ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичну значущість; подані дані щодо апробації основних положень дисертації.

У першому розділі „Теоретичні засади дослідження підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів” проаналізовано стан проблеми валеологічного виховання учнівської молоді в науковій літературі; з’ясовано сутність основних понять, обґрунтовано сутність валеологічної культури вчителя як показника його підготовки до валеологічного виховання учнів, визначено її компоненти та показники; обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Наприкінці XX – початку ХХI століття під впливом екологічних, економічних, соціальних, політичних та інших чинників перед людством постала проблема збереження здоров’я. Сучасними дослідженнями доведено, що серед багатьох чинників суттєво впливають на здоров’я людини саме соціальні фактори (Г. Апанасенко, Н. Безруких, Г. Зайцев та ін.). Для школярів таким соціальним фактором є середовище школи, де діти проводять значну частину своєї життєдіяльності.

Сьогодні накопичено багато даних про те, що саме освітнє середовище виступає одним із найбільш впливових факторів ризику здоров’я дітей (М. Антропова, Е. Вайнер, С. Сенників та ін.). Його усунення або нейтралізація не забезпечується викладанням валеології як навчального предмета, а залежить від створення у навчальному закладі умов, що забезпечують виховання в учнів ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей як найвищої цінності.

Розробка науково-педагогічних засад з валеологічної освіти та валеологічного виховання учнів знайшла своє відображення у дослідженнях Г. Брадік, Г. Голобородько, В. Горащука, Л. Дихан, С. Лапаєнко, Л. Татарнікової та ін. Ученими доведено, що валеологічне виховання - це цілеспрямований процес, метою якого є переконання учнів у цінності здоров’я, його впливу на успішність їхньої навчальної, життєвої і майбутньої професійної діяльності. Його здійснення потребує створення у навчальному закладі спеціальних умов, що дозволяють учням зберігати і зміцнювати своє здоров’я, формують таку потребу і сприяють її усвідомленню як цінності. Останнє вимагає необхідність валеологізації освітнього середовища і навчального процесу, для того, щоб кожен урок і будь-який шкільний захід містили в собі оздоровчий ефект.

Валеологізацію освітнього середовища вчені (М. Безруких, Є. Вайнер, Л. Татарнікова) пов’язують з наявністю у загальноосвітніх навчальних закладах: валеологічно обґрунтованого розкладу навчальних занять; валеологічно і педагогічно доцільно організованої навчальної діяльності учнів; здоров’язберігаючих форм і методів навчання; дотримання санітарно-гігієнічних норм не тільки в навчальних приміщеннях, але й у забезпеченні рухової і розумової діяльності учнів; позитивної психологічної атмосфери у процесі навчання, спілкування і взаємодії вчителя й учнів; валеологічної грамотності учнів, яка передбачає не тільки знання про способи збереження здоров’я, але й дотримання здоров’язберігаючого поводження та способу життя; ціннісного ставлення учнів як до власного здоров’я, так і до здоров’я інших.

Важливо, що ефективність валеологічного виховання учнів визначається не тільки професійною компетентністю учителів, а й їхнім фізичним і психологічним благополуччям, особливостями ставлення до власного здоров’я і здоров’я учнів. Неповторна індивідуальність учителя як носія певної валеологічної культури і суб’єкта міжособистісних відносин є головним взірцем і джерелом здоров’я учнів у навчально-виховному процесі. Отже, валеологічне виховання учнів об’єктивно вимагає наявності в учителя валеологічної культури.

У своєму загальному змісті валеологічна культура є складовою загальної культури людства, яка містить у собі об’єктивні результати практичної діяльності людей, знання та норми щодо збереження і зміцнення власного здоров’я людини і суспільства, суб’єктивні людські сили і здібності, що реалізуються у діяльності, спрямованої на забезпечення здорового способу життя кожної особистості. Валеологічна культура особистості - це інтегральне утворення, певний спосіб діяльності і поведінки людини, що виявляється у здоровому способі життя і визначає дбайливе ставлення до власного здоров’я і до здоров’я інших. Валеологічна культура особистості – це усвідомлена на особистісному рівні концепція здоров’я, на основі якої формується індивідуальна програма здорового способу життя, відбувається розвиток творчого оздоровчого мислення особистості.

