Мисечко Аліна Олександрівна. Інформаційна телепрограма в Україні: традиції і трансформації : Мисечко Алина Александровна. Информационная телепрограмма в Украине: традиции и трансформации Misechko Alina Alexandrovna. Information TV program in Ukraine: traditions and transformations

Краткое описание

Мисечко Аліна Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "Інформаційна телепрограма в Україні: традиції і трансформації"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
На правах рукопису
МИСЕЧКО АЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 007:[654.197+004.738.5]
ІНФОРМАЦІЙНА ТЕЛЕПРОГРАМА В УКРАЇНІ:
ТРАДИЦІЇ І ТРАНСФОРМАЦІЇ
27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій
Науковий керівник
Гоян В.В.,
доктор наук із соціальних комунікацій,
доцент
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Становлення інформаційного телебачення в Україні: історикотеоретичний погляд…………………………………………………………………….
1.1. Від першої телевізійної трансляції до мультимедійних технологій і
конвергентної журналістики………………………………………………………….11
1.2. Джерела, принципи, форми подачі теленовин: категорії та поняття……….31
Висновки до першого розділу………………………………………………………...62
РОЗДІЛ 2. Традиційні аспекти розвитку інформаційної телепрограми в
Україні………………………………………………………………………………….65
2.1. Специфіка новинного мовлення на мережевих і локальних каналах…………65
2.2. Структура та жанрова характеристика інформаційної програми …………….84
2.3. Журналіст в інформаційній телепрограмі: у кадрі й за кадром……………...119
Висновки до другого розділу………………………………………………………...130
РОЗДІЛ 3. Трансформаційні процеси та інтерпретація інформаційного
телевізійного мовлення в Україні…………………………………………………132
3.1. Новітні медіатехнології, їхній вплив на виробництво інформаційного
телепродукту…………………………………………………………………………..132
3.2. Соціальні мережі та інформаційна телепрограма: симбіоз чи конкуренція…156
3.3. Журналіст і телеглядач: особливості сучасного екранного діалогу………….171
Висновки до третього розділу………………………………………………………..177
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….……………………………186
ДОДАТОК А. ……………………………………………………………………………
ДОДАТОК Б……………………………………………………………………………..
3
ВСТУП
Сучасна наука і практика зацікавлені розвитком українського телебачення в
інформаційно-комунікаційних умовах сьогодення. Оскільки новини є одним із
найпоширеніших жанрів телевізійного інформаційного мовлення, виникла
необхідність оволодівати новими науковими, прогресивними механізмами роботи з
інформацією, орієнтуючись на кращі зразки українського і світового
інформаційного мовлення.
Актуальність дослідження. Традиції і трансформації на телебаченні
найперше відображаються у програмах новин як щоденному іміджевому продукті
телеканалу. На відміну від проектів і ток-шоу, новинні програми є перманентним
структурним елементом програмної сітки телекомпанії. Водночас збільшення
кількості інформаційних ресурсів і зростання вимог телеаудиторії змушують топменеджмент телеканалів експериментувати з нововведеннями, переглядати
формати і принципи подачі інформації з метою зростання рейтингів, внаслідок
чого інформаційні випуски набувають нових ознак. Епоха розвитку цифрових
технологій, нішезація, інтерактивність, конвергентність, естетизація зображення та
поява нових методів пошуку інформаційних приводів також сприяють
трансформаціям аудіовізуальних медіа, які потребують теоретичного дослідження,
ілюстративного доповнення та систематизації в уніфіковану систему.
