ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ В АТМОСФЕРУ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На початку двадцять першого століття людство опинилося перед загрозою глобальної еколого-економічної кризи, викликаною зміною клімату. Вперше кризою охоплена вся планета, що зумовлено не тільки природними процесами, але й постійним зростанням антропогенних викидів парникових газів в атмосферу. Це створює “парниковий ефект”, який змінює навколишнє середовище в сотні й тисячі разів швидше, ніж під впливом природної еволюції. Глобальна “деградація” довкілля призводить до поширення масштабів економічних збитків, які обчислюються сотнями мільярдів доларів США щорічно (в Україні протягом 1997-2005 р. вони становили близько 5 млрд. грн.). Ось чому ця проблема стає найважливішою складовою сучасних наукових досліджень зі стабілізації концентрації парникових газів в атмосферному повітрі для запобігання небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.

Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю в Україні економічних механізмів, які б зацікавили суб'єктів господарювання в скороченні викидів парникових газів в атмосферне повітря в умовах концентрації енергоємного виробництва і становлення ринкової економіки. Після набуття чинності Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) в лютому 2005 р. для України відкрилися альтернативні джерела фінансування проектів зі скорочення викидів парникових газів на основі механізмів міжнародного співробітництва з одержанням істотних переваг соціально-економічного й екологічного характеру. Особливо це стосується сфер, де через обмеження ринкового характеру, зумовлених недостатньою фінансовою віддачею й високими ризиками, спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для капітальних вкладень.

Проблематика кліматичних змін у контексті завдань забезпечення стійкого розвитку є важливим об'єктом наукових досліджень вітчизняних наукових шкіл: Київська, Львівська, Одеська, Сумська та ін. Разом з тим, наявність безумовно значущих досліджень, які було проведено, не відкидає потребу в подальшому висвітленні низки важливих питань з організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу суб'єктами господарювання в Україні, що визначили вибір теми дисертації, її актуальність, мету і задачі дослідження.

Взаємозв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційна робота відповідає “Національному плану дій по реалізації положень Кіотського протоколу до Ранкової Конвенції ООН про зміну клімату”, схваленого розпорядженням КМУ № 346-р від 18.08.05р.; підготовлена відповідно до виконання тематики науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету за темами: Н-6-2001 “Розробка методів підвищення рентабельності роботи вугільних шахт Донбасу на основі використання принципово нових підходів у плануванні розвитку гірничих робіт та використанні інвестицій” (2001-2006 рр.), в рамках якої автор брав участь у проведенні аналітичних розрахунків та формуванні рекомендацій з оцінки параметрів операційної діяльності вугільних підприємств; держрозрахунковій науково-дослідній теми, що виконувалася на замовлення Міністерства освіти і науки України (номер держреєстрації 0102U001152) “Розробка наукових основ моделювання вугільної промисловості як безлічі економіко-технологічних об'єктів (шахт) з метою оптимального розподілу інвестицій” (2000-2004 рр.), в рамках якої автором запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів з урахуванням вуглецевого фактора.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних, методичних основ і розробка наукових положень та практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферу шляхом удосконалення механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:

– обґрунтувати можливості залучення в Україну міжнародних інвестицій природоохоронного призначення за допомогою вуглецевого “кредитування” та необхідність розробки організаційно-економічного механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів на національному рівні;

– сформувати підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження в Україні зі структуруванням й описом практичних процедур і модальності;

– розробити методичне забезпечення попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу заявником, як інструменту прийняття ефективних рішень з активізації механізму спільного впровадження;

– провести аналіз методичних підходів до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів та обґрунтувати критерії оцінки проектів спільного впровадження;

– розробити рекомендації з оцінки базових проектно-орієнтованих рівнів викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу;

–                       економічно обґрунтувати ефективність механізму спільного впро-вадження на прикладі утилізації шахтного метану.

