Папенко Євгеній Миколайович Український сокільський рух у Галичині (1890 - 1930-ті рр.)

Краткое описание

Папенко Євгеній Миколайович, аспірант кафедри но­вітньої історії України Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка: «Український сокільський рух у Галичині (1890 - 1930-ті рр.)» (07.00.01 - історія Укра­їни). Спецрада Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова робота
на правах рукопису
ПАПЕНКО ЄВГЕНІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК: 329/78(477.83/.86)
ДИСЕРТАЦІЯ
УКРАЇНСЬКИЙ СОКІЛЬСЬКИЙ РУХ У ГАЛИЧИНІ
(1890–1930-ТІ РР.)
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________ Папенко Є. М.
Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
Патриляк Іван Казимирович
____________________
Київ – 2017

Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………………………………………………….…………22
Розділ 1. Cтан наукової розробки проблеми і джерельна база
дослідження ………………………………………………….……………………………………………….....29
1. 1. Історіографічний огляд ……………………………………………………….………………….……29
1. 2. Джерельна база дослідження ……………………………….……………………………….….49
Висновки до розділу.………………………….…………………………………………...…………...54
Список використаних джерел та літератури
до розділу ………………………….…………………………………………...………….........................56
Розділ 2. Зародження сокільських організацій в Австро-Угорській
імперії у другій половині ХІХ ст. та їх вплив на
створення українського «Сокола»………………………………….………………….……71
2. 1. Чеський сокільський рух і поширення сокільських
ідей серед слов’янських народів Австро-Угорщини …………………....71
2. 2. Діяльність польських сокільських товариств у
Галичині наприкінці ХІХ ст. ………………………………….……………………………..…..76
2. 3. Зародження українського сокільського руху…………………..…………..……80
Висновки до розділу……………………………….……………………………………………..………86
Список використаних джерел та літератури
до розділу ………………………….…………………………………………...………….........................89
Розділ 3. Діяльність українських молодіжних товариств «Сокіл»
наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. ……………………………………………………………95
3. 1. Створення мережі сокільських
товариств …………………………………………………………………………………….…….…………….….95
3. 2. Протипожежна діяльність
українського «Сокола»……………………………………………………………………………....110
21
3. 3. Гімнастично-спортивна та культурнопросвітницька діяльність українського сокільства …..…………………117
Висновки до розділу……………………………….……………………………………………….....129
Список використаних джерел та літератури
до розділу ………………………….…………………………………………...………….......................132
Розділ 4. Сокільський рух у міжвоєнний період (1921–1939 рр.) …………….140
4. 1. Відновлення діяльності українських
сокільських товариств ………………………………………………...……………….……………140
4. 2. Протипожежна й гімнастично-спортивна діяльність
українських «Соколів» у 20–30-х рр. ХХ ст. …………………….…………….154
4. 3. Культурно-просвітницька та громадсько-політична
діяльність «Сокола» ……………………………………………………………………………………180
4. 4. Ставлення органів польської державної влади до
українського сокільського руху ……………..…………………………………………….209
Висновки до розділу……………………………….…………………………………………………..216
Список використаних джерел та літератури
до розділу ………………………….…………………………………………...………….......................220
Висновки …………………………………………………………………………………………………………………..……………….230
Додатки …………………………………………………………………………………………………………………………………..….234
22
Вступ
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. українські землі перебували під
владою Австро-Угорської та Російської імперій. Політика Франца Йосифа I
(1848–1916) і Миколи II (1894–1917), всупереч прагненням монархів, не
послабила, а навпаки каталізувала національно-державницькі прагнення
українського народу. Наслідуючи досвід інших народів Центрально-Східної
Європи, українці почали створювати й розвивати різноманітні політичноорієнтовані товариства й об’єднання. Особливою активністю в боротьбі за
національні інтереси вирізнялося населення Галичини, серед якого
наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. почали виникати численні
молодіжні організації. Саме вони стали особливою формою прояву
соціальної активності галицького юнацтва в межах конституційного поля
монархії Габсбургів. У цих товариствах молодь отримувала важливий
життєвий досвід, проходила процес соціалізації і формувала умови для
самореалізації. Зважаючи на це, дослідження діяльності й розвитку
молодіжних організацій Галичини надзвичайно актуальне сьогодні.
