ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ДОСВІДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХОРЕОГРАФІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження, визначені його об’єкт, предмет, мета, сформульовані гіпотеза та завдання, окреслені методологічні та теоретичні засади дослідження, охарактеризовані його методи, розкрита наукова новизна, теоретичне та практичне значення, подані відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Формування художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів як педагогічна проблема» нами проаналізована філософська, мистецтвознавча, психолого-педагогічна література з проблеми дослідження. На цій основі розкриті сутність, зміст та структура художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії, виявлений педагогічний потенціал хореографічного мистецтва у формуванні вищезазначеного феномена.

Вивчення філософських концепцій художньо-естетичного досвіду особистості (А.Аверін, М.Вахтомін, І.Зязюн, В.Іванов, М.Каган, В.Павлов, В.Панов, В.Шагєєв, В.Швирьов та ін.) виявило спільну позицію науковців у тлумаченні його як способу реалізації діяльнісної сутності людини в предметному світі культури, як відображення в людській свідомості об’єктивного світу на основі практичної зміни людиною оточуючого довкілля, як взаємодії чуттєвого і раціонального, емпіричного та інтелектуального, інтуїтивного та теоретичного.

Сучасні психологи (Е.Артем’єв, Л.Виготський, Л.Воробйова, П.Гальперін, В.Давидов, Л.Занков, Дж.Келлі, О.Леонтьєв, А.Маслоу, К.Платонов, К.Роджерс, С.Рубинштейн, Т.Снєгірьова, Б.Теплов та ін.) визначили варіативні підходи до дефінітивної характеристики досвіду. В контексті психологічного підходу досвід розглядається як один з компонентів структури особистості. Формування досвіду особистості пов’язується з розвитком її індивідуальних якостей, набуттям знань і вдосконаленням умінь та навичок, які можуть набуватися особистістю тільки в процесі соціально значущої діяльності.

Педагогічна наука (В.Бутенко, Л.Висотіна, Т.Гризоглазова, І.Гриценко, Т.Завадська, І.Зязюн, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Рудницька, Т.Скорик, О.Шевнюк, О.Щолокова та ін.) розглядає досвід в єдності знань, способів творчої пошукової діяльності (вмінь і навичок) та емоційно-ціннісного ставлення до світу.

На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури в дослідженні розкрито сутність художньо-естетичного досвіду особистості майбутнього вчителя хореографії як інтегрованого особистісного утворення, що формується в процесі художньо-естетичної діяльності, а також здійснено аналіз сфер його функціонування. Це дало підстави для визначення змісту художньо-естетичного досвіду особистості майбутнього вчителя хореографії як узагальненої системи художньо-естетичних знань, емоційно-ціннісного ставлення до хореографічного мистецтва та професійно-хореографічних умінь.

Відповідно були виокремлені такі структурні компоненти художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії:

– когнітивний, представлений системою історико-теоретичних, мистецтвознавчих знань, що спрямовують студентів на проектування хореографічної діяльності учнів;

– аксіологічний, представлений історико-культурним досвідом емоційно-ціннісного ставлення до хореографічного мистецтва, який зумовлює внутрішнє прийняття майбутнім фахівцем мистецьких цінностей і забезпечує формування ціннісних критеріїв його творчої діяльності;

– праксеологічний, представлений художньо-естетичною діяльністю студентів, спрямованою на створення хореографічних творів і залучення до танцювального мистецтва учнів і молоді.

Теоретичний аналіз сутності, змісту та структури художньо-естетичного досвіду особистості майбутнього вчителя хореографії дозволив виявити фактори впливу хореографічного мистецтва на його формування у студентів в процесі професійної підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах. Синтетичність як специфічна основа мистецтва танцю сприяє розвитку творчих здібностей особистості, створенню умов для її повноцінного емоційного самовираження, вихованню морально-вольових якостей людини, активізації комунікативної здатності до групової взаємодії, інтенсифікації пізнавальних процесів, здійсненню психологічної корекції, профілактиці психічної перенапруги, формуванню музикальності та ритмічності, покращенню фізичного стану особистості (засвоєння правильної постави тіла, розширення діапазону рухових навичок, підвищення їх точності, стійкості і координації).

Нами виокремлено особливості впливу хореографічного мистецтва на формування кожного з компонентів художньо-естетичного досвіду майбутнього вчителя хореографії. Насиченість хореографічного мистецтва образами забезпечує розвиток когнітивного компонента досвіду особистості, оскільки розвиває її творче мислення, сприяє формуванню активного сприйняття та фантазії, додає діяльності пошуковий характер, впливає на швидкість реакції, увагу, пам’ять. Емоційна напруга хореографії уможливлює формування аксіологічного компонента художньо-естетичного досвіду особистості, оскільки ефективно впливає на здатність розуміти сутність і глибинний зміст танцювального твору, втілювати його емоційну образність, транслювати національно-смислові образи. Активна хореографічна діяльність навчає імпровізувати, складати танцювальні композиції, заохочувати дітей до танцювальних занять, чим сприяє становленню праксеологічного компонента художньо-естетичного досвіду фахівців.

