ГЕОГРАФО-ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГУМУСОВОГО СТАНУ ОПІДЗОЛЕНИХ ҐРУНТІВ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ

Краткое описание

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ПІДВАЛЬНА ГАЛИНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 910.3:631.41 (477.83)

ГЕОГРАФО-ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГУМУСОВОГО СТАНУ ОПІДЗОЛЕНИХ ҐРУНТІВ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ

11.00.05 біогеографія і географія ґрунтів

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Науковий керівник
ПОЗНЯК СТЕПАН ПАВЛОВИЧ
доктор географічних наук, професор

ЛЬВІВ 2003

ЗМІСТ ст

ВСТУП....4
1. ФАКТОРИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ..............................................................9
1.1. Геологічна будова та ґрунтоутворюючі породи.....................................11
1.2. Гідрогеологічні особливості....................................................................16
1.3. Особливості геоморфологічної будови..................................................18
1.4. Клімат.........................................................................................................21
1.5. Рослинність................................................................................................24
2. ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕЗИ ТА ГЕОГРАФІЇ ҐРУНТІВ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ.......................................................................................................29
3. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ..........................................................................37
3.1. Вибір і характеристика репрезентативних дослідних ділянок.............39
3.2. Лабораторно-аналітичні дослідження....................................................40
4. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ҐРУНТІВ..............................................42
5. ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ............................................................54
5.1. Гранулометричний і мікроагрегатний склад.........................................55
5.2. Структурно-агрегатний склад.................................................................63
5.3. Складення.............................................................................................69
5.3.1.Щільність твердої фази................................................................69
5.3.2.Щільність будови..........................................................................70
5.3.3.Шпаруватість.................................................................................71
6. ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ...........................................74
6.1. Ємність катіонного обміну та склад ввібраних основ..........................74
6.2. Кислотно-основні властивості ґрунтів...................................................79
7. ГУМУСОВИЙ СТАН ҐРУНТІВ.....................................................................89
7.1. Методологічні та методичні проблеми вивчення..................................89
7.2. Особливості агрогенної трансформації гумусового стану ґрунтів.....100
8. ГЕОГРАФО-ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГУМУСОВОГО СТАНУ ОПІДЗОЛЕНИХ ҐРУНТІВ ПАСМОВОГО ПОБУЖЖЯ............................107
8.1. Вміст та розподіл гумусових речовин у ґрунтовому профілі.............107
8.2. Азот гумусових речовин........................................................................120
8.3. Якісний склад гумусу.............................................................................126
8.3.1. Оптична щільність гумусових кислот.......................................148
8.4. Просторові закономірності вмісту гумусу та його динаміка..............171
ВИСНОВКИ.........................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................185
ДОДАТКИ...........................................................................................................204

ВСТУП

Історія науки і віковий досвід практики свідчать про особливу роль органічної речовини в генезі ґрунтів і у формуванні їхньої родючості. Різноманіття ґрунтів у природі безпосередньо пов’язане з варіюванням складу і властивостей гумусових речовин, їх сполук і форм впливу на мінеральну масу і будову ґрунту. Формуючись у процесі утворення і розвитку ґрунту, гумус суттєво впливає на ґрунтоутворення і найважливіші властивості ґрунту.
Гумус відіграє важливу планетарну роль у біосфері. В.А. Ковда та І.В.Якушевська (1971) запропонували ввести поняття гумусосфера”, що розглядається як величезний акумулятор сонячної енергії в земній корі.
Проблема гумусу завжди займала центральне місце у ґрунтознавстві. Із вивченням гумусу тісно пов’язане розуміння специфічних особливостей зональних типів ґрунтів, їх фізичних, фізико-хімічних особливостей, процесу формування ґрунтової родючості та її підвищення. Гумус є інтегральним показником родючості ґрунту, джерелом біогенних елементів, активатором біологічної активності.
З гумусовими речовинами пов’язані умови розвитку рослин, які відображені у властивостях ґрунтового профілю: потужність гумусового горизонту, придатність ґрунту до сільськогосподарського використання, реакція середовища, фізичний стан ґрунту, біохімічна активність і т. д.
Тому, оцінюючи гумус ґрунту, ми опосередковано характеризуємо різні властивості ґрунту. Гумус є не тільки показником генези і родючості ґрунтів, але і важливим критерієм їх діагностики.
Актуальність теми. До надзвичайно важливих завдань ґрунтознавства відноситься розробка теорії та методів збагачення ґрунтів гумусом, покращення його якісного стану. Вирішення цих проблем можливе лише за умов детального вивчення динаміки вмісту і якісного складу гумусу в ґрунтах протягом тривалого періоду. Ареали застосування цих заходів можна встановити лише, вивчивши географо-генетичні особливості гумусового стану ґрунтів.