Особливий інтерес викликає діяльність української молодіжної організації
«Сокіл», яка відіграла важливу роль у національно-патріотичному вихованні
західноукраїнського населення.
Актуальність теми полягає в тому, що український сокільський рух
наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. об’єднав у своїх лавах людей,
відданих українській справі, збагативши їх фізичними, культурними й
духовними ідеями. З українськими сокільськими товариствами пов’язанi
яскравi етапи самовiдданої працi, спрямованої на формування й
утвердження в українцях почуття нацiональної гiдностi, iдеї соборностi й
незалежностi держави. Створюючись як один із елементів всеслов’янського
сокільського руху, український «Сокіл» сприяв фізичному, духовному й
культурному розвитку українців.
Роль і значення гімнастично-спортивних сокільських товариств у
фізичному й культурному розвитку українців Галичини, а також у контекстi
23
національно-визвольної боротьби пiдкреслювали провiднi українськi
полiтичнi та громадськi дiячi. Лонгин Цегельський високо оцінював
діяльність українського «Сокола», вказуючи, що саме сокільські організації
наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. змогли сформувати світогляд
західноукраїнського населення. Син Івана Франка Тарас у своїх спогадах
наголошував, що саме український «Сокіл» сприяв фізичному вихованню
українців Галичини напередодні Першої та Другої світових війн. Один із
найвизначніших політичних діячів Галичини кінця XIX – першої половини
XX ст. Кость Левицький зазначав, що масові маніфестації українських
«Соколів» у Львові напередодні Першої світової війни були днями
національної гордості і свідчили про появу українського війська.
Українські сокільські товариства – добровільні гімнастично-спортивні,
протипожежні й культурно-просвітницькі організації Галичини – хоча й
створювались за чеським і польським зразком, але від сусідів запозичили
лише назву й організаційну структуру. Діяльність українських «Соколів»
виходила з тогочасних потреб українців. Так, протипожежна діяльність
полягала в допомозі державній протипожежній службі при ліквідації пожеж,
які значно охопили західноукраїнські землі наприкінці ХІХ ст., культурнопросвітницька робота сприяла духовному розвитку українського народу, а
добра гімнастично-спортивна підготовка членів сокільських товариств мала
допомогти у створенні власного війська. Організатори українських товариств
«Сокіл» сприяли формуванню національно-свідомого, загартованого душею і
тілом борця за незалежну Українську державу й визволенню українського
народу від австро-угорського та польського панування. Відтак без
дослідження історії українського сокільського руху годі вести мову про
повноту знань з історії національно-визвольної боротьби 1890–1930-х рр. та й
загалом з історії України зазначеного періоду.
Актуальність проблеми посилюється ще й тому, що упродовж
тривалого часу питання створення й діяльності українського сокільського
руху з ідеологічних, історичних причин свідомо замовчувалися. Лише зі
24
здобуттям Україною незалежності з’явилася можливість об’єктивно вивчити,
дослідити й висвітлити цю проблему. Проте й досі немає комплексного й
ґрунтовного дослідження діяльності українських сокільських товариств
Галичини кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Усе це загалом і зумовило
вибір теми дисертаційного дослідження. З огляду на сучасні недоліки
державної політики, прорахунки громадських організацій у патріотичному
вихованні молодого покоління українців і формуванні громадянського
суспільства ХХІ ст., варто було б застосувати приклад українського
сокільського руху у підготовці справжніх патріотів української держави, що
тим самим актуалізує тему наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до науково-дослідницької теми історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна в
загальноєвропейських історичних процесах: пошуки цивілізаційного вибору»
(державний реєстраційний номер 16 БФ046-01).
Об’єктом дослідження є український сокільський рух у Галичині
наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст.
Предметом дослідження є особливості зародження, напрями й форми
діяльності українського сокільського руху в Галичині наприкінці ХІХ –
першій половині ХХ ст.
