У вступіобґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методи дослідження, основні теоретико-методологічні засади, експериментальну базу; розкрито наукову новизну та практичне значення дослідження; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження; наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі– „Теоретико-методичні засади соціально-педагогічної діяльності волонтерських груп”– здійснено ретроспективний аналіз волонтерського руху у вітчизняній та зарубіжній соціально-педагогічній практиці, визначено сутність волонтерства, проаналізовано сучасні підходи до класифікації волонтерських груп, окреслено зміст поняття „студентська волонтерська група”, виокремлено її різновиди, проаналізовано напрями соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп.
На основі аналізу історичної, соціально-педагогічної літератури визначено, що волонтерство є важливим напрямом соціального розвитку як у зарубіжних країнах, так і в Україні. Прийняття християнства на Русі суттєво вплинуло на розвиток милосердя та благодійності, адже передбачало „любов у дії”. Благодійність князів Київської Русі, козацтва, сільської громади, видатних українських меценатів та благодійників стали фундаментом для зародження та розвитку волонтерства. В Україні воно набуло активного поширення в 90-х рр. ХХ століття з розвитком мережі соціальних служб для молоді.
З’ясовано, що у соціально-педагогічній науці наявна полісемія щодо сутності поняття „волонтерство”. Воно трактується як: доброчинна діяльність, що здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту й процвітання спільнот і суспільства у цілому; добровільна діяльність, заснована на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства без отримання прибутку, одержання оплати або кар’єрного зростання; отримання всебічного задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям; основа функціонування громадських організацій, форма громадянської активності населення; національна ідея милосердя та благодійності.
Аналіз понятійного масиву „волонтерство” дозволив виокремити такі його особливості: воно має бути неприбутковим, добровільним та корисним окремій особі, групі або суспільству загалом. З’ясовано, що волонтерство є способом підтримки, піклування, надання допомоги членам громади; взаємодії між людьми для спільного вироблення нових шляхів вирішення проблем, які виникають. Воно створює можливості для навчання та розвитку впродовж життя кожної людини.
Встановлено, що найчисельнішою групою волонтерів в Україні є учнівська та студентська молодь, яка працює переважно у складі окремих волонтерських груп.
На основі аналізу праць психологів та соціологів (В. Андрієнко, Ф. Ануфрієва, Л. Орбан-Лембрик, Т. Шибутані) доведено, що студентська волонтерська група є різновидом малих соціальних груп.
У дослідженні студентська волонтерська група визначається як невелика за чисельністю спільнота студентів, що діє на доброчинних засадах, об’єднана певною діяльністю та утворена при державній чи неурядовій організації.
Нами проаналізовано різні підходи зарубіжних та вітчизняних науковців до класифікації волонтерських груп, що дало можливість виокремити такі види студентських волонтерських груп: за приналежністю до організації (волонтери державної організації, волонтери громадської організації, волонтери вищого навчального закладу); за досвідом волонтерської роботи (волонтери без досвіду, волонтери з незначним досвідом, волонтери з достатнім досвідом); за тривалістю волонтерської роботи (волонтери, які працюють тривалий проміжок часу (понад 6 місяців); сезонні волонтери (працюють час від часу); волонтери, які працюють короткий проміжок часу (менше 6 місяців); за складом волонтерської групи (волонтери-студенти спеціальностей „Соціальна педагогіка”/„Соціальна робота”, волонтери-студенти спеціальності „Практична психологія”, волонтери-студенти медичних вищих навчальних закладів, волонтери-студенти інших вищих навчальних закладів, змішані студентські волонтерські групи із представників різних вищих навчальних закладів).
Базуючись на наукових положеннях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, Н. Заверико, І. Звєрєвої, А. Капської, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка про зміст соціально-педагогічної діяльності у дисертації визначено основні напрями роботи студентських волонтерських груп: профілактичний; інформаційно-просвітницький; рекреативний; соціально-рекламний; реабілітаційний; соціально-побутовий; охоронно-захисний; діагностико-корекційний; фандрейзинговий. Напрями роботи цих груп зумовлюються метою та основними завданнями соціально-педагогічної діяльності окремої державної чи неурядової організації.
У другому розділі –„Експериментальна перевірка умов забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп”–розкрито та обґрунтовано об’єктивні й суб’єктивні умови відповідної діяльності, модель забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп; охарактеризовано хід підготовки та проведення соціально-педагогічного експерименту; описано програми та зміст підготовки координаторів роботи волонтерів та членів студентських волонтерських груп до здійснення соціально-педагогічної діяльності.
На підставі аналізу літератури з проблем волонтерства, інтерв’ювання координаторів роботи волонтерів, лідерів студентських волонтерських груп (близько 180 осіб) та багаторічного практичного досвіду автора на першому етапі констатувального експерименту визначено об’єктивні та суб’єктивні умови забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп.
