Салига Павло Георгійович. Трансформація мережевих електронних журналів як явища масової комунікації : Салыга Павел Георгиевич. Трансформация сетевых электронных журналов как явления массовой коммуникации

Краткое описание

Салига Павло Георгійович. Трансформація мережевих електронних журналів як явища масової комунікації.- Дисертація канд. наук із соц. наук: 27.00.05, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. - Київ, 2014.- 218 с.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису

Салига Павло Георгійович

УДК

ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕРЕЖЕВИХ ЕЛЕКТРОННИХ ЖУРНАЛІВ
ЯК ЯВИЩА МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

27.00.05 – Теорія та історія видавничої справи та редагування

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій

Науковий керівник:
Городенко Л. М., доктор наук із соціальних комунікацій, доцент

Київ – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………..………... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОН-НИХ ВИДАНЬ…………………………………………………. 11
1.1. Теоретико-практичні підходи до обґрунтування явища мережевих електронних журналів …….…………………… 11
1.2. Ґенеза електронних журналів у контексті розвитку видавничої справи…………… ..……………………………. 26
1.3. Місце мережевих електронних журналів у системі електронних видань ……………………....………………… 43
Висновки до розділу 1……………………………………… 64
РОЗДІЛ 2 СПЕЦИФІКА МЕРЕЖЕВИХ ЕЛЕКТРОННИХ ЖУРНАЛІВ ЯК ВИДУ ВИДАВНИЧОЇ ПРОДУКЦІЇ …… 68
2.1. Композиційно-графічна структура мережевих електронних журналів ……….……………………………………………… 68
2.2. Жанрово-стильові та мовні особливості мережевих електронних журналів ……………………………………….. 82
2.3. Класиифікація мережевих електронних журналів…………. 94
Висновки до розділу 2…………………………………......... 112
РОЗДІЛ 3 ТРАНСФОРМАЦІЯ ЗМІСТУ ТА ФОРМИ МЕРЕЖЕВИХ ЕЛЕКТРОННИХ ЖУРНАЛІВ ………………………………... 115
3.1. Основні чинники трансформації мережевих електронних журналів ………………………………………………………. 115
3.2. Особливості роботи видавництва мережевих електронних журналів …………………………............................................ 134
3.3. Перспективи розвитку і функціонування мережевих електронних журналів як виду видавничої продукції …….. 153
Висновки до розділу 3………………………………………. 165
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………... 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………...…………… 180
ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………………
ДОДАТКИ………………………………………………………………….… 219

ВСТУП
Розвиток технологічного складника процесу поширення інформації в інтернеті реорганізував масову комунікацію загалом та видавничу справу зокрема, надавши реципієнту можливість ініціювати комунікаційний акт та здійснювати свій уплив на гетерогенну аудиторію через комп’ютерні мережі. Видавничі потенції нових медіа, симпліфікація процесу їхнього створення та наповнення стимулюють комунікаційні інтенції реципієнтів, що, перетворюючись у комунікантів, змушені шукати способи самовираження через організацію мережевих медіа. Особливу роль у соціально-комунікаційному процесі відіграють мережеві електронні журнали, що стали першими періодичними електронними виданнями з мережевою дистрибуцією. Отримавши всебічний розвиток із появою електронних оголошень та ехоконференцій, вони втратили свою популярність після розвитку гіпертексту, на основі якого конструювалися веб-сайти, проте знову поширилися з упровадженням технології PDF.
Сучасні реалії вимагають нових форм постачання інформації користувачам, тому все більшого поширення отримують електронні ЗМІ. Важливе місце серед них займає електронний журнал, середовищем функціонування якого є інтернет-простір. Форма існування мережевих електронних журналів змінює принципи та способи створення видання, його зміст, структуру, композицію, оформлення, мову та стиль матеріалів. В основному це пов’язано з особливостями сприйняття читачем інформації з монітора чи мобільного пристрою, а також з ознаками інтернет-середовища: інтерактивністю, мультимедійністю, гіпертекстуальністю. Трансформація мережевих електронних журналів відбувається під впливом техногенних та соціокультурних чинників, що знову актуалізували переваги цього виду інтернет-видань для реалізації видавничих інтенцій диференційованих аудиторій. Запровадження мобільних пристроїв як засобу отримання інформації ставить перед видавцями нові виклики, які успішно можуть реалізовуватися за допомогою мережевих електронних журналів, оскільки їхні потенційні можливості відповідають запитам цієї аудиторії.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена стрімким розвитком нового виду ЗМІ – мережевих електронних журналів. Такі видання створюються переважно інтуїтивним шляхом, за аналогією до друкованих, оскільки наукове осмислення мережевих електронних журналів, зокрема опрацювання інформації відповідно до типологічних особливостей, перебуває у початковій стадії. Також не систематизована діяльність інтернет-редакції, не вивчений досвід найкращих зразків. Важливість дослідження трансформаційних парадигм мережевих видань зумовлена необхідністю визначення факторів впливу на розвиток інтернет-медіа для розуміння реорганізаційних процесів у видавничій справі та масовій комунікації загалом.
Ступінь розробленості теми є неоднорідним, оскільки порушені в роботі проблеми розглядаються в різних галузях знань: теорія та практика видавничої справи, теорія комунікації, новітні медіа та інтернет-журналістика, веб-дизайн, дизайн традиційних ЗМІ, моделювання періодичних видань, фірмовий стиль, контент-редагування, сприйняття інформації.
Актуальним для сьогодення є простеження передумов виникнення та трансформації мережевих електронних журналів, оскільки вони, порівняно з іншими видами онлайн-видань, зазнали трансформаційних змін від своєї появи у 1984 р. під впливом соціотехногенних чинників і мають суттєвий вплив на суспільну думку. Наукові праці щодо історії існування мережевих електронних видань Д. Куртіс, Дж. Лабовіца, Ф. Ланкастера, С. Перкінза, Н. Сондака, Д. Франкса та інших дають нам зріз розвитку цього явища в Європі та Америці. Об’єктом їхніх досліджень були наукові журнали, оскільки реферативні академічні видання є соціально значущими, тоді як субкультурні та вузькотематичні мережеві електронні журнали, які з’явилися раніше від академічної електронної періодики, оминалися увагою науковців. Лише в працях Т. Нісангера та В. Монті аматорські журнали порівнюються з науковими за параметрами об’єктивності інформації, стилю та впливу на аудиторію. Про походження субкультурних журналів від самвидаву говорить Ф. Стонеман. Питанням збереження мережевих електронних журналів у бібліотеках займалися Дж. Коул, Д. Фоулер, В. Джоунс, Й. Хаген, Е. Окерсон та Дж. О’Доннел.
