РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА СЕЛА Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет і мету, визначено теоретичні та методологічні засади дослідження, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ – «Теоретико-методологічні основи розвитку соціальної активності особистості в соціокультурному середовищі сучасного села» – присвячено теоретичному аналізу основних наукових концептуальних підходів щодо розвитку соціальної активності особистості в соціокультурному середовищі села; обґрунтовано вплив соціально-економічних умов на розвиток соціальної активності молоді, здійснено пошук шляхів та ефективних умов інтеграції молоді у соціокультурний простір сільського середовища.

Констатовано, що розгляд вітчизняними та зарубіжними науковцями (Є. Ануфрієв, Г. Ареф’єва, Л. Божович, О. Леонтьєв, К. Роджерс, Л. Степаненко, В. Сухомлинський, С. Рубінштейн та ін.) питань активності індивіда, сприяло розширенню наукових знань в галузі соціально-педагогічної теорії та практики розвитку соціальної активності особистості. Спираючись на результати наукових узагальнень, встановлено, що активність у ході діяльності спонукає особистість до розвитку, стимулює її подальше удосконалення та саморозвиток. Останнє обумовлено тим, що соціальна активність як якість особистості включає в себе потреби, мотиви, інтереси, установки.

На основі аналіз наукової літератури виявлено, що поряд із поняттям „соціальна активність” існують поняття „громадська активність”, „політична активність”, „творча активність”, „вольова активність”, „пізнавальна активність” та ін., які по суті є видами соціальної активності та відображають окремі її аспекти, спрямованість та сфери прояву. Спираючись педагогічні та психологічні аспекти соціальної активності, вважаємо за можливе виокремити її різновиди, які залежить від того, на що спрямована діяльність людини: пізнавальна активність, творча активність, громадянська активність, духовна активність, мистецька активність, музична активність, фізична активність, рухова активність, комунікативна активність, трудова активність, інноваційна активність, правова активність, навчальна активність та ін.

Встановлено, особливості соціальної активності обумовлені видами діяльності особистості, її соціальною роллю у суспільстві, успіхами, самооцінкою та видом професійної діяльності. Це зумовило необхідність уточнення суті поняття «соціальна активність», під яким ми розуміємо стійке особистісне утворення, що характеризує молоду людину як соціальну істоту, котра має чітку особистісну спрямованість, володіє світоглядом як системою знань і переконань, має власну позицію, взаємодіє з навколишнім світом; водночас це і процес соціальної діяльності, що характеризується інтенсивністю, якістю, новизною, креативністю, успіхом, змістовим наповненням і може відбуватися за певних умов і в певних ситуаціях.

У ході дослідження визначено, що розв’язання багатоаспектної проблеми розвитку соціальної активності сільської молоді потребує відповідно комплексного підходу. Враховуючи означене, нами проведено проективну та організаційно-методичну роботу за відповідними напрямами: визначено й охарактеризовано молодь як суб’єкт соціально-педагогічної роботи на селі в сучасних умовах розвитку; виявлено особливості соціокультурного середовища сучасного села, як потенційної об’єктивної соціально-педагогічної умови для розвитку соціальної активності молоді.

Констатовано, що межі молодіжного віку починаються в 14-16 років зі спроби життєвого самовизначення та обумовлюється вибором майбутніх соціальних ролей. Наголошено, що, згідно з Законом України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні», сьогодні вік молоді обмежується 35 роками, коли яскраво відображається духовно-світоглядний аспект життєдіяльності, що свідчить про завершення молодості.

Встановлено, що, відзначаючи взаємозв’язок між соціальною діяльністю і соціальною активністю, не можна відмежувати від них носія цих процесів – суб’єкта. В даному випадку таким суб’єктом виступає молодь сільського середовища. А тому перед соціальними інститутами села стоїть завдання – допомогти молоді оволодіти повним комплексом якостей соціально активної особистості. При цьому враховано, що в 14-16 років молода людина в основному відтворює, репродукує діяльність, у 17-18 – простежується прояв критицизму, скептицизму, самовпевненості, і лише у 20-35 – це усвідомлені дії, позитивна критика, самооцінка вчинків і дій. Водночас проявляється акцент молоді на інтересах і увазі до життєвої перспективи.

