ІНТEГРOВАНИЙ ПІДХІД ДO СТРУКТУРУВАННЯ ЗМІСТУ ПРАВOВИХ ЗНАНЬ У ПРOФEСІЙНO- ПEДАГOГІЧНOМУ КOЛEДЖІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача; основні положення, що виносяться на захист; висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань у професійно-педагогічному коледжі” – охарактеризовано базові поняття дослідження; здійснено ретроспективний аналіз проблеми інтегрованого підходу до структурування знань у педагогічній теорії; проаналізовано проблему інтегрованого підходу до вивчення правознавчих дисциплін за рубежем; особливості реалізації інтегрованого підходу до структурування правових знань у професійно-педагогічному коледжі.

У процесі дослідження показано, що поняття, які розкривають сутність інтегрованого підходу (інтеграція; інтегратор; інтегральний; інтегрований; інтегрування; інтегрувати; інтеграція змісту) найбільш повно представлено у дослідженнях І. М. Козловської, Р. С. Гуревича.

Інтеграція розглядається як: важливий важіль оптимізації кінцевого результату професійного навчання, умова, засіб підвищення ефективності і скорочення термінів оволодіння основами професійної майстерності майбутніми фахівцями (А. П. Біляєва); процес чи стан відбудови, відновлення, поповнення, об’єднання в ціле раніше ізольованих частин (І. М. Козловська); рух системи до великої органічної цілісності (І. П. Яковлєв). Існує також визначення педагогічної інтеграції (В. С. Безрукова) як створення великих педагогічних одиниць на основі взаємозв’язку різних компонентів навчально-виховного процесу. Інтеграція передбачає врахування багатоманітності ознак елементів, які інтегруються, причому в процесі накопичення кількісних ознак і виникнення нової якості зберігаються індивідуальні риси інтегрованих елементів (принцип єдності, якості та кількості). Інтеграція знань наочніше показує їх доцільність. Закономірність, необхідність і випадковість у контексті використання інтегрованих знань виражаються повніше (І. М. Козловська). Проаналізовано основні філософські концепції інтеграції знань – концепція єдності світу та всезагального зв’язку явищ; концепція інтеграції знань як вияву творчості у діяльності людини (Я. М. Собко). Інтеграція знань сприяє їх повноті – однакова кількість інтегрованих знань є дидактично повноціннішою, ніж предметних. Оперативність знань, тобто готовність застосовувати знання у схожих і варіативних ситуаціях, характеризує точне знання способів застосування для визначення випадків. Інтегративні знання набагато легше застосовувати учням у нових ситуаціях, оскільки сам інтегративний підхід уже з самого початку готує учнів до необхідності виходити за рамки звичайних ситуацій (Г. Я. Дутка). Інтегративний підхід передбачає, уміння комплексного застосування знань, їх синтезу, перенесення ідей і методів з однієї науки в іншу лежить в основі творчого підходу до наукової, інженерної, художньої діяльності людини в сучасних умовах науково-технічного прогресу (Б. Т. Камінський).

Структурування змісту навчального матеріалу базується на таких фундаментальних положеннях: формування та систематизація структур змісту полягає у такому його впорядкуванні, яке пов’язане з виділенням відповідних для даного змісту систем, а в них – складових і зв’язків між ними (Л. В. Дольнікова); відбір змісту не є завданням базової науки, а визначається метою навчання, а також рівнем розвитку здібностей дітей (С. У. Гончаренко); елементи змісту освіти включають систему знань, систему умінь та навичок, досвід творчої діяльності, досвід і норми емоційно-вольового відношення до світу (І. Я. Лернер та М. М. Скаткін). Відповідно до мети дослідження у дисертації було проаналізовано наукові погляди В. С. Ледньова на зміст освіти (як цілісної системи) та фактори, які впливають на набір структурних компонентів освіти та їх взаємозв’язок (фактори глобального рівня, ті що визначають структуру загального та спеціального змісту освіти з урахуванням їх теоретичної та практичної частини; фактори змісту шкільної освіти; фактори змісту освіти у різних типах навчальних закладів; фактори, що визначають зміст окремих навчальних курсів, окремих видів практик і навчальних проектів). Такий аналіз дозволив визначити у дисертації поняття структурування змісту правових знань, як виділення та систематизація структур змісту теоретичних знань, знань про способи діяльності, знань, що регулюють правову поведінку, в єдину систему, яка базується на чіткому інтегрованому взаємозв’язку між складовими цієї структури і сприяє формуванню соціально-правової обізнаності та правової поведінки. Інтеграція правових знань виявляється у зростанні логічної, методологічної, гносеологічної, організаційної, інформаційної єдності, що сприяє розширенню та поглибленню знань, умінь, навичок з правознавства. Інтеграція правових знань передбачає перетворення традиційного змісту правової освіти в структурну цілісність сукупності теоретичних знань, знань про способи діяльності, знань, які регулюють правову поведінку, яка реалізується через технологічне забезпечення засвоєння інтегрованих знань у ситуаціях, максимально наближених до професійних.

