ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ ДО ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено категоріальний апарат дослідження; відображено апробацію та впровадження результатів роботи; наведено дані про її структуру.

Перший розділ – “Науково-теоретичні основи формування готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності у вищому навчальному закладі” – присвячено аналізу загальнонаукових концепцій готовності особистості до професійно-педагогічної діяльності, визначенню та обґрунтуванню сутності готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності у вищому навчальному закладі, особливостей формування та розвитку її компонентів.

На підставі здійсненого в роботі аналізу сучасних наукових концепцій сутності готовності особистості встановлено, що цей феномен визначається як соціальна установка – атитюд (Г. Олпорт); сет-установка (Д.М. Узнадзе); система ставлень (В.М. М’ясищев), диспозицій (В.А. Ядов); система мотивів, смислів (О.Г. Асмолов, Д.О. Леонтьєв, О.М. Леонтьєв, А.В. Петровський); позиція суб’єкта навчання (Е.Д. Божович) та ін. Здебільшого в науковій літературі готовність особистості розглядається в контексті професійної діяльності. Порівняння поглядів учених дало змогу визначити три основні підходи щодо дослідження професійної готовності особистості: 1) особистісний – професійна готовність розглядається як єдність професійно значущих особистісних якостей фахівця, від яких залежить ефективність його праці (А.О. Деркач, І.О. Зимня, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова та ін.); 2) функціональний – як система професійно-педагогічних знань, умінь та навичок фахівця, які є безпосередньо значущими для професійної діяльності (М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, В.О. Сластьонін та ін.); 3) інтегративний – як складне інтегроване утворення, що містить взаємопов’язані компоненти: якості особистості та способи її поведінки, соціально-ціннісні мотиви вибору професії, спеціальні професійні знання, вміння й навички.

Встановлено, що більшість науковців розглядає готовність до професійної педагогічної діяльності в цілому та викладацької зокрема як інтегративне особистісне утворення, що забезпечує ефективність реалізації професійно-педагогічних функцій (В.О. Адольф, М.І. Дьяченко, І.Ф. Ісаєв, Л.О. Кандибович, В.О. Сластьонін та ін.). Її характерними особливостями є: інтегративний характер, що виявляється в упорядкуванні її внутрішніх структур, гармонійності основних компонентів особистості професіонала, стійкості, стабільності та послідовності їх функціонування; вона є результатом професійної освіти, професійного самовизначення та самовиховання фахівця, метою його професійної підготовки.

Здійснений у дисертаційній роботі аналіз наукових праць зарубіжних та вітчизняних авторів, спрямованих на дослідження сутності готовності особистості до педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі (О.Л. Бусигіної, С.С. Вітвицької, М. Дакснера, Н.В. Савіна, В.О. Сластьоніна та ін.), процесу підготовки майбутніх фахівців економічного профілю (Р.А. Гейзерської, Г.О. Гужви, В.І. Крамаренко, Н.М. Панової, Н.О. Сенаторова, Ю.Т. Туликова та ін.); аналіз нормативних документів, що визначають характер викладацької діяльності у ВНЗ, вимог Болонського процесу та професійної діяльності як педагога вищої школи взагалі, так і викладача економічних дисциплін зокрема, дає підстави розуміти під готовністю майбутнього економіста до викладацької діяльності складний, системний особистісно-професійний феномен, що інтегрує в собі ціннісно-мотиваційний, змістовно-операційний та рефлексивний компоненти, зумовлює ефективність майбутньої науково-педагогічної діяльності та професійного розвитку фахівця і є показником його успішної професійної підготовки.

Ціннісно-мотиваційний компонент готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності, що забезпечує професійну спрямованість особистості, є базовим, основоположним; він складається із системи мотивів, особистісних смислів та цілей, які визначають професійну педагогічну діяльність викладача. Змістовно-операційний компонент готовності до викладацької діяльності має три складові: 1) когнітивну – систему професійних знань; 2) конструктивну – сукупність професійних умінь і навичок; 3) особистісну – систему професійно значущих якостей, необхідних для ефективної реалізації професійно-педагогічної діяльності у вищій школі. Рефлексивний компонент готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності забезпечує усвідомлене ставлення до власної професійної діяльності, детермінує продуктивні та інноваційні якості педагогічного мислення; забезпечує успішність професійної адаптації; здійснює системну цілісну регуляцію викладацької діяльності; підвищує рівень професійної діяльності та створює умови для розвитку професійної компетентності; сприяє профілактиці та подоланню професійних криз.