Зважаючи на нашу позицію щодо визнання молоді як активного соціального суб’єкта, який здатний самостійно вибирати для себе соціальну роль, можна говорити про соціальну мобільність молодої людини, котра, у свою чергу, передбачає певні соціальні дії особи. Причому така особа має сама орієнтуватися у доцільності й адекватності соціальних дій у певному середовищі і в певній ситуації.

Наголошено, що при визнанні позитивних зрушень у поведінці та стабілізації соціальних ролей у життєдіяльності молоді як суб’єкта соціально перетворювальних процесів, нами не ідеалізовано сільське середовище та сільську молодь. Зокрема, серед молодих людей, опитаних у с. Мартусівка (303 особи), виявлено, що від 1,5% до 3,5% не зважають на думки ні вчителів, ні старших людей; 31% не заздрять багатим підприємцям; у декого із молодих людей (15-17 років) відсутнє почуття патріотизму (1,1%); водночас, для них не є цінністю влада (3,5%), свобода (12,6%).

Загальна оцінка отриманих даних дозволила констатувати, що сільська молодь – це різноманітна група як за віком, так і за соціальним статусом, інтересами, потребами та соціальними ролями. Водночас, всіх їх об’єднує: територія поселення, громада, школа, церква та інші агенти соціального впливу. Поряд з цим кожен суб’єкт соціальних дій виступає індивідуальністю. Наголошено, що прояв індивідуальності сприяє підвищенню рівня життєздатності молодої людини, забезпечує їй можливість прояву соціальної мобільності, оскільки в умовах конкуренції досягають успіху особистості, котрі мають не лише неординарні ідеї та уміння їх реалізувати, але й здатність здійснювати корекцію соціуму та власного „Я”.

У процесі організації соціально-педагогічної роботи щодо вивчення активності сільської молоді нами уточнено та розроблено теоретичні положення щодо суті поняття «середовище». При цьому в структурі «людина-середовище» центральною визначено людину. Це дозволило розглядати соціокультурне середовище як таке, що має відповідати трьом вимогам: формувати соціально й особистісно значущі потреби, інтереси, запити та забезпечувати умови для їх задоволення відповідно до соціальних і культурних норм; створювати умови для самореалізації духовних сил особистості і соціальних спільнот; забезпечити відтворення соціокультурного потенціалу.

Базуючись на методологічних позиціях, нами акцентовано увагу на тому, що соціокультурне середовище – це системне явище, котре може швидко руйнуватися, якщо ми зосередимось лише на одній сфері життєдіяльності молодої людини (освітній, виховній, сімейно-побутовій, трудовій, громаді, культурно-просвітницькій, управлінсько-координаційній). Виявлено, що вплив означених сфер буде достатньо вагомим, якщо молода людина буде включена в кожну (чи у більшість) із них, а це відбувається під час її діяльності та налагодження соціальних взаємозв’язків. При цьому «соціокультурне сільське середовище» нами визначено як простір спільної життєдіяльності молоді, вчителів, батьків, громади, котрі сукупно впливають на вибір цінностей, засвоєння життєвих смислів, розкриття індивідуальних ресурсів особистості, освітньої, культурної і професійної самореалізації. Означені характеристики дозволили констатувати, що соціокультурне середовище є інтегрованим фактором, який впливає на розвиток соціальної активності молоді у селі.

Виявлено, що сьогодні склалася тенденція, коли найбільш ефективними у соціальному становленні молоді є фактори освітнього середовища (навчання, виховання, просвітництва, дослідницької діяльності), особливо це стосується учнів старших класів, студентів навчальних закладів різного типу. Це дозволило нам стверджувати, що багатогранність факторів освітнього середовища сприятиме формуванню у молоді таких якостей, як інтелектуальна мобільність, готовність засвоювати нову інформацію, освіченість, розвиненість культури та почуттів, об’єктивне та наукове пізнання світу. Наголошено, що фактори освітньої сфери допомагають молодій людині продуктивно взаємодіяти з іншими сферами життєдіяльності та з іншими соціальними інституціями. У розвиненому соціокультурному середовищі координатор соціально-виховної роботи на селі завжди продуктивно використає творчий та інтелектуальний потенціал освіченої молоді з метою розширення зони духовного та морального впливу на інші категорії жителів села.

Визначаючи різні фактори впливу на формування соціальної активності молоді, нами зроблено опору на конкретні соціальні сфери