Територіальні межі дослідження охоплюють українські землі
Галичини (сучасні Львівську, Івано-Франківську й Тернопільську (без
північних районів) області), які наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. входили до
складу Австро-Угорської імперії, як східна частина провінції «Галичина і
Володимирія», а впродовж 1918–1939 рр. – до Польщі (Станіславське,
Тернопільське, східні повіти Львівського воєводства).
Хронологічні рамки дослідження. Нижня хронологічна межа
дисертаційної роботи визначається 1890-ми рр. – часом створення перших
українських сокільських організацій у Галичині. Верхня хронологічна межа
роботи зумовлена кінцем 1930-х рр., коли розпочалася Друга світова війна й
25
територію Галичини було приєднано до складу Радянського Союзу, після
чого діяльність українських сокільських товариств остаточно припинилася.
Метою роботи є аналіз передумов виникнення, формування й
діяльності українських сокільських товариств у 1890–1930-х рр.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення таких
завдань:
- проаналізувати стан наукової розробки проблеми та джерельну
базу дослідження;
- дослідити зародження та розвиток сокільського руху в АвстроУгорській імперії у другій половині ХІХ ст.;
- охарактеризувати вплив чеських і польських молодіжних
товариств «Сокіл» на створення українських сокільських організацій у
Східній Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.;
- з’ясувати передумови створення українських сокільських
товариств у Галичині наприкінці ХІХ ст.;
- вивчити гімнастично-спортивну, протипожежну й культурнопросвітницьку діяльність українських молодіжних товариств «Сокіл»
упродовж 1890х–1914 рр.;
- реконструювати основні напрями розвитку сокільського руху в
міжвоєнний період (1921–1939 рр.).
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного
дослідження склали принципи науковості, об’єктивності, історизму,
структурності та системності, критичності, всебічності та багатофакторності.
Вони реалізовані через використання загальнонаукових методів
наукового пізнання: узагальнення, аналізу і синтезу (при визначенні ролі
сокільського руху в історії Галичини), проблемно-хронологічного (дозволив
проаналізувати кожну проблему сокільського руху в її часовій
послідовності), класифікації (для виділення форм діяльності українських
сокільських молодіжних товариств), системно-структурний (для виявлення
впливу чеських та польських молодіжних товариств «Сокіл» на створення
26
українських сокільських товариств у Галичині наприкінці ХІХ – початку ХХ
ст. та закономірності розвитку руху у міжвоєнний період), діалектичного
(для розкриття теоретичних основ товариств «Сокіл»), структурнофункціонального (для дослідження діяльності українського сокільського
руху у Галичині та з’ясування його впливу на суспільне життя краю),
критичного (для визначення наслідків діяльності українського «Сокола» на
суспільно-політичні процеси українського буття), порівняльного аналізу (для
виявлення особливостей діяльності українського сокільського руху Галичини
за період з 1890-1930-х рр.), логічної орієнтації (для обґрунтування
висновків).
Вжиті й спеціальні методи історичного дослідження (історичнопорівняльний, історико-хронологічний, історико-системний).
Застосовано також статистичний метод.
Поєднання названих принципів та методів дозволило реалізувати мету
та завдання дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі
проаналізованих головних надбань української і зарубіжної історіографії й
широкого спектра джерельних матеріалів із даної тематики вперше ґрунтовно
досліджено витоки та становлення українських сокільських товариств у
Галичині, узагальнено форми й методи діяльності українських сокільських
товариств, залучено до наукового обігу значну кількість історичної
інформації, виявленої в архівних фондах м. Києва, м. Львова, м. Тернополя,
що дало можливість висвітлити нові аспекти діяльності українських
«Соколів» наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст.; отримали подальший
розвиток дослідження основних аспектів діяльності українського сокільства
за кордоном упродовж 20–30-х рр. ХХ ст; удосконалено рівень історичних
знань про вплив чеського і польського «Сокола» на український сокільський
рух, а також діяльність українського сокільства у 20–30-х рр. ХХ ст.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони
можуть бути використані при написанні спеціальних праць з історії
27
українського суспільно-політичного руху ХІХ–ХХ ст., з історії розвитку
гімнастичного руху в Україні, узагальнюючих досліджень з історії України.