Вищезазначене зумовлює специфіку професіограми майбутнього вчителя хореографії, яка полягає в синтезуванні професійних умінь хореографа, сценографа, режисера-постановника, музиканта і професійної готовності до цілеспрямованого залучення учнів до національно-культурних цінностей хореографічного мистецтва.

У другому розділі «Теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка моделі формування художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії» визначені критерії та рівні сформованості художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії, обґрунтоване організаційно-методичне забезпечення процесу його формування, здійснений аналіз результатів констатувального та формувального експериментів, запропоновані рекомендації щодо впровадження матеріалів дослідження в практику вищих педагогічних навчальних закладів і сформульовано висновки.

Констатувальний експеримент передбачав діагностування стану сформованості у студентів-хореографів кожного з компонентів художньо-естетичного досвіду.

Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Бердянського державного педагогічного університету (студенти ІІІ–IV курсів денної форми навчання спеціальності «Педагогіка та методика середньої освіти. Хореографія»); Мелітопольського державного педагогічного університету (студенти ІІІ–IV курсів денної форми навчання спеціальності «Педагогіка та методика середньої освіти. Музика», спеціалізація «Хореографія»); Маріупольського гуманітарного університету (студенти ІІІ–IV курсів денної форми навчання спеціальності «Дошкільне виховання», спеціалізація «Хореографія»). Загальна кількість реципієнтів, що брали участь у констатувальному експерименті, склала 196 осіб.

Констатувальний експеримент був спрямований на встановлення вихідного рівня сформованості художньо-естетичного досвіду студентів-хореографів. У ході констатувального експерименту використовувалось анкетування для виявлення рівня знань студентів з історії, теорії та методики хореографічного мистецтва, діагностична методика Т.Баришевої «Мімічний тест» для визначення рівня емоційно-ціннісного ставлення майбутніх учителів до мистецтва та творчі завдання на виявлення вміння студентів-хореографів створювати танцювальні композиції.

У результаті констатувального експерименту виявлено недостатній рівень цілісності художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії, який характеризується відсутністю ґрунтовності та системності історико-культурних та теоретико-методичних знань хореографічного мистецтва, нерозвинутістю емоційно-почуттєвої сфери та первинною готовністю до здійснення професійно-творчої діяльності.

Нами були виокремлені відповідно до завдань художньо-педагогічної діяльності майбутніх учителів хореографії та обґрунтованої компонентної структури їх художньо-естетичного досвіду такі критерії його сформованості:

Інформаційно-тезаурусний критерій – знання основних етапів історичного розвитку хореографічного мистецтва, його шкіл, напрямків, стилів; імен видатних виконавців та балетмейстерів, кращих зразків професійного та самодіяльного хореографічного мистецтва як складової світової культури; володіння термінологією хореографічного мистецтва; знання лексики різних видів хореографічного мистецтва; володіння теоретичними знаннями з методики виконання та викладання різних видів хореографічного мистецтва.

Художньо-експресивний критерій – емоційність сприйняття музики, здатність аналізувати художні образи в музиці; експресивне ставлення до шедеврів світової та вітчизняної хореографічної культури; узгодження танцювальних рухів з темпом, акцентами, динамічними відтінками, метроритмічними особливостями музичного твору, єдність кульмінаційних моментів музичного і хореографічного творів; відтворення художнього образу музичного твору яскравою виразністю міміки та експресивною насиченістю танцювальних рухів, передача мімікою та пантомімікою різноманітних людських емоцій, фізичного стану, узгоджуючи з музикою, рухами і змістом композиції.

Практично-технологічний критерій – чіткість, технічність (біомеханічно правильне, раціональне виконання), пластичність (розтяжка, стрибок, координація), легкість та плавність виконання танцювальних рухів і комбінацій, враховуючи темп й ритм; розмаїтість танцювальних рухів (фізичні вправи, танцювальні, сюжетно-образні, акробатичні тощо), різноманітних малюнків і композиційних перебудов; збагаченість лексичного матеріалу технічно складними рухами з метою посилення художньо-естетичного та емоційного впливу на глядачів; грамотне та гармонійне поєднання танцювальних елементів і рухів у комбінації та їх відповідність музичному матеріалу, виду і жанру хореографії.

Результати констатувального експерименту дозволили виявити три рівні сформованості художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії.

