Генетичні властивості ентеровірусів свиней та їх кореляція із серотиповою належністю : Генетические свойства энтеровирусов свиней и их корреляция с серотипов принадлежности

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

На правах рукопису

ДЕРКАЧ ІРИНА МИХАЙЛІВНА
УДК 619:616.98:578.835.1.636.4.

Генетичні властивості ентеровірусів свиней
та їх кореляція із серотиповою належністю

16.00.03 ветеринарна мікробіологія, епізоотологія,
інфекційні хвороби та імунологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник:
Романенко Володимир Пилипович
доктор ветеринарних наук,
академік УААН

КИЇВ2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ................................................5
ВСТУП..7
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ....................................15
1.1. Ареал ентеровірусних хвороб у світі..15
1.2. Ентеровіруси свиней в історичному аспекті .....19
1.3. Значення методу культур клітин у вірусологічних дослідженнях..24
1.4. Особливості культивування ентеровірусів свиней...28
1.4.1. Чутливість культур клітин до вірусів........28
1.4.2. Біологічні системи для культивування ентеровірусів свиней31
1.4.3. Класифікація за типом цитопатичної дії...33
1.5. Генетичні властивості ентеровірусів свиней.....35
1.5.1. Терморезистентність...36
1.5.2. Стійкість до середовищ із різними показниками рН...39
РОЗДІЛ 2. ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ...42
2.1. Реактиви.42
2.2. Розчини..42
2.3. Середовища...43
2.4. Культури клітин тварин...44
2.5. Віруси46
2.6. Виділення ентеровірусів свиней.50
2.6.1. Відбір патологічного матеріалу.51
2.6.2. Приготування вірусовмісної суспензії......51
2.6.3. Виділення і культивування вірусів52
2.7. Отримання чистих популяцій ентеровірусів свиней....52
2.8. Визначення цитопатичної активності ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе1353
2.9. Визначення інфекційної активності ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе1354
2.10. Реакція нейтралізації..54
2.11. Визначення терморезистентності.56
2.12. Визначення стійкості до середовищ із різними значеннями рН....57
2.13. Статистична обробка результатів.....57
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ......59
3.1. Виділення ентеровірусів свиней у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе1359
3.2. Типування ізолятів ентеровірусів свиней..67
3.3. Порівняльне визначення цитопатичної активності референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13......................................................................................67
3.4. Вивчення процесу адаптації до культури клітин ВНК-21/clonе13 референтних штамів ентеровірусів свиней ....73
3.5. Порівняльне вивчення кореляції інфекційної активності ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней із їх адаптованістю у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе1374
3.6. Порівняльне визначення інфекційної активності референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13..77
3.7. Визначення інфекційної активності ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13...78
3.8. Вивчення цитопатичної активності референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 при зараженні 100 вірусними дозами.80
3.9. Вивчення цитопатичної активності ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 при зараженні 100 вірусними дозами.82
3.10. Визначення терморезистентності референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13..84
3.11. Визначення терморезистентності ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13......86
3.12. Визначення стійкості до середовищ із різними значеннями рН референтних штамів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13..89
3.13. Визначення стійкості до середовищ із різними значеннями рН ізолятів ентеровірусів свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13.91
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ..94
ВИСНОВКИ.111
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ113
ДОДАТКИ114
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ120

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ,
ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

БУО

бляшкоутворюючі одиниці

ВРХ

велика рогата худоба

год

години

ДСТУ

Державний стандарт України

ЕВС

ентеровіруси свиней

ІД

інфекційна доза

кД

кілодальтон

МЕБ

Міжнародне епізоотичне бюро

млн.

мільйони

нм

нанометр

ННЦ ІЕКВМ”

Національний науковий центр ”Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”

об/хв

обертів за хвилину

ОД

одиниці дії

ПЛР

полімеразно-ланцюгова реакція

ПНС

перещеплювана культура клітин нирки поросяти

РН

реакція нейтралізації

рр.

роки

СНЕВ

перещеплювана культура клітин ембріональної версенізованої лінії нирки свині

співавт.

співавтори

СТОВ

спільне товариство з обмеженою відповідальністю

тис.

тисячі

ТЦД50

тканинна цитопатична доза вірусу, що зумовлює дегенерацію 50 % інфікованої культури клітин

хв

хвилини

ЦПА

цитопатична активність

ЦПД

цитопатична дія

ВНК-21

перещеплювана культура клітин нирки новонародженого сирійського хом’ячка

ECSO

цитопатогенні віруси-сироти поросят або свиней

et al.

