РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОЇ ДУМКИ В ХАРКІВСЬКОМУ РЕГІОНІ : РАЗВИТИЕ СОЦИАЛЬНО-географической мысли В Харьковском регионе

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

КАНДИБА Юрій Іванович

УДК 911.3 (091) (477.54)

РОЗВИТОК СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОЇ ДУМКИ
В ХАРКІВСЬКОМУ РЕГІОНІ

11.00.13 історія географії

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
географічних наук

Науковий керівник:
НЄМЕЦЬ Людмила Миколаївна,
доктор географічних наук, професор

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ...

4

РОЗДІЛ 1.
Теоретико-методичні та науково-інформаційні
основи дослідження розвитку Суспільно-
ГеографіЧНОЇ ДУМКИ .

12

1.1. Суспільно-географічна думка в дослідженні історії географії ..

12

1.2. Основні наукові підходи в дослідженні розвитку суспільної
географії .

20

1.3. Методи дослідження ..

35

1.4. Джерельна база дослідження

43

Висновки до розділу 1 ..

50

РОЗДІЛ 2.
Етапи розвитку суспільно-географіЧНОЇ ДУМКИ
В Харківському регіоні ..

52

2.1. Умови і фактори розвитку суспільної географії .

52

2.2. Періодизація розвитку суспільної географії в Україні
і в Харківському регіоні ...

57

2.3. Витоки суспільно-географічних досліджень та ідей
на Харківщині

65

2.4. Розрізнені суспільно-географічні дослідження
(ХІХ початок ХХ ст.) .
2.5. Становлення суспільної гілки географічної науки у перші
роки радянської влади (1920 початок 1930-х рр.) ...

69

80

2.5.1. Інституціальне представництво суспільної гілки
географії .

80

2.5.2. Діяльність Українського науково-дослідного інституту
географії та картографії

88

2.6. Економічна географія в радянський період (1934 1991 рр.) ...

95

2.7. Соціально-економічна географія в період незалежності
України ...

106

Висновки до розділу 2 ..

113

РОЗДІЛ 3.
Напрями розвитку суспільної географії
в Харківському регіоні ..

117

3.1. Статистичний, етногеографічний, історико-географічний
напрями

117

3.2. Напрями суспільно-географічних досліджень В.Н. Каразіна ..

127

3.3. Галузево-статистичний напрям економічної географії

136

3.4. Антропогеографічний напрям .

142

3.5. Районний напрям в економічній географії

146

3.6. Географія міжнародних економічних відносин
і транскордонного співробітництва ..

164

3.7. Соціально-географічний напрям

167

3.8. Перспективні напрями розвитку суспільної географії .

169

Висновки до розділу 3 ..

172

ВИСНОВКИ .

175

ДОДАТКИ .

181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

203

ВСТУП

Актуальність теми. На рубежі ХХ і ХХІ століть географічна наука переживає складний період переосмислення власного внеску в дослідження навколишнього світу та визначення перспектив подальшого розвитку. Особливо актуальні дані проблеми для cуспільної географії, яка перебуває на етапі формування нової методологічної бази, що слугуватиме ефективним інструментом у дослідженні процесів функціонування соціоприродних геосистем в умовах розбудови ринкової економіки в Україні, посилення глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі.
Увага до вивчення наукового доробку української суспільної географії значно підвищилася з 90-х рр. ХХ ст., коли в незалежній Україні зросла потреба в її дослідженнях. На початку ХХІ ст. в українській суспільній географії спостерігається тенденція до гуманітаризації, що проявляється у підвищенні ролі соціально-географічних досліджень. Ці явища відбуваються невідривно від загального розвитку українського суспільства, в якому розвиваються процеси демократизації, культивування національних і загальнолюдських цінностей тощо.
Вивчення розвитку науки є необхідною складовою дослідницької діяльності. Саме через призму минулого можна виявити особливості сучасного стану науки та простежити тенденції її розвитку. Це дає можливість пояснити сучасну структуру науки, її фундаментальні положення, прогнозувати подальший розвиток. Історія науки здавна привертала до себе увагу тому, що без історії науки, без узагальнення її досвіду, досягнень і кризових явищ неможливо успішно здійснювати процес формування теорії науки головної рушійної сили її розвитку і практичного застосування. Роль історії науки особливо зростає у переломні моменти розвитку суспільства. Тому її дослідження є надзвичайно актуальними для нинішнього етапу розвитку української географічної науки.
Суспільно-географічна думка на Харківщині пройшла складні етапи свого формування і проблеми її розвитку ще недостатньо досліджені вченими. Географічна наука в Харківському регіоні має двохсотрічні університетські традиції і розвивалася під впливом російської та європейської науки, що не могло не збагатити наукову спадщину вітчизняних вчених. Ретроспективний аналіз розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні необхідний для визначення сучасних тенденцій, обґрунтування перспектив та виявлення можливих напрямів подальшого розвитку суспільної географії в регіоні. Це й визначає актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи, що виконується на кафедрі соціально-економічної географії і регіонознавства Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за темою «Соціально-географічні основи стійкого розвитку регіону» (номер державної реєстрації 0108U006694). Автором проведено історичний аналіз процесів розвитку соціально-економічної географії як науки, яка має найбільший потенціал у дослідженні проблем стійкого розвитку, та обґрунтовано розвиток її перспективних напрямів у Харківському регіоні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні умов, особливостей та виявленні закономірностей розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні на різних історичних етапах.
Для досягнення мети дослідження в роботі були поставлені такі завдання:
- провести узагальнення й аналіз попередніх досліджень та обґрунтувати теоретико-методичні основи дослідження розвитку суспільно-географічної думки;
- систематизувати джерела дослідження розвитку суспільно-географічної думки;
- провести класифікацію факторів розвитку суспільної географії та показати їх вплив на розвиток суспільно-географічної думки в Харківському регіоні;
- запропонувати критерії періодизації розвитку суспільно-географічної думки та на їх основі виділити етапи її розвитку в Харківському регіоні;
- дати характеристику умов та особливостей розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні на виділених етапах;
- виявити та охарактеризувати напрями суспільно-географічних досліджень на Харківщині на різних етапах;
- визначити сучасні тенденції та обґрунтувати перспективні напрями розвитку суспільної географії в Харківському регіоні.
Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільно-географічна думка в Харківському регіоні як суспільне явище.
Предмет дослідження особливості та закономірності розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні на різних історичних етапах.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-генетичний, системний та синергетичний підходи із застосуванням системи методів: світоглядно-філософських, загальнонаукових та конкретнонаукових. Гносеологічну основу дослідження становить метод діалектики та його принципи руху і розвитку, взаємозв’язку і взаємозумовленості, причинності. За їх допомогою досліджувались еволюційні процеси суспільно-географічної думки в Харківскому регіоні.
У дослідженні застосовувалися загальнонаукові методи: порівняння й аналогія, аналіз і синтез, дедукція та індукція, абстрактно-логічний, систематизація, графічні, соціологічні, математико-статистичні. За допомогою порівняльного методу та методу аналогії визначалися подібності та відмінності між напрямами розвитку суспільної географії. Аналіз та метод дедукції використовувались при виявленні напрямів розвитку суспільно-географічної думки на тих чи інших етапах. Синтез та метод індукції дали можливість виділити етапи розвитку суспільно-географічної думки. Абстрактно-логічний метод допоміг розкрити та узагальнити сутність того чи іншого напряму або етапу розвитку суспільної географії. Методи систематизації використовувались для упорядкування джерел інформації, матеріалів, вихідних даних тощо. За допомогою графічних методів наочно показано структуру суспільно-географічної діяльності, напрями розвитку суспільно-географічної думки, точки біфуркації в її розвитку тощо. Соціологічні методи застосовувалися для одержання інформації у формі інтерв’ю з науковцями-географами, істориками тощо. За допомогою математичних методів було кількісно визначено потенціал суспільно-географічної діяльності в Харківському регіоні в окремі періоди.
Серед конкретнонаукових методів застосовувались історичні та картографічний методи. За допомогою історичних методів були виявлені причинно-наслідкові зв’язки та закономірності історичного розвитку суспільно-географічної думки, а також науковий доробок персоналій. Використання картографічного методу дало можливість проаналізувати джерела інформації (картографічні матеріали), а також відобразити географію суспільно-географічних досліджень харківських науковців.
Теоретичною базою дослідження є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених: Е.Б. Алаєва, Д.І. Багалія, Г.В. Балабанова, М.М. Баранського, Л.Д. Божко, О.І. Вісьтак, А.П. Голікова, І.А. Горленко, В.О. Гуцала, П. Джеймса, Г.М. Доброва, А.І. Доценка, К.В. Дубняка, Я.І. Жупанського, А.Г. Ісаченка, С.І. Іщука, М.Ю. Костриці, О.В. Краснопольського, Н.В. Краснопольської, Дж.Мартіна, В.М. Матвієнка, Л.Г. Мельника, Л.М. Нємець, К.А. Нємця, Я.Б.Олійника, М.Д.Пістуна, С.Л. Рудницького, Ю.Г. Саушкіна, А.В. Степаненка, О.Г. Топчієва, Ф.Н. Трипільця, О.І. Шаблія, С.М. Шевчука, П.І. Штойка, О.В. Яроменко та інших науковців.
У дослідженні були використані матеріали Державного архіву Харківської області, Державного архіву Харківського університету, Архіву Служби безпеки України в Харківській області. Багатий фактичний матеріал почерпнуто з публікацій у збірниках наукових праць, зі звітів про науково-дослідну роботу, з історичних джерел.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні
вперше:
- розкрито сутність суспільно-географічної діяльності як системи. Суспільно-географічна діяльність розглядається як відкрита, ієрархічна, стаціонарна система, що самоорганізується, і включає елементи: суспільну географію як систему знань, суспільно-географічну освіту, технології та технічні засоби суспільно-географічної діяльності;
- комплексно досліджено історію формування суспільно-географічної думки в Харківському регіоні. Систематизовано суспільно-географічні дослідження харківських вчених та суспільно-географічні дослідження Харківського регіону;
- виділено та охарактеризовано етапи розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні на основі критеріїв інституціалізму, зміни парадигм та формування нових напрямів науки. Виділено 7 етапів: І. Витоки суспільно-географічних досліджень та ідей (середина XVII XVIIІ ст.); ІІ. Розрізнені суспільно-географічні дослідження (ХІХ початок ХХ ст.); ІІІ. Становлення суспільної гілки географічної науки (1920-ті початок 1930-х рр.); ІV. Розвиток економічної географії (початок 1930-х 1970-ті рр.); V. Становлення економічної і соціальної географії (1980-ті рр.); VI. Становлення географії міжнародних економічних відносин (1990-ті рр.); VII. Становлення і розвиток власне суспільної географії (початок ХХІ ст.);
- проведено аналіз витоків та характеристику напрямів розвитку суспільної географії в Харківському регіоні. Виділено статистичний, етногеографічний, історико-географічний, галузево-статистичний, антропогеографічний, районний, районно-комплексний, напрям міжнародних економічних відносин, соціально-географічний напрями;
удосконалено:
- концептуальну схему підходів у дослідженні розвитку суспільно-географічної думки в регіоні. Розглядаються суспільно-географічні дослідження вчених вихідців з Харківщини, а також дослідження території Харківського регіону;
- зміст поняття «суспільно-географічна думка», під якою розуміється система теоретико-методологічних основ суспільної географії поняттєво-термінологічного апарату, законів і закономірностей, наукових принципів, гіпотез, теорій і концепцій, системи методів тощо;
- класифікацію факторів розвитку суспільної географії. Їх можна поділити на зовнішні (потреби суспільства, рівень економічного розвитку країни та регіону, державна політика у сфері науки, загальноцивілізаційні процеси) та внутрішні (загальний рівень науково-технічного прогресу, розвиток географічної науки в цілому, розвиток суміжних з географією наук, особистість вченого);
отримали подальший розвиток:
- науково-методичні підходи в дослідженні історії географії. Класичний історико-генетичний підхід доповнений системним та синергетичним.
- класифікація джерел дослідження розвитку суспільної географії. Запропоновано серед джерел дослідження виділяти матеріали суспільно-географічних досліджень, історико-географічні праці, джерела приватного характеру.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони не лише збагачують теорію суспільної географії, а й створюють підґрунтя для подальших теоретико-методологічних і прикладних досліджень у сфері історії географії, зокрема суспільної.
Наукові результати дисертаційного дослідження впроваджені в науково-дослідній роботі в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна для аналізу процесів розвитку соціально-економічної географії в Харківському регіоні, що відбувалися в різних суспільно-політичних та економічних умовах, та обґрунтування перспективних напрямів її розвитку (довідка №11/1701 від 06.11.2008 р.).
Результати теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Історія суспільної географії в Україні», «Історія і методологія суспільної географії». Окремі положення дисертаційного дослідження впроваджені у навчально-виховному процесі в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна при викладанні курсів «Теорія і методологія географічної науки», «Історія і методологія географічної науки», «Історична географія з основами етнографії» для студентів, які навчаються за спеціальністю «Економічна та соціальна географія» (довідка № 0202481 від 10.11.2008 р.).
Особистий внесок здобувача.
Сукупність одержаних наукових результатів є авторським узагальненням наукових засад дослідження розвитку суспільної географії, на основі якого показано еволюцію суспільно-географічної думки в Харківському регіоні.
Всі конкретні результати дослідження одержані автором особисто на основі аналізу літературних та архівних джерел. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, використані лише ті положення, розробка яких належить особисто автору.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на наукових конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (Луцьк, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (Херсон, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Вклад земляков-орловцев в становление и развитие российской науки и образования» (Орел, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції «Історія української географії та картографії» (Тернопіль, 2005, 2007 рр.), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2006 р.), IV Всеросійській науковій конференції, присвяченій 95-річчю від дня народження Ю.Г. Саушкіна «Теория социально-экономической географии: синтез современных знаний» (Смоленськ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку» (Київ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні географічні дослідження України та суміжних територій», присвяченій 70-річчю утворення кафедри географії Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (Луганськ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Регіон: стратегія оптимального розвитку» (Харків, 2006, 2007 р.), науково-практичному семінарі, присвяченому пам’яті академіка С. Рудницького (Харків, 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 18 наукових статтях, матеріалах і тезах конференцій (9 у співавторстві) загальним обсягом близько 5,9 д.а., з яких 3,8 д.а. належать особисто автору, у тому числі 7 публікацій обсягом близько 3,1 д.а. опубліковано у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, 10 додатків на 22 сторінках, списку використаних джерел (200 найменувань). Загальний обсяг становить 220 сторінок. Основна частина викладена на 168 сторінках. Робота містить 9 таблиць (8 у додатках), ілюстрована 29 рисунками (1 у додатках).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити такі висновки:
1. Проведено узагальнення й аналіз попередніх досліджень та обґрунтовано теоретико-методичні основи дослідження розвитку суспільно-географічної думки.
Вітчизняними вченими починають закладатися теоретичні та методологічні основи дослідження історії географічної науки, причому залишається ряд невирішених проблем. Досліджуючи питання історії суспільної географії, вчені ще недостатньо уваги приділяють еволюційним особливостям її розвитку, часто лише фіксуючи та пояснюючи фактологічний матеріал. Ключем до вирішення цієї методологічної проблеми може стати синергетичний підхід, який застосовується при дослідженні надскладних систем, що характеризуються незамкненістю, нерівноважністю, нелінійністю розвитку. В якості такої системи при дослідженні розвитку суспільно-географічної думки можна розглядати суспільно-географічну діяльність. Суспільно-географічна думка розуміється як система теоретико-методологічних основ суспільної географії поняттєво-термінологічного апарату, законів і закономірностей, наукових принципів, гіпотез, теорій і концепцій, системи методів тощо.
2. У процесі дослідження розвитку суспільно-географічної думки запропоновано класифікацію джерел дослідження, виходячи із специфіки регіону. Серед джерел дослідження виділяються матеріали суспільно-географічних досліджень, історико-географічні праці, джерела приватного характеру. Така джерельна база може бути універсальною в історико-географічних дослідженнях і застосовуватися для відповідних студій в інших регіонах.
3. Проведено класифікацію факторів розвитку суспільної географії та показано їх вплив на прикладі Харківського регіону. Розвиток географічної науки в окремому регіоні необхідно розглядати з урахуванням умов її формування, зовнішніх впливів, загальних тенденцій розвитку науки в державі та у світі. Фактори розвитку суспільної географії можна поділити на зовнішні (потреби суспільства, рівень економічного розвитку країни та регіону, державна політика у сфері науки, загальноцивілізаційні процеси) та внутрішні (загальний рівень науково-технічного прогресу, розвиток географічної науки в цілому, розвиток суміжних з географією наук, особистісні фактори). Визначальним фактором розвитку будь-якої науки є соціальне замовлення, сформоване на основі потреб суспільства.
4. Запропоновано критерії періодизації розвитку суспільно-географічної думки, в основу якої покладено рівні інституціалізації суспільної географії, формування парадигм та нових напрямів досліджень. Перехід від одного етапу до іншого може бути поступовим (еволюційним) або є переломним моментом, який можна назвати точкою біфуркації. На основі цих критеріїв виділено етапи розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні: І. Витоки суспільно-географічних досліджень та ідей (середина XVII XVIIІ ст.); ІІ. Розрізнені суспільно-географічні дослідження (ХІХ початок ХХ ст.); ІІІ. Становлення суспільної гілки географічної науки (1920-ті початок 1930-х рр.); ІV. Розвиток економічної географії (початок 1930-х 1970-ті рр.); V. Становлення економічної і соціальної географії (1980-ті рр.); VI. Становлення і розвиток географії міжнародних економічних відносин (1990-ті рр.); VII. Становлення і розвиток власне суспільної географії (початок ХХІ ст.).
5. Охарактеризовано умови та особливості розвитку суспільно-географічної думки в Харківському регіоні на різних етапах.
Перші географічні дослідження території сучасного Харківського регіону мають витоки у першій половині ХVII ст. і проводилися з метою вивчення території для подальшого заселення, первинного господарського освоєння, оборонних цілей.
Із заснуванням у 1805 р. Харківського Імператорського університету суспільна гілка географії (в сучасному розумінні) формувалася як навчальна дисципліна і наука‚ інтегруючись спочатку з історією та статистикою, а пізніше з етнографією та антропологією. З відкриттям у 1889 р. в університеті кафедри географії та етнографії, яку очолив проф. А.М. Краснов, почалися цілеспрямовані наукові географічні дослідження на Харківщині, пріоритет надавався природничо-географічним дослідженням, створилися умови для формування єдиної географічної науки, що об’єднувала фізико-географічний та антропогеографічний напрями.
У 1920-ті рр. столичний статус Харкова та політика українізації сприяли розвитку суспільної гілки географії, головними особливостями якого були: розвиток економічної географії в системі економічних наук; розвиток та боротьба різних напрямів економічної географії галузево-статистичного, антропогеографічного, районного; широке інституціальне представництво географії. Виняткове значення у становленні й розвитку географії на Харківщині мала діяльність у 1927 1934 рр. першої в Україні наукової установи географічного профілю Українського НДІ географії та картографії, яким керував проф. С.Л.Рудницький. Діяльність інституту і особливо С.Л. Рудницького сприяла формуванню харківської регіональної школи географії і, зокрема, економічної географії.
На початку 1930-х рр. на Харківщині остаточно утверджується економічна географія як складова географічної науки. Її розвиток відбувався, зокрема, на кафедрі економічної географії Харківського державного університету, утвореній у 1934 р. У 1930-х рр. Харківський регіон став «донором» кадрів економіко-географів у різні регіони України, що мало негативні наслідки для подальшого розвитку економічної географії на Харківщині.
Наприкінці 1950 1960-х рр. економіко-географи Харківщини проводили дослідження південних регіонів України, займалися вивченням природно-ресурсного потенціалу, населення і господарства Лівобережної України, Донецько-Придніпровського економічного району, а також Харківської області.
В 1970 1980-х рр. в економічній географії почалися процеси екологізації, формування соціальної складової досліджень, підвищився фаховий рівень економіко-географів Харкова. Економіко-географічні дослідження набували комплексного характеру, розширилося їх предметне поле, розвивалась методологічна база, що було пов’язано з діяльністю проф. А.П. Голікова.
У 1990-х рр. у Харківському регіоні відбувається трансформація економічної географії в соціально-економічну, зароджується напрям міжнародних економічних відносин, пріоритет надається регіональним дослідженням.
6. У межах етапів виявлено напрями суспільно-географічних досліджень у Харківському регіоні, які зароджуються наприкінці ХVIIІ ст., найбільш повно представлені у дослідженнях В.Н. Каразіна і в яких ми знаходимо витоки майбутньої економічної географії. З другої половини ХVIIІ ст. в суспільно-географічних дослідженнях Слобідської України можна виділити статистичний, етногеографічний та історико-географічний напрями, представниками яких були П.І. Кеппен, В.В. Пассек, Л.І.Мечников, Д.І. Яворницький, Д.І. Багалій. Ці напрями досліджень були витоками економіко-географічних досліджень у Харківському регіоні з початку ХХ ст. В.Н. Каразін започаткував на Харківщині такі напрями суспільно-географічних досліджень як комерційно-географічний, демогеографічний, краєзнавчий, вивчення природних ресурсів, розміщення продуктивних сил, розвинув статистичний напрям. З цих напрямів у подальшому сформувалися галузево-статистичний, антропогеографічний та районний напрями суспільної гілки географічної науки.
Становлення галузево-статистичного напряму економічної географії відбувається наприкінці ХІХ на початку ХХ ст. Визначним представником цього напряму на Харківщині був економіст М.І. Туган-Барановський. У 1920-х рр. статистичною діяльністю на Харківщині займалося Центральне статистичне управління України. Наприкінці 1920-х початку 1930-х рр. традиційний галузево-статистичний напрям був засуджений і припинив свій розвиток.
Антропогеографічний напрям суспільної географії сформувався на Харківщині під впливом антропогеографічних ідей німецької школи, а також власних етногеографічних та історико-географічних досліджень другої половини ХІХ ст. Цей напрям розвивався в Харківському регіоні паралельно з галузево-статистичним. Антропогеографічними дослідженнями займався наступник проф. А.М. Краснова географ та антрополог проф. О.А. Івановський. Найбільшого розвитку антропогеографічний напрям досяг у 1920-х рр. в Українському НДІ географії та картографії і був пов'язаний з ім’ям проф. С.Л. Рудницького. В УРСР цей напрям був засуджений і завершив свій розвиток на Харківщині на початку 1930-х рр. із закриттям інституту.
Районний напрям економічної географії на Харківщині активно розвивався з початку 1920-х рр. і був пов'язаний з виконанням плану ГОЕЛРО та робіт Держплану з економічного районування СРСР. В рамках районного напряму працювали географи та економісти Харківщини М.С.Волобуєв, К.В. Дубняк, Ф.Т. Матвієнко-Гарнага, Д.І. Богорад та інші.
Реформи адміністративно-територіального устрою та нове економічне районування наприкінці 1950 на початку 1960-х рр. сприяли тому, що економіко-географи Харківщини (під керівництвом Ф.Н. Трипільця) почали розробляти наукову тематику, пов’язану з розміщенням продуктивних сил Донецько-Придніпровського економічного району з пріоритетним дослідженням галузей промисловості.
Наприкінці 1960-х рр. районний напрям економіко-географічних досліджень трансформувався в районно-комплексний, і головним об’єктом досліджень став територіально-виробничий комплекс Північно-Східної УРСР. У другій половині 1970-х рр. в дослідженнях проблем раціонального природокористування пріоритет надавався вивченню водогосподарських комплексів (під керівництвом А.П. Голікова).
В Харківському регіоні після утвердження незалежності України за ініціативи проф. А.П. Голікова було започатковано новий напрям в економічній географії міжнародні економічні відносини, який, однак, не виявив перспектив розвитку в системі географічних наук і перейшов у сферу економічних наук. В соціально-економічній географії продовжують розвиватися дослідження транскордонного співробітництва.
Витоки соціально-географічних досліджень у Харківському регіоні знаходимо ще наприкінці 1920-х рр. у працях фундатора антропогеографічного напряму С.Л. Рудницького. Особливої актуальності проблеми дослідження населення, соціальної сфери набули наприкінці 1980 у 1990-х рр., наслідком чого була трансформація економічної і соціальної географії в соціально-економічну. Теоретико-методологічні основи сучасних соціально-географічних досліджень розроблені у працях Л.М. Нємець і К.А. Нємця, які захистили докторські дисертації. У 2007-2008 рр. аспірантами Г.А. Барковою, М.Ю. Височиним, Ю.Ю. Заволокою були захищені кандидатські дисертації, присвячені дослідженню соціально-географічних проблем Харківського регіону.
7. Визначено сучасні тенденції та обґрунтовано перспективні напрями розвитку суспільної географії в Харківському регіоні.
Утворення у 2001 р. в Харківському університеті кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства сприяло розвитку соціально-економічної географії, яка перебувала у кризовому стані на рубежі століть. Відбувається трансформація соціально-економічної географії в суспільну географію, розвиток теоретико-методологічних основ якої в Харківському регіоні пов'язаний з діяльністю проф. Л.М. Нємець і проф. К.А. Нємця.
Основними напрямами сучасних соціально-географічних досліджень у Харківському регіоні є дослідження культурно-релігійної сфери, освітньо-наукового комплексу, рівня та якості життя населення та інших проблем соціального розвитку. До перспективних напрямів суспільної географії в Харківському регіоні слід віднести інформаційну географію, соціальну географію, дослідження проблем стійкого розвитку, рекреаційну географію, географію транскордонного співробітництва.

Досить високий науковий потенціал суспільної географії в Харківському регіоні успішно реалізується у регіональних суспільно-географічних дослідженнях, у сфері підготовки фахівців з економічної та соціальної географії.

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Энрид Борисович Алаев. М.: Мысль, 1983. 350 с.
2. Алампиев П.М. Экономическое районирование СССР / П.М. Алампиев. М.: Госпланиздат, 1959. 263 с.
3. Архів Служби безпеки України в Харківській області, Ф. 58, оп. 1, спр. 57.
4. Багалей Д.И. Биографический словарь профессоров Харьковского университета / Дмитрий Иванович Багалей. Харьков, 1899. 930 с.
5. Багалей Д.И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655 1905 гг.): Истор. моногр.: В 2 т. Т. 1. / Д.И. Багалей, Д.П. Миллер. Xарьков: Репринт. изд., 1993. 572 с.
6. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (по неизданным материалам) с приложением портретов и планов: в 2 т. Т. 2 (с 1815 по 1835 г.) / Дмитрий Иванович Багалей. Харьков, 1904. 1136 с.
7. Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского государства / Дмитрий Иванович Багалей. М., 1887. 614 с.
8. Багалей Д.И. Роль Харьковского университета в деле исследования местного края (18051815 гг.) / Дмитрий Иванович Багалей // Харьковский губернский вестник, 1915, 17 января. С. 5.
9. Багалей Д.И. Сочинения, материалы, статьи и заметки, относящиеся к истории Слободской Украины: Критико-библиограф. очерк / Дмитрий Иванович Багалей. Харьков, 1890. 20 с.
10. Багалій Д.І. Історія Слобідської України / Дмитро Іванович Багалій. Харків: Дельта, 1998. 375 с.
11. Балабанов Г.В. Суспільна географія в Україні / Г.В. Балабанов, І.О. Горленко, М.Д. Пістун // Український географічний журнал. 1996. ― № 2. С. 1620.
12. Бейлин И.Г. А.Н. Краснов ботанико-географ и путешественник (1862 1914) / И.Г. Бейлин. М.: Изд-во МОИП, 1950. 96 с.
13. Бездрабко В. Методико-теоретичні проблеми на сторінках часопису «Краєзнавство» (1927 1930 рр.) / Валентина Бездрабко // Краєзнавство. 1995. ― № 14. С. 1618.
14. Богорад О.Д. Основоположник української школи конструктивної географії району Д.І. Богорад і сучасні тенденції планування територій / О.Д. Богорад // Конструктивна географія: становлення, сучасні досягнення та перспективи розвитку: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф., 28 29 квіт. 2006 р.: збірник тез доповідей. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. С. 711.
15. Божко Л.Д. Етапи розвитку географічних знань на Харківщині / Л.Д. Божко // Зб. наук. праць Харківського держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Серія «Історія та географія». Харків: «ОВС», 2002. Вип. 9. С. 137142.
16. Божко Л.Д. Становлення та розвиток географічної науки на Харківщині (друга половина ХІХ перша половина ХХ ст.): дис канд. істор. наук: 07.00.07 / Божко Любов Дмитрівна. К., 2005. 205 с.
17. Бюлетень Народного Комісаріату освіти УСРР. Харків, 1924. ― № 34. С. 33.
18. Бюлетень Народного Комісаріату освіти. Харків, 1933. ― № 3031. С. 1.
19. Ващенко А.Т. Развитие экономико-географической мысли в Украинской ССР (1917 1977) / Ващенко А.Т., Горленко И.А. // Экономическая география: респ. межвед. науч. сб. К., 1979. Вып. 26. С. 324.
20. Вестник Харьковского университета. Сер. географич.: сб. науч. тр. Харьков, 1964. № 2. Вып. 1. 183 с.
21. Вестник Харьковского университета. Сер. геол.-географич.: сб. науч. тр. Харьков, 1967. № 25. Вып. 2. 148 с.
22. Вестник Харьковского университета. Геология и география: сб. науч. тр. Харьков, 1975. № 120. Вып. 6. 129 с.
23. Вестник Харьковского университета. Геология и география: сб. науч. тр. Харьков, 1976. № 136. Вып. 7. 105 с.
24. Вестник Харьковского университета. Геология и география Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1978. № 173. Вып. 9. 133 с.
25. Вестник Харьковского университета. Геология и география Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1979. № 184. Вып. 10. 112 с.
26. Вестник Харьковского университета. Материалы по геологии, гидрогеологии и географии Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1982. № 228. 88 с.
27. Вестник Харьковского университета. Природные и трудовые ресурсы Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1983. № 239. 84 с.
28. Вестник Харьковского университета. Охрана и рациональное использование природных ресурсов и производительных сил Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1984. № 264. 89 с.
29. Вестник Харьковского университета. Геология и полезные ископаемые Левобережной Украины: сб. науч. тр. Харьков, 1985. № 267. 96 с.
30. Вестник Харьковского университета. Рациональное природопользование: сб. науч. тр. Харьков, 1987. № 306. 96 с.
31. Вестник Харьковского университета. Рациональное природопользование: сб. науч. тр. Харьков, 1988. № 325. 96 с.
32. Вестник Харьковского университета. Природа и хозяйство: сб. науч. тр. Харьков, 1989. № 341. 85 с.
33. Вестник Харьковского университета: сб. науч. тр. Харьков, 1998. № 402. 225 с.
34. Весь Харків на 1929 рік // Книггазжур при Харківському Комітеті біржі праці. Харків, 1929. С. 70.
35. Весь Харьков: Справочная книга на 1924 год. Харьков, 1924. С. 22.
36. Виленкин В.Л. А.Н. Краснов и развитие географии в Харьковском университете / В.Л. Виленкин, Г.П. Дубинский // Материалы Харьковского отдела Географ. общества СССР. X.: Изд. ХГУ, 1967. Вып. 4. С. 6.
37. Виленкин В.Л. Замечательные географы наши земляки / В.Л. Виленкин // Материалы Харьковского отдела Географ. общества Украины. Xарьков: Изд-во ХГУ, 1970. Вып. 8. С. 236241.
38. Віленкін В.Л. Видатний учений А.М. Краснов / Володимир Львович Віленкін // Географія в школі К., 1967. Вип. 13. С. 129132.
39. Вісник природознавства. Х., 1928. ― № 3-4. С. 206.
40. Вісьтак О.І. Суспільно-географічні дослідження українських вчених Галичини у міжвоєнний період (1919 1939 рр.): дис... канд. геогр. наук: 11.00.02. / Вісьтак Олександра Іванівна. Львів, 2001. 172 с.
41. Воблый К.Г. Статистика: Пособие к лекциям / Константин Григорьевич Воблый. К., 1912. 396 с.
42. Вольвач М. Спроба історико-методологічної реконструкції парадигмальних змін в українській економічній географії ХХ ст. / Мирослава Вольвач // Освіта і управління. 2003. Т. 6. ― № 1. С. 90102.
43. Вольпер И.М. Основоположник пищеконцентратной технологии: (К 200-летию со дня рождения В.Н. Каразина) / И.М. Вольпер // Консервная и овощесушильная промышленность. 1973. ― № 2. С. 27.
44. Голиков А.П. Территориальная организация водного хозяйства СРСР / Артур Павлович Голиков. Харьков: Вища школа, изд-во при Харьк. ун-те, 1982. 144 с.
45. Голиков А.П. Математизация географической науки в Украинской ССР: итоги, тенденции, перспективы / Голиков А.П., Черванёв И.Г. // Развитие географической науки в Украинской ССР: сб. науч. тр. / АН УССР. Геогр. о-во УССР. Киев: Наук. думка, 1990. С. 1722.
46. Горленко И.А. Современный этап развития экономико-географических исследований в Украинской ССР / И.А. Горленко, Г.В. Балабанов // Развитие географической науки в Украинской ССР: сб. науч. тр. / АН УССР. Геогр. о-во УССР. Киев: Наук. думка, 1990. С. 94100.
47. Гюльденштедт И.А. Путешествия академика Гюльденштедта по Слободско-Украинской губернии / И.А. Гюльденштедт; пер. и предисл. М.Н. Салтыковой. Харьков.: Харьк. тип., 1892. 89 с.
48. Демченко М.А. О деятельности Харьковского отдела Украинского филиала Географического общества Союза ССР в 1960 году / М.А. Демченко // Известия Харьковского отдела Географ. общества СССР. Харьков, 1963. Вып. 2. С. 143146.
49. Демченко М.А. О деятельности Харьковского отдела Украинского филиала Географического общества Союза ССР в 1962 году / М.А. Демченко // Материалы Харьковского отдела Географ. общества СССР. Харьков, 1964. С. 190192.
50. Демченко М.А. О деятельности Харьковского отдела Украинского филиала Географического общества Союза ССР в 1963 году / М.А. Демченко // Материалы Харьковского отдела Географ. общества СССР. Харьков, 1965. Вып. 2. С. 135139.
51. Демченко М.А. Физическая география СССР в Харьковском университете // Ученые записки Харьковского ун-та. Т. 56: Труды географ. фак-та. Т. 2. Харьков, 1955. С. 48.
52. Державний архів Харківської області, ф. Р2792, оп. 7, спр. 95, арк. 8
53. Державний архів Харківської області, ф. Р2792, оп. 7, спр. 313.
54. Державний архів Харківської області, ф. Р-2792, оп. 7, спр. 345.
55. Державний архів Харківської області, ф. Р2792, оп. 7, спр. 607.
56. Державний архів Харківської області, ф. Р2792, оп. 7, спр. 1025.
57. Державний архів Харківської області, ф. Р4293, оп. 2, спр. 12.
58. Державний архів Харківської області, ф. Р6452, оп. 1, спр. 7607.
59. Державний архів Харківської області, ф. 25 (17681918 рр.).
60. Державний архів Харківської області, ф. 667, оп. 286, арк. 99104.
61. Державний архів Харківського університету імені В.Н. Каразіна, опис професорсько-викладацького складу.
62. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры. История географических идей / Джеймс П., Мартин Дж.; Пер. с англ. Л.Н. Кудряшевой. М.: Прогресс, 1988. 671 с.
63. Дзенис З.Е. Методология и методика социально-эконом-географических исследований. Рига: Зинатне, 1980. 262 с.
64. Добров Г.М. Наука о науке / Геннадий Михайлович Добров; отв. ред. Н.В. Новиков. 3-е изд., доп. и перераб. К.: Наук. думка, 1989. 304 с.
65. Доклады членов Харьковского отдела Географического общества СССР на конференциях и совещаниях // Известия Харьковского отдела Географ. общества СССР. Харьков, 1961. Вып. 1. С. 6061.
66. Доценко А.І. Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов) визначний український вчений-економіст та географ / Анатолій Іванович Доценко. К.: ІММБ, 2004. 29 с.
67. Дубинский Г.П. Роль В.Н. Каразина в развитии отечественной метеорологии / Г.П. Дубинский // Ученые записки Харьковского ун-та. Т. 41: Труды географ. фак-та. Т. 1. Харьков, 1952. С. 6578.
68. Дубняк К. Вивчення продукційних сил і краєзнавство / Костянтин Дубняк // Краєзнавство. Харків, 1927. ― № 1. С. 59.
69. Дубняк К. Районування й краєзнавство / Костянтин Дубняк // Краєзнавство. Харків, 1927. ― № 2. С. 48.
70. Дубняк К. Стан і завдання української географічної термінології / Костянтин Дубняк // Записки Українського науково-дослідного інституту географії та картографії. 1928. Вип. 1. С. 9397.
71. Економіко-географи вузів УРСР // Економічна географія: міжвід. наук. зб. МВ і ССО. К.: Київський держ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка, 1971. Вип. 10. С. 136160.
72. Ерофеева A.M. Труды членов Харьковского отдела Географического общества Украины 1976 1980 гг.: Библиограф. Указатель / А.М. Ерофеева. Xарьков: ХГУ, 1982. 58 с.
73. Жупанський Я.І. Головні початкові етапи розвитку української економічної географії / Я.І. Жупанський // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. / Ред. кол.: М.Д. Пістун (відп. ред.) та ін. К.: Либідь, 1995. Вип. 46. С. 122126.
74. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: посібник. Вид. друге, доповн. / Ярослав Іванович Жупанський. К., 2006. 276 с.
75. Жупанський Я.І. Становлення економіко-географічних досліджень в Україні (19 початок 20 ст.) / Я.І. Жупанський // Український географічний журнал. 1994. № 1. С. 5055.
76. Жупанський Я.І. Українізація і ренесанс української географії / Я.І. Жупанський // Проблеми історії української географії і картографії: матеріали наук. конф., присвяченої 95-річчю від народж. Володимира Кубійовича. Тернопіль, 1995. С. 7275.
77. Журавский Ю.И. Харьковский университет в годы Великой Отечественной войны / Ю.И. Журавский, Б.П. Зайцев, Б.К. Мигаль. Харьков: Вища школа, 1989. 152 с.
78. Заппер К. Всеобщая экономическая география / Карл Заппер; пер. с нем. Л.И. Зака и И.Б. Румера // под ред. А.А. Крубера и В.А. Каменецкого. М.: Плановое хозяйство, 1926. 328 с.
79. Зуев В.Ф. Путешественные записки Василия Зуева от С.-Петербурга до Херсона в 1781 1782 гг. / Василий Федорович Зуев. СПб.: РБС, 1909.
80. Известия Харьковского отдела Географического общества СРСР. Харьков, 1961. Вып. 1. 61 с.
81. Из деятельности Харьковских научно-исследовательских кафедр // Наука на Украине. Харьков, 1922. ― № 3. с. 383385.
82. Исаченко А.Г. Развитие географических идей / Анатолий Григорьевич Исаченко. М.: Мысль, 1971. 416 с.
83. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (18051905 гг.) / под ред. М.Г. Халанский и Д.И. Багалей. Xарьков: Тип. Адольф Дарре, 1908. 248 с.
84. История полувековой деятельности Императорского Русского географического общества. 1845-1895: Ч 1. [Сост. П.П. Семенов]. СПб., 1896. 468 с.
85. Іщук С.І. Суспільно-географічні дослідження в першій половині ХХ століття / С.І. Іщук, Я.Б. Олійник, В.М. Матвієнко // Вісник Київського ун-ту. Географія. 1998. Вип. 43. С. 1114.
86. Кандиба Ю. Етапи розвитку суспільно-географічної думки у Харківському регіоні / Юрій Кандиба // Часопис соціально-економічної географії: Міжрегіон. зб. наук. праць. Харків: ВЦ ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. Вип. 2 (1). С. 176181.
87. Кандиба Ю.І. Роль Українського науково-дослідного інституту географії та картографії у розвитку географічної науки в Україні / Ю.І. Кандиба // Вісник Харківського нац. ун-тету ім. В.Н. Каразіна. Геологія Географія Екологія: Зб. наук. праць. Харків: ВЦ ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2005. ― № 704. С. 2328.
88. Кандиба Ю.І. Синергетичний підхід у дослідженнях еволюції географічної науки / Ю.І. Кандиба // Регіон 2007: стратегія оптимального розвитку: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф., м. Харків, 1718 квітня 2007 р. / Гол. ред. В.С. Бакіров // РВВ Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2007. С. 6163.
89. Кнорринг Н.Н. К истории реакционных настроений XIX века. (По неизд. письмам В.Н. Каразина) / Н.Н. Кнорринг. Прага, 1925. 69 с.
90. Козловский В.И. Экономические взгляды В.Н. Каразина: Автореф. дис... канд. экон. наук / АН УССР. К., 1964. 23 с.
91. Корецький Л.М. Костянтин Григорович Воблий фундатор української економіко-географічної школи / Л.М. Корецький // Вісник Київського ун-ту імені Тараса Шевченка. 1998. Вип. 43. С. 69.
92. Костриця М.Ю. Внесок професора Олексія Івановського в українську географію / М.Ю. Костриця // Історія української географії. Всеукр. наук.-теорет. часопис. Тернопіль: Підруч. і посіб., 2002. Вип. 5(1). С. 1314.
93. Костриця М.Ю. Географічне краєзнавство України: теоретико-методологічні засади, історія, практика: дис доктора геогр. наук: 11.00.13 / Костриця Микола Юхимович. К., 2007. 495 с.
94. Кохановский В.П. Философия науки: Учеб. пособие / Кохановский В.П., Пржиленский В.И., Сергодеева Е.А. М.: ИКЦ «Март», 2005. 496 с.
95. Красиков М. З історії вивчення Слобожанщини / Михайло Красиков // Краєзнавство. К., 1995. ― № 1/4. С. 1925.
96. Краснопольська Н.В. Актуальні проблеми розвитку економіко-географічної науки в Україні / Н.В. Краснопольська // Економічна та соціальна географія. К., 2004. Вип. 55. С. 7077.
97. Краснопольська Н.В. Науковий потенціал географічних факультетів класичних та педагогічних університетів України / Н.В. Краснопольська // Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк, 2003. № 7. С. 146152.
98. Краснопольська Н.В. Науковий потенціал української географії: формування, розміщення, напрями: дис... канд. геогр. наук: 11.00.13 / Краснопольська Надія Володимирівна. К., 2006. 197 с.
99. Краснопольська Н.В. Формування регіональних і персональних наукових шкіл у географії / Н.В. Краснопольська // Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк, 2004. № 5. С. 334339.
100. Краснопольська Н.В. Формування української економіко-географічної наукової школи // Н.В. Краснопольська // Наукові записки Вінницького пед. ун-ту ім. В. Винниченка: Серія: Географія. Вінниця, 2002. Вип. 4. С.146148.
101. Краснопольский А.В. Отечественные географы (19171992). Биобиблиографический справочник: В 3 т. / А.В. Краснопольський; под. ред. С.Б. Лаврова. Т. 12. СПб: РГО, 1993. с.
102. Краснопольский А.В. Отечественные географы (19171992). Биобиблиографический справочник: В 3 т. / А.В. Краснопольський; под. ред. С.Б. Лаврова. Т. 3. СПб: РГО, 1995. 541 с.
103. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (18051905 гг.) [Сост. Д.И. Багалей, Н.В. Сумцов, В.П. Бузескул]. Xарьков: Тип. Адольф Дарре, 1906. 329 с.
104. Кушерець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій / Василь Іванович Кушерець. К.: Знання України, 2004. 248 с.
105. Листування Степана Рудницького / [упорядкув., вступ. стаття, прим. Павло Штойко]. Львів: НТШ, 2006. 433 с.