БАРАНЕЦЬКА Анна Дмитрівна. РОЛЬ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ У СПРИЙМАННІ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ІНТЕРВ’Ю) : БАРАНЕЦКАЯ Анна Дмитриевна. РОЛЬ СОЦИОКУЛЬТУРНЫХ ФАКТОРОВ В ВОСПИМАНИИ ЭМОЦИОННО-ЭКСПРЕССИВНОЙ СТРУКТУРЫ ГАЗЕТНЫХ ТЕКСТОВ (НА МАТЕРИАЛЕ ИНТЕРВЬЯ) BARANETSKA Anna Dmytrivna. THE ROLE OF SOCIO-CULTURAL FACTORS IN THE PERCEPTION OF EMOTIONALLY-EXPRESSIVE STRUCTURE OF NEWSPAPER TEXTS (ON THE INTERVIEW MATERIAL)

Краткое описание

БАРАНЕЦЬКА Анна Дмитрівна. Назва дисертаційної роботи: "РОЛЬ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ У СПРИЙМАННІ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ІНТЕРВ’Ю)"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ
На правах рукопису
БАРАНЕЦЬКА Анна Дмитрівна
УДК 316.77 : 070 : 81’42 : 316.642.2 (043.3)
РОЛЬ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЧИННИКІВ У СПРИЙМАННІ
ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ СТРУКТУРИ ГАЗЕТНИХ ТЕКСТІВ
(НА МАТЕРІАЛІ ІНТЕРВ’Ю)
Спеціальність 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник
Шумарова Наталія Петрівна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………………………………………..4
Вступ…………………………………………………………………………….......5
Розділ 1. Соціальна комунікація: комплекс соціокультурних чинників її
реалізації…………………………………………….……………………………..11
1.1. Загальні характеристики мас-медійної комунікації: дискурсивність та
діалогічність… ………………………………………..….……………………….11
1.1.1. Газета як засіб соціальної комунікації. Особливості
дискурсу………………………………………………………………………........16
1.1.2. Діалогічність як домінанта медіатекстів………………………………….21
1.2. Типологія соціокультурних чинників розбудови та сприймання
тексту………………………………………………………………………………25
1.2.1. Культурно-історичні чинники………………………. ……………………29
1.2.2. Групові характеристики аудиторії………………………………………...39
1.2.3. Професійно-творчі детермінанти………………………………………....44
1.3. Емоційно-експресивна структура медіатексту …………..………………..49
1.3.1. Теоретичні засади поняття “емоції”………………………………………49
1.3.2. Емоційно-експресивний компонент публікацій мас-медіа ..…………....56
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….63
Розділ 2. Емоційно-експресивні компоненти інтерв’ю ….…………………….66
2.1. Специфіка газетного інтерв’ю……………………………………………….66
2.2. Побудова тексту ..…………………………………………………………….70
2.2.1. Заголовковий комплекс та кінцівка……………………………………….70
2.2.2. Текстові особливості реалізації емоційного компонента………………..86
2.3. Типи емоційно-експресивної структури інтерв’ю………………………..101
2.3.1. Інтерв’ю емоційно позитивного та негативного типу………………….109
2.3.2. Емоційно амбівалентні інтерв’ю…………………………………………123
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..132
Розділ 3. Сприймання емоційно-експресивного змісту тексту: результати
опитування……………………………………………………………………….135
3
3.1. Методика проведення опитування……………...…………………………135
3.2. Моделі емоційно-експресивної структури інтерв’ю………..…………….143
3.2.1. Константний тип емоційно-експресивного насичення інтерв’ю:
особливості прочитання аудиторією…………………………………………...147
3.2.2. Рівномірно-ритмічна емоційно-експресивна структура: специфіка
розпізнавання емоційного змісту……………………………………………….157
3.2.3. Рецепція інтерв’ю з нерівномірною моделлю емоційно-експресивної
структури ………………………………………………………………………...164
3.3. Специфіка рецепції емоційного змісту газетного інтерв’ю..…………….168
Висновки до розділу 3……………………….………………………………….180
Висновки…. …………………………………….……………………………….182
Список використаної літератури……………………………………………….187
Додатки…………………………………………………………………………..211
