Березенко Віта Віталіївна. Наукове осмислення феномену PR як соціальнокомунікаційної діяльності в Україні : Березники Вита Витальевна. Научное осмысление феномена PR как социальнокомуникацийнои деятельности в Украине

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • Березенко Віта Віталіївна. Наукове осмислення феномену PR як соціальнокомунікаційної діяльності в Україні
  • Альтернативное название:
  • Березники Вита Витальевна. Научное осмысление феномена PR как социальнокомуникацийнои деятельности в Украине
  • Кол-во страниц:
  • 428
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2014
  • Краткое описание:
  • Березенко Віта Віталіївна. Наукове осмислення феномену PR як соціальнокомунікаційної діяльності в Україні.- Дис. д-ра наук із соц. наук: 27.00.01, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. - К., 2014.- 428 с.



    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
    Інститут журналістики

    На правах рукопису

    Березенко Віта Віталіївна

    УДК 007 : 304 : 001


    НАУКОВЕ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ PR
    ЯК СОЦІАЛЬНОКОМУНІКАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ


    27.00.01 – ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій


    Науковий консультант:
    доктор філологічних наук,
    доцент Владимиров
    Володимир Михайлович


    КИЇВ–2013



    ЗМІСТ

    Вступ……………………………………………………………………………. 4
    Розділ 1. PR як соціальнокомунікаційний феномен: теоретико-методологічний та історіографічний аспекти ……………………………. 17
    1.1. Теоретико-методологічні підходи до організації наукового знання про паблік рилейшнз ………………………………………………………………. 19
    1.2. Інтеграційні тенденції у формуванні наукового знання про паблік рилейшнз ……………………………………………………………………….. 34
    1.3. Історіографія та джерела дослідження…………………………………... 64
    Висновки до розділу1………………………………………………………….. 95
    Розділ 2. Феномен PR в сучасному науковому дискурсі 98
    2.1. Основні наукові підходи до інтерпретації феномену паблік рилейшнз 100
    2.2. Зарубіжна та українська наукова традиція щодо визначення
    поняття “PR”……………………………………………………………………. 123
    2.3. Комунікаційна природа феномену PR………………………………........ 146
    Висновки до розділу 2……………………………………………………....…. 164
    Розділ 3. Інституалізація сфери PR: українські реалії ………………….. 168
    3.1. Критерії визначення соціального інституту PR ………………………… 169
    3.2. Передумови інституалізації зв’язків з громадськістю в Україні……….. 173
    3.3. Основні характеристики українського процесу інституалізації паблік рилейшнз ……………………………………………………………………….. 179
    Висновки до розділ 3………………………………………………………..…. 189
    Розділ 4. Наука про PR в Україні: етапи становлення, структура, категоріальна сфера………………………………………………………….. 191
    4.1. Наукове осмислення причин та умов формування науки про PR……. 193
    4.2. Етапи становлення науки про паблік рилейшнз в Україні…………………………………………………………………………... 203
    4.3. Структура науки про PR………………………………………………… 231

    4.4. Об’єктно-предметна та поняттєво-категоріальна сфера PR як науки соціальнокомунікаційного напряму…………………………………………...
    260
    Висновки до розділу 4…………………………………………………………. 278
    Розділ 5. Проблематика досліджень феномену PR в сучасному науковому просторі України……………………………………………….. 281
    5.1. Стратегічне управління комунікаціями як актуальний напрям досліджень сучасної науки про PR…………………………………………… 283
    5.2. Наукова рефлексія політичних PR-комунікацій в Україні…………… 296
    5.3. PR-комунікації органів влади: науковий стан розробки проблеми………………………………………………………………………... 324
    5.4. PR у процесах гуманізації бізнесу в Україні ……………………………. 333
    5.5. Дослідження інноваційних тенденцій у сфері паблік рилейшнз………………………………………………………………………... 343
    Висновки до розділу 5…………………………………………………………. 352
    Висновки……………………………………………..………………………… 355
    Список використаних джерел………………………….…………………… 362




    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Сучасний стан інформаційного простору українського суспільства характеризується підвищеною увагою до феномену PR (зв’язки з громадськістю, паблік рилейшнз). Проблеми соціального управління та керованості суспільного життя були актуальні протягом усієї історії людства, але ніколи ці проблеми не поставали так гостро, як у кінці ХХ– на початку ХХІ ст. Цей період, на думку багатьох дослідників, є часом стрімкого розвитку комунікацій, тому науковий підхід до зв’язків з громадськістю вимагає їх розгляду, перш за все, в руслі соціальних комунікацій, що вивчають найбільш загальні закономірності взаємодії людей у сучасному суспільстві.
    Виникнення паблік рилейшнз в Україні було спрямоване на створення сприятливого соціальнокомунікаційного середовища й пов’язане з необхідністю появи інноваційної моделі діалогового управління, яка прийде на зміну інститутів і механізмів, що діють на принципах монологізму. В українському суспільстві система ієрархічної, застарілої, тоталітарної, заснованої на зовнішньому примусі комунікації еволюціонує в напрямку демократичної комунікації, що ґрунтується на вільному виборі, самостійному рішенні індивіда. Від рівня наукового осмислення цих процесів залежать результати практичної діяльності в сфері PR.
    Розвиток наукового знання про паблік рилейшнз ставить перед науковим співтовариством задачу саморефлексії, осмислення процесів формування предметного поля досліджень і конструювання теоретичних концептів, оцінки методологічних підходів й аналізу ефективності емпіричних досліджень. Вирішення цього завдання буде сприяти не лише визначенню науковим співтовариством особливостей етапу, на якому знаходиться відповідна галузь знання в Україні, але й усвідомленню проблем, які належить ще вирішувати в цій сфері, розумінню шляхів удосконалення її теоретико-методологічного інструментарію.
