РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ ТВАРИН : РАЗРАБОТКА И ПРИМЕНЕНИЕ СРЕДСТВ СПЕЦИФИЧЕСКОЙ ПРОФИЛАКТИКИ бешенством животных

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
Інститут експериментальної клінічної ветеринарної медицини

На правах рукопису
УДК 619:616.98:578.842.11:615.371

НИЧИК СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
РОЗРОБКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ СПЕЦИФІЧНОЇ
ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ ТВАРИН

16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія.

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

Наукові консультанти:
доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН Стегній Б. Т.,
доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН Головко А. М.

Харків - 2006

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ 7
2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 16
2.1. Сказ людини й тварин 16
2.1.1 Короткі історичні відомості 16
2.1.2 Характеристика збудника 17
2.1.3 Епізоотологічні особливості сказу 21
2.1.4 Клінічний прояв і патологоанатомічні зміни при сказі 24
2.1.5 Особливості імунітету 27
2.1.6 Діагностика та специфічна профілактика сказу 38
2.1.6.1 Принципи специфічної профілактики сказу 42
2.1.6.2 Характеристика специфічних засобів профілактики сказу людини та тварин 49
2.1.6.3 Конструювання антирабічних вакцин 54
2.2 Аналіз даних літератури 64
3. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ 67
3.1 Матеріали та методи досліджень 67
3.2 Результати власних досліджень 69
3.2.1 Вивчення особливостей епізоотичного процесу та епізоотичної ситуації щодо сказу 69
3.2.1.1 Кліматично-географічна характеристика України 69
3.2.1.2 Вивчення поширення сказу в Україні 70
3.2.1.3 Особливості поширення епізоотичного процесу при сказі в різних природно-географічних зонах України 74
3.2.1.4 Визначення ролі тварин різних видів у підтриманні епізоотичного
процесу в природно-географічних зонах України 76
3.2.1.5 Вивчення динаміки розвитку епізоотичного процесу сказу в Україні 80
3.2.1.6 Вивчення сезонності сказу 81
3.2.1.7 Вивчення динаміки епізоотичного процесу при сказі в Росії, Білорусі
та Молдові 83
3.2.1.8 Порівняльне вивчення видового складу тварин, що захворіли на сказ в Україні, Росії, Білорусі та Молдові 87
3.2.1.9 Вивчення динаміки епізоотичного процесу сказу в Словаччині,
Румунії, Польщі, Угорщині 90
3.2.1.10 Порівняльне вивчення видового складу тварин, що захворіли на сказ
у Словаччині, Румунії, Польщі, Угорщини 96
3.2.2 Розробка живої культуральної вакцини проти сказу 100
3.2.2.1 Вибір і вивчення репродуктивних властивостей виробничого штаму
вірусу сказу 100
3.2.2.1.1 Адаптація і вивчення репродуктивних властивостей вірусу сказу 101
3.2.2.1.2 Накопичення клітинної і вірусної біомаси при стаціонарному і
ролерному культивуванні 104
3.2.2.1.3 Визначення летальної активності атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу 108
3.2.2.1.4 Вивчення антигенних властивостей атенуйованого штаму НФ-2
вірусу сказу 111
3.2.2.1.5 Вивчення імуногенних властивостей атенуйованого штаму НФ-2
вірусу сказу 114
3.2.2.1.6 Розробка засобу стабілізації атенуйованого вірусу сказу 117
3.2.2.2 Виготовлення лабораторних зразків живої культуральної вакцини
проти сказу 120
3.2.2.2.1 Вивчення імуногенних властивостей живої антирабічної
культуральної вакцини 121
3.2.2.2.2 Розробка препаративної форми живої культуральної вакцини проти
сказу для орального застосування 127
3.2.2.2.3 Визначення оптимальної дози вакцини та схеми пероральної
імунізації м’ясоїдних тварин 134
3.2.2.2.4 Визначення терміну утворення і тривалості імунітету при
пероральній вакцинації м’ясоїдних тварин 136
3.2.2.2.5 Вивчення патотропності вакцинного вірусу сказу при пероральній імунізації 138
3.2.2.2.6 Динаміка пато- та імуноморфологічних змін в лімфатичних вузлах і селезінці морських свинок 141
3.2.2.2.7 Вивчення терміну придатності живої культуральної антирабічної вакцини 145
3.2.2.3 Виготовлення дослідно-промислових серій Рабівак ХТТ 147
3.2.2.3.1 Виробниче випробування дослідно-промислових серій Рабівак ХТТ 150
3.2.2.4 Розробка нормативної документації на Рабівак ХТТ 158
3.2.3 Удосконалення технології виготовлення вакцини антирабічної
інактивованої культуральної зі штаму Щелково-51 162
3.2.3.1 Вибір клітинної системи для накопичення біомаси виробничого
штаму вірусу сказу 163
3.2.3.2 Стабілізація репродуктивних властивостей виробничого штаму
Щелково-51 вірусу сказу 165
3.2.3.3 Вивчення режиму інактивації вірусу сказу 168
3.2.3.4 Вибір захисного середовища для ліофільного висушування
антирабічної інактивованої вакцини 175
3.2.3.5 Виготовлення і контроль вакцини інактивованої
антирабічної сухої культуральної зі штаму Щелково-51С 178
3.2.3.6 Вивчення імуногенних властивостей експериментальних
зразків інактивованої антирабічної сухої культуральної вакцини 180
3.2.3.6.1 Досліди на мишах 180
3.2.3.6.2 Досліди на собаках 182
3.2.3.6.3 Досліди на вівцях 184
3.2.3.6.4 Досліди на великій рогатій худобі 185
3.2.3.7 Визначення термінів утворення і тривалості імунітету
після щеплення інактивованої культуральної вакцини
з штаму Щелково-51С 186
3.2.3.8 Виготовлення та випробування дослідно-промислової
серіїї вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної
з штаму Щелково-51С 189
3.2.3.9 Корекція поствакцинального антирабічного імунітету 193
3.2.3.9.1 Виготовлення та оцінка стимулюючої активності
ліпополісахариду з Bac. Alvei 195
3.2.3.9.2 Визначення оптимальної імуностимулюючої
дози ліполісахаридного комплексу КМІЄВ-11 199
3.2.3.9.3 Вивчення імунологічних властивостей
ліпополісахаридного комплексу КМІЄВ-11 на телятах 202
3.2.3.9.4 Вивчення імуномоделюючих властивостей ліпополісахаридного комплексу КМІЄВ-11 при вакцинації тварин проти сказу 204
3.2.3.9.4.1 Досліди на собаках 205
3.2.3.9.5 Вивчення імуностимулюючого та імунореабілітуючого ефекту ліпополісахаридного комплексу КМІЕВ 11 при імунізації антирабічною
вакциною великої рогатої худоби 212
4. ОБГОВОРЕННЯ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 222
5. ВИСНОВКИ 250
6. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 253
7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 255
ДОДАТКИ