Переваги електронного формату журналів відзначають у своїх роботах Л. Городенко, Ф. Ланкастер, Р. Ройстарчер, Дж. Сендерс, М. Чабаненко, Т. Ярошенко. Перспективи мережевих електронних журналів описували Р. Гліц, М. Туроф. Про дистрибуцію та аудиторію мережевих електронних журналів говорили Т Гаррісон, Т. Стефан. Аналізувалися не тільки позитивні, але й негативні сторони мережевих електронних журналів. У дослідженні Л. Чан зазначаються складнощі у зберіганні таких видань та бар’єри у сприйнятті між поколіннями. Повільне поширення таких журналів досліджували П. Грей та А. Ховав. Науковці Л. Городенко, М. Тимошик, М. Чабаненко вводять поняття електронних видань в українську теорію видавничої справи. Спробу класифікаці інтернет-видань і мережевих журналів зокрема здійснили І. Антоненко, О. Баркова, О Калмиков, Л. Коханова, В. Вуль, Е. Могилевська. Особливу увагу на технологічному чинникові типологічної розмаїтості мережевих електронних журналів зосереджує Т. Нісангер. У правовому полі мережеві видання намагалися систематизувати держави та бібліотечні установи. Вони увели стандарти, де детально прописали як визначення, так і типологічні відмінності різних видів електронної видавничої продукції. Дослідження роботи видавництва електронних журналів знайшли відображення в наукових роботах Дж. Франкса та М. Сміта.
Вчені та практики не дійшли єдиної думки щодо терміносистеми. Так, американські дослідники Н. Сондак та Р. Шварц у 1973 р. застосували термін «електронний журнал», маючи на увазі дискові видання. Подальший розвиток цього явища призводить до збільшення кількості назв мережевих електронних журналів, що ускладнює науковий пошук та продукує численні дискусії серед дослідників. Проблема визначення терміну мережевих електронних журналів повинна бути вирішена для уникнення плутанини в подальших дослідженнях. Термінологічні дискусії щодо мережевих електронних журналів вели Ю. Бакланова, С. Джонс, Дж. Едвардс, К. Кук, Л. Лангшайд, В. Монті, А. Сандерем, Т. Ярошенко.
Наразі потрібно доповнити знання про цей вид видавничої продукції розвідкою передумов та історії виникнення електронних журналів загалом, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати цілісне бачення етапів трансформації мережевих видань. Дослідження типологічних характеристик мережевих електронних журналів, виявлення специфіки як змісту, так і форми, є актуальним у теоретичному плані, оскільки ці аспекти розглядалися науковцями фрагментарно і наразі немає цілісного дослідження мережевих електронних журналів.
Мета дослідження полягає у виокремленні феномена мережевих електронних журналів як виду видавничої продукції з належними типологічними особливостями, принципами функціонування та редагування в контексті їхньої історичної трансформації.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
• визначити місце мережевих електронних журналів у системі видань;
• простежити еволюцію форми та змісту мережевих електронних журналів від виникнення до сьогодення;
• виявити ознаки мережевих електронних журналів, відображені у змісті, структурі, композиції, мові та стилі матеріалів; розробити класифікацію наявних мережевих електронних журналів;
• простежити цикл існування мережевих електронних журналів від створення до дистрибуції, розробити основні принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, з’ясувати специфіку редагування.
• визначити перспективи розвитку і функціонування мережевих електронних журналів.
Об’єктом дослідження є мережеві електронні журнали.
Предмет дослідження – трансформація змістових, структурних, жанрових та мовностилістичних складників мережевих електронних журналів.
За емпіричну базу обрано характерні приклади більш ніж 400 різнотематичних мережевих електронних журналів («cDc», «Phrack», «Batterie», «Hack», «Rott», «Бійцівський клуб», «Kult» та інші) з мережевих архівів «Textfiles.com» (textfiles.com) та «PDF и Flash-журналы» (pdf-zines.livejournal.com/tag/) за увесь період існування мережевих електронних журналів – від їхньої появи і до сьогодні (1984–2014 рр.). Вибірка складається переважно з мережевих електронних журналів зі США, Канади та Західної Європи, оскільки ці країни та регіони задавали тенденції розвитку досліджуваного виду видань. Окрему увагу було зосереджено на мережевих електронних журналах Росії та Білорусі, тому що видання цих держав впливали на трансформацію мережевих журналів в Україні, українські журнали цього виду розглядалися для визначення впливу глокалізації (Дод. Б).
Методологічна основа роботи визначена системою принципів історизму, наукової об’єктивності, комплексності та достовірності.
Методами дослідження. Дотримуючись критеріїв науковості, зокрема, об’єктивності, доказовості, раціональності, методичності та системності було використано теоритичні та емпіричні методи дослідження. Аналітико-синтетичний, порівняльно-історичний і метод узагальнення дали можливість визначити ступінь вивченості теми, окреслити загальну проблематику. Метод класифікації був застосований для розподілу електронних журналів на підмножини відповідно до ознак схожості. Історичний метод використовувався для аналізу появи та розвитку мережевих електронних журналів. Метод систематизації було застосовано для визначення характерних рис різних мережевих електронних журналів. До емпіричних методів належить порівняння, що був використаний для визначення ознак схожості та специфічних рис мережевих електронних журналів. Метод спостереження був застосований у дослідженні видавничої діяльності редакцій мережевих електронних журналів.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у виявленні передумов, ґенези, етапів розвитку та перспектив існування мережевих електронних журналів. У результаті проведеного дослідження вперше:
• осмислено феномен мережевих електронних журналів;
• визначено місце мережевих електронних видань серед інших видів видавничої продукції;
• здійснено феноменологічне визначення мережевих електронних журналів, блогу, дайджесту, дискового журналу, інтернет-спільноти за характерними ознаками;
удосконалено:
• термінологію, визначення мережевих електронних журналів;
• класифікацію мережевих електронних журналів;
• критерії класифікації мережевих видань загалом;
• принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, специфіку редагування.
• наукові прогнози щодо розвитку мережевих електронних видань;
набули подальшого розвитку:
• наукові уявлення про місце мережевих журналів у сучасному медіапросторі;
• історія становлення, трансформація змісту та форми існування мережевих електронних журналів;
• місце субкультурних мережевих електронних журналів в теорії та історії видавничої справи.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає у застосуванні здобутків дослідження у видавничій діяльності через професійне використання соціотехнологічних чинників трансформації мережевих видань. У практичному плані це дозволить сформувати основні принципи і прийоми редагування мережевих журналів. Результати дослідження можуть слугувати основою для подальшого вивчення електронних видань. Для видавців і редакторів можуть виявитися корисними пропозиції щодо покращення композиції, організації роботи редакції, розповсюдження, використання жанрів, а також рекомендації щодо доцільності структури та формату журналу.