Основні положення дисертації також можуть бути використані при
підготовці навчальних посібників та розробці навчально-методичних
комплексів з історії України для вищих навчальних закладів. Також
результати дослідження розвитку українського сокільського руху можна
використовувати при створенні сучасних військово-патріотичних
молодіжних товариств, у виховній роботі з підростаючим поколінням
українців тощо.
Апробація результатів наукового дослідження. Основні висновки й
положення наукового дослідження були представлені на ІІІ міжнародній
науковій конференції молодих учених «Дні історичного факультету – 2010»
(м. Київ, 22–23 квітня 2010 р.), міжнародній науково-практичній конференції
«Історія, проблеми та необхідні умови становлення громадянського
суспільства в Україні» (м. Львів, 26–27 квітня 2013 р.), міжнародній науковопрактичній конференції «Розвиток суспільних наук: європейські практики та
національні перспективи» (м. Львів, 28–29 листопада 2014 р.), міжнародній
науково-практичній конференції «Теоретичні, методичні і практичні
проблеми соціології, історії та політології» (м. Херсон, 19–20 грудня 2014 р.),
міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених
«Шевченківська весна» (м. Київ, 1–3 квітня 2015 р.), ІХ міжнародній
науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Дні науки
історичного факультету – 2016» (м. Київ, 21 квітня 2016 р.).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 9 наукових
публікаціях, з них одна стаття надрукована в зарубіжному фаховому виданні.
Структура дослідження. Дисертаційне дослідження побудовано за
проблемно-хронологічним принципом. Структура зумовлена логікою
дослідження, відповідає поставленим завданням і досягненню мети
дослідження. Дослідження складається зі змісту, вступу, чотирьох розділів,
висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Обсяг
28
дисертації становить 241 сторінку. З них основний текст дисертації
викладено на 173 сторінках. Список використаних джерел та літератури
містить 382 найменування і займає 39 сторінок

Список литературы

Висновки
XIX ст. увійшло в історію України як період поступового формування
модерної нації. Від становлення «канону» національної історії, сучасної
літературної мови, через просвітницьку діяльність подвижників, український
рух до кінця ХІХ ст. щоразу чіткіше артикулював політичні вимоги нації.
Найбільш сприятливі умови для активізації і втілення своїх
державницьких прагнень мали українці Галичини. Саме в цей час на
західноукраїнських землях почали масово виникати молодіжні гімнастичноспортивні й військові організації, які сприяли пробудженню й утвердженню
в українців почуття нацiональної гiдностi, iдеї соборностi й незалежностi
української держави. Особливий інтерес викликає діяльність української
молодіжної організації «Сокіл», яка відіграла важливу роль у національнопатріотичному та гімнастично-спортивному вихованні українського
населення Галичини.
У висновках дисертації сформульовані результати й підсумкові
положення дослідження:
* Встановлено, що історіографія проблеми є доволі об’ємною,
представленою працями як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Аналіз
історіографії засвідчив, що історією українського сокільського руху
цікавилося не одне покоління науковців. Однак можна сміливо
стверджувати, що сокільська тематика на сьогодні ще не достатньо досліджена.
Досi немає комплексних узагальнюючих праць, присвячених з’ясуванню сутi
й характеру дiяльностi українського сокільського руху, його ролi й мiсця в
контекстi загальноукраїнського національного відродження; вiдсутнi й
спецiальнi науковi дослідження, що розглядали б ту чи iншу сферу діяльності
сокільських товариств. Зокрема, це стосується таких проблем, як мiсце
соборницької iдеї в ідеології молодіжного товариства «Сокіл», гімнастичноспортивна, протипожежна й культурно-просвітницька діяльність тощо.
Бiльшiсть наявних робіт зводиться до простого опису тих чи інших подій і
231
сухої констатацiї фактiв. Наше дослідження з історії українського
сокільського руху є комплексним і висвітлює всі аспекти діяльності
українського сокільства в Галичині упродовж 1890-1930-х рр.
Аналіз джерельної бази засвідчив, що попри втрату частини документів
внаслiдок воєнних подiй і планових акцiй комунiстичного режиму,
джерельна база залишається достатньо репрезентативною для написання
комплексного дослідження.
* З’ясовано, що сокільський рух слов’янських народів виник на
чеських землях на початку 60-х рр. ХІХ ст. і завдяки своєму національнокультурному спрямуванню поширився в другій половині ХІХ – початку ХХ
ст. серед багатьох слов’янських народів, у тому числі й українців.
Використовуючи засоби фізичної культури, сокільство пробуджувало серед
поневолених народів національну гідність, сприяло вихованню фізично
сильного й духовно здорового покоління. Звичайно, всеслов’янські
сокільські національні ідеї не могли не привабити тих українців, які прагнули
до створення незалежної держави, тому вони набули значного поширення
серед галичан.
* Встановлено, що саме чеські й польські товариства «Сокіл» відіграли
вирішальну роль у поширенні сокільських ідей на західноукраїнських землях.
Завдання, цілі й діяльність сокільських товариств, особливо польських, які з
1867 р. існували у Львові, неабияк цікавили українців Галичини та вплинули
на зародження українського сокільського руху наприкінці ХІХ ст., а ідеї
державотворення були покладені в основу українського товариства «Сокіл».
Ми впевнено стверджуємо, що саме поширення сокільських ідей серед
поляків підштовхнуло українців Галичини до заснування українського
«Сокола».
* З’ясовано, що створення українських сокільських товариств було
необхідною передумовою у консолідації українців Галичини наприкінці ХІХ
– початку ХХ ст. Так, українське сокільство об’єднало у своєму середовищі
представників різних соціальних верств регіону та виховало у них
232
патріотизм, взаємодопомогу, чесність, пошану власної і чужої гідності,
дотримання та виконання усталених правил поведінки в суспільстві тощо.
Визначено, що гімнастично-спортивні сокільські організації сприяли
активізації боротьби українського народу за державні інтереси.
* Розкрито особливості діяльності українського сокільства наприкінці
ХІХ – початку ХХ ст. і з’ясовано, що українське сокільство – це носій
фізичного й духовного виховання західноукраїнського населення. Так,
встановлено, що протипожежна й гімнастично-спортивна діяльність
українських сокільських товариств була необхідною передумовою для
консолідації українців Галичини, і саме вона завдяки засобам фізичної
культури підготувала український народ до боротьби за українську
державність. Визначено, що протипожежні товариства «Сокіл» від початку
своєї діяльності суттєво допомагали державній пожежній охороні та місцевій
добровільній «Вогневій сторожі» на західноукраїнських землях і значною
мірою сприяли ефективному гасінню пожеж як у сільській місцевості, так і в
містах. З’ясовано, що саме сокільські протипожежні товариства зуміли
ідейно й організаційно об’єднати українців Галичини, виховавши в них такі
риси, як організованість, єдність і згуртованість, а культурно-просвітницькі
товариства «Сокіл» відіграли значну роль у підвищенні культурноосвітнього, інтелектуального рівня галицьких українців. Встановлено, що
сокільські товариства складали ядро першого українського військового
формування новітньої доби – Легіону УСС.
 Досліджено основні напрями розвитку сокільського руху в
міжвоєнний період упродовж 1921–1939 рр. З’ясовано, що відновити
довоєнну діяльність українського сокільства було досить нелегко, адже
польська адміністрація краю постійно перешкоджала цьому. Проаналізовано,
що українське молодіжне товариство «Сокіл», будучи частиною
загальнокультурного, національно-виховного руху у 20–30-х рр. ХХ ст.,
співпрацювало з багатьма різними громадськими та політичними
структурами не лише Галичини, але й багатьох інших країн. Встановлено, що
233
з відновленням діяльності та з розвитком українського сокільства у 20–30-х
рр. ХХ ст. контакти й відносини львівського «Сокола» поступово
розширювалися й набували нових рис та особливостей. Визначено, що
упродовж 20–30-х рр. ХХ ст. члени українського сокільського руху зазнали
значних утисків з боку польської адміністрації, які переросли в репресії та
політику пацифікації. З приходом у 1939 р. радянської влади на
західноукраїнські землі сокільські товариства були цілковито ліквідовані.