Ретроспективний аналіз проблеми дослідження показав, що інтеграція є необхідною умовою модернізації змісту освіти, сприяє формуванню цілісної системи знань, умінь та навичок студентів, розвитку мислення, творчих можливостей майбутнього фахівця. Ґрунтуючись на джерелах різних галузей пізнання, науковці виокремлюють три основні аспекти (традиції) інтеграції, а саме: релігійно-езотеричний, позитивістсько-редукційний і діалектичний. Релігійно-езотерична традиція своїми коренями заглиблюється до часів „стародавнього синтезу”. Відповідно до неї інтеграція розглядається як процес руху складових світу, в тому числі знань про світ, та створення гармонійної цілісності знань, що існує як сукупність окремих частин і не зводиться до них. У редукціоністській версії інтеграція розглядається як зведення складного до простого. Діалектична традиція інтеграції полягає у визнанні загальних закономірностей для якісно різних складових знання. Оскільки зміст сучасної освіти певною мірою відображає загальнонаукові та суспільні інтегративні процеси, то успішність професійної підготовки (зокрема правової освіти студентів) безпосередньо залежить від впровадження науково обґрунтованої інтеграції теоретичних знань, умінь і навичок, методів їх здобуття, технологій їх професійного застосування.

Аналіз проблеми інтегрованого підходу до вивчення правознавчих дисциплін у зарубіжних країнах (США, Російська Федерація, Польща, Болгарія, Угорщина, Литва, Латвія Казахстан, Албанія, Білорусія) показав, що у цих країнах започаткована така форма організації навчального процесу як „юридична клініка”. На відміну від традиційних форм навчання, коли основна увага приділяється вивченню права і законів, клінічні програми розробляються для надання студентам можливості реалізовувати на практиці інтегровані правові знання, формування основних професійних вмінь та навичок, які необхідні майбутньому фахівцю у професійній діяльності.

Особливості реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань у професійно-педагогічному коледжі полягають у тому, що: в умовах професійно-педагогічного коледжу готуються спеціалісти за різними напрямами підготовки (робітничі кваліфікації; фахівці напрямів „Правознавство”, „Економіка і підприємництво”), які потребують у професійній діяльності якісної правової освіти; коледж є вищим навчальним закладом І–ІІ рівня акредитації, що готує студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями „молодший спеціаліст” та „бакалавр”; педагогічний колектив коледжу організовує навчально-виховний процес з різними віковими категоріями студентів; у межах самого професійно-педагогічного коледжу створені умови для наближення навчального процесу до умов майбутньої професійної діяльності.

У другому розділі – „Організаційно-методичні умови реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у професійно-педагогічному коледжі” – подано сучасний стан вирішення проблеми інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в умовах професійно-педагогічного коледжу; обґрунтовано структуру та зміст правових знань для студентів професійно-педагогічного коледжу як основу для їх інтеграції; здійснено відбір інтерактивних форм і методів для реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань; розглянуто технології реалізації інтегрованих знань у професійно наближених ситуаціях („юридична клініка”, правове консультування).

