ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ Автореферат

У вступі висвітлено науковий апарат і загальні відомості про дослідження, обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано його гіпотезу, охарактеризовано методи й етапи роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – «Дослідницька діяльність керівників загальноосвітніх навчальних закладів як складова управління та проблеми підготовки до її здійснення» – відображені результати аналізу наукової літератури, визначено теоретичні та практичні передумови виникнення досліджуваної проблеми, розкрито сутність дослідницької діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів, її зміст, проаналізовано стан практичного забезпечення та готовність керівників до дослідницької діяльності в школі, розкрито проблеми підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до дослідницької діяльності в системі післядипломної педагогічної освіти.

Реалізація нової освітньої парадигми в Україні, що спирається на ідеї відкритості й неперервності, суттєво змінила уявлення про функціональну компетентність керівників загальноосвітніх навчальних закладів – сучасних менеджерів освіти. Перед ними все частіше постають проблеми наукового проектування діяльності навчального закладу, розроблення концепцій, проектів, вибору освітніх програм і управлінських технологій. Оптимально розв’язувати такі завдання спроможні лише керівники, які володіють методологією та методами наукових досліджень.

У ході теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що дослідження є однією з необхідних функцій сучасного освітнього менеджменту, головним чинником підвищення ефективності управління. Як вид діяльності, дослідження має ширший зміст, ніж аналіз чи програмування, й охоплює такі види діяльності, як спостереження, проведення експерименту, оцінку явищ, аналіз, формування системи показників, проведення прогнозних розрахунків тощо.

На основі аналізу різних підходів до визначення поняття «дослідницька діяльність», а також нормативно-правових документів, зроблено висновок, що дослідницька діяльність керівника загальноосвітнього навчального закладу є цілеспрямованим видом діяльності, зміст якої полягає в отриманні об’єктивної, науково обґрунтованої, достовірної інформації, необхідної для створення умов і застосування ефективних способів вирішення управлінських, педагогічних та інших проблем, що виникають в процесі функціонування й розвитку навчального закладу. Дослідницька діяльність керівника зумовлена потребою в об’єктивній управлінської інформації, допомагає її отримати, цілеспрямовано аналізувати, об’єктивно оцінювати та приймати обґрунтовані рішення про стан керованого об’єкту та його подальший розвиток. Вона забезпечує керівникам можливість пізнавати, прогнозувати й змінювати дійсність, формує вміння вирішувати нові завдання, сприяє створенню оптимальних умов для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень.

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дав можливість зробити висновок про те, що в науці склались певні теоретичні передумови для вирішення проблеми формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Це доводять праці таких учених, як: В.С.Безрукова, В.І.Загвязінський, І.Д.Зверєва, Н.В.Кузьмина, Л.М.Калініна, М.І.Фалько та ін. Результати їх наукових досліджень свідчать про те, що сутність і зміст дослідницьких умінь, головним чином, визначаються через дослідницьку діяльність. Разом з тим науково-обґрунтованого, систематизованого, структурованого змісту дослідницьких умінь та його класифікації ще не створено.

На основі аналізу різних наукових джерел і практичного досвіду визначено, що дослідницькі вміння керівника загальноосвітнього навчального закладу – це здатність усвідомлено здійснювати дії з пошуку, відбору, переробки, аналізу, створення, проектування й підготовки результатів пізнавальної діяльності, спрямованої на виявлення (створення, відкриття) об’єктивних закономірностей управління функціонуванням і розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Керівник навчального закладу, який здійснює дослідницьку діяльність, повинен уміти визначати об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження відповідно до гіпотетичних передбачень розв’язання педагогічної проблеми, здійснювати вибір необхідних для досягнення мети методів дослідження, прогнозувати та відслідковувати результати дослідження, розробляти програму і здійснювати згідно з нею констатувальний і формувальний експерименти, збирати необхідну управлінську інформацію та на основі її аналізу робити проміжкові й підсумкові висновки, коригувати хід дослідження, систематизувати його результати та давати їм наукову й практичну оцінку. Тому формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів є одним із найважливіших завдань установ і закладів системи післядипломної педагогічної освіти.

Узагальнення та аналіз практичної діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів дає підстави зробити висновок, що керівник сучасного навчального закладу в процесі управління використовує окремі методи наукового дослідження. Проте переважна більшість керівників не вміє розробляти та застосовувати цілісні методики вивчення конкретних проблем, здійснювати та організовувати експериментальну роботу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Аналіз типового і модернізованого планів підвищення кваліфікації керівників шкіл, що використовуються в системі післядипломної педагогічної освіти, показав: їх зміст спрямовано здебільшого на функціональну підготовку, а дисципліни, що забезпечують формування дослідницьких умінь, у навчальних планах відображення не знаходять. Серед переліку різноманітних спецкурсів і факультативів, що пропонують для вибору слухачам інститути післядипломної педагогічної освіти, відсутні такі, що призначені для формування дослідницьких умінь керівників навчальних закладів. У результаті стримується творчий розвиток керівників, педагогів і знижується якість освіти школярів.