Актуальність вивчення органічної речовини, як одного з основних компонентів педосфери і фактора стійкості екосистем, пов’язана із значним антропогенним навантаженням на біосферу і, в першу чергу, на ґрунтовий покрив.
В останні роки продовжує зростати увага дослідників до порівняльної оцінки ґрунтів біоценозів і ґрунтів агроценозів, що утворені після зведення лісу, оскільки застосування такого аналізу допоможе визначити шляхи створення природно-ощадливого землекористування.
Вивчення гумусового стану ґрунтів має надзвичайно важливе значення для їх діагностики, систематики, класифікації та бонітування. Використання показників гумусового стану сприяє класифікації та систематиці ґрунтів на більш глибокій науковій основі.
Фоновими ґрунтами пасом Пасмового Побужжя є опідзолені ґрунти (ясно-сірі, сірі, темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені). Для цих ґрунтів найбільш дискусійним залишається питання розвитку процесу підзолоутворення або його повного зникнення в освоєних ґрунтах, тобто інтенсивності прояву підзолистого й дернового процесів ґрунтоутворення.
Сірі опідзолені ґрунти це один із найскладніших за будовою і дуже особливих типів ґрунтів, їх самобутність виражається в багатьох рисах, насамперед в особливостях складу, властивостей і ролі гумусу у формуванні їхнього профілю. Ці ґрунти є неоднорідними за характером внутрішньо профільного розподілу головних компонентів гумусу, що робить неоднозначною характеристику гумусових профілів сірих опідзолених ґрунтів. Така специфічність профілю цих ґрунтів є причиною появи різних гіпотез їхньої генези. Все це виправдовує велику увагу до вивчення опідзолених ґрунтів, зокрема їх гумусового стану і потребує додаткових досліджень.
При дослідженні ґрунтового покриву Пасмового Побужжя попередніх років визначався лише вміст гумусу у верхніх горизонтах, що недостатньо для розкриття природи гумусоутворення. Науково обґрунтованим є поглиб­лене вивчення процесів гумусоутворення, що дасть змогу встановити геогра­фо-генетичні особливості гумусового стану ґрунтів території досліджень.
Об’єкт і предмет досліджень. Об’єкт досліджень опідзолені ґрунти, сформовані на лесоподібних суглинках Пасмового Побужжя. Предмет досліджень гумусовий стан опідзолених ґрунтів і його динаміка; морфологічні, фізичні, фізико-хімічні властивості ґрунтів, їх зміна під впливом сільськогосподарського освоєння.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дослідження пов’язані з державною науково-технічною програмою Родючість і охорона ґрунтів” на 2001-2005 роки, кафедральною тематикою Проблеми генези, географії і класифікації ґрунтів Західного регіону України”, Національною програмою охорони земель” на 1996-2005 роки.
Мета і завдання досліджень.
Мета досліджень полягає в оцінці параметрів гумусового стану опідзолених ґрунтів, їх агрогенної трансформації і географо-генетичних особливостей гумусового стану.
Завдання досліджень:
- охарактеризувати умови ґрунтоутворення, генезу та поширення ґрунтів;
- вивчити гумусовий стан опідзолених ґрунтів;
- визначити залежність морфологічних, фізичних, фізико-хімічних властивостей опідзолених ґрунтів від гумусового стану;
- дослідити вплив окультурення на властивості та, зокрема, на гумусовий стан опідзолених ґрунтів;
- виявити кількісні й якісні зміни гумусу в природних умовах і агроценозах;
- скласти карти вмісту гумусу в ґрунтах;
- вивчити динаміку вмісту гумусу в ґрунтах регіону досліджень;
- виявити географо-генетичні особливості гумусового стану опідзоле­них ґрунтів Пасмового Побужжя.
Наукова новизна одержаних результатів:
- вперше на території Пасмового Побужжя проводилося повнопро­фільне вивчення гумусового стану опідзолених ґрунтів;
- вперше у регіоні досліджень вивчено оптичну щільність гумінових кислот;
- досліджено динаміку вмісту гумусу за 40 років;
- розроблено класифікацію ґрунтів за рівнями показників вмісту гумусу;
- складено карти вмісту гумусу в ґрунтах;
- встановлено тренд властивостей окультурених ясно-сірих опідзолених ґрунтів у сірі опідзолені.
Практичне значення одержаних результатів:
- одержані результати є внеском у розвиток регіонального ґрунто­знавства;
- пропонується використовувати результати досліджень для удоскона­лення діагностики та класифікації ґрунтів, для їх бонітування та вартісної оцінки;
- результати досліджень використовуються для складання проектів землеустрою для нових землекористувачів і землевласників, Львівською філією інституту землеустрою УААН, районними відділами земельних ре­сурсів для визначення ареалів земель, які потребують консервації, районними управліннями сільського господарства та системою агросервісу для покра­щення агрофізичних і агрохімічних властивостей досліджуваних ґрунтів.
