бібліотек, театрів. Це дозволить встановити паритетну присутність української культури в Польщі, а польської в Україні, уникнути комерціалізації даних аспектів культурної взаємодії, та її негативних наслідків;
- потребує розбудови та адаптації до європейських зразків інфраструктура інформаційної мережі в Україні, і, частково, в східних воєводствах Польщі, з метою більш широких відомостей про культуру сусіднього народу;
- необхідно віднайти можливості фінансування пошукових та реставраційних робіт щодо місць національної пам’яті українців у Польщі;
- порушуючи питання національно-культурного життя національних меншин, української в Польщі, та польської в Україні, слід зосередити увагу на активізації фінансової підтримки їх діяльності.
Вище перелічені заходи дозволять Україні втілити у життя якісно нову модель транскордонного культурного співробітництва, а це у свою чергу активізує економічні та політичні відносини між державами. У такий спосіб буде забезпечено реалізацію стратегічного партнерства між Україною та Польщею у частині гуманітарних взаємовідносин і це стане однією із сходинок на шляху до повноправного входження України до Європейського Союзу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Неопубліковані джерела:
Поточний архів управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк)

1. Інформація про упорядкування українських місць пам’яті на території Люблінського воєводства Республіки Польща станом на 31.12.2014 р. Від 2014 р.

Поточний архів управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації (м. Луцьк)

2. Договір про співпрацю між Волинським краєзнавчим музеєм у Луцьку (Україна) і заморським музеєм у Замосці (Республіка Польща). Від 2014 р.
3. Інформація державної служби туризму і курортів про реалізацію проектів транскордонного співробітництва. Від 2012 р.
4. Напрями співпраці з Лодзьким воєводством. Від 2011 р.
5. Положення про І міжнародний телевізійний конкурс української пісні «На хвилях Світязя» в рамках ХІ міжнародного фестивалю естрадної пісні «На хвилях Світязя». Від 2006 р.
6. Про реалізацію туристичних проектів транскордонного співробітництва. Від 2011 р.
7. Про участь у фестивалі «Стравінський та Україна» виконавців з Лодзі. Від 2011 р.
8. Протокол про співробітництво між Міністерством культури і мистецтв України та Міністерством культури і мистецтва Республіки Польща на 1999-2000 рр. Від 2005 р.
9. Угода про співробітництво між Волинською обласною державною адміністрацією, Волинською обласною радою України та Лодзьким Воєводою і Маршалком Лодзького воєводства Республіки Польща управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністраці. Від 2011 р.
10. Stowaryszenie Zamojsi Klub jazzowy. Від 2006 р.
11. Straż Mogił Polskich. List. Wrocław, dn. 15.07.1993 r. Від 2006 р.
12. Umowa o współpracy pomiędzy Wołyńskim Muzeum Krajoznawczym Krajoznawczym w Łucku (Ukraina) a Muzeum Zamojskim w Zamościu (Rzeczpospolita Polska). Від 2014 р.

Поточний архів управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації (м. Львів)

13. Додаток до Угоди про співпрацю в галузі охорони та збереження пам’яток культурної спадщини, укладеної між Львівською обласною державною адміністрацією та Національним центром досліджень та документування пам’яток Республіки Польща. Від 10 жовтня 2007 р.
14. Угода між Львівською обласною державною адміністрацією та Національним центром досліджень та документування пам’яток Республіки Польща про співпрацю в галузі охорони та збереження пам’яток культурної спадщини. Від 15 червня 2004 р.
15. Про реалізацію туристичних проектів транскордонного співробітництва. Від 2012 р.

Archiwum Aktów nowych w Warszawie. (Архів актів нових (м. Варшава)).

16. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Sygn. 13.
17. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 272.
18. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 273.
19. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 274.
20. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 275.
21. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 278.
22. Archiwum Aktów nowych w Warszawie. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 280.
23. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 287.
24. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 288.
25. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 289.
26. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 290.
27. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 292.
28. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 293.
29. Zesp. Centrum Międzynarodowej Współpracy Kulturalnej «Instytut Adama Mickewicza 1990 2005 rr». Rok Polski na Ukrainie. Sygn. 294.
30. Zesp. Centralny Urząd Planowania. Sygn. 11/54.
31. Zesp. Polska Agencja Rozwoju Regionalnego PARR. Sygn. 22.
32. Zesp. Polska Agencja Rozwoju Regionalnego PARR. Sygn. 27.
33. Zesp. Polska Agencja Rozwoju Regionalnego PARR. Sygn. 28.
34. Zesp. PZPR. Komitet Centrralny w Warszawie. Sygn. LXXVI-927.
35. Zesp. PZPR. Wydzal Zagraniczny. Sygn. 245 (973/244).
36. Zesp. PZPR. Wydzal Zagraniczny. Sygn. 246 (973/245). PZPR.
37. Zesp. PZPR. Wydzal Zagraniczny. Sygn. 349 (973/361).
38. Zesp. PZPR. Wydzal Zagraniczny. Sygn. 225 (973/223).
39. Zesp. PZPR. Wydzal Zagraniczny. Sygn. 487 (973/496).
40. Zesp. Roczne plany sprowozdania. Sprawozdania statystyczne za 2001 2003. Sygn. 13.
41. Zesp. Roczne plany sprowozdania. Sprawozdania statystyczne za 2001 2003. Sygn. 14.
42. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrodek ds. Polskiego Dziedzictwa Kulturowego poza Granicami Kraju 1996 2007. Sygn. 2.
43. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrodek ds. Polskiego Dziedzictwa Kulturowego poza Granicami Kraju 1996 2007. Sygn. 3.
44. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrodek ds. Polskiego Dziedzictwa Kulturowego poza Granicami Kraju 1996 2007. Sygn. 4.
45. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrodek ds. Polskiego Dziedzictwa Kulturowego poza Granicami Kraju 1996 2007. Sygn. 5.
46. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrodek ds. Polskiego Dziedzictwa Kulturowego poza Granicami Kraju 1996 2007. Sygn. 6.
47. Zesp. Stowarzyszenie Wspólnota Polska Ośrod