Теоретико-методологічною базою дисертаційної роботи стали праці
Р.А. Борецького, Е.Г. Багірова, В.М. Вільчека, Г.Г. Почепцова, В.Й. Здоровеги,
І.Г. Мащенка, Т.В. Щербатюк, А.З. Москаленка, Є.П. Прохорова, Ю.Г.Шаповала,
В.І. Шкляра, які вивчали історичні, функціональні, методологічні аспекти розвитку
інформаційного мовлення. Історію, типологію, результативність журналістики
досліджував В.В. Ворошилов. Праці С.А. Дацюка містять аналіз трансформацій в
інформаційному просторі України. Про психологічний аспект взаємовпливу,
взаємозалежності програм теленовин і їхньої аудиторії писали Л.В. Матвеєва,
Т.Я. Анікеєва та Ю.В. Мочалова. Структуру телевізійного інформаційного тексту
вивчала Л.Д. Поліщук. Специфіку, функції, місце телебачення серед інших ЗМІ
4
визначено Г.В. Кузнецовим та О.Я. Юровським. Детально й різнобічно сучасний
стан і практичні проблеми телемовлення з’ясовано В.Л. Цвіком. Важливий вклад у
наукове пізнання сучасної телевізійної журналістики, зокрема інформаційного
телемовлення, найновіші відкриття в цій сфері належать таким дослідникам, як
В.В. Гоян, Т.В. Федорів, І.Л. Пенчук, Ю.П. Кияшко, М.В. Бурмака. Наукову
інвестицію у вивчення і розвиток теорії соціальних комунікацій у контексті
науково-інформаційного дискурсу та уточнення соціокомунікативних термінів
здійснено О.В. Тріщук. Як теоретично-методологічну базу для роботи слід
розглянути ґрунтовні наукові напрацювання О.Я. Гояна, В.Ф. Іванова, В.В. Різуна,
О.В. Чекмишева, Л.М. Городенко, М.В. Нагорняк, В.І. Набруска, Г.М. Сащук.
Вагомий вклад у розвиток культури мовлення тележурналістів і телеведучих
здійснено науковцями Ю.П. Єлісовенком, Н.П. Шумаровою, О.Д. Пономаревим.
Специфіка текстів теленовин, їхні функціональні особливості як одиниці
комунікації, вдосконалення технології виробництва програм розглянуті західними
теоретиками і практиками (Е. Бойд, Д. Рендол, Р. Кібл, М.Л. Дефльор, Е.Е. Деніс,
Д. Поттер і Д. Венгер). Про українське телебачення написали кандидатські
розвідки близько тридцяти молодих українських науковців. Слід зазначити, що
проблематика, пов’язана з дослідженням теленовин, потребує значних подальших
напрацювань.
Так, досі інформаційне телемовлення не було об’єктом комплексного
наукового дослідження в контексті традицій і змін на мережевих і локальних
телеканалах; не було досліджено мережу «Фейсбук» як новий метод пошуку
інформаційних приводів. Потребують дослідження й нові аспекти поведінкової
концепції журналіста в кадрі.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами і темами. Дисертація
виконана у рамках комплексної наукової теми НДР №11БФ045-01 «Український
медійний контент у соціальному вимірі» Інституту журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертаційного дослідження. Системне комплексне висвітлення
традицій і трансформацій в інформаційній телепрограмі для виявлення сучасних
5
тенденцій у сфері екранної журналістики. Для досягнення мети поставлено такі
завдання:
- дослідити основні етапи становлення інформаційного телемовлення України
для узагальнення існуючих концепцій періодизації;
- опрацювати контент інформаційних програм мережевих і локальних
телеканалів для виявлення традицій і тенденцій, змін і нововведень в системі
інформаційного телемовлення України;
- уточнити структуру інформаційної телепрограми за досліджуваний період і
виокремити нові функції професійного тележурналіста в інформаційному
телевізійному мовленні відповідно до редакційних настанов, уточнити основні
вимоги щодо професії;
- з’ясувати роль соціальних мереж як одного з нових методів пошуку
інформаційних приводів і спрогнозувати перспективи розвитку інформаційного
мовлення на українському телебаченні.
Об’єктом дослідження є інформаційні телепрограми мережевих і локальних
телеканалів «UΛ: Перший», «Новий канал», КДРТРК «Центральний канал» за
період 1991-2015 рр.
Предметом дослідження є традиції і трансформації в інформаційних
телепрограмах обраних для вивчення телеканалів.
Ці телеканали обрано для дослідження як телекомпанії
загальнонаціонального та регіонального рівнів різної форми власності (державної і
приватної) і відмінної програмної концепції для того, щоб простежити традиційні
аспекти інформаційної телепрограми та визначити трансформації, що набувають
розвитку в телевізійних новинах України, на різних рівнях і з різних позицій, та
узагальнити досліджений матеріал в єдину систему для здійснення спроби
досягнення більш об’єктивних даних. КДРТРК «Центральний канал» виокремлено
як телекомпанію, де найбільше дотримуються традиційних жанрів і форм подачі
новин. «UΛ: Перший» обрано як телеканал, інформаційне мовлення якого
перебуває на початку кардинальної перебудови у зв’язку з переходом на суспільне
мовлення. «Новий канал» обрано для дослідження як представника комерційного
6
телебачення, де зміни у форматі інформаційної програми є настільки значимими,
що вплинули на повне переформатування програми новин через закриття однієї і
відкриття іншої – оновленої інформаційно-розважальної програми.