Об'єктом дослідження є процес організаційно-економічного забезпечення  скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Предметом дослідження є економічні відношення, що виникають між суб'єктами господарювання, державою і зацікавленими сторонами в процесі організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, економічної і національної безпеки, сучасної теорії менеджменту та закони функціонування ринкової економіки, методи наукової апробації, а також наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів. Широко застосовувались законодавчі та нормативні акти в сфері атмосфероохоронного регулювання. Обґрунтованість дослідження і вірогідність отриманих результатів забезпечено використанням таких наукових методів: при дослідженні процесів становлення інститутів міжнародної природоохоронної діяльності – метод історизму; для вивчення стану навколишнього середовища в Україні – метод системного аналізу; для вивчення динаміки показників викидів метану у вугільній промисловості – методи економіко-статистичного аналізу; для визначення сутності, завдань та принципів Кіотського протоколу – аксіоматичний метод; для розрахунку сполучених вигод від реалізації проекту – метод математичного аналізу (метод множників Лагранжа).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, звіти Державного комітету статистики й інших відомств, матеріали Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), проект “Технічна допомога Україні та Білорусі відносно їх зобов'язань щодо глобальної зміни клімату”, інші програми, реалізовані в Україні, а також результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в розвитку і поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень щодо забезпечення регулювання викидів парникових газів в атмосферу та вдосконаленні механізму спільного впровадження на національному рівні, як складової організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу. Основні результати дисертаційної роботи, які відзначаються науковою новизною, полягають у такому:

Вперше:

– розроблено методичну базу попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу, яка поєднує міжнародні і національні критерії відбору проектів спільного впровадження та дозволяє забезпечувати прийняття управлінських рішень з активізації механізму спільного впровадження суб'єктами господарювання;

– запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження, який на відміну від існуючих враховує вуглецевий фактор, трансакційні витрати і сполучені вигоди, та дозволяє отримати науково обґрунтовану основу впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Удосконалено:

– методологію застосування принципу додатковості проектів спільного впровадження, що передбачає у випадку їх рентабельності, використання       бар'єрного підходу до схвалення проектів;

– підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження, сутність якого полягає в систематизації процедур розробки та супроводу проектів спільного впровадження з урахуванням тендерного підходу до закупівлі вуглецевих квот.

Дістало подальший розвиток:

– методика оцінки викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу шляхом додаткового урахування базових проектно-орієнтованих рівнів викидів метану;

– класифікаційні ознаки трансакційних витрат для проектів спільного впровадження, а саме місії і моменту виникнення цих витрат при вуглецевому “кредитуванні”.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в роботі наукові положення, висновки й рекомендації розвивають положення теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища з регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферу.

Методичні розробки з еколого-економічної оцінки ефективності проектних пропозицій зі скорочення викидів парникових газів з урахуванням вуглецевого фактора, трансакційних витрат та сполучених вигод використані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області (довідка № 01-3266 від 07.06.2007 р.), для формування регіональної програми управління викидами парникових газів та виявлення стимулюючих аспектів, що збільшують привабливість проектів спільного впровадження на регіональному рівні.

Науково обґрунтовані практичні рекомендації щодо інвестування проектів по утилізації шахтного метану за допомогою механізму спільного впровадження здобули практичне застосування на ОП “Шахта ім. О.Ф. Засядько” (довідка № 2/326 від 27.01.2006 р.), на ВАТ "Шахта Комсомолець Донбасу" (довідка № 07/188 від 04.06.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні і практичні результати щодо забезпечення ефективності скорочення викидів парникових газів в атмосферне повітря на рівні суб'єкта господарювання. Усі викладені в ній наукові результати отримано дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї й положення, що становлять індивідуальний внесок автора. Конкретний особистий внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (м. Дніпропетровськ, 5 листопада 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії стійкого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 28 лютого 2004 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.); Inte
ational Cjnference on JI Projects in Ukraine “Climate Change and Business” (October 3-5 2005 р., Kiev, Ukraine); на Другої міжнародній конференції по проектам спільного впровадження в Україні “Зміна клімату та бізнес” (м. Київ, Україна, 23-25 жовтня 2006 р.); на круглому столі “Стратегія енергозбереження України – альтернативні джерела енергії” (м. Донецьк, 30 листопада 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 17 наукових працях загальним обсягом 6,27 друк. арк. (з них особисто авторові належить 5,4 друк. арк.), в тому числі: стаття в монографії, 5 статей у наукових журналах і 4 – у збірниках наукових праць, 7 – у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Матеріали дисертації викладено на 222 сторінках машинописного тексту (у тому числі основний текст – 179 сторінок). У дисертації розміщено 36 таблиць, 20 рисунків, 12 додатків і список використаних джерел із 166-и найменувань.