ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
\r\n\r\n
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі дослідження, відображено наукове та практичне значення отриманих результатів.
\r\nУ першому розділі проведений аналіз факторів, які впливають на ефективність експлуатації свердловин, що продукують високов’язку нафту, та здійснено критичний огляд сучасних методів розв’язання вказаної проблеми.
\r\nЗагальновизнано, що важкі нафти і бітуми будуть одним із важливих джерел вуглеводнів у ХХІ столітті. Тому проблема більш ефективної експлуатації свердловин, що продукують високов’язкі нафти, за умов існування дефіциту енергоносіїв є надзвичайно актуальною.
\r\nНайбільш широке застосування отримали свердловинні методи розробки важких вуглеводнів. В першу чергу це відноситься до родовищ важких нафт, але застосовуються вони і на деяких родовищах бітумів, які залягають на порівняно великих глибинах, недоступних для кар\'єрної розробки.
\r\nПри будь-якому методі свердловинної розробки важких вуглеводнів при зниженні їх температури під час підняття на поверхню і транспортуванні виникають суттєві ускладнення внаслідок збільшення в\'язкості.
\r\nВибір засобів розробки таких родовищ визначається фізико-хімічними властивостями вуглеводнів (в першу чергу їх в\'язкістю); умовами залягання і характером продуктивних пластів (їх глибиною і товщиною); величиною заданого кінцевого коефіцієнта видобування із пластів; економічними показниками видобування вуглеводнів.
\r\nСтруминні насоси в даний час широко застосовують в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Їх можна застосовувати при підніманні звичайної легкої і високов’язкої важкої нафти, вони мають дуже гнучку характеристику. В цих насосах відсутні рухомі деталі, тому вони відрізняються досить великою надійністю, мають значний моторесурс (6000 годин), у вставному варіанті можуть бути замінені без підйому насосно-компресорних труб.
\r\nЗастосування глибинних струминних насосів для експлуатації нафтових свердловин зумовлено такими їх особливостями:
\r\n- необхідний тиск робочої рідини біля входу у сопло струминного насосу створюється не тільки наземним силовим насосом, але і напором стовпа робочої рідини у міжтрубному просторі або колоні НКТ;
\r\n- тиск на виході струминного насосу, який необхідний для підйому рідини на поверхню, суттєво зменшується завдяки газліфтному ефекту, який виникає при виділенні вільного газу з нафти в колоні НКТ;
\r\n- менша чутливість до наявності вільного газу і піску в рідині у порівнянні з поршневими насосами;
\r\n- простота конструкції і порівняно малі габарити насосів.
\r\nПоєднання роботи струминного насоса із дією на високов’язку нафту імпульсно-кавітаційними технологіями позитивно вплине на інтенсифікацію видобування високов’язких вуглеводнів із свердловин. Удосконалення технології і модернізація струминних апаратів для видобування високов’язких нафт є на даний час актуальними і перспективними в контексті збільшення дебітів свердловин вуглеводневих енергоносіїв.
\r\nУ другому розділі наведено теоретичні дослідження закрученого потоку робочої рідини під час проходження її через гідродинамічний кавітатор. Існування прецесуючого вихрового ядра (ПВЯ) (тобто джерела кавітації – відсутності суцільності середовища) в потоці робочої рідини передбачається при певних числах Рейнольдса.
\r\nПроведений аналіз теоретичних даних і дослідження чинників, що впливають на стійкість вихрових структур дозволили виявити, що у міру руху відбувається збільшення вихрового ядра за розмірами з подальшим його руйнуванням.
" ["author"]=> string(2) "95" ["filename"]=> string(12) "81169995.doc" ["status"]=> string(1) "1" ["fio"]=> string(48) "Метелкин Андрей Сергеевич" ["parents"]=> string(7) "552,648" } [13785]=> array(11) { ["id"]=> string(5) "13785" ["rid"]=> string(3) "648" ["title"]=> string(268) "Удосконалення технології інтенсифікації видобутку вуглеводнів шляхом різночастотного імпульсно-хвильового впливу на нафтогазонасичені породи" ["title_alt"]=> string(0) "" ["type"]=> string(1) "2" ["desc"]=> string(5126) "ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
\r\n\r\n
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі дослідження, відображено наукове та практичне значення отриманих результатів.
\r\nУ першому розділі проаналізовано сучасні методи та технічні засоби інтенсифікації видобування нафти, які ґрунтуються на хвильовому впливі на нафтогазонасичені породи.