Особистий внесок здобувача:
- проведення польових і лабораторно-аналітичних досліджень, спрямованих на вивчення гумусового стану опідзолених ґрунтів, їхніх морфологічних, фізичних, фізико-хімічних властивостей;
- вивчення показників зміни і напрямку ґрунтоутворюючого процесу під впливом сільськогосподарського використання ґрунтів;
- виконання комплексної математико-статистичної обробки результатів дослідження;
- складання карт вмісту гумусу в ґрунтах Пасмового Побужжя.
У дисертації використано і узагальнено матеріали великомасштабних ґрунтових досліджень, а також матеріали корегуючого знімання, проведеного Львівським інститутом землеустрою УААН та кафедрою ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній науковій конференції Генеза, географія і екологія ґрунтів” (Львів, 1999), Науковій конференції студентів і аспірантів географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2000), VI з’їзді ґрунтознавців і агрохіміків України (Умань, 2002), наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка (1999-2002).
Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових статей, з них 5 у рекомендованих ВАК України виданнях, які повністю відображають зміст дисертації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нові шляхи вирішення наукової проблеми гумусу як основного показника генези, екології та родючості ґрунтів, важливого критерію їх діагностики. Завдання вирішувалося шляхом характеристики широкого спектру показників гумусового стану генетичних підтипів опідзолених ґрунтів, географічних закономірностей зміни параметрів цих показників; оцінки тривалої антропогенної трансформації органічної речовини; встановленням залежності морфологічних, фізичних, фізико-хімічних властивостей ґрунтів від їхнього гумусового стану.
2. Своєрідні фізико-географічні умови Пасмового Побужжя зумовили формування специфічних за генетичними особливостями гумусового стану опідзолених ґрунтів, які є домінуючими на вододілах цієї території. Тривале (понад 700 років) інтенсивне сільськогосподарське використання території залишило відбиток на властивостях цих ґрунтів. Так, окультурення ясно-сірих опідзолених ґрунтів Куликівського пасма і сірих опідзолених ґрунтів Малехівського пасма призвело до збільшення потужності гумусово-елювіального горизонту та інтенсивності сірого забарвлення, підняття глибини залягання карбонатів кальцію, зменшення прояву процесу опідзолення.
3. Легкий гранулометричний склад досліджуваних опідзолених ґрунтів (легкосуглинковий) з переважанням фракції грубого пилу значно впливає на особливості гумусового стану ґрунтів. Акумуляція мулу в ілювіальному горизонті, яка найбільш виражена у цілинних ясно-сірих опідзолених ґрунтах Куликівського пасма і сірих опідзолених ґрунтах Малехівського пасма, є причиною започаткування формування в опідзолених ґрунтах цих пасом гумусово-ілювіального горизонту.
Ґрунти відзначаються добре вираженою мікроструктурою. Темно-сірі опідзолені ґрунти Смереківського пасма і чорноземи опідзолені Дмитровицького пасма характеризуються високою водостійкістю мікроагрегатів. Гумусові горизонти орних ґрунтів цих пасом характеризуються кращою потенційною здатністю до мікрооструктурення, порівняно з цілинними аналогами.
Розорювання сірих опідзолених ґрунтів Пасмового Побужжя дещо знизило здатність протистояти руйнівній дії води за рахунок збільшення щільності верхньої частини гумусових горизонтів ґрунтів і зменшення їх шпарового простору.
4. Опідзолені ґрунти Пасмового Побужжя характеризуються високою ємністю катіонного обміну, переважанням кальцію у складі увібраних катіонів. В орних ґрунтах підвищується ступінь насичення основами. За показниками ємності катіонного обміну та складом увібраних катіонів окультурені ясно-сірі опідзолені ґрунти Куликівського пасма наближаються до підтипу сірих опідзолених ґрунтів. Переважання фульвокислот у складі гумусу верхніх горизонтів ясно-сірих і сірих опідзолених ґрунтів під лісом є причиною високої кислотності цих ґрунтів. Сільськогосподарське освоєння призвело до значного зниження кислотності ґрунтів.
5. Підтверджено, що для гумусових профілів опідзолених ґрунтів властива складна будова. Поступове зменшення вмісту гумусу з глибиною порушується деяким збільшенням його у верхній частині елювіального значно ілювійованого горизонту ясно-сірих опідзолених ґрунтів під лісом та у верхній частині ілювіального горизонту сірих опідзолених ґрунтів.
Найвищий вміст та запаси гумусу характерні для Дмитровицького та Смерківського пасом, значно знижуються його величини на Куликівському і Малехівському пасмах. Сільськогосподарське освоєння призвело до зниження вмісту гумусу в досліджуваних ясно-сірих опідзолених ґрунтах і орному шарі сірих опідзолених ґрунтів, проте в агрономічному відношенні якість гумусу в цих ґрунтах є вищою, що підтверджується високими показниками реакційної здатності гумусу. Незначне накопичення гумусу відзначене в гумусовому елювіальному та верхній частині ілювіального горизонтів орних сірих опідзолених ґрунтів Малехівського пасма.