Особистий внесок здобувача: дисертаційне дослідження, автореферат дисертації, опубліковані наукові статті, в яких викладено основні результати наукової роботи, виконані здобувачем самостійно, без співавторства.
Апробація результатів дисертації: рукопис дисертаційної роботи обговорено на засіданні кафедри електронних видань і медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення та результати дисертаційної праці були виголошені на всеукраїнських науково-практичних конференціях: IX Міжнародна науково-практична конференція «INFORMATIO-2012: Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ» (22–23 листопада 2012 року, м. Київ); І Всеукраїнська науково-практична конференція «Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки, проблеми, перспективи» (17 квітня 2013 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ); II Міжнародна інтернет-конференція з соціальних комунікацій «Медіакартина світу: структура, семіотика, канали трансляції» (15 травня – 15 червня 2013 року, кафедра соціальних комунікацій Інституту філології та соціальних комунікацій БДПУ, м. Бердянськ); IV Міжнародна науково-практична конференція «Прикладні соціально-комунікаційні технології», (1 листопада 2013 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ); ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки, проблеми, перспективи» (24 квітня 2014 року, Інститут журналістики та міжнародних відносин КНУКіМ, м. Київ).
Публікації. Результати наукової роботи викладено в п’яти наукових статтях, зокрема чотири з них опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові із соціальних комунікацій, одна – у зарубіжному фаховому науковому виданні, затвердженому ВАК Росії.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку літератури, який містить список використаних джерел – 311 позиції, 2 додатків на 37 сторінках. Основний текст викладено на 180 сторінках, проілюстровано 1 таблицею, 3 рисунками. Загальний обсяг роботи становить 255 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Поставленої мети дослідження було досягнуто, оскільки вдалося виокремити феномен мережевих електронних журналів як виду видавничої продукції та дослідити їхню трансформацію як явище масової комунікації.
1. Під час дослідження було встановлено місце мережевих електронних журналів у системі видань. Проаналізувавши підходи до класифікації мережевих видань, ми визначили, що жодні з них не охоплюють усіх видів видавничої продукції в інтернеті, оскільки намагання побудови матриці на основі іншої системи призводить до викривлення реальної картини видової різноманітності в мережі. Спроба накласти матрицю державного стандарту на явище МЕЖ призвела до створення дефініції, що не виражала повністю сутності поняття. Окресливши типологічні ознаки, що вирізняють мережеві електронні журнали в окремий вид видавничої продукції, ми визначили, що МЕЖ – це детерміноване періодичне чи продовжуване електронне видання, що пройшло редакційно-видавничу обробку, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути змінені користувачем, призначене для поширення в незмінному вигляді в комп’ютерних мережах і доступне потенційно необмеженому колу читачів, не має друкованого аналогу, містить текст та зображення, має вихідні відомості. Запропоновано обрати феноменалістичний підхід до класифікації, що передбачає детермінацію видів мережевих видань через визначення їхньої сутності. У результаті застосування цього підходу було отримано дефініцію, що стала основою нашого дослідження: мережевий електронний журнал – це самостійне продовжуване електронне видання, що є структурно завершеною групою матеріалів аналітичних жанрів, які пройшли редакційно-видавничу обробку та призначені для розповсюдження в комп’ютерних мережах у незмінному вигляді. Це визначення ґрунтується на спільних рисах розглянутих дефініцій із праць науковців та провідних світових енциклопедій. У ньому вдалося окреслити характерні ознаки мережевих електронних журналів, що, незважаючи на різноманіття поглядів, зводяться до цифрової конструкції, розповсюдження через мережі, продовжуваності, редакційного опрацювання матеріалів, закінченості, незмінності, наявності публікацій, аналітичному характері матеріалів.
Попередником МЕЖ були дискові журнали, що з’являлися на дискетах та касетах. Окрім текстів, вони містили мультимедіа, програми та були інтерактивними. Дискові журнали є окремим видом видавничої продукції, оскільки вони переважно були виданнями навчальної тематики, на яких розповсюджувалися корисні програми, а МЕЖ – аналітичними та інформативними, що складалися з текстів та графіки. Дискові електронні журнали з появою швидкісного інтернету стали неефективними та зникли із сучасної видавничої сфери.
Через новітній характер багатьох видів мережевої видавничої продукції ці видання ще недостатньо досліджені в науковій літературі, що може призвести до змішування понять та термінів. Задля точної детермінації було здійснено аналіз схожих за типологічними ознаками видів видавничої продукції та визначено їхню відмінність від мережевих електронних журналів. Близькими за цільовим призначенням, аналітико-синтетичним переробленням інформації, інформаційними знаками (знаковою природою), матеріальною конструкцією, обсягом, складом основного тексту, періодичністю, структурою, інформаційними ознаками, видами періодичних і продовжуваних видань, статусом виявилися дискові журнали, дайджести, блоги та спільноти інтернету. Дискові журнали розвивалися до того часу, допоки інтернет набув широкого впровадження. Однак особливість матеріальної конструкції (наявність диска) не єдина, проте визначна їхня відмінність, що вплинула на форму дистрибуції та комерціалізувала видання через вартість носія інформації. Дайджести мережі ARPANET передували появі мережевих електронних видань і були схожі на них за низкою типологічних характеристик. Однак несамостійність інформації, а саме її залежність від інших текстів та відсутність редагування видання, відрізняє дайджести від мережевих електронних журналів. Відмінність від блогів чи, як їх ще називають, живих журналів, очевидніша, оскільки їх ототожнюють з мережевими електронними журналами через назву, тоді як у періодичності, завершеності, незмінності, композитності та інтерактивності блоги суттєво відрізняються від МЕЖ. Відмінність від мережевих спільнот простежується в характері комунікації, яка у спільнотах є немасовою, в інтерактивності та відсутності редагування, що також виводить ці ресурси мережі інтернет за межі видавничої справи.