Вивчення сучасного стану реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у професійно-педагогічному коледжі показало, що, незважаючи на значні досягнення і практичне підтвердження доцільності інтеграції знань з правознавчих дисциплін, інтегративному підходу ще не надається належної уваги. Анкетування педагогічних працівників навчальних закладів (104 особи) і студентів коледжів (360 осіб) підтвердило актуальність дослідження проблеми інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань. 54,9 % студентів зазначило необхідність формування умінь щодо застосування теоретичних правових знань у практичних ситуаціях ще під час вивчення навчального курсу; 62,2 % студентів виявили готовність та зацікавленість до засвоєння інтегрованих правових знань; 76,1 % відмітили розширення світогляду через правові знання, бажання застосовувати практичні навички у наближених до професійної діяльності умовах. 41,1 % викладачів наголошували на недостатню кількість науково-педагогічної літератури з питань інтеграції знань та впровадження інтегрованого підходу; 71,61 % респондентів висловили бажання брати участь у впровадженні інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань.

У розділі виділено фактори впливу на формування змісту правових знань майбутнього фахівця, як-то: цілеспрямована політика держави щодо рівня актуальності й напрямів розвитку правової освіти і навчання майбутніх фахівців; загальний рівень і динаміка розвитку правової системи держави, що включає знання національного та міжнародного законодавства; специфіка напрямів функціонування галузі, для якої здійснюється професійна підготовка майбутнього фахівця, що містить загальні законодавчі вимоги щодо фахової підготовки та зміст навчального плану підготовки спеціаліста даного профілю; рівень наукового та методичного забезпечення процесу викладання основ права; викладено структуру та зміст правових знань для студентів професійно-педагогічного коледжу як основу для їх інтеграції. У процесі дослідження розроблено структуру правових знань як основу для їх інтеграції. Структура змісту правових знань включає: теоретичні знання з різний галузей права України (Конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, сімейного, кримінального, екологічного, аграрного, права соціального забезпечення), які виконують регулюючі функції у життєдіяльності особистості, соціально-правову обізнаність та правову поведінку, як реакції на суб’єктивні події оточуючої дійсності, а також щодо діяльності, пов’язаної з правом. Теоретичні правові знання включають: правові поняття та терміни, юридичні факти, сфери суспільних відносин, нормативну базу, теоретичний зміст та певні психологічні категорії, що відносяться до юриспруденції. Знання про способи діяльності інтегрують комплекс умінь і навичок, необхідних у майбутній професійній діяльності: аналіз ситуації, оцінка правових та протиправних дій, процесуальні процедури, ораторське мистецтво, аналіз правових джерел. Знання, які регулюють правову поведінку, відображають основи знання моралі, традицій, звичаїв та життєвий досвід. У розділі показано, що інтегруючись в єдину структуру правові знання (теоретичні; знання про способи діяльності; знання, які регулюють правову поведінку) дозволяють сформувати у студентів чітку соціально-правову обізнаність та усвідомлену правову поведінку. Правова поведінка студента виступає як важливий чинник впливу на свідомість, волю та взаємовідносини, котрі складаються між усіма учасниками навчально-виховного процесу. Вона є й активним засобом самовиховання та самореалізації особистості; формування правових почуттів особистості, які регулюють правову поведінку. Визначено три рівні інтеграції знань: перший рівень характеризується збагаченням, на основі інтегративних зв’язків, змісту навчальної дисципліни, визначення змісту знань про способи діяльності для засвоєння теоретичного навчального матеріалу, відбір форм та методів для проведення тематичних занять; другий рівень характеризується поглибленням теоретичного та діяльнісного компонентів знань спрямованих на розвиток особистісних якостей майбутніх фахівців, розвиток їх правового мислення на емоційно психологічному рівні за рахунок знань, що регулюють правову поведінку; виховання моральності, соціальної цінності особистості, розробка змісту програм навчальної дисципліни з урахуванням можливостей інтегрованого підходу; третій рівень виходить на сприйняття взаємозв’язку між окремими дидактичними одиницями теми, виховання цілісності, гармонійності у сприйнятті правових знань, реалізація технологій інтегрованих знань у професійно наближених ситуаціях, гармонізація теоретичного сприйняття та практичного використання отриманих знань, умінь, навичок.