6. Вміст та запаси валового азоту в ґрунтах Пасмового Побужжя збільшуються від ясно-сірих опідзолених ґрунтів Куликівського пасма до чорноземів опідзолених Дмитровицького пасма. Середня і висока збагаченість гумусу азотом (C:N 5,2-9,5) відзначена у верхніх горизонтах цілинних ясно-сірих опідзолених ґрунтів Куликівського пасма та сірих опідзолених ґрунтах Малехівського пасма. Для орних шарів опідзолених ґрунтів збагаченість гумусу азотом є високою і дуже високою (4,3-7,6). Збільшився вміст валового азоту в освоєних сірих опідзолених ґрунтах.
Виявлено високу позитивну кореляцію між вмістом гумусу і валового азоту.
7. Встановлено розширення співвідношення Сгк:Сфк в ілювіальному горизонті опідзолених ґрунтів, а в чорноземах опідзолених у верхньому перехідному горизонті, що корелює із збільшенням в цих горизонтах гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм. Властивість цієї фракції накопичу­ватись в середній частині профілю ми рекомендуємо використовувати як основний критерій діагностики і класифікації опідзолених ґрунтів, що дозволяє розмежувати дерново-підзолисті та ясно-сірі ґрунти, чорноземи опідзолені та чорноземи типові. У результаті сільськогосподарського освоєння ґрунтів збільшується гуматність гумусу, вміст гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм (особливо в окультурених ясно-сірих опідзолених ґрунтах Куликівського пасма), зменшується диференціація ґрунтового профілю за якісним складом гумусу.
8. Вперше в опідзолених ґрунтах Пасмового Побужжя вивчено оптичні властивості гумінових кислот. Виявлено, що найвищі показники оптичної щільності гумінових кислот зв’язані з підвищеним вмістом гуматів кальцію; вільні гумінові кислоти (ГК-1) характеризуються найнижчими оптичними щільностями та найвищими коефіцієнтами забарвлення. Оптична щільність гумінових кислот ілювіальних горизонтів цілинних опідзолених ґрунтів є значно вищою, ніж гумусових горизонтів. Оптична щільність гумусових речовин, відображаючи ґрунтово-кліматичні умови гумусоутворення, змінюється в зональному ряді опідзолених ґрунтів. Вона є найвищою у чорноземах опідзолених глеюватих Дмитровицького пасма і темно-сірих опідзолених ґрунтах Смереківського пасма, найнижчою в ясно-сірих опідзолених ґрунтах Куликівського пасма. Окультурення ґрунтів призвело до зменшення кількості бічних ланцюгів, збільшення ступеня ароматизації ядра гумінових кислот, а, отже, і до кращої структурованості молекул.
9. Розроблено класифікацію ґрунтів за рівнями показників вмісту гумусу для території Пасмового Побужжя. У межах кожної градації вмісту гумусу пропонується виділити два рівні. За цією класифікацією опідзолені ґрунти Пасмового Побужжя відносяться до ґрунтів із дуже низьким вмістом гумусу першого та другого рівнів (<1,0-2,0%) і низьким першого та другого рівнів (2,1-4,0%). Складено картосхеми вмісту гумусу у шарі 0-20 см за 1962-1963 і 1999-2000 роки. Відзначено тенденцію до деякого збільшення вмісту гумусу в ясно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах Пасмового Побужжя за 40 років. У темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених сформувався позитивний баланс гумусу, причому не лише в орному шарі, але й в глибших шарах ґрунтового профілю. Встановлено, що більшість ґрунтів Пасмового Побужжя перебувають у рівноважному стані із природно-антропогенними умовами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агрокліматичний довідник по Львівській області. К.: Держ. вид-во сільськогоспод. літератури, 1959. 93 с.
2. Агрофизические методы исследования почв. М.: Наука, 1966. 257 с.
3. Александрова Л.Н. Изучение процессов гумификации растительных остатков и природы новообразованых гумусовых кислот // Почвоведение.- 1972. - №7. С. 37-45.
4. Александрова Л.Н. О номенклатуре, применяемой в учении о почвенном гумусе // Почвоведение. 1975. - №2.
5. Александрова Л.Н. Органическое вещество почвы и процессы его трансформации. Л.: Наука, 1980. 288 с.
6. Александровский А.Л. Эволюция почв Восточной Европы на границе между лесом и степью // Естественная и антропогенная эволюция почв. Пущино, 1988. С. 82-94.
7. Алифанов В.М. Изменение серых лесных почв при сельскохозяйственном использовании // Почвоведение. 1979. - №1. С. 37-47.