Методи дослідження. Для здійснення грунтовного дослідження та з метою
отримання об’єктивних результатів було використано такі наукові методи:
спостереження, описовий, інтерв’ю, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.
За допомогою методу спостереження проведено моніторинг випусків новин і
соціальних сторінок інформаційних телепрограм для виявлення традицій і
тенденцій інформаційного телемовлення.
Описовий метод надав можливість окреслити наукові здобутки
журналістикознавців з телевізійної тематики, відтворити необхідні для
демонстрації традицій і трансформацій фрагменти змісту інформаційних матеріалів
обраних для дослідження телеканалів на основі наявної науково-теоретичної бази
та залучених для дослідження емпіричних матеріалів у цій дисертаційній розвідці.
Методом інтерв’ю було зібрано й уточнено інформацію про досліджувані
телеканали (інтерв’юйовані: О. Савенко (КДРТРК «Центральний канал»),
О.Терещенко («UΛ: Перший») М. Шаманов («Новий канал»), Л. Красун («Новий
канал» та «UΛ: Перший»), Я. Марущенко («UΛ: Перший», «UBR»), О.
Мальчевська («1+1»), О. Мананникова (маркетолог соціальних мереж), В. Кабак
(літературний редактор на «СТБ», «Новому каналі»), І. Синіна (літературний
редактор на «Новому каналі», «NewsOne TV»).
На основі методу аналізу науково-теоретичних напрацювань обрано для
дослідження ті аспекти, які потребують подальшого вивчення, систематизації та
уточнення. Зокрема, виявлено потребу дослідити соціальні мережі як новий метод
пошуку інформаційних приводів для новинної телепрограми, уточнити поняття
«телевізійного персонажа» як журналіста-провідника телеглядача, а також
виокремити зміни у структурі та верстці програми, композиції, формі подачі,
монтажі матеріалу, тематиці телевізійних сюжетів.
Метод синтезу допоміг уніфікувати дані, отримані методом аналізу, про те,
наскільки відрізняється інформаційна телепрограма 1990-х рр. і 2000-х рр.
7
Метод порівняння дозволив виписати і співвіднести традиції і трансформації
на обраних для дослідження телеканалах для створення спільного узагальненого
аудіовізуального образу сучасної інформаційної телепрограми України.
Застосовуючи метод узагальнення, на базі теоретичного й нового
емпіричного матеріалу підсумовано основні дані, одержані під час дисертаційного
дослідження, та систематизовано їх у спільну порівняльну таблицю.
Хронологічні межі дисертаційного дослідження. Для вивчення було
обрано телепрограми, що виходили в ефір протягом 1991-2015 рр., оскільки період
із 1991 р. і до наших днів є етапом становлення новітнього телебачення незалежної
України.
Джерельна база дослідження становить інформаційні програми мережевих і
локальних телеканалів. Проаналізовано контент близько 500 інформаційних
програм, розшифровано понад 100 випусків новин, вилучених з архівів
загальнонаціонального й регіонального телеканалів України. Емпіричною базою
дослідження слугували 5 телепрограм: програма «Новини на Першому»
державного телеканалу «UΛ: Перший», «Репортер» та «Абзац!» комерційного
телебачення «Новий канал», «За київським часом» регіонального телеканалу
«Центральний канал» (до 2013 р. – КДРТРК), їхні офіційні сайти і сторінки в
соціальних мережах, а також додатково програми «ТСН», «Вікна-Новини» з
ефірного наповнення загальноукраїнських телеканалів «1+1», «СТБ». Аналіз
сучасного інформаційного телемовлення базується на власних спостереженнях,
змістовому аналізі й маркетингових дослідженнях, аналізі інформаційних
сегментів мовлення, інтерв’ю з провідними журналістами, редакторами,
телеведучими та іншими фахівцями телеефіру «Нового каналу», «UΛ: Перший»,
«Центрального каналу», «1+1», «СТБ». Також джерелами фактів стали майстеркласи із новинної журналістики, проведені в Києві кореспондентом телеслужби
«ВВС» Г. Дегеном та українським репортером С. Андрушком, лекції та семінари
викладачів Інституту журналістики О.Я. Гояна, В.В. Гоян, Ю.П. Єлісовенка,
Н.В. Симоніної, М.І. Недопитанського, Л.П. Федорчук, С.І. Горевалова та ін.