ВИКОРИСТАНІ СКОРОЧЕННЯ

РНК рибонуклеїнова кіслота
РЗК реакція зв’язування комплементу
РН реакція нейтралізації
ІФА імуноферментний аналіз
ВС вірус сказу
ВРХ велика рогата худоба
ДРХ дрібна рогата худоба
ВНА вірусонейтралізуючі антитіла
ІЛ інтерлейкін
ЦСР цереброспінальна рідина
ЦТЛ цитотоксичні лімфоцити
МІФ метод імунофлуоресценції
Аг антиген
Ат антитіла
РЗГА реакція затримки гемаглютинації
РНП рибонуклеопротеїд
VRY рекомбінантна рабічна вакцина
ДНК дезоксирибонуклеїнова кіслота
ЛД50 п’ятидесятипроцентна летальна доза
ВНК-21 лінія перещеплюваних клітин нирки хом’ячка
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ВГНКИ Всеросійський державний науково-контрольний інститут
БелНИИЭВ Білоруський науково-дослідний інститут експериментальної ветеринарії
ВИЭВ Всеросійський інститут експериментальної ветеринарії
ЄС Євросоюз
МЕБ міжнародне епізоотичне бюро
СНД союз незалежних держав
ФЕК фібробласти ембріонів курей
ФЕП фібробласти ембріонів перепілок
ЕК ембріони курей
МЛД50 п’ятидесятипроцентна летальна доза для мишей
ПС перещеплювані клітини нирки сайгака
МДСК перещеплювані клітини нирки собаки
НС нирка собаки
ПЕГ поліетиленгликоль
МФА метод флуоресціюючих антитіл
МПБ м’ясопептонний бульйон
МПА м’ясопептонний агар
МППБ м’ясопептонний печінковий бульйон
МО міжнародна одиниця
ЛПС ліпополісахаридний комплекс
МДА малоновий діальдегід
ПМТМ показник макрофагальної трансформації мононуклеарів
ВНДІЗТ Всеросійський науко-дослідний інститут захисту тварин
ФІ фагоцитарний індекс
ФЧ фагоцитарне число
РАМН Російська академія медичних наук
ЦНС центральна нервова система
МІД інфікуюча доза вірусу для мишей
ІВМ Інститут ветеринарної медицини
Vero нирка африканської зеленої мавпи
Frhk нирка зародка макаки резус
ВНДІВВіМ Всеросійський науково-дослідний інститут ветеринарної вірусології і мікробіології

