РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ У ХХ СТОЛІТТІ : РАЗВИТИЕ методологической основы Общественной географии В УКРАИНЕ В ХХ ВЕКЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШЕВЧУК СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 911.3:910.1 (09) (477).19

РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ

СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ В УКРАЇНІ У ХХ СТОЛІТТІ

Спеціальність 11.00.13. історія географії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник Олійник Ярослав Богданович, доктор економічних
наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки,
член-кореспондент АПН України,
декан географічного факультету,
завідувач кафедри економічної та соціальної географії

Київ - 2008

ЗМІСТ

Вступ ...........4

Розділ 1. Теоретико-методичні основи дослідження розвитку української
суспільної географії ..11
1.1.Наукові засади дослідження історії української суспільної
географії .11
1.2.Методи дослідження .34
1.3.Методичні основи дослідження ..50
Висновки до першого розділу .......66

Розділ 2. Формування методології суспільної географії в Україні у
ХХ столітті ...68
2.1. Основні риси розвитку методології суспільної географії в
Україні ..68
2.2.Етапи формування методологічних основ української суспільно-
географічної науки протягом ХХ століття .....84
2.3.Територіальні аспекти у розвитку методологічних основ суспільної
географії в Україні ..100
Висновки до другого розділу ...112

Розділ 3. Розвиток основних напрямків методології української суспільної
географії ХХ століття ..............115
3.1.Розвиток методологічних основ української суспільної географії в
межах етногеографічного та комерційно-географічного напрямків .117
3.2. Теоретико-методологічні основи української галузево-статистичної
суспільної географії ...123
3.3. Антропогеографічний напрямок в українській суспільній географії
та його методологічні засади 129
3.4. Краєзнавчий та районний напрямки у методології української
суспільної географії ..138
3.5.Формування методологічних основ української економічної географії
в межах радянського районно-комплексного напрямку ...161нської економічної географії в межах
3.6. Становлення методологічних основ сучасної української суспільної
географії та перспективи їх розвитку 175
Висновки до третього розділу ...195

Висновки .198

Список використаних джерел ...202

Додатки ...218

ВСТУП
Актуальність теми. Підвищення ролі та значення географічної науки в суспільстві, зростання її суспільного престижу висуває нові вимоги до знань про неї. Розвиток географічної науки є динамічним процесом, що стимулює поглиблення досліджень у сфері її історії та визначення перспектив подальшого розвитку.
Нині історія географічної науки перебуває у стадії відродження, проблеми розвитку національної географії ще не достатньо вивчені. Це можна пояснити рядом причин: історичними умовами розвитку самої української держави; становищем науки у 30-х роках ХХ століття та репресіями проти науковців; певною кризою в розвитку суспільних наук у 1970-80-рр.; проблемою необхідності деідеологізації географії на початку 1990-х рр. тощо. Протягом останніх років вийшли в світ праці А.Доценка, Я.Жупанського, О.Заставецької, С.Іщука, М.Костриці, О.Краснопольського, Н.Краснопольської, В.Нагірної, Л.Нємець, Я.Олійника, М.Пістуна, В.Руденка, Р.Сосси, А.Степаненка, О.Топчієва, О.Шаблія, П.Шищенка, що висвітлюють актуальні проблеми розвитку української національної географії. Поряд з тим, історія української географії як наука, ще не набула свого теоретико-методологічного оформлення.
Дослідження з історії суспільної географії друкуються на сторінках Всеукраїнського часопису «Історія української географії» (м. Тернопіль), але й вони не заповнюють прогалини у висвітленні розвитку методологічних основ вітчизняної суспільної географії, зокрема недостатньо розробленою залишається методика історико-географічних досліджень.
На особливу увагу дослідників заслуговує історія української суспільної географії протягом ХХ століття. Саме на цей період припадає її становлення як науки оформлення методологічних основ через еволюцію науки від етногеографії та комерційної географії до економіко-географічної науки, згодом до соціально-економічної, а нині суспільної географії.
Необхідність дослідження розвитку методологічних основ суспільної географії є однією з найактуальніших в історії української географічної науки. Історія української суспільної географії ХХ ст. відображає формування, становлення та розвиток її предметної області, фундаментальних завдань, дефініції самої науки, а також, безперечно, розвиток наукових ідей.
Кожна наука має власний об'єкт дослідження, вивченням закономірностей якого вона i займається. У процеci розвитку науки до кінця XIX століття склались наукові предмети, які мають власні онтологічні схеми, засоби та методи систематизації фактів. Як і всі галузі наукового пізнання, географічна наука має певні засади, зміст яких є історично змінним. Такі засадничі основи науки організовують різноманітні знання даного етапу історичного розвитку суспільства в певну цілісність, визначають стратегію наукового пошуку і забезпечують включення наукових результатів у культуру суспільства. Вихідними методологічними основами кожної науки є об’єкт її вивчення, предмет науки, мета та завдання науки, проблеми місця окремої галузі наукового пізнання в системі наук та внутрішня диференціація окремої науки.
У полі зору історико-географічних досліджень повинен перебувати процес виникнення і функціонування наукових шкіл, творчий доробок окремих учених, які формували методологію суспільно-географічної науки. Характерною рисою розвитку української суспільної географії першої половини ХХ століття (тоді економічної географії) є значна увага до загальнотеоретичних проблем. Аналізу проблем теорії географії присвячені праці відомих вчених, які працювали в цей період К.Воблий, С.Рудницький, К.Дубняк, М.Дольницький, В.Геринович, Б.Кістяківський, В.Кубійович, Ф.Матвієнко-Гарнага, В.Огоновський, С.Остапенко, Я.Пілецький, В.Садовський, А.Синявський, О.Смирнов, О.Сухов, І.Фещенко-Чопівський, П.Фомін та інші. Належної оцінки потребують сьогодні теоретико-методологічні напрацювання українських економіко-географів другої половини минулого століття М.Паламарчука, М.Волобуєва-Артемова, О.Діброви, М.Ігнатенка, І.Твердохлєбова, О.Ващенка та вчених сучасної (суспільно-географічної) генерації М.Пістуна, Я.Жупанського, Я.Олійника, О.Топчієва, С.Іщука, О.Шаблія, А.Степаненка, М.Фащевського, Г.Балабанова, А.Голікова, М.Багрова, А.Доценка, В.Нагірної, О.Заставецької, Б.Яценка, В.Джамана, П.Масляка, В.Руденка, К.Нємця, Л.Нємець, І.Смирнова, О.Любіцевої, М.Дністрянського, К.Мезенцева та інших. Потребують також неупередженого дослідження різноманітні суспільно-географічні джерела розвитку науки.
Одним із головних завдань розвитку суспільної географії є активізація процесу переосмислення історії науки, в першу чергу крізь призму досліджень історії становлення i розвитку окремих напрямків суспільно-географічної думки, відновлення українознавчих пріоритетів та відродження забутих імен. Автором вивчено формування методологічних основ суспільно-географічної науки з метою відтворення цілісної картини історії розвитку наукової думки, виявлення концептуальних засад i особливостей її розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідними роботами, які проводяться на кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної теми «Суспільно-географічні основи регіональної політики України» (№ державної реєстрації 0198U008160).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі історії становлення й розвитку напрямків у методологічних основах української суспільної географії протягом ХХ століття.
Для реалізації поставленої мети слід було вирішити наступні завдання:
Ø поглибити теоретичні та методичні основи дослідження історії української суспільно-географічної науки;
Ø розробити науково-практичні засади суспільно-географічного джерелознавства;
Ø виявити внутрішні та зовнішні чинники, що впливали на процес становлення суспільно-географічної науки в Україні протягом ХХ ст.;
Ø удосконалити періодизацію розвитку української суспільно-географічної науки протягом минулого століття;
Ø оцінити особливості територіальних аспектів розвитку методологічних досліджень у сфері суспільної географії в Україні;
Ø дослідити внесок у розробку методологічних основ української суспільної географії окремих вчених в межах певних напрямків.
Об’єктом дисертаційного дослідження є українська суспільно-географічна наука у ХХ столітті.
Предмет дослідження історичні особливості становлення та розвитку методологічних основ української суспільної географії у ХХ столітті.
Систему методів дослідження історії розвитку методологічних основ української суспільної географії складають світоглядно-філософські, загальнонаукові та конкретнонаукові методи. Гносеологічну основу історико-географічного дослідження становить метод діалектики та його принципи розвитку (історизму), взаємозумовленості, взаємозв’язку та причинності, які й формують світоглядну основу дисертаційного дослідження та визначають використання загальнонаукових методів (порівняння, абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний метод, метод моделювання, метод сходження думки від абстрактного до конкретного, метод формалізації, наукової систематизації, групування). Серед конкретнонаукових методів виділяється картографічний, порівняльно-географічний, експедиційний, таблично-графічний, математичні та літературно-джерелознавчі методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дисертаційне дослідження містить нові наукові положення:
вперше:
- комплексно досліджена історія формування української суспільної географії протягом ХХ століття через призму особливостей становлення та розвитку її методологічних основ у межах окремих напрямків;
- розроблено та обґрунтовано теоретичні основи суспільно-географічного джерелознавства як спеціальної галузі історії географічної науки;
- визначено сутність джерелознавчого підходу в історико-географічному дослідженні як концептуального елементу в системі наукового пізнання;
- проаналізовано історичні умови становлення й розвитку методологічних основ суспільної географії в Україні, до яких належать зовнішні фактори та внутрішні особливості функціонування науки;
- здійснено системний аналіз історичних етапів розвитку методологічних основ суспільно-географічної науки протягом ХХ століття;
- проаналізовані етногеографічний, комерційно-географічний, галузево-статистичний, антропогеографічний, краєзнавчий, український районний, радянський районно-комплексний та сучасний суспільно-географічний напрямки розвитку методологічних основ науки;
удосконалено:
- сутність категорії «історія географії» на основі узагальнення географічних підходів;
- класифікацію писемних суспільно-географічних джерел, як важливої теоретичної проблеми суспільно-географічного джерелознавства;
- системну модель структури історії української суспільної географії як науки;
- науково-методичні підходи до пізнання історії розвитку суспільної географії в Україні (методика виявлення, дослідження та використання суспільно-географічних джерел; методика дослідження наукових шкіл та напрямків у суспільній географії);
- періодизацію розвитку української суспільної географії ХХ століття та здійснено системний аналіз виділених етапів;
- підходи до вивчення територіальних аспектів розвитку суспільно-географічної науки в Україні, на основі дослідження наукових центрів;
отримали подальший розвиток:
- запровадження в науковий обіг нових суспільно-географічних джерел з методологічних проблем науки, які раніше не використовувалися у теоретичних та прикладних дослідженнях;
- методика дослідження творчої діяльності учених;
- дослідження наукового доробку персоналій української суспільної географії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальших досліджень у сфері історії української географії, зокрема суспільної; для аналізу еволюційних змін, що їх пережила вітчизняна суспільно-географічна наука протягом ХХ ст.