Поняття “валеологічна культура особистості” може бути конкретизовано за своїм змістом у контексті будь-якої професії (економіст, лікар, юрист, педагог тощо). У всіх випадках вона виявляється особистістю через валеологічну свідомість, здоров’язберігаюче поводження і здоров’язберігаючу діяльність. Валеологічна культура вчителя - це певний стереотип його діяльності й поведінки як професіонала, що спрямований на забезпечення здорового способу життя і виявляється у дбайливому ставленні до власного здоров’я, до здоров’я учнів. Як носій валеологічної культури, вчитель повинен опанувати знання, уміння та навички раціональної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, ціннісно ставитися до власного здоров’я, до здоров’я учнів, вміти все це відтворювати в організації педагогічного процесу і, зокрема навчальній діяльності учнів. Валеологічна культура вчителя у його свідомості, навичках поведінки, способах діяльності і спілкування, виступає регулятивом його професійної діяльності, чинником, що забезпечує ефективність процесу валеологічного виховання.

Складовими валеологічної культури, що характеризує якість підготовки вчителів до валеологічного виховання учнів, є:

імперативно-когнітивний компонент, який обіймає систему валеологічних знань та знань про норми їх застосування у межах взаємодії учасників навчально-виховного процесу й виявляється у таких показниках, як – то: обізнаність зі здоров’ям, чинниками та діями людини, що на нього впливають; обізнаність із чинниками, які впливають на стан здоров’я учнів у навчальній діяльності (психофізіологічні знання з організації навчального процесу); обізнаність із шляхами і засобами валеологізації освітнього середовища і навчального процесу;

операційно-діяльнісний компонент, що передбачає систему дій, спрямованих на збереження власного здоров’я і здоров’я учнів, валеологічну поведінку вчителя, навички відтворення здоров’язберігаючого педагогічного процесу та характеризується такими показниками: вміння стежити за своїм власним здоров’ям; ведення здорового способу життя; уміння проектувати навчально-виховний процес відповідно норм валеології, використовуючи та контролюючи чинники, що впливають на стан здоров’я учнів;

ціннісно-орієнтаційний компонент як система моральних орієнтирів, настанов і мотивів, що визначають спрямованість дій педагога на відтворення здоров’язберігаючого освітнього середовища, його показниками є: гуманістична спрямованість діяльності та поведінки; ставлення до здоров’я як цінності; відтворення здоров’язбереження як життєвої моральної норми.

Педагогічними умовами ефективної підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у дослідженні визначено: критичне осмислення студентами власного досвіду ставлення до здоров’я як цінності і складової валеологічної культури особистості; набуття досвіду регулювання і управління станом особистого здоров’я засобами фізичної культури в умовах повсякденної та навчальної діяльності; моделювання спеціальних навчальних ситуацій, що вимагають усвідомлення засобів і практичних прийомів валеологічного виховання учнів на уроках у процесі навчальної діяльності.

У другому розділі „Експериментальне дослідження педагогічних умов підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів” схарактеризовано стан підготовки вчителів, які працюють сьогодні в загальноосвітніх навчальних закладах до валеологічного виховання учнів; висвітлено методику реалізації педагогічних умов підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів у змісті курсу „Фізичне виховання ”; подано аналіз рівнів підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів на констатувальному і прикінцевому етапах експерименту.

Основний параметр, який контролювався в експерименті, складала валеологічна культура як показник підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів, що визначалася за імперативно-когнітивним, операційно-діяльнісним та ціннісно-орієнтаційним компонентами. Оцінювання рівнів підготовки вчителів–практиків і студентів, які брали участь в експерименті, здійснювалася за трьома критеріями:

- обізнаність, як вимір ступеня володіння знаннями про здоров’я, здоров’язбереження;

- навченість, як вимір ступеня практичної спроможності реалізації наявних знань в організації навчального процесу;

- спрямованість, як вимір ступеня потреби і здатності до валеологічного виховання учнів.

На основі вищезазначених критеріїв і показників компонентів валеологічної культури вчителя було визначено три рівні підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: високий, середній і низький.

Високий рівень забезпечується наявністю всіх компонентів валеологічної культури і характеризується: гуманістичною спрямованістю діяльності та поведінки вчителя, його ставленням до здоров’я як до цінності, спрямованістю на відтворення здоров’язбереження як життєвої моральної норми; наявністю знань про здоров’я, чинники та дії людини, які на неї впливають, обізнаністю із чинниками, що впливають на стан здоров’я учнів у навчальній діяльності, шляхами і засобами валеологізації освітнього середовища і навчального процесу; вмінням стежити за своїм власним здоров’ям, веденням здорового способу життя, умінням проектувати навчально-виховний процес відповідно норм валеології та контролювати чинники, що впливають на стан здоров’я учнів.