Додаток А Тексти інтерв’ю ……………………..……………………………..211
Додаток Б Анкета………………..………………………………………………229
Додаток В Реакції респондентів на емоційні елементи текстів………………231
Додаток Д Графіки “емоційних ламаних” реакцій опитуваних на емоційні
елементи текстів..………………………………………………………………..243
Додаток Е Графіки “емоційних ламаних” реакцій респондентів різної статі на
емоційні елементи текстів…..…………………………………………………..247
Додаток Ж Графіки “емоційних ламаних” реакцій респондентів різного віку на
емоційні елементи текстів..……………………………………………………..251
Додаток З Графіки “емоційних ламаних” реакцій респондентів різної професії
на емоційні елементи текстів..………………………………………………….255
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВЗ газета “Високий Замок”
Д газета “День”
ЗП газета “Запорізька правда”

5
ВСТУП
Актуальність теми. Встановлення контакту комунікат – інформація –
комунікант передбачає наявність відповідних умов спілкування, які сприяють його
ефективності. Щоб комунікація була успішною, кожен складник цієї взаємодії має
відповідати певним параметрам, що уможливлюють взаєморозуміння. Базисом
цього комунікативного тандему є фонові знання, подібна картина світу, зумовлена
соціокультурними характеристиками особистості, зокрема її статтю, віком,
професійною належністю, а також етнокультурним і мовним середовищем.
Діалог між журналістом та читачем здійснюється через посередництво тексту,
в якому читач має виявити те, що закодував автор. Важливу роль у розкритті смислу
відіграє емоційне наповнення повідомлення. Майстерність журналіста проявляється
у виборі джерел інформації, позиції, форми та способу подання матеріалу, а також у
виділенні деталей, які завдяки застосуванню різноманітних мовностилістичних
засобів стають смислово-емоційними вузлами медіатексту, які має розпізнати
аудиторія. Важливим складником встановлення емоційного контакту між
суб’єктами комунікаційної взаємодії є соціокультурні чинники, що зумовлюють
комунікаційний процес.
Одним із мотивів автора є викликати в реципієнта почуття та емоції, отримати
певний відгук, а тому існує необхідність вивчення емоціогенного потенціалу
медіаповідомлень та емоційної компетентності аудиторії, її здатності “зчитувати”
емоційно-експресивні елементи тексту. Незважаючи на вагомі наукові
напрацювання, ще недостатньо вивченими залишаються механізми реалізації
емоційно-експресивної структури медійних публікацій, вплив емоційного
наповнення тексту на сприймання читачем, а також реакції самого читача з його
знаннями й уподобаннями, власною соціальною й етнокультурною історією та
мовною поведінкою. Це вимагає комплексного опису соціокультурних чинників, які
сприяють виявленню емоційного коду журналістського матеріалу. Саме потреба
з’ясування ролі соціокультурних чинників, що впливають на процеси породження та
6
сприймання емоційного наповнення медіатексту, визначає актуальність цього
дослідження.
Базисом для висвітлення соціальної природи медіакомунікації як виду
соціокультурної взаємодії, що зумовлена певними рушійними силами, стали наукові
студії Е. Бенвеніста, М. Бутиріної, І. Вітаньї, В. Владимирова, В. фон Гумбольдта,
М. Джонсона Р. Додонова, Т. Дрідзе, В. Іванова, В. Криська, Т. Кузнєцової,
Дж. Лакоффа, К. Леві-Строса, А. Моля, Н. Непийводи, О. Потебні, А. Соколова,
Г. Солганика, П. Сорокіна, Є. Тарасова, О. Ткаченка, Х. Ортеги-і-Гассета,
К.-Г. Юнга та ін. Для розкриття специфічних рис газетного дискурсу та аспектів
діалогічності тексту як домінанти медіаповідомлення використано праці
Аристотеля, Платона, М. Бахтіна, Ф. Бацевича, Т. А. Ван Дейка, К. Серажим,
Ю. Хабермаса, Л. Якубинського та ін.