та інші

EV

ентеровіруси

HEV

ентеровіруси людей

pH

показник водневих іонів

Vero

перещеплювана культура клітин нирки зеленої мавпи

VP

вірусний протеїн

PEV

ентеровіруси свиней

РК-15

перещеплювана культура клітин нирок свині

ВСТУП
У сучасній епідеміологічній та епізоотичній картах світу одне з вагомих місць відводиться ентеровірусним інфекціям. Унікальність їх збудників − ентеровірусів − у тому, що, крім того, що вони можуть викликати у людей і тварин захворювання різного ступеню важкості, представникам роду Enterovirus родини Picornaviridae властива здатність перебувати в живому організмі, не спричиняючи патологічних явищ.
У даному відношенні особливої уваги заслуговують ентеровіруси свиней, оскільки останні є збудниками небезпечних хвороб свиней із летальними наслідками, а стан безпеки свинопоголів’я нині є надзвичайно актуальною проблемою аграрного сектору України. Від таких ентеровірусних хвороб свиней, як хвороби Тешена, ентеровірусного гастроентериту, ентеровірусної пневмонії, ентеровірусного пневмоентериту та змішаних хвороб тваринницькі господарства зазнають значних економічних збитків. Актуальність всебічного дослідження етіологічних агентів ентеровірусних хвороб свиней в Україні обумовлена постійною епізоотичною загрозою від даних інфекцій свиней, особливостями дрібнотоварного ведення свинарства у сучасних умовах, розширенням сфери відгодівлі та переробки тваринницької сировини в умовах приватної власності тощо. Тому успішна профілактика ентеровірусних хвороб свиней ґрунтується на вирішенні конкретних завдань у галузі ветеринарної вірусології.
У першу чергу, важливою є безпомилкова індикація та ідентифікація збудника хвороби, що дає змогу провести профілактичні заходи щодо ентеровірусних хвороб свиней, а також розробити чітку цілісну концепцію теоретико-методологічних основ біології та генетики ентеровірусів-збудників. Тобто, слід мати точні, аргументовані дані щодо біологічних, генетичних, фізико-хімічних, антигенних та інших властивостей даних вірусів.
Вся морфологія живих організмів може бути представлена як система елементарних ознак, що виражені будовою окремих білкових молекул. Ті властивості, які передаються спадково одержали назву генетичних ознак [1, 2]. Генетичні властивості живих організмів, у тому числі й вірусів, проявляються генетичними ознаками (маркерами).
Специфічна активність вірусів, яка визначає, у свою чергу, ступінь патогенності збудників і проявляється при інфікуванні клітин, обумовлена генетичними властивостями вірусу, що представлені системою елементарних ознак. Особливої гостроти, на думку Ігне-Вечтомова С.Г., набувають питання генетичних властивостей вірусів, які проявляються як певні їх ознаки, що відтворюються у поколіннях і пов’язані з генетичними особливостями клітин-господарів [1].
Консолідація вчених світу навколо генетичного маркерування ентеровірусів свиней закономірно поглиблювалась у зв’язку з активним впровадженням методу культур клітин у практику ветеринарної вірусології. В останні роки за кордоном дедалі більше розширюється вивчення біологічних і генетичних властивостей вірусів, із розвитком наукових досягнень удосконалюється проведення вірусологічних досліджень (Dauber M. 1999; Doherty M. 2000; Kaku Y. et al., 2001; Krumbholz A. et al., 2002; Жигалева О.Н., 2005; Stanway G. et al., 2005; La Rosa G. et al., 2006; Sereika V. R. et al., 2007; Le Gall O. et al., 2008) [311].
В Україні початок інтенсивного вивчення ентеровірусів свиней датується 1969 роком, коли Романенком В.П. розпочато всебічне дослідження ентеровірусів свиней, а в 1971 році вперше на території нашої держави, у Закарпатській області, вченим діагностовано одну з ентеровірусних хвороб свиней хворобу Тешена свиней. Найбільш вагомими та глибокими є на сьогодні наукові дослідження біологічних та генетичних властивостей ентеровірусів свиней, проведені Романенком В.П. спочатку на теренах колишнього СРСР, а нині продовжуються в Україні. Вченим на основі референтних штамів ентеровірусів свиней 8-ми серотипів, одержаних ним у 1970 році з Англії від доктора Derbyshire J.B. (Laboratory Pirbright), проведено класифікацію ентеровірусів свиней, виділених на території України, Російської Федерації та Молдови. Новими 14-ма серотипами ентеровірусів свиней, захищеними авторськими свідоцтвами СРСР, Романенком В.П. доповнено загальновизнану на той час класифікацію ентеровірусів свиней Dunne H.W. et al. (1971), за якою ентеровіруси свиней відносились до восьми серотипів [1244].
