ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ БЕЗДОГЛЯДНИХ ДІТЕЙ У ПРИТУЛКАХ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічні засади, методи та етапи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено відомості про апробацію і впровадження результатів дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження процесу соціального захисту бездоглядних і безпритульних дітей” – подано результати теоретичного аналізу захисту бездоглядних і безпритульних дітей як соціально-педагогічної проблеми, уточнено зміст категорії „соціальний захист бездоглядної дитини”, визначено сутність та особливості процесу соціального захисту бездоглядних і безпритульних дітей у притулках, проаналізовано соціально-психологічний портрет бездоглядної та безпритульної дитини.

Аналіз літератури засвідчив, що питання соціально-захисної діяльності притулків для неповнолітніх є мало розробленим, хоча, у зв’язку із стрімким зростанням чисельності „вуличних” дітей, існує явна потреба такого вивчення, ґрунтовної розробки та узагальнення практики соціального захисту бездоглядних і безпритульних дітей у притулках.

У зв’язку з тим, що поняття „соціальний захист” є категорією соціальної політики, в процесі дефінітивного аналізу було розкрито два аспекти: економіко-правовий (Н. Болотіна, К. Гусов, Є. Мачульська, О. Палій, І. Сирота, В. Скуратівський, В. Юдін та ін.) і соціально-педагогічний (І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, М. Ковальчук, Г. Сєм’я та ін.).

У ході дослідження першого аспекту встановлено, що соціальний захист – це комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини; система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів у державі щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків. Соціальний захист є поняттям значно вужчим, ніж соціальна політика, але виконує у суспільстві низку важливих функцій: пропагування ідей гуманізму та гуманітарного погляду на світ; роль „соціального терапевта”, що забезпечує соціальну адаптацію особистості до сучасних умов ринкової економіки; забезпечення в певній мірі вітальних, соціальних і духовних потреб особистості; розвиток соціального партнерства у суспільстві і на всіх рівнях державного управління; створення умов для професійного зростання і творчого пошуку людини в умовах ринкової економіки; створення умов для формування готовності людини до діяльності із соціального самозахисту; реалізацію антропоцентричного та особистісно зорієнтованого підходів у соціально-педагогічній роботі; створення умов психолого-педагогічного захисту людей; регулятора соціального партнерства між державою, приватним бізнесом, профспілками, навчальними, медичними закладами та закладами соціального захисту; каталізатора формування соціальної держави і громадянського суспільства. Ці основні функції соціального захисту є свідоцтвом не лише його значущості в структурі соціальної роботи та механізмі реалізації державної соціальної політики, але і його соціально-педагогічної значущості та змістовності.

З позицій соціально-педагогічного підходу в дослідженні визначено, що соціальний захист бездоглядної дитини є системою практичних заходів держави і суспільства, спрямованих на відновлення зовнішніх соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних умов, які забезпечують на сучасному рівні виживання і розвиток дітей та спрямовані на подолання ситуації, коли дії окремих осіб чи інститутів наносять безпосередню шкоду здоров'ю дитини, її фізичному, психічному, моральному, інтелектуальному розвитку, деформують природній процес соціалізації особистості дитини та її самореалізації.

Сутність педагогічного забезпечення соціального захисту бездоглядних дітей у притулках полягає у тому, що це цілеспрямована діяльність, яка інтегрує зусилля адміністрації притулку, педагогів-вихователів, вихованців притулку та їх батьків, а також громадськості та представників місцевих органів влади і спрямована на актуалізацію механізмів підвищення ефективності процесу соціального захисту, гарантію та забезпечення порушених прав бездоглядних і безпритульних дітей. Основна мета соціально-захисної діяльності притулків для неповнолітніх полягає у ліквідації та попередженні екстремально-стресових ситуацій життя бездоглядної дитини, відновленні порушених прав на повноцінний фізичний, психічний, особистісний розвиток та самореалізацію, сімейне виховання. Базовою складовою механізму здійснення соціально-захисної діяльності притулків для дітей є професійна комплексна соціальна допомога, в основу, якої покладено принцип поєднання психологічної, медико-оздоровчої, педагогічної, правової та соціальної реабілітаційно-адаптаційної програм, що базується на оцінці потреб дитини (її сім’ї) – діагностичній основі, індивідуальній корекції та соціотерапії, особистісно зорієнтованій навчально-виховній діяльності, гарантії прав і задоволенні потреб та інтересів дитини, її поверненні до нормальної життєдіяльності, підготовці до подальшого перебування за межами притулку. Провідними видами діяльності, які виступають системоутворюючим чинником процесу соціального захисту бездоглядних дітей у притулках, є соціально-психологічна реабілітація та корекційно-виховна робота, які є взаємозалежними та взаємодоповнюючими площинами соціально-захисної діяльності притулку, що забезпечують досягнення основної мети соціального захисту бездоглядних дітей.