У характеристиці реципієнта як активного суб’єкта комунікації, споживача
медіаінформації спираємося на дослідження В. Бєляніна, Х.-Г. Гадамера, В. Ізера,
С. Коробейникова, Л. Крисіна, Ю. Лотмана, І. Лисакової, М. Рубакіна,
Н. Шумарової, Г. Р. Яусса та ін.
Основою для опису емоційно-експресивного наповнення газетних текстів
стали роботи Б. Додонова, Н. Вітт, В. Здоровеги, В. Корнєєва, В. Костомарова,
О. Лука, Л. Майданової, А. Мамалиги, В. Різуна, М. Скуленка, О. Федоренко,
В. Чабаненка, В. Шаховського, П. Якобсона, Р. Якобсона та ін.
Наукові розробки М. Василенка, О. Голік, А. Кобинець, О. Колісниченка,
В. фон Ла Роша, Ю. Марущака, М. Подоляна, В. Пельта, О. Чекмишева, М. Шостак
та інших дослідників журналістської жанрології стали підґрунтям для визначення
особливостей реалізації емоційно-експресивного компонента в текстах інтерв’ю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
здійснена в межах наукових тем Інституту журналістики Київського національного
університету імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий
інформаційний простір” (НДР № 01 БФ 045-01), “Дослідження у галузі українського
журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти” (НДР № 06 БФ 045-
01) та продовжена в межах науково-дослідної теми “Український медійний контент
7
у соціальному вимірі” (НДР № 11 БФ 045-01). Тема роботи безпосередньо пов’язана
з науковою проблематикою кафедри мови та стилістики Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета роботи полягає у виявленні ролі соціокультурних чинників у
сприйманні емоційно-експресивної структури текстів інтерв’ю.
Мета дослідження потребує розв’язання таких завдань:
1) виділити комплекс соціокультурних чинників, що утворюють основу в
розбудові та розпізнаванні емоційно-експресивної структури газетного тексту;
2) визначити роль автора в розбудові емоційно-експресивної структури тексту;
3) розкрити зумовленість формування емоційно-експресивної структури
тексту його жанровими особливостями та описати специфіку реалізації емоційного
компонента в текстах інтерв’ю;
4) охарактеризувати типи емоційного наповнення текстів цього жанру;
5) провести аналіз розпізнавання емоційно-експресивних елементів тексту
реципієнтами з різними соціально-демографічними характеристиками.
Об’єктом дослідження є сприймання емоційно-експресивної структури
газетного тексту респондентами з різними соціально-демографічними
характеристиками.
Предмет дослідження – соціокультурні чинники, які зумовлюють сприймання
його емоційно-експресивної структури.
Матеріалом дослідження стали тексти інтерв’ю, опубліковані у всеукраїнських
та обласних газетах (“День”, “Високий замок”, “Запорізька правда”) за 2006-2014 рр.
Методи дослідження. У процесі виконання поставлених завдань у роботі
застосовано різні наукові методи. Зіставно-порівняльний, структурний і
типологічний методи, а також методи моделювання та класифікації використано для
визначення типів емоційного наповнення емоційно-експресивної структури
інтерв’ю, висвітлення жанрово-архітектонічних особливостей інтерв’ю та
обґрунтування можливих моделей насичення емоційно-експресивної структури його
тексту. Дослідження аудиторії з метою відображення особливостей “зчитування”
емоційного коду текстів інтерв’ю здійснено шляхом опитування. Для систематизації
8
наукових розробок із досліджуваної теми, зокрема характеристики соціокультурних
чинників процесу комунікації залучено описовий метод.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні типів і моделей
емоційного насичення емоційно-експресивної структури текстів інтерв’ю, також
вперше в науці про соціальні комунікації досліджено реакції респондентів на
емоційні елементи, простежено специфіку сприймання емоційного змісту різною
аудиторією.
