ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СЕЗОННИХ СТАНІВ ЛАНДШАФТІВ КИЇВСЬКОГО ПОЛІССЯ ТА СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ : СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ СЕЗОННЫХ состояний ландшафтов КИЕВСКОГО ПОЛЕСЬЯ И СРЕДНЕГО ПОБУЖЬЯ

Краткое описание

Національна академія наук украЇни
Інститут географії

На правах рукопису

чехній Віктор Михайлович

УДК: 911.2 «32» (477.4)

Порівняльний аналіз сезонних станів ландшафтів
Київського Полісся та Середнього Побужжя

11.00.01 фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Науковий керівник:
чл.-кор. НАНУ О.М.Маринич

Київ 2003

ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................................3
РОЗДІЛ І Теоретико-методичні засади порівняльного дослідження
сезонних станів ландшафтів...........................................................................................9
1.1. З історії вивчення станів ландшафтів..............................................9
1.2. Основні поняття і терміни дослідження................................17
1.3. Принципи і методи дослідження................................................................23
РОЗДІЛ ІІ Структурні особливості ландшафтів Київського Полісся
та Середнього Побужжя................................................................................................42
2.1 Геокомпонентна структура ландшафтів......................................................42
2.1.1. Морфолітогенна складова.................................................................42
2.1.2. Повітряна складова............................................................................46
2.1.3. Водна складова..................................................................................49
2.1.4. Ґрунтова складова..............................................................................50
2.1.5. Рослинна складова.............................................................................52
2.2. Геокомплексна структура ландшафтів.......................................................55
2.2.1. Типологічні особливості геокомплексної структури.....................55
2.2.2. Модельні регіони на схемі фізико-географічного районування...59
2.3. Ключові ділянки досліджень сезонних станів ландшафтів......................63
2.3.1. Мішанолісові ділянки Димерська, Тетерівська...........................64
2.3.2. Лісостепові ділянки Вінницька, Гайсинська...............................77
РОЗДІЛ ІІІ Сезонні стани ландшафтів Київського Полісся
та Середнього Побужжя...............................................................................................95
3.1. Основні чинники формування сезонних станів ландшафтів...................95
3.1.1. Гідрокліматичні чинники.................................................................97
3.1.2. Морфолітогенні чинники................................................................114
3.1.3. Ґрунтово-рослинні чинники...........................................................121
3.2. Процеси сучасного ландшафтогенезу і сезонні стани ландшафтів.......130
3.2.1. Зимові стани ландшафтів................................................................133
3.2.2. Весняні стани ландшафтів..............................................................146
3.2.3. Літні стани ландшафтів..................................................................156
3.2.4. Осінні стани ландшафтів................................................................158
3.3. Аналіз сезонних станів ландшафтів Київського Полісся
та Середнього Побужжя...................................................................................160
3.3.1. Сезонні стани ландшафтів та багаторічні
кліматичні коливання ...............................................................................160
3.3.2. Аналіз структури сезонних станів ландшафтів Київського
Полісся та Середнього Побужжя на прикладі ключових ділянок........175
Висновки.......................................................................................................................215
Список використаних джерел.....................................................................................218
Додатки.........................................................................................................................240

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вивчення різночасових станів ландшафтів є порівняно молодим і перспективним напрямом сучасних ландшафтознавчих досліджень. У складі досліджень станів ландшафтів особливого значення набуває вивчення внутрішньорічних, зокрема сезонних, станів у межах яких безпо­середньо розгортається процес природокористування. Багато його видів, зокрема сільськогосподарське, лісогосподарське, рекреаційне, у конкретні роки перебу­вають у значній залежності від властивостей таких станів ландшафтів. Контрастність сезонних станів наявність істотно відмінних цілісних структурно-функціональних проявів ландшафтів протягом року зумовлює додатковий науковий інтерес до вивчення цих станів.
До останнього часу переважна частина ландшафтознавчих досліджень грунтувалась здебільшого на вивченні ландшафтів у теплу частину року. Важливі з наукової і практичної точок зору аспекти їх існування у холодний період залишаються менш опрацьованими. Нагальним завданням сучасних ландшафто­знавчих досліджень є наповнення регіональних фізико-географічних робіт даними про властивості та динаміку сезонних станів ландшафтів і теплої, і холодної частин року.