На даний час дослідниками достовірно встановлені генетичні маркери родинної та родової належності ентеровірусів свиней. Основні з них наступні:
- репродукція у (первинних і перещеплюваних) культурах клітин свинячого походження;
- час настання цитопатичної дії у культурі клітин і її характер;
- залежність часу і характеру прояву цитопатичної дії від дози зараження вірусу;
- стійкість до прогрівання вірусу за температури 560С протягом години за наявності катіонів магнію, кальцію, алюмінію тощо;
- резистентність у середовищах із значеннями рН 213;
- стійкість вірусів до хлороформу та інших ліпідорозчинників.
Дослідження генетичних маркерів ентеровірусів свиней, безсумнівно, відзначається багатовекторністю. Втім, виокремлюючими і домінуючими у таксономічному відношенні, генетичними ознаками ентеровірусів свиней є їх терморезистентність та стійкість до рН у широкому діапазоні його показників.
Одним із важливих напрямків наукових досліджень у вірусології є правильний підбір культури клітин для виконання поставлених при роботі з вірусом завдань, наприклад, із метою максимального накопичення вірусного матеріалу тощо. Закономірним для вивчення властивостей ентеровірусів свиней було застосування гомологічних культур клітин свинячого походження [13]. Існують дані про використання у дослідженнях ентеровірусів свиней культур клітин гетерологічного щодо ентеровірусів свиней походження (Knowles N. еt al., 1979; Лук О.М., 2002) [45, 46], проте вони є неповними, згідно існуючої на даний час класифікації ентеровірусів свиней (Романенко В.П., 1993) [47] та вивчені недостатньо.
Актуальність теми. Для ентеровірусів свиней роду Enterovirus родини Picornaviridae, як і для інших вірусів, характерний комплекс різноманітних властивостей.
Вивчення генетичних властивостей ентеровірусів свиней, безумовно, має важливе значення не лише для теорії та практики ветеринарної вірусології, а й у цілому для біології тварин, людей та усього живого.
Глибокі знання генетичних ознак вірусів, особливо тих, які дозволяють розрізняти їх окремі штами, а також наявність простих та доступних методів виявлення змін генетичних властивостей одна з найважливіших умов, яка визначає успіх проведення досліджень у генетиці (Гендон Ю.З., 1967) [2]. Результати дослідження генетичних властивостей вірусів досить важливі при проведенні диференціації між близькими штамами та при відборі й контролі за станом вакцинних і виробничих штамів у виробництві вакцин та діагностичних наборів.
Зважаючи на це, особлива увага акцентується на вивченні внутрішньотипових і міжтипових відмінностей ентеровірусів свиней за генетичними ознаками, характером їх взаємодії із чутливими клітинами, дослідження чого може значно поглибити знання про генетичні особливості даної групи вірусів, сприяти вдосконаленню лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій свиней і таким чином поліпшити епізоотичну ситуацію в Україні та світі.
Вищезазначене вимагало вирішення даних питань, що, в свою чергу, і зумовило вибір теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень Інституту ветеринарної медицини УААН на 20062010 рр. за темою Вивчити генетичні властивості штамів ентеровірусів свиней, у тому числі рекомбінантних, циркулюючих у господарствах України, їх взаємодію і вплив на навколишнє середовище” (номер державної реєстрації 0106U000929).
Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягала у виявленні особливостей взаємодії штамів ентеровірусів свиней із чутливими біологічними системами, культурами клітин гомологічного (СНЕВ) і гетерологічного (ВНК-21/clonе13) походження, встановленні кореляційних зв’язків генетичних ознак ентеровірусів свиней із їх серотиповою належністю.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити цитопатичну дію ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у гомологічній (СНЕВ) та гетерологічній (ВНК-21/clonе13) перещеплюваних культурах клітин;
- дослідити адаптивні властивості ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21/clonе13;
- встановити залежність дози зараження ентеровірусів із термінами прояву та характером їх цитопатичної дії у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13;
- вивчити інфекційну активність у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней;
- визначити терморезистентність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 при прогріванні протягом 1 години за температури 560С за наявності і без одномолярного розчину хлориду магнію;
- вивчити стійкість ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 до середовищ із різними значеннями рН;
- встановити кореляційні зв’язки генетичних ознак ентеровірусів свиней із їх типовою належністю.
Об’єкт дослідження: ізоляти та референтні штами ентеровірусів свиней; гомологічна і гетерологічна перещеплювані культури клітин.
Предмет дослідження: цитопатична дія; адаптація; інфекційна активність; терморезистентність; стійкість до рН; кореляція генетичних властивостей із серотиповою належністю.
Методи дослідження: мікроскопічні (для контролю стану клітин у моношарі при культивуванні та характеристики цитопатичної дії вірусів in vitro); вірусологічні (виділення ентеровірусів із органів забитих хворих тварин та патологічного матеріалу загиблих, культивування вірусів, вивчення термінів прояву та характеру цитопатичної дії, титрування вірусів, визначення інфекційної активності вірусів після нагрівання та у середовищах із різними показниками рН, а також у процесі адаптації до чутливих систем культивування); серологічні (типування збудників); бактеріологічні (при перевірці контролю на стерильність робочих середовищ, очищених вірусних суспензій); біотехнологічні (при вирощуванні культур клітин тварин, тестуванні вірусних патогенів у чутливих системах); статистичні (підрахунки ймовірностей одержаних результатів).
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше паралельно у культурах клітин гомологічного (СНЕВ) і гетерологічного (ВНК-21/clonе13) походження відносно ентеровірусів свиней проведено порівняльну індикацію та ідентифікацію ізолятів ентеровірусів свиней.
Проаналізовано репродукційну здатність, терморезистентність за наявності одномолярного розчину магнію хлориду і без нього та стійкість до середовищ із різними значеннями рН (2,013,0) ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13.
У проведених дослідженнях вперше у гомологічній (СНЕВ) та гетерологічній (ВНК-21/clonе13) перещеплюваних культурах клітин встановлено ідентичність вивчених генетичних ознак ентеровірусів свиней.
Наукова новизна дисертаційної роботи підтверджена Державним департаментом України з інтелектуальної власності: патентом на корисну модель № 38364 від 12.01.2009 Спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21” та патентом на корисну модель № 38365 від 12.01.2009 Спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21”.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють рекомендувати гетерологічну культуру клітин ВНК-21/clone13 для індикації й ідентифікації ентеровірусів свиней та вивчення їх властивостей.
Одержані дані пропонуються для використання у дослідженнях проблем загальнобіологічного значення, у тому числі шляхів реалізації генетичної інформації в клітині, яка виражається відповідними ознаками, а також при відборі вакцинних штамів для виготовлення вакцин і виробничих штамів для наборів діагностикумів та контролі за їх станом на виробництві.
Дані дисертаційного дослідження можуть бути використані при лабораторному вивченні збудників ентеровірусних хвороб свиней та удосконаленні діагностики й профілактики інфекцій.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні студентам факул