    Українська наука про зв’язки з громадськістю, що вивчає процеси становлення, інституційного самовизначення й теоретичного вираження PR, володіє особливими рисами, сформованими під впливом політико-культурних чинників і традицій розвитку суспільствознавства. У цьому зв’язку видається важливим визначити специфічні та універсальні риси української наукової школи PR. Необхідність зрозуміти, на якому методологічному фундаменті створювалися в українській науці теоретичні конструкції, що претендують на пояснення особливостей комунікаційних процесів у PR-сфері, які проблеми перебувають у фокусі уваги дослідників, з якими труднощами стикаються українські вчені, зумовило вибір теми даного дослідження.
    Науково-теоретична й практична актуальність обраної теми дисертації, присвяченої дослідженню феномену PR як соціальнокомунікаційної діяльності в Україні, зумовлена трьома причинами. Перша полягає у всеосяжній ролі паблік рилейшнз у розвитку світового співтовариства і його учасників, в трансформації суспільно-політичних та економічних процесів, які не можуть не відображатися на функціонуванні соціуму в Україні.
    Друга причина має науково-теоретичний характер, зокрема передбачає необхідність визначити методологічні та концептуальні засади наукового знання про паблік рилейшнз, провести системний аналіз зв’язків з громадськістю як соціальнокомунікаційного феномену в контексті становлення теорії PR та її різних предметних сфер.
    Третя причина стосується прикладного характеру науки про зв’язки з громадськістю, розробки якої відображають характеристики використовуваних моделей управління інформацією і технологій PR-комунікації, методів досягнення ефективності PR-кампаній.
    Наука про PR посідає особливе місце в сучасній науці про соціальні комунікації. Вона є не просто самостійною науковою дисципліною, що орієнтується на вивчення певного комплексу явищ і власної предметної сфери: у надрах цієї науки формується соціальнокомунікаційний метод, який може використовуватися для теоретичної інтерпретації практично всіх PR-явищ і процесів, починаючи від складної системи суспільних відносин і закінчуючи формами індивідуальної участі в громадських зв’язках.
    Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена науковою та соціально-практичною значущістю вирішення проблем становлення нової наукової галузі, формулювання і виявлення яких знаходить своє втілення в роботах сучасних українських і зарубіжних фахівців-теоретиків та фахівців-практиків у галузі PR, а також соціологів, політологів, філософів, психологів, фахівців в галузі державного управління, маркетологів та економістів, менеджерів та філологів.
    Стан наукової розробки проблеми. Проблема окреслення сфери наукової діяльності зі зв’язків з громадськістю, що стосується визначення предметної площини цієї нової наукової галузі, специфіки пізнавальних та методологічно-операціональних функцій, продовжує залишатися дискусійною: в українському науковому дискурсі сьогодні часто не розрізняються поняття “PR” і “наукове знання про PR”, тоді як перше означає сферу відповідної соціальної практики, певний вид соціальної комунікації, технології, а друге – результат наукової рефлексії, об’єктом якої стають паблік рилейшнз. До того ж, у науковому середовищі досі мають місце протилежні думки щодо правомірності претензій наукового знання про PR на статус самостійної науки. Ймовірно, з цієї причини одним із найважливіших завдань наукової дисципліни, що проходить стадію свого становлення, є пошук доказів своєї легітимності. За своєю природою зв’язки з громадськістю є соціальнокомунікаційною діяльністю, яка намагається вирішувати завдання за допомогою внесення змін до комунікативних потоків у соціумі. Тож на сьогодні відчувається гостра потреба в аналізі феномену PR, технологій його функціонування, у вивченні демократичності PR-комунікації, що відбувається в умовах діалогічності. Актуальність такого аналізу підтверджується появою значної кількості наукових досліджень, присвячених PR, – як перекладних, так й українських, як науково-теоретичного, так і методологічного характеру. Однак певна фрагментарність аналізу PR приводить до обмеженого розуміння сутності цього явища, як у змістовному, так і в історичному плані, що виявляється у надмірній технократичності підходів до вивчення ролі й місця PR у сучасному соціумі. Актуальним для теорії прикладних соціальних комунікацій стає еволюційне й прогностичне осмислення феномену паблік рилейшнз, складність якого лише посилюється у зв’язку з його багатовимірністю.
    У своїй роботі ми звертаємося до класичних наукових розвідок М. Бубера, Ю. Габермаса, Е. Гуссерля, М. Вебера, Г. Гегеля, Т. А. ван Дейка, Е. Дюркгейма, Р. Коллінза, Ч. Кулі, П. Лазарсфельда, У. Ліппмана, Н. Лумана, М. Маклюена, Р. Мертона, Дж. Міда, Е. Ноель-Нойман, А. Соколова, В. Стьопіна, Г. Тарда, Е. Тоффлера, К. Ясперса, Р. Якобсона.
    Фундаментальну основу дослідження зазначеного феномену склали роботи класиків паблік рилейшнз: У. Агі, С. Блека, Е. Бернейза, Ф. Буарі, Ф. Генслоу, Р. Гейвуда, Дж. Грюніга, Ф. Джефкінса, С. Катліпа, Ф. Кітчена, Ф. Котлера, Д. Ньюсома та ін.
    Проблеми формування науки про паблік рилейшнз в контексті загальної теорії комунікації, її взаємовідносин з іншими науковими дисциплінами й теоріями актуалізуються в дослідженнях таких зарубіжних вчених, як: К. Арнофф, Г. Авенаріус, В. Баскін, Г. Бауз, А. Белазен, Г. Блумер, Д. Версік, Дж. Гордон, М. Джонсон, Дж. Клейн, Д. Крукберг, Л. Матра, М. Менчер, Л. Ноутл, Дж. Пімлотт, В. Стефенсон, Н. Стоун, Ж. Шомелі, Е. Шув, Дж.Уайт.