Українські ландшафтознавці традиційно значно більшої уваги надають дослідженню еволюційних та тривалих багаторічних динамічних станів ландшафтів (П.Г.Шищенко [246; 247], В.С.Давидчук та ін. [71; 119], М.Д.Грод­зинський [63; 65]; Г.І.Денисик [72; 73]). Разом з тим певного розвитку набули дослідження за спектром внутрішньорічних, у тому числі і сезонних станів ландшафтів (В.Т.Гриневецький, О.М.Маринич, Л.М.Шевченко [57]; В.М.Петлін [168]). Вагомі результати у вивченні таких станів ландшафтів мають російські та грузинські географи (А.А.Краукліс [115]; Н.Л.Беручашвілі [24, 25]; А.Г.Ісаченко [89]; Г.А.Ісаченко [90; 91]; І.І.Мамай [125; 128] та ін.).
Проте, у вивченні сезонних станів ландшафтів ще існує ряд важливих і актуальних проблем. Це, зокрема, проблеми глибшого методологічного обгрун­тування таких досліджень, удосконалення понятійно-термінологічного апарату досліджень станів ландшафтів, вивчення властивостей сезонних станів ландшафтів, зокрема, на регіональному рівні, картографування цих станів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Одержані результати і матеріали дисертаційного дослідження були використані при виконанні держтем відділу ландшафтознавства Інституту географії НАН України Ландшафтне різноманіття рівнинної частини території України: методологія дослідження і систематики” (номер держреєстрації 0199U002042) і Ландшафто­знавчі основи формування і розвитку екомережі України” (номер держреєстрації 0102U000416) та госпдоговірної теми Розробити фізико-географічні засади побудови і функціонування системи моніторингу клімату України та обгрунтувати на ландшафтній основі рекомендації щодо мережі репрезентативних кліматичних станцій” (номер держреєстрації 0198U003432).
Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є вивчення сезонних станів ландшафтів Київського Полісся та Середнього Побужжя, порівняльний аналіз їх особливостей, передумов і чинників формування цих станів.
Реалізація мети роботи визначила необхідність послідовного виконання наступних змістовно взаємозв’язаних завдань:
аналіз теоретико-методологічних і методичних напрацювань із досліджень станів ландшафтів і удосконалення теоретико-методичних засад порівняльного дослідження сезонних станів ландшафтів різних регіонів;
аналіз геокомпонентної і геокомплексної просторової структури ландшафтів Київського Полісся і Середнього Побужжя у контексті їх сезонних змін;
аналіз чинників формування сезонних станів ландшафтів, зокрема процесів сучасного ландшафтогенезу в цих областях;
порівняльна характеристика сезонних станів ландшафтів Київського Полісся і Середнього Побужжя, їх картографування на прикладі ключових ділянок.
Об’єкти і предмет дослідження. Об’єктами дослідження є ландшафти двох фізико-географічних областей Київського Полісся і Середнього Побужжя та їх сезонні стани. Вибір саме таких об’єктів дослідження обумовлений кількома причинами:
ландшафти цих фізико-географічних областей є досить відмінними (належать до різних ландшафтних зон);
дисертант мав значний попередній досвід вивчення ландшафтів Середнього Побужжя, який доцільно було б використати при вивченні сезонних станів ландшафтів цієї території;
на території Київського Полісся з 1981 р. діє Димерський комплексний географічний стаціонар Інституту географії НАН України єдиний фізико-геогра­фічний стаціонар у межах Українського Полісся, де систематично проводяться цілодобові спостереження за функціонуванням модельних ландшафтів. Тут зібра­но багатий фактичний матеріал, необхідний для вивчення сезонних станів ландшафтів;
вивчення сезонних станів ландшафтів має важливе практичне і наукове значення, сезонні стани ландшафтів території України вивчені недостатньо.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні аспекти ландшафтознавчо-геофізичного вивчення сезонних станів ландшафтів, регіо­нальні закономірності та особливості сезонних станів ландшафтів Київського Полісся та Середнього Побужжя.
Методи дослідження. Специфіка порівняльного дослідження сезонних станів ландшафтів різних регіонів зумовлює складність і багаторівневість методичних засобів реалізації мети, сформульованої в роботі. У процесі вирішення поставлених завдань нами обгрунтовано взаємозв’язане використання порівняльного, системного, комплексного, генетичного, історичного (у формі часового), ландшафтознавчо-геофізичного підходів. Традиційними і необхідними при вивченні внутрішньорічних станів ландшафтів є стаціонарні та напівстаціонарні методи дослідження вони дають можливість отримати інфор­мацію про неперервний хід функціонування ландшафтів та зміни їх станів (протягом літніх польових сезонів 1999 і 2000 рр. нами проводились дослідження на дослідницькому полігоні Димерського КГС). Ці методи закономірно допов­нюються методами польових досліджень, використання яких є необхідним і на етапі укладання карт ландшафтів, і при проведенні маршрутних спостережень за сезонними змінами ландшафтів. Результатом використання методів картографування стали великомасштабні карти ландшафтів ключових ділянок та картосхеми зимових сезонних фаз ландшафтів цих ділянок. Аналіз літературних та фондових матеріалів дав можливість створити необхідну для виконання роботи фактологічну основу.