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань щодо генетичних властивостей ентеровірусів свиней та їх кореляції із серотиповою належністю вірусів, досліджено чутливість гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13 до ентеровірусів свиней та процес їх адаптації до неї, проведено порівняльне вивчення цитопатичної й інфекційної активності ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13, виявлено залежність дози зараження ентеровірусів із термінами прояву та характером їх цитопатичної дії у цих культурах. Охарактеризовано терморезистентність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней за наявності одномолярного розчину магнію хлориду і без нього та їх стійкість до середовищ із різними значеннями рН 2,013,0 паралельно у культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13. Експериментально обґрунтовано та запропоновано застосування культури клітин ВНК-21/clonе13 для індикації, ідентифікації та вивчення генетичних маркерів ентеровірусів свиней.
2. Доведено репродуктивну здатність ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у гетерологічній перещеплюваній культурі клітин ВНК-21/clonе13.
3. Ізоляти ентеровірусів із 10 %-их суспензій головного мозку свиней у культурах клітин СНЕВ і ВНК/сlonе13 були виділені швидше (протягом перших двох пасажів), ніж із проб ректальних змивів (24-ий пасажі).
4. Цитопатична дія ізолятів та референтних штамів ентеровірусів свиней у перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/сlonе13 була специфічною для ентеровірусів свиней і однотипною. Морфологія заражених моношарів клітин змінювалася аналогічно в обох культурах, корелюючи з дозою зараження у термінах прояву цитопатичного ефекту вірусів.
5. Адаптованість ізолятів і референтних штамів ентеровірусів свиней до культур клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 мала безпосередній вплив на їх інфекційну активність.
6. Інфекційна активність референтних штамів ентеровірусів свиней 23-х серотипів вища на 0,251,55 lg ТЦД50/см3 (P≤0,05) у культурі клітин СНЕВ, ніж у культурі клітин ВНК-21/clonе13. Встановлено кореляційні закономірності інфекційної активності ентеровірусів свиней із серотиповою належністю.
7. Різниця в інфекційній активності у культурах клітин СНЕВ та ВНК-21/clonе13 ізолятів із проб головного мозку свиней, яка дорівнювала 0,091,5 lg ТЦД50/см3 (P≤0,05), виявилась вищою, ніж ізолятів із проб ректальних змивів, що становила 0,080,84 lg ТЦД50/см3 (P≤0,05).
8. У перещеплюваних культурах клітин СНЕВ і ВНК-21/clonе13 ізоляти та референтні штами ентеровірусів свиней 23-х серотипів характеризувалися терморезистентністю та стійкістю до середовищ із значеннями рН 2,013,0. Особливостей кореляції генетичних властивостей референтних штамів із їх серотиповою належністю не відмічено.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. Спосіб індикації репродуктивної активності ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 (Деклараційний патент на корисну модель № 38364 від 12.01.2009).
2. Спосіб генетичного маркерування ентеровірусів свиней у культурі клітин ВНК-21 (Деклараційний патент на корисну модель № 38365 від 12.01.2009).

3. Рекомендовано застосування гетерологічної культури клітин ВНК-21/clonе13 для індикації, ідентифікації та вивчення генетичних властивостей ентеровірусів свиней.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Игне-Вечтомов С. Г. Генетика с основами селекции / Сергей Георгиевич Игне-Вечтомов М. : Высшая школа, 1989. 592 с.
2. Гендон Ю. 3. Генетика вирусов человека и животных / Юрий Захарович Гендон. М. : Наука, 1967. 355 с.
3. Dauber M. Identification of group I porcine enteroviruses by monoclonal antibodies in cell culture / M. Dauber // Vet. Microbiol. 1999. № 67 (1). P. 112.
4. Doherty M. Detection of porcine enteroviruses by RT-PCR : differentiation of CPE groups IIII with specific prime sets / M. Doherty // J. Virol. Methods. 2000. № 88. P. 205218.
5. Kaku Y. Genetic reclassification of porcine enteroviruses / Y. Kaku, A. Sarai, Y. Murakami // J. Gen. Virol. 2001. № 82 (Pt 2). P. 417424.
6. Sequencing of Porcine Enterovirus Groups II and III Reveals Unique Features of Both Virus Groups / A. Krumbholz, M. Dauber, A. Henke [et al.] // Journal of Virology. 2002. Vol. 76. № 11. P. 58135821.
7. Жигалева О. Н. Дифференциация вируса болезни Тешена от энтеровирусов свиней на основе анализа генома: дис. ... кандидата биол. наук : 03.00.06 / Жигалева Ольга Николаевна. Покров, 2005. 106 с.
8. Family Picornaviridae. In: "Virus Taxonomy. Eighth Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses" / G. Stanway, F. Brown, P. Christian [еt al.] // Academic Press, London. 2005. P. 757778.
9. Validation of rt-PCR assays for molecular characterization of porcine teschoviruses and enteroviruses / G. La Rosa, M. Muscillo, A. Di Grazia [et al.] // Vet. Med. B Infect. Dis. Vet. Public Health. 2006. № 53. P. 257265.
10. Sereika V. Zienius: Seroprevalence of Antibodies against PorcineTeschovirus 1 in Lithuania / V. Sereika, R. Lelesius / Acta Vet. Brno. 2007. Vol. 76. P. 231236.
11. Picornavirales, a proposed order of positive-sense single-stranded RNA viruses with a pseudo-T = 3 virion architecture / O. Le Gall, P. Christian, C. M. Fauquet [et al.] // Arch. Virol. 2008. № 153 (4). Р. 715727.
12. Романенко В.Ф. Чувствительность энтеровирусов свиней к 5-бром-2-дезоксиуридину / В. Ф. Романенко, В. М. Чаус, О. Г. Прусс // Ветеринария. 1972. № 2. С. 4243.
13. Романенко В.П. Чутливість первинних клітин нирок ембріонів свиней та перевивних клітин лінії СНЕВ до ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, В. П. Опанасенко // Вісник сільськогосподарської науки. № 3. 1972. № 1. С. 103105.
14. Романенко В.П. Поширення ентеровірусів свиней у господарствах зони Полісся УРСР / В. П. Романенко, В. П. Опанасенко // Мікробіол. журнал. 1972. № 1. С. 121122.
15. Романенко В.П. Вивчення дії актиноміцину Д на репродукцію ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, В. М. Чаус, О. Г. Прусс // Вісник сільськогосподарської науки. 1972. № 7. С. 99102.
16. Романенко В. Ф. Серологические свойства энтеровирусов, выделенных от свиней / В. Ф. Романенко // Ветеринария. 1972. № 10. С. 6162.
17. Романенко В. П. Дослідження терморезистентності ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, В. М. Чаус, О. Г. Прусс // Вісник сільськогосподарської науки. 1973. № 11. С. 9394.
18. Романенко В. П. Виділення ентеровірусів від свиней в деяких зонах УРСР // В. П. Романенко, В. М. Чаус, О. Г. Прусс // Вісник сільськогосподарської науки. 1973. № 2. С. 99101.
19. Устойчивость энтеровирусов свиней к действию химических веществ : тезисы докладов Всесоюзн. межвузовской научн. конф. по вет. вирусологии. М. 1973. т. 1. С. 1213.
20. Романенко В. Ф. Вирусные гастроэнтериты свиней / В. Ф. Романенко Ветеринария. 1973. № 4. С. 4749.
21. Романенко В. П. Характеристика биологических свойств энтеровирусов свиней, выделенных на територии УССР: дис. доктора вет. наук : 03.00.06 / Романенко Владимир Пилипович. Чернигов, 1973. 275 с.
22. Романенко В.П. Хвороба Тешена / Володимир Пилипович Романенко. К: Київська правда. 1974. 80 с.
23. Устойчивость энтеровирусов свиней в средах с различными значениями рН : труды 4 Съезда Украинского микробиологического общества. К. : Укр. микробиол. общест. 1975. С.151.