    Проблемам ґенези, передумов і первинного формування сфери наукового знання про PR присвятили свої роботи Б. Борисов, М. Бочаров, Л. Варустін, М. Василик, В. Василькова, І. Вікентьєв, Т. Грінберг, М. Гундарін, С. Емельянов, Е. Кондратьєв, Е. Коханов, А Нєвоструєва, Д. Ольшанський, О. Осіпова, Г. Тульчинський, С. Тучков, Ф. Шарков.
    Активно реагують на проблему становлення наукового знання про зв’язки з громадськістю російські науковці, які видали низку фундаментальних праць – як індивідуальних, так і колективних, серед яких особливо цінними є дослідження Д. Гаври, Г. Герасимової, І. Кужелевої-Саган, Л. Федотової, М. Шишкіної, М. Шиліної.
    Серед українських авторів, роботи яких вплинули на формування наукового уявлення про феномен паблік рилейшнз, на особливу увагу заслуговують розробки А. Бахметьєвої, В. Бебика, В. Білоус, М. Бутиріної, В. Владимирова, В. Демченка, С. Демченка, В. Іванова, Т. Іванової, С. Квіта, В. Королька, Т. Кузнєцової, А. Куліша, Г. Почепцова, Т. Примак, В. Різуна, А. Ротовського, І. Слісаренка, Є. Тихомирової, Ю. Фінклера, О. Холода т а ін.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка НДР № 11 БФ045-01 “Український медійний контент в соціальному вимірі” (керівник – доктор філологічних наук, професор В. В. Різун), що виконується в межах комплексної наукової програми “Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації”.
    У процесі розв’язання наукової проблеми взято за основу та евристично опрацьовано гіпотезу дослідження – припущення, що наукове усвідомлення феномену PR знаходиться в певній залежності від розвитку самої галузі зв’язків з громадськістю в Україні, яка корелюється соціально-політичним рівнем розвитку країни, станом її економіки і, відповідно, ступенем стабільності громадської думки та довіри.
    Мета й завдання дослідження. Мета дослідження – розкрити теоретико-методологічні засади формування науки про звя’зки з громадськістю та дослідити проблематику наукових досліджень феномену PR в Україні.
    Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
    – окреслити теоретико-методологічний простір сучасної науки про PR, показати особливості його формування;
    – провести аналіз українських досліджень PR і як виду соціальнокомунікаційної практики, і як наукової галузі та визначити форму організації наукового знання про зазначений феномен, представлений у сучасному науковому просторі;
    – охарактеризувати комунікаційну сутність феномену паблік рилейшнз, проаналізувати комунікативні ідеї, репрезентовані в українському соціальнокомунікаційному науковому дискурсі досліджень феномену PR;
    – визначити основні підходи та сутність теоретико-методологічного осмислення сучасних наукових дискурсів про феномен PR;
    – дати наукове визначення процесам інституалізації зв’язків з громадськістю в Україні та уточнити чинники, що впливають на їх розвиток;
    – простежити етапи розвитку української науки про PR і ґенезу найбільш авторитетних PR-досліджень, виявити чинники, що визначили шляхи розвитку наукового знання про PR;
    – проаналізувати причини та умови формування науки про паблік рилейшнз, визначити її структуру та категоріальний апарат;
    – виявити характерні риси проблемного поля української науки про зв’язки з громадськістю;
    – на основі аналізу проблематики наукових досліджень феномену РR в Україні і в світі виявити найбільш перспективні напрями вивчення феномену PR як теоретичної та практичної сфери соціальнокомунікаційної діяльності в Україні.
    Об’єктом дослідження стали науково-теоретичні розробки представників української наукової школи PR, що були опубліковані протягом 1991 – 2012 рр.
    Предметом дослідження є теоретичні й методологічні положення, наукові концепції, конструкції й моделі, які склали основу формування наукового знання про феномен PR і за допомогою яких українське наукове співтовариство описує, пояснює і прогнозує розвиток зв’язків з громадськістю як виду соціальнокомунікаційної діяльності.
    Хронологічні межі дослідження – 1991 – 2012 рр. – зумовлені тим, що PR як практично орієнтована наукова галузь з’явився в Україні на початку 90-х рр. ХХ ст. в зв’язку з об'єктивними умовами: становлення демократичного суспільства в Україні передбачало впровадження і розвиток громадських зв’язків, заснованих на взаєморозумінні, діалогічній комунікації та рівноправності учасників комунікаційних процесів. Це спричинило потребу в науковому осмисленні феномену PR, який посідає почесне місце в сучасному демократичному світі та розвиток якого продовжується до сьогодні.
    Емпіричну базу дослідження складають теоретичні джерела (наукові й науково-практичні праці, загальна кількість – 1167 праць), присвячені вивченню та осмисленню феномену PR: докторські та кандидатські дисертації, монографії, наукові статті, наукові звіти, матеріали наукових та науково-практичних конференцій, круглих столів, симпозіумів, семінарів, підручники, посібники, курси лекцій тощо. Вибір джерел для дисертаційного дослідження обґрунтований їх тематичною причетністю до проблем PR, концепцій PR-досліджень, інструментів творення наукового контенту PR.