Список литературы

5. ВИСНОВКИ

1. На підставі аналізу епізоотичної ситуації щодо сказу тварин у світі та в Україні визначені основні особливості та тенденції розвитку епізоотичного процесу в сучасний період і головні фактори, що визначають ризики виникнення, розповсюдження та контролю цього зооантропонозу, зокрема, регуляції популяції диких тварин та вакцинації. Експериментально обґрунтована і технологічно розроблена жива культуральна вакцина для імунізації диких м’ясоїдних. Удосконалено технологію виготовлення антирабічної інактивованої культуральної вакцини для щеплення свійських тварин, запропоновані препаративні форми і дози їхнього застосування, а також засоби корекції імунітету у щеплених тварин.
2. Тенденція поширення сказу серед тварин залежить від зональних природно-географічних особливостей території України, заселення популяцій диких м’ясоїдних, в першу чергу рудої лисиці, яка є основним резервуаром інфекції, проведення системної та регулярної вакцинації шляхом застосування препаратів з різною імуногенністю. З 1994 року по 2004 рік більше, ніж у три рази збільшилась загальна кількість випадків реєстрації уражених сказом тварин, у тому числі свійських, що обумовлюється збудником хвороби природного типу.
3. Перебіг сказу тварин в Україні носить стаціонарний ензоотичний характер. За 11-річний період підвищення епізоотичної напруженості щодо сказу обумовлено активізацією природних і зростаючим збільшенням ландшафтних осередків захворювання на сказ свійських м’ясоїдних і сільськогосподарських тварин в приміських і сільських місцевостях. Спостерігається стале сезонне збільшення числа захворювань на сказ без вираженої циклічності епізоотії.
4. Розроблена жива культуральна вакцина Рабівак ХТТ з атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу, репродукованого в ролерній культурі перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, з інфекційною активністю не нижче 5,0 lg МЛД50/0,03 мл, що вміщує 2% пектину, апатогенна для лабораторних і м’ясоїдних тварин при внутрішньом'язовому, підшкірному та пероральному введенні.
5. Препаративна форма Рабівак ХТТ для перорального застосування, що являє собою блістер-принади, в яких вакцина в дозі 5 мл в пакетах із полівінілхлоридної плівки заключена в брикети з шматочків м’яса або риби, здобрених рибним або м’ясо-кістковим борошном, забезпечує створення напруженого імунітету (титр вірусонейтралізуючих антитіл 6,4-6,8 1оg2) у тварин впродовж 8 місяців.
6. Виробничий штам Щелково-51С вірусу сказу, отриманий шляхом адаптації культивуванням у культурі перещеплюваних клітин, що використовується для виготовлення інактивованої антирабічної вакцини, має високу інфекційну активність 7,0 lg МЛД50/0,03 мл і забезпечує максимальне накопичення вірусу на 3-4 добу.
7. Зараження суспензії перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, при висіві в ролерні культуральні бутлі, дозволяє скоротити термін отримання вихідної для виготовлення препарату вірусовміщуючої сировини на час, котрий витрачається на вирощування моношарової культури клітин (4-6 діб).
8. Удосконалена технологія виготовлення вакцини антирабічної інактивованої культуральної сухої з штаму Щелково-51 вірусу сказу, репродукованого в ролерній моношаровій культурі перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, та інактивованого β-пропіолактоном, дозволяє виготовляти екологічно безпечний для довкілля препарат, який має високу профілактичну ефективність (100%) і не поступається живій вакцині.
9. β-пропіолактон в кінцевій концентрації 0,025% забезпечує повну, без залишкової інфекційності, інактивацію вірусу сказу при температурі 4-10 °С і експозиції впродовж 24 годин порівняно з 0,75% фенолом, для якого цей термін складає 48 годин.
10. Сублімаційне висушування інактивованої вакцини під захистом сахарозо-желатинової чи сахарозо-желатино-агарової суміші у співвідношенні 2:1 ефективно стабілізує її вихідні імуногенні властивості. Включення до складу живої вакцини 2% яблучного пектину захищає вакцинний вірус від дії шлункових ферментів i дозволяє зменшити його імунізуючу дозу при оральному введенні препарату.
11. Розроблені технології виготовлення вільних від сторонньої мікрофлори, нешкідливих для тварин, високо активних живої та інактивованої культуральних антирабічних вакцин забезпечують збереження їх імуногенності впродовж 12 місяців. Імунітет у щеплених ними тварин виробляється з 12 i 7 доби, відповідно, після вакцинації i триває 8 i 12 місяців (термін спостереження).
12. Застосування ліпополісахаридного комплексу КМІЕВ-11, виготовленого iз штаму Вас. alvei, при вакцинації тварин проти сказу проявляє імунореабілітуючу та імунопотенціюючу дію на імунну систему, активізує як специфічні, так i неспецифічні фактори резистентності організму у тварин з імунодефіцитним станом, підвищує імунну відповідь на антирабічну вакцину, що супроводжується більш високою продукцією вірусонейтралізуючих антитіл (на 1,5-2,0 log2), зростанням Т- i В- лімфоцитів на 9% i 7%, відповідно, фагоцитарного числа на 3,4% та фагоцитарного індексу на 1 одиницю порівняно з вакциною.
13. Розроблені і затверджені регламенти промислового виготовлення живої культуральної вакцини Рабівак-ХТТ (ТУ У 24.4.00483004.668-2002) та вакцини антирабічної інактивованої культуральної сухої з штаму Щелково-51 вірусу сказу (ТУ У 46.15.254-97), що впроваджені у виробництво на Державній Сумській біофабриці, за якими на 01.01.2006 р. реалізовано 1884022 i 5465116 доз, відповідно.

6. ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Розроблені, затверджені та впроваджені у виробництво:
1. Жива антирабічна культуральна вакцина Рабівак ХТТ для оральної імунізації диких м’ясоїдних тварин. Реєстраційне посвідчення № 0489-04-059-04 видане Державним департаментом ветеринарної медицини України 24 жовтня 2004 року.
1.1. Інструкція з виготовлення і контролю Рабівак ХТТ. Затверджена директором Державної Сумської біофабрики і узгоджена в Державному науково-дослідному контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів 20 червня 2004 року.
1.2. ТУ У 24.4.00483004-668-2002 на Рабівак ХТТ. Затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 30 вересня 2004 року.
1.3. Настанова із застосування Рабівак ХТТ. Затверджена Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 30 вересня 2004 року.
2. Вакцина антирабічна інактивована суха культуральна із штаму Щелково-51. Реєстраційне посвідчення № 0589-04-0098-04 видане Державним департаментом ветеринарної медицини України 24 грудня 2004 року.
2.1. Зміни до інструкції з виготовлення і контролю вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної з штаму Щелково-51. Доповнення № 1 і № 2 затверджені 12 вересня 2002 року і 7 липня 2003 року, відповідно, директором Державної Сумської біофабрики і узгоджені в Державному науково-дослідному контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів.
2.2. Зміни до ТУ У 46.15.254-97 на вакцину антирабічну інактивовану суху культуральну з штаму Щелково-51. Затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 27 грудня 2004 року.
3. Технологічний регламент з виготовлення та контролю імуностимулятора КМІЕВ-11. Затверджений директором Державної Сумської біофабрики 30.01.2006 р.
4. Деклараційний патент на корисну модель України 3248 7 С12N7/00. Штам Rabdoviridae "НФ-2" для виготовлення вакцини проти сказу, Заявл. 20.08.2004, опубл. 15.10.2004.
5. Деклараційний патент на корисну модель України 3245 7 А61К39/17. Cпociб одержання вакцини проти сказу тварин Paбiвaк "ХТТ" Заявл. 20.08.2004; опубл. 15.10.2004.
6. Деклараційний патент на корисну модель України 9060 7 А61К39/205. Cпociб одержання антирабічної вакцини. Заявл. 25.11.2004; опубл. 15.09.2005.
7. Деклараційний патент на корисну модель України 6015 7 С12N5/00. Штам перещеплюваних клітин нирки сірійського хом'ячка ВНК-21 CLONE 13/04. Заявл. 29.06.2004; опубл. 15.04.2005.
8. Деклараційний патент на корисну модель України 10104 7 А61К35/78, А61К38/01. Спосіб стимуляції імунітету у тварин. Заявлено 13.12.2004; опубл. 15.11.2005.
9. Деклараційний патент на корисну модель України 9061 7 А61К39/205. Штам Rabdoviridae "Щелково-51С" для виготовлення вакцини проти сказу тварин. Заявл.25.11.2004, опубл. 15.09.2005.
10. Деклараційний патент на корисну модель України 5296 7 А61К39/295. Спосіб виробництва принади для пероральної імунізації м’ясоїдних тварин проти захворювання на сказ. Заявл.10.12.2004, опубл. 15.02.2005.
11. Деклараційний патент на корисну модель України 7544 7 А61К39/295. Спосіб виробництва принади для пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти інфекційних захворювань. Заявл. 25.01.2005, опубл. 15.06.2005.