2. Під час аналізу історії розвитку МЕЖ вдалося простежити еволюцію форми та змісту мережевих електронних журналів від виникнення до сьогодення. Із перших МЕЖ до нашого часу дійшли літературне видання «Cheap Truth» 1983 року, комп’ютерні «cDc», «H.A.C.K.» та літературний «FSFnet» 1984 року випуску. Оскільки мережеві електронні журнали на той час були єдиним онлайн-засобом масової інформації, то вони отримали всебічний розвиток. Якщо змістова частина частково відповідала рівню розвитку тогочасної журналістики, то форма суттєво відрізнялася від поширених композиційно-графічних моделей друкованої періодики того часу. У мережевих електронних журналах від перших їхніх зразків зустрічаються такі поширені у самвидаві та неформальній пресі стильові явища, як використання сленгу, просторіч, запозичення з інших мов, пейоративна та експресивна лексика. Цьому сприяють переважно молода аудиторія комп’ютерних мереж та відсутність цензури. Подібні атрибути залишаються розповсюдженими серед субкультурних мережевих електронних журналів і до сьогодні. Натомість МЕЖ наукової тематики у мовно-стилістичному плані наслідують друковані аналоги рецензованих журналів.
Загалом для МЕЖ характерними є запозичення стилів та жанрів змістової частини з друкованих відповідників. Як і в традиційних журналах, у МЕЖ поширені переважно інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні жанри. Їхня трансформація відбувалася під впливом технологічних чинників. Із розвитком гіпертекстової технології функцію інформування перебирають на себе оперативніші видання – сайти. Якщо в мережевих електронних журналах 1980-х та початку 1990-х років ще зустрічаються замітки та репортажі, то згодом вони витісняються аналітичними жанрами: стаття, рецензія, огляд. Після залучення до виробництва МЕЖ форматів PDF та FLASH текстова частина видань значно поступилася візуальним складникам – фотографіям, ілюстраціям та декоративним елементам. Публікації в субкультурних МЕЖ мають суб’єктивний характер незалежно від жанрів, оскільки некомерційний підхід до комунікації та фактична відсутність контролю над електронними виданнями з боку держави спонукає редакторів відходити від класичних критеріїв об’єктивності.
Форма перших МЕЖ була сильно обмежена можливостями тогочасної комп’ютерної техніки. Намагаючись відтворити дизайн друкованих видань на примітивних програмах для редагування тексту, видавці МЕЖ винайшли унікальний стиль дизайну – ASCII-декорування. Символами вбудованих у систему шрифтів створювалися не лише прості елементи, як то лінія чи плашка, але і складні тривимірні ефекти. Винайдений у 1989 році гіпертекст мав багато переваг порівняно з ASCII. Інтеграція в текст зображень, кольорів та засобів нелінійного макетування (фрейми, таблиці, об’єкти) значно розширила дизайн МЕЖ. Гіперпосилання дозволили видавцям пов’язувати між собою різні документи, у тому числі й матеріали журналу. МЕЖ цього періоду перестали бути цілісними і стали композитними, оскільки складалися з груп документів, пов’язаних посланнями.
Згодом формат PDF дозволив створювати найскладніший графічний дизайн видання тими самими програмами, що і друковані видання. Завдяки цій технології видавці повернулися до МЕЖ. Сьогодні малі витрати на створення та дистрибуцію мережевих журналів та відсутність цензури створюють гарні умови для розвитку цього виду видавничої продукції. Особливо інтенсивно розвивається дизайн, оскільки його розробники отримали можливість експериментувати в межах реальних проектів. Якщо на початку існування МЕЖ у композиційно-графічному моделюванні вони рівнялися на друковані видання, то тепер останні беруть ідеї з мережевих електронних журналів.
Широкий розвиток сенсорних екранів ставить перед МЕЖ нові завдання – зробити видання інтерактивним і динамічним. Для реалізації таких планів видавці використовують різні технології, найпопулярнішою з яких є FLASH, що дозволяє запрограмувати елементи МЕЖ, щоб вони стали рухомими та відповідали на маніпуляції користувача.
3. У ході феноменологічного дослідження вдалося виявити ознаки електронних журналів, відображені у змісті, структурі, композиції, мові та стилі матеріалів, розробити класифікацію наявних мережевих електронних журналів. Під час визначення МЕЖ як самостійного виду видавничої продукції були виведені їхні типологічні характеристики. Незважаючи на те, що сучасні МЕЖ походять від різних традицій у видавничій справі, вони зберігають спільні риси, за якими їх ідентифікують як окремий вид видавничої продукції. Після аналізу змісту та форми мережевих електронних журналів було визначено специфічні ознаки МЕЖ: електронний спосіб існування, закінчена незмінна форма, дистрибуція за допомогою комп’ютерних мереж, продовжуваність, редакторсько-видавниче опрацювання матеріалів, композитність та структурна завершеність.
Було з’ясовано, що визначальним характеристиками МЕЖ є їхня матеріальна конструкція та спосіб розповсюдження. Це прописано у назві – мережеві за способом доставки до читача та електронні за способом побутування. На відміну від інших видань в інтернеті, мережеві електронні журнали не потребують постійної адреси і можуть розповсюджуватися різними каналами і розташовуватися одночасно на кількох сайтах. Це продовжує їм життя, оскільки адреси в інтернеті мають тенденцію до зникнення, тоді як окреме видання може зберегтися.
Важливою ознакою МЕЖ, згідно з дослідженням, є їхня періодичність, яку електронні видання запозичили в друкованих. Із появою гіпертексту та систем управління контентом зникла потреба в підготовці продовжуваних видань. Активно почали розвиватися сайти, матеріали на яких публікували в міру появи. Згодом періодичність як атрибут ЗМІ втратила сенс, як і межі сайтів, які могли інтегрувати у свої сторінки частини інших ресурсів. Однак періодичні видання не зникли, а з появою формату PDF почали знову розвиватися, бо проміжки між випусками МЕЖ дозволяють редакції якісніше підготувати видання та розробити йому оригінальний дизайн різних матеріалів, що неможливо при публікації через систему управління контентом.
Однією з найважливіших визначальних ознак МЕЖ є редакторська обробка матеріалів, оскільки, на відміну від інших видів електронних видань, редакція готує не тільки тексти, але й дизайн та випуск в цілому. Кожен номер журналу є окремим і завершеним витвором видавничої творчості, де важливою є не тільки інформація, а її поєднання, порядок та оформлення. Мозаїчність сучасних ЗМІ формує в частини населення потребу індоктринації, яка може бути забезпечена тільки редакцією. МЕЖ тривалий час слугували засобом реалізації амбіцій креативних людей, що бажали створювати видання відповідно до власних уподобань. Однак із розвитком блогів (живих журналів) частина потенційних видавців перейшла на цю платформу.