    Теоретико-методологічну базу дослідження склали наукові розробки провідних учених, серед яких новітні теоретичні концепції сучасних зв’язків з громадськістю та основні механізми взаємодії комунікаторів як з внутрішньою, так і з зовнішньою громадськістю у різних сферах У. Агі, Д. Уїлкокса, Г. Кемерона, Ф. Олта; моделі PR-комунікації, виділені Дж. Грюнігом і Т. Хантом; дослідження РR-діяльності Ф. Джефкінса; “біблія” американських фахівців зі зв’язків з громадськістю С. Катліпа; дослідження з теорії РR Д. Версіка, А. Кенсела, Д. Мосса, М. Лаузена, Е. Райса, Р. Харлоу; стратегічне бачення сфери корпоративних комунікацій, в якій відбувається динамічна взаємодія додаткових і часто конкуруючих напрямків PR-комунікації А. Белазена; репутаційний менеджмент С. Буко; аналіз передового досвіду в галузі зв’язків з громадськістю та управління в контексті викликів сучасності Дж. Уайта; критичні дебати з приводу сучасної практики зв’язків з громадськістю С. Арноффа, О. Баскіна, М. Джонсона; сформульований К. Ботаном і В. Газлетоном сучасний стан теорій суспільних відносин, хроніка їх поточної еволюції; дослідження теорій PR, що відображають практику зв’язків з громадськістю в конкретних галузях суспільних відносин; хронологія паблік рилейшнз А. Векслер; PR в контексті концептуальної соціології М. Бочарова, С. Ємельянова; методологія РR С. Клягіна і О. Осипової; практична психологія РR В. Кузнецова; теоретичні та методологічні основи PR-діяльності в соціологічному аспекті, генеза структур і моделей паблік рилейшнз Є. Коханова; РR в контексті публічної комунікації О. Кривоносова; дослідження паблік рилейшнз в системі соціального управління М. Шишкіної; креативні технології паблік рилейшнз А. Чумікова; дослідження проблем ідентифікації науки про комунікації і теорії комунікації М. Василика; основні аспекти системи ефективних комунікацій із засобами масової інформації М. Гундаріна; загальна теорія соціальної комунікації А. Соколова; дослідження громадської думки в контексті РR Л. Федотової; ґенеза й історія паблік рилейшнз І. Кужелевої-Саган; соціальнокомунікаційні дослідження В. Різуна; дослідження соціології масової комунікації В. Іванова; вчення про інформування, комунікації у просторі масового розуміння та онтологія герменевтики у сфері масового спілкування В. Владимирова; теорія масової комунікації і теорія паблік рилейшнз Г. Почепцова, В. Мойсеєва, В. Королька; дослідження з визначення об’єкта й предмета у науковій галузі “соціальні комунікації” М. Бутиріної; інтерпретація української національної моделі масової комунікації В. Демченка; аксіологічні моделі мас-медійної інформації Т. Кузнєцової; технології взаємин мас-медіа та влади Ю. Фінклера; аналіз соціальних технологій О. Холода та інших дослідників.
    Основою дослідження стали теоретичні положення і концептуально-категоріальний апарат праць українських і зарубіжних авторів у галузі зв’язків з громадськістю, що відображають основні вектори трансформації цієї наукової галузі.
    Методологічну основу дисертації складають наукові методи, підходи та принципи, які дали можливість комплексно та всебічно дослідити проблему рефлексії феномену PR на науковому рівні.
    Збереження цілісності досліджуваного явища забезпечив феноменологічний підхід, а дисциплінарний підхід дав орієнтацію на визначення форми організації наукового знання про паблік рилейшнз. Використання соціальнокомунікаційного підходу дозволило аналізувати феномен паблік рилейшнз як соціальну взаємодію між суб’єктами спілкування. Інституціональний підхід дав можливість виявити особливості формування та самовизначення соціального інституту PR в Україні, а системний підхід – структурувати теоретико-методологічний простір досліджуваної наукової дисципліни та визначити її місце в загальному комплексі знання про соціальні комунікації. При аналізі джерельної бази застосування методів логіки допомогло сформулювати систему вихідних теоретичних положень і принципів відбору, аналізу й узагальнення матеріалу дослідження. Використання хронологічного підходу дало змогу виділити важливі етапи й напрямки розвитку наукового знання про PR в Україні. За допомогою порівняльно-історичного методу простежено ґенезу й мутацію комунікативних ідей в контексті історичної еволюції PR в Україні в період з 1991 по 2012 р.р., виділено загальне й особливе в розумінні феномену PR зарубіжною та українською наукою про зв’язки з громадськістю, проведено компаративний аналіз різних теоретичних шкіл і напрямів в сучасній науці про PR. За допомогою структурно-функціонального методу наукове знання про феномен паблік рилейшнз аналізується в роботі як системно-організована структурна цілісність, в якій кожен елемент має певне функціональне значення.
    Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань і полягає в комплексному порівняльно-історичному аналізі розвитку науки про зв’язки з громадськістю, дослідженні та систематизації теоретичних і прикладних проблем становлення наукового знання про PR в Україні.
    При розв’язанні поставлених завдань у дисертації:
    вперше:
    – зроблене дослідження наявних наукових доробків вітчизняних дослідників у їх зіставленні з процесами становлення та розвитку власне PR за цей період та з працями зарубіжних колег;
    – встановлено історичні закономірності розвитку зв’язків з громадськістю в контексті соціально-економічних і політичних трансформацій українського суспільства кінця ХХ – початку ХХІ ст.;
    – визначено загальні закономірності та специфіку функціонування феномену PR як теоретичної та практичної діяльності у сфері соціальних комунікацій в Україні;
    – окреслено історичні умови становлення в нашій країні наукового знання про PR і виділено чотири етапи у розвитку української науки про зв’язки з громадськістю, кожен з яких характеризується якісною зміною в структурі досліджень; показано вплив на розвиток науки про PR чинників політичної, економічної та соціальної ситуації в країні;
    – доведено, що наука про зв’язки з громадськістю в Україні переживає процес інституалізації: формуються інституційні майданчики наукового дискурсу, проводиться підготовка наукових кадрів, відбувається консолідація наукового співтовариства; інституалізація сприяє закріпленню за наукою про PR статусу самостійної наукової дисципліни в межах науки про соціальні комунікації;
    – виявлено структуру та ідентифікаційні характеристики науки про зв’язки з громадськістю як самостійної галузі соціально-гуманітарного наукового пізнання;
    – схарактеризовано особливості формування предметного поля української науки про PR; специфіку досліджень у сфері соціальнокомунікаційних процесів; обґрунтовано необхідність розвитку паблік рилейшнз як особливої галузі наукового знання; показано, що ця дисципліна формувалася в межах соціально-гуманітарних, а пізніше – соціальнокомунікаційних наук трансверсально, тобто спираючись на їх теоретичну й методологічну спадщину;
    – визначено проблеми, з якими мають справу як українська, так і світова наука про PR: виділено проблеми методологічного характеру, які пов’язані з пошуком системи пізнання й опису комунікаційних процесів у сфері зв’язків з громадськістю; проблеми визначення предметного поля цієї науки, що зумовлено постійним ускладненням інформаційного простору сучасної соціальнокомунікаційної практики;
    удосконалено:
    – ідентифікаційні параметри визначення базових понять науки про зв’язки з громадськістю;
    – характеристику комунікаційної сутності паблік рилейшнз;
    набули подальшого розвитку:
    – об’єктна й предметна сфери сучасної науки про PR.
    Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати роботи засвідчують: актуальність ідей і положень для формування наукових проблем в науці про зв’язки з громадськістю, які потребують першочергового рішення; апробованість науково-теоретичних напрацювань при викладанні курсів “Теорія PR” , “Теорія та історія науки про зв’язки з громадськістю”, “Основи паблік рилейшнз”, “Менеджмент комунікацій”, “Галузеві зв’язки з громадськістю”, “Методологія соціальних комунікацій”, а також можливість застосування при вивченні культурологічних, психологічних, управлінських дисциплін, тобто міждисциплінарність дослідницького результату.
    Особистий внесок здобувача. Дисертація, монографія та 33 публікації (29 статей у фахових наукових виданнях, 4 статті у іноземних виданнях), в яких оприлюднені основні положення роботи, виконані автором самостійно.
    Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри реклами і зв’язків з громадськістю та на науково-методичному семінарі Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2010–2013 рр.). Основні теоретико-методологічні положення й результати проведеного дослідження були апробовані на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: ІII Международная научная конференция “Межкультурные коммуникации: пространство и время” (25–29 травня 2004 р., м. Алушта); Всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки – 2004 в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” (28–29 жовтня 2004 р. м. Запоріжжя); Всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки – 2005 в Гуманітарному університеті” (28–29 жовтня 2005 р., м. Запоріжжя); ІІ Міжнародна наукова конференція “Сучасний інформаційний простір: журналістики та медіаосвіта” (26–30 вересня 2006 р., м. Алушта, Україна); Всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки – 2006 в Гуманітарному університеті” (5–6 жовтня 2006 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнська науково-практична конференція “Дні науки в Гуманітарному університеті” (11–12 жовтня 2007 р. м. Запоріжжя.); ІІІ Міжнародна наукова конференція “Сучасний інформаційний простір: журналістики та медіаосвіта” ( 24–28 вересня 2007 р., м. Алушта, Крим, Україна); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми регіональної журналістики в Україні” (8–9 жовтня 2008 року, м. Кам’янець-Подільський); Міжнародна науково-практична конференція “Дні науки – 2008 в Класичному приватному університеті (жовтень 2008, м. Запоріжжя); Перша міжнародна наукова конференція “Соціальні комунікації сучасного світу” (19–20 лютого 2009 р., м. Запоріжжя); Міжнародна науково-практична конференція “Дні науки – 2009 в Класичному приватному університеті (жовтень 2009 р., м. Запоріжжя); VI Міжнародна наукова конференція “Сучасний інформаційний простір:журналістика та медіаосвіта” (26–30 вересня 2010 р., м. Алушта, Україна); Всеукраїнська науково-практична конференція “Журналістика. Лінгвістика. Дидактика” (7-8 жовтня 2010, м. Полтава); Друга міжнародна науково-практична конференція “Соціальні комунікації сучасного світу” (22–24 квітня 2010 р., м. Запоріжжя) Міжнародна науково-практична конференція “Типологічні характеристики українського медійного контенту” (24 березня 2011 р., м. Київ): І міжнародна науково-теоретична конференція “Стан і перспективи розвитку регіональної журналістики в умовах світових глобалізаційних процесів” (28-29 квітня 2011 р., м. Кам’янець-Подільський); Міжнародна науково-практична конференція “Реклама та PR у сучасному світі” (1 липня – 4 липня 2011 р., м. Одеса); VII Міжнародна наукова конференція “Сучасний інформаційний простір: журналістика та медіаосвіта” (26–30 вересня 2011 р., м. Алушта, Україна); Всеукраїнська науково-практична конференція “Андріївські читання” (15 грудня 2011 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнська науково-практична конференція “Реклама та ПР в системі соціальних комунікацій сучасного суспільства” (3 квітня 2012 року, м. Дніпропетровськ); XVІІІ міжнародна науково-практична конференція з проблем функціонування і розвитку української мови “Мова. Суспільство. Журналістика” (на пошану професорів А. І. Мамалиги та О. Д. Пономарева з нагоди ювілеїв) (6 квітня 2012 року, м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція “Українські медіа 2012: проблеми моделювання медійного контенту” (Ukrainian media 2012: simulation problems) (5 квітня 2012 року, м. Київ); ІІ Міжнародна наукова конференція “Регіональні ЗМІ: історія, сучасний стан та перспективи розвитку” (23 березня 2012 року, м. Луганськ); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Соціальні комунікації сучасного світу” (29-30 березня 2012 року, м. Запоріжжя); ІІ міжнародний симпозіум “Світ соціальних комунікацій” (30–31 березня 2012 р., м. Київ); VII TESOL – Ukraine International Conference “English in Globalized World” MMXII – March 15–16, Kamianets-Podilsk, (2012); XIХ-я Всеукраинская научно-практическая конференция “Инновационный потенциал украинской науки – ХХI век” (26 лютого – 3 березня 2013, м. Запоріжжя); Всеукраїнська науково-практична конференція “Українське національне виховання: реалії, тенденції, перспективи” (3–4 жовтня 2013 року, м. Запоріжжя).