Результати теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження впроваджені у практику викладання курсу «Історія та методологія суспільної географії» та спецкурсу «Розвиток суспільно-географічної думки в Україні» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 050/154-30 від 05.02.2008 р.), а також при викладанні дисциплін «Історія географії в Україні», «Основи теорії суспільної географії», «Методологічні основи суспільної географії», «Вступ до суспільної географії» у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка (довідка № 0332/01-37/11 від 23.01.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Отримані наукові результати є авторськими узагальненнями наукових основ пізнання історії розвитку суспільно-географічної науки, що стали підґрунтям для дослідження особливостей розвитку методології суспільної географії в Україні у ХХ століття та аналізу історії розвитку основних напрямків у методології української суспільної географії.
Наукові результати, що подані в дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях: Х з’їзд Українського географічного товариства «Географія в інформаційному суспільстві» (Київ, 2008), Міжнародних «Молоді науковці географічній науці» (Київ, 2006, 2007), третій Міжнародній «Історія української географії та картографії» (Тернопіль, 2007), другій Всеукраїнській «Україна: ноосферно-біосферний потенціал освіти і духовності регіону» (Кременчук, 2007), четвертій Всеукраїнській «Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (Київ, 2007), другій Всеукраїнській «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (Херсон, 2007), другій Всеукраїнській «Географія та екологія: наука і освіта» (Умань, 2008).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,8 д.а., із них 5 публікацій у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 220 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі обсяг основного тексту роботи 188 сторінок. Список використаних джерел складає 183 найменування. Робота містить 15 авторських рисунків та 3 додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті досліджень історії розвитку методологічних основ української суспільної географії протягом ХХ століття нами виконані всі поставлені завдання, що дозволило зробити певні висновки:
1. Вивчення особливостей розвитку поглядів на об’єкт та предмет суспільної географії, еволюції думок вчених стосовно її місця в системі наук та внутрішньої диференціації, у межах єдиного дослідження дає можливість виявити напрямки у розвитку науки, здійснити періодизацію становлення суспільно-географічної науки, дослідити структурні особливості розвитку методології суспільної географії в межах виділених етапів та напрямків за допомогою вивчення теоретичного доробку наукових шкіл чи окремих вчених.
2. Визначено, що історія суспільної географії це наукознавча географічна галузь, яка вивчає особливості формування та закономірності розвитку суспільно-географічних ідей з метою неупередженої реконструкції перетворення наукового знання у часовому, просторовому та галузевому відношеннях. Тобто історія географії це наука, яка вивчає еволюцію наукових ідей, діяльність наукових географічних шкіл або ж окремих учених з метою відтворення повної картини історії розвитку наукової думки, а також виявлення засад і закономірностей її розвитку.
3. Обґрунтовано методичну основу вивчення історії розвитку методологічних основ суспільної географії, яку складає саме джерелознавчий метод та відповідно методика виявлення, дослідження та використання суспільно-географічних джерел, що зводиться до джерелознавчої критики (аналітичної та синтетичної). Дослідження закономірностей поступу теоретико-методологічних основ вітчизняної суспільної географії також реалізовано в методиці вивчення наукових шкіл (напрямків) у суспільній географії, яка базується на використанні спеціальної оціночної таблиці та методиці пізнання ролі вченого у розвитку методології науки.
4. Доведено, що фундаментальною складовою історії географії як науки в процесі пізнання розвитку методологічних основ суспільної географії є географічне джерелознавство спеціальна галузь географічних знань, яка вивчає походження географічних джерел, теорію і методику їх використання, структуру й функціонування джерельної бази географічної науки.