Здійснено відбір форм та методів реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі вивчення правознавчих дисциплін у професійно-педагогічному коледжі. Зокрема доцільним є використання таких форм: робота в групах, робота у малих групах та методів організації навчання як: мозковий штурм (метод аглютинації); метод „Процедура”; метод „Дискусія”; методи „Казусів”; метод „Міні-процесу”; метод „Симуляція процесу, парламентські дебати або симуляція законодавчих робіт”; метод „Мікро-казуси”; метод „Сцен”, або рольова гра; метод „Ажурна пила”; метод „Перевірка”. До технології реалізації інтегрованих знань у професійно наближених ситуаціях віднесено: юридичну клініку та правове консультування. Обґрунтовано, що технологія „юридична клініка” є ефективною технологією реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань у професійно-педагогічному коледжі. Поняття „юридична клініка у професійно-педагогічному коледжі” розглядається як технологія організації навчання, що надає можливість студентам напряму підготовки „Правознавство” у співпраці із студентами інших напрямів підготовки, різними групами клієнтів та викладачами, надавати невідкладну безкоштовну правову допомогу, використовуючи при цьому весь потужний потенціал отриманих теоретичних та практичних знань щодо реальних професійних та життєвих ситуацій. Розроблена та обґрунтована програма спецкурсу „Юридична клініка” для студентів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. Зроблено висновок, що впровадження юридичної клініки сприяє розвитку усвідомлення у студентів власної громадянської позиції у житті суспільства, а самі клінічні програми сприяють зростанню фахового досвіду, інтеграції набутих знань та навичок майбутніх фахівців.

У розділі доведено доцільність залучення студентів до правового консультування як технології реалізації інтегрованих знань, яка сприяє інтелектуальній і практичній взаємодії викладача і студента, за допомогою якої викладач сприяє студенту в прийнятті рішень. Правове консультування – процес співпраці викладача і студента, метою якого є: виявлення можливих правових варіантів вирішення навчальних і життєвих проблем та визначення шляхів і способів реалізації обраного оптимального варіанту рішення. Зроблено висновок, що до організаційно-методичних умов реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань у професійно-педагогічному коледжі слід віднести: інтеграцію змісту правових знань (теоретичні знання, знання про способи діяльності та знання, які регулюють правову поведінку) з технологіями реалізації інтегрованих знань в умовах, наближених до реальних професійних ситуацій; використання для реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань інтерактивних форм і методів навчання правових дисциплін; спрямування інтегрованого змісту правових знань на формування у майбутніх фахівців мотивації учіння.

У третьому розділі – „Організація та результати педагогічного експерименту” – визначено та обґрунтовано критерії ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в умовах професійно-педагогічного коледжу; етапи та методику проведення педагогічного експерименту; проаналізовано результати експериментальної роботи.

Для проведення педагогічного експерименту у процесі дослідження було визначено та обґрунтовано критерії ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в умовах професійно-педагогічного коледжу, а саме: критерій успішності, який відображає рівень засвоєння знань в процесі реалізації інтегрованого підходу; критерій якості, що відображає уміння використання інтегрованих знань у майбутній професійній діяльності; критерій мотивації, який відображає мотивацію до учіння, задоволення від отриманої правової інформації, проведених занять та самооцінку професійної придатності. Обґрунтовано показники, що розкривають зміст кожного критерію. На основі визначених груп критеріїв ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань виділено творчий, конструктивний, репродуктивний, низький рівні засвоєння знань, умінь та навичок в процесі інтеграції змісту правових знань: творчий рівень – студенти володіють системою інтегрованих правових знань, умінь і навичок, що дозволяє успішно виконувати функції консультанта юридичної клініки; мають чітку професійну спрямованість; дії виконуються чітко, самостійно, творчо; конструктивний рівень – у студентів сформована самооцінка професійної придатності; має місце усвідомленість і продуманість професійного вибору; у навчальному процесі переважає задоволення від отриманої правової інформації; репродуктивний рівень – студенти не мають яскраво вираженого інтересу до правових знань, умінь, навичок; характерні однобічні, лише практичні інтереси до знань; самооцінка майбутньої професійної придатності не завжди достатня, діагностується недосконале аналітичне мислення; при вирішенні завдань переважають стереотипні підходи, вони виконуються не зовсім впевнено, чітко й точно; під час роботи у юридичній клініці спостерігаються високий і низький ступені особистісної тривожності, що домінує над помірним; низький – студенти демонструють непідготовленість до виконання теоретичних та аналітичних завдань, консультативні вміння сформовані на репродуктивному рівні; їх дії неусвідомлені, виконуються за інтуїцією, носять шаблонний характер; не виявляють особливого інтересу до знань, навчання взагалі, обраної професії; самооцінка завищена або занижена, безініціативні.

