Комова Марія Василівна Документальна і фактична інформація: функціонування та інтерпретація в соціальних комунікаціях : Комова Мария Васильевна Документальная и фактическая информация: функционирование и интерпретация в социальных коммуникациях Komova Maria Vasylivna Documentary and factual information: functioning and interpretation in social communications

Краткое описание

Комова Марія Василівна, доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності, Національний університет «Львівська політехніка». Назва дисертації: «Документальна і фактична інформація: функціонування та інтерпретація в соціальних комунікаціях». Шифр та назва спеціальності 27.00.01 теорія та історія соціальних комунікацій. Спецрада Д 26.852.37 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КОМОВА МАРІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 316.77:159.937:001.102
ДИСЕРТАЦІЯ
ДОКУМЕНТАЛЬНА І ФАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ:
ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
В СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ
27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій
Подається на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних
комунікацій
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________________ М.В.Комова
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант – Пенчук Інна Леонідівна, доктор наук із соціальних
комунікацій, професор
Запоріжжя – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 26
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади дослідження
інформаційного наповнення соціальних комунікацій 36
1.1 Теоретико-методологічні засади дослідження документальної і
фактичної інформації в соціальних комунікаціях 36
1.2 Документальна та фактична природа контенту в соціальних
комунікаціях 63
1.3 Дефініційні межі базового категоріально-поняттєвого апарату
дослідження 71
1.4 Спеціальні методики дослідження документальної інформації 100
1.5 Джерельна база дослідження 116
Висновки до першого розділу 120
Розділ 2 Ідентифікація документальної та фактичної природи
контенту в соціальних комунікаціях 123
2.1 Вияви системної трансформації медіа в контексті конвергенційних
процесів 123
2.2 Класифікаційні і типологічні особливості сучасних українських
медіа 137
2.3 Ідентифікаційні особливості функціонування факту і фактичної
інформації в медіа 196
2.4 Вияви документальної і фактичної інформації в межах
соціальнокомунікаційних полів 221
Висновки до другого розділу 245
Розділ 3 Прагматика функціонування документальної інформації
в соціальних комунікаціях 250
3.1 Постулатна екстраполяція документальної інформації в
блогосфері: склад і публікаційна активність блогерів 250
3.2 Формування синергетичної парадигми блогосфери 256
25
3.3 Динаміка семантичного поля блогосфери 293
3.4 Ідентифікація маркованої лексики та її контекстуальних
особливостей в блогосфері 304
3.5 Документальна реконструкція реалій минулого, засвідчених в
медіа 311
Висновки до третього розділу 328
Розділ 4 Дисфункційність контенту в соціальних комунікаціях 331
4.1 Інтегрована комунікаційна модель формування картини світу
користувачів інформації 331
4.2 Дисфункційність контенту як чинник позиціювання в соціальних
комунікаціях 340
4.3 Технології смислової трансформації документальної і фактичної
інформації 364
Висновки до четвертого розділу 391
ВИСНОВКИ 393
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 402
ДОДАТКИ 453

Список литературы

ВИСНОВКИ
Реалізація мети дослідження і виконання поставлених завдань є
підставою для загальних висновків дослідження.
1. Теоретико-методологічні здобутки сучасної теорії соціальних
комунікацій становлять потужну наукову базу для дослідження процесів
репрезентації та інтерпретації документальної і фактичної інформації в медіа.
Документалізація як процес одного із глобальних соціальнокомунікаційних
циклів – документаційного – передбачає переведення інформації і знань у
документальну форму шляхом фіксування відомостей про об’єкти, доступних
людській свідомості на різних рівнях його існування у відповідних знакових
формах. Охоплюючи процеси номінації, атрибуції, дефініції, реєстрації,
фіксації інформації, генерування інформації, її збирання, зберігання і
розповсюдження, в глобальному соціальнокомунікаційному циклі
документалізація створює умови для формування документальної пам’яті
людства і закладає умови для довготермінового зберігання інформації.
Документальна комунікація як інформаційний процес здійснюється в знаковій
формі. Комунікаційний акт відбувається завдяки реалізації знаком своїх
властивостей: інформативності, оскільки знак містить смислову інформацію
про означуваний об’єкт, та перцептивності, оскільки знак повинен бути
зрозумілим і доступним для сприйняття реципієнтом. У сучасних дослідженнях
питання функціонування та інтерпретації документальної і фактичної
інформації в медіа знаходить свій вияв на теоретичному і практичному рівні та
охоплює цілий комплекс напрямів. Актуальним напрямом дослідницької і
практичної діяльності є розроблення програмного забезпечення для
встановлення лідерських, брендових, соціально-демографічних характеристик
членів веб-спільноти.
2. Конвергенційні процеси зумовлюють системну трансформацію медіа,
змінюють пов’язані з комунікаційною діяльністю сфери виробництва, бізнесу,
створення інформаційного продукту. Конвергенція засобів масової комунікації
394
безпосередньо виявляється на двох рівнях: інформаційному (зближення і
поєднання будь-яких комунікаційних каналів, що призводить до появи нових
інтегрованих медіа) і комунікаційному (поява інформаційних продуктів,
спільних для різних каналів передавання повідомлень). Розвиток медіа за
трансформаційною моделлю є наслідком як глобальних, загальних
технологічних та економічних змін, так і змін в економіці самих медіасистем.
Розвиток ринкових відносин, різноманітних видів ринку зумовлює зростання
потреб в актуальній, об’єктивній документальній і фактичній інформації.
Структурно-функціональна розбудова медіасистеми розгортається в таких
напрямах: розширення спектру традиційних функцій журналістики, поява
нових функцій медіа (рекламної, менеджменту, PR, медіатора політичних
поглядів, промоутера корпоративних інтересів); розбудова типологічної
структури медіа, появу нових видів медіа (електронних ділових і
корпоративних видань, соціальних мереж, блогосфери), які є
конкурентноздатними на медіаринку; зміна традиційних уявлень про контентну
специфіку каналів інформації внаслідок того, що є можливість отримувати
будь-які контенти (комунікаційний чинник конвергенції) будь-якими каналами
(інформаційний чинник конвергенції); усталення тренду розвитку і
функціювання медіа: серед друкованих - переважання регіональних над
загальнонаціональними; серед електронних - переважання
загальнонаціональних над регіональними; бурхливий розвиток медіабізнесу,
самоідентифікація медіа галузі, що відбувається внаслідок концентрації ЗМІ в
руках великого бізнесу і виникнення медіа монополій.
3. Типологічна структура сучасного українського інформаційного
простору встановлена шляхом визначення репрезентативності функціональних
типів в масиві журналів та телевізійних каналів. Досліджено кількісні та якісні
характеристики журналів і продовжуваних видань, що видані на теренах
України впродовж 2018-2020 років. Встановлено домінування журнальної
продукції, опублікованої в столиці держави, над загальним потоком журналів.
Найбільш потужно представлений науковий тип журналів за загальною
395
кількістю назв і представленістю в усіх областях України. Очевидна нестача
науково-популярних і літературно-художніх журналів, що обмежує потенціал
інформаційного простору в аспекті інтелектуалізації читачів, формування у них
гармонійної картини світу.
Дослідження свідчить, що типологічна структура сучасного телевізійного
простору, який, зокрема, використовує технології ефірного цифрового
телебачення DVB-T2 і має найвищий рівень покриття території та охоплення
користувачів, розгорнута у всіх типах, крім освітнього. До телеканалів, контент
яких складають різножанрові програми тільки інформаційно-аналітичного та
публіцистичного типів належать: Прямий, ZIK, Newsone, 112. Вагома частина
телеканалів, які крім інформаційно-аналітичного та публіцистичного контенту,
транслюють програми, що належать до інших типів: 5 канал, Еспресо, 1+1, 2+2,
НТН, УНІАН ТБ, Україна, Інтер, СТБ, ICTV. Науково-популярні програми
транслюють: 5 канал, Мега, УНІАН ТБ, 2+2, Новий канал, 1+1, Еспресо, Плюс
Плюс, НТН. Показово, що телеканали з високим покриттям території України
(СТБ, ICTV, Інтер, Україна) не транслюють науково-популярний контент.
Інформаційно-аналітичний та публіцистичний типи широко представлені
провідними українськими інформаційними телеканалами, що часто працюють у
форматі інфотейнменту. Контент українських телеканалів, який можна вважати
продуктом науково-популярного типу, представлений обмежено.
4. Дефініційні, сутнісні та класифікаційні особливості факту і фактичної
інформації займають ключові позиції в пропонованій концепції факту. Сутність
феномену факту та його подання в медіа полягає в універсальності
використання фактичного принципу подання інформації в ЗМІ. Вважаємо
обґрунтованою таку наукову дефініцію: факт – це очевидна зміна об’єктивної
реальності в просторі і часі, об’єктивізована та інтерпретована системою
соціальних комунікацій для пізнавальної діяльності людини. Факт
розглядається як комплексний, системний феномен, який реалізується в
просторі і часі, що має гносеологічне, діалектичне, соціально-комунікаційне
підґрунтя. Для факту властиві ознаки, які визначають особливості цього
396
феномена, і виявляється в його належності до реальної дійсності:
темпоральність, локативність, мобільність. Властивості факту, які визначають
його сутність у відношеннях з іншими речами, виявляються у співвіднесеності з
когнітивними процесами: об’єктність, інтерпретаційність, керованість,
результативність. Принцип фактичності подання інформації в медіа
розглядається як вагомий чинник формування і трансформації моделей
поведінки споживачів інформації. Фактичний принцип подання інформації в
ЗМК ґрунтується на таких характеристиках, як універсальність поширення,
системність, асоціативність, аналітичність, достовірність, професійність.
Сутність видової і типологічної класифікації фактів полягає у диференціації або
інтеграції їхніх ознак. В основу видової класифікації покладено блоки ознак
фактів, які вони виявляють під час своєї реалізації: атрибутивність, якість,
функціональність. Типологія фактів пов’язана з групуванням фактів на основі
їх відповідності певній узагальненій моделі – типу, тобто найсуттєвішим рисам,
властивим певній групі фактів. Домінантною ознакою фактів, що формує їхній
тип, є співвіднесеність із певною сферою суспільного життя, в якій він виконує
певну функцію. За функціональним призначенням розглядаємо такі типи
фактів: громадсько-політичний, офіційний, науковий, виробничий,
культурологічний, побутовий.
5. Концепція соцільнокомунікаційних полів ґрунтується на твердженні,
що функціонування документальної і фактичної інформації в соціальних
комунікаціях перебуває в системі управління суспільною свідомістю, тобто в
процесах усвідомленого програмування поглядів, почуттів, емоцій, настроїв
людей. Ці процеси відбуваються в межах документально-інтерпретаційного і
фактично-інтерпретаційного, фактичного полів. Документальноінтерпретаційне поле розглядаємо як масовокомунікаційне середовище, в якому
фактична і документальна інформація, зазнаючи цілеспрямованого
інтерпретаційного опрацювання медіа, трансформується в інформаційний
продукт, під впливом якого змінюється поведінка і стан суспільної свідомості.
У межах комунікаційного процесу документально-інтерпретаційне поле
397
позиціонується у сфері комунікаційної процесуальності та у сфері результатів
впливу медіа. Реальне існування факту і його циркулювання в
соціокомунікаційному просторі утворює функціональні поля різних рівнів.
Факт виявляє свої функціональні характеристики, формуючи фактичне поле,
яке формує сукупність відомостей про зміни в інформаційному просторі,
поєднаних лексичними, граматичними, логічними, стилістичними зв’язками та
має прагматичне спрямування. Фактичне поле реалізується в межах фактичного
принципу підготовки медійних повідомлень. Взаємозв’язок об’єктивних
складників фактичного поля, до яких відносимо базовий факт і фактичне
середовище, та суб’єктивних складників, до яких належать засоби
журналістської майстерності, зумовлюють універсальність та системність
існування фактичного поля. Факт та множина його інтерпретацій,
оприлюднених медіа, є нероздільними. Використання потенціалу інтерпретації
фактичної інформації актуалізується в умовах використання інформаційного
простору з метою протистояння цивілізаційних моделей розвитку суспільства.
Факт суспільного життя та сукупність повідомлень про нього в системі
соціальних комунікацій утворюють фактично-інтерпретаційне поле. Поняття
фактично-інтерпретаційне поле визначаємо як масовокомунікаційне
середовище, в якому факт з множиною його інтерпретацій, поширених
засобами комунікації, є компонентом системи управління знаннями. Для
соціальнокомунікаційних полів властиві гіперо-гіпонімічні відношення.
Поняття документально-інтерпретаційного поля співвідноситься з іншими
соціальнокомунікаційними полями як ціле з частковим. Компоненти
документально-інтерпретаційного поля – складні, динамічні системи, пов’язані
між собою логічними, причинно-наслідковими зв’язками.
6. Метод постулатної екстраполяції блогосфери дозволяє встановити
кореляцію картини світу блогерів та особливостей їхньої публікаційної
активності. Контент блогосфери використовується для доведення постулату:
картина світу автури блогосфери визначає рівень публікаційної активності
блогерів, контентне наповнення блогів, характеристики зворотного зв'язку.
398
Метод постулатної екстраполяції може бути застосований для вивчення
картини світу блогерів будь-якої блогосфери за різними критеріями:
професійним складом, гендерною належністю, освітнім рівнем, релігійними,
політичними, культурними вподобаннями. Використання методу постулатної
екстраполяції документальної інформації в блогосфері дає можливість
обґрунтувати твердження, що певній, наприклад, професійній групі блогерів
властиві особливості за контентом постів, за активністю блогерів, за зворотним
зв’язком з блогерами, за технічною основою блогів. Формалізація відношень
суб’єктів в системі «професійна група блогерів – контент» у вигляді
синергетичної парадигми інформаційної взаємодії дає можливість
ідентифікувати авторство контенту за професійною ознакою (зокрема, з
використанням спеціального програмного забезпечення), використовувати
технології управління інформаційними потоками, а також прогнозувати тренди
впливу блогінгу різних професійних груп на суспільну свідомість, аксіологічні
зрушення, рівень критичного мислення, критичного сприйняття дійсності.
За допомогою методу постулатної екстраполяції встановлено, що тема
державної безпеки та національної ідентичності є визначальним маркером у
блогах переважної більшості професійних груп. Популярність політичної,
гуманітарної тематики свідчить про актуальність, однак нереалізованість
політичних очікувань, суспільних ідеалів, а також про прихованість ресурсів та
потенціалу суспільної активності. Відсутність серед пріоритетних постів
економічної, освітньої, наукової, науково-технічної тематики свідчить про
відсторонення громадянина, широкої громадськості від процесів досягнення
сталого розвитку суспільства, економічного зростання, покращення добробуту
та соціального захисту, підвищення соціально-економічних стандартів життя. У
руслі застосування спеціального методу постулатної екстраполяції
документальної інформації, з використанням інструментарію контент-аналізу,
лексико-семантичного аналізу змодельовано узагальнений аксіологічний та
світоглядний портрет блогерів шляхом вивчення маркованої лексики.
Технології використання маркованої лексики в соціальних мережах набули
399
значного поширення з огляду на величезний потенціал впливу блогерів-лідерів
на світоглядні та біхевіористичні позиції інших користувачів. Ідентифікація
маркованої лексики дає можливість виявити тренди суспільних настроїв,
системні зв’язки між зовнішніми (поведінковими) та внутрішніми
(когнітивними) патернами, роль соціальних мереж у їхньому моделюванні.
7. Метод документальної реконструкції належить до методології науководослідної роботи, до інструментарію семантичного аналізу контенту, однак має
свої особливості. Мета методу полягає в актуалізації документально
засвідчених в ретроспективних документних джерелах відомостей, які не
становлять цілісного наукового знання на початку дослідження, і
представлення їх як цілісної системи знань - реконструкту. Метод
документальної реконструкції передбачає теоретичне дослідження і
моделювання системних, діахронних, локальних в часі і просторі, чітко
окреслених феноменів минулого: персоналій; реалізації фактів; логіки та
еволюції формування теорій; зовнішнього вигляду і конструкції реальних
об’єктів. Методика документальної реконструкції дає можливість відтворити
вміщену в документних джерелах інформацію як про когнітивні, так і про
матеріальні реалії минулого. Під час використання методу функцію
реконструкції, відновлення виконує множинна інтерпретація. Реконструкт є
сформованою моделлю нового знання, що відновлює реальний перебіг фактів,
цілісну теорію, що ґрунтується на задокументованій інформації.
Інтерпретаційний потенціал реконструкту, створеного на основі
ретроспективної документальної інформації, значний. Реконструкт – це
інформаційний продукт, змодельований інтерпретатором відповідно до
поставленої мети дослідження. Адекватність реконструкту, створеного шляхом
документальної реконструкції, можна розглядати як міру його когнітивної
співвіднесеності з реконструйованим прототипом, а також як міру його
відповідності соціальному часу і соціальному простору, в рамках яких реально
перебував прототип. Застосування документальної реконструкції дало змогу
відтворити та представити концепцію нової політичної думки Є. Ґедройця як
400
цілісну систему. Реконструкт свідчить, що концепція Є. Ґедройця має чітко
окреслену проукраїнську спрямованість, оскільки українська проблематика
займає вагомі позиції в геополітичній, безпековій, історичній, політичній,
територіальній та культурній сферах. Метод відкриває можливість формування
комплексного подання інформації, яка до застосування методу існувала як
суспільно вагома та визнана, але не ідентифікована у всіх своїх системних
зв’язках і залежностях. Реконструкт являє собою нове знання, що узагальнює,
систематизує та інтерпретує інформацію про об’єкт дослідження.