8
Новизна роботи полягає в тому, що було не лише систематизовано наукові
здобутки дослідників у сфері інформаційного телемовлення, а й уперше
проілюстровано на емпіричному матеріалі випусків новин та дев’яти особистих
інтерв’ю з фахівцями інформаційного телебачення традиції і трансформації у
змістовому наповненні й зовнішньому оформленні щоденних інформаційних та
інформаційно-розважальних програм новин у трирівневому зрізі: «UΛ: Перший»
(державне мережеве телебачення), «Новий канал» (комерційний мережевий
телемовник), «Центральний канал» (державна локальна телекомпанія), зокрема:
Уперше:
– систематизовано, інтерпретовано та доповнено теоретичні і практичні
знання про щоденний телевізійний продукт інформаційного телебачення
мережевих і локальних телеканалів (державного та комерційного мовців);
– виявлено найновіші ознаки інформаційного телемовлення мережевих і
локальних каналів комерційного та державних телемовців України («Новий канал»,
«UΛ: Перший», «Центральний канал») і зведено їх до спільної унітарної таблиці;
– проаналізовано і систематизовано комплексні зміни у програмах
«Репортер», «Новини на Першому», «За київським часом», що відбулися протягом
1990-х та 2000-х рр.;
– упорядковано та описано практичні Google-інструменти захисту від
неправдивої інформації, яку поширюють у популярних серед журналістів
соціальних мережах;
– обґрунтовано уточнення наукових термінів, зокрема «телевізійний
персонаж», «телевізійний дайджест», «жива камера», що характеризують сучасні
процеси в інформаційному мовленні;
удосконалено:
– унітарну класифікацію ознак сучасного інформаційного телемовлення
України, ґрунтуючись на вже існуючих підходах до інформаційної телепрограми
(зокрема В.В. Гоян та інших науковців);
набули подальшого розвитку:
9
– системні підходи у створенні унітарної характеристики ознак
інформаційної телепрограми в Україні;
– базові поняття, які використовуються під час навчання студентів у межах
журналістського фаху, зокрема спеціалізації «тележурналістика».
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження сприятиме
кращій фаховій адаптації майбутніх українських телевізійних журналістів і
редакторів. Матеріал, викладений у роботі, може бути використано у навчальному
процесі для укладання практичних курсів із телевізійної журналістики.
Простеження розвитку конкретної інформаційної телепрограми від створення і до
сьогодні є вагомою базою для вивчення тенденцій конкретного періоду, ознак
екранної журналістики і новинних стандартів, що дає можливість бути в курсі
процесів, які відбуваються в новинній журналістиці. Оперування такими знаннями,
у свою чергу, є професійною потребою кожного журналіста.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота, автореферат,
опубліковані наукові статті виконані здобувачем самостійно (12 статей і матеріалів
конференцій), а також у співавторстві (4 статті). У статті «Аудіовізуальні аспекти
творчості журналіста інформаційно-розважальної телепрограми» вступ, постановка
завдання і висновки належать В.В. Гоян. У статті «Перша українська
телетрансляція» опис першої у світі передачі телесигналу Б.П. Грабовським
належить Н.С. Кудлай-Швець, у публікації «Основні вимоги і тенденції новинної
журналістики (на прикладі українських теленовин)» Н.С. Кудлай-Швець
опрацьовано мету, завдання та висновки роботи; історичний аспект у публікації
«Радіо КПІ»: від першої університетської радіостанції в Україні до сучасного
студентського конвергентного медіа» досліджено І. Мороз.
