У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, висвітлено відомості про апробацію і впровадження основних результатів дослідження у практику діяльності ВНЗ.
У першому розділі – “Теоретичні основи формування творчої активності майбутніх учителів музики” – на основі аналізу філософської, психологічної, педагогічної, музично-методичної літератури визначено сутнісні характеристики творчої активності майбутнього вчителя музики; розкрито специфіку та конкретизовано структуру досліджуваного поняття.
Виявлено, що однією з умов наукового обґрунтування шляхів формування творчої активності особистості у цілому є врахування сутності творчості й особливостей творчої особистості. Таким чином, творчість розглянуто як процес складних відносин між її суб’єктами й об’єктами, як єдність пізнання і перетворення. З’ясовано, що об’єктивний характер творчого процесу виявляється у відображенні реальних явищ, завдань, суспільних потреб, суб’єктивний − у мотивах і результатах перетворювальної діяльності людини. У загальному вигляді творчість можна тлумачити як процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні і духовні цінності та відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.
На основі опрацювання наукової літератури і проведеного категоріального аналізу уточнено сутність креативності як динамічної, інтегративної особистісної характеристики, що визначає здатність до творчості та є умовою самореалізації особистості. Доведено взаємопов’язаність понять “творчість” і “креативність” із категорією “творча активність”. На основі аналізу літератури з досліджуваної проблеми творчу активність визначено як провідну якість особистості, її інтегративну характеристику, яка вміщує відповідні структурні компоненти (творчі потреби, мотиви, домагання) та якісні зміни в діяльності.
У контексті акмеологічного підходу розкрито сутність і головну особливість творчої активності майбутнього вчителя музики, а саме його спрямованість на саморозвиток, самоактуалізацію, самовдосконалення, досягнення вершин професіоналізму у сфері музично-педагогічної діяльності.
Результатом категоріального аналізу стало уточнення поняття “творча активність учителя музики”, яке відповідно до специфіки фахової підготовки студентів розглядається як складна інтегрована системоутворювальна якість особистості, що поєднує у своєму змісті стійку потребу у здійсненні музично-творчої діяльності, здатність до особистісного та професійного самовираження і характеризується високим рівнем творчого мислення, емоційного сприйняття музичної дійсності та прагненням до самовдосконалення.
З урахуванням науково-педагогічних джерел визначено структурні компоненти творчої активності майбутнього вчителя музики: мотиваційний, світоглядний, змістово-операційний, емоційно-почуттєвий, рефлексивний. Так, складовими мотиваційного компоненту є система мотивів, що проявляється в усвідомленому спонуканні до музично-творчої діяльності. Світоглядний − визначає позицію особистості в процесі музично-творчої діяльності та оцінці її результатів. Змістово-операційний компонент забезпечує реалізацію спонукань до музично-творчої діяльності. Емоційно-почуттєвий охоплює сферу емоційної реакції суб'єкта, яка базується на чуттєвому сприйманні музичної інформації. Доведено, що рефлексивний компонент виступає домінуючим і вирізняє творчу активність саме вчителя музики та особливості його духовно-творчої самореалізації: відхід від шаблонів і стереотипів; вироблення вимог до процесу і результатів діяльності; усвідомлення змісту професії; послідовне збагачення професійного досвіду та майстерності.
У другому розділі – “Особливості застосування комп’ютерних технологій у музиці” – представлено результати дослідження щодо реалізації інформаційних технологій в освіті загалом і в процесі підготовки майбутнього вчителя музики зокрема; розкрито зміст поняття “музично-комп’ютерні технології” та їх роль у музично-педагогічній підготовці, теоретично обґрунтовано модель формування творчої активності майбутнього вчителя музики засобами музично-комп’ютерних технологій.
На основі аналізу наукових праць зроблено висновки щодо провідної ролі інформаційних технологій в освіті, які визначаються принципово новими дидактичними завданнями і забезпечують зростання якості та ефективності освітянських послуг. Виокремлено основні напрями дослідження проблеми за їх тематичним спрямуванням: взаємодія людини і комп’ютера (Є.І.Машбиць, Л.О.Мільто, О.К.Тихомиров та ін.); аналіз комп’ютеризації навчання з точки зору психології (М.Б.Калашникова, Л.Г.Регуш); роль і місце інформаційних технологій у навчально-пізнавальній діяльності (Б.С.Гершунський, О.С.Падалка, О.К.Тихомиров Л.Ю.Кравченко, І.В.Марусева, О.Ю.Празднічних, О.В.Смірнов та ін.).
Опрацювання публікацій з проблем застосування комп’ютерних технологій в музиці російськими (А.П.Карнак, О.І.Марков, Н.Б.Маханек, О.В.Покровська, Р.Г.Рахімов, О.В.Харито); українськими (Н.Д.Бєлявіна, І.А.Гайденко, В.Ф.Глотов, Л.І.Столярчук, К.В.Фадєєва, О.А.Чайковська); білоруськими вченими (О.О.Сербул, А.О.Бороздін) дало змогу виявити два основні напрями: а) комп’ютерні технології у викладанні музичного мистецтва; б) комп’ютерні технології в музичній діяльності школярів.
Проаналізовано теоретичні положення щодо розробки моделі формування творчої активності майбутнього вчителя музики на основі реалізації принципів: гуманізації процесу освіти і виховання; інтеграції зовнішньої і внутрішньої мотивації студента, активізації його творчого інтересу; врахування стратегій виховання і навчання; суб’єктності досвіду майбутнього фахівця; індивідуалізації навчання; цілісності і структурності навчального процесу; інтерактивності взаємодії викладача і студентів у системі суб’єкт-суб’єктих відносин. Обґрунтовано необхідні педагогічні умови формування творчої активності майбутнього вчителя музики засобами музично-комп’ютерних технологій: створення навчального інноваційного середовища; розвиток суб’єктної позиції й особистісного змісту власної творчої діяльності студента; розвиток особливих інтелектуальних умінь; актуалізація саморозвивального сходження, самонавчання, самоосвіти; сформованість інформаційної культури; використання музичних комп’ютерних програм; відповідні методи (репродуктивні, конструктивні, креативні). Виділено взаємопов’язані причинно-наслідковими зв’язками етапи підготовки майбутнього вчителя музики (адаптаційний; мотиваційно-змістовий; етап самореалізації), які моделюються за трьома рівнями: 1 етап – домінування позиції викладача (адаптаційний); 2 етап – включення студентів у процес визначення проблеми (мотиваційно-змістовий); 3 етап – набуття студентами суб’єктної позиції, самостійне визначення змісту і способів розв’язання навчальних завдань (етап самореалізації).