8. Амелін І.С. Луки Дублянсько-Яричівської долини Львівської області // Український ботанічний журнал. 1966.-Т.XXIII. №2.- С. 72-78.
9. Амелін І.С. Луки північного Опілля, Львівського плато і Грядового Побужжя // Матеріали до вивчення природних ресурсів Поділля. Тернопіль-Кременець, 1963.- С. 83-85.
10. Андрущенко Г.О. Грунти західних областей УРСР. Львів-Дубляни: Вільна Україна. - 1970. Ч. I. II. - 295 с.
11. Арчегова И.Б. Географические аспекты гумусообразования // Современные проблемы гумусообразования. Коми филиал АН СССР, 1986. С. 20-34.
12. Атлас почв Украинской ССР / Под ред. Н.К.Крупского, Н.И.Полупана. К.: Урожай, 1979. 160 с.
13. Ахтырцев Б.П. О генезисе серых лесных почв // Почвоведение. 1979. - №10. С. 24-33.
14. Ахтырцев Б.П. Серые лесные почвы Центральной России. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1979. 233 с.
15. Ахтырцев Б.П., Ахтырцев А.Б. Изменение гумусного состояния лесостепных и степных черноземов под курганами и при длительной распашке // Почвоведение. 2002 №2. С. 140-149.
16. Ахтырцев Б.П., Щетинина А.С. Изменение серых лесных почв Среднерусской лесостепи в процессе сельскохозяйственного освоения. Саранск, 1969. 164 с.
17. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. М.: Изд-во МГУ, 1983. 248с.
18. Багаутдинов Ф.Я., Хазиев Ф.Х. Состав, свойства гуминовых кислот целинных и пахотных почв и новообразованых гумусовых веществ // Почвоведение. 1992. - №1. С. 80-84.
19. Багнавец О.С. Гумусное состояние серых лесных почв северной части Приволжской возвышенности, развитых на разных почвообразующих породах // Почвоведение. 1988 - №10. С. 48-56.
20. Бахтин П.У. Физико-механические и технологические свойства почв. 1971
21. Бельчикова Н.П. Некоторые закономерности содержания, состава гумуса и свойств гуминовых кислот в главнейших группах почв Союза ССР // Труды Почв. ин-та им. В.В.Докучаева. - 1951. - Т. 38. С. 33-58.
22. Богуцкий А.Б., Величко А.А., Геренчук К.И. и др. Опорные разрезы и краевые образования материковых оледенений западной части Украины: Препр. / Ин-та геолог. наук; 80-17. К.: 1985. 50 с.
23. Богуцкий А.Б., Величко А.А., Нечаев В.П. Палеокриогенные процессы на западе Украины в верхнем и среднем плейстоцене// Проблемы региональной и общей палеогеографии лессовых и перигляциальных областей. М.: Наука, 1975.
24. Богуцкий А.Б., Волошин П.К. Цикличность лессовой толщи юго-запада Русской платформы // Теория цикличности лессов в практ. Инж.-строит. изыск. М.: Наука, 1981. С. 111-120.
25. Бондарев А.Г., Кузнецова И.В. Физические основы повышения плодородия// Органическое вещество пахотных почв. Научные труды Почвенного ин-та им. В.В. Докучаева. М., 1987. С. 28-36.
26. Бондарчук В.Г. Геологія України. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1959. 829 с.
27. Бреус Н.М., Полупан М.І. Агрогрунтове районування // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. К. - 1989. Т. 1: А-Ж. С.13.
28. Бугаков П.С., Чупрова В.В. Содержание и качественный состав гумуса в основных почвах Красноярской лесостепи // Почвоведение. 1970. - №12. С. 46-54.
29. Вадюнина А.Ф., Корчагина З.А. Методы исследования физических свойств почв. М.: Агропромиздат, 1986. 416 с.
30. Вальков В.Ф. Почвенная экология сельскохозяйственных растений. М.: Агропромиздат, 1986. С. 11-33.
31. Варава К.М., Вовк І.Ф., Негода Г.М. Підземні води четвертинних відкладів платформенної частини України. Київ: Наукова думка, 1973.
32. Ващенко А.Т. До питання про природно-історичне районування території Львівської області // Географический сборник. Львов: Изд-во Львовского ун-та. 1951. - Вып. 1. Т. 18. - С. 73-92.
33. Веклич М.Ф. Стратиграфия лессовой формации Украины и соседних стран. К.: Наукова думка, 1968.
34. Вершинин П.В. Почвенная структура и условия ее формирования. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. 188 с.
35. Винокуров М.А., Колоскова А.В. Изменение свойств лесостепных почв при окультуривании. Казань: Изд-во казанского ун-та, 1969. 104 с.
36. Винокуров М.А., Колоскова А.В., Сперанская Г.И., Шакуров К.Ш. Гумус почв Волжско-Камской лесостепи и его роль в плодородии. Казань: Изд-во казанского ун-та, 1972. 132 с.