У результаті проведеного дослідження вперше:
- узагальнено наукові знання про соціокультурні чинники, які визначають
розбудову та сприймання емоційно-експресивної структури газетних текстів
інтерв’ю;
- описано найчастіше презентовані моделі емоційного насичення текстів
інтерв’ю, а саме: константну, рівномірно-ритмічну та нерівномірну;
- простежено особливості розпізнавання емоціогенних елементів текстів
інтерв’ю реципієнтами різної статі, віку, професії.
Удосконалено:
- класифікацію типів емоційного наповнення емоційно-експресивної
структури текстів інтерв’ю, зокрема висвітлено позитивний, негативний та
амбівалентний.
Набуло подальшого розвитку:
- тлумачення медійного/газетного дискурсу та визначення діалогічності як
домінанти друкованих публікацій;
- дослідження мас-медійної аудиторії, зокрема емоційної компетентності
реципієнтів медіаповідомлення.
Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертаційної
роботи є певним внеском у теорію й практику соціальних комунікацій. Результати
та матеріали дослідження можуть бути використані в процесі вивчення дисциплін із
теорії соціальних комунікацій, теорії твору та тексту, практичної стилістики
(“Теорія масової комунікації”, “Масова комунікація та інформація”, “Теорія та
історія соціальних комунікацій”, “Журналістикознавство”, “Теорія твору і тексту”,
9
“Соціологія громадської думки”, “Методологія дослідження соціальних
комунікацій”) та спеціальних курсів для студентів факультетів і кафедр
журналістики вищих навчальних закладів, а також під час написання
кваліфікаційних робіт. Висновки дисертації можуть стати корисними для
журналістів, урахування результатів дослідження в їхній практичній діяльності
сприятиме ефективності медіакомунікації.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійної
наукової роботи здобувача. Висновки і рекомендації щодо подальшого вивчення
досліджуваної наукової проблеми визначені особисто здобувачем. Автореферат, усі
опубліковані наукові статті й тези доповідей написані одноосібно.
Авторкою проаналізовано медіапублікації жанру інтерв’ю трьох видань
української преси (за 2006–2014 роки) на предмет їхнього емоційно-експресивного
навантаження. Охарактеризовано можливі типи емоційного наповнення цих текстів,
а саме: позитивний, негативний, амбівалентний. Виділено моделі насичення
емоційно-експресивної структури інтерв’ю – константна, рівномірно-ритмічна,
нерівномірна. Отримані дані за проведеним анкетуванням, представлені в таблицях
кількісних показників реакцій респондентів на емоційні елементи публікацій, є
результатом самостійних обчислень, на базі яких дисертанткою сформовані графіки
“емоційних ламаних”, що відображають особливості сприймання емоційного
насичення студійованих текстів реципієнтами різної статі, віку та освіти. Анкета
розроблена авторкою індивідуально.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення
дисертації апробовано на засіданнях кафедри мови та стилістики Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та
представлено в доповідях та виступах на 9 міжнародних наукових та науковопрактичних конференціях, основними з яких є: VI міжнародна наукова конференція
“Міжкультурні комунікації: стратегії освіти і методика навчання мовам” (Алушта,
Крим, 22-26 травня 2007), XIV міжнародна науково-практична конференція з
проблем функціонування й розвитку української мови “Мова, суспільство,
журналістика” (Київ, 18 квітня 2008), Ювілейна XV міжнародна науково-практична
10
конференція з проблем функціонування й розвитку української мови “Культура
мови сучасних мас-медіа в системі соціальних комунікацій” (Київ, 10 квітня 2009),
Друга міжнародна науково-практична конференція “Соціальні комунікації
сучасного світу” (Запоріжжя, 22-24 квітня 2010), Міжнародна науково-практична
конференція “Світові стандарти сучасної журналістики” (Черкаси, 20-21 травня
2010), XVII міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування
й розвитку української мови “Мова. Суспільство. Журналістика” (Київ, 25 березня
2011), XX (ювілейна) міжнародна науково-практична конференція з питань мовної
політики в Україні, проблем функціонування і розвитку української мови “Мова.