7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Азарова И.А., Буланов Ю.П., Нехай М.Р. Лисица основной резервуар вируса бешенства в республике // Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь (вакцинация, химиотерапия, патогенез, диагностика, источники инфекции). Минск, 1998.С. 131138.
2. Аксенова Т., Хапчаев Ю., Миронов Л. Культивирование вакцинного вируса бешенства в линиях перевиваемых клеток зеленой мартышки // Вопр. вирусологии. 1991. № 5. С. 432433.
3. Альтернативный метод профилактики бешенства //Мишаева Н.П., Ковалев Н.А., Зубович И.К., Усеня М.М. // Новые технологии в современной медицине. М., 1999. С.6472.
4. Антирабический гамма-глобулин, получений из гипериммунной ослиной сыворотки / Рахимова Ф.И., Исматова Г.С, Шахметова Е.М. и др. // Актуальные проблемы медицинской вирусологии. М., 1985. С. 157158.
5. Анчева М.Н., Бархоткина М.Ф., Гамбург В.П. Иммунодепрессивные свойства вирусов // Вопр. вирусологии. 1975. № 2. С. 132138.
6. Антонов Б. И. Лабораторные исследования в ветеринарии: биохимические и микологические: Справочник. М.: Агропромиздат, 1991. 287 с.
7. Арутюнова И.П., Буткин Е.И., Арутюнов А.А. Особенности эпизоотического процесса бешенства в Курской области // Диагностика, профилактика и меры борьбы с особо опасными, экзотическими и зооантропонозными болезнями животных: Сб. статей междунар. науч.-практ. конф., 1516 августа 2000 г. Покров, 2000. С. 2930.
8. Ахмедов A.M. Белки сыворотки крови при бешенстве // Белки сыворотки при инфекционных болезнях животных. М.: Колос, 1968. С. 142144.
9. Бабкин М.В., Прохорятова Е.В., Гадзевич Д.В. Особенности эволюции эпизоотического процесса при бешенстве в Украине // Нейроинфекции: бешенство, губкообразная энцефалопатия крупного рогатого скота, болезнь Крейтцфельда-Якоба, болезнь Ауески, болезнь Тешена / ВНИИВВиМ. Покров, 2001. С. 2124.
10. Баран В.М. Клинические проявления бешенства у людей // Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь (вакцинация, химиотерапия, патогенез, диагностика, источники инфекции). Минск, 1988. С. 212216.
11. Безредка А. Антивирусотерапия. Применение в офтальмологии, ото-рино-ларингологии, стоматологии, энтерологии, урологии, гинекологии акушерстве, дерматологии, хирургии, ветеринарии, местной серотерапии / Пер. с франц. Е. Леонтьевой; Под ред. П. Маслаковца. Л.: Медгиз, 1932. 337 с.
12. Безредка А.М. Местная иммунизация / Пер. с франц. Париж, 1925. 206 с.
13. Безредка А.М. Очерки по иммунитету. М., 1929. 160 с.
14. Бешенство в Новосибирской области / Шестопалов A.M., РассадкинЮ.Н., Аксенов В.И., Устинова Е.Н. // Проблемы инфекционной патологии в регионах Сибири и Дальнего Востока: Науч. конф. Новосибирск, 1998. С.8283.
15. Бешенство диких животных, особенности его распространения / Хрипунов Е.М., Жестерев В.И., Евсеева С.Д. и др. // Нейроиифекции: бешенство, губкообразная энцефалопатия крупного рогатого скота, болезнь Крейтцфельда-Якоба, болезнь Ауэски, болезнь Тешена / ВНИИВВиМ. Покров, 2001. С. 3638.
16. Бешенство диких плотоядных животных / Хрипунов Е.М., ЕвсеєваС.Д., Окрошидзе Н.Г. и др. // Ветеринария. 2002. № 2. С. 68.
17. Бешенство животных разных видов в современных условиях эпизоотологический образец и клиническая характеристика / Макаров В.В., Джупина С.И., Ведерников В.А. и др. // Вет. патология. 2002. № 1. С. 6571.
18. Богомолова Н.Н., Борискин Ю.С, Бектимирова Н.С. Факторы, ответственные за персистенцию вируса бешенства в клеточных культурах //Вопр. вирусологии. 1980. №5. С. 574576.
19. Ботвинкин А.Д. Итоги изучения роли рукокрылых в распространении вируса бешенства // Рукокрылые: морфология. Экология. М., 1988. С. 126139.