37. Возбуцкая А.Е. Химия почвы. М.: Высшая школа, 1968. 426 с.
38. Воронин А.Д. Структурно-функциональная гидрофизика почв. М.: Изд-во МГУ, 1984. 204 с.
39. Ганжара Н.Ф. Условия гумусообразования и гумусовое состояния зональных типов почв // Известия ТСХА. 1986. - №5. С. 84-89.
40. Гарифуллин Ф.Ш. Физические свойства почв и их изменение в процессе окультуривания. М.: Наука, 1979. 153 с.
41. Геоботанічне районування Української РСР. К.: Наукова думка, 1977. С. 73-137.
42. Герасимов И.П., Глазовская М.А. Основы почвоведения и география почв. М.:Географиз, 1960. 491 с.
43. Герасимчук І.Н., Сливка Р.О. Питання палеогеографії Пасмового Побужжя в зв’язку з меліорацією // Географія та меліорація грунтів.- Львів: Вища школа, 1974. С. 107-115.
44. Геренчук К.І., Койнов М.М., Орел М.Д. Схема фізико-географічного районування західних областей УРСР // Доповіді та повідомлення. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1961. Вип. 9, ч. 2. - С. 169-172.
45. Геренчук К.І., Койнов М.М., Цись П.М. Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1964. 220 с.
46. Глебова Г.И. Гиматомелановые кислоты почв и их место в системе гумусовых веществ. Автореф. канд. дис. М., 1980.
47. Глинка Н.Д. Деградация и подзолистый процесс // Почвоведение. 1924. - №3-4.
48. Гоголев И.Н. Путеводитель экскурсии Всесоюзного совещания по генезису, классификации и сельскохозяйственной типологии почв Советских Карпат и прилегающих территорий. Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1963. С. 4-22.
49. Гринченко А.М., Муха В.Д., Чесняк Г.Я. Трансформация гумуса при сельскохозяйственном использовании почв // Вестник сельскохозяйственной науки. 1979. - №1. С.36-40.
50. Гришина Л.А. Гумусообразование и гумусное состояние почв. М.: Изд-во МГУ, 1986. 244 с.
51. Гришина Л.А., Копцык Г.Н., Макаров М.И. Трансформация органического вещества почв: учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1990. 88 с.
52. Гришина Л.А., Орлов Д.С. Система показателей гумусного состояния почв// Проблемы почвоведения (советские почвоведы к ХІ Международному конгрессу почвоведов). М.: Наука, 1978. С. 42-47.
53. Дегтярьов В.В. Вплив антропогенного фактора на якість гумусу чорноземів України // Вісник ХДАУ. - 1999. - Випуск 2 С. 26-36.
54. Дергачева М.И. Органическое вещество почв: статика и динамика (на примере Западной Сибири). Новосибирск: Наука, 1984. 157 с.
55. Дергачева М.И. Система гумусовых веществ почв. Пространственные м веменные аспекты. Новосибирск:Наука, 1989. 109 с.
56. Димо В.Н. Агрофизическая характеристика дерново-подзолистых почв разного механического состава // Плодородие дерново-подзолистых почв М. -1958. С. 19-30.
57. Дмитренко В.П. Агрокліматичне районування // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. К.: 1989. Т. 1: А-Ж. С. 13-14.
58. Дмитриев Е.А. Математическая статистика в почвоведении. М.: Изд-во МГУ, 1972. 292 с.
59. Докучаев В.В. Реферат и критический разбор геоботанических исследований проф. С.И. Коржинского в басейне Камы и части Волги. Собр. соч. М.: Сельхозгиз, 1951. Т. 6.
60. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований): Учебник. М.: Агропромиздат, 1985. 352 с.
61. Дубровина И.В., Иванова О.А. Состав и свойства гумуса серых лесных почв со вторым гумусовым горизонтом Владимирского ополья // Органическое вещество пахотных почв. Научные труды Почвенного ин-та им. В.В. Доку­чаева. М. - 1987. С. 85-90.
62. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. Эволюция почв. Пер. с франц. М.: Прогресс, 1970. 591 с.
63. Дюшофур Ф., Гайффе М. Методы фракционирования гумуса, его типы, роль в агрегатообразовании // Почвоведение. 1992. - №10. С. 112-121.
64. Евдокимова Т.И. Почвенная съемка: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1987. 270 с.
65. Заморій П.К. Четвертинні відклади України. К.: Вид-во КДУ, 1961. 551с.
66. Зильбер Г.А. К истории развития ландшафтов юго-западной части Волыно-Подолии // Географический сборник. - Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1957. - Вып. 4. Т. 40. С. 214-230.
67. Зильбер Г.А. Краткий физико-географический очерк Малого Полесья // Географический сборник. Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1956.- Вып. 3. Т. 39 С. 94-105.