Суспільство. Журналістика” (Київ, 11 квітня 2014), XIII міжнародна наукова
конференція “Дискурсологія: мова, культура, суспільство” (Луганськ, 25-26 квітня
2014), XXI міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування і
розвитку української мови “Мова. Суспільство. Журналістика” (Київ, 3 квітня
2015).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації викладено в
13 одноосібних наукових працях, у тому числі 11 наукових статтях. З них: 9
опубліковано в фахових виданнях, 1 – в іншому науковому виданні, 1 – в
іноземному науковому виданні та 2 – у збірниках матеріалів і тез доповідей на
наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних джерел
та додатків. Обсяг дисертації становить 258 сторінок, з яких основного тексту 186
сторінок. У додатках представлено тексти досліджуваних інтерв’ю, таблиці та
рисунки. Список використаних джерел містить 253 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснене дослідження дає можливість зробити відповідні поставленій меті та
завданням висновки щодо соціокультурних чинників, які впливають на сприймання
емоцій, закладених у тексті.
1. За своїми функціональними особливостями мас-медіа є соціальним
інститутом, діяльність якого спрямована на організацію та здійснення суспільної
комунікації. Реалізація останньої зумовлена характером комунікативного контакту,
відповідними обставинами та соціокультурними причинами. Адресатом масового
(мас-медійного) спілкування є широка неоднорідна аудиторія. Кожен реципієнт –
особистість з певними соціально-демографічними характеристиками, зі своїм
соціальним та етнокультурним досвідом, що зумовлюють особливості сприймання
інформації. Прагнучи встановити комунікативний контакт з аудиторією, збудити в
неї інтерес до повідомлення, а також отримати відповідний емоційний відгук,
професійний журналіст-автор, реалізовуючи свої творчі здібності, має враховувати
образ потенційного читача, тобто наперед моделювати цей діалог.
З огляду на специфіку реалізації масового спілкування представлена
класифікація чинників, серед яких виділено культурно-історичні, професійно-творчі
та групові.
Культурно-історичні чинники – це загальна характеристика соціокультурного
існування особистості – менталітет, стереотипи, ціннісні пріоритети, мова. Серед
групових чинників виділено соціально-демографічні характеристики реципієнта –
стать, вік, професію (освіту), які зумовлюють своєрідність світобачення людини, її
соціального та емоційного досвіду. Професійно-творчими є: прагнення до
самореалізації, новаторства та бажання підтримати традицію. Для визначення
ефективності журналістського твору необхідно враховувати всі виділені групи
чинників.
Культурно-історичні чинники є певним базисом реалізації медіакомунікації.
Культурно-історичне буття членів одного соціуму є передумовою подібного
світорозуміння та світооцінювання. Менталітет, як складник світосприйняття
183
особистості, впливає на характер емоційних реакцій на зовнішні подразники.
Особливого значення набувають стереотипи, які втілюють уявлення особистості про
явище чи предмет, що значно полегшує комунікацію. Важливим соціокультурним
явищем є цінності – життєві ідеали особистості та соціальної групи. Мовна картина
світу є специфічним засобом ретрансляції національного характеру. Культурноісторичні чинники сприяють подібності емоційних реакцій на життєві факти серед
представників певного суспільства.
На варіативність сприймання емоційного змісту здатні впливати професійнотворчі та групові чинники. Вияв тих чи тих реакцій на прочитану публікацію
здебільшого залежить від соціопсихологічних характеристик реципієнтів, їхнього
соціально-демографічного статусу. Стать, вік та професія людини зумовлюють коло
її інтересів, що, своєю чергою, визначає особливості сприймання інформації.