Спроби визначити структурно-типологічні особливості МЕЖ довели, що внутрішню типологізацію цих видань можна якісно здійснювати лише за тематичною ознакою, оскільки спільнотематичні журнали зберігають споріднені характеристики і не піддаються трансформації, тоді як жанрова структура та дизайн постійно модифікуються під впливом технологій. На початку 1980-х років, коли МЕЖ були єдиним засобом масової інформації, тематичний спектр видань був широким – сатиричні, музичні, літературні, новинні тощо. Проте з появою гіпертекстової мережі WWW велика частина видань переходить у формат сайтів. Сучасні МЕЖ мають низу специфічних характеристик, які визначають тематику. Періодичність ускладнює вчасну публікацію новин, бо лінійність погано сприймається масовим читачем, що є загрозою для видань про популярну музику та кіно. Однак існують тематичні групи, для яких формат МЕЖ зручний і які продовжують його використовувати. Серед популярних тематичних груп можемо виокремити такі: політично-маргінальні, комп’ютерні, рецензовані наукові, вузькоспеціалізовані, про хобі, візуальне мистецтво, літературні, музичні.
4. Розвідка в історію виникнення та функціонування МЕЖ, збір та аналіз інформації про роботу редакцій на основі спогадів самих видавців та їхніх вступних публікацій у самих виданнях, дослідження сучасних тенденцій в організації МЕЖ дозволили простежити цикл існування мережевих електронних журналів від створення до дистрибуції, розробити основні принципи підготовки мережевого електронного журналу до видання, специфіку редагування.
Видавничо-редакційний процес різних МЕЖ залежить від типу їхньої тематичної класифікації. У мережевих електронних наукових рецензованих журналів процес підготовки, випуску та промоції буде суттєво відрізнятися від тих самих етапів у виданні субкультурного мистецького журналу.
Некомерційні МЕЖ не мають фінансових можливостей для оплачування діяльності журналістів, фотографів, верстальників та інших професійних робітників редакції. Натомість вони залучають до створення контенту аматорів або генерують його самостійно. Таким чином редактор може виконувати нетипові для себе завдання: макетування, написання статей і навіть розповсюдження та піар. У некомерційних МЕЖ інтенції до створення видання залежать від ініціативної групи або від особистості, що на власному ентузіазмі створюють нові видання. У ході нашого дослідження було визначено, що в багатьох випадках редактор МЕЖ був одночасно і його дизайнером, і журналістом, і видавцем. Перші номери формуються для іміджу власними силами, а згодом видання може залучати нових авторів, що співпрацюють з МЕЖ заради пропагування своїх ідей чи через інші мотиви. Навколо таких видань з часом формуються спільноти, що кооперуються з видавництвом і разом створюють мережевий електронний журнал та займаються його рекламою і дистрибуцією в мережі. Із часом мотивація редакції може зменшуватися і, оскільки не існує жодних офіційних зобов’язань, це впливає на якість видання та його періодичність. Тому МЕЖ є швидше продовжуваними, а не періодичними виданнями.
У комерційних та наукових МЕЖ видавничий процес майже не відрізняється від друкованих журналів, окрім відсутності друкування та винятково мережевого способу дистрибуції та промоції видання. Видавці формують тематику, періодичність, орієнтовний контент, підбирають редакцію, що займатиметься збором та опрацюванням матеріалів, версткою та розповсюдженням.
Технологічна трансформація вплинула також і на видавничий процес створення та розповсюдження електронних журналів. У 90-х роках мережа WWW реалізувала багато новаторських ідей, які підтримали як видавці, так і читачі, що призвело до занепаду МЕЖ. Відмова від періодичності, оскільки матеріали публікуватися в міру їхньої появи, зменшила аудиторію МЕЖ. Після розвитку нової Мережі 2.0 зникає редагування матеріалів, оскільки користувачі можуть публікувати тексти самостійно, без особливих знань верстки, що також зменшувало аудиторію журналів. У таких умовах МЕЖ втратили своє лідерство і стали доволі рідкісними виданнями, порівняно з тією кількістю інформації, що публікується в мережі. Причини цього не лише технічні, але і психологічні. Блоги та соціальні мережі мають швидші засоби для реалізації видавничих потреб девіантних та творчих особистостей. Ці платформи простіше використовувати для піару та пропаганди, оскільки для публікації не потрібно знати програмування чи основи дизайну. Велика частина потенційних видавців МЕЖ тепер реалізує свої творчий потенціал у цих виданнях. Із появою соціальних мереж МЕЖ втратили велику частину своїх аудиторій, оскільки створювати спільноти у соцмережах стало значно легше. Вони доступні для публікації та коментування постійно, тоді як МЕЖ мають періодичність, що призводить до затримування комунікації.
У динамічних видань є низка недоліків як технічного, так і економічного характеру. FLASH використовує багато ресурсів комп’ютера і вимагає сторонніх програм, які можуть бути не встановлені на комп’ютері чи мобільному пристрої. Із точки зору видавця – створення динамічного журналу – це трудомісткий процес, який вимагає професійних навичок і знань. Складно говорити про можливість капіталізувати МЕЖ, оскільки спостерігається небажання користувачів мережі платити за інформацію, яку вони гіпотетично можуть отримати з безкоштовних джерел. Однак останні тенденції свідчать, що реклама може фінансувати редакцію МЕЖ, і таке видання може бути прибутковим, тому що витрат на друк немає.
5. Після розгляду сучасних трансформаційних процесів як МЕЖ, так і масмедіа загалом, було встановлено перспективи розвитку і функціонування мережевих електронних журналів. У ході дослідження виокремлено тенденції, які впливатимуть на подальший розвиток МЕЖ. Очевидний прогрес в інтеграції комп’ютерів та їхніх мереж у життя людей призведе до повного витіснення дискових видань, що вилучить з терміну «мережеві електронні журнали» означення «мережеві», оскільки ці поняття будуть тотожними.
На основі аналізу повільного входження наукової спільноти у видавничо-комунікаційний процес в мережі було визначено, що поява нових медіа призводить до регресивних настроїв певної частини аудиторії, які не бажають використовувати прогресивні технології. Наукова спільнота виявилася неготовою до змін, хоча теоретично безпаперове видавництво було обґрунтоване багатьма дослідниками ще в 1970-ті роки. Навіть після виходу перших редагованих журналів тривали дискусії щодо них. Більшість аргументів проти МЕЖ (відсутність нумерації сторінок, нетривкий формат) були нелогічними і свідчили про нездатність деяких науковців до гнучкого мислення.