68. Зильбер Г.А. Опыт характеристики опольского естественно-исторического района Львовской области // Географический сборник. Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1954. - Вып. 2. С. 84-95.
69. Зубкова Т.А., Карпачевский Л.О. Матричная организация почв. М.: РУСАКИ, 2001. 296 с.
70. Зырин Н.Г. Гумин органического вещества почвы. Вестник МГУ, 1948. - №1.
71. Каляєв Г.І. Український щит // Географічна енциклопедія України: В 3-х т. К.: - 1993. Т.3: П-Я. С. 329-330.
72. Кауричев И.С., Ганжара Н.Ф., Хохлов В.Г. Гумусовое состояние почв Смоленской области. // Органическое вещество пахотных почв. Труды Почвенного ин-та им. В.В. Докучаева. М., 1987. - С. 52-60.
73. Кауричев И.С., Лыков А.М. Проблема гумуса пахотных почв при интенсивном земледелии // Почвоведение. 1979. - №12. С. 5-15.
74. Качинский Н.А. Физика почвы. М.. - 1965. Ч.1. 322 с.
75. Кіт М.Г. Про деградацію ґрунтів Поділля під впливом інтенсивного використання// Вісник Львівського університету. Серія географічна. Львів.- Вип.17.- 1990. С.135-138.
75а. Ковальчук І.П. Регіональний еколого-геоморфологічний аналіз. Львів: Інститут українознавства. 1997. 440с.
76. Ковда В.А. Основы учения по почвах. Общая теория почвообразовательного процесса. М.: Наука, 1973. - Кн. 1. 432 с.
77. Койнов М.М. Природно-географические ландшафты окрестностей г.Львова// Вопросы регионального ландшафтоведения и геоморфологии СССР. Географический сборник.. Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1964. - Вып. 8 - С. 54-63.
78. Коновалова А.С. Физико-химические свойства и ферментативная активность светло-серых лесных почв при окультуривании // Почвове­дение. 1981. - №3. С. 50-55.
79. Кононова М.М. Органическое вещество почвы. Его природа, свойства и методы изучения. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 313 с.
80. Кононова М.М. Проблема почвенного гумуса и современные задачи его изучения. М.: Изд-во АН СССР, 1951. 390 с.
81. Кононова М.М. Современные здачи в области изучения органического вещества почвы // Почвоведение. 1972. - №7. С. 27-36.
82. Кононова М.М., Бельчикова Н.П. Ускоренные методы определения состава гумуса минеральных почв // Почвоведение. 1961. - №10. С. 75-87.
83. Концепция оптимизации режима органического вещества почв в агро­ландшафтах / Кирюшин В.И., Ганжара Н.Ф., Кауричев И.С., Орлов Д.С., Титлянова А.А., Фокин А.Д. М.: Изд-во МСХА, 1993. 99 с.
84. Коржинский С.И. Северная граница черноземно-степной области восточной полосы европейской России в ботанико-географическом и почвенном отношении // Тр. Об-ва естествоиспытателей при Имп. Казан. ун-те, 1891. Т.ХХІІ. Вып. 6. 175 с.
85. Костюкевич Л.И., Алексейчик Н.Н. Влияние известкования и удобрений на содержание и состав гумуса дерново-подзолистой посвы // Почвоведение. 1990. - №2. С. 37-47.
86. Костычев П.А. Связь между почвами и некоторыми растительными формациями // VIII съезд русских естествоиспытателей и врачей. Отд.5. СПб. - 1890. С. 37-60.
87. Крупский Н.К., Кузьмичев В.П., Деревянко Р.Г. О содержании гумуса в почвах Украины // Почвоведение. - 1970 - №6. С. 5-17.
88. Кубійович В. Розміщення ріллі на наших західних землях // Відбитка з журналу Український Агрономічний Вістник”. Львів. - 1934. - Кн. 2. С.3-12.
89. Куваева Ю.В., Фрид А.С. Динамика органического вещества тонкодис­персных частиц дерново-подзолистых почв в длительных опытах // Почвоведение. 2001. - №1. С. 52-61.
90. Кузнецова И.В. Влияние органического вещества на структуру, сложение и устойчивость почв к деградации физических свойств // Научные труды Почвенного ин-та им. В.В.Докучаева. М. - 2000. С. 423-432.
91. Кузнецова И.В. Трансформация водопрочных агрегатов и органического вещества при антропогенном преобразовании почв // Тезисы докладов Международной конференции "Проблемы антропогенного почво­образования". Почвенный институт им. В.В. Докучаева. М., 1997. - Т.1. С. 94-97.
92. Лактіонов М.І. Вчення О.Н. Соколовського про колоїдність органічної частини грунтів, його подальший розвиток // Вісник ХДАУ. - 1999 - Випуск 2. С.12-20.