20. Ботвинкин А.Д., Никифорова Т.А. Длительное сохранение вируса бешенства в местах введения в эксперименте на зимоспящих грызунах // Вопр. вирусологии. 1986 Т. 31, № 4 С.504506.
21. Ботвинкин А.Д., Сидоров Г.Н. Природные очаги бешенства в Российской Федерации. Иркутск, 1992. С. 182.
22. Ботвинкин А.Д., Чернов СМ., Грибанова Д.А. Обнаружение вируса бешенства в головном мозге и слюнных железах животных с помощью иммуноферментного метода // Вопр. вирусологии. 1987. № 6. С. 747 750.
23. Бочаров А.А. Выделение и некоторые свойства тейхоевой кислоты из В. Alvei // Ветеринарна медицина: Міжвід. темат. наук. зб. Х., 2000. Вип. 77. С. 4045.
24. Букринская А.Г., Жданов В.М. Молекулярные основы патогенности вирусов. М.: Медицина, 1991. 253 с.
25. Буланов Ю.П. Анализ оказания антирабической помощи населению Республики Беларусь //Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь: Материалы Второй ежегодной конференции Антивирусной ассоциации Республики Беларусь. Минск, 1988. С.123130.
26. Бурлаков СВ. Профилактика бешенства // Ветеринария. 2002. №2. С.89.
27. Бусыгин К.Ф. Диагностика бешенства методом флуоресцирующих антител // Тезисы докладов Всесоюзной конференции Казань, 810 июня 1983 / КГВИ. Казань, 1983. С. 136.
28. Бусыгин К.Ф. Люминесцентная диагностика инфекционных болезней животных. М.: Колос, 1975. 160 с.
29. Бучацкий Л.П. Значение рукокрылых в эпидемиологии лиссавирусных инфекций // Вет. патология. 2002. № 1. С. 2630.
30. Бучнев K.H. Методы диагностики бешенства. Сравнительная оценка // 19-й Всемирный ветеринарный конгресс: Доклады советских ученых. М., 1971. С. 35.
31. Бучнев К.Н., Росляков А.А. Ивановский Э.В. Специфичность и чувствительность реакции преципитации в агаровом геле при диагностике бешенства // Труды научно-контрольного института ветеринарных препаратов. М., 1968. Т. 15. С.30 35.
32. Быков Р.К., Таршис М.Г. Ситуация по бешенству в регионе Нижней Волги // Ветеринария. 1996. № 7. С. 3840.
33. Бюллетень ВОЗ о распространении заболевания бешенством в Европе. 1996. № 4. С. 2023.
34. Вагабов Р. Баринский И. Шубладзе А. Изучение антигенных связей вирусов группы бешенства в тестах бласттрансформации и иммунофлюоресценции // Вопр. вирусологии. 1979. № 3. С.244247.
35. Вакцинопрофилактика: Справочник для врачей / Под ред. В.К.Таточенко, Н.А.Озерецковского). М., 1994.- 179с.
36. Ваненков М.В., Десятников Б.Л. Диагностика и эпизоотология бешенства // Ветеринария. 1962. № 1. С. 23 24.
37. Ведерников В. А., Седов В. А., Ивановский Э. В. Бешенство животных. М.: Колос, 1974. 112 с.
38. Ведерников В.А., Седов В.А. Современные особенности эпизоотологии бешенства // Ветеринария. 1976. № 8. С. 5761.
39. Величко М. Бешенство передается даже без укуса. Охотникам и рыболовам. Информация // Охотник. 2002. № 6. С. 23
40. Величко М.А. Бешенство актуальная проблема здравоохранения // Военно-медицинский журнал. 1994. № 2. С. 4749.
41. Вирусные болезни животных / Сюрин В.Н., Самуйленко А.Я., Соловьев Б.В., Фомина Н.В. М.: ВНИТИБИ, 1998. 928 с.
42. Вишняков И., Никишин И., Недосеков В. Инактивированная культуральная вакцина против бешенства животных // Ветеринария. 1998. № 1. С. 2224.
43. Вишняков И.Ф., Цыбанова Л.Я. Иммуноферментный анализ // Ветеринария. 1983. № 9. С. 68 70.
44. Влияние иммуномодуляторов на иммунологический статус телят при экспериментальном инфекционном ринотрахеите/ Е.С. Воронин, Д.А.Девришов, В.Н. Денисенко, Г.Н. Печникова и др.// Ветеринария. 1991. № 8. С.2527.
45. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни: Учебное пособие для студентов мед. институтов в 3-х томах. К.: 3доров’я, 2001. Т. 2. С. 556572.