Проведений нами аналіз змісту навчальних планів, програм, навчальних підручників, посібників, організації навчального процесу, методів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації дозволяє зробити висновок, що головною причиною низької готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до дослідницької діяльності є відсутність адекватної системи підготовки до неї, а саме: мета, зміст, організаційні форми та методи навчання не спрямовані на підготовку керівника до дослідницької діяльності; формування необхідних компонентів готовності не закладено у навчальні плани і програми; не розроблено також теоретико-методичне забезпечення побудови такої системи. Проте практика роботи керівників найкращих навчальних закладів України свідчить про те, що їх характеризують не лише висока майстерність, новаторство і творчість, а й володіння дослідницькими вміннями, навичками педагогічного аналізу, прогнозування і моделювання педагогічного процесу, високий рівень педагогічного мислення та ерудиції.

З метою виявлення рівня готовності керівників до проведення науково-педагогічного дослідження в школі нами було опитано 143 директори шкіл, які перебували на курсах підвищення кваліфікації у Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, 111 директорів шкіл з усіх регіонів України, які перебували на курсах підвищення кваліфікації в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, а також 54 директори та заступники директорів шкіл управління освіти Оболонської міської державної адміністрації м.Києва.

Констатувальний експеримент виявив низький рівень володіння дослідницькими вміннями більшоі кількості слухачів курсів підвищення кваліфікації – керівників загальноосвітніх навчальних закладів. На основі самооцінки керівників встановлено, що лише 4,2% з них володіють дослідницькими уміннями на високому рівні, 8,8% – на достатньому, 14,3% –на низькому, а 72,7% – не володіють дослідницькими вміннями взагалі. Водночас, аналіз отриманих даних дав можливість побачити значні резерви підвищення ефективності управлінської праці керівників шкіл, що містяться в дослідницькій діяльності, та усвідомити їх зростаючу потребу в дослідницьких знаннях і вміннях.

Проведений експеримент також дав змогу встановити, що серед головних причин, що гальмують формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти, є відсутність відповідної теоретичної моделі, програми підготовки, навчально-тематичного плану, провідних модулів, технологій формування дослідницьких умінь, критеріїв і рівнів для оцінювання їх сформованості.

У другому розділі – «Наукове обґрунтування та практична апробація педагогічних засобів і організаційних технологій формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти» за результатами теоретичного аналізу і вивчення практичного стану предмету дослідження розроблено та науково-обґрунтовано модель формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів в установах і закладах системи післядипломної педагогічної освіти, що включає концептуальну складову (забезпечує реалізацію наукових принципів і підходів до вирішення проблеми формування дослідницьких умінь керівників навчальних закладів); змістову складову (визначає зміст і структуру діяльності установ і закладів післядипломної педагогічної освіти з метою організаційно-методичного забезпечення управління процесом формування дослідницьких умінь керівників навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти); технологічну складову (реалізується через різноманітні форми та методи навчання керівників закладів освіти методології та технологіям дослідницької діяльності); результативно-оцінну складову (визначається через розроблені нами параметри результативності моделі, а саме: мотивацію керівників навчальних закладів до дослідницької діяльності, володіння методологією та методами наукових досліджень і рівень володіння ними дослідницькими вміннями (див. рис. 1).

В якості наукових підходів, на основі яких здійснювалось моделювання досліджуваної системи, було обрано синергетичний (розгляд системи післядипломної педагогічної освіти і особистості керівника загальноосвітнього навчального закладу, який в ній навчається, як відкритої розвивальної системи); акмеологічний (забезпечення найвищої результативності в самореалізації усіх учасників процесу підвищення кваліфікації); андрагогічний (активність, самостійність дорослої людини в навчанні, її прагнення до максимального врахування власного життєвого, соціального, професійного досвіду, що використовується як важливе джерело навчання); особистісно-діяльнісний (створення середовища для спільної діяльності, розвитку емоційно-психологічних і ділових стосунків, формування ціннісних орієнтацій керівників навчальних закладів) та принципи формування дослідницьких умінь: науковості, системності, цілепокладання, керованості, наступності та єдності навчального і дослідницького процесів, узгодження колективних та індивідуальних форм дослідницького процесу, єдності дискурсивного та інтуїтивного в дослідницькій діяльності.

Принципи навчання розглядаються в сучасній дидактиці як рекомендації, що спрямовують педагогічну діяльність і навчальний процес у цілому, як способи досягнення педагогічних цілей з урахуванням закономірностей та умов здійснення навчально-виховного процесу. У науковій літературі з дидактики йдеться про систему принципів навчання, яку цементує взаємна обумовленість і взаємопроникнення| принципів, кожен із яких є дієвим| лише за умов|лише|| дії усіх інших, виявляється в них і вбирає їх у себе. Послідовність принципів в історії педагогіки була різною. Вона виводилася з загальної концепції природовідповідності навчання (Я.А. Коменський), культуровідповідності (А. Дістервег), формального і неформального підходу до освіти, логіки процесу діалектичного пізнання (Т.А. Ільїна). Тому можливі різні підходи до послідовності принципів.

Для методиста і викладача системи післядипломної педагогічної освіти найдоцільнішою щодо формування дослідницьких умінь керівників загальноосвітніх навчальних закладів є послідовність принципів, яка відповідає логіці його діяльності з підготовки до процесу навчання: визначення завдань навчального заняття, засобів мотивації навчально-пізнавальної діяльності слухачів, змісту навчального матеріалу, методів, форм, засобів, умов і здійснення контролю.