    Публікації. Основні положення дослідження відображені в монографії, у 43 опублікованих наукових працях: у 38 наукових статтях, у тому числі 29 – у фахових наукових виданнях, 4 – у зарубіжних виданнях (всі – авторські), у 7 наукових статтях в інших наукових виданнях, у 3 матеріалах доповідей на наукових конференціях.
    Структура дисертації. Дисертацією є рукопис, що складається зі вступу, п’яти розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації – 428 сторінок. Список використаних джерел містить 634 найменування на 66 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Поглиблене вивчення теоретичних джерел (докторських та кандидатських дисертацій, монографій, наукових статей, наукових звітів, матеріалів наукових та науково-практичних конференцій, круглих столів, симпозіумів, семінарів, підручників, посібників, курсів лекцій тощо, вибір яких був обґрунтований їх тематичною причетністю до проблем PR, концепцій PR-досліджень, інструментів творення наукового контенту PR) дозволяє зробити наступні висновки щодо осмислення феномену PR сучасною наукою про зв’язки з громадськістю.
    1. Потреба в науковому осмисленні феномену паблік рилейшнз, розробці операціональних моделей його аналізу та прогнозування процесів розвитку зумовлена низкою актуальних проблем, притаманних як сучасній науці про соціальні комунікації, так і науковому знанню про паблік рилейшнз. Вони пов’язані з мультипарадигмальним характером методології аналізу сучасних соціальнокомунікаційних процесів, наявністю безлічі альтернативних підходів до пояснення феномену PR і процесів, що забезпечують функціонування громадських зв’язків. Кожен з окремо взятих підходів достатньо пояснює лише деякі характеристики досліджуваного феномену. Система паблік рилейшнз настільки складна й залежна від значної кількості чинників, що її пояснення під якимось одним, жорстко заданим теоретичним кутом зору навряд чи видається можливим. Отже, актуальною постає потреба в розробці комплексних підходів до аналізу сфери PR, здатних інтегрувати сильні сторони окремих теорій і разом з тим забезпечити новий рівень осмислення власне соціальнокомунікаційних парадигм дослідження феномену зв’язків з громадськістю.
    Теоретико-методологічний простір сучасної науки про PR сформувався під впливом, в першу чергу, теорії комунікації, яка розроблялася в межах таких наукових напрямів і теорій: біхевіоризму, символічного інтеракціонізму, теорії комунікативної дії, комунікативної раціональності, теоретичних основ аналізу громадської думки, теорії дискурсу, теорії інтерактивних ритуалів, теорії емерджентності комунікації, теорії соціальної дії, соціальної концепції творчості й формування довготривалих репутацій, концепції динаміки простору, новітніх теоретичних концепцій сучасних зв’язків з громадськістю та взаємодії комунікаторів як з внутрішньою, так і з зовнішньою громадськістю в різних сферах .
    2. Аналіз представлених у сучасному науковому просторі українських досліджень PR і як виду соціальнокомунікаційної практики, і як наукової галузі визначили форму організації наукового знання про зазначений феномен. Наукові дослідження, що проведені в Україні в період з 2001 по 2012 роки, сформували уявлення наукової спільноти про феномен паблік рилейшнз як багатофункціональне явище комунікаційної сфери сучасного українського суспільства, як соціокультурний комунікаційний феномен і об’єкт наукового знання про зв’язки з громадськістю. PR притаманні такі сутнісні якості, як багатовимірність, поліонтологічність, амбівалентність і здатність до еволюційних змін. Базовою формою організації наукового знання про зв’язки з громадськістю запропоновано вважати наукову дисципліну.
    Аналіз українських досліджень PR і як виду соціальнокомунікаційної практики, і як наукової галузі дозволяє виділити три основні підходи
    до класифікацій наукових робіт зазначеного періоду: генетичний, теоретичний і технологічний (прикладний). В більшості проаналізованих наукових праць названі підходи застосовані комплексно, в певному поєднанні. Аналіз наукових здобутків українських дослідників феномену PR загалом дозволяє стверджувати, що українська наука більшою мірою схильна до пошуку практичних рішень подібно до, наприклад, німецької або американської школи PR. Натомість російська та французька школи паблік рилейшнз тяжіють до теоретичної рефлексії та глобального осмислення PR-проблематики.
    3. Комунікаційна сутність паблік рилейшнз виявляється в діалоговій формі комунікацій з громадськістю. Діалог як реальне буття PR-комунікації має величезне значення для стабілізації та розвитку суспільного життя, тому що виконує соціалізаційну, стабілізаційну і навіть цивілізаційну функції в сучасних демократичних суспільствах. Комунікаційна природа є найважливішим ідентифікаційним параметром паблік рилейшнз. PR належить саме до соціальних комунікацій, для яких є характерним обмін між соціальними суб’єктами інформацією, що в тому чи іншому вигляді використовується суспільством у різних цілях.
    4. Основні підходи та сутність теоретико-методологічного осмислення сучасних наукових дискурсів сформовано нами у вигляді таких положень: а) систему знання про зв’язки з громадськістю не можна вивести з будь-якої іншої наукової дисципліни; б) дані інших наук необхідні для розробки теорії PR і практичних рекомендацій, але вони недостатні; в) невизначеність ідентифікаційних параметрів феномену PR з боку науки приводить до різних тлумачень, які використовуються по-різному і навіть протилежним чином залежно від того, яка мета реалізується; г) наука про PR не просто інтегрує дані інших наук, а переробляє їх так, щоб повніше й глибше пізнати сутність процесів у сфері PR. Методологія PR як галузь наукового пізнання проаналізована з двох поглядів: як система знань і як система науково-дослідної діяльності.