Було визначено, що розвиток лібералізму та свободи призводить до прагнення окремих індивідуумів до індоктринації, пошуку мас-медіа з чіткою суб’єктивною позицією, близькою до світогляду конкретних людей. МЕЖ може виконувати пропагандистські функції, оскільки роль редакції в них суттєвіша, ніж в інших виданнях. Тут формат журналу відіграє подвійну роль. З одного боку, він відштовхує масового читача, оскільки МЕЖ – це видання лінійне і сприймати його потрібно також цілим, натомість на масову аудиторію зорієнтовані мозаїчні видання, такі, як соціальні мережі. З іншого боку, формат журналу функціонує серед членів спільнот з вузькими зацікавленнями. Аналіз матеріалів свідчить про сильну заангажованість МЕЖ, що важко сприймається читачами, не зацікавленими в темі.
З’ясовано, що розвиток соціальних мереж та загальне збільшення кількості інформації продукує втому користувачів від медійного шуму і бажання отримувати тільки якісну інформацію. Витрати часу на сприйняття неважливої інмутаційної інформації становлять небезпеку для ментального здоров’я користувачів мережі, що призводить до хвороби IAD (Internet addiction disorder). Із часом обмеження інформаційних каналів може стати нормою. У такій ситуації МЕЖ стане альтернативою інформаційному хаосу.
У теоріях мережевої комунікації зустрічаються прогнози про посилення цензури в інтернеті й одночасно про маргіналізацію інтернет-спільноти. Спільноти маргіналів прагнутимуть створення нецензурованих електронних видань, звертатимуть увагу на МЕЖ, оскільки вони існують у вигляді завершених файлів і можуть розповсюджуватися різними мережами. Це унеможливлює закриття МЕЖ, оскільки відсутня фізична адреса. Політичні та релігійні маргінали зараз теж обирають формат МЕЖ, оскільки його неможливо контролювати (електронний журнал можна розповсюджувати шляхами, що не підконтрольні владі: розсилати по пошті, розміщувати на файлообмінниках тощо). Тривалий досвід контркультурної боротьби хакерських, політично- та релігійно-маргінальних МЕЖ вказує на те, що цей вид видання і надалі буде популярним у цьому сегменті аудиторії.
Важливим фактором потенційного розвитку є використання МЕЖ як платформи для експериментів над формою та змістом мас-медіа. Художнє оформлення сучасних МЕЖ значно розвинулося, оскільки створення власного видання в мережі не залежить від грошей. Це означає, дизайнер він вільний від комерційних зобов’язань. Мистецькі МЕЖ стали своєрідною платформою для нових ідей у дизайні. Такі журнали, як «Batterie», «Bastard», «Дуршлаг» стали об’єктом наслідування у візуальному мистецтві свого часу. Періодичність МЕЖ створює умови для постійного оновлення художнього оформлення видання, що може зберегти цю аудиторію в майбутньому. Триматися МЕЖ будуть також літературні видання, оскільки періодичність дозволяє використовувати час для покращення редагування та рецензування творів.
Із розвитком мобільних пристроїв спостерігається новий етап становлення МЕЖ – JAVA-журнали, які поєднують в собі дизайн і програмування. Це частково споріднює їх із дисковими журналами. Наявність сенсорного екрану вимагає від видавців нових підходів до оформлення видання. Насамперед має реалізоватися поекранність (посторінковість) викладу матеріалу, що для МЕЖ є типовою характеристикою. По-друге, повинна застосовуватися інтерактивність. Темпи, з якими друковані журнали переходять на мобільні технології, свідчать, що принаймні зараз цей напрямок прогресуватиме.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алехнович А. Национальный язык не должен быть заложником политиков [Электронный ресурс] / Андрей Алехнович // EXRUS GmbH : социально-экономический портал : [сайт]. — Электрон. дан. — Гейдельберг : EXRUS GmbH, 2010 – . — Режим доступа: http://ru.exrus.eu:8080/object/show/index/oid/5000257c6ccc19ec2d00567e (дата обращения: 05.02.2014). — Загл. с экрана.
2. Анимируй это : краткая история гифок [Электронный ресурс] // W→O→S : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : W→O→S, 2014. — Режим доступа: http://w-o-s.ru/article/2444 (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
3. Антоненко І. Електронні ресурси як об'єкт каталогізації: історія питання, термінологія, форматне забезпечення / І. Антоненко, О. Баркова // Бібліотечний вісник. — 2004. — С. 11–22.
4. Артамонова І. Тенденції становлення та перспективи розвитку інтернет-журналістики в Україні / І. Артемонова. — Донецьк : Лебідь, 2009. — 416 с.
5. Архів езину «Бійцівський клуб» [Електронний ресурс] // Бійцівський клуб : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2005– . — Режим доступу: http://bklub.livejournal.com/tag/езін (дата звернення: 05.02.2014). — Назва з екрана.
6. Бакланова Ю. Электронный научный журнал — ресурс открытого доступа [Электронный ресурс] / Юлия Бакланова // Управление Экономическими Системами — 2007. — № 1(9). — Режим доступа: http://www.uecs.ru/instrumentalnii-metody-ekonomiki/item/70-2011-03-21-07-23-25 (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
7. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация. Западные теории и концепции / Г. П. Бакулев. — М. : Аспект Пресс, 2005. — 176 с.
8. Березовець Л. Поняття інформації у сприйнятті ЗМІ в контексті формування інформаційного суспільства / Л. Березовець // Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства. — К. : Інститут журналістики, 2005. — С. 11–19.
9. Бійцівський клуб № 9 [Електронний ресурс] // Бійцівський клуб : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2005– . — Режим доступу: http://bklub.livejournal.com/135558.html (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
10. Блог [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/3f848b18 / (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
11. Богуславська А. Самвидав сам зібрав [Електронний ресурс] / А. Богуславська // Україна Молода : [сайт]. — Електрон. дані. —К. : 2013. — Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/2000/258/71237/ (дата звернення: 15.03.2013). — Назва з екрана.
12. Вербовий Р. Композиційно-графічна модель українського молодіжного журналу : дис. … канд. соц. ком. : 27.00.05 / Руслан Миколайович Вербовий ; Київ. нац. Ун-т ім. Тараса Шевченка, ін-т журналістики. — К., 2013. — 187 с.
13. Видалені статті [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/687e7599 (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
14. Визначили першого видавця інтернет-журналу у світі [Електронний ресурс] // WebCite query resul : [сайт]. — Електрон. дані. —К. : 2013. — Режим доступу: http://www.webcitation.org/6MbCcoaW9 (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
15. Віртуальна спільнота [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/c41d922c (дата звернення: 22.02.2014). — Назва з екрана.
16. Вставить в PDF анимированный GIF? [Электронный ресурс] // Ru_design_help : [сайт]. — Электрон. дан.. — М. : 2014. — Режим доступа: http://ru-design-help.livejournal.com/1981655.html (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
17. Вуль В. А. Электронные издания / В. А. Вуль — СПб. :БХВ-Питербург, 2003. — 560 с.