У процесі теоретичного вивчення змістовної основи діяльності притулків, нами було виділено організаційні принципи соціального захисту, складності та пов’язані з ними особливості соціального захисту бездоглядних дітей.

У процесі аналізу соціально-психологічного портрету бездоглядної і безпритульної дитини ми звернулися до сутнісних характеристик дефініцій „бездоглядність” і „безпритульність” та визначили, що: по-перше, названі поняття діалектично тісно пов’язані між собою, причому, безпритульність є наслідком бездоглядності; по-друге, обидва поняття мають характеристику складного соціально-педагогічного феномену, виникнення якого пов’язано із комплексом економічних, морально-особистісних, соціальних, педагогічних, психологічних причин; по-третє, педагогічні причини безпосередньо впливають на формування дитячої бездоглядності, яка за умови певних соціальних причин даного явища призводить до стану безпритульності; по-четверте, порушення зв’язків із сім'єю (бездоглядність) і особливо його крайня форма (безпритульність) ведуть до соціальної дезадаптації, відхилень у особистісному розвитку та психологічному стані дитини.

Вибудовуючи соціально-психологічний портрет бездоглядної, безпритульної дитини нами були виділені та проаналізовані її соціально-біологічні характеристики, особливості звичок та способу життя; загальний стан здоров'я; психічні та особистісно-характерологічні властивості розвитку; міжособистісні стосунки та особливості спілкування.

Отримані характеристики соціально-психологічного портрету бездоглядної дитини склали психологічну основу розробки педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей, а висновки теоретико-методологічного аналізу – стали концептуальною основою розробки педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей у притулках для неповнолітніх.

У другому розділі – „Розробка і впровадження педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей у притулках для неповнолітніх” – визначено та науково обґрунтовано педагогічні умови соціального захисту бездоглядних дітей у притулках, розроблено й експериментально перевірено технологію їх реалізації, проаналізовано та виявлено ефективність процесу впровадження розроблених педагогічних умов.

Аналіз науково-методичної літератури, законодавчої бази щодо соціально-правового захисту дітей в Україні та врахування стану сучасної практики соціально-захисної діяльності притулків, науково-теоретичний аналіз інновацій досвідчених вітчизняних і зарубіжних педагогів-науковців та практиків у галузі захисту дитинства, надали нам підстави для визначення педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей у притулках.

Перша педагогічна умова полягає у необхідності організації у притулках для неповнолітніх соціально-педагогічного супроводу процесу соціального захисту бездоглядних дітей, спрямованого на надання їм професійної комплексної освітньої, медико-психологічної, соціально-правової, організаційно-комунікативної, соціально-педагогічної допомоги та підтримки. Дана умова відображає організаційно-педагогічний характер процесу соціального захисту.

У ході розробки першої умови соціально-педагогічний супровід процесу соціального захисту бездоглядних дітей у притулках було представлено як систему та сформульовано мету, завдання, базові принципи, етапи, змістовно-технологічні складові та кінцевий результат супроводу. Встановлено, що мета соціально-педагогічного супроводу процесу соціального захисту бездоглядних дітей у притулках полягає у забезпеченні індивідуально орієнтованої професійної комплексної медико-психологічної, соціально-правової, соціально-педагогічної, освітньої, організаційно-комунікативної допомоги та підтримки дітям, які знаходяться у кризовій ситуації життя та гарантії їх соціальної захищеності; якість супроводу як процесу, як цілісної системи визначають певні базові принципи – пріоритет інтересів дитини; комплексність, міждисциплінарність (командний підхід); неперервність; системність, рівна значимість програм допомоги бездоглядній дитині у складній життєвій ситуації і програм попередження їх виникнення. Виділено та змістовно розкрито три основних етапи супроводу: 1) підготовчий, що складається з діагностико-оцінювального, пошукового та консультативно-проектувального підетапів; 2) основний – діяльнісний, або етап реалізації; 3) заключний (підсумковий) – етап рефлексії. У обґрунтуванні першої умови розкрито види індивідуально орієнтованої професійної комплексної допомоги, яка є змістовно-технологічною складовою супроводу та працює на кінцевий результат соціально-педагогічного супроводу процесу соціального захисту бездоглядних дітей у притулках – формування стану соціальної (соціально-психологічної) захищеності бездоглядної дитини та гарантія права дитини на життя, розвиток і виховання у нормальному сімейному середовищі.