    Множинність наукових визначень “паблік рилейшнз” пояснюється і відносністю, тимчасовістю нашого знання про об’єкт PR, і різними критеріями, підходами щодо його тлумачення. До основних таких підходів визначення поняття “паблік рилейшнз” (або “зв’язки з громадськістю”) нами зараховано: культурологічний (PR як багатовимірне ментальне утворення, що кодує знання про соціально та культурно значущу сферу людської діяльності); управлінський (PR як комунікаційний менеджмент соціальної сфери); комунікаційний (PR як спосіб, моделювання людського спілкування); технологічний (паблік рилейшнз як специфічна, базисна, цивілізаційна технологія; PR як технологія соціальних зв’язків, що здійснюється завдяки їх цілеспрямованому систематичному налагоджуванню); етичний (PR як процес, метою якого є лише суспільне благо і який не має включати в себе негативні складові; PR як процес розповсюдження достовірної та повної інформації); репутаційний (паблік рилейшнз як засіб встановлення та підтримки атмосфери розуміння і довіри, які, в свою чергу, є базовими константами досягнення узгодженості в діях); галузевий (PR як сукупність галузевих практик встановлення комунікацій з громадськістю); багатоаспектний (універсальний, етимологічний, національний та професійний пласти PR).
    5. Зміни, що відбуваються в дисциплінарній організації наукового знання про феномен паблік рилейшнз, складають сутність процесу їх інституалізації. Розвиток і становлення структури PR як наукової дисципліни зумовлюється процесом інституалізації, що проходить як на когнітивному, так і на соціальному рівнях, метою якого є перетворення досягнутих під час наукових досліджень результатів у культурні та наукові зразки.
    На загальному рівні інституалізація зв’язків з громадськістю в Україні зумовлюється взаємодією таких процесів: становленням галузей за предметно-методологічним принципом (процеси спеціалізації, диференціації, міждисциплінарної трансляції наукового знання); адміністративними рішеннями про створення наукових закладів, кафедр, дослідних центрів тощо; інституалізацією знання (створення навчальних програм, посібників, підручників тощо); соціальною інституалізацією (створення організацій, що забезпечують соціалізацію новачків, їх професійну наукову підготовку, навчання та освіту). Це процеси, що підкреслюють нерозривність розвитку когнітивних і соціальних компонентів та призводять до розвитку власне наукової дисципліни. Об’єктивний поступальний розвиток процесу інституалізації паблік рилейшнз в Україні дозволяє поточну стадію охарактеризувати як “становлення”, що відбиває одночасно і результативність, і суперечливість, і незавершеність його соціальної динаміки.
    6. Аналіз причин та умов формування науки про паблік рилейшнз дозволили нам виявити чинники, що визначили її шляхи розвитку і виділити такі об’єктивні чинники, що визначили її появу в Україні. До них слід зарахувати: суспільну потребу в науковому осмисленні соціальних комунікацій, її раціональної організації; потребу в ефективному управлінні комунікаційними процесами з тим, щоб піти від інтуїтивного розуміння проблем громадських зв’язків і замінити або доповнити його науково-об’єктивними підходами й трактуваннями; розвиток самого знання про паблік рилейшнз; диференціацію паблік рилейшнз на ряд спеціалізованих дисциплін і дослідницьких напрямків.
    На основі аналізу наукового доробку українських учених нами виділено чотири етапи становлення науки про зв’язки з громадськістю в Україні: І етап – 1991 – 1996 роки – початковий етап конституювання PR як нової наукової дисципліни; ІІ етап – 1997-2001 роки – етап первинної інституалізації науки про зв’язки з громадськістю; ІІІ етап – 2002 –2006 роки – етап розвитку наукового знання про зв’язки з громадськістю в Україні, започаткування процесу вибудови теорії паблік рилейшнз; визначення праксеологічної спрямованості науки про зв’язки з громадськістю; наявності інституалізаційних процесів як в сфері практичної діяльності, так і в сфері наукового знання про паблік рилейшнз; IV етап – з 2007 року до сьогодні – етап відокремлення нового напряму досліджень – соціальних комунікацій і стрімкого розвитку знання про паблік рилейшнз, диференціації його на ряд спеціалізованих дисциплін і дослідницьких напрямків; формування теорії і методології зв’язків з громадськістю.
    7. Проведене дослідження наукових розробок, концепцій, теоретичних положень про феномен паблік рилейшнз дозволило нам виділити структуру науки про паблік рилейшнз та її категоріальний апарат. Сьогодні зв’язки з громадськістю – це самостійна наука, яка має власний об’єкт і предмет, описує соціальну реальність за допомогою власних категорій, використовує загальнонаукові й спеціальні методи наукового пізнання та впливу на соціальну практику. Оскільки складна комплексна природа і практичної PR-діяльності, і науки про зв’язки з громадськістю пов’язана з найбільш різноманітними видами людської діяльності й галузями наукового знання, то звідти й інтегрує ця наукова дисципліна елементи для свого власного поняттєво-категоріального апарату, але практично у кожного з цих елементів своя семантична, інтерпретаційна та понятійна доля.
