Крайнікова Тетяна Степанівна. Культура медіаспоживання в Україні: актуальний стан і механізми формування : Крайникова Татьяна Степановна. Культура медиапотребления в Украине: актуальное состояние и механизмы формирования

Краткое описание

Крайнікова Тетяна Степанівна. Культура медіаспоживання в Україні: актуальний стан і механізми формування.- Дисертація д-ра наук із соц. наук: 27.00.01, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. - Київ, 2015.- 477 с.

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики

На правах рукопису

КРАЙНІКОВА ТЕТЯНА СТЕПАНІВНА

УДК 17.023.36:330.544.2:070(477)

КУЛЬТУРА МЕДІАСПОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ:
АКТУАЛЬНИЙ СТАН І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ

27.00.01 — теорія та історія соціальних комунікацій

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук із соціальних комунікацій

Науковий консультант:
Різун Володимир Володимирович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………....…....7

Розділ 1. МОРФОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ МЕДІАСПОЖИВАННЯ
1.1. Обґрунтування поняття «культура медіаспоживання»
в теорії соціальних комунікацій……………………………………………..18
1.1.1. Концепції медіаспоживання………………………………………..18
1.1.2. Культура медіаспоживання: суть і семантичні межі поняття…….30
1.1.3. Індивідуальна культура медіаспоживання
і міра медіакомпетентності суб’єкта……………………………...….…..36
1.1.4. Інтеграція поняття «культура медіаспоживання»
в терміносистему теорії соціальних комунікацій……………………….39
1.2. Суб’єктно-об’єктні відносини в культурі медіаспоживання………..43
1.2.1. Суб’єкти культури медіаспоживання……………………………..43
1.2.2. Об’єкти культури медіаспоживання……………………………….53
1.2.3. Типи медіаспоживачів і медіаспоживання……………………….57
1.2.4. Рівні детермінації культури медіаспоживання……………………63
1.3. Базові структурні одиниці культури медіаспоживання……………...66
1.3.1. Патерн як ментальна схема…………………………………………67
1.3.2. Роль патернів у медіаповедінці…………………………………….69
1.3.3. Комплекс основних патернів медіаповедінки……………………..73
1.3.4. Патерни медіаповедінки
та цінності медіаспоживачів у перехідному суспільстві………………...79
1.4. Функціональна характеристика культури медіаспоживання………86
1.4.1. Креативна функція: перетворення людини й соціуму…………….86
1.4.2. Комунікаційна функція: контактний принцип буття……………..89
1.4.3. Гносеологічна функція: простір пізнання………………………….91
1.4.4. Емотивна функція: джерело емоцій та настроїв………………….93
1.4.5. Функції інкультурації та соціалізації: інтеграція в соціум……….94
1.4.6. Ціннісна функція: «павутина смислів»…………………………….95
1.5. Висновки до розділу 1……………………………………………….……97
Розділ 2. МЕДІАКОНСЬЮМЕРИЗМ І МЕДІАПРОСЬЮМЕРИЗМ —АНТИТЕТИЧНІ ТИПИ КУЛЬТУРИ МЕДІАСПОЖИВАННЯ
2.1. Медіаконсьюмеризм — споживацтво в медіасфері………………….104
2.1.1. Споживацтво як ушкодження ієрархії системи цінностей……….104
2.1.2. Медіаконсьюмеризм як породження суспільної системи
й інфантильного «Я»…………………………………………………….....106
2.1.3. Медіаконтрольованість людини —
конститутивна ознака медіаконсьюмеризму…………………………….109
2.2. Дисфункції комунікативної особистості……………………………...121
2.2.1. Обмеженість споживчого вибору медіаконсьюмера………….…121
2.2.2. Труднощі декодування медіатекстів………………………….…..129
2.2.3. Афективність медіаспоживання в середовищі
«чорної культури»……………………………………………………........137
2.2.4. Розважальні стратегії медіаповедінки
як подолання нудьги……………………………………………………….144
2.2.5. Послаблення комунікаційних зв’язків…………………………......150
2.3. Деструктивні наслідки медіаконсьюмеризму………………………157
2.3.1. Проблеми в сфері уваги і пам’яті………………………………..…157
2.3.2. Емоційні порушення та психічні залежності……………………..162
2.3.3. Стереотипізація світосприйняття………………………………….167
2.3.4. Наслідування чужих патернів поведінки……………………….…172
2.4. Медіапросьюмеризм як тип компетентного медіаспоживання…..175
2.4.1. Просьюмеризм як явище споживчої поведінки…………………...175
2.4.2. Теоретичні артикуляції просьюмеризму в медіаспоживанні……178
2.4.3. Генеалогія медіапросьюмеризму в Україні………………………..183
2.5. Медіакомпетентність та її виявлення в медіапросьюмеризмі…….186
2.5.1. Ментальні перетворення медіаспоживача……………………….187
2.5.2. Успішна взаємодія з медіасистемою……………………………….201
2.5.3. Новітні стратегії медіаповедінки…………………………………..210
2.5.4. Медіатворчість як індивідуальна та колективна креативність.....224
2.6. Висновки до розділу 2……………………………………………………231

Розділ 3. МЕДІАОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ
ПЕРЕХІДНОГО ТИПУ КУЛЬТУРИ МЕДІАСПОЖИВАННЯ
3.1. Констеляції різнорівневих споживчих практик
у перехідному типі культури медіаспоживання……………..……………240
3.1.1. Прагматичні інтенції і вінтажні уподобання читачів…………….241
3.1.2. Між новинами та розвагами:
мотиваційні закономірності переходу по телеканалах………………….249
3.1.3. Медіаспоживач у комунікаційному просторі Інтернету………..257
3.1.4. Медіагерої українського споживача: духовний вакуум
і пошук моральних авторитетів………………………………………….265
3.2. Зона найближчого розвитку медіаспоживача —
ядро перехідних практик……………………………………………………279
3.2.1. Теоретичні підходи до проблеми розвитку
культурних потреб та інтересів …………………………………………..279
3.2.2. Зона найближчого розвитку медіаспоживача…………………….281
3.2.3. Зміни в медіаповедінці
та статика / динаміка патернів медіаспоживання……………………….284
3.3. Свободи та культивовані цінності як передумови прогресу індивідуальної та колективної культури медіаспоживання……………289
3.3.1. Свобода медіаспоживання як теоретична проблема…………….289
3.3.2. Рефлексії свободи медіаспоживання в Україні…………………...293
3.3.3. Ключові цінності українських медіаспоживачів…………………298
3.4. Механізми формування культури медіаспоживання в Україні…...315
3.4.1. Задоволення вітальних потреб
як передумова формування духовних……………………………………316
3.4.2. Виклики медіаосвіти
та реалізація державної гуманітарної політики…………………………320
3.4.3. Формування споживчого вибору
через корекцію концепцій медіа………………………………………..…327
3.4.4. Самоактуалізація медіаспоживача
як рушій індивідуальної культури медіаспоживання………………..…339
3.5. Висновки до розділу 3……………………………………….…….....341

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….349

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………357

ДОДАТКИ
Додаток А. Теоретичні аспекти культури медіаспоживання………410
Додаток А1. Поняття «культура медіаспоживання» в лексико-семантичних полях..410
Додаток А2. Поняття «культура медіаспоживання»
у структурі піддерева понять теорії комунікації ………………………………………410
Додаток А3. Конструктивний принцип культури медіаспоживання…....................411
Додаток А4. Формування інформаційних потреб споживача…………………...……411
Додаток А5. Місце та значення зони найближчого розвитку медіаспоживача……..412
Додаток А6. Формування аксіологічного поля культури медіаспоживання………...412
Додаток А7. Підходи до визначення рівня культури медіаспоживання……………..413
Додаток А8. Класифікації медіаповедінки та культури медіаспоживання…………..415
Додаток Б. Інформаційні інтереси українських медіаспоживачів…416
Додаток Б1. Випуск книг і брошур за цільовим призначенням (2012 р.)
(за даними Книжкової палати України)………………………………………………...416
Додаток Б2. Топ-телепрограми (за даними ТВ-панелі ІТК)………………………….417
Додаток Б3. Найпопулярніші пошукові запити українських інтернет-користувачів (2011–2013 рр.) (за даними Zeitgeist від Google Україна)………………………………….419
Додаток В. Регіональні особливості медіаспоживання в Україні
(за даними первинного анкетування, 2012 р.)……..……..……..…….421
Додаток В1. Регіональні особливості купівельної активності………………………..421
Додаток В2. Регіональні особливості споживчої лояльності…………………………423
Додаток В3. Регіональні особливості споживчих уподобань………………………...429
Додаток В4. Регіональні особливості змін у звичках медіаспоживання…………….433
Додаток В5. Регіональні особливості суб’єктивної оцінки достатності інформації..437
Додаток В6. Регіональні особливості оцінки об’єктивності
висвітлення українськими ЗМІ суспiльно важливих тем…………………………...…443
Додаток В7 Регіональні особливості негативного сприйняття медіаконтенту……...448
Додаток В8. Регіональні особливості домагань і вимог медіаспоживачів…………..451
Додаток В9. Практичні навички українських медіаспоживачів
роботи з інформацією……………………………………………………………………455