Апробація наукових результатів. Результати дисертаційної роботи були
обговорені на засіданнях кафедри кіно,- телемистецтва Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Разом із тим
апробація наукових результатів дослідження проходила на чотирьох наукових
колоквіумах і дев’яти всеукраїнських та міжнародних конференціях, а саме:
науковий колоквіум «Історія українського телебачення: перший ефір» (Київ, 2010
10
р.); науковий колоквіум «Новітні технології телерадіомовлення: світовий досвід»
(Київ, 16 листопада 2011 р.); Всеукраїнська науково-практична студентська
конференція «Журналістська освіта в Україні: школи, постаті, перспективи
розвитку» (Львів, 12-13 травня 2011 р.); Міжнародна наукова конференція «Європа
ХХІ століття. Польща, Європа і світ: 10 років після розширення Європейського
Союзу в 2004 році. Діагнози, розв’язання і сценарії на майбутнє» (Слубіце, 6-7
лютого 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Журналистика в
2013 году. Регионы в российском медиапространстве» (Москва, 7-9 лютого 2014
р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Критерії діагностики та
методики розрахунку впливу медіа» (Київ, 10 квітня 2014 р.); ХХ (ювілейна)
міжнародна науково-практична конференція «Мова. Суспільство. Журналістика»
(Київ, 11 квітня 2014 р.); Міжнародна наукова конференція «Українські медіа в
європейському інформаційно-комунікаційному просторі: історія, стан,
перспективи» (Ужгород, 16-17 жовтня 2014 р.); Міжнародна науково-практична
конференція «Прикладні соціально-комунікаційні технології» (Київ, 31 жовтня
2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція у дистанційному форматі
“Проблеми гуманітарних та громадсько-економічних наук – 2014” (Будапешт, 7
грудня 2014 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених
«Сучасні виклики для соціально значущої медіадіяльності» (Київ, 26-27 березня
2015 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладено у 16 наукових
публікаціях, з них 6 надруковано у фахових українських виданнях і 1 – у фаховому
зарубіжному (Будапешт), 9 – у збірниках наукових праць, матеріалах українських і
міжнародних конференцій.
Структура та обсяг роботи. Кандидатська дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, кожен з яких має підрозділи і супроводжується висновками,
загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг
дисертації – 250 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Традиції і трансформації на телебаченні насамперед відображаються у
програмах новин як щоденному іміджевому продукті телеканалу. На відміну від
проектів і ток-шоу, новинні програми є перманентним структурним елементом
програмної сітки телекомпанії. Водночас збільшення кількості інформаційних
ресурсів і зростання вимог телеаудиторії змушують топ-менеджмент телеканалів
експериментувати з нововведеннями, переглядати формати і принципи подачі
інформації з метою зростання рейтингів, внаслідок чого інформаційні випуски
набувають нових ознак. Епоха розвитку цифрових технологій, нішезація,
інтерактивність, конвергентність, естетизація зображення та поява нових методів
пошуку інформаційних приводів також сприяють трансформаціям аудіовізуальних
медіа, які потребують теоретичного дослідження та ілюстративного доповнення.
Проведені в дисертаційній роботі дослідження дали результати, що
дозволили зробити такі висновки:
1. З’ясовано теоретичні засади традицій і тенденцій телевізійних
українських новин, досліджено етапи становлення інформаційного телемовлення в
Україні. Здійснено огляд наукової думки у сфері тележурналістикознавства,
починаючи від згадок про Б.П. Грабовського, який першим у світі винайшов спосіб
передачі на відстань рухомого зображення; заміток у газетах про перші спроби
українського телебачення у 1928 р.; наукових праць Т.В. Щербатюк та
І.Г. Мащенка про становлення українського телебачення. Перші здобутки у теорії
українського телезнавства належать P.A. Борецькому, який вивчав інформаційні
жанри, Г.В. Кузнєцову як першовідкривачеві зображально-ілюстративних засобів
телебачення, Е.Г.Багірову як досліднику журналістського фаху. Проблеми
журналістської майстерності досліджували В.І. Шкляр, В.Й. Здоровега,
А.З. Москаленко, Д.С. Григораш, В.В. Лизанчук, Г.Г. Почепцов, В.Ф. Іванов.
Теоретико-методологічною базою дослідження стали праці Є.П. Прохорова,
Ю.Г. Шаповала, В.М. Вільчека, З.Є. Дмитровського, В.В. Ворошилова, В.Л. Цвіка,
180
Л.Д. Поліщук, О.Я. Гояна, В. В. Різуна, О.В. Чекмишева, М.В. Нагорняк,
В.І. Набруска, Г.М. Сащук. М.І. Недопитанського, С.І. Горєвалова.