    Науковий дискурс зв’язків з громадськістю передбачає використання спеціального поняттєво-категоріального апарату, який є справжнім знаряддям теоретичного пізнання, але лише за тієї умови, якщо являє собою не просту сукупність, не простий набір понять і категорій, а їх цілісну систему, вивчення якої потребує подальших наукових розвідок. До основних одиниць поняттєво-категоріального апарату науки про PR зараховано сам термін “зв’язки з громадськістю” (“паблік рилейшнз”, “PR”), а також “об’єкт науки про PR”, “предмет науки про PR”, “суб’єкт“, “комунікація”, “громадськість”, “громадська думка”, “технологія”, “діалог”, “публіка”, “цільова аудиторія”, “соціальна реальність”. Як об’єкт науки про PR в роботі визначаються суспільні відносини, при цьому основа їх функціонування – соціальні комунікації. До предмету науки про PR належить соціальна комунікативна практика як складний соціальний феномен, підпорядкований певним законам і закономірностям. Дослідження закономірностей, принципів і механізмів формування та функціонування зв’язків з громадськістю як соціальних комунікативних практик передбачає вивчення організованої та цілеспрямованої комунікативної взаємодії між соціальними суб’єктами.
    Структура науки про зв’язки з громадськістю складається з трьох субдисциплін, котрі детермінуються відповідно до головного предмета, який вони вивчають, – теорія зв’язків з громадськістю, історія зв’язків з громадськістю, технології зв’язків з громадськістю.
    8. Визначено, що найважливішою проблемою сучасної науки про PR є слабка узгодженість її моделей, побудованих на основі різних теоретичних очікувань, з існуючими емпіричними даними та їх низька універсальність, адекватність лише окремо взятим ситуаціям. Ряд теоретичних підходів в принципі слабо операціоналізовані і, відповідно, не можуть ефективно виконувати функцію відображення реальних PR-процесів. Інструментарій порівняльних наукових досліджень, розроблений для одних PR-ситуацій, перестає працювати в інших політичних та соціокультурних умовах їх реалізації у різних країнах світу. По суті, відсутня методологія цілісної інтерпретації феномену паблік рилейшнз.
    9. Аналіз проблематики наукових досліджень феномену РR дав можливість виявити найбільш перспективні напрями його вивчення як практичної та теоретичної сфери соціальнокомунікаційної діяльності в Україні. Дослідження феномену PR українськими дослідниками мають емпіричний і теоретичний рівні. Теоретичне розуміння проблеми ґрунтується на інтерпретації (тлумаченні) певних фактів, подій і процесів. У зв’язках з громадськістю теоретичний аналіз спрямований на розкриття цілей, мотивів, сенсу дій і вчинків людей, представників великих спільнот і груп, які діють в тій чи іншій сфері або сполучених з нею галузях знань і практик. Елементами емпіричного знання є факти, одержані за допомогою спостережень і експериментів, які констатували якісні та кількісні характеристики об’єктів і явищ. Стійка повторюваність і зв’язки між характеристиками виражаються за допомогою емпіричних законів, що часто мають імовірнісний характер суб’єктів. По мірі накопичення та узагальнення практичних та емпіричних матеріалів в Україні стали формуватися і передумови становлення науки про PR. Спираючись на аналіз проблематики наукових розробок, їх ґрунтовність й аргументовану своєчасність, необхідно підкреслити, що до найбільш актуальних наукових напрямків в дослідженні феномену PR в Україні належать: стратегічне управління комунікаціями, політичні PR-комунікації, PR-комунікації органів влади, роль PR у процесах гуманізації бізнесу в Україні, дослідження інновацій у PR-сфері. Отже, проблематика PR-досліджень, що об’єднала різні наукові напрями, актуалізує вирішення багатьох практичних завдань, які стосуються як організації діяльності й управління PR-структурами, соціально-інформаційними об’єктами, новою комунікаційною реальністю, так і розвитку теоретичного знання про зазначений феномен.
    Представлені в сучасному науковому просторі України дослідження PR визначили форму організації наукового знання про PR і доповнили уявлення наукового співтовариства про феномен паблік рилейшнз.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абдулова Е. Р. “Чорні” PR-технології та шляхи їх нейтралізації / Е. Р. Абдулова, С. Метью, Р. М. Абдулов // Проблеми реалізації науково-творчого потенціалу молоді : пошуки, перспективи : зб. матеріалів Х наук.-практ. конф. молодих науковців, 21 березня 2008 р. — Павлоград, 2008. — С. 229—233.
    2. Абельмас Н. В. Универсальный справочник по Паблик Рилейшнз / Н. В. Абельмас. — М. : Феникс, 2008. — 453 с.
    3. Агарков О. А. PR-технології в структурі соціально-політичного маркетингу / О. А. Агарков // Вісник НТУУ “КПІ”. Серія : Політологія. Соціологія. Право. — 2011. — № 1. — С. 7—12.
    4. Аги У. Самое главное в PR / У. Аги, Г. Кэмерон, Ф. Олт, Д. Уилкокс. — СПб. : Питер, 2004. — 560 с.
    5. Аксьонова В. І. Онтологічні та аксіологічні засади міжкультурної комунікації в умовах формування та розвитку інформаційного суспільства / В. І. Аксьонова [Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Staptp/2011_51/files/ST51_42.pdf
    6. Алешина И. В. Паблик Рилейшнз для менеджеров и маркетеров / И. В. Алешина. — М. : ГНОМ-Пресс,1997. — 256 с.
    7. Алещініна О. В. Взаємовідносини органів влади з громадськістю в контексті побудови громадянського суспільства / О. В. Алещініна, Л. Б. Костровець // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки : зб. наук. праць ДонДУУ. Серія : Економіка. — 2010. —вип. 164. — С. 342—348.
    8. Альошина В. О. Новини, PR-інформація, реклама : принципи розмежування / В. О. Альошина // Наукові записки. — К. : Інститут журналістики, 2002. — Т. 7. — С. 52—56.
    9. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. — СПб. : Питер, 2002. — 282 с.
    Андреева Г. М. Зарубежная социальная психология ХХ столетия : теоретические подходы : учеб. пособие для вузов / Г. М. Андреева, Н. Н. Богомолова, Л. А. Петровская. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 287 с.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины