ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ З МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні засади підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку” проаналізовано розвиток мети і завдань морального виховання в історико‑педагогічному контексті; обґрунтовано зміст підготовки студентів вищої школи до зазначеної діяльності та здійснено аналіз результатів наукових досліджень щодо професійної підготовки майбутніх педагогів; розкрито й уточнено форми і методи взаємодії вихователів і батьків.

Огляд наукових розробок філософів та педагогів дає змогу стверджувати, що у педагогічній теорії простежується розуміння значущості морального виховання у становленні особистості на всіх етапах розвитку людства. До мети і завдань морального виховання здійснювалися різні підходи, оскільки при їх обґрунтуванні основним критерієм був ідеальний тип особистості, якого потребувало конкретне суспільство. Сьогодні ми спостерігаємо різке падіння суспільної моралі, що вмотивовується складними демократичними процесами та низкою не розв’язаних економічних проблем. Внаслідок цього постала нагальна потреба у відродженні моральності особистості, сім’ї, держави, суспільства.

На основі узагальнення результатів аналізу теоретичних джерел було визначено підготовку майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку як частину цілісного педагогічного процесу у вищій школі, який складається із взаємопов’язаних компонентів (мотиваційно‑ціннісний, змістовно‑гностичний, процесуально‑виконавський), що забезпечують їхню готовність. У контексті започаткованого дослідження готовність майбутнього вихователя до означеної діяльності ми розуміємо як складне особистісне утворення, що містить всебічні знання суті морального виховання старшого дошкільника, характеризується застосуванням необхідних професійно-педагогічних умінь та навичок, включає особистісні якості, що забезпечують високі результати взаємодії вихователів з батьками.

Аналіз наукової літератури з проблеми взаємодії сім’ї та дошкільного закладу дав можливість виявити, що в основі „нової філософії” взаємодії батьків та вихователів лежить ідея відповідальності перших за виховання дітей, покликаності соціальних інститутів (дошкільні заклади, школи, позашкільні заклади) допомагати та спрямовувати їхню діяльність. Загальну проблему взаємодії сім’ї та дошкільного закладу висвітлено у багатьох сучасних наукових дослідженнях (Т. Алексєєнко, Л. Божович, Л. Загик, В. Іванової, О. Кононко, В. Котирло, Н. Кот, Т. Кулікової, С. Ладивір, Т. Маркової, В. Маішевої, В. Нечаєвої, Л. Островської, Т. Поніманської, Т. Пагути, В. Постового), які дозволили уточнити сутність поняття „педагогічна взаємодія вихователів та батьків” як процес погоджених впливів, гармонійних стосунків, що підпорядковані спільній меті, яка реалізується в спілкуванні „на рівних” та в спільній педагогічній діяльності щодо морального виховання старшого дошкільника. Уточнюючи дане поняття, ми виходили з того, що така взаємодія має бути синергетичною, за якої позитивні дії індивіда будуть вигідні йому і корисні суспільству. Тільки завдяки педагогічно доцільній взаємодії вихователів і батьків старші дошкільники будуть морально вихованими.

Осмислення сутності поняття „педагогічна взаємодія вихователів та батьків” привело нас до висновку, що головний момент у контексті „сім’я – дошкільний заклад” – особиста взаємодія педагога і батьків з приводу труднощів і перемог, успіхів і невдач у процесі морального виховання старших дошкільників. Виваженим шляхом забезпечення в практичній діяльності нової парадигми виховання є формування суб’єкт‑суб’єктних взаємин у системах „викладачі‑студенти”, „студенти‑батьки”. Безцінна допомога один одному полягає в розумінні дитини, у вирішенні її індивідуальних проблем, в оптимізації її розвитку. Безпосереднє здійснення взаємодії вихователів і батьків передбачає вивчення сім’ї старшого дошкільника, підвищення педагогічної освіти і культури батьків та надання їм професійно-педагогічної допомоги з використанням різноманітних форм і методів взаємовпливу учасників педагогічного процесу.

У другому розділі „Педагогічна діагностика готовності майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку у вищому навчальному закладі” охарактеризовано методику проведення та організацію дослідження; з’ясовано сучасний стан досліджуваної проблеми; розроблено, теоретично обґрунтовано модель підготовки майбутніх вихователів до означеного виду діяльності та виявлено педагогічні умови.

Нами проведено експериментальну роботу впродовж 2004 – 2008 років. У дослідженні брали участь 775 осіб: 339 студентів денної та заочної форм навчання, 23 викладачі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка та Кам’янець‑Подільського національного університету імені Івана Огієнка, 328 батьків дітей старшого дошкільного віку, 85 вихователів з досвідом роботи з батьками, діти яких відвідували старші групи дошкільних закладів міста Умані Черкаської області. Експериментальні й контрольні групи респондентів відрізнялись специфікою підготовки до навчання у вищому навчальному закладі, але були однакові за спеціальністю: „вихователь дітей дошкільного віку”.

У розділі обґрунтовано методику діагностування готовності майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку: критерії, показники, рівні готовності. Керуючись науковими працями О.Абдулліної, за основу визначення критеріїв оцінки рівня педагогічних знань, умінь та дій обрано методику вивчення рівня загальнопедагогічних знань та умінь випускників педагогічних навчальних закладів. Якість знань визначається за такими критеріями: 1) обсяг знань; 2) усвідомленість знань; 3) інтерес до педагогічної теорії. Обсяг знань передбачає засвоєння студентами фактів, явищ, ситуацій, що вивчаються: чим повніші, глибші, міцніші знання студентів, тим досконалішими стають їхні поняття про них. Усвідомленість студентами знань виявляється в осмисленому орієнтуванні у навчальному матеріалі, умінні пов’язувати теорію з практикою, правильності самостійних суджень, доказовості окремих положень. Інтерес до педагогічної теорії визначає цікавість студентів до педагогічної літератури, сприяє осмисленому розумінню її суті; участі у методичній і науковій дослідницько-пошуковій роботі, застосуванні знань у нових умовах, певних ситуаціях. Якість умінь охарактеризовано за такими критеріями: 1) послідовність дій, їхня доцільність; 2) якість виконання дій; 3) час, витрачений на виконання практичного завдання. Педагогічні уміння розглядаємо як здатність виконувати певні дії свідомо, якісно, послідовно, швидко.

Критерії сформованості знань та умінь покладено в основу виокремлення чотирьох рівнів готовності майбутнього вихователя до роботи з батьками з морального виховання дітей старшого дошкільного віку: оптимальний, високий, достатній, низький, яким було надано певні якісні характеристики. Реальність зазначених рівнів було перевірено на етапі констатувального експерименту.

Виявлення стану готовності майбутніх вихователів до роботи з батьками з морального виховання старших дошкільників проводилося за допомогою таких методів дослідження: анкетування, тестування, контрольна робота, понятійний диктант, бесіди з вихователями, батьками, студентами, порівняння, вивчення результатів педагогічної діяльності студентів та вихователів, вивчення педагогічного досвіду, експертна оцінка, педагогічне спостереження, самоаналіз, самооцінка.