Вагомий вклад у наукове пізнання сучасної телевізійної журналістики,
новітні концепції різноманітних аспектів телевізійної сфери належать
Л.М. Городенко, Г.Г. Почепцову, Б.В. Потятинику, Л.П. Федорчук, які на рівні із
зарубіжними дослідниками (А.Г.Качкаєвою, Д. Венгер, Д. Поттер, Д. Рендолом,
Е.Бойдом, М. Дефльор, Е. Денніс) дослідили феномен мережевої журналістики,
нових медіа, явище конвергенції, мультимедійні платформи. До питання про
уточнення поняття конвергентності на основі праць американських науковців
запропоновано визначити синонімічний ряд на позначення конвергентної
журналістики для українського телезнавства і вважати такі поняття, як
«multimedia», «cross-platform journalism», «convergence», «multiplatform journalism»
(мультимедіа, крос-платформова журналістика, конвергенція, мультиплатформова
журналістика) взаємозамінними.
Явищу інфотейнменту і релаксаційному продукту приділили ґрунтовну увагу
Н.В. Симоніна, О.М. Косюк. Ед’ютейнмент як освіту через розважання на
телебаченні розглянула В.Є. Загороднюк. Теленовини у політичній площині
досліджували В.М. Нахапетов, Т.В. Федорів, О.В. Головчук. Питанню іміджу
приділили фундаментальну увагу Т.А. Рогова, М.Ю. Андрющенко, а також
В.В. Гоян, яка вперше в журналістикознавстві розробила концепцію
журналістської творчості на телебаченні. Продовжуючи здобутки цих науковців, з
урахуванням трансформаційних особливостей у телевізійній інформаційній
програмі, у даній дисертаційній розвідці здійснено спробу уточнення зовнішніх
параметрів «іміджевої характеристики телевізійного персонажа» через схему
вибудовування на практиці сталого образу журналіста на основі характерних ознак
відомих особистостей («Мерлін Монро», «Одрі Хепберн»), з допомогою підбору
чітко визначеної зачіски, макіяжу та одягу, через тренінги з навчання екранного
персонажа манерам, притаманним його прототипу.
Інструментарій, який застосовують ЗМІ у процесі формування іміджу
суб’єктів політичного процесу, розробив О.М. Холод. Контент-аналіз телебачення
181
з точки зору промоції було досліджено І.В. Черемних. О.В. Чекмишев
запропонував оригінальну класифікацію моніторингових досліджень. Українську
журналістику в контексті міжнародної досліджували О.К. Мелещенко,
О.В. Гресько, О.В. Ваганова, Т.І. Петрів, М.В. Малий. Відповідності відеоряду
начитці, принципам запису візуальної інформації приділила наукову увагу
Ю.П. Кияшко. Інтерактивність вивчали А.Ю. Полісученко, О.М. Ятчук, чистоту
мови серед ведучих та журналістів досліджували Н.П. Шумарова, О.Д. Пономарів,
Ю.П. Єлісовенко. Дискусійні контактні програми, а також інші авторські програми
та різні типи ведучих в них аналізували Т.М. Шальман, М. В. Бурмака,
А.Ю.Шоріна. Наукову інвестицію у вивчення і розвиток теорії соціальних
комунікацій в контексті науково-інформаційного дискурсу й уточнення
соціокомунікативних термінів здійснено О.В. Тріщук. Рейтингоформуючі чинники
простежила С.М. Біланчук. Дитячі програми досліджували К.О. Кошак,
О.М. Білоус, І.Л. Пенчук. Унікальну спробу довести вплив новин на глядача через
експеримент здійснив Ю.Д. Гаврилець. Розвиткові соціальної комунікації, масової
комунікації, мультимедійної комунікації, телебачення в глобальних масштабах
присвячено наукові розвідки П. Лазарфельда, С. Московічі, Д. МакКвейла,
Д. Белла, Е. Тоффлера. З огляду на об’єкт дослідження, розглянуто й праці
Т.Я. Тараненка, І.Ю. Слісаренка, А.В. Матюшиної, Р.І. Сегола, О.М. Косюк,
С.М. Вернигори, О.А. Демченко, В.А. Карпиленко, А.Г. Смуся, Н.В. Островської,
Ю.М. Нестеряк.
З огляду на стрімкий розвиток новітніх технологій, змінюються й підходи до
організації творчого процесу на телебаченні й інформаційної програми як
іміджевої для будь-якого телеканалу. Тому процеси, що відбуваються в
інформаційній телесфері мережевих і локальних телеканалів, потребують значних
подальших напрацювань.
2. Опрацьовано контент інформаційних програм мережевих та локальних
телеканалів, на базі чого виявлено традиції новинного мовлення, а також їхню
модифікацію в системі інформаційного телебачення України. На прикладі двох
споріднених телепрограм «Нового каналу», які виходили в ефір у різні роки,
182
здійснено порівняльну характеристику аудіовізуальних аспектів творчості
тележурналіста-інформаційника, у результаті аналізу наведено аргументи, які
свідчать про те, що професія телерепортера зазнає змін. За останні 25 років
імідж української інформаційної телепрограми зазнав апгрейду: новини
доповнено спецефектами і музикою, додано кліпового монтажу, емоційно
забарвлених конструкцій у текстову складову, експериментів та реквізиту у
стенд-апи, що, у свою чергу, розвинуло візуально-вербальну складову творчості
екранного мовця. Запропоновано надати оновленого семантичного змісту
поняттю «дайджесту» як новій формі подачі інформаційної програми
хронометражем у 5 хвилин. Проаналізовано новітні підходи до монтажу,
уперше описано принцип зйомки «живою камерою». У науковий обіг уведено
значну кількість унікального емпіричного матеріалу з практики діяльності
інформаційної телепрограми в Україні. Уперше здійснено аналіз традицій
новинного мовлення мережевих та локальних телеканалів на базі інформації з
журналістського середовища (інтерв’ю керівників, редакторів, ведучих,
журналістів досліджуваних телеканалів).
Проілюстровано на базі емпіричного матеріалу розвиток таких
трансформацій, як конвергентність, інтерактивність, оцифрування технології
виробництва новин. Зокрема, описано обладнання, з якого щодня транслюються в
ефір новинні випуски, досліджено функціональність комп’ютерних програм, в
яких журналісти створюють тексти і «чорновий» монтаж, відзначено появу
віртуальних студій, які подають аудиторії контент у новітній формі.
Упровадження в Україні цифрового аудіовізуального ряду призводить до змін
в естетиці подачі інформації: розвитку онлайнових платформ, продукування
зображення високої чіткості і залучення до сюжетів матеріалів, відзнятих так
званими «медіагромадянами», тобто людьми, які знімають відео на мобільні
присторої та викладають в інтернет. Експотенційне зростання інформаційних
потоків у світі сприяє процесові спеціалізації телеканалів на вузьких тематичних
сегментах, що призводить до нішезації (вузькомовлення). Замість кількох
телестанцій, які намагаються всіх постійно задовольняти, телеканали звужують
183
цільову аудиторію, а глядач, у свою чергу, обирає телеканали, які відповідають
його потребам і смакам.
Актуальною тенденцією у випусках новин є інтерактивність як залучення
глядачів до процесу виготовлення новин. Окрім телефонних дзвінків, звернень і
закликів писати електронні листи, набули розвитку такі форми взаємодії з
аудиторією, як соціальні мережі та щотижневі екскурсії на телеканали для
пересічних громадян, які цікавляться процесом створення інформаційної програми
в Україні. На сторінках програм та особистих акаунтах в соцмережах журналісти
надають додаткову інформацію про сюжети, відповідають на запитання глядачів,
обговорюють із ними теми майбутніх зйомок, таким чином намагаючись
наблизитися до глядача.
3. Уточнено структуру інформаційної телепрограми за період 1991-2015 рр.
Здійснено спробу порівняти сучасні структури редакцій телевізійних новин (на
прикладі обраних для дослідження телепрограм) і систематизовано наявність або
відсутність структурних складових на українських телеканалах (у порівняльній
таблиці).
Розроблено уніфіковану схему побудови сюжету сучасної інформаційнорозважальної програми.
Зміст терміну «екранний персонаж» доповнено новими характеристиками
(журналіст-провідник, журналіст-аватар глядача, журналіст-віртуальний образ
представника аудиторії, його «альтер-его», що мусить усе перевірити на собі й
розповісти результати дослідження глядачеві).