18. Гейтс Б. Дорога в будущее [Электронный ресурс] // lib.web-malina : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://lib.web-malina.com/getbook.php?bid=1477&page=26 (дата обращения: 04.02.2014). — Загл. с экрана.
19. Гельсінські угоди [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/8b7dcbd1 (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
20. Головко В. Екстремізм та радикалізм в Україні: особливості формування, основні напрями, форми протидії з боку держави / В. Головко // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 19(2). — С. 248–276.
21. Городенко Л. Теорія мережевої комунікації : Монографія / Л. Городенко / за загал. наук. ред. В. Ф. Іванова. — К. : Академія Української Преси, Центр Вільної Преси, 2012. — 387 с.
22. Городенко Л. М. Психологічні особливості мереженої комунікації: Наукові записки Інституту журналістики: науковий збірник / Л. М. Городенко; за ред. В. В. Різуна. — К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2012. — Т. 47. — С. 20–23.
23. ГОСТ 7.83–2001 : Электронные издания. Основные виды и выходные сведения [Электронный ресурс] // Библиотека ГОСТОв : [сайт]. — Электрон. дан. —М. : 2014. — Режим доступа: http://ohranatruda.ru/ot_biblio/normativ/data_normativ/9/9935/index.php (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
24. Даниэль А. Истоки и смысл советского Самиздата [Электронный ресурс] / Александр Даниэль // Антология самиздата : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://antology.igrunov.ru/a_daniel.html (дата обращения: 05.02.2014). — Загл. с экрана.
25. Демиар От DIY к DIT [Электронный ресурс] // Zabej.Info : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://zabej.info/zin/article/591 (дата обращения: 05.02.2014). — Загл. с экрана.
26. Другое полушарие № 1. Журнал литературного и художественного авангарда [Электронный ресурс] // Другое полушарие : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2007. — Режим доступа: http://drugpolushar.narod.ru/DP012007.htm (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
27. Другое полушарие № 8. Журнал литературного и художественного авангарда [Электронный ресурс] // Другое полушарие : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2009. — Режим доступа: http://www.archive.org/stream/AnotherHemisphereMagazine082009/DRUGOE_POLUSHARIE_09_2009#page/n1/mode/2up.(2009) (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
28. ДСТУ 3017–95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. — К.: Держстандарт України, 1995. — С. 3 –8.
29. Дуршлаг [Електронний ресурс] // Дуршлаг : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2009. — Режим доступу: http://durchschlag.livejournal.com (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
30. Дуршлаг №1 [Електронний ресурс]// Issuu.com : [сайт]. — Електрон. дані. — К.: 2009. — Режим доступу: http://issuu.com/sakateka/docs/durchschlag1 (дата звернення: 22.02.2014). — Назва з екрана.
31. Едвардс Дж. Електронні журнали: проблема чи панацея? / Дж. Едвардс // Електронні журнали. — К. : Британська Рада в Україні, 1999. — C. 30.
32. Езин спільноти. Бійцівський Клуб [Електронний ресурс] // Бійцівський Клуб. — Режим доступу: http://bklub.livejournal.com/ (дата звернення: 05.02.2014). — Назва з екрана.
33. Езиноманія : інтерв’ю з Ростиславом Соколовським [Електронний ресурс] // AZH.com : [сайт]. — Електрон. дані. —К. : 2014. — Режим доступу: http://www.azh.com.ua/news4/print.php?id=1203963779 (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
34. Езін візуальної комунікації [Електронний ресурс] // Езін візуальної комунікації : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2007. — Режим доступу: http://durchschlag.livejournal.com/452.html (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
35. Електронний журнал [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/0c2958be (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
36. Енциклопедія Львова / за ред. Андрія Козицького, Ігоря Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — С. 426 –427
37. Журнальное чтиво. Java журналы которые можно почитать. [Электронный ресурс] // java-touch.ru : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://java-touch.ru/publ/review/zhurnalnoe_chtivo_java_zhurnaly_kotorye_mozhno_pochitat/4-1-0-138 (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
38. Зини [Електронний ресурс] // sXe Україна : [сайт]. — Електрон. дані. —К. : 2014. — Режим доступу: http://sxe.at.ua/load/ziny/2 (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
39. Історія та розвиток комп’ютерної техніки та обчислювальних машин [Електронний ресурс] // Wiki of KSPU : [сайт]. — Електрон. дані. —К. : 2014. — Режим доступу: http://wiki.kspu.kr.ua/index.php/Історія_та_розвиток_комп’ютерної_техніки_та_обчислювальних_машин/ (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
40. К авторам [Электронный ресурс] // Другое полушарие : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://drugpolushar.narod2.ru/ (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
41. Калмыков А. Интернет-журналистика / А. Калмыков, Л. Коханова. — Москва: Юнити-Дана, 2005. — 384 с.
42. Касперский Е. Мы работали по 10–12 часов в день, чтобы сделать лучший в мире антивирус [Электронный ресурс] / Евгений Касперский // АиФ Украина : [сайт]. — Электрон. дан. — К. : 2014. — Режим доступа: http://www.aif.ua/society/peopleworld/959946 (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
43. Кіт Н. О. Особливості конструктивно-композиційного вирішення журналів для дошкільнят. Єдність у різноманітності / Н. О. Кіт // Наукові записки Інституту журналістики. — К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2003. — Т. 10. — С. 84.
44. КНЕУ. Електронний журнал [Електронний ресурс] // КНЕУ — Електронний журнал : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://kneu.edu.ua/ua/Information_for/professors/el_jurnal/ (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
45. Косенко Т. Н. Электронный журнал как педагогическое средство обеспечения качества научно-исследовательской деятельности преподавателей: дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Т. Н. Косенко. — Ростов-на-Дону, 2002. — 206 с.
46. Коцарев О. Типологія Інтернет-ЗМІ / О. Коцарев // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадського ; Сер. Филология. — Т. 19. — 2006. — № 5. — С. 321–324.
47. Крайнікова Т. С. Художньо-графічна концепція видання: до проблеми ствердження терміна / Т.С. Крайнікова // Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник. — К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2010. — Т. 40. — С. 107–112.
48. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Дж. Лалл. — К. : К.І.С., 2002. — 264 с.
49. Лифер О. Що таке Самвидав? [Електронний ресурс] / О. Лифер // Kipiani.Org : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://kipiani.org/samizdat/index.cgi?c=89 (дата звернення: 04.02.2014). — Назва з екрана.