\r\nДослідженням коливних і хвильових процесів та розробкам технічних засобів і технологій на основі їх використання присвятили роботи низка науково-дослідних установ, таких як Інститут фізики Землі РАН, ВНИИнефть, ВНИИЯГГе, РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина, ІФНТУНГ, Інститут імпульсних процесів і технологій НАН України, а також вітчизняні вчені Бойко В.С., Векерик В.І., Войтенко Ю.І., Зарубін Ю.О., Гошовський С.В., Гулий Г.А., Дорошенко В.М., Давиденко О.М., Єгер Д.О., Зезекало І.Г., Карпаш О.М., Кондрат Р.М., Кичигин А.Ф., Мислюк М.А., Мойсишин В.М., Михалюк А.В., Нагорний В.П., Світлицький В.М., Тарко Я.Б., Точилін Е.Л., Хоминець З.Д., Чекалюк Е.Б., Чернов Б.О., Яремійчук Р.С., Василюк Ю.М., Купер І.М., Возний В.Р., Кучернюк А.В., Бажалук Я.М., Смірнов О.П., Малюшевський П.П., Климишин Я.Д. та закордонні вчені Мирзаджанзаде А.Х., Гадиев С.М., Сургучев М.Л., Кузнєцов О.Л., Симкин Э.М., Степанова Г.С., Николаевский В.Н., Дибленко В.П., Камалов Р.Н., Попов А.А., Беляев Б.М., Чазов Г.А., Казаков В.О., Орентлихерман І.А., Чаплигин А.Г., Максименков М.О., Курленя М.В., Симонов Б.Ф., Опарин В.Н., Муфазалов Р.Ш., Климов Т.В., Зарипов Р.К., White J.E., Biot M.A., Poesio P., Ooms G., Barake S., Bas V.D.F., Venkitaraman A., Roberts P.M., Sharma M.M.
\r\nІмпульсно-хвильовий вплив здійснюють різними методами, виходячи із способів отримання коливань. На даний час за способами утворення можна виділити механічні коливання, утворені із використанням енергії потоку рідини або газу, механічного удару та вибуху.
" ["author"]=> string(2) "95" ["filename"]=> string(12) "62772137.doc" ["status"]=> string(1) "1" ["fio"]=> string(48) "Метелкин Андрей Сергеевич" ["parents"]=> string(7) "552,648" } [13811]=> array(11) { ["id"]=> string(5) "13811" ["rid"]=> string(3) "648" ["title"]=> string(208) "УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ОБРОБЛЕНЬ ПРИСВЕРДЛОВИННОЇ ЗОНИ ПЛАСТА З ВИКОРИСТАННЯМ БОРОФТОРИСТОВОДНЕВОЇ КИСЛОТИ" ["title_alt"]=> string(0) "" ["type"]=> string(1) "2" ["desc"]=> string(11541) "ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
\r\n\r\n
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми і теми дисертації, визначено мету та основні напрямки наукових досліджень і подано коротку загальну характеристику роботи.
\r\nПерший розділ присвячено огляду і аналізу світового та вітчизняного досвіду використання глинокислотних розчинів та напрямкам підвищення їх ефективності.
\r\nВикористання відомих методів глинокислотного оброблення на ранній стадії розробки родовищ забезпечує значне зростання продуктивності видобувних свердловин завдяки очищенню привибійної зони пласта від привнесених забруднень та збільшенню проникності пласта. Проте, повторне застосування методів глинокислотного оброблення за стандартними технологіями (солянокислотні розчини, суміш соляної та фтористоводневої кислот) характеризується меншою технологічною ефективністю.
\r\nДослідження механізму взаємодії фтористоводневої кислоти з компонентами породи свідчать, що вона є сильною кислотою і забезпечує високі показники розчинення глинистих і силікатних компонентів породи. Це робить її не замінимою при освоєнні свердловин після буріння, для розчинення привнесених глинистих забруднень, для оброблення порового простору продуктивного пласта з пластовою температурою до 80 °С. Проте інтенсивний характер розчинення компонентів породи фтористоводневою кислотою обмежує значення максимальної концентрації кислоти в глинокислотному розчині (не більше 5 %) та глибину оброблення на пласт за високих температур, спричиняє до значного зростання кількості пелітових частинок. Використання сповільнено діючих глинокислотних розчинів (кислотні суміші різного складу) тільки частково мінімізує негативний вплив застосування суміші відомих сильних кислот (соляної і фтористоводневої), що вимагає постійного удосконалення технологій глинокислотного діяння.