Середній рівень виявляється у наявності знань про здоров’я, чинники та дії людини, які на неї впливають, чинники, що впливають на стан здоров’я учнів під час навчальної діяльності; недостатньою сформованістю уміння стежити за своїм здоров’ям, вести здоровий спосіб життя, відсутністю уміння проектувати навчально-виховний процес відповідно норм валеології та контролювати чинники, що впливають на стан здоров’я учнів; але наявністю гуманістичної спрямованості діяльності та поведінки, ставлення до здоров’я як цінності.

Низький рівень характеризується невизначеністю ціннісного ставлення до здоров’я, відсутністю здоров’язбереження як життєвої моральної норми, гуманістичної спрямованості діяльності та поведінки; поряд з наявністю уявлень про здоров’я та його чинники не усвідомлюється значимість здоров’я, роль учителя у процесі збереження та зміцнення здоров’я учнів; здебільшого відсутністю у майбутнього вчителя вміння стежити за власним здоров’ям; наявністю у нього шкідливих звичок.

З метою визначення стану підготовки вчителів-практиків до валеологічного виховання учнів було проведено анкетування учителів, педагогічне спостереження, проаналізовано медичні книжки вчителів, документацію щоденного планування роботи вчителів, розкладу занять, чинні програми, річні плани роботи загальноосвітніх навчальних закладів тощо.

За одержаними результатами було виявлено, що найбільша кількість учителів, які працюють у загальноосвітніх навчальних закладах, мають низький рівень підготовки до валеологічного виховання учнів – 56%; середній рівень підготовки виявило 38,67% обстежених. Лише 5,33% учителів виявило високий рівень підготовки до валеологічного виховання учнів.

За педагогічним фахом ці дані розподілилися таким чином: найкращі результаті були одержані серед педагогів, які працюють у системі початкової освіти. Серед них було 9,76%, які мають високий рівень підготовки до валеологічного виховання учнів і здійснюють професійно-педагогічну діяльність з урахуванням її впливу на здоров’я учнів; 39,02% учителів початкової школи виявили середній рівень цієї підготовки і 51,22% - низький рівень. Дещо поступаються за рівнем підготовки педагоги, які викладають гуманітарні предмети (високому рівню підготовки до валеологічного виховання учнів відповідають 5,17%, середньому - 41,38% і низькому – 53,45% учителів). Серед учителів, що викладають природничі дисципліни високий рівень підготовки до валеологічного виховання учнів виявило лише 1,36%, середній 35,99% і низький 62,75%.

Отже, обстеження учителів-практиків засвідчило, що сучасна система підготовки педагогів у вищій школі недостатньо відповідає потребам валеологічного виховання учнів.

На констатувальному етапі з метою діагностики рівнів підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів використовувалася спеціально розроблена комплексна методика, що передбачала проведення анкетування та опитування студентів, педагогічне спостереження, співбесіди, аналіз результатів їхнього медичного огляду, визначення стилю керівництва, до якого схильні студенти, виявлення ціннісних орієнтацій.

Результати констатувальних зрізів виявили, що жодного студента, за показниками валеологічної культури, не можна вважати підготовленим до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів на високому рівні. Середній рівень підготовки до валеологічного виховання учнів виявили значно менше половини студентів (32,95% студентів експериментальних та 36,35% контрольних груп). Переважна кількість студентів засвідчила низький рівень підготовки до валеологічного виховання учнів (67,05% - експериментальні групи та 63,65% - контрольні групи).

На формувальному етапі дослідження було розроблено програму експериментального курсу, що складалася з чотирьох навчальних модулів під загальною назвою „Фізичне виховання і здоров’язберігаючі технології навчання”. У свою чергу, структура кожного навчального модуля складалася з п’яти блоків: контрольно-діагностувального, основного блоку з фізичного виховання, заліково-діагностувального блоку та двох варіативних блоків з актуалізації знань та досвіду студентів з фізичного виховання у контексті їхнього здоров’я; поширення цих знань на сферу професійно-педагогічної діяльності та її валеологізацію.

Навчальний матеріал, який було включено у варіативну складову програми містив теоретичну і методичну інформацію та їх практичне опрацювання. Теоретична інформація мала прикладний характер, була спрямована на підготовку студентів до свідомого врахування валеологічних норм в організації власної навчальної діяльності та майбутньої професійної діяльності й реалізовувалася під час практичних занять з курсу „Фізичне виховання”; у процесі самостійної роботи і науково-дослідницької роботи студентів (підготовка доповідей, рефератів, підготовка до наукових студентських конференцій).

Методична інформація була спрямована на формування у студентів умінь самодіагностики та самоконтролю власного фізичного та психічного станів. Практичне оволодіння і закріплення цієї інформації відбувалося безпосередньо на заняттях із фізичного виховання та при виконанні студентами завдань для самостійної роботи.

За методикою формувальний експеримент складався з трьох етапів підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: ціннісно-мотиваційного, актуалізаційного та продуктивного. На кожному з цих етапів реалізувалися педагогічні умови, що оптимізували підготовку майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Перший - ціннісно-мотиваційний етап підготовки студентів забезпечувався першим та другим модулями експериментальної програми та був спрямований на реалізацію такої педагогічної умови, як критичне осмислення студентами власного досвіду ставлення до здоров’я як цінності і складової валеологічної культури особистості. Метою цього етапу дослідження було формування позитивного ставлення студентів до власного здоров'я та оздоровчої діяльності, усвідомлення здоров’я як цінності. Програма роботи зі студентами на цьому етапі включала: освоєння необхідного й достатнього об’єму інформації щодо здоров’я, чинників, які впливають на здоров’я; навчання способів контролю за станом власного здоров’я і визначення чинників, що впливали на нього впродовж життя; критичну оцінку власного способу життя; аналіз впливу на стан здоров’я майбутніх учителів освітнього середовища університету й особливостей організації навчальної діяльності; прогнозування розвитку власного здоров’я; формування навичок систематичних самостійних занять фізичною культурою, уяви про здоров’язберігаючий потенціал фізичної культури. Означені завдання вирішувалися студентами у процесі самостійного пошуку узагальнення інформації про здоров’я та чинники, що на нього впливають; опанування методик і тестів із самодіагностики стану фізичного, психічного здоров’я, рівня рухового розвитку й рухової підготовки; освоєння фізичних вправ загально розвивального та оздоровчого характеру як засобів покращення самопочуття та підвищення стану здоров’я. Поряд з валеологічними знаннями на цьому етапі у студентів формувались уміння методичного характеру, практика із самодіагностики й самоконтролю рівня здоров'я, функціонального стану організму. Показником ефективності ціннісно-мотиваційного етапу дослідження виступало самостійне складання студентами індивідуальної програми усунення чинників, що негативно впливають на стан їхнього здоров’я та поетапного переходу до здорового способу життя.

На другому - актуалізаційному етапі (третій навчальний модуль) реалізувалася така педагогічна умова, як набуття досвіду регулювання і управління станом особистого здоров’я засобами фізичної культури в умовах повсякденної та навчальної діяльності. На цьому етапі студенти вчилися виконувати індивідуальну програму усунення чинників, що негативно впливають на стан їхнього здоров’я та поетапно переходити до здорового способу життя. На заняттях з фізичного виховання вони виконували вправи за системою К. Купера, М. Амосова, вправи з дихальної гімнастики за методиками К. Бутейка та Н. Стрельнікової, фізичні вправи для профілактики остеохондрозу, викривлень статури, перевтоми зору, вправи з елементами самомасажу, акупунктурного масажу, для зняття м’язової втоми. Для підвищення працездатності, емоційного впливу занять, корекції самопочуття студентів під час занять з фізичної культури використовувалася музика. При визначенні впливу вправ на фізичний і психічний стани студенти вдосконалювали навички самодіагностики – вимірювали пульс, артеріальний тиск, частоту подиху (у спокої та під час і після виконання фізичних вправ), визначали рівень працездатності. Результати самоконтролю за своїм фізичним і психічним станом фіксувались у щоденнику самоспостережень.

Третій – продуктивний етап формувального експерименту збігався з четвертим навчальним модулем і був спрямований на реалізацію третьої педагогічної умови підготовки майбутніх учителів до валеологічного виховання учнів - моделювання спеціальних навчальних ситуацій, що вимагали від майбутніх учителів усвідомлення засобів і практичних прийомів валеологічного виховання учнів на уроках у процесі навчальної діяльності. Цей етап передбачав: удосконалення засвоєних студентами теоретичних і методичних знань і вмінь з валеологізації власної повсякденної і навчальної діяльності та створення алгоритму їх використання у майбутній професійній діяльності. Робота зі студентами включала аналіз проблемних ситуацій, пов’язаних із впливом освітнього середовища на здоров’я учнів, розробку ймовірних способів їх розв’язання. Були визначені й схарактеризовані шкільні фактори ризику здоров’я учнів, найбільш розповсюджені порушення здоров’я учнів та ознаки їх прояву. На цьому етапі розглядалися вимоги до особистості вчителя як носія валеологічної культури, показники здоров’язберігаючої методики організації уроку, принципи й відмітні риси здоров’язберегаючих освітніх технологій, зміст виховної оздоровчої роботи з учнями, батьками. Показником ефективності цього етапу була розробка студентами концепції своєї майбутньої професійної діяльності, пов’язаної з валеологічним вихованням учнів.