Об’єктивні умови створюються організацією, на базі якої працює студентська волонтерська група. У роботі визначено перелік організаційних умов та їх характеристики: планування залучення волонтерів (сформованість бачення волонтерської участі у діяльності організації; наявність стратегічного плану управління ризиками під час роботи з волонтерами; наявність відповідних матеріальних та людських ресурсів для роботи з волонтерами; базування напрямів соціально-педагогічної діяльності волонтерів на потребах організації та її клієнтів; визначення потреб організації у діяльності студентських волонтерських груп; сприятливий емоційний клімат у соціальній інституції); організація залучення та відбору волонтерів (проведення регулярних інформаційних кампаній серед студентів з метою популяризації волонтерства; постійний пошук волонтерів-студентів на відповідні позиції для здійснення соціально-педагогічної діяльності у різних напрямах; відбір волонтерів за попередньо визначеними критеріями; інтерв’ювання волонтерів; підписання угоди між волонтером та організацією; запровадження випробувального терміну для волонтерів-новачків); організація діяльності студентських волонтерських груп (здійснення керівництва соціально-педагогічною діяльністю студентських волонтерських груп підготовленим фахівцем; наявність чітко визначеного змісту роботи студентів-волонтерів відповідно до певного напряму соціально-педагогічної діяльності; визначення конкретних завдань соціально-педагогічної діяльності, які волонтери мають виконувати; урахування потенціалу студентської волонтерської групи в процесі розробки соціальних проектів та програм; здійснення орієнтування волонтерів; використання потенціалу волонтерів-лідерів студентських груп для допомоги координатору волонтерів; наявність друкованих інструкцій для співробітників організації та волонтерів, що регламентують діяльність останніх; залучення студентських волонтерських груп до прийняття рішень щодо розвитку організації та розробки соціальних проектів і програм); адміністрування соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп (затвердження та узгодження з волонтерами графіка їхньої роботи; наявність системи обліку часу волонтерів; наявність атрибутики студентських волонтерських груп; компенсація матеріальних витрат волонтерів; забезпечення волонтерів пам’ятками); визнання та заохочення студентів-волонтерів (здійснення формального та неформального визнання досягнень волонтерів; використання різних форм мотивування і заохочення студентів до волонтерської діяльності).
Методичними умовами забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп є: визначення потреб волонтерів у знаннях, уміннях та навичках щодо здійснення ними соціально-педагогічної діяльності; наявність програми підготовки студентів-волонтерів; супровід студентів-волонтерів під час соціально-педагогічної діяльності шляхом супервізії та інтервізії; здійснення моніторингу та оцінки соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп.
Базуючись на підходах вітчизняних науковців З. Бондаренко, О. Безпалько, Н. Заверико, І. Звєрєвої, А. Капської, С. Савченка, які розглядають волонтерів як суб’єктів соціально-педагогічної діяльності, обґрунтовано, що її результативність зумовлена особистісними характеристиками волонтера, його знаннями та вміннями. У дослідженні вони визначені як суб’єктивні умови забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп: мотиваційні (прагнення: до вдосконалення власної діяльності; допомогти чи бути корисним іншим; отримати досвід, працюючи під керівництвом досвідчених спеціалістів; отримати нові знання та навички); особистісні (терпимість; ініціативність; безкорисливість; упевненість; ввічливість; відповідальність; емпатійність; самоконтроль); когнітивно-операційні (знання: етичних засад волонтерської діяльності; нормативно-правової бази волонтерської роботи; сучасного стану волонтерства у світі та в Україні; особливостей міжособистісної взаємодії; методів попередження конфлікту та шляхів його вирішення; інтерактивних методів просвітницько-профілактичної роботи; спеціальні знання відповідного напряму соціально-педагогічної діяльності, за яким працює волонтер; вміння здійснювати цю діяльність, а саме: прогностичні (планування діяльності, прогноз результатів); комунікативні (взаємодія, налагодження контактів, робота у команді); організаторські (вміння організувати власну діяльність та групи); аналітичні (аналіз ситуацій та проблем)).
На другому етапі констатувального експерименту шляхом опитування координаторів волонтерів (82 особи) та студентів-волонтерів (204 особи) було визначено стан забезпечення виокремлених умов у соціальних інституціях (вищих навчальних закладах, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, громадських організаціях), на базі яких функціонують студентські волонтерські групи. У результаті проведеного опитування було визначено проблеми, які існують в організаціях щодо забезпечення соціально-педагогічної діяльності студентських волонтерських груп: відсутність підготовлених координаторів студентських волонтерських груп; невідповідність програм підготовки волонтерів їх потребам у спеціальних знаннях і вміннях, необхідних для здійснення соціально-педагогічної діяльності; недостатня підготовка волонтерів до здійснення окремих напрямів соціально-педагогічної діяльності.