93. Лактионов Н.И. Органическая часть почвы в агрономическом аспекте: Монография. Харьков, 1998. 122 с.
94. Лактіонов М.І. Основні підсумки багаторічного дослідження органічної частини грунтів на кафедрі грунтознавства // Вісник ХДАУ. - 1997 Випуск 3 С.18-25.
95. Ларионова А.А., Розанова Л.Н., Евдокимов И.В., Ермолаев А.М. Баланс углерода в естественных и антропогенных экосистемах лесостепи // Почвоведение. 2002. - №2. С. 177-185.
96. Лебедева И.И. Агрофизические свойства серых лесных почв Мордовской АССР // Почвоведение. 1967. - №3. С. 72-84.
97. Лебедева И.И. Современные гумусовые аккумуляции в черноземах Русской равнины // Современные проблемы почвоведения. Научные труды Почвенного ин-та им. В.В. Докучаева. М.. - 2000. С. 55-67.
98. Лозе Ж., Матье К. Толковый словарь по почвоведению: Пер. с франц. М.: Мир, 1998. 398 с.
99. Лукъянчикова З.И. Содержание и состав гумуса в почвах при интенсивном земледелии // Почвоведение. 1980. - №6. С. 78-90.
100. Лыков А.М. Страж плодородия. М.: Московский рабочий, 1976. 112 с.
101. Львовская область. Атлас. - М.: ГУГК, 1989. 40 с.
102. Медведев В.В. Оптимизация агрофизических свойств черноземов. М.: Агропромиздат, 1988. 160 с.
103. Медведєв В.В., Цибулько В.Г. Зміни фізичних властивостей орного шару грунту залежно від питомого тиску сільськогосподарських машин (за даними модельного досліду) // Агрохімія і грунтознавство. - 1978. - Вип. 35 С.48-53.
104. Медведев В.В., Цыбулько В.Г., Слободюк П.И. Об уплотнении чернозема типичного сельскохозяйственной техникой и путях его снижения // Труды Почв. ин-та им. В.В. Докучаева. М., 1981. С. 54-60.
105. Мельник А.В. Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу. Львів: Літопис, 1997. 229с.
106. Муха В.Д. Основные характеристики культурной эволюции почв // Естественная и антропогенная эволюция почв. Пущино: Изд-во АН СССР, 1988. С. 100-107.
107. Муха В.Д. Трансформация гумуса при сельскохозяйственном использовании почв. // Вестник с./х. Науки. 1971. - №1.
108. Мякина Н.Б., Аринушкина Е.В. Методическое пособие для чтения результатов химических анализов почв. М.: Изд-во МГУ, 1979. 62 с.
109. Нерпин С.В., Чудновский А.Ф. Физика почвы. М.: Наука, 1967. 584с.
110. Никитин Б.А. Методика определения содержания гумуса в почве // Агрохимия. - №3. - 1972. С. 123-125.
111. Никитин Б.А. Некоторые общие и зональные закономерности генезиса пахотных почв // Генезис и плодородие земледельческих почв. Горький, 1983. С. 3-10.
112. Носко Б.С., Бацула А.А., Чесняк Г.Я. Гумусовое состояние почв Украины и пути его регулирования // Почвоведение. 1992. - №10. С. 33-39.
113. Околелова А.А. Природа и свойства фульвокислот // Почвоведение. - 1992. - №1. С. 65-68.
114. Оленчук Я., Николин А. Грунти Львівської області. - Львів: Каменяр, 1969.- 83 с.
115. Органическое вещество целинных и освоенных почв (экспериментальные даные и методы исследования) / Отв. Ред. М.М. Кононова. М.: Наука, 1972. 278 с.
116. Орлов Д.С. Вопросы идентификации и номенклатура гумусовых веществ// Почвоведение. 1975. - №2. С. 48-60.
117. Орлов Д.С. Гумусовые кислоты почв и общая теория гумификации. М.: Изд-во МГУ, 1990. 325с.
118. Орлов Д.С. Дискусионные проблемы современной химии почв // Почвоведение. 2001. - №3. С. 375-382.
119. Орлов Д.С. К методике изучения оптических свойств гумусовых веществ // Научные доклады высш. шк. Биологические науки, 1960. - №1. С.204-207.
120. Орлов Д.С. Почвенные фульвокислоты: история их изучения, значение и реальность // Почвоведение. 1999. - №9. С. 1165-1171.
121. Орлов Д.С. Химия почв: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Изд во МГУ, 1992. 400 с.
122. Орлов Д.С., Бирюкова О.Н. Гумусное состояние почв как функция их биологической активности // Почвоведение. 1984. - №8. С. 39-49.
123. Орлов Д.С., Бирюкова О.Н., Суханова Н.И. Органическое вещество почв Российской Федерации. М.: Наука, 1996. 256 с.
124. Орлов Д.С., Гриндель Н