На новому рівні втілено персоніфікацію у новинах, що виходить за межі
правила «журналіст – це лише комунікатор»: тепер не тільки новини, а й окремі
сюжети мають «обличчя». Журналіст не лише з’являється в кадрі під час стендапу, а й перебуває в ньому перманентно.
Запропоновано ввести до наукового обігу принцип «полістендапності» в
інформаційному телетворі, що передбачає практикування двох і більше стенд-апів
в одному новинному сюжеті. За рік після існування такого принципу у програмі
«Абзац!» його взяли до уваги також телеканали «1+1» («ТСН») та «СТБ» («Вікна-
184
Новини») з такою відмінністю: станом на 10 листопада 2014 р. на цих телеканалах
стилісти не вдягають журналістів, митці з мейк-апу («make up artists») не
накладають грим, натомість в «Абзаці!» це правило є обов’язковим до виконання,
адже за сучасними стандартами аудіовізуальний ряд після так званого апгрейду
інформаційно-розважальної програми має бути досконалим.
У зв’язку з такими змінами виокремлено нові функції професійного
тележурналіста в інформаційному телевізійному мовленні відповідно до
редакційних настанов (дотримання принципів журналіста-провідника,
полістендапності, слідкування журналіста за власним іміджем) і дійдено висновку,
що журналісту додалося функціональних обов’язків, і це проявляється у вимозі до
розвитку акторських здібностей, уміння професійно поводитися в кадрі,
продукувати творчі емоційні стенд-апи, миттєво реагувати перед камерою на
інформацію інтерв’юйованого, виражаючи ставлення до почутого через міміку,
жести і вербальну комунікацію. Уточнено основні вимоги щодо професії, які
потребують неабиякої витривалості, самовідданості журналіста, розвитку його
творчих здібностей.
Зміни в інформаційно-розважальному типі мовлення демонструють
незавуальований показ особистісного ставлення телевізійного персонажа до
екранного співрозмовника, події, явища, факту, нові мовні конструкції в
телевізійному тексті.
4. З’ясовано роль соціальних мереж як одного з нових методів пошуку
інформаційних приводів. Досліджено соціальні мережі не лише з точки зору
розміщення там уже готових новин з метою промоції, а як сучасний інструмент
пошуку інформації для журналістів-новинарів, які поряд із передплаченими
анонсами інформаційних агентств постійно зобов’язані перевіряти стрічку новин у
соцмережі на наявність інфоприводів, виявлено двовекторну взаємодію
інформаційного телемовлення та соціальної мережі. Визначено і проаналізовано
переваги й недоліки цього методу. Дійдено висновку, що соціальна мережа як
глобальна медіаплатформа полегшує роботу журналістів за рахунок доступу до
величезних масивів інформації, але водночас є потенційним носієм інформаційно-
185
маніпуляційних потоків. Значну роль у розвитку співпраці теленовин та соціальних
мереж у форматі «медіаколег», еволюції соцмереж як методу пошуку інформації
для теленовин відіграла конвергентність інформаційного мовлення і розвиток
універсальних характеристик репортера. Суттєва вимога, яку диктує інформаційній
програмі аудиторія, – це потреба бути мобільним і вміло працювати з апаратурою,
використання телеканалами інтернет-ресурсів і мережевих спільнот як джерела
відеоповідомлень, побудова текстів у новинах за відео чи коментарями із інтернетвідеоплатформ. У зв’язку з існуючими тенденціями також уперше зафіксовано й
описано принцип дії інтернет-програм, які циркулюють у вільному доступі в
мережі й дозволяють підлаштовувати фотозображення, текст, графіку та
аудіовізуальні фрагменти під потрібні формати для мобільних пристроїв і
соцмереж з метою анонсування телевізійних матеріалів у різних типах ЗМІ.
Виокремлено ряд онлайн-інструментів, що створені сприяти диференціації
автентичних і псевдоновин («фейків»). Описано алгоритм перевірки зображення,
тексту та відео в інтернеті.
З огляду на результати, отримані під час дослідження телепрограм,
спрогнозовано перспективи розвитку інформаційного мовлення на українському
телебаченні, зокрема переходу редакцій новин на повноцінний формат роботи за
принципами конвергентної журналістики з метою отримання доступу до глядача
через будь-який з каналів інформації.