5. Досліджено, що розвиток методологічних основ української суспільної географії ХХ ст. позначився впливом ряду зовнішніх та внутрішніх факторів. Теоретичну основу для розвитку суспільно-географічної думки в Україні та розробки методологічних основ науки склали напрацювання провідних зарубіжних наукових шкіл, а також розвиток вітчизняних етнографії та статистики. Методологічні основи української національної географії вперше були розроблені С.Рудницьким в 1905р. у праці «Нинішня географія». Протягом 1920-х рр. минулого століття під впливом ідей Української національної революції та національного відродження періоду т.з. «українізації» відбулося становлення української наукової школи суспільної географії в межах окремих напрямків. Під впливом радянської тоталітарної системи теоретико-методологічні дослідження у 1930-х рр. були практично зведені нанівець, а більшість тогочасних українських вчених зазнали репресій. Протягом другої половини ХХ століття українська суспільна географія розвивалася у межах радянської районно-комплексної науки, а в 1990-х рр. відбулось становлення сучасної української суспільної географії.
6. В процесі дослідження розвитку методологічних основ української суспільної географії протягом ХХ ст. виділено наступні етапи: перший 1905 1918 рр.; другий 1918 1921 рр.; третій 1921 1934 рр.; четвертий 1935 1991 рр.; п’ятий 1991р. до наших днів.
7. В результаті аналізу розвитку методологічних основ суспільної географії в Україні виявлено територіальні аспекти в її функціонуванні протягом ХХ століття. Провідним науковим центром є м.Київ, де функціонує найбільша кількість наукових установ та сформувалося ряд наукових суспільно-географічних шкіл. Другу групу складають Львівський та Харківський центри, в яких працювали відомі економіко-географи, що створили власні наукові школи та розробили засадничі основи суспільної географії. Третя група включає Чернівецький, Одеський та Сімферопольський центри, що мають значні теоретико-методологічні напрацювання у сфері суспільно-географічної науки. Перспективними, окрім вищеназваних, у контексті подальшого розвитку теоретико-методологічних засад є наукові центри, віднесені до четвертої групи (Тернопіль, Луцьк, Вінниця, Луганськ, Кривий Ріг), розвивати такі дослідження повинні й центри п’ятої групи (Мелітопольський, Полтавський, Ніжинський, Дніпропетровський, Сумський, Херсонський, Ужгородський, Кам’янець-Подільський, Уманський, Кіровоградський). Що ж стосується центрів шостої групи (Донецьк, Запоріжжя, Житомир, Рівне, Чернігів, Миколаїв, Хмельницький, Черкаси, Івано-Франківськ), то суспільно-географічні дослідження тут мають бути започатковані в першу чергу на базі університетів, де університетська географія перебуває на стадії свого формування.
8. Дослідження історичних особливостей розвитку суспільно-географічної науки в Україні дозволило виокремити напрямки у розвитку методології науки та дослідити внесок окремих персоналій у формуванні методологічних основ суспільно-географічної науки: етногеографічний (В.Антонович, Ф.Вовк, В.Гнатюк, М.Драгоманов, М.Сумцов, П.Чубинський, І.Франко); комерційно-географічний (А.Архипович, В.Бажаєв, Б.Кістяківський); галузево-статистичний (К.Воблий, С.Остапенко, Я.Пілецький, О.Сухов, І.Фещенко-Чопівський); антропогеографічний (В.Геринович, М.Дольницький, М.Кордуба, В.Кубійович, В.Огоновський, С.Рудницький, О.Степанів); краєзнавчий (М.Андрусяк, В.Геринович, К.Дубняк, М.Кордуба, Ф.Матвієнко-Гарнага); український районний (К.Дубняк, І.Зільберман, Ф.Матвієнко-Гарнага, В.Садовський, А.Синявський, П.Фомін, М.Шраг, Р.Яновський); радянський районно-комплексний (Д.Богорад, О.Ващенко, П.Волобой, М.Волобуєв-Артемов, Л.Градов, О.Діброва, Я.Жупанський, Ф.Заставний, М.Ігнатенко, Л.Корецький, І.Кугукало, І.Мукомель, М.Паламарчук, М.Пістун, Ю.Пітюренко, В.Поповкін, І.Твердохлєбов, О.Топчієв, М.Фащевський, О.Шаблій та інші); сучасний суспільно-географічний (М.Багров, Г.Балабанов, А.Голіков, І.Горленко, В.Джаман, М.Дністрянський, А.Доценко, Я.Жупанський, О.Заставецька, С.Іщук, О.Любіцева, К.Мезенцев, В.Нагірна, Л.Нємець, К.Нємець, Я.Олійник, М.Паламарчук, М.Пістун, В.Руденко, І.Смирнов, А.Степаненко, О.Топчієв, М.Фащевський, О.Шаблій, Л.Шевчук, Б.Яценко та інші).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Академік Степан Рудницький основоположник української географічної науки: Збірник наукових праць / [відп. ред. О.Шаблій]. Львів, 1994.
130 с.
2. Алаев Э. Б. Экономико-географическая терминология. М.: Мысль, 1977. 199 с.
3. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. М.: Мысль, 1983. 350 с.
4. Анучин В. А. Теоретические основы географии. М.: Мысль, 1972. 430с.
5. Архиповичъ А. Конспективный курсъ экономической географии Россіи. К., 1912. 187 с.
6. Багров Н. В. География в информационном мире. К.: Либідь, 2005. 182с.
7. Бажаев В. Г. Къ вопросу о соотношеніи между экономической статистикой и экономической географіей. К., 1914. 15с.
8. Балабанов Г. В., Горленко І. О., Пістун М. Д. Суспільна географія в Україні // Український географічний журнал. 1996. № 2. C.1520.
9. Балабанов Г. В., Кавецький І. Й., Качаєв Ю. Д. та ін. Розвиток теоретичних засад суспільної географії в умовах ринкових перетворень // Український географічний журнал. 2001. № 3. C. 6979.
10.Баттимер А. Путь в географию. М.: Прогресс, 1990. 440 с.
11. Бунге В. Теоретическая география. М.: Прогресс, 1967. 280 с.
12. Валентин Садовський / [упоряд. О. Шаблій]. Л.: Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. 306 с.
13.Ващенко А. Т. К историографии вопроса о предмете экономико-географической науки // Экономическая география. К., 1980. Вып. 29. с. 8 15.
14.Ващенко А. Т., Горленко И. А. Развитие экономико-географической мысли в Украинской ССР (1917-1977) // Экономическая география. К. 1979. Вып. 26. С. 324.
15.Вернадский В. И. Кант и естествознание. СПб., 1904. 179 с.
16.Вернадский В. И. Очерки по истории естествознания в России в ХVІІІ столетии. СПб. 1914. 211 с.
17.Вернадский В. И. О значении трудов М.В.Ломоносова в минералогии и геологии. М.: Прогресс, 1990. 186 с.
18.Вернадський В. І. Вибрані праці. К.: Наукова думка, 2005. 302 с.
19.Ветухов О. Краєзнавство. «Чи справді географія є краєзнавство?» // Культура і побут. 1925. № 12. С. 4.
20.Вісьтак О. І. Суспільно-географічні дослідження України вченими Галичини у міжвоєнний період (1919 1939 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / О. І. Вісьтак. Львів, 2001. 20 с.
21.Вісьтак О. Розвиток суспільної географії українськими вченими Галичини в міжвоєнний період // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2003. Вип. 8. С. 98105.
22.Воблый К. Г. Экономическая география Украины. К., 1919. 173 с.
23.Волобуев-Артемов М. С. Еще о методологических основаниях экономической географии и борьбе с пережитками геттнерианства // Известия Всесоюзного географического общества. Л., 1953. Вып. 2.
24.Волобуев-Артемов М. С. Лекции по вопросам методологии экономической географии [Курс «Введение в экономическую географию]: Учебник. Харьков: ХДУ, 1954. 182 с.
25.Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А. П. Голиков,
Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. К.: Либідь, 1996. 320 с.
26.Географи Київського університету: Довідник / Я. Б. Олійник, С. Ю. Бортник, М. Д. Гродзинський та ін. К.: ВГЛ «Обрії», 2003. 172 с.
27.Геринович В. Поняттє, цїль і метода географії // Збірник математ.-природопис.-лікарс. секції НТШ. Львів., 1919. Т. XVIII XIX. С. 119.
28.Геринович В. Антропогеографія України. Берлін, 1921. 88 с.
29.Геринович В. Про краєзнавство та його значіння // Подільський господар. Ч.1. 1926. квітень. С. 2326.
30.Геттнер А. География. Ёё история, сущность и методы. Пер. с нем. Л. 1930. 416 с.
31.Голубчик М. М., Евдокимов С. П., Максимов Г. Н. История географии: учебное пособие. Смоленск: СГУ, 1988. 250 с.
32.Горленко И. А., Балабанов Г. В. Современный этап развития экономико-географических исследований в Украинской ССР // Развитие географической науки в Украинской ССР. К., 1990. С. 94101.
33.Горленко І. О. Балабанов Г. В. Розвиток економічної географії в Національній Академії Наук України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1998. Вип. 43. С. 26 30.
34. Григорьев А. А. Развитие теоретических проблем советской физической географии (19171934). М.: Мысль, 1965. 90 с.
35.Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры: история географических идей / Пер. с англ. М: Прогресс, 1988. 263 с.
36. Дзенис З. Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований. Рига: Знание, 1980. 262 с.
37.Діброва О. Т. Радянська Україна [Економіко-географічний нарис]. К, 1962. 80 с.
38.До 10-річчя Інституту географії НАН України // Український географічний журнал. 2001. № 3. С. 37.
39.Дольницький М. Дещо про новійші погляди на єство географії // Збірник математ.-природопис.-лікарс. секції НТШ. Львів., 1919. Т. XVIII XIX. С. 1937.
40.Доценко А. І. Визначний український вчений-економіст та географ Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов). К.: РВПС України НАН України, 2005. 32 с.
41.Дубняк К. Краєзнавство на Україні, його минуле й сьогочасні завдання, коли будується нове життя // Культура і побут. 1925. № 5. С. 23.
42.Дубняк К. Що таке краєзнавство // Червоний шлях. 1925. № 6 7. С. 224237.
43.Дубняк К. На шляху розвитку краєзнавства // Культура і побут. 1927. № 35. С.12.
44.Дубняк К. Шляхи географічної науки на Україні за десять років революції // Культура і побут. 1927. № 48. С.56.
45.Дубняк К. Стан і завдання української географічної термінології // Український науково-дослідний інститут географії та картографії. Харків. 1928. Р. І. Вип. 1. С. 9397.
46.Дубняк К. Матеріали до методології географії // Український науково-дослідний інститут географії та картографії. Харків. Р. ІІ. 1928 1929. Вип. 2. С. 9398.
47.Економіко-географи ВУЗів УРСР // Економічна географія. К., 1971, 1972. Вип. 10. С. 136159; Вип. 13. С. 156160.
48.Жекулин В. С. Введение в географию. Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. 272 с.
49.Жупанський Я. Становлення економіко-географічних досліджень в Україні (XIX початок XX ст.) // Укр. геогр. журн. 1994. № 1 2. С. 5155.
50.Жупанський Я. І. Історія географії в Україні. Л.: Світ, 1997. 262 с.
51.Жупанський Я. І. Українське географічне відродження // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1999. Вип. 45. С.8.
52.Жупанський Я. І., Руденко В. П. Розвиток наукових та освітніх географічних напрямів і шкіл у Чернівецькому університеті // Український географічний журнал. 2004. № 3. С. 117123.
53.Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Посіб. Вид. друге, доповнене К., 2006. 273 с.
54.Заставецька О., Мариняк Я. Суспільна географія новий погляд на проблему // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2001. Вип. 3. С. 6268.
55.Заставецька О., Дітчук І., Кузишин А. Українізація української суспільної географії (До 70-річчя від дня народження професора Олега Шаблія) // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2005. Вип. 12. С. 811.
56.Заставний Ф. Д. Географія України: У 2 х книгах. Львів: Світ, 1994. 472 с.
57.Зільберман І. І. Промисловість України та її географічне розміщення. Нариси промислової географії. К.: Друк, 1929. 228 с.
58.Исаченко А. Г. Развитие географических идей. М.: Географ, 1971. 416с.
59.Іщук С. І. Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації. К.: Вид. Паливода А. В., 2003. 248 с.
60.Іщук С. І., Олійник Я. Б., Матвієнко В. М. Суспільно-географічні дослідження в першій половині ХХ століття // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1999. Вип. 45. С. 1114.
61.Іщук С., Олійник Я. Академік Степан Рудницький основоположник національної географічної науки // Україна просторова в концепційному окресленні Степана Рудницького. К.: УВС, 2003. С. 1823.
62.Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посіб. К.: Вид. Паливода А. В., 2006. 284 с.
63.Кистяковській В. В. Учебникъ экономической географіи. Россія сравнительно с важнейшими государствами міра. Кіевъ Петербургъ: Сотрудникъ, 1911. 189 с.
64.Кистяковській В. В. Учебникъ коммерческой географіи. Петербургъ Кіевъ: Сотрудникъ, 1912. 206 с.
65.Коновалова Н. І. Методика соціальних та економіко-географічних досліджень: Навч. посібник / Чернівецький державний університет ім. Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 1998. 88 с.
66.Краснопольська Н. В. Науковий потенціал української географії: формування, розміщення, напрями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.13 «Історія географії» / Н. В. Краснопольська К., 2006. 20 с.
67.Краснопольский А. В. Отечественные географы (19171992). Библиографический справочник / Под. ред. проф. С. Б. Лаврова. СПБ: РГО, 1993. Т. 1 2; 1995. Т. З.
68.Краснопольський О. В. До проблеми вивчення наукового потенціалу географічної науки України // Наукові записки. Серія: Географія. Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського. 2002. Вип. 4. С. 143146.
69.Кубійович В. Географія // Енциклопедія українознавства. Т. 1. Львів, 1993. С. 362364.
70. Кубійович В. Історія географії України // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2001. Вип. 3. С. 2326.
71.Кубійович В. Географія українських і сумежних земель. [Факс. перевид.]. К.: Обереги, 2005. 528 с.
72.Луцишин П. В. Вступ до економічної і соціальної географії (основи теорії). К.: НМ КВО, 1993. 160 с.
73.Луцишин П. В., Клімонт Д., Луцишин Н. П. Територіальна організація суспільства (основи теорії): Навч. посібник. Луцьк: Вежа, 2001. 334 с.
74.Максим Мартинович Паламарчук. Серія Видатні географи України / Упоряд. Л. Г. Руденко, В. П. Нагірна. К.: Академперіодика, 2006. 146 с.
75.Маринич О. М., Руденко Л. Г. Основні напрями географічних досліджень в Академії Наук України (1918 2002 рр.) // Український географічний журнал. 2003. № 4. С. 410.
76.Матвієнко-Гарнага Ф. Т. Нариси з економічної географії України: Підручник для вищих шкіл. Б. м.: Держвидав України, 1929. 200 с.
77.Матвієнко-Гарнага Ф. Т. Краєзнавство і краєзнавча робота. Х.: ДВУ, 1930. 50 с.
78.Матвієнко В. М.Теоретичні аспекти української економічної і соціальної географії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія» / В. М. Матвієнко. К., 2000. 20 с.
79.Матвієнко В. Етапи і напрямки формування української суспільно-географічної думки // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2000. Вип. 2. С. 7782.
80.Мезенцев К. В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку: Монографія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. 253 с.
81.Мороз С. А., Онопрієнко В. І., Бортник С. Ю. Методологія географічної науки. К.: Заповіт, 1997. 334 с.
82.Мукитанов Н. К. От Страбона до наших дней: Эволюция географических представлений и идей. М.: Мысль, 1985. 305 с.
83.Научные школы в географии / Отв. ред. Л. С. Абрамов и В. А. Есаков. М: МФГО. 1983. 117 с.
84.Нємець К. Суспільна географія: проблеми і нові горизонти // Часопис соціально-економічної географії. Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків, 2006. Вип. 1. С. 6069.
85.Нємець Л., Кандиба Ю. Розвиток суспільно-географічних досліджень у Харківському університеті // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2005. Вип. 12. С. 1721.
86.Нємець Л. Теоретико-методологічні аспекти сучасної соціальної географії // Часопис соціально-економічної географії. Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків, 2006. Вип. 1. С. 4555.
87.Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії: Навч. посіб. К.: Знання, КОО, 2000. 204 с.
88.Олійник Я. Суспільно-географічні дослідження професора Миколи Пістуна // Історія української географії: Всеукраїнський часопис. Тернопіль. 2000. Вип. 2. С. 1922.
89.Олійник Я. Б., Пістун М. Д., Гуцал В. О. Економіко-географічні дослідження в Київському університеті: зародження, становлення, розвиток // Економічна та соціальна географія. К., 2001. Вип. 51. С. 1015.
90.Олійник Я. Олексій Тимофійович Діброва: внесок в українську економічну географію // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль. 2002. Вип. 6. С.3840.
91.Олійник Я., Степаненко А. Методологічні принципи досліджень в економічній і соціальній географії // Часопис соціально-економічної географії. Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків, 2006. Вип. 1. С. 621.
92.Олійник Я., Степаненко А. Географічний простір як дослідницька парадигма в економічній і соціальній географії // Часопис соціально-економічної географії. Міжрегіональний збірник наукових праць. Харків, 2007. Вип. 2. С. 527.
93.Олійник Я., Краснопольська Н. Географічна наука в Україні: становлення і розвиток. К.: Ніка-Центр, 2007. 148 с.
94.Онопрієнко В. І. Історія української науки ХІХ ХХ ст. К.: Либідь. 1998. 287 с.
95.Основы научных исследований. География / Под. ред. Н. Д. Пистуна, Г. И. Швебса. К.: Вища шк., 1988. 190 с.
96.Остапенко С. Економічна географія України. К., 1920. 216 с.
97.Паламарчук М. М. Завдання економіко-географічних досліджень в Українській РСР у світлі рішень ХХІІІ з’їзду КПРС // Економічна географія. К. 1966. № 1. С. 411.
98.Паламарчук М. М. Економічна географія Української РСР (з основами теорії): Посібник для вчителя. К.: Радянська школа, 1975. 309 с.
99.Паламарчук М. М. Соціально-економічна географія як наука та її значення для сучасної України // Український географічний журнал. 1995. № 4. С. 712.
100. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник для викладачів економічних і географічних факультетів вузів, наукових працівників, аспірантів. К.: Знання, 1998. 416 с.
101. Пілецький Я. А. Економічна географія. Підручна книга для учнів. Київ: Держвидав України, 1925. 76 с.
102. Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. К.: Вища школа, 1996. 230 с.
103. Пістун М. Д. Особливості формування і розвитку української економіко-географічної школи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1998. Вип. 43. С.
36.
104. Пістун М. Д., Гуцал В. О. Розвиток економічної та соціальної географії в Київському університеті // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1998. Вип. 43. С. 2326.
105. Пістун М. Д., Олійник Я. Б. Історія розвитку кафедри економічної і соціальної географії // Економічна та соціальна географі. К., 1999. Вип. 48. С. 49.
106. Пістун М. Д. Завдання суспільної географії в контексті проблем регіонального розвитку України // Український географічний журнал. 2003. № 2. С. 2126.
107. Пістун М. Д. Передумови та аргументи формування української економіко-географічної школи в 20-х роках ХХ століття // Український географічний журнал. 2004. № 3. С. 6874.
108. Пістун М. Про нові напрями розвитку суспільно-географічних досліджень в Україні у 90-і рр. ХХ на початку ХХІ століття // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2005. Вип. 12. С. 1215.
109. Пістун М. Д. Костянтин Григорович Воблий видатний український економіко-географ /За ред. чл.-кор. НАН України Л. Г. Руденка. К., 2006. 36 с.
110. Пістун М. Д., Мельниченко Т. Ю. Про організацію Української Академії Наук та зародження у ній економіко-географічних досліджень в 20-х рр. ХХ ст. // Український географічний журнал. 2007. № 2. С. 2125.
111. Преображенский В. С. Поиск в географии. М.: Просвещение, 1986. 224 с.
112. Професор Антін Синявський [упор. В. Руденко]. Чернівці: Рута, 2003. 240 с.
113. Професор Опанас (Афанасій) Ващенко [упор. О.Шаблій]. Л.: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 233 с.
114. Развитие географической науки в Украинской ССР. К.: Наук. думка, 1990. 437 с.
115. Рибачок І. М. Вступ до економічної географії. К.: Вища школа, 1973. 142 с.
116. Ровнер О. Костянтин Григорович Воблий / Вступна стаття Д. Ф. Вірника та І. А. Кугукала. К.: Наукова думка, 1968. 67с.
117. Руденко В. Професор Антін Синявський подвижник української географії. К.: Вид. дім КМ Akademia”, 1996. 404 с.
118. Рудницький С. Нинішня географія // Науковий додаток до журналу «Учитель». Львів, 1905. 32 с.
119. Рудницький С. Л. Начерк географічної термінольогії // Збірник математ.-природопис.-лікарс. секції НТШ. Львів, 1908. Т. ХІІ. С. 1151.
120. Рудницький С. Л. Проблеми географії України // Збірник математ.-природопис.-лікарс. секції НТШ. Львів, 1918. Т. ХVІІІ. С. 190.
121. Рудницький С. Л. Досягнення географії України за десятиріччя Жовтневої революції // Вісник природознавства. 1927. № 5 6. С. 273277.
122. Рудницький С. Завдання географічної науки на українських землях // Бюлетень Харківського наукового товариства. 1927. № 1. С. 34.
123. Рудницький С. Перспективи Українського Географічного Інституту // Культура і побут. 1927. № 34. С. 23.
124. Рудницький С. Л. Про становище історичної географії в системі сучасного землезнання // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. 1927. Т. 13 14.
125. Рудницький С. Завдання Українського географічного інституту й його видавництв // Український науково-дослідний інститут географії та картографії. Харків. 1928. Р. І. Вип. 1. С. 331.
126. Рудницький С. Л. Історичний розвиток та структура географічної науки // Історія української географії. Всеукраїнський часопис. Тернопіль, 2000. Вип. 1. С. 3142.
127. Садовський В. Нарис економічної географії України. К., 1919. 144 с.
128. Садовський В. Світове господарство. Курс лекцій. Подєбради, 1932. 179 с.
129. Саушкин Ю. Г. Основные вопросы экономической географии СССР // Известия Всесоюзного географического общества. Л., 1953. Вып. 6.
130. Саушкин Ю. Г. Географическая наука в прошлом настоящем и будущем. М.: Просвещение, 1976. 529 с.
131. Синявський А. Методологія економгеографії (основні поняття) і схематичний нарис програму. Студія сільськогосподарської економії. За ред. проф. С. Веселовського. Київ: Науково-дослідча катедра сільсько-господарської економії, 1927.
132. Синявський А. Професор В. Б. Антонович, як географ України // Записки Київського інституту народньої освіти. К. 1926. С. 2132.
133. Синявський А. Економгеографія за 10 років (1917-1927) // Записки Київського інституту народньої освіти. К. 1927. С. 2937.
134. Синявський А. Бібліографічні уваги з економгеографії // Бюлетень Метод. конс. бюро при КІНО. К. 1927. Ч. 3. С. 1017.
135. Синявський А. Економічний ляндшафт і економічний район (методологічна розвідка). К. 1930. 20 с.
136. Сухов А. А. Экономическая география Украины. Одесса: Госуд. Изд. Украины, 1924. 220 с.
137. Топчієв О. Г. Терміни і поняття в економічній географії. К.: Рад. школа, 1982. 160 с.
138. Топчієв О. Г., Полоса О. І. Становлення і розвиток суспільно-географічних досліджень в Одесі та Українському Причорномор’ї // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія. 1998. Вип. 43. С