24. Романенко В. П. Вивчення стійкості ентеровірусів свиней до трипсину / В. П. Романенко, О. Г. Прусс // Вісник сільськогосподарської науки. 1975. № 10. С. 8990.
25. Романенко В. Ф. Клинико-эпизоотическая характеристика энзоотического энцефаломиелита свиней (болезнь Тешена) / В. Ф. Романенко // Ветеринария. 1978. № 10. С. 6163.
26. Романенко В. П. Індикація ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, О. Г. Прусс, Н. В. Бабич // Вісник сільськогосподарської науки. 1977. № 2. С. 7882.
27. Романенко В. Ф. Энтеровирусный гастроэнтерит свиней / В. Ф. Романенко. Ветеринария. 1977. № 12. С. 7173.
28. Романенко В. П. Генетичні маркери ентеровірусів, виділених з легень свиней, хворих на пневмонію / В. П. Романенко, І. М. Пінчук // Вісник сільськогосподарської науки. 1982. № 10. С. 4749.
29. Романенко В. П. Хвороба Тешена / В. П. Романенко // Тваринництво України. 1984. № 3. С. 4041.
30. Этиология энзоотической пневмонии свиней / В. Ф. Романенко, Н. В. Бабич, А. А. Бокун [и др.] Ветеринария. 1988. № 2. С. 3537.
31. Романенко В.Ф. Этиология энтеровирусного гастроэнтерита свиней / В. Ф. Романенко, Е. И. Полевик / Ветеринария. 1992. № 3. С. 2430.
32. Таксономия энтеровирусов свиней / В. Ф. Романенко, Е. Н. Полевик, О. Г. Прусс [и др.] // Ветеринария. 1993. № 5. С. 2629.
33. Романенко В. П. Біологічні особливості двох нових штамів ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, І. М. Пінчук // Мікробіол. журнал. 1994. Т. 56. № 5 С. 97.
34. Романенко В. П. Ентеровіруси і їх значення в патології свиней / В. П. Романенко // Вісник аграрної науки. 1996. № 7. С. 4852.
35. Романенко В. П. Ентеровіруси і їх патогенні властивості для свиней / В. П. Романенко // Бюлетень Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН. 1997. № 1. С. 3435.
36. Романенко В. П. Значення ентеровірусів у патології свиней / В. П. Романенко // Ветеринарна медицина України. 1998. № 5. С. 1415.
37. Смешанное культивирование энтеровирусов и их нуклеиновых кислот в культуре клеток СПЭВ : материалы Учредител. конференции международ. ассоциации паразитологов. Витебск. 1999. С. 8283.
38. Романенко В. П. Деякі біологічні особливості поліантигенних штамів ентеровірусів свиней / В. П. Романенко, С. В. Дерев’янко // Науковий вісник Націоного аграрного університету. 2001. № 36. С. 8083.
39. Романенко В. П. Хвороба Тешена (ензоотичний енцефаломієліт свиней) / Володимир Пилипович Романенко. К: Київська правда, 2001. 64 с. (Бібліотека ветеринарної медицини).
40. Романенко В. Ф. Антигенные свойства циркулирующих штаммов энтеровирусов свиней / В. Ф. Романенко, С. В. Деревянко // Ветеринария. 2002. № 5. С. 1822.
41. Романенко В. П. Біотехнологія штамів ентеровірусів свиней / В. П. Романенко // Ветеринарна біотехнологія. 2002. № 1. С. 6873.
42. Романенко В. П. Хвороба Тешена в Черкаській області / В. П. Романенко, Д. Мисан, О. Неволько [та ін.] // Ветеринарна біотехнологія. 2004. № 5. С. 6772.
43. Романенко В. П. Ензоотичний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней / Ветеринарна медицина України // В. П. Романенко. 2007. № 4. С. 1012.
44. Романенко В. П. Терморезистентність ентеровірусів свиней як виокремлюючий генетичний маркер їх властивостей / В. П. Романенко, І. М. Деркач / Вісник УААН. 2008. № 4. С. 4648.
45. Knowles N. J. Classification of porcine enteroviruses by antigenic analysis and cytopathic effects in tissue culture : description of 3 new serotypes / N. J. Knowles, L. S. Buckley, H. G. Pereira // Archives of Virology. 1979. № 62. Р. 201208.
46. Лук О.М. Репродукція збудника ентеровірусного енцефаломієліту свиней (хвороби Тешена) в культурах клітин / О.М. Лук // Науковий вісник НАУ. 2002. С. 211214.
47. Классификация энтеровирусов свиней / В. Ф. Романенко, О. Г. Прусс, А. А. Бокун [и др.] // Вісник аграрної науки. 1993. № 1. С. 94101.
48. Molecular Epidemiology and Evolution of Enterovirus 71 Strains Isolated from 1970 to 1998 / Betty A. Brown, M. Steven Oberste, P. James [et al.] // Journal of Virology. 1999. Vol. 73. № 12. Р. 99699975.
49. Королева Г. А. Выделение энтеровируса типа 71 от больных с полиомиелитоподобным заболеванием во время вспышки в Болгарии / Г. А. Королева, Л. А. Грачева, М. К. Ворошилова // Вопросы вирусологии. 1978. № 5. С. 611618.