\r\nАналіз відомих результатів дослідження різних властивостей кремнійфтористоводневої кислоти та впровадження технологій глинокислотного оброблення на основі цієї кислоти на різних родовищах Поволжя та Західного Сибіру дозволяє рекомендувати її для глинокислотного діяння на пласти, що містять значну кількість глинистих компонентів та невелику кількість карбонатних компонентів. Такі умови не характерні для більшості нафтових і газових родовищ України, що обмежує можливість її використання для інтенсифікації видобутку нафти і газу.
\r\nУ зв’язку з обмеженнями щодо застосування глинокислотних розчинів на основі фтористоводневої і кремнійфтористоводневої кислот постає питання удосконалення глинокислотного оброблення з використанням сповільнено діючих кислот у відношенні до глинистих компонентів породи в умовах повторення операцій, зростання пластової температури та вмісту глин в породі пласта. Як сповільнено діючу кислоту рекомендується використати борофтористоводневу кислоту. Відомі з літератури переваги борофтористоводневої кислоти дозволяють теоретично покращити технологічні характеристики глинокислотних розчинів, проте відомості про механізм взаємодії кислоти з основними компонентами породи є або обмеженими, або взагалі відсутніми. З метою вивчення можливості застосування борофтористоводневої кислоти для оброблення порового простору теригенних порід необхідно провести експериментальні дослідження щодо вивчення механізму взаємодії даної кислоти з основними компонентами породи продуктивного пласта.
\r\nЗроблений в цьому розділі аналіз сучасного стану проблеми використання різних складів та технологій глинокислотного оброблення на теригенний пласт став основою для удосконалення технологій кислотного впливу на основі борофтористоводневої кислоти.
\r\nУ другому розділі наведено результати експериментальних досліджень основних властивостей борофтористоводневої кислоти та кислотних систем на її основі.
\r\nВстановлено, що збільшення тиску при взаємодії глинопорошку із сумішшю соляної та фтористоводневої кислот змінює порядок розчинення його складових тільки при надлишку породи, про що свідчить початок розчинення оксидів кремнію та зростання розчинності оксидів алюмінію. При цьому, збільшення тиску взаємодії з атмосферного до 15 МПа призводить до часткового зниження розчинності глинопорошку в цілому в умовах значного зростання питомої витрати кислоти на її проведення (що свідчить про протікання вторинних реакцій, результатом яких є нераціональне використання кислот, особливо, фтористоводневої та зниження розчинності оксиду кремнію при зростанні температури та часу витримування через його повернення при протіканні вторинних реакцій).
\r\nДосліджено розчинну здатність на глинистому матеріалі різних кислотних сумішей на основі борофтористоводневої кислоти. Встановлено, що присутність різних кислот по різному впливає на розчинність бентонітового глинопорошку. Уведення більш активних кислот (соляної чи фтористоводневої) в глинокислотний розчин сприяє більш інтенсивному розчиненню глинистого матеріалу. При цьому інтенсивність розчинення бентоніту в значній мірі залежить від концентрації кожної з кислот та її наявності в надлишку до іншої. Наприклад, використання кислотних розчинів на основі борофтористоводневої та фтористоводневої кислот (обидві кислоти здатні розчиняти глини) сприяє найбільш інтенсивному розчиненню бентонітового глинопорошку. При цьому спостерігається синергетичний ефект їх спільної дії – розчинність бентоніту перевищує показники, що характерні для індивідуальних кислот (рисунок 1). Проте, вказаний ефект спостерігається тільки до певних концентрацій кислот в суміші. Так, розчинність бентоніту при концентрації фтористоводневої кислоти в суміші 7% і вище співпадає з розчинністю, що характерна для самої фтористоводневої кислоти (тобто при її високих концентраціях присутність борофтористоводневої кислоти в суміші практично не відчувається через знаходження останньої в молекулярній формі).
" ["author"]=> string(2) "95" ["filename"]=> string(12) "40259965.doc" ["status"]=> string(1) "1" ["fio"]=> string(48) "Метелкин Андрей Сергеевич" ["parents"]=> string(7) "552,648" } [14115]=> array(11) { ["id"]=> string(5) "14115" ["rid"]=> string(3) "648" ["title"]=> string(209) "ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІЩЕННЯ СВЕРДЛОВИН НА НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩАХ З ВИКОРИСТАННЯМ ГІДРОДИНАМІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ" ["title_alt"]=> string(0) "" ["type"]=> string(1) "1" ["desc"]=> string(9210) "Основний зміст роботи
\r\nУ вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.
\r\nУ першому розділі дисертації проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень в області оптимізації розміщення свердловин на родовищах нафти і газу.