50. Ловкий Тюлень №4 GIF [Электронный ресурс] // Look At Me : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2010. — Режим доступа: http://www.lookatme.ru/flow/posts/magazines/88434-lovkiy-tyulen-4-100-gif (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
51. Ловкий Тюлень № 01–03,05 [Электронный ресурс] // RuTracker.org : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2010. — Режим доступа: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=3530798 (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
52. Маклюэн М. Понимание Медиа: внешние расширения человека / М. Маклюэн ; пер. с англ. В. Г. Николаева. — М. : Гиперборея ; Кучково поле, 2007. — 464 с.
53. Мак-Люэн. Маршалл [Электронный ресурс] // Энциклопедия Кругосвет : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/?q=enc/gumanitarnye_nauki/filosofiya/MAK-LYUEN_MARSHALL.html (дата обращения: 05.02.2014). — Загл. с экрана.
54. Масловский Е. К. Англо-русский словарь по вычислительной технике и программированию (The English-Russian Dictionary of Computer Science) [Электронный ресурс] / Е. К. Масловский — ABBYY Software Ltd : [сайт]. — Электрон. дан. — 2014. — Режим доступа: http://www.ets.ru/pg/r/dict/comp_.htm (дата обращения: 06.02.2014). — Загл. с экрана.
55. Могилевська Э. Информационные агенства в Интернете: особенности и принципы функционирования : автореф. дис. ... канд.филол. наук : 10.01.10 / Э. Могилевська. — Воронеж, 2008. — 22 с.
56. Модерация. Интернетско-русский разговорник [Электронный ресурс] // Slovari Yandex : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=internet/274.htm&encpage=internet (дата обращения: 04.02.2014). — Загл. с экрана.
57. Нісангер Т. Е. Проблеми формування колекції електронних журналів / Томас Е. Нісангер // Електронні журнали. — К. : Британська Рада в Україні, 1999. — C. 109—110.
58. Новый светъ №1 1998 [Электронный ресурс] // read.narod.ru : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2013. — Режим доступа: http://xn--www-vedf.a-read.narod.ru/novsvet01.pdf (дата обращения: 15.03.2013). — Загл. с экрана.
59. От редакции ZABEJ!info [Электронный ресурс] // Zabej.info : [сайт]. — Электрон. дан. —М. : 2014. — Режим доступа: http://zabej.info/files/pdf_zh/pdf_zabej_numar_1.pdf (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
60. Периодическая печать [Электронный ресурс] // БСЭ : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Периодическая%20печать/ (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
61. Перфокарты [Электронный ресурс] // История комп’ютера : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://chernykh.net/content/view/71/127/ (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
62. Петров Л. В. Массовые коммуникации и культура : Введение в теорию и историю : учеб. пособие / Л.В. Петров. — СПб. : Гос. ун-т культуры, 1999. — 211 с.
63. Положення про електронні наукові фахові видання: Наказ від 30 верес. 2004 р. № 768/431/541/ Мін-во освіти і науки України, Нац. акд. наук України, ВАК України // Бюлетень ВАК України. — 2004. — № 11. — С.2–3.
64. Постмодернизм // Новейший философский словарь. — Минск. : Современный литератор, 2007. — 816 с.
65. Потятиник Б. Інтернет-журналістика / Б. Потятиник — Львів : ПАІС, 2010 — 244 с.
66. Почепцов Г. Теорія комунікації / Г. Почепцов. — К. : Видавничий центр «Київський університет», 1999. — 308 с.
67. Приваловский Ю. E-zines — территория чистого искусства // Нове мистецтво. — 2008. — № 6. — 20 с.
68. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 трав. 2003 р. № 851-IV / Урядовий Кур’єр. — 2003. — 2 лип. — С. 1–6.
69. Різун В. Теорія масової комунікації : підруч. для студ. / В. В. Різун. — К.: Просвіта, 2008. — 260 с.
70. Різун, В. В. Загальна характеристика масово-інформаційної діяльності : лекція перша / В. В. Різун. — К. : КНУ імені Тараса Шевченка, 2000. — 34 с.
71. Рожнова О. И. Генезис журнальной формы. Стилеобразующая роль структуры издания : дис. … канд. искусств. / О.И. Рожнова ; Моск. гос. худож.-пром. ун-т им. С. Г. Строганова. — М., 2007. — 300 с.
72. Рунов А. Социальная информатика : учеб. пособие [Электронный ресурс] // РулитРу : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 20014. — Режим доступа: http://do.rulitru.ru/v5887/рунов_а.в._социальная_информатика (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
73. Рунов А. В. Социальная информатика как инструмент анализа [Электронный ресурс] // studsell.com : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://www.studsell.com/view/165637/ (дата обращения: 22.02.2014). — Загл. с экрана.
74. Сакатека Talk: Online magazine [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/dc7232a1 (дата звернення: 05.02.2014). — Назва з екрана.
75. Самвидав [Електронний ресурс] // peeep.us : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2014. — Режим доступу: http://www.peeep.us/568c3162 (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
76. Соколовский Р. Много красоты [Электронный ресурс] // Rott №8 : [сайт]. — Электрон. дан. — К. : 2013. — Режим доступа: http://rottart.files.wordpress.com/2008/07/rott-8.pdf (дата обращения: 15.03.2013). — Загл. с экрана.
77. Терин В. П. Массовая коммуникация: исследование опыта Запада / В. П. Тетерин. — 2-е изд., перер. и доп. — М. , 2000. — 224 с.
78. Тертычный А. А. Жанры периодической печати / А. А. Тертычный. — М. : Аспект Пресс, 2000. — 312 с.
79. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : практ. посіб. / М. С. Тимошик — К. : Наша культура і наука, 2005. — 560 с.
80. Толковый словарь по вычислительным системам / под ред. В. Иллингуорта, Е. К. Масловского ; пер. с англ. А. К. Белоцкого. — М. : Машиностроение, 1990. — 560 с.
81. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвін Тоффлер ; перекл. Андрія Євси, за ред. Віктора Шовкуна. — К. : Всесвіт, 2000— 480 с.
82. Тупикин В. Самиздат после перестройки [Электронный ресурс] / Влад Тупикин // Ruszine.com : [сайт]. — Электрон. дан. — М. : 2014. — Режим доступа: http://ruszine.com/samizdat/samizdat_posle_perestroiki.html (дата обращения: 05.02.2014). — Загл. с экрана.
83. УАНЕТ 2000–2010: Український інтернет за 10 років так і не перетворився на бізнес [Електронний ресурс] // Українська правда : [сайт]. — Електрон. дані. — К. : 2010. — Режим доступу: http://blogs.pravda.com.ua/authors/savanevsky/4d2ab302882aa/ (дата звернення: 06.02.2014). — Назва з екрана.
84. Федото