Додаток Г. Гендерні особливості медіаспоживання в Україні
(за даними первинного анкетування, 2012 р.)……..………..………...456
Додаток Г1. Гендерні особливості купівельної активності…………………………..456
Додаток Г2. Гендерні особливості споживчої лояльності……………………………456
Додаток Г3. Гендерні особливості споживчих уподобань…………………………....458
Додаток Г4. Гендерні особливості змін у звичках медіаспоживання………………..459
Додаток Г5. Гендерні особливості суб’єктивної оцінки достатності інформації…...460
Додаток Г6. Гендерні особливості оцінки об’єктивності
висвітлення українськими ЗМІ суспільно важливих тем……………………………...462
Додаток Г7. Гендерні особливості негативного сприйняття медіаконтенту………..464
Додаток Г8. Гендерні особливості домагань і вимог медіаспоживачів……………...465
Додаток Д. Вікові особливості медіаспоживання в Україні
(за даними первинного анкетування, 2012 р.)……..……..……..…….466
Додаток Д1. Вікові особливості купівельної активності……………………………...466
Додаток Д2. Вікові особливості споживчої лояльності……………………………….466
Додаток Д3. Вікові особливості споживчих уподобань………………………………468
Додаток Д4. Вікові особливості змін у звичках медіаспоживання…………………..469
Додаток Д5. Вікові особливості суб’єктивної оцінки достатності інформації……...470
Додаток Д6. Вікові особливості оцінки об’єктивності
висвітлення українськими ЗМІ суспiльно важливих тем………………………...…....472
Додаток Д7. Вікові особливості негативного сприйняття медіаконтенту…………...474
Додаток Д8. Вікові особливості домагань і вимог медіаспоживачів………………...475
Додаток Е. Довіра українських медіаспоживачів до ЗМІ……..……476
Додаток Е1. Рейтинг довіри українського населення до ЗМІ у 2000–2013 рр.
(за даними Центру Разумкова)…………………………………………………………..476
Додаток Е2. Сприйняття замовних матеріалів у ЗМІ
українськими медіаспоживачами (за даними TNS, 2009 і КМІС, 2011)……………..477

ВСТУП

Актуальність дослідження. Гуманітарний простір України — простір смислів, духовних символів, соціально-культурного розвитку — переживає активні перетворення. Ці процеси викликані низкою чинників: глобалізацією світу в політичних, економічних та інших вимірах; обстоюванням соборності, неолібералізацією, становленням громадянського суспільства в нашій державі; розвитком техніки і технологій тощо. Вагомою детермінантою гуманітарних змін в Україні та за її межами є й переформатування медіакультури — усіх її складників: медіавиробництва, медіапродукту, медіаспоживання.
В умовах становлення «економіки знань», інформаційного суспільства, тотальної медіатизації та дигіталізації соціальних комунікацій, за словами Ж. Бодріяра, «вимальовується імперіалізм системи читання» [137; 161] — влада переходить до медіаспоживача. Адже ментально нова людина здобуває статус суверенного і впливового суб’єкта у стосунках із ЗМІ, який визначає процеси вироблення і доставки інформації — глобальну логіку руху інформації в суспільстві.
Цьому новітньому українському медіаспоживачеві цілком пасує опис французького теоретика постмодерну Ж.-Ф. Ліотара: «Незалежно від того молодий чи старий, чоловік чи жінка, багатий чи бідний, він завжди виявляється розташованим на „вузлахˮ ліній комунікацій, якими би малими вони не були. Краще сказати: поміщеним у пунктах, через які проходять повідомлення різного характеру. І навіть найбільш знедолений ніколи не буває позбавлений влади над повідомленнями, які проходять через нього і його позиціонують,— чи то позиція відправника, одержувача чи референта» [298; 44–45].
На зростання ролі пересічних читачів-глядачів-слухачів у розширенні медіакультури вказують й інші дослідники — як зарубіжні (Р. Блекуелл, Л. Мастерман, П. Мініард, Дж. Енджел, О. Вартанова, А. Качкаєва, І. Полуехтова), так і вітчизняні (О. Баришполець, Н. Габор, В. Гвоздєв, В. Іванов, В. Різун, Н. Зражевська, О. Хоменок, Т. Шевченко).
Тож у сучасному медіасвіті Україна зможе бути конкурентоздатною, якщо її громадяни матимуть високий рівень культури медіаспоживання. Але тут існує низка теоретичних і практичних проблем:
Відсутність теоретичної бази для осмисленого розвитку культури медіаспоживання. Наразі в теорії соціальних комунікацій не сформовано концепцію культури медіаспоживання: немає ні множини дефініцій, які б окреслювали її поняттєве поле; ні класифікації явищ, що належать до неї; не знайдено для цього відповідні критерії, не виділено і не описано типів медіаспоживання тощо. Звісно, певні поодинокі розвідки, а радше принагідні положення, уже з’являються, але комплексного теоретичного дослідження — немає.
Низький рівень медіакомпетентності українського населення, а відтак несформованість його культури медіаспоживання. За оцінками експертів, рівень медіаграмотності, розвиненості індивідуальних і колективних практик медіаспоживання в Україні є низьким. За словами дослідника соціальних комунікацій В. Різуна, «наразі в нас немає культури медіаспоживання» [168].
Недостатньо ефективна система медіаосвіти в Україні. Попри те, що держава підтримує ідею впровадження медіаосвіти, в співпраці з різноманітними інституціями реалізує низку відповідних програм, тим не менше вважати цю систему налагодженою та ефективною наразі ще не доводиться.
Недостатній інтерес медіавиробників до медіадосліджень, спрямованих на вивчення їхніх аудиторій. У сучасному бізнесі (не тільки в царині медіа) розвивається маркетинг на основі банку даних — маркетинг стосунків, спрямований на те, щоб втримати і примножити клієнтів. Однак цей тренд ще не зачепив український медіабізнес, про що дослідниця Т. Шевченко пише: «… У сфері мас-медійної практики ще й досі не налагоджена система професійного інформування про суб’єктів споживання медіапродуктів. Рішення про організацію теле-, радіомовлення, випуск друкованої продукції приймаються або інтуїтивно, або з огляду на досвід конкурентів. Проте очевидно, що аудиторію медіа потрібно вивчати, аби розуміти характер її медіаспоживання» [425; 83]. А незнання власної аудиторії не сприяє налагодженню діалогу з нею.
Звісно, такі вимірювання аудиторій є витратною справою, що в умовах ринку може дозволити собі не кожен медіавиробник. І це теж, до речі, окрема серйозна проблема.
Неефективність концепцій української медіапродукції. Сьогодні є думка, що «якщо не можна змінити медіа, треба змінити їхню аудиторію» [142]. Погоджуємося частково, бо вважаємо, що потреба в змінах постає не тільки перед аудиторією, а передовсім перед українськими медіа. Йдеться про зміни концептуального порядку. На наше переконання, українським ЗМІ бракує уміння працювати на основі певних концепцій, конгруентних потребам, інтересам, уподобанням медіаспоживачів. Тільки такий концептуальний підхід дасть змогу українським ЗМІ утримати лідерську роль у медіакомунікаціях.
Неусвідомлення культури медіаспоживання як чинника розвитку держави. Медіаспоживання безпосередньо пов’язане із соціалізацією та інкультурацією індивідів у суспільстві. Досвід подій 2013–2014 рр. (Революція гідності, окупація Криму, воєнний конфлікт на Донбасі) свідчить про те, що менеджмент культури медіаспоживання провадиться провідними акторами суспільства неефективно.
Сукупність цих нерозв’язаних проблем визначила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Проблематика дисертації пов’язана із науковою темою № 06БФ045-01 «Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та № 11БФ045-01 «Український медійний контент у соціальному вимірі» згідно з планом наукової роботи Інституту журналістики. Робота відповідає навчальній і науковій проблематиці кафедри соціальних комунікацій.
Гіпотези дослідження. У ході дослідження висунуто три гіпотези:
1) культура медіаспоживання — розгалужена та ієрархічна множина споживчих практик, які обумовлені патернами інформаційних потреб, інтересів та медіауподобань суб’єктів;
2) рівень культури медіаспоживання можна встановити через рівень медіакомпетентності суб’єкта, що дає підстави для типологізації практик медіаспоживання;
3) національна культура медіаспоживання залежить від матеріальних і нематеріальних явищ, умов, ресурсів, інститутів, тож її розвиток передбачає трансформацію цих детермінант.
Мета дослідження — формування теоретичної бази для осмисленого розвитку культури медіаспоживання в Україні.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:
• вивчити фахову літературу з проблематики дисертації, з’ясувати позиції зарубіжних та вітчизняних дослідників у питаннях медіаспоживання, медіакультури, медіаповедінки, медіакомпетентності та медіаосвіти;
• проаналізувати базові концепції медіаспоживання, відтак сформулювати авторську дефініцію поняття «культура медіаспоживання»;
• з’ясувати зв’язки між досліджуваним поняттям і поняттями «культура медіавиробництва», «культура медіапродукції», «медіакультура»;
• описати морфологію культури медіаспоживання: її суб’єкти та об’єкти, базові одиниці, детермінанти, функції тощо, розробити класифікацію;
• на підставі результатів первинних і вторинних медіадосліджень виявити поширені в Україні типи культури медіаспоживання;
• охарактеризувати кожен із виявлених типів культури медіаспоживання в розрізі особливостей медіаповедінки відповідних груп та індивідів;
• дослідити та описати механізм споживчого вибору в медіаспоживанні;
• проаналізувати детермінанти та розробити механізми трансформацій культури медіаспоживання в Україні.
Об’єкт дослідження — культура медіаспоживання в Україні, виявлена на індивідуальному та колективному рівнях.
Предмет дослідження — основні ідеї, концепти, положення теоретичних розробок явища культури медіаспоживання; поширені в сучасній національній культурі медіаспоживання типи індивідуальної та колективної медіаповедінки; адекватні й перспективні підходи до формування медіакомпетентності українського населення.
Джерельна база дослідження. У дисертації використані як теоретичні (наукові праці), так і практичні джерела (дані вторинних і первинних емпіричних медіадосліджень).
Основним теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці з проблематики:
медіаспоживання (Н. Аберкромбі і Б. Лонгхарст, М. Вульф, Г. Герцог, Й. Дзялошинський, Ю. Долгов, Д. Морлі, Д. Смайт, У. Стівенсон, Дж. Фіске, Ю. Хабермас, С. Холл, В. Шрамм; А. Воронцова, П. Ковальов, С. Касаткіна, В. Коломієць, І. Полуехтова, О. Тюлякова, Т. Ольхова, Т. М’ясникова; О. Баришполець, М. Бутиріна, Л. Ганжа, О. Гвоздецька, В. Гвоздєв, О. Гоян, Л. В. Завгородня, З. Казанжи, О. Ковтун, Ю. Косенко, М. Лихолєтова, В. Різун, Ю. Снурникова, С. Федушко, Ю. Фінклер, О. Холод, І. Черемних, О. Шариков, Т. Шевченко);
медіакультури (Т. Адорно, К. Андерсон, Р. Арнхейм, А. Базен, Р. Барт, В. Беньямін, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз, Ж. Бодріяр, В. Ґодзіц, Н. Дж. Карр, Дж. Д. Ласика, М. Маклюен, Г. Ортега-і-Гассет, Н. Кирилова; Б. Бахтєєв, А. Бойко, В. Владимиров, О. Голубєва, Л. Городенко, О. Довженко, Н. Зражевська, Т. Кузнєцова, Т. Лильо, В. Маркова, Б. Потятиник, Г. Почепцов, В. Різун, В. Теремко, О. Тріщук, Н. Череповська);
медіаосвіти та медіаграмотності, медіакритики (Ф. Бурштейн, Г. Дженкінс, Л. Мастерман, О. Федоров, Ю. Хабермас, Р. Хоббс, С. Холл, В. Аскарова, О. Баришполець, Б. Бахтєєв, О. Довженко, І. Жилавська, В. Іванов, Г. Мироненко, Г. Онкович, Н. Постман, Б. Потятиник, В. Робак, Ю. Фінклер) та ін.
Практичними джерелами для дисертації слугували результати медіадосліджень Академії української преси, Інституту соціології НАН України, Центру Разумкова, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Інституту Горшеніна, Інституту масової інформації, компаній InMind, GfK Ukraine, Research & Branding Group, TNS Ukraine, Nielsen Ukraine, Центру соціальних досліджень «Софія», соціологічної групи «Рейтинг», Індустріального телевізійного комітету (ІТК), Державної служби статистики України, Книжкової палати України імені Івана Федорова та ін.
У ході опрацювання джерел нами не виявлені наукові праці, в яких би вичерпно висвітлювалася проблематика медіаспоживання в Україні, пропонувалися чіткі підходи до оцінки її стану, елементів, типів, чинників тощо. Оскільки в теорії соціальних комунікацій залишається поза увагою дослідників вагома проблематика національної культури медіаспоживання, то їй була присвячена дана робота.
Хронологічні межі дослідження. Матеріали дисертації зібрані та їх аналітичне опрацювання здійснене в період 2005–2014 рр., тобто в період «між двох революцій», активного формування громадянського суспільства в Україні, а також час очевидних трансформацій національної медіакультури, викликаних політичними, економічними, технологічними та іншими чинниками.
Методи дослідження. Мета і завдання дисертаційної роботи зумовлюють комплексний підхід до обрання методів дослідження.
У процесі вирішення дослідницьких завдань використані такі загальнонаукові методи, як: аналіз і синтез (уявне розчленування на складники поширених в Україні медіаспоживчих практик задля предметного їх вивчення та подальше узагальнення простежених особливостей, зведення в ціле у вигляді моделей медіаповедінки, типів культури медіаспоживання); структурно-функціональний (вивчення елементів, визначенні їх місця і значення в структурі культури медіаспоживання, функціональних особливостей культури як системи), метод класифікації (творення системи класифікаційних угруповань елементів у культурі медіаспоживання та визначення взаємозв’язків між ними); аксіологічний метод (з’ясування значущості тих чи інших явищ, символів, кодів медіакультури для суб’єктів медіаспоживання); гіпотетико-дедуктивний метод (з’ясування генеалогії досліджуваних явищ та прогнозування шляхів розвитку національної культури медіаспоживання).
Крім них, у роботі використані емпіричні методи:
анкетування: у період червень — грудень 2012 р. в усіх областях України, АР Крим та м. Києві проведено анкетне опитування на тему «Інформаційні потреби, інтереси та медіауподобання українських споживачів» — кількісне репрезентативне (для всього населення України) дослідження при похибці ± 5 %. Опитано 1170 респондентів обох статей віком 18+.
Триступенева вибірка опитування побудована за пропорційним принципом. Основою для побудови вибірки і розрахунку квот слугували офіційні дані демографічного щорічника «Населення України за 2010 рік» (К., 2011). У кожній області, АР Крим та м. Києві опитано по 45 респондентів; із них: 15 — мешканці обласного центру, 15 — місто 50 тис.−; 15 — село. При цьому 46 % респондентів — чоловіки; 54 % — жінки. Зібрані дані оброблені в програмах ОСА та SPSS;
фокус-групові дискусії (ФГД). У вересні-жовтні 2012 р. нами проведено шість фокус-групових дискусій (ФГД) на тему «Що мене вражає в текстах українських ЗМІ?», що дало змогу зібрати відповідну інформацію якісного характеру. Учасниками фокус-груп стали студенти 4 курсу бакалаврату і 1 курсу магістратури спеціальності «українська мова та література» Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Інституту філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк); Інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського; факультету філології та журналістики Херсонського державного університету; філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Дані, здобуті в ході ФГД, підлягали дискурс-аналізу;
веб-опитування: на сайті http://podrobnosti.ua/voting/ організовано два веб-опитування на теми «Яким телепередачам Ви надаєте перевагу?» (листопад 2012 р. — листопад 2013 р.; 14 414 респондентів) та «Чия доля та вчинки Вам найбільш цікаві?» (травень 2012 — листопад 2013 р.; 4734 респонденти);
дискурс-аналіз рекламацій: зібрано понад 1000 повідомлень інтернет-користувачів. Проаналізовані оціночні судження (скарги, претензії, схвальні відгуки) медіаспоживачів про ЗМІ, медіапродукти, інформаційну політику держави тощо;
вторинний аналіз соціологічних даних: проаналізовано та повторно інтерпретовано дані, отримані й оброблені іншими дослідниками (розділ «Вторинні емпіричні дослідження» в Списку використаних джерел — всього понад 100 позицій).
Наукова новизна дисертації. У результаті проведеного дослідження вперше:
• зроблено комплексне тлумачення явища культури медіаспоживання;
• поняття «медіаспоживання» та «культура медіаспоживання» обґрунтовані в межах терміносистеми теорії соціальних комунікацій та отримали авторські дефініції;
• вивчено морфологію культури медіаспоживання (суб’єктно-об’єктна система, базові структурні одиниці, функції, типологія медіаповедінки) та розроблено фасетну класифікацію;
• обґрунтовано значення суб’єктності як засадничого чинника медіакомпетентності, а відтак індивідуальної та колективної культури медіаспоживання;
• проаналізовано ієрархію медіакомпетентності українського населення; описано кожен із виявлених типів національної культури медіаспоживання: медіаконсьюмеризм, медіапросьюмеризм, перехідний тип;
• досліджено механізм споживчого вибору в медіаспоживанні;
• до процесів медіавиробництва і медіаспоживання застосовано теорії форм комунікації Ю. Хабермаса, зони найближчого розвитку Л. Виготського та накреслено шляхи підвищення культури медіаспоживання в Україні.
Удосконалено:
• теорію споживання шляхом розширення міждисциплінарних знань — уведення масиву висновків щодо споживання в медіакомунікаціях;
• теоретико-методологічний інструментарій вивчення медіакомунікацій;
• теоретичні засади медіаосвіти;
• розуміння сутності інтеракцій медіа та їхніх аудиторій.
Набули подальшого розвитку:
• теорія аудиторії як сукупність різноманітних концепцій;
• теорія цінностей;
• концепція медіакультури та класифікація національної суперкультури;
• теоретичні та практичні підходи до вивчення видавничого маркетингу;
• сутнісні характеристики інформаційних потреб, інтересів та медіауподобань аудиторії;
• аналіз тенденцій формування національної медіакультури.
Наукова достовірність результатів дослідження засвідчена наявністю, обсягом та репрезентативністю джерельної бази, зібраними емпіричними даними, фактичним матеріалом (представлені у вигляді схем і таблиць у додатках), а також апробацією результатів досліджень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і запропоновані в дисертаційній роботі ідеї, пропозиції та висновки можуть використовуватися в медійній практиці — в утриманні аудиторій, залученні нових медіаспоживачів, налагодженні зворотного зв’язку, корекції концепцій медіапродуктів та інших аспектах редакційної діяльності.
Положення дисертаційної роботи можуть використовуватися в медіаосвітніх практиках різних рівнів — при розробці відповідних програм, реалізації проектів тощо.
Матеріали дослідження можуть бути впроваджені в навчальний процес при викладанні дисциплін «Журналістська етика», «Інформаційна політика та безпека», «Комунікаційна логіка», «Комунікаційні технології», «Культура видання», «Медіаконтент у глобальному вимірі», «Проблеми сучасної медіагалузі», «Проблеми сучасної видавничої галузі», «Теорія і практика громадських комунікацій», «Текстознавство», «Теорія та історія видавничої справи», «Тренди сучасної видавничої справи», «Тренди сучасної медіагалузі»; у спецкурсах з редакційно-видавничої справи та журналістики, а також у семінарах, на курсах підвищення кваліфікації співробітників мас-медіа.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати досліджень, викладені в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри соціальних комунікацій та Вченої ради Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також були представлені у вигляді доповідей та виступів на наукових заходах:
міжнародні наукові конференції: «Журналістика 2009: освітні та наукові проблеми у галузі соціальних комунікацій» (Київ, 9–10.04.2009); «Людина і світова глобалізація: перспективи та межі розвитку» (Дніпропетровськ, 24–25.11.2011); «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 7–8.12.2011); ХXI Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 26–29.09.2012); «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» (Харків, 22–23.11.2012); ХXІIІ Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» імені Сергія Бураго, (Київ, 23–26.06.2014);
міжнародні науково-практичні конференції: «Журналістика 2005 у контексті сучасних професійних стандартів та трансформації журналістської освіти (Київ, 26–28.05.2005); «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (Київ, 17.04.2008); «Типологічні характеристики українського медійного контенту» (Київ, 24.03.2011); XV Міжнародна науково-практична конференція з проблем видавничо-поліграфічної галузі (Київ, 14.03.2012); «Українські медіа 2012: проблеми моделювання медійного контенту» (Київ, 5.04.2012); «Мова. Суспільство. Журналістика» (на пошану професорів А. І. Мамалиги та О. Д. Пономарева з нагоди ювілеїв) (Київ, 6.04.2012); «Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХІ століття» (Одеса, 13–15.09.2012); «Мови та літератури в глобалізованому світі: взаємодія та самобутність» (Київ, 18.10.2012); «Судьбы национальных культур в условиях глобализации» (Челябинськ, 4–5.04.2013); «Мова. Суспільство. Журналістика» (Київ, 12.04.2013); «История журналистики: уроки прошлого и практика современных СМИ» (Мінськ, 19–20.04.2013);
всеукраїнські наукові та науково-практичні конференції: «Актуальні проблеми духовності в сучасному українському суспільстві» (Умань, 11.10.2012); «Актуальні проблеми сучасної філософії та науки у глобалізованому світі» (Житомир, 20.12.2012); «Актуальні дослідження українських наукових шкіл у галузі соціальних комунікацій» (Київ, 11.04.2013); «Критерії діагностики та методики розрахунку впливу медіа» (Київ, 10.04.2014); «Виховання молоді на принципах християнської моралі» (Вінниця, 5.03.2013).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у 39 одноосібних публікаціях загальним обсягом 40 д. а., в тому числі: монографія загальним обсягом 23,25 д.а.; 24 наукові статті у фахових виданнях обсягом 14,5 д. а., 4 в іноземних наукових виданнях обсягом 2 д. а.; тези конференцій. Усі структурні частини дослідження забезпечені публікаціями.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (500 позицій) і додатків. Загальний обсяг дослідження — 477 сторінок, із них 356 сторінок наукового тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вивчений феномен культури медіаспоживання, досліджений її актуальний стан в Україні, обґрунтовані механізми формування.
Висунуті гіпотези підтверджені; накреслені завдання розв’язані. Студії призвели до таких результатів і висновків:

1. Проблематика медіаспоживання нині привертає увагу науковців, що викликано глобальними змінами системи соціальних комунікацій, а саме набуттям медіаспоживачем нової — посиленої міри впливовості у взаєминах із медіа.
Тож потребують теоретичної й практичної рефлексії концепції суспільства споживання Ж. Бодріяра та Е. Фромма, дифузної аудиторії Н. Аберкромбі і Б. Лонґхарста, комодифікації аудиторії Д. Смайта, кодування / декодування С. Холла, просьюмеризм Е. Тоффлера, культури участі Г. Дженкінса, набуття користі та задоволення Г. Герцог; результати наукових досліджень медіаповедінки публіки таких учених, як М. Бутиріна, В. Гвоздєв, Й. Дзялошинський, О. Довженко, Д. Дуцик, Н. Зражевська, В. Іванов, В. Коломієць, І. Полуехтова, Б. Потятиник, В. Різун, О. Тріщук, О. Шариков, Т. Шевченко та ін., а також дані вимірювань аудиторій. Адже наявні теоретичні та емпіричні дані складають комплексне підґрунтя для розуміння феномену культури медіаспоживання на індивідуальному, груповому та суспільному рівнях. Однак у наявних працях залишаються не висвітленими теоретичні і практичні аспекти культури медіаспоживання: її морфологія (структура, функціональна природа), типи і поведінкові моделі, комплексні підходи до формування тощо.
2. Культура медіаспоживання — це, по-перше, динамічне соціокомунікаційне середовище, утворене сукупністю поширених у суспільстві інформаційних інтересів, медіауподобань, моделей споживчої поведінки, уявлень про якість медіапродукції, аксіологічних оцінок та установок, стереотипів тощо; а по-друге, рівень розвиненості практик медіаспоживання індивідів, аудиторій і суспільства в цілому, що залежить від міри їхньої медіакомпетентності.
Культура медіаспоживання, разом із культурою медіавиробництва та культурою медіапродукції, є невід’ємною частиною медіакультури, а остання, своєю чергою, є складником національної суперкультури.
Поняття «культура медіаспоживання», залежно від того, щодо яких понять воно розглядається, може виступати як родовим, так і видовим. Якщо об’єкт споживання конкретизується, то поняття «культура медіаспоживання» виступає підпорядковуючим, тобто родовим щодо конкретизованих (видових) понять: Якщо ж, навпаки, медіаспоживання розглядається в межах більш широкого явища — споживання як такого, то воно саме є одним із його видів.
3. Морфологія національної культури медіаспоживання визначена її структурними та функціональними параметрами.
Базовими (елементарними) одиницями культури медіаспоживання є споживчі патерни інформаційних потреб, інтересів і медіауподобань, що, утворюючи комплекси, зумовлюють й стандартизують медіаповедінку їхніх носіїв — визначають індивідуальні та колективні практики медіаспоживання.
У структурному плані національна культура медіаспоживання — розгалужена ієрархічна система, що має індивідуальний, аудиторний та суспільний рівні, сполучені горизонтальними й вертикальними зв’язками: на підставі подібності патернів індивідуальні культури медіаспоживачів інтегруються в субкультури медіаспоживання аудиторій, а останні — в національну культуру медіаспоживання.
Реалізуючи креативну, комунікаційну, пізнавальну, емотивну, інкультураційну та соціалізаційну, ціннісну функції, культура медіаспоживання стає для людини і соціуму знаково-символічною, симулятивною реальністю. Перебування в ній впливає на людину і групу — відрізняє від інших, орієнтує, спонукає до певних дій, формує та змінює їхні установки, переконання, цінності.
Як складний феномен, культуру медіаспоживання доцільно характеризувати за множиною критеріїв, тож запропонована фасетна її класифікація: за переважаючим типом продуктів культурного виробництва — належить до духовної культури; за рівнями функціонування — світова; національна; групова; індивідуальна; залежно від суті і поширеності явищ — масова та елітарна; за типами медіаспоживання суб’єктів — медіаконсьюмеризм; медіапросьюмеризм; перехідний тип.
4. Культура медіаспоживання характеризується суб’єктами та об’єктами, що окреслюють її як цивілізаційний феномен, фіксують її засадничі параметри. Адже, як стверджував Г. Зіммель, культура є розв’язком суб’єкт-об’єктного рівняння.
Іманентна роль медіаспоживача — роль суб’єкта медіаспоживання, що спрямовує свою пізнавальну активність на об’єкти — медіа / медіапродукти. Однак унаслідок агресивного впливу суспільної системи й інфантильності «Я», нездатного протистояти системі, ці ролі можуть ставати діаметрально протилежними — медіаспоживач перетворюється на об’єкт і продукт медіавпливу. Міра вміння зберігати та реалізовувати власну суб’єктність у контактах із медіа і є медіакомпетентністю індивіда. Розкриваючись у практиці на когнітивному, емоційно-ціннісному та поведінковому рівнях, медіакомпетентність індивіда стає мірилом його індивідуальної культури медіаспоживання.
Культура медіаспоживання в Україні включає різнорівневі практики, діапазон яких можна окреслити таким чином: від медіаспоживацтва — до компетентного медіаспоживання. Між антитетичними пролягають численні та різноманітні практики проміжного характеру, пов’язані з перехідними інтенціями в інформаційних потребах, інтересах та медіауподобаннях.
На підставі відмінностей у когнітивних, емоційно-ціннісних та поведінкових аспектах обсервованих практик медіаспоживання виділені три типи культури медіаспоживання в Україні: медіаконсюмеризм, медіапросьюмеризм, перехідний тип.
5. Культуру медіаспоживання понад половини (55–60 %) українських медіаспоживачів наразі варто визначити як медіаконсьюмеризм. Йдеться про тип некомпетентного медіаспоживання, що характеризується спрощеністю інформаційних потреб та інтересів, обмеженістю споживчого вибору, афективністю рецепції текстів, пасивністю у контактах із медіа, неспроможністю протистояти їм як системі знаків, кодів, міфів, нездатністю декодувати їхні повідомлення та продукувати власні, розважальними стратегіями медіаповедінки, послабленням комунікаційних зв’язків.
Конститутивною ознакою медіаконсьюмеризму є медіаконтрольованість суб’єкта. Для медіаспоживачів цього типу інформація має «вхідний» вектор, вона агресивно моделює їхню «картину світу»; і споживають вони її здебільшого шляхом телеперегляду та довільного інтернет-серфінгу.
Інтенсифікація медіаспоживання є не тільки наслідком інтенсифікації споживання в усіх його формах, але й причиною консьюмеризації суспільної свідомості, стимулом відповідних моделей індивідуальної та колективної поведінки.
Медіаконсьюмеризм має низку деструктивних наслідків: проблеми в сфері уваги і пам’яті (розсіяна увага, «сліпота уваги», послаблення пам’яті, ефект Google, т. зв. суспільний склероз як тип соціальної пам’яті), емоційні порушення (депресивні стани), психічні залежності (цифрова морська хвороба, залежність від онлайн-ігор, номофобія), стереотипізація світосприйняття (нездатний до рефлексії споживач отримує від медіа «ключ», «вказівки» до розуміння подій), наслідування чужих патернів поведінки. У медіаспоживача, нездатного протистояти «екранній культурі», контролювати власні контакти з медіа, розвивається невротична симптоматика, зокрема обсесивно-компульсивного характеру. Найбільш десоціалізованим медіаконсьюмерам властиве т. зв. аутистичне мислення: коли бажання і фантазії суб’єкта реалізуються ним у віртуальному медіапросторі, а оточуючі обставини, реалії фізичного простору і часу втрачають значення.
6. Протилежні патерни споживчої поведінки притаманні найбільш компетентним медіаспоживачам. Наразі цей прошарок медіаспоживачів складає не більше 15-20 %.
Медіапросьюмеризм — тип культури медіаспоживання, що виявляється в здатності осмислено вибирати, оцінювати й декодувати медіапродукти, опановувати інформаційні технології й самостійно виробляти повідомлення, підтримувати діалог із редакціями ЗМІ та впливати на їхні концепції.
Медіапросьюмери маніфестують найбільш прогресивний — партнерський тип культури медіаспоживання: вони домагаються значимості в діалозі з медіа шляхом створення дискурсів та участі в них. Їхня культура медіаспоживання сполучна і соціальна, що виявляється в акціях медіаактивізму, участі в краудфандингових проектах, громадянській журналістиці та медіакритиці.
7. Перехідний тип культури медіаспоживання характеризується різноманітними констеляціями некомпетентного й компетентного медіаспоживання; як поєднує риси цих антитетичних типів, так і демонструє перехід від медіаконсьюмеризму до медіапросьюмеризму. Конститутивними особливостями перехідного типу є готовність і здатність медіаспоживачів до розвитку, що виявляється в прогресуванні їхніх інформаційних потреб та інтересів, відході від стереотипного сприйняття повідомлень, досвіді контактної комунікації з медіа, медіатворчості тощо.
Такі медіаспоживачі (їх близько 25 %) демонструють різнорівневість інформаційних потреб та інтересів, еклектичність смаків, оцінок та цінностей, активно-пасивну медіаповедінку, нестабільність її рефлексії, середній рівень розвиненості навичок і умінь, пов’язаних із творенням і поширенням інформації. Усе це свідчить про потенціал та латентну динаміку патернів їхньої медіаповедінки.
За аналогією з концепцією Л. Виготського, в патернах медіаповедінки споживача перехідного типу наявна зона найближчого розвитку — ділянка когнітивної сфери, яка є сукупністю потреб, запитів, інтенцій, інтересів, наразі ще нерозкритих можливостей пізнання, розуміння і готовності до дій у контактах із медіа.
8. Гармонійний розвиток українського суспільства, набуття ним конкурентоздатності передбачає піднесення рівня культури людини й соціуму в практиках медіаспоживання.
Національна культура медіаспоживання обумовлюється мега-, макро-, мезо- та мікродетермінантами — від реалій глобалізованого світу до реалій життя кожного індивіда. На її стан і функціонування впливають: загальний стан світової та національної економіки, ефективність державної гуманітарної політики; розвиненість медіабізнесу; впровадження новітніх технологій у сфері медіакомунікацій, рівень журналізму та свободи слова; соціальна стратифікація суспільства, співіснуючі в ньому системи цінностей, практики повсякдення тощо. Потенціал для якісних трансформацій культури медіаспоживання в Україні криється в системних змінах цих умов. При цьому слід зважати на те, що українське суспільство перебуває на т. зв. перехідному етапі розвитку, тож характеризується співіснуванням різних економічних, соціальних, культурних реалій. І це неминуче плюралізує і драматизує національну культуру медіаспоживання.
Відповідно до розробленого механізму, піднесення рівня національної культури медіаспоживання відбуватиметься внаслідок впливу якісних медіапродуктів та медіаосвіти на зону найближчого розвитку медіаспоживача, сприяючи його особистісній самоактуалізації. Реалізація цього механізму покладається на владу, медіабізнес та медіаспоживачів.
По-перше, необхідні ефективні заходи держави: розв’язання економічних та соціальних проблем населення; сприяння розвитку медіабізнесу і телекомунікаційних мереж; моніторинг та захист національного інформаційного простору; реформування освітньої системи, реалізація програм підтримки книги і читання; співпраця з громадськими організаціями, об’єднаннями, асоціаціями, діяльність яких спрямована на підвищення якості ЗМІ, медіаграмотності громадян, підготовку медіапедагогів тощо.
У межах гуманітарної політики держава покликана забезпечити свободи медіаспоживання та реалізацію права на медіаосвіту: рівноправний доступ до знань та інформації, розбудову пожиттєвої медіаосвіти населення, усунення відповідних перешкод (насамперед у сільській, гірській місцевості, депресивних регіонах), створення можливостей самореалізації в медіапросторі для всіх суб’єктів.
По-друге, відповідальність за піднесення культури медіаспоживання в Україні лежить на ЗМІ, концепції яких, з одного боку, в умовах сучасної інтерактивної медіакультури та клієнтоорієнтованої економіки повинні бути конгруентними споживчим потребам, інтересам та уподобанням, а з іншого — соціально відповідальними — спрямованими на стимулювання інтелектуальних запитів, виховання хороших смаків. Така концептуальна трансформація і є роботою в зоні найближчого розвитку медіаспоживача.
Йдеться про корекцію медіаповедінки індивідів та аудиторій через трансляцію медіагероїв належної якості, осмислений сторітелінг та поширення таким чином гуманістичних і патріотичних цінностей. Піднесення національної культури медіаспоживання передбачає створення в інформаційному просторі України адекватного сучасним цивілізаційним викликам ціннісного поля. Тож нині настав час нової інформаційної політики держави та нових рішень у медіабізнесі, опертих на усвідомлення завдань інформаційної безпеки, розуміння ролі культури медіаспоживання для побудови громадянського суспільства та захисту державного суверенітету та цілісності території.
Зазначені механізми інтенсифікації гуманітарного розвитку суспільства та концептуальної корекції медіа трансформують формування споживчого вибору.
Споживчий вибір у медіаспоживанні — це комунікаційна дія, що зводиться до контакту з медіапродуктом (придбання, використання, обміну) за відповідним рішенням суб’єкта. Він зумовлений двома основними чинниками: концепцією медіапродукту і споживчими патернами суб’єкта. Формування споживчого вибору складається з трьох етапів, кожен з яких має власне завдання: 1) захоплення уваги (встановлення конгруентності концепції медіапродукту комплексу споживчих патернів потенційної аудиторії); 2) утримання уваги (підтримка довіри до медіапродукту); 3) контроль уваги (зміцнення споживчих патернів цільової аудиторії).
По-третє, національна культура медіаспоживання детермінується і, відповідно, повинна формуватися на індивідуальному рівні. Йдеться про суб’єктивацію особи в просторі соціальних комунікацій — проходження шляху самоактуалізації. Для цього потрібна висока міра мотивованості індивіда до саморефлексії власних практик медіаспоживання та власної медіаповедінки.
Ефективність механізму самоактуалізації медіаспоживачів можлива (за А. Маслоу) за умов вдоволення потреб нижчого рівня, запровадження «соціального ліфту» для тих, хто відповідає сучасним компетентнісним вимогам у всіх сферах суспільного життя.
9. Культуру медіаспоживання варто осмислити як історично змінну множину практик, описати її стан на певних етапах розвитку українського суспільства.
Відстеження динаміки необхідне й у синхронії — на підставі лонгітюдних досліджень, спрямованих на визначення діапазону вікової та індивідуальної мінливості фаз досвіду медіаспоживача.
На предметне вивчення заслуговує кожний тип культури медіаспоживання: медіаконсьюмеризм, медіапросьюмеризм та перехідний тип.
Перспективними є студії компаративного характеру, в яких варто порівняти рівні розвиненості культур читання, телеперегляду, радіослухання, інтернет-користування в Україні та за кордоном.
Подальшого дослідження потребують зв’язки культури медіаспоживання з культурою медіавиробництва та культурою медіапродукту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчі акти, нормативні документи, концепції
1. Кодекс професійної етики українського журналіста [Електронний ресурс] (04.09.2010) // Режим доступу: http://nsju.org/tabmenu/kodeks_etiki
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004
3. Конституція України [Електронний ресурс] (16.12.2010) // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/constitution.html
4. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні (Схвалено постановою Президії НАПН України 20 травня 2010 р., протокол № 1-7/6-150) [Електронний ресурс] (05.11.2010) // Режим доступу: http://ispp.org.ua/news_44.htm
5. Право на приватність : Резолюція № 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26.06.1998 [Електронний ресурс] (08.10.2012) // Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/laws/laws_international/52/
6. Про затвердження Класифікації індивідуального споживання за цілями (КІСЦ): Наказ № 480 Державного комітету статистики України від 29.12.2007 [Електронний ресурс] (08.10.2012) // Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0480202-07
7. Про захист прав споживачів Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII (у редакції від 01.12.2005 р.) [Електронний ресурс] (08.10.2012) // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1023-12
Вторинні емпіричні дослідження
8. 10 тенденцій, які формують споживання глобальних медіа : результати дослідження Global Media Habits (2010) [Електронний ресурс] (13.02.2011) // Режим доступу: http://www.management.com.ua/tend/tend361.html
9. Аналіз інтернет-аудиторії України (листопад 2013) : дані проекту Opinion Software Media компанії InMind [Електронний ресурс] (04.01.2014) // Режим доступу: http://www.inau.org.ua/252.3286.0.0.1.0.phtml
10. Аналітика: 50 найкращих програм листопада : дані Індустріального телевізійного комітету за період 1–30 листопада 2012 р. [Електронний ресурс] (19.12.2012) // Режим доступу: http://itk.ua/ua/press/item/id/1298
11. Аудитория Интернета в Украине: динамика, мобильный Интернет, старые и новые пользователи : исследование GfK Украина [Электронный ресурс] (23.05.2013) // Режим доступа: http://www.gfk.ua/public_relations/presentations/index.ua.html
12. Аудитория интернет-пользователей Украины. Установочное исследование (II квартал 2012) : интервью InMind [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.inau.org.ua/252.3286.0.0.1.0.phtml
13. Аудиторія громадського мовлення в Україні (2010) : дослідження European Social Survey (ESS) [Електронний ресурс] (08.10.2013) // Режим доступу: http://prezi.com/ohvbkqw2apkd/presentation/
14. Балакірєва О. М. Соціально-економічне самопочуття населення України: березень 2012 р. / О. М. Балакірєва, Ю. В. Середа // Український соціум. — 2012. — № 2 (41). — С. 172–192.
15. Безопасность в Украине : телефонный опрос Института Горшенина [Электронный ресурс] (11.10.2011) // Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/researches/95_bezopasnost_v_ukraine.html
16. Випуск книг і брошур за цільовим призначенням у 2012 р. : дані Книжкової палати України [Електронний ресурс] (01.03.2013) // Режим доступу: http://www.ukrbook.net/statistika_2012.htm
17. Глеб Вышлинский, GfK Ukraine: «15 % респондентов совершали покупки онлайн с мобильных телефонов» [Электронный ресурс] (24.05.2013) // Режим доступа: http://ain.ua/2013/05/24/125362
18. Глеб Вышлинский, GfK Украина: «Как меняется профиль и потребности украинских интернет-пользователей [Электронный ресурс] (29.10.2012) // Режим доступа: http://ain.ua/2012/10/29/100132
19. Дані ТВ-панелі GfK Україна. Період: 01.01.2011 — 30.11.2011 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.gfk.ua/public_relations/press/press_articles/004603/index.ua.html
20. Дані ТВ-панелі GfK Україна. Період: 01.05.2011 — 30.05.2011 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.gfk.ua/public_relations/press/press_articles/004603/index.ua.html
21. Динаміка використання Інтернет в Україні : опитування КМІС (13–23 вересня 2013) [Електронний ресурс] (14.11.2013) // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=199&page=1
22. Динаміка проникнення Інтернету в Україні : опитування КМІС (10–19 лютого 2012) [Електронний ресурс] (03.01.2013) // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=80
23. Дмитренко О. 10 найпопулярніших українських відео 2013 року на YouTube [Електронний ресурс] (19.12.2013) / Олег Дмитренко // Режим доступу: http://watcher.com.ua/2013/12/19/10-naypopulyarnishyh-ukrayinskyh-video-2013-roku-na-youtube/
24. Довгоочікуване 21 грудня: хто вірить у пророцтво майя? : опитування КМІС (28 листопада — 9 грудня 2012) [Електронний ресурс] (19.12.2012) // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=rus&cat=reports&id=128&page=1
25. Доверие к СМИ в Украине: телефонный опрос Института Горшенина (22.10.2010 — 24.10.2010) [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/researches/28_doverie_k_smi_v_ukraine.html
26. Довіра українців до соціальних інституцій (10–19 лютого 2012) : опитування КМІС [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://kiis.com.ua/?lang=eng&cat=reports&id=81&t=7&page=2
27. Дослідження читання книжок в Україні: дані GfK Ukraine на замовлення компанії «Київстар» (липень 2013) [Електронний ресурс] (05.12.2013) // Режим доступу: http://www.gfk.ua/public_relations/presentations/index.ua.html
28. Журавель О. Исследование: опыт интернет-покупок украинцев в 2013 году [Электронный ресурс] (27.12.2013) / Оксана Журавель // Режим доступа: http://blog.ubr.ua/internet/issledovanie-opyt-internet-pokupok-ukraincev-v-2013-godu-6750
29. Засоби масової інформації та книговидання в Україні у 2011 році: статистичний бюлетень [Текст] / Відповідальний за випуск І. В. Калачова. — К. : Державна служба статистики України, 2012. — 34 с.
30. Звіт з моніторингу джинси та неналежного маркування. Березень 2014 року [Електронний ресурс] (01.04.2014) : результати дослідження Інституту масової інформації // Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/106561
31. Зростання українського Інтернету припинилося? : прес-реліз КМІС [Електронний ресурс] (26.12.2011) // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=search
32. Изучение региональной аудитории СМИ Украины : аналитический отчет. Подготовлено для Internews Network компанией TNS. Декабрь 2009. — 28 с.
33. Изучение состояния развития медиа в Украине : результаты личного интервью компании InMind совместно с проектом «У-медиа» (18.09.2012 — 19.10.2012) [Электронный ресурс] (16.02.2013) // Режим доступа: http://ua.ejo-online.eu/tag/споживання-медіа
34. Исследование: мобильные телефоны превращают людей в эгоистов [Электронный ресурс] (15.02.2012) // Режим доступа: http://mob.ua/news/2012/02/15/ssledovanie_mobilnye_telefony_prevraschayut_lyudej_v_egoistov.html
35. Как вы проводите вечер рабочей недели в среднем? : веб-опрос [Электронный ресурс] (24.12.2013) // Режим доступа: http://podrobnosti.ua/ voting/
36. Кількість регулярних інтернет-користувачів в Україні зросла до 15 млн осіб // Режим доступу: http://economics.unian.net/ukr/detail/145194
37. Культурні практики і культурна політика : аналітична доповідь Центру соціальних досліджень «Софія». — К, 2012. — 164 с.
38. Кутик М. 77 % украинских пользователей интернета каждый день смотрят ТВ [Электронный ресурс] (30.08.2011) / Максим Кутик // Режим доступа: http://ain.ua/2010/09/30/33104#more-33104
39. Лидеры на рынке печатных СМИ по объему аудитории в тройке наиболее массовых сегментов: результаты исследования TNS Украина [Электронный ресурс] (05.06.2012) // Режим доступа: http://www.redactor.in.ua/inform/3245.html
40. Майже 60 % користувачів Інтернет повідомляють Мережі своє справжнє ім’я! : прес-реліз КМІС [Електронний ресурс] (29.12.2011) // Режим доступу: http://old.kiis.com.ua/ua/news/view-124.html#_ftn1
41. Медіа-культура населення України. Червень 2008 : інформаційний бюлетень [Текст] / За ред. Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця; Упоряд. Л. П. Черниш. — К., 2008. — 52 с.
42. Міжнародна програма соціального дослідження (ISSP): громадяни України про соціальну нерівність : прес-реліз КМІС [Електронний ресурс] (17.12.2009) / Режим доступу: http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=27454:irf-news-uk-7016&catid=23:news-cs&Itemid=64
43. Мобільні телефони вже є у 90 % українців [Електронний ресурс] (20.03.2013) : дані особистого інтерв’ю (19 січня — 3 лютого 2013 р.) Research & Branding Group // Режим доступу: http://dt.ua/TECHNOLOGIES/mobilni-telefoni-vzhe-ye-u-90-ukrayinciv.html
44. Мовне питання: за і проти: результати дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» (30.07.2012) // Режим доступу: http://ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/14010/
45. Моніторинг політичних новин. Основні результати (вересень 2013) Академія Української Преси за участю співробітників Інституту соціології НАН України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://aup.com.ua/?cat=monitoring&subcat=press_0212&menu=September_2013
46. Моніторинг політичних новин. Основні результати (грудень 2010 — червень 2011). — К. : Академія Української Преси за участю співробітників Інституту соціології НАН України [Електронний ресурс] (29.08.2011) // Режим доступу: http://www.aup.com.ua/?cat=analytics&subcat=news&menu=newst
47. Моніторинг політичних новин. Основні результати (лютий 2012). —К. : Академія української преси, Інститут соціології НАН України [Електронний ресурс] (17.05.2012) // Режим доступу: http://www.aup.com.ua/?cat=monitoring&subcat=results&menu=newst
48. Моніторинг професійних стандартів журналістики та «джинси» в регіональних друкованих та Інтернет ЗМІ : аналітичний звіт УОЦР за березень 2012 р. [Електронний ресурс] (16.01.2013) // Режим доступу: http://cure.org.ua/ua/proekti/potochni-proetki/montoring-profesjnih-sta.html
49. Наезд властей на ЕХ.UA — это… : веб-опрос [Электронный ресурс] (20.03.2012) // Режим доступа: http://rus.newsru.ua/info/poll/archive.html?page=0
50. Населення : дані Державної служби статистики України [Електронний ресурс] (02.01.2014) // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
51. Населення України [Електронний ресурс] (11.01.2013) // Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Населення_України#.D0.A0.D1.96.D0.B2.D0.B5.D0.BD.D1.8C_.D0.BE.D1.81.D0.B2.D1.96.D1.82.D0.B8
52. Ностальгія за СРСР та ставлення до окремих постатей : результати особистого формалізованого інтерв’ю (15–25 квітня 2014) [Електронний ресурс] (05.05.2014) // Режим доступу: http://www.ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/14092/
53. Опитування: До десятки героїв України потрапив Петро I (29.09.2010) // Режим доступу: http://novynar.com.ua/politics/135024
54. Перспективы евроинтеграции Украины [Текст] // Gorshenin Weekly. — 2012. — Вып. 9. — С. 13–15.
55. Правопорушення (1990–2011 рр.) : дані Державної служби статистики України [Електронний ресурс] (30.01.2013) // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
56. Регіональний людський розвиток : статистичний бюлетень. — К. : Державна служба статистики України, 2011. — 44 с.
57. Рейтинг радості: динаміка : результати особистого формалізованого інтерв’ю соціологічної групи «Рейтинг» (17–27 вересня 2011) [Електронний ресурс] (16.11.2011) // Режим доступу: http://ratinggroup.com.ua/products/politic/data/entry/13973/
58. Релігійна мережа в Україні: стан і тенденції розвитку // Національна безпека і оборона. — 2011. — № 1–2. — С. 3–36.
59. Рівень демократії в Україні знижується — «Дім Свободи» [Електронний ресурс] (16.01.2013) // Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/inozmi/voa/2013/01/16/6981571/
60. Рівень довіри до ЗМІ зріс — Ірина Бекешкіна [Електронний ресурс] (05.06.2013) // Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/19066
61. СМИ в Украине: телефонный опрос Института Горшенина (14.11.2011 — 16.11.2011) [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/researches/99_smi_v_ukraine_.html
62. Смотрите ли вы телевизор? [Электронный ресурс] (28.10.2013) // Режим доступа: http://www.gorod.cn.ua/city_say_49512.html
63. Современная молодежь Украины: свободное время : исследование Института Горшенина (01.03.2013 — 20.03.2013) [Электронный ресурс] (07.06.2013) // Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/researches/122_sovremennaya_molodezh_ukraini.html
64. Способствуют ли украинские СМИ падению курса гривны и в связи с этим усилению панических настроений населения? : веб-опрос [Электронный ресурс] / Зборовский П. Л. (23 февраля 2009) // Режим доступа: http://podrobnosti.ua/voting/
65. Ставлення громадян до ролі ЗМІ. Оцінка якості місцевих ЗМІ та рівень довіри до них : звіт КМІС про медіадослідження (драфтова версія). На правах рукопису. — Київ, 2010. — 38 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу: umedia.kiev.ua/uploads/KIIS_18FG%20Internews_ukr_231210.doc
66. Станом на 01.01.2014 р. до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції внесено 5526 суб’єктів видавничої справи [Електронний ресурс] (15.01.2014) // Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=109892&cat_id=97933
67. Телеперегляд (2003–2011) : дані ІТК [Електронний ресурс] (11.12.2013) // Режим доступу: http://itk.ua/ua/page/maintrends/
68. ТОП-50 програм (травень 2014 р.) : дані ІТК [Електронний ресурс] (03.06.2014) // Режим доступу: http://tampanel.com.ua/rubrics/programms/
69. ТОП-програми (листопад 2013 р.) : дані ІТК [Електронний ресурс] (11.12.2013) // Режим доступу: http://itk.ua/ua/page/topprograms/
70. Украинский характер (Характерные социально-психологические особенности населения Украины : аналитический доклад. — ЦСИ «София». — 2011. — 64 с. [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.slideshare.net/GoodPolitics/ss-12795282
71. Украинцы самостоятельно анализируют информацию из СМИ : результаты исследования Института Горшенина [Электронный ресурс] (21.11.2011) // Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/news/600_ukraintsi_samostoyatelno.html
72. Україна випереджає США і Європу за характером використання соцмереж та IP-телефонії : результати індивідуальних інтерв’ю (травень — червень 2011 р.) [Електронний ресурс] // Режим доступа: http://watcher.com.ua/2011/12/22/ukrayina-vyperedzhaye-ssha-i-yevropu-za-harakterom-vykorystannya-sotsmerezh-ta-ip-telefoniyi-doslidzhennya/
73. Україні — 20: моніторинг соціальних змін : дослідження Інституту соціології НАН України [Електронний ресурс] (11 лютого 2012) // Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/polls/2011-year/ukraini---20-pogljad-sociologa.htm
74. Україні — 22: думка громадян [Електронний ресурс] (05.02.2014) : опитування соцслужби Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [Електронний ресурс] (26.12.2013) // Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/publications/press-relizy/ukraini---22-dumka-gromadjan.htm
75. Українська держава на рубежі третього десятиріччя незалежності: думки та оцінки громадян. Вересень 2011 : інформаційний бюлетень / За ред. М. М. Слюсаревського ; Упоряд. Л. П. Черниш. — К., 2011. — 60 с.
76. Український медіа-ландшафт 2010 : аналітичний звіт [Електронний ресурс] (12.09.2011) // Режим доступу: http://www.kas.de/ukraine/ukr/publications/23004/