\r\nУ роботах Акульшина О.І., Алієва З.С., Бойка В.С., Гіматудінова Ш.К., Говорова Г.Л., Закірова С.Н., Кондрата Р.М., Сазонова Б.Ф., Шмигля П.Т., Щелкачева В.Н. та інших розглянуті класичні підходи до вибору раціональної схеми розміщення свердловин на нафтових та газових родовищах. Авторами досліджуються питання вибору форми сітки свердловин, відстані між свердловинами та порядку введення їх в експлуатацію і даються загальні рекомендації, щодо розміщення свердловин, в основному, для випадку значної однорідності продуктивного пласта. У випадку неоднорідного пласта, таке розміщення свердловин уже не буде оптимальним.
\r\nКомп’ютерне моделювання з використанням 3D сіткових моделей та гідродинамічного симулятора є одним із сучасних методів для врахування всіх неоднорідностей продуктивного пласта при розгляді задачі оптимізації розміщення свердловин. Як правило, симулятор у таких дослідженнях використовується у якості інструмента для оцінок цільової функції при розгляді різноманітних сценаріїв розташування свердловин. Оптимізація цієї задачі вимагає значної кількості запусків гідродинамічного симулятора, тому знайти всю множину значень цільової функції виявляється дуже затратною процедурою. Вивченням цього питання займалися Айдазаде К.Р., Дорошенко В.М., Золотухін А.Б., Єгер Д.О., Єрмолаев А.І., Зарубін Ю.О., Ковальчук М.Р., Ларіонов А., W. Bangerth, B. Beckner, A. Bittencourt, M. Cardoso, E. Damsleth, L. Durlofsky, B. Guyaguler, R. Ho e, V. Matossian, A. Nystad, U. Ozdogan, Y. Pan, J. Zhang та інші. Спільними ідеями у всіх цих роботах є спрощення задачі до невеликої чи середньої за розмірами, застосування невеликої кількості симуляцій або їх відсутність, а також використання невеликої кількості незалежних змінних.
\r\nДосить часто автори вдаються до методів, які спрямовані на зменшення кількості симуляцій за рахунок застосування різноманітних алгоритмів та методів оптимізації, таких як, наприклад, симплекс‑метод, градієнтний спуск, генетичний алгоритм та його модифікації, алгоритм імітації відпалу, стохастичні апроксимації, а також комбіноване застосування цих алгоритмів.
\r\nУ ряді робіт продемонстровані підходи, які виключають з оптимізаційної схеми ітераційне застосування гідродинамічного симулятора як засобу оцінки цільової функції, і, таким чином, пропонують методики, які не є ресурсозатратними і можуть бути реалізовані без особливих труднощів.
\r\nПроведений аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень показав, що, незважаючи на велику різноманітність наявних підходів до оптимізації розміщення свердловин, отримати замкнуту методику для розв’язку цієї задачі, не вдається. Для успішного розв’язку цієї задачі сформульовано основні вимоги до математичної моделі, алгоритму та методики оптимізації розміщення свердловин.
\r\nУ другому розділі наведено результати розроблення методики оптимізації розміщення свердловин з використанням гідродинамічного моделювання.
\r\nДо основних елементів системи розробки відносять об’єкт розробки, схему розміщення свердловин, через яку здійснюється розробка об’єкта, та систему підтримування пластового тиску (при необхідності).
\r\nМетою оптимізаційної задачі є вибір такої системи, яка б з множини можливих систем розробки найбільше наближалася до оптимальних критеріїв. Тому в практиці використовують термін раціональна система розробки, маючи на увазі, що досягти оптимальних критеріїв вдається лише з деяким невизначеним ступенем наближеності.
\r\nДо критеріїв раціональної системи розробки можна віднести наступні елементи:
\r\n1) забезпечення заданої динаміки видобутку вуглеводнів;
\r\n2) отримання максимального ступеню вилучення вуглеводнів з надр;
\r\n3) реалізація системи відбувається при мінімальних витратах;
\r\n\r\n
4) система розробки мінімально впливає на навколишнє середовище.
" ["author"]=> string(2) "26" ["filename"]=> string(12) "02335389.doc" ["status"]=> string(1) "1" ["fio"]=> string(31) "Погорелов Сергей" ["parents"]=> string(7) "552,648" } }| Бесплатное скачивание авторефератов |
| СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
| Авторские отчисления 70% |
| Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
| Акция - новый год вместе! |
Каталог авторефератів / ТЕХНІЧНІ НАУКИ / Розробка нафтових та газових родовищ
|
|
|
|
| |