З метою послідовності проведення педагогічного експерименту було виділено п’ять етапів експериментальної роботи: організаційно-підготовчий; діагностично-прогностичний; впроваджувально-практичний; контрольно-аналітичний; узагальнюючий.

На першому, організаційно-підготовчому, етапі здійснювалась вибірка його учасників. Комплектування груп відбулося до початку експерименту, що виключило вплив дослідника на підбір кадрів для експериментальних груп. Для проведення формувального експерименту було обрано дві однорідні групи студентів, за якими здійснювалось спостеження і зіставлялись отримані результати до початку експерименту, у його ході та після нього: контрольні групи – студенти навчальних груп, в яких навчальний процес не змінювався. Проводилось вивчення курсу „Основи правознавства” та „Правознавство” традиційно; експериментальні групи – студенти навчальних груп, в яких дія активного педагогічного чинника полягала у інтегрованому підході до структурування змісту правових знань. На другому, діагностично-прогностичному, етапі передбачалося проведення аналізу стану мотивації до учіння; психологічної комфортність щодо майбутньої професійної діяльності, задоволення від отриманої правової інформації при реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах професійно-педагогічного коледжу для виявлення причин існуючих недоліків та запитів практичної діяльності, а також обґрунтування ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань відповідно до визначених критеріїв. На третьому етапі – впроваджувально-практичному – проводилось впровадження розробленої методики реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців у професійно-педагогічному коледжі шляхом проведення комплексної контрольної роботи. Практична перевірка ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань у професійно-педагогічному коледжі в ході формувального експерименту на даному етапі мала експериментально підтвердити активізуючу дію інтегруючих чинників, вплив яких дозволяє досягти високих показників успішності та якості навчального процесу. Під успішністю малося на увазі результативне особистісне ставлення студентів до здобутих інтегрованих правових знань та можливості їх застосування у майбутній професійній діяльності, повсякденному житті. Показник якості розглядався як результат застосування теоретичних знань у практичній діяльності, як результат сформованості інтегрованих знань, умінь, навичок; здатність до самостійної діяльності. На четвертому, контрольно-аналітичному етапі, особлива увага приділялась виявленню та зіставленню рівнів застосування теоретичних знань, знань про способи діяльності та знань, які регулюють правову поведінку під час переходу студентів на наступний освітньо-кваліфікаційний рівень навчання. Аналізувалися результати комплексних контрольних робіт студентів (самостійність у виконанні завдань запропонованих комплексних контрольних робіт; рівень сформованості професійних якостей; інтегрованих теоретичних знань, знань про способи діяльності та знань, які регулюють правову поведінку). Про ефективність реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань свідчать порівняльні результати проведених комплексних контрольних робіт в експериментальних і контрольних групах. На п’ятому, узагальнюючому етапі, було підведено загальні підсумки проведеної експериментальної роботи та зроблено висновки. У ході формувального експерименту було використано методики Н. В. Кузьміної та В. А. Ядова (визначення індексу задоволеності професією; діагностика професійних умінь), А. А. Реана, В. А. Якуніна (вивчення мотивів навчальної діяльності), В. А. Семиченко (виявлення задоволеності працею), А. Шаболтаса (виявлення мотивів заняття певним видом діяльності), які було модифіковано, враховуючи специфіку підготовки майбутніх фахівців у професійно-педагогічному коледжі в умовах ступеневої освіти.

Результати формувального експерименту, в якому брали участь студенти 6 навчальних закладів, свідчать, що всі критерії ефективності реалізації інтегрованого підходу до структурування змісту правових знань в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців в експериментальних групах вищі, ніж у контрольних.

Аналіз результатів педагогічного експерименту показав, що середні значення показників для експериментальних груп мають позитивну динаміку зростання в умовах їх приросту творчого і конструктивного рівнів за рахунок зменшення значення показників репродуктивного та низького рівня в той час як в контрольних групах на фоні зростання середнього значення показників для репродуктивного рівня спостерігається поступове зменшення середнього значення показників для творчого і конструктивного рівнів в умовах коли їх відповідні значення в експериментальних групах по творчому та конструктивному рівнях більші на 4,44 % і 8,89 %, а по репродуктивному рівню менше на 13,13 %