46. Вотяков В.И. Постэкспозиционная вакцинация и химиотерапия бешенства с вопросами диагностики и патогенеза //Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь. Материалы Второй ежегодной конференции Антивирусной ассоциации Республики Беларусь. Минск, 1998. С. 1767.
47. Вотяков В.И., Зубович И.К., Грачев Ю.А. Проблема клинико-вирусологической диагностики, патогенеза и постэкспозиционной профилактики бешенства // Медицинские новости. 1997. № 2. С. 1222.
48. Вотяков В.И., Мишаева Н.П Вирус бешенства и другие лиссавирусы, патогенные для человека и млекопитающих // Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь. Материалы Второй ежегодной конференции Антивирусной ассоциации Республики Беларусь. Минск, 1998. С.6880.
49. Вотяков В.И., Мишаева Н.П., Зубович И.К. Антивирусная химиотерапия в системе постэкспозиционного предупреждения бешенства // Здравоохранение. 1996. № 8. С. 3335.
50. Вотяков В.И., Мишаева Н.П., Зубович И.К. Разработка противовирусных средств на модели рабической инфекции // Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь Материалы Второй. ежегодной конференции Антивирусной ассоциации Республики Беларусь. Минск, 1998. С.168177.
51. Выделение рабического вируса и экспрессдиагностика бешенства в культуре перевиваемых клеток НГУК-1 / Татаров А.Г., Хисматуллина Н.А., Селимов М.А., Кармышева В.Я. // Вопр. вирусологии. 1987. № 5. С.619621.
52. Галицкая Н.Н., Шашенько А.С., Давыденко П.В. Изучение эффективности виразола при экспериментальной инфекции уличного бешенства //Антивирусные вещества: Сб. материалов. Минск, 1984. С. 6263.
53. Горелова Л.Е. Из истории борьбы с бешенством // Русский мед. журнал. 2002. Т. 10, № 20. С. 946947.
54. ГОСТ 2607584. Животные сельскохозяйственные. Методы лабораторной диагностики бешенства. М., 1984. 9 с.
55. Гочмурадов М.Г. Изучение динамики антител крупного рогатого скота и собак на вакцину против бешенства// Экологические аспекты эпизоотологии и патологии животных: Материалы междунар. науч.-производ. конф., посвящ. 100-летию. со дня рождения член.-кор. ВАСХНИЛ В.Т. Котова, 1921 мая 1999, г. Воронеж. Воронеж, 1999. С. 5354.
56. Грачев Ю.А., Жуковский ВТ. Заболеваемость бешенством в постчернобыльский период, прогнозы, перспективы лечения и совершенствование антирабической службы в Беларуси // Постэкспозиционная профилактика бешенства в Республике Беларусь. Минск: Хата, 1988. С.107115.
57. Греков В. Красная лисица резервуар бешенства // Охота и охотничье хозяйство. 1999. № 11. С. 2628.
58. Грибенча С.В., Баринский И.Ф. Влияние циклофосфана на воспроизведение в эксперименте абортивной и хронической форм бешенства //Вопр. вирусологии. 1982. № 5. С.580589.
59. Грибенча С.В., Баринский И.Ф. Принципы альтернативного метода профилактики бешенства // Идеи Пастера в борьбе с инфекциями: Международные симпозиумы, посвященные году Пастера. СПб., 1995. С.127.
60. Грибенча С.В., Баринский И.Ф. Разработка в эксперименте принципов построения оптимальной схемы прививок инактивированной культуральной антирабической вакциной // Вопр. вирусологии. 1987. № 4. С.487490.
61. Грибенча С.В., Игнатьев Г.М.Баринский И.Ф. Изучение клеточного иммунитета при антирабической вакцинации // Актуальные вопросы вирусологии: Тез. докл., 2123 мая 1985 г. М., 1985. С.163164.
62. Грибенча С.В., Новицкий Ю.А. Бешенство как экспериментальная модель изучения вопросов нейроиммунологии //Аллергология и иммунология. 2002. Т.5, № 1. С.207209.
63. Грибенча СВ., Грибенча Л.Ф., Баринский И.Ф. Эпитопный анализ протеина G вируса бешенства штам Внуково32 // Современные проблемы рабиологии: Тез. докл. М., 1998. С. 34.