Другою педагогічною умовою є забезпечення соціальної взаємодії педагогів із вихованцями притулку на підставі активного, емоційно-позитивного, особистісного спілкування з урахуванням принципів гуманізму і ненасильницької взаємодії. Ця умова змістовно розкриває психолого-педагогічний характер досліджуваного процесу.

Основною сутнісною характеристикою другої педагогічної умови є орієнтація процесів соціальної взаємодії та спілкування педагогів і вихованців притулків на ідеї гуманістичної педагогіки та „педагогіки зустрічних зусиль” (Є. Коротаєва). Розкриваючи зміст другої умови були визначені сутність, структура та технологічні принципи соціальної взаємодії педагогів із вихованцями притулку, яка базується на активному, емоційно-позитивному, особистісному спілкуванні з урахуванням принципів гуманізму і ненасильницької взаємодії; розроблено педагогічні вимоги та методичні рекомендації для педагогів-вихователів притулків щодо побудови спілкування та взаємовідносин із безпритульними і бездоглядними дітьми в контексті гуманістичної педагогіки.

Третя умова передбачає використання у програмі соціального захисту бездоглядних дітей у притулках та її методичному підґрунті соціально-педагогічних технологій, що забезпечують урахування соціально-психологічних особливостей бездоглядних дітей та сприяють їх соціальній захищеності. Дана педагогічна умова носить технологічний характер і виступає інструментарієм соціально-захисного процесу.

У процесі розробки третьої педагогічної умови ми визначили, що соціально-педагогічна технологія соціального захисту бездоглядних дітей у притулках – це своєрідний політехнологічний комплекс, який інтегрує в собі ряд спеціалізованих технологій, методів, які працюють на вирішення кінцевої мети соціального захисту, серед яких: аналітико-перетворюючий метод; технологія соціальної реабілітації; метод створення сімейних виховних груп та метод роботи із мережею соціальних контактів; метод інтенсивної сімейної терапії на дому; технологія оцінювання потреб дитини та її сім’ї, стратегія раннього втручання, технологія ведення випадку.

Виділені нами педагогічні умови процесуально взаємопов’язані між собою та є взаємодоповнюючими складовими процесу соціального захисту бездоглядних дітей, що сприяють його ефективності.

У дослідженні подано соціально-педагогічну технологію впровадження розроблених педагогічних умов, яка містить, по-перше, створення інноваційних організаційних структур – Служби комплексного соціально-педагогічного супроводу процесу соціального захисту бездоглядних дітей при притулку та Мобільного науково-методичного консультаційного центру, діяльність якого спрямована на науково-методичну підтримку соціально-захисного процесу у притулках для неповнолітніх. По-друге, застосування та творчий розвиток традиційних і впровадження інноваційних форм і методів роботи, спрямованих на соціальний захист бездоглядних дітей (організація занять-практикумів соціально-психологічного захисту від стресу, соціально-реабілітаційної та психокорекційної роботи з дітьми та підлітками, що зазнали насильства; імітаційні та ситуаційно-рольові, ділові ігри на формування навичок самозахисту, конструктивного спілкування, толерантності, правової культури; організація циклу освітніх тренінгів, спрямованих на покращення теоретичної, практичної та психологічної підготовки педагогічних працівників притулків до соціально-захисної діяльності; просвітницька соціально-психолого-педагогічна робота з батьками чи особами, які їх замінюють, потенційними усиновителями (опікунами), майбутніми прийомними батьками вихованців притулку). По-третє, орієнтується на сучасні технології активної емоційно-позитивної особистісної взаємодії та діалогічного спілкування педагогічних працівників притулків із вихованцями на засадах гуманізму і ненасильницької взаємодії, а також врахування соціально-психологічних особливостей бездоглядних дітей.

Ефективність проведеного нами соціально-педагогічного експерименту з упровадження педагогічних умов соціального захисту бездоглядних дітей у притулках визначалася за допомогою розроблених критеріїв: емоційно-психічного стану дітей, що перебувають у притулку, ціннісно-поведінкових змін у вихованців та критерію якості соціально-правового забезпечення основних прав бездоглядних дітей.