Професійно-творчі чинники зумовлюють реалізацію творчого задуму
журналіста, його манеру висвітлення інформації, індивідуальний стиль подання
матеріалу та особливості ведення діалогу з аудиторією. Мовленнєво-творча
діяльність автора визначена прагненням надати певної значущості, гостроти
фактові, підкреслити той чи той фрагмент, висловити своє ставлення, активізувати
увагу читача, зацікавити, спровокувати відповідні емоційні реакції.
2. Медіатекст – це своєрідний засіб творчої самореалізації журналіста,
оскільки саме в ньому перед аудиторією постає своєрідна авторська інтерпретаційна
модель соціальної дійсності. Підґрунтям праці журналіста є бажання творити,
зумовлене прагненням щось сказати широкій аудиторії. Через посередництво
публікації журналіст представляє самого себе як особистість та члена соціуму. Твір
як кінцевий результат мисленнєво-творчої діяльності автора є вершиною його
самоствердження.
Важливим складником змісту медіаповідомлення є емоційно-експресивна
структура як своєрідна організація емоційного спрямування медіатексту. Емоційноекспресивна структура – це певна модель емоційного наповнення публікації,
розміщення в певних фрагментах тексту емоціогенних елементів. В основу її
побудови закладена авторська емоційна оцінка предмета мовлення, виражена за
184
допомогою емоційно-експресивних засобів. Ця емоційно-експресивна структура
спрямована на активізацію емоцій та почуттів реципієнта, тому виявом ефективності
її реалізації є емоційна реакція читача.
3. Особливе значення в реалізації емоційно-експресивного ефекту/потенціалу
мас-медійної публікації має власне структура тексту. Емоційне наповнення текстів
інтерв’ю виникає в результаті мовленнєво-комунікативної взаємодії автора зі
співбесідником. Наявність такого структурного складника, як співрозмовник, вказує
на особливості розбудови цієї структури, де емоційний знак авторської думки може
посилитися або послабитися після прочитання тексту.
Однією з умов формування емоційної напруги в текстах інтерв’ю стала його
здатність до запозичень формотворчих елементів із сусідніх жанрів, зокрема нарису
та репортажу. Це дозволяє варіювати форму представлення інформації, що сприяє
розширенню функціональних можливостей діалогічних текстів. Відповідно до
авторського наміру інтерв’ю може зазнавати модифікації. Лід, авторський початок
та кінцівка є важливими емоціогенними вузлами, що утримують увагу читача, а
тому найчастіше потребують художньо-творчого опрацювання. Робота автора над
змістом та формою впливає на емоційне наповнення інтерв’ю та специфіку
розбудови емоційно-експресивної структури тексту.
У текстах інтерв’ю використовують спеціальні засоби експресивності, зокрема
емотивні, стилістично марковані, образні елементи. Емоційність виникає також
унаслідок моделювання емоціогенної ситуації. Емоційній інтенсифікації змісту
текстів інтерв’ю сприяють архетипи, символіка чисел, кольорів, хронотопні деталі,
національна ціннісна палітра. Ці компоненти є специфічним ґрунтом кодування та
декодування емоційного змісту тексту.
Емоційно-експресивна структура тексту інтерв’ю – абстрактна модель його
емоційного змісту, що є результатом дії всіх структурних складників.
4. Залежно від характеру емоційного наповнення текстів описано три типи
розбудови емоційно-експресивної структури: позитивний, негативний та
амбівалентний. Позитивний тип емоційного наповнення характерний для інтерв’ю, в
яких емоційний компонент має підкреслено позитивний характер і реалізується
185
відповідними емоційно-експресивними засобами. Позитивно забарвленими є
більшість портретних інтерв’ю. В інтерв’ю з негативним типом емоційноекспресивної структури представлено негативний факт життя, а тому
співрозмовники виявляють негативні оцінки щодо предмета мовлення. Негативний
тип емоційного наповнення представлений насамперед у проблемних інтерв’ю.