Наукова новизна одержаних результатів. Порівняльні дослідження сезонних станів ландшафтів різних фізико-географічних регіонів України раніше не проводилися. Виконання такого дослідження дало можливість отримати ряд нових наукових результатів:
теоретичних і методологічних доповнено і детальніше розроблено ряд аспектів теорії і методології досліджень сезонних станів ландшафтів, зокрема обгрунтовано низку взаємозв’язаних теоретичних положень і методологічних принципів щодо вивчення сезонних станів ландшафтів; отримано ряд висновків щодо закономірностей формування сезонних станів ландшафтів шляхом дослідження різних чинників;
методичних опрацьовано концептуальну схему порівняльного дослідження сезонних станів ландшафтів різних регіонів; удосконалено методику вивчення станів ландшафтів (на прикладі зимових станів), зокрема розроблено методику виділення і великомасштабного картографування сезонних фаз (підсезонних станів ландшафтів) та методичні прийоми оцінювання здатності ландшафтів до снігонакопичення і промерзання грунту;
регіональних для окремих частин території Середнього Побужжя вперше створено великомасштабні карти ландшафтів (масштаб 1 : 50 000) і розроблено до них детальну табличну легенду; виявлено головні чинники формування сезонних станів ландшафтів Київського Полісся і Середнього Побужжя; встановлено основні просторові та часові закономірності і особливості ходу природних процесів у ландшафтах Київського Полісся і Середнього Побужжя протягом різних сезонних станів; проведено оцінювання ландшафтів досліджуваної території за здатністю їх до снігонакопичення та промерзання грунту.
Практичне застосування одержаних результатів. Напрацювання дисертаційного дослідження доцільно використати при вирішенні окремих складових проблеми раціонального природокористування у мішанолісовій та лісостеповій зонах. Конкретні реалізації результатів роботи найбільш перспек­тивні у галузі сільськогосподарського, лісогосподарського, рекреаційного природокористування, транспорті і будівництві діяльність усіх цих галузей господарства тісно пов’язана з сезонними станами ландшафтів.
Теоретико-методологічні та методичні здобутки виконаного дослідження можливо використати при вивченні сезонних станів ландшафтів інших регіонів та при проведенні інших регіональних ландшафтознавчо-геофізичних досліджень.
Особистий внесок здобувача. Проведено аналітичний огляд ландшафто­знавчих напрацювань, що стосуються різноякісних змін ландшафтів та їхніх станів, удосконалено теоретико-методологічні положення і методику дослідження сезонних станів ландшафтів, зібрано і всебічно опрацьовано літературний, фондовий, власний польовий фактичний матеріал ландшафтознавчого, зокрема ландшафтознавчо-геофізичного змісту, укладено великомасштабні карти ланд­шафтів на дві ключові ділянки Середнього Побужжя, встановлено і проаналі­зовано основні фактори формування сезонних станів ландшафтів, виявлено просторові і часові закономірності річного ходу процесів сучасного ландшафтогенезу досліджуваних територій, розроблено та апробовано на прикладі зимових станів ландшафтів ключових ділянок методику порівняльного дослідження сезонних станів з використанням методів картографування.
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження апробовано на наукових конференціях: Сучасна географія та навколишнє природне середовище” (Вінниця, 1999), Проблеми раціонального використання, охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу України (Чернівці, 2000), Ландшафт як основа науки. Проблеми постнекласичних методологій” (Вінниця, 2000), Різноманіття ландшафтних комплексів України та шляхи їх раціонального використання і збереження: методологічні і прикладні аспекти” (Київ, 2000), Буття ландшафту і буття в ландшафті” (Київ, 2001), на першому та третьому науково-практичних семінарах Ради молодих вчених та аспірантів Інституту географії НАН України (Київ, 2000, 2002).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт загальним обсягом близько 2,7 д.а. З них 7 статей, 3 статті у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань.
Структура, обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (265 позицій), 1 додатку. Обсяг дисертації 253 с., з них 149 с. основного тексту; 44 ілюстрації, 45 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Дослідження сезонних станів ландшафтів потребує застосування ряду методологічних принципів, які пов’язані з часовими властивостями ландшафтів. Це принципи врахування взаємозв'язку ландшафтного простору і часу, метахронності ландшафтів, змінюваності та інерційності, континуальності і дискретності, позиційності, ритмічності ландшафтів тощо. З-поміж методологічних підходів при вивченні сезонних станів ландшафтів особливе значення має ландшафтознавчо-геофізичний підхід, оскільки зміни фізичних властивостей ландшафту є провідними у формуванні сезонних станів ландшафтів.