77. Український медіа-ландшафт 2012 : аналітичний звіт [Електронний ресурс] / За ред. В. Іванова, О. Волошенюк, А. Кулакова. — К. : ФКА, АУП, 2013. — 54 с. // Режим доступу: http://www.kas.de/ukraine/ukr/publications/34840/
78. Українські батьки приділяють своїм дітям не більше години на день [Електронний ресурс] (29.05.2012) // Режим доступу: http://shlapak.com/ukrayinski-batki-pridilyayut-svoyim-dityam-ne-bilshe-godini-na-den/
79. Українці цікавляться історією більше, ніж детективами — дослідження : результати особистого інтерв’ю компанії Research & Branding Group (27 лютого — 11 березня 2013) [Електронний ресурс] (05.11.2013) // Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukraiintsi_tsikavlyatsya_istorie_yu_bilshe_nig_detektivami_doslidgennya_1814085
80. Українці широко обізнані про політичні шоу : дослідження КМІС [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=124
81. «Умные» гаджеты становятся популярней у украинцев : исследование МТС [Электронный ресурс] (28.04.2014) // Режим доступа: http://today.mts.com.ua/posts/umnye-gadzhety-stanovyatsya-populyarnej-u-ukraincev
82. Уровень медиаграмотности жителей 12 городов (июнь — июль 2011) : отчет по исследованию [Электронный ресурс] (17.03.2012) // Режим доступа: http://umedia.kiev.ua/u-meda/dosldzhennya/190-opituvannya-meda-auditory-2011.html#.UwdRB0qgCFQ
83. Уровень удовлетворенности качеством местных СМИ и уровень медиаграмотности жителей 12 городов : результаты телефонного интервью КМИС (июнь — июль 2011) [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://www.umedia.kiev.ua/uploads/2.Media_satisfaction_KIIS_CATI_short_2011.pdf
84. У системі Держкомтелерадіо України функціонують 24 обласні державні телерадіокомпанії, державна телерадіокомпанія «Крим», а також регіональні телерадіокомпанії в містах Київ і Севастополь [Електронний ресурс] (15.01.2014) // Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=33842&cat_id=33841
85. У якому випадку у Вас може з’явитися потреба в активній громадській діяльності? (динаміка, 2008–2013) : опитування соцслужби Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [Електронний ресурс] (26.12.2013) // Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=369
86. Фігурна О. Як українські користувачі використовують платформу YouTube в повсякденному житті — результати дослідження [Електронний ресурс] (14.12.2013) / Олена Фігурна // Режим доступу: http://google-ukraine-blog.blogspot.com/2013/12/youtube.html
87. Частки топ-каналів: 2003–2013 : дані ІТК [Електронний ресурс] (01.02.2014) // Режим доступу: http://itk.ua/ua/page/share/
88. Чи властиві українцям настрої сепаратизму? : соціолог. опитування Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» (16–30 березня 2014 р.) [Електронний ресурс] (15.04.2014) // Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/events/nkdfkedlkrjgkje.htm
89. Чи довіряєте Ви ЗМІ Росії? (динаміка, 2000–2011) : соціолог. опитування Центру Разумкова [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=86
90. Чи довіряєте Ви ЗМІ України? (динаміка, 2000–2013) : опитування Центру Разумкова [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=87
91. Чи заважають незалежності України наступні фактори? (динаміка, 2011–2012) : соціолог. опитування Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва (10–15 серпня 2012 р.) [Електронний ресурс] (24.10.2012) // Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=591
92. Чисельність населення на 1 листопада 2013 року та середня чисельність за січень-жовтень 2013 року : дані Державної служби статистики України [Електронний ресурс] (03.01.2014) // Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2013/ds/kn/kn_u/kn1113_u.html
93. Читаете ли вы комментарии к статьям? Виктор (19 июня 2013) : веб-опрос [Электронный ресурс] // Режим доступа: http://podrobnosti.ua/voting/#vote8345
94. Чого найбільше бояться українці,— результати опитування групи «Рейтинг» [Електронний ресурс] (28.01.2013) // Режим доступу: http://ridna.ua/2012/01/choho-najbilshe-boyatsya-ukrajintsi-opytuvannya/
95. Чому Ви читаєте українські блоги? : веб-опитування [Електронний ресурс] (25.03.2012) // Режим доступу: http://blogdozer.net/суспільство?nocache=1
96. Чому нас френдять і видаляють з френдів у Facebook : дослідження NM Incite [Електронний ресурс] (24.12.2011) // MediaSapiens // Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/4187
97. Чтение полезно для здоровья не меньше спорта [Электронный ресурс] (27.08.2012) // MedikForum // Режим доступа: http://www.medikforum.ru/news/medicine_news/21061-chtenie-polezno-dlya-zdorovya-ne-menshe-sporta.html
98. Что вы сейчас читаете? : онлайн-опрос [Электронный ресурс] (31.03.2011) // Режим доступа: http://chaspik.pp.ua/obsuzhdaem-knigi/31451chto-vy-seichas-chitaete
99. Як захистити моральність в Україні в інтересах дітей та суспільства в цілому. Думка громадськості : результати опитування учасників круглого столу [Електронний ресурс] (12.05.2012) // Режим доступу: http://maidan.org.ua/2011/12/media_ethics_interview/
100. Які проблеми найбільше турбують населення України? : опитування КМІС (09-19 лютого 2012 р.) [Електронний ресурс] (15.03.2012) // Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/?lang=rus&cat=reports&id=88&page=7
101. Anteil der Befragten, die in der letzten Woche in folgenden Medien Nachrichten konsumiert haben [Elektronische Ressource] (05.01.2014) // Zugriffsmodus: http://de.statista.com/statistik/daten/studie/235551/umfrage/konsum-von-nachrichtenmedien-in-ausgewaehlten-laendern/
102. Das Vertrauen in traditionelle Medien wächst // [Elektronische Ressource] (30.01.2012) // Zugriffsmodus: http://www.sca.com/de/publicationpapers/wir-uber-uns/broschuren/artikel/2012/vertrauen-in-den-traditionellen-medien-erhoht/
103. Ericsson представляє 10 головних користувацьких трендів на 2014 рік [Електронний ресурс] (16.12.2013) : результати дослідження Ericsson ConsumerLab // Режим доступу: http://www.infoportal.pp.ua/news/ericsson_predstavljae_10_golovnikh_koristuvackikh_trendiv_na_2014_rik/2013-12-13- 2742
104. Ethischer Konsum wird zur Vertrauensfrage : Der 3. Otto Group Trendstudie 2011 «Verbrauchervertrauen — auf dem Weg zu einer neuen Wertekultur» [Elektronische Ressource] (09.09.2011) // Zugriffsmodus: http://www.ottogroup.com/de/medien/meldungen/trendstudie-2011.php
105. Facebook совершенно не интересен пользователям в возрасте 16–18 лет [Электронный ресурс] (01.01.2014) // Режим доступа: http://ubr.ua/leisure/style/facebook-sovershenno-ne-interesen-polzovateliam-v-vozraste-1618-let-272859
106. Google Zeitgeist 2011 : топ-запити року в Україні [Електронний ресурс] (20.12.2011) // Режим доступу: http://google-ukraine-blog.blogspot.com/2011/12/google-zeitgeist-2011-2011.html344
107. Google Zeitgeist 2012 : топ-запити року в Україні [Електронний ресурс] (05.01.2013) // Режим доступу: http://google-ukraine-blog.blogspot.com/2012/12/google-zeitgeist-2012.html
108. Google Zeitgeist 2013 : топ-запити року в Україні [Електронний ресурс] (27.12.2013) // Режим доступу: http://google-ukraine-blog.blogspot.com/2013/12/google-zeitgeist-2013.html
109. Konsument w mediach społecznościowych (12.07.2013) // Tryb dostępu: http://biblioteka.mwi.pl/index.php?option=com_k2&view=item&id=229:konsument-w-mediach-społecznościowych&Itemid=3
110. Mediennutzung heute: TV schaut man nach wie vor zu Hause [Elektronische Ressource] (06.11.2011) // Zugriffsmodus: http://www.mistrend.ch/articles/impact_zoom_0611_d.pdf
111. Social networks: can robots violate user privacy? : results of the study High-Tech Bridge [Electronic resource] (27.08.2013) // Access mode: https://www.htbridge.com/news/social_networks_can_robots_violate_user_privacy.html
112. «Zmierzch konsumeryzmu, era Prosumentów» [Electron. Ressource] (17.01.2009) // Tryb dostępu: http://www.wirtualnemedia.pl/artykul/zmierzch-konsumeryzmu-era-prosumentow
Наукова, навчальна, довідкова література
113. Абушенко В. Л. К определению понятия социальности в современной социологии [Текст] / В. Л. Абушенко, Н. Б. Отрешко // Вісник Одеського національного університету. Серія «Соціологія і політичні науки». — Т. 14, Вип. 2. — Одеса, 2009. — С. 12–17.
114. Адлер А. Наука жить [Электронный ресурс] (01.02.2014) / Альфред Адлер // Режим доступа: http://lib.ru/PSIHO/ADLER/live.txt_with-big-pictures.html
115. Адорно Т. Может ли публика хотеть? [Электронный ресурс] (15.04.2013) / Теодор Визенгрунд Адорно ; пер. с нем. Н. А. Дмитриевой // Режим доступа: http://scepsis.net/library/id_3564.html
116. Александров П. Свобода / від / насильства в Мережі [Електронний ресурс] (30.05.2011) / Павло Александров // Медіакритика // Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/za-scho-krytykuyut-media/svoboda-vid-nasylstva-v-merezhi.html
117. Андерсон К. Длинный хвост. Новая модель ведения бизнеса [Текст] / Крис Андерсон ; пер. с англ. И. С. Аникеева. — М. ; СПб. : Вершина, 2008. — 272 с.
118. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологію [Текст]. — 8 изд. / Эллиот Аронсон ; пер. с англ. М. А. Ковальчук. — М. : Аспект Пресс, 1998. — 518 с.
119. Аскарова В. Я. Мода в чтении: постижение смысла всестороннего исследования [Текст] / В. Я. Аскарова // Мода в книжной культуре: границы дозволенного. — Челябинск, 2010. — С. 5–33.
120. Афонін О. Банкрутуючі мережі продовжують брати літературу у видавців, не розраховуються з ними, а потім зникають [Електронний ресурс] / Олександр Афонін // Українська літературна газета. — 25 січня 2013 року // Режим доступу: http://www.litgazeta.com.ua/sites/default/files/86_2012.pdf
121. Баришполець О. Медіаосвіта: зарубіжний досвід [Електронный ресурс] (29.12.2013) / Олексій Баришполець // Український центр політичного менеджменту // Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=84&c=2072
122. Барт Р. Смерть автора / Р. Барт // Избранные работы : Семиотика. Поэтика. — М., 1994 — С. 384–391 [Электронный ресурс] (27.03.2013) // Режим доступа: http://www.philology.ru/literature1/barthes-94e.htm
123. Бауман 3. Глобализация. Последствия для человека и общества [Текст] / З. Бауман ; пер. с англ. — М. : Весь Мир, 2004. — 188 с