50. Molecular epidemiology and evolution of coxsackievirus A9 / J. Santti, H. Harvala, L. Kinnunen [et al.] // Gen. Virol. 2000. № 81. Р. 13611372.
51. Phylogenetic Analysis of Enterovirus 71 Strains Isolated during Linked Epidemics in Malaysia, Singapore, and Western Australia / P. McMinn, K. Lindsay, D. Perera [еt al.] // J. Virol. 2001. № 75 Р. 77327738.
52. Bendig J. W. A. Serotype-Specific Detection of Coxsackievirus A16 in Clinical Specimens by Reverse Transcription-Nested PCR / J. W. A. Bendig, P. S. O'Brien, P. Muir // J. Clin. Microbiol. 2001. № 39. Р. 36903692.
53. Change of Major Genotype of Enterovirus 71 in Outbreaks of Hand-Foot-and-Mouth Disease in Taiwan between 1998 and 2000 / J. R. Wang, Y. C. Tuan, H. P. Tsai [et al.] // J. Clin. Microbiol. 2002. № 40. Р. 1015.
54. Molecular Epidemiology of Echovirus 30: Temporal Circulation and Prevalence of Single Lineages / G. Palacios, I. Casas, D. Cisterna [et al.] // J. Virol. 2002. № 76. Р. 49404949.
55. Molecular Evolution of Hepatitis A Virus: a New Classification Based on the Complete VP1 Protein / M. Costa-Mattioli, J. Cristina, H. Romero [et al.] // J. Virol. 2002. № 76. Р. 95169525.
56. Survival after pulmonary edema due to enterovirus 71 encephalitis / M. A. Nolan, M. E. Craig, M. M. Lahra [et al.] // Neurology. 2003. № 60. Р. 16511656.
57. Recombination in uveitis-causing enterovirus strains / A. N. Lukashev, V. A. Lashkevich, G. A. Koroleva [et al.] // J. Gen. Virol. 2004. № 85. Р. 463470.
58. Molecular identification and characterization of two proposed new enterovirus serotypes, EV74 and EV75 / M. S. Oberste, S. M. Michele, K. Maher [et al.] // J. Gen. Virol. 2004. № 85. Р. 32053212.
59. Temperature-sensitive mutants of enterovirus 71 show attenuation in cynomolgus monkeys / M. Arita, H. Shimizu, N. Nagata [et al.] // J. Gen. Virol. 2005. № 86. Р. 13911401.
60. Characteristics of Human Enterovirus 71 and Coxsackievirus A16 Circulating from 1999 to 2004 in Shenzhen, People's Republic of China / L. Li, Y. He, H. Yang [et al.] // Genetic J. Clin. Microbiol. 2005. № 43. Р. 38353839.
61. Frequent Importation of Enterovirus 71 from Surrounding Countries into the Local Community of Yamagata, Japan, between 1998 and 2003 / K. Mizuta, C. Abiko, T. Murata [et al.] // J. Clin. Microbiol. 2005. № 43. Р. 61716175.
62. Simmonds P. Frequency and Dynamics of Recombination within Different Species of Human Enteroviruses / P. Simmonds, J. Welch // J. Virol. 2006. № 80. Р. 483493.
63. Combining Multiplex Reverse Transcription-PCR and a Diagnostic Microarray to Detect and Differentiate Enterovirus 71 and Coxsackievirus A16 / T. C. Chen, G. W. Chen, C. A. Hsiung [et al.] J. Clin. Microbiol. 2006. № 44. Р. 22122219.
64. High Prevalence of Human Enterovirus A Infections in Natural Circulation of Human Enteroviruses / E. Witso, G. Palacios, O. Cinek [et al.] // J. Clin. Microbiol. 2006. № 44. Р. 40954100.
65. An Attenuated Strain of Enterovirus 71 Belonging to Genotype A Showed a Broad Spectrum of Antigenicity with Attenuated Neurovirulence in Cynomolgus Monkeys / M. Arita, N. Nagata, N. Iwata [et al.] // J. Virol. 2007. № 81. Р. 93869395.
66. Bayesian coalescent inference of hepatitis A virus populations: evolutionary rates and patterns / G. Moratorio, M. Costa-Mattioli, R. Piovani [et al.] // J. Gen. Virol. 2007. № 88. Р. 30393042.
67. Prospective Identification of Enteroviruses Involved in Meningitis in 2006 through Direct Genotyping in Cerebrospinal Fluid / A. Mirand, C. Henquell, C. Archimbaud [et al.] J. Clin. Microbiol. 2008. № 46. Р. 8796.
68. Molecular Epidemiology of Human Enterovirus 71 in the United Kingdom from 1998 to 2006 / J. M. Bible, M. Iturriza-Gomara, B. Megson [et al.] J. Clin. Microbiol. 2008. № 46. Р. 31923200.
69. Calibration of Multiple Poliovirus Molecular Clocks Covering an Extended Evolutionary Range / J. Jorba, R. Campagnoli, L. De [et al.] // J. Virol. 2008. № 82. Р. 44294440.
70. The nucleotide sequence of a type 3 poliovirus isolated during a recent outbreak of poliomyelitis in Finland / P.J. Hughes,