2. Стан ландшафту це відтинок існування ландшафту протягом якого всі його визначальні характеристики не зазнають істотних якісних змін. Стани ландшафту це цілісні прояви його існування, окремі його структурно-функціональні варіанти. Вони є своєрідними часовими аналогами складових геокомплексної структури ландшафтів.
Сезонний стан ландшафту стан ландшафту, формування якого зумовлене закономірними сезонними змінами радіаційного режиму та атмосферної циркуляції. Він характеризується специфічними сезонними властивостями складових ландшафту та відповідними проявами природних процесів. Сезонний стан ландшафту характеризується певним набором внутрішньосезонних станів і розгортається на тлі конкретного річного та різнотривалих багаторічних станів.
3. Необхідними складовими методики порівняльного аналізу сезонних станів ландшафтів різних регіонів є вивчення ландшафтної структури і чинників формування сезонних станів ландшафтів цих регіонів. Дослідження сезонних станів ландшафтів доцільно здійснювати на прикладі окремих характерних років. Метод характерних років є своєрідним часовим аналогом методу ключових ділянок. Характеристику сезонних станів ландшафтів потрібно виконувати з урахуванням їх часової і просторової складових. Вивчення часової складової сезонних станів ландшафтів доцільне через дослідження їх внутрішньосезонних станів (фаз). При вивченні просторової складової сезонних станів ландшафтів важлива роль належить картографічному методу. У роботі його реалізовано шляхом укладання картосхем сезонних фаз на основі карт ландшафтів з використанням методу екстраполяції.
4. Київське Полісся та Середнє Побужжя незважаючи на порівняно малу відстань між ними істотно відрізняються за своєю ландшафтною структурою. Найбільше досліджувані території відрізняються своїми поверхневими відкладами та рельєфом, що є результатом відмінностей у розвитку морфолітогенної складової ландшафтів цих територій. Найменше порівнювані регіони відрізняються за своїми кліматичними характеристиками, що пояснюється відносно незначною відстанню між ними та відмінностями у їх висотному положенні; це зумовлює своєрідне просування” Середнього Побужжя на північ за основними гідрокліматичними показниками.
5. Сезонні стани ландшафтів результат взаємозв'язаного впливу низки чинників різного походження, що істотно відрізняються за характером впливу на формування станів ландшафтів протягом року. Основними чинниками формування сезонних станів ландшафтів є гідрокліматичні, геоморфолітогенні та грунтово-рослинні. З-поміж них гідрокліматичні чинники є провідними, а геоморфолітогенні і грунтово-рослинні підпорядкованими. Вплив цих факторів на формування сезонних станів ландшафтів визначається особливостями ландшафтної структури досліджуваних територій, специфікою їх зонального, провінційного та висотного положення.
6. Київське Полісся порівняно з Середнім Побужжям характеризується більшою тривалістю зимових сезонних станів ландшафтів, меншою тривалістю весняних станів; літні і осінні стани об'єктів порівняльного дослідження приблизно однакові за тривалістю.
Для зимових станів ландшафтів досліджуваних територій характерними є процеси снігонакопичення і промерзання ґрунту; у Київському Поліссі процеси снігонакопичення проявляються дещо інтенсивніше порівняно з Середнім Побужжям; відмінності у процесах промерзання між досліджуваними регіонами виражені нечітко, такі відмінності доцільніше розглядати на локальному рівні. Весняні стани ландшафтів Київського Полісся характеризуються менш інтенсивним порівняно з Середнім Побужжям проявом процесів сніготанення, водної ерозії, повеневих процесів. Для літніх і осінніх станів Київського Полісся у цілому притаманними є менша інтенсивність ерозійних, біотичних процесів, ґрунтового вологонакопичення у порівнянні з ландшафтами Середнього Побужжя.
7. Порівняльне вивчення зимових станів ландшафтів на прикладі зими 1982/83 рр. у межах Димерської та Вінницької ключових ділянок дає підстави стверджувати, що зимові сезонні фази ландшафтів досліджуваних територій характеризуються подібними і відмінними властивостями. Перші зумовлені наявністю потужних консолідаційних процесів у досліджуваних ландшафтах у цей час, механізми і результати дії яких є сутнісно близькими; другі є результатом дії диферен­ціюючих чинників, які проявляються і у холодну частину року, насамперед, рельєфу, глибини залягання підземних вод, рослинного покриву.
8. Інформація про властивості сезонних станів ландшафтів може і повинна стати невід'ємною складовою регіональних фізико-географічних та ландшафтознавчих робіт, у яких, крім характеристики загальних просторових закономірностей ландшафтної структури території, доцільно подавати відомості про закономірності її часової структури, особливо внутрішньорічної. Це істотно посилить наукове і практичне значення таких робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агрокліматичний довідник по Вінницькій області. К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1959. 59с.
2. Агрокліматичний довідник по Київській області. - К.: Держсільгоспвидав УРСР,1959. 136с.
3. Агрокліматичний щорічник за 1983 рік по Київській області. К.: Укр. УГКС, 1984. 187с.
4. Агрометеорологический ежегодник по территории Украинской ССР за 1983 р. Вып. 10. Ч. I. Обнинск: ВНИИГМИМЦД, 1985.
5. Александрова Т.Д. Понятия и термины в ландшафтоведении / АН СССР, Ин-т географии. М., 1986. 111с.
6. Алисов Б.П. Климат СССР. М.: Высшая школа, 1960. 104с.
7. Арманд А.Д. Самоорганизация и саморегулирование географических систем. М.: Наука, 1988. 261с.
8. Арманд А.Д., Таргульян В.О. Некоторые принципы ограничения эксперимента в географии // Изв. АН СССР. Сер. геогр. 1974. № 4. С. 129138.
9. Арманд Д.Л. Некоторые задачи и методы физики ландшафта // Геофизика ландшафта. М.: Наука, 1967. С. 724.
10. Арманд Д.Л. Наука о ландшафте (основы теории и логико-метематические методы). М.: Мысль, 1975. 287с.
11. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. М., 1978. 183с.
12. Бабиченко В.М., Ніколаєнко Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б. Весна в Україні // УГЖ. 1996. №1. С. 5863.
13. Бабиченко В.М., Ніколаєнко Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б. Зима в Україні // УГЖ. 1994. №1. С. 3340.
14. Бабиченко В.М., Ніколаєнко Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б. Літо в Україні // УГЖ. 1998. №2. С. 5458.
15. Бабиченко В.М., Ніколаєнко Н.В., Дмитренко В.П., Рощин О.М., Паламарчук Л.Б. Осінь в Україні // УГЖ. 1995. №3. С. 6368.
16. Бабиченко В.Н. Оттепели на Украине. Автореф дис ...к.г.н. / КГУ им. Т.Г.Шевченко К., 1964. 19с.
17. Бабиченко В.Н., Рудышина С.Ф., Бондаренко З.С. Температура воздуха на Украине. Л.: Гидрометеоиздат, 1987. 400с.
18. Барщевский Н.Е. Рельеф Киевского Приднепровья. К.: Наукова думка, 1993. 198с.
19. Берг Л.С. Климат и жизнь. М., 1947. 356с.
20. Берг Л.С. Ландшафтно-географические зоны СССР, ч.1. МЛ., 1931.
21. Беручашвили Н.Л. Вопросы классификации состояния ПТК // Вопросы географии. 1982. Вып. 121. С. 7380.
22. Беручашвили Н.Л. Геофизика ландшафта: Учеб. Пособие. М.: Мысль, 1990. 287с.
23. Беручашвили Н.Л. Методика ландшафтно-геофизических исследований и картографирование состояний природно-территориальных комплексов Тбилиси: Б. и., 1983. 199с.
24. Беручашвили Н.Л. Сезонная динамика фаций. // Ландшафтный сборник. Тбилиси, 1972. С. 100115.
25. Беручашвили Н.Л. Четыре измерения ландшафта. М.: Мысль, 1986. 182с.
26. Білик Г.І. Лучні степи // Рослинність УРСР. Степи, кам’янисті відслонення, піски. К.: Наукова думка. С. 3394.
27. Боков В.А. Пространственно-временная организация геосистем. Симферополь: Изд-во Симферопольского ун-та, 1983. 55с.
28. Боков В.А. Пространственно-временные основы геосистемных взаимодействий. Автореф. дис...д-ра геогр. наук: 11.00.01 / МГУ им. М.В.Ломоносова М., 1990. 39с.
29. Боков В.А. Пространственно-временные отношения как фактор формирования свойств геосистем // Вестн. Моск. ун-та. Сер.5. География. 1992. №2. С. 1015.
30. Буторина Т.Н., Крутовская Е.А. Сезонные ритмы природы Средней Сибири. М.: Наука, 1972. 156с.
31. Бухарев В.П. Комплексная геологическая карта м-б 1 : 200 000, лист М35XII /Малин/ (Отчет геологосъемочной партии №38 Житомирской экспедиции по работам 196163 гг.), 1963 г. Кн.I., 230л.
32. Бяллович Ю.П. Метод фитомелиорации // Укр. науч.-иссл. ин-т агролесомелиорации и лесного хозяйства. Научный отчет за 1945 г. КиевХарьков, 1947. С. 105148.
33. Вериго С.А. Почвенная влага и ее значение в сельскохозяйственном производстве. Л.: Гидрометеоиздат, 1963. 289с.
34. Вернандер Н.Б., Ланько М.И., Маринич А.М. Физико-географические процессы, неблагоприятные для сельского хозяйства, и меры борьбы с ними // Материалы IV съезда Геогр. О-ва СССР. Л., 1964. С. 7886.
35. Винниченко И.Г. Ландшафтный анализ территории в целях рационализации сельскохозяйственного землепользования (на примере Винницкой области): Авторефканд. геогр. наук / Отд. геогр. Ин-та геофиз. им. С.И.Субботина К., 1987. 20с.
36. Вишневський П.Т. Зливи і зливовий стік на Україні. К.: Наукова думка, 1964. 291с.
37. Воловик В.М. Ландшафтознавчий аналіз рекреаційних умов та ресурсів Східного Поділля: Авторефдис. канд. географ. наук: 11.00.01 / Інститут географії НАНУ Київ, 1997. 24с.
38. Высоцкий Г.Н. О фитотипологичных картах, способах их составления и их практическом значении // Почвоведение, т.XI, №2, 1909. С. 97124.
39. Галахов Н.Н. Изучение структуры климатических сезонов года. М., 1959. 183с.
40. Галицкий В.И. Оптимизация природной среды К.: Наукова думка, 1989. 172с.
41. Гвоздецкий Н.А. Основные проблемы физической географии. М.: Высшая школа, 1979. 222с.
42. Географічна енциклопедія України: В 3-х томах / Ред. О.М. Маринич та ін. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, Т. 1, 2. 1989, Т.3. 1993.
43. Геоэкология / Боков В.А., Ена А.В., Ена В.Г. и др. Симферополь: Таврия, 1996. 380с.
44. Герасимов И.П., Марков К.К. Ледниковый период на территории СССР. М.: Изд-во АН СССР, 1939. 482с.
45. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії К.: Вища школа, 1969. 132с.
46. Глебова М.Я. Климатические особенности условий переноса снега // Снежный покров, его распространение и роль в народном хозяйстве. М.: Изд-во АН СССР, 1962. С. 162167.
47. Гожев А.Д. Типы песков западной части Терско-Дагестанского массива и их хозяйственное использование // Изв. РГО, т. 62, в. 4, 1930. С. 463529.
48. Гольцберг И.А. Агроклиматическая характеристика заморозков в СССР и методы борьбы с ними. Л.: Гидрометеоиздат, 1961. 197с.
49. Григорьев А.А. Предмет и задачи физической географии // На методологическом фронте географии и экономической географии. М.:Л., 1932. С. 4559.
50. Григорьев А.А. Проблемы динамической физической географии // Труды I Всесоюзного географического съезда, 1934, Вып. 2. С. 6589.
51. Григорьев А.А. Пути и перспективы советской физической гоеграфии // Изв. АН СССР. Сер геогр. и геофиз., т.1. №4. 1937. С. 491499.
52. Грин А.М. Комплексные стационарные исследования как инструмент познания временной структуры геосистем // Изв. АН СССР. Сер. геогр. 1984. №6. С. 2028.
53. Грин А.М. Эволюция идей и методов стационарных исследований геосистем // Изв. АН СССР. Сер. геогр. 1983. №4. С. 2533.
54. Грин А.М., Куликов Ю.Н., Утехин В.Д. Опыт и перспективы стационарных исследований природных геосистем // Изв. АН СССР. Сер. географ., 1979. №1. С. 97105.
55. Гриневецький В.Т. До обгрунтування основних понять і методології досліджень ландшафтного різноманіття України // УГЖ. 2000. №2. С. 813.
56. Гриневецький В.Т., Шевченко Л.М. Про основні поняття еколого-ландшафтознавчих досліджень // Український географічний журнал. 1993. №2. С. 1319.
57. Гриневецький В.Т., Маринич О.М., Шевченко Л.М. Стаціонарні геофізичні та геохімічні дослідження ландшафтів Київського Полісся. К.: Наукова думка, 1994. 107с.
58. Гриневецький В.Т., Маринич О.М., Шевченко Л.М. Стаціонарні ландшафтознавчі дослідження передумов міграції хімічних речовин // УГЖ. 1998. №4. С. 2326.
59. Гринь Ф.О. Дубові та широколистяно-дубові ліси // Рослинність УРСР. Ліси. К.: Наукова думка, 1971. С. 194328.
60. Гришанков Г.Е. Введение в физическую географию: предмет и метод. К.: О-ва Знание, КОО, 2001. 249с.
61. Гришанков Г.Е. Парагенетическая система природных зон (на примере Крыма) // Вопросы географии. Вып. 104. 1977. С. 128139.
62. Гришанков Г.Е., Пащенко В.Н., Позаченюк Е.А. Позиционность в ландшафтах и ландшафтоведении // Физическая география и геоморфология. 1991. Вип.38. С. 1120.
63. Гродзинский М.Д. Выделение и классификация многолетних состояний геосистем // Физическая география и геоморфология. 1989. Вып. 36. С. 6673.
64. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. К.: Либідь, 1993. 224с.
65. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. К.: Лікей, 1995. 233с.
66. Гродзинский М.Д., Шищенко П.Г. Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. К., Либідь, 1993 224с.
67. Грубрін Ю.Л. Основні риси сучасної морфоскульптури та екзогенні процеси Придніпровської височини // Вісник Київського університету. Сер. геогр. 1970. №11. С. 39.
68. Грубрін Ю.Л. Сучасні геоморфологічні процеси на території м. Києва // Вісник Київського університету. 1977. №19. С.311.
69. Грубрін Ю.Л., Ланько А.І., Маринич О.М., Щербань М.І. Зональність сучасних екзогенних процесів на території Україні та їх прояв у різних морфоструктурах // Фізична географія та геоморфологія. 1970. №1. С. 310.
70. Гудзевич А.В. Динаміка техногенних ландшафтів Поділля: Автореф. дис...канд. геогр. наук: 11.00.11. / Львівськ. держ. ун-т ім. І.Я.Франка Львів, 1996. 22с.
71. Давыдчук В.С, Сорокина Л.Ю., Фоменко Ю.Я. Антропогенные изменения ландшафтов и современная растительность зоны Чернобыльской АЭС. Карта масштаба 1 : 100 000. Киев, 1992.
72. Денисик Г.І. Антропогенні ландшафти Правобережної України. Вінниця: Арбат, 1998. 289с.
73. Денисик Г.І. Природнича географія Поділля. Вінниця: ЕкоБізнесЦентр, 1998. 184с.
74. Дерюгин А.А. Снежный покров на малых лесных и полевых водосборах в таежной зоне Европейской территории СССР // Метеорология и гидрология, 1990. №1. С. 111116.
75. Динамика геосистем и освоение Приангарской тайги / Крауклис А.А., Бессалицына Е.П., Кремер Л.К. и др. Новосибирск: Наука СО, 1985. 279с.
76. Дудник Н.И. Полустационарные исследования ландшафтов Среднерусской лесостепи // Геогр. и прир. ресурсы. 1985. № 1. С. 133139.
77. Дудник Н.И. Сезонная динамика и развитие характерных ландшафтов Тамбовской области // Вопросы структуры и динамики ландшафтных комплексов. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1977. С. 119129.
78. Дьяконов К. Н. Геофизика ландшафтов. Метод балансов: Учеб. метод. пособ. М: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 95с.
79. Дьяконов К.Н., Иванов А.Н. Пространственно-временная изменчивость снежного покрова в ландшафтах Центральной Мещеры // Вестн. Моск. ун-та. Сер.5. География 1993. №6. С. 4251.
80. Дьяконов К.Н., Иванов А.Н. Устойчивость и инерционность геосистемы // Вестн. Моск. ун-та. Сер.5. География. 1991. №1. С. 2834.
81. Жалдак А.И. и др. Комплексная геологическая карта территории листа М35XXX (Гайсин) М-б 1 : 200 000 (Отчет Дашевской геологосъемочной партии по работам 195456 гг.), 1956. Кн. III. Описание скважин. 193л.
82. Жекулин В.С. Введение в географию. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1989. 272с.
83. Забелин И.М. Теория физической географии. М.: Географгиз, 1959. 303с.
84. Заруцкая И.П. Составление специальных карт природы. М.: Изд-во МГУ, 1966. 232с.
85. Иовенко Н.Г. Водно-физические свойства и водный режим почв УССР. Л.: Гидрометеоиздат, 1960. 352с.
86. Исаченко А.Г. Ландшафты СССР. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 320с.
87. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование: М.: Высш. шк., 1991. 366с.
88. Исаченко А.Г. Основные вопросы физической географии. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1953. 391с.
89. Исаченко А.Г. Сезонная структура ландшафтов Земли и глобальные пространственно-временные модели // Изв. ВГО. 1989. 121. №2. С. 104113.
90. Исаченко Г.А. Динамика внутригодичных состояний предгорно-холмистых ландшафтов Колхиды // Геогр. и природные ресурсы. 1986. №2. С. 4655.
91. Исаченко Г.А. Закономерности интеграции внутригодичных состояний комплексов // Изв. Всесоюз. геогр. о-ва. 1988. № 2. С. 135143.
92. Исаченко Г.А., Резников А.И. Концепция динамики ландшафтов и ее применение для изучения тайги северо-запада Европейской России // Структура, функционирование, эволюция природных и антропогенных ландшафтов. Тезисы X ландшафтной конференции. М.С.-Пб.: Б.и.,1997. С. 34.
93. Калесник С.В. Общие географические закономерности Земли. М.: Мысль, 1970. 283с.
94. Калесник С.В. Основы общего землеведения. МЛ.: Учпедгиз, 1947. 482с.
95. Карта естественной защищенности подземных вод Украинской ССР. Масштаб 1 : 200 000. Винницкая область. Объяснительная записка. / И.А.Масенко, Е.В.Верхова, О.Г.Сахник. Киев, 1989. 70с.
96. Карта естественной защищенности подземных вод Украинской ССР. Масштаб 1 : 200 000. Киевская область. Объяснительная записка. / И.А.Масенко, Е.В.Верхова, С.А.Зеленая. Киев, 1986. 56с.
97. Кемкин В.И. Категория состояние” в научном познании. М.:Высшая школа, 1983. 120с.
98. Кіптач Ф.Я., Кукурудза С.І. Метризація екологічного стану земельних ресурсів лісостепових ландшафтів. Л.: Видавн. центр ЛНУ ім. І.Я.Франка, 2002. 119с.
99. Климат Киева / Под. ред. Л.И.Сакали. Л.: Гидрометеоиздат, 1980. 288с.
100. Климат Украины / Под. ред. Г.Ф.Приходько. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 413с.
101. Клименко Н.А. Почвенные режимы гидроморфных почв Полесья УССР. К.: Издво УСХА, 1990. 176с.
102. Клімат Києва / Під ред. В.М.Волощука, Н.Ф.Токар. Київ, 1995. 80с.
103. Клімат України / За ред. В.М.Ліпінського, В.А.Дячука, В.М.Бабіченко. Київ, 2003. 343с.
104. Кобзистый П.И., Олещенко В.И. Об особенностях распределения запасов влаги в почвах естественных и преобразованных геосистем Каневского Приднепровья // Физическая география и геоморфология. 1982. №27. С. 101103.
105. Ковальов А.П. Некоторые проблемы теоретической географии // Физическая география и геоморфология. 1988. Вып. 35. С. 6773.
106. Коковина Т.П. Гидротермический режим лесостепных черноземов Среднерусской почвенной провинции // Климат почв. Пущино, 1985. С. 1417.
107. Колесов А.Ф., Юрковский Н.Я. Пространственное варьирование высоты снежного покрова и глубины промерзания серых лесных почв // Почвоведение, 1975. С. 7885.
108. Колісник П.І., Ткаченко К.Д. Результати спостережень за стоком талих вод в районі Києва // Фізична географія та геоморфологія. 1970. №1. С. 163168.
109. Коломыц Э.Г. Структура снега и ландшафтная индикация. М.: Наука, 1976. 206с.
110. Конструктивно-географические основы рационального природопользования в Украинской ССР. Киевское Приднепровье / Маринич А.М., Паламарчук М.М., Гриневецкий В.Т.и др. Киев: Наукова думка, 1988. 176с.
111. Конструктивно-географические основы рационального природопользования в Украинской ССР. Теоретические и методические исследования / Маринич А.М., Горленко И.А., Руденко Л.Г. и др. Киев: Наукова думка, 1990. 200с.
112. Копыл И.В., Николаев В.А. Распределение и динамика снежного покрова в бассейне р.Протвы // Вестн. Моск. у-та Сер.5. Географ., 1984. №4. С. 7078.
113. Крауклис А. А. Теория и практика исследования геосистем // Геогр. и природные ресурсы. 1987. № 4. С. 1827.
114. Крауклис А.А. Динамика геосистем на ландшафтных картах // Изв. ВГО, 1981. Т. 118. Вып. 5. С. 385393.
115. Крауклис А.А. Проблемы экспериментального ландшафтоведения. Новосибирск: Наука, 1979. 239с.
116.