Емоційно амбівалентними вважаємо тексти інтерв’ю, в яких емоційно-експресивна
структура не має чітко вираженого однозначного емоційного наповнення змісту.
Такий тип емоційного наповнення мають переважно інтерв’ю особистісно-подієвого
характеру.
Із 360 текстів друкованих інтерв’ю, проаналізованих у дослідженні, 61 %
мають емоційно-експресивну структуру позитивного типу, 28 % – емоційно
амбівалентного та 11 % – емоційно негативного.
5. Дослідження здатності виявлення емоційного змісту інтерв’ю
(проаналізовано 384 анкети) свідчить, що різнорідна за своїми соціальнодемографічними характеристиками аудиторія в цілому здатна подібно визначати
емоційний зміст інтерв’ю. Підкреслені респондентами в текстах емоційноекспресивні елементи дають підстави говорити про емоційну компетентність
опитаних респондентів. Виявлені відмінності у відповідях є об’єктивно
зумовленими, пов’язаними з відповідними характеристиками соціальнодемографічних груп. Визначені респондентами емоційні вузли відповідають тим
епізодам, що їх змістово-емоційно підкреслив автор (або співрозмовник) за
допомогою емоційно-експресивних засобів. Респонденти продемонстрували вміння
виражати свої почуття та емоції відповідно до змісту тексту.
Різна частотність насичення текстів емоційно-експресивними елементами
дозволила виокремити три моделі емоційно-експресивної структури інтерв’ю:
константну (постійну), рівномірно-ритмічну та нерівномірну.
Найчастотнішим є рівномірно-ритмічний варіант емоційної напруги.
Емоціогенні засоби в ньому з’являються з певною періодичністю, постійно
утримуючи читацький інтерес до публікації. Тексти з такою розбудовою емоційноекспресивної структури сприймаються однаково всіма групами респондентів.
186
Інтерв’ю з константною моделлю розбудови емоційно-експресивної структури
реципієнти розпізнають по-різному. Нагромадження емоційних елементів може
відволікати реципієнта від головної інформації або навіть втомлювати його
нагнітанням емоційних переживань. В інтерв’ю, побудованому на основі
нерівномірної моделі емоційного наповнення, високу кількість емоційних відгуків
викликають окремі епізоди, фрагменти тексту. У цьому випадку вагому роль
відіграє тема публікації та особливості її розкриття.
Залежно від ступеня наповнення тексту емоціогенними елементами можна
виділити інтерв’ю з помірною емоційною насиченістю та інтерв’ю зі зростанням
емоційної напруги.
Аналіз відповідей респондентів свідчить, що одні інтерв’ю викликають у
реципієнтів однотипні емоційно-почуттєві реакції, інші тексти спонукають до
вираження цілого спектру різнопланових, навіть різнополюсних емоцій та почуттів.
Насамперед це зумовлено ідейно-тематичним наповненням публікації,
проблемністю порушеного питання.
Емоційний складник змісту журналістських публікацій є важливою умовою
сприйняття та розуміння повідомлення. Для здійснення ефективної комунікації
журналіст має враховувати аудиторію публікації, щоб розбудована ним емоційноекспресивна структура інтерв’ю була адекватно розпізнана, а текст повною мірою
реалізував свій прагматичний потенціал.
Дослідження соціокультурних чинників реалізації мас-медійного спілкування,
опис типів та моделей емоційно-експресивної структури газетного інтерв’ю не
вичерпується з’ясуванням основних питань. Перспектива дисертаційної роботи
полягає в подальшому системному вивченні емоціогенного потенціалу текстів масмедіа різних жанрів, виявлення специфіки сприймання їх емоційного змісту залежно
від авторитету автора та особистості співрозмовника, у відстеженні можливих
модифікацій типів та моделей емоційного наповнення емоційно-експресивної
структури.