У роботі зазначено, що формування цих компонентів є складним, тривалим, стадіальним процесом, який має свою специфіку і внутрішню логіку.

У другому розділі – “Педагогічні умови формування готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності” – висвітлено результати аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду професійно-педагогічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів економічних дисциплін, подано концептуальну модель формування готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності, розкрито та обґрунтовано зміст педагогічних умов, що забезпечують успішність цього процесу.

За результатами дослідження процесу відтворення викладацького складу вищих навчальних закладів встановлено, що в країнах Америки та Європи створено чітку систему професійної підготовки майбутніх викладачів до науково-педагогічної діяльності, реалізуються додаткові й національні програми “Підготовки майбутніх викладачів” (PFF – Preparing Future Faculty), функціонує міжнародне співтовариство з інженерної педагогіки (IGIP). Саме педагогічна складова розглядається як системоутворювальна в структурі професійної компетентності фахівця вищої школи; як така, що зумовлює ефективність його професійної науково-педагогічної діяльності, успішність його професіогенезу. Розвиток викладацької майстерності здійснюється на базі постійно діючих навчальних майстерень, семінарів, в яких домінують активні методи навчання: інтерактивні лекції, дискусії, круглі столи, тренінги, навчальні екскурсії тощо.

В Україні, як і в Росії, на рівні практичної реалізації ступеневої системи освіти сьогодні активізуються тенденції вирішення проблеми професійної педагогічної підготовки майбутніх викладачів ВНЗ у контексті спеціальної фахової магістерської підготовки. Результати аналізу нормативно-методичної документації (галузевих стандартів вищої освіти з підготовки магістрів економічного напряму, навчальних планів), емпіричного вивчення реального стану освітньої діяльності вказують на необхідність упровадження в магістерську підготовку майбутніх викладачів економіки системи спеціально створених заходів, спрямованих на формування їх готовності до педагогічної діяльності.

Здійснене дослідження сутності готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності, зарубіжного та вітчизняного досвіду професійної науково-педагогічної підготовки фахівців дало підстави визначити основні вимоги до організації процесу її формування в процесі магістерської підготовки (рис. 1).

Концептуальна модель формування готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності являє собою, відповідно до теорії функціональних систем П.К. Анохіна, єдність цільового, змістовно-операційного та результативного блоків. Цільовий блок містить мету та завдання; змістовно-операційний – принципи, умови, зміст, форми й методи формування готовності майбутніх економістів до викладацької діяльності; результативний – критерії та результат.

Багатогранність процесу формування готовності студентів-економістів до майбутньої професійної діяльності у ВНЗ зумовлює й низку його етапів, виділення яких є умовним, проте обов’язковим, вони не є лінійними, а надбудовуються один над одним.

На першому, базисному, етапі відбувається формування ціннісно-мотиваційного компонента – сукупності мотивів, адекватних цілям та завданням професійно-педагогічної діяльності у вищій школі. Це забезпечується: розвитком у студентів прагнень виявити і ствердити себе через навчально-професійну діяльність; усвідомленням ними свого особистісного зростання в ситуації успіху, становленням суб’єктності; готовністю викладача до формування професійної мотивації викладацької діяльності студентів-економістів.

Другим етапом формування готовності студентів-економістів до майбутньої викладацької діяльності у ВНЗ є становлення змістовно-операційного компонента, що містить три складові: 1) когнітивну – систему професійних знань; 2) конструктивну – сукупність професійних умінь і навичок; 3) особистісну – систему професійно значущих якостей фахівця, необхідних для ефективної реалізації професійно-педагогічної діяльності у вищій школі. Визначено, що успішність формування змістовно-операційного компонента має базуватися на концепції проблемно-діяльнісного навчання (за А.В. Барабанщиковим), яка побудована на принципах активно-діяльнісного розвитку студента.