Репродуктивний рівень характеризується відсутністю у студентів ґрунтовності та системності знань історико-культурного розвитку хореографічного мистецтва, його шкіл, напрямків, обмеженістю та поверховістю знань імен видатних виконавців та авторів кращих зразків хореографічного мистецтва. Відтворення розрізнених елементів теоретичних та методичних положень набуває формального, часто стихійного характеру. З цим пов’язана недостатня готовність студента до професійно-творчого використання взаємодії хореографічних дисциплін, загальна пасивність у фаховій підготовці. Студенти байдужі до аксіологічних аспектів національних шедеврів хореографічної культури та на досить низькому рівні володіють яскравими засобами виразності художнього образу. Характерно, що вони можуть емоційно сприймати музику, але не вміють аналізувати її художні образи. Виконання танцювальних вправ, як правило, схематичне, не завжди відповідає ритму музичного супроводу. При складанні власного етюду спостерігається неграмотне поєднання танцювальних рухів в комбінації, невідповідність танцювальних рухів музиці та виду хореографії, бідність композиційних побудов, відсутність технічно-складних трюків. Репродуктивний рівень сформованості художньо-естетичного досвіду зафіксований у 55,1% респондентів.

Продуктивний рівень характеризується достатньо розвинутим комплексом мистецьких знань з історії розвитку хореографічного мистецтва, його шкіл, напрямків, проте поза з їх цілісністю та системністю. Студенти цього рівня обізнані з питань теорії та методики хореографічної освіти, але не відчувають в професійному спілкуванні творчого потенціалу взаємодії фахових дисциплін. Майбутні вчителі усвідомлюють аксіологічні аспекти хореографічних творів світової та вітчизняної культури, але недостатньо виразно та емоційно-образно відтворюють художній образ. У студентів цього рівня висока емоційність сприйняття музики на фоні відсутності глибини аналізу художніх образів музичного твору. Виконання танцювальних вправ чітке, технічне, відповідає темпу й ритму музичного супроводу. Студент демонструє різноманітність танцювальних рухів та композиційних побудов, проте часто повторює вже апробоване. Поєднання танцювальних рухів у комбінації грамотне та гармонійне, відповідає музичному матеріалу, виду та жанру хореографії. Однак відсутність технічно складних рухів збіднює змістовий та емоційний аспекти танцювального твору. Продуктивний рівень сформованості художньо-естетичного досвіду особистості зафіксований у 37,8% студентів.

Творчий рівень характеризується ґрунтовністю і системністю знань історико-культурного розвитку хореографічного мистецтва, його шкіл, видатних виконавців, балетмейстерів і кращих зразків хореографічного мистецтва. Цілісність та єдність мистецьких знань з теорії та методики хореографії спрямовують майбутнього вчителя на реалізацію в художньо-педагогічному спілкуванні креативного потенціалу взаємодії різних предметів професійної підготовки. Студенти усвідомлюють аксіологічні аспекти хореографічних творів світової та вітчизняної культури та яскраво, виразно, емоційно-образно відтворюють художній образ. У студентів, що знаходяться на цьому рівні висока емоційність сприйняття музики, вміння аналізувати художні образі в музиці. Виконання танцювальних вправ чітке, технічне, відповідає темпу й ритму музичного супроводу, насичене розмаїттям танцювальних рухів та композиційних побудов, хореографічна лексика збагачена технічно складними рухами – трюками. Поєднання танцювальних рухів у комбінації грамотне та гармонійне, відповідає музичному матеріалу, виду та жанру хореографії. Творчий рівень сформованості художньо-естетичного досвіду зафіксований у 7,1% студентів.

Результати констатувального експерименту виступили підґрунтям проектування моделі формування художньо-естетичного досвіду студентів-хореографів у вищому педагогічному навчальному закладі. Теоретично обґрунтована в дослідженні модель формування художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії базується на взаємозв’язках її мети та завдань, виокремлених принципів хореографічної освіти, змісту навчання, ефективних методів (мультимедійні та аудіовізуальні, синтетичної драматизації, опорно-методичних карт постановчої роботи хореографів) і організаційних форм навчально-виховного процесу (проблемні лекції, евристичні семінари, творчо-практичні заняття, концертно-виховні заходи, самостійна робота з імпровізації, педагогічна практика), що загалом забезпечують професійно-педагогічне спрямування хореографічної освіти студентів.

Пропонована нами модель формування художньо-естетичного досвіду майбутніх учителів хореографії (Рис.1) в процесі їх професійної підготовки у вищому навчальному педагогічному закладі вирішує такі завдання:

– розширення, систематизація та взаємозв’язок художньо-естетичних та професійно-педагогічних знань студентів-хореографів;

– формування емоційно-ціннісного ставлення майбутніх учителів до хореографічного мистецтва;

– активізація творчої діяльності студентів у процесі їх хореографічної підготовки.

Організаційно-методичне забезпечення експериментальної моделі проектувалося та реалізувалося на базі визначених принципів хореографічної освіти: поєднання традицій і новаторства; системності та послідовності навчання; індивідуалізації та диференціації; наочності; поєднання вербальних і невербальних факторів впливу; руху від простого до складного; багаторазового повторення та варіативності; міцності знань і вмінь; міжпредметних зв’язків.

Ефективність теоретично обґрунтованої моделі формування художньо-естетичного досвіду та її організаційно-методичного забезпечення перевірялася в процесі формувального експерименту, мета якого полягала в оцінці її результативності.