64. Громашевский Л.В., Спирина А.А. Метод пероральной иммунизации против брюшного тифа по данным эпидемиологических наблюдений // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1934. № 1. С. 20.
65. Груздев К.Н., Недосеков В.В. Бешенство животных. М.: Аквариум, 2001 303 с.
66. Груздев К.Н., Груздева А.Е. Собаки, кошки мишени и источники бешенства // Материалы 9-го Международного ветеринарного конгресса. М., 2001. С.32.
67. Груздев Л.К., Уласов В.И., Груздев К.Н. Экология вируса бешенства и проблемы контроля заболевания // Актуальные проблемы биологии и ветеринарной медицины мелких домашних животных: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. Троицк, 2000. С. 155.
68. Диагностика бешенства с применением реакции преципитации в агаровом геле / Бучнев К.Н., Шахматов М.М., Титов В.Л. и др. // Ветеринария. 1963. № 3. С. 66 70.
69. Диагностика вирусных болезней животных / Сюрин В.Н., СамуйленкоА.Я., Белоусова Р.В., Фомина Н.В.: Справочник. М.: Агропромиздат, 1991. С. 255257.
70. Диагностический препарат для иммуноферментного анализа антигена вируса бешенства / Хисматуллина Н.А., Зуева Н.Я., Бусыгин К. Ф. и др. // Актуальные проблемы медицинской вирусологии: Тез. докл. Всесоюз. конф. М., 1985. С. 1974.
71. Емельяненко П.А. Иммуная система жвачных // Проблемы ветеринарной иммунологии.-1985.-С. 40-46.
72. Епідемічна ситуація стосовно сказу у Литві за період 19862000 рр. / Лайшконіс А., Барейшене М., Багдонас Й. та ін. // Інфекційні хвороби. 2002. № 1. С. 5053.
73. Епізоотологичний моніторинг. Сказ / В. Бусол, В. Горжеєв, В.Постой, О Козаченко // Вет. медицина України . 2002. № 4. С. 811.
74. Ершов Ф.И. Использование иммуномодуляторов при вирусных инфекциях //Антибиотики и химиотерапия. 2003. № 2. С.2731.
75. Жаков М.С., Карпуть И.М. Особенности иммунного ответа организма на вирусные и бактериальные антигены в зависимости от зрелости иммунной системы // Достижения ветеринарной науки и передового опыта - животноводству. -1981. С. 20-22.
76. Жестерев В.И., Лаптева О.Г. Штаммы вируса бешенства и их практическая значимость // Болезни диких животных. Тр. междунар. науч.- практ. конференции 2830 сентября 2004 г. Покров, 2004. С. 3537.
77. Жестерев В.И., Юрков С.Г. Современные аспекты крупномасштабного культивирования клеточных субстратов и вирусов // Вет. и мед. аспекты зооантропонозов. Тр. междунар. науч.-практ. конференции посвященной 45-летию института 2426 сентября 2003 г. Покров, 2003. Ч. 1. С.3841.
78. Зоценко В.И. Интерферонообразование и его коррекция при острых респираторных заболеваниях у телят: Автореф. дис канд. вет. наук: 16.00.03 /БелНИИЭВ. М., 1989. 24 с.
79. Зибицкер Д. Е., Ковалев Н. А. Бешенство и его профилактика (по материалам Белоруссии). Минск: Ураджай, 1966. 200 с.
80. Зибицкер Д., Ковалев Н. Бешенство животных. Минск: Ураджай, 1965. 200 с.
81. Зибицкер Д., Ковалев Н. Бешенство и его профилактика. Минск, 1968. 195 с.
82. Зибицкер Д.Е., Короткевич В.И. О борьбе с бешенством в БССР // Сб. науч. трудов БелНИИЭМ, посвящ. 30-летию ин-та. Минск, 1955. С.147152.
83. Зубович И.К., Мишаева Н.П., Вотяков В.И. О повышении эффективности иммунотерапии бешенства с помощью рифампицина в эксперименте //Антибиотики и химиотерапия. 1991. Т. 36, № 10. С. 3133.
84. Зуев В.А. Медленная рабическая инфекция // Руководство по эпидемиологии инфекционной болезней. М.: Медицина, 1993. Т. 1. С.380381.
85. Зуев В.А. Медленные вирусные инфекции человека и животных. М.: Медицина, 1988. 251 с.
86. Иванов B.C. К вопросу о механизмах защиты центральной нервной системы от вируса бешенства // Современные проблемы рабиологии: Тез. докл. М., 1998. С 2223.
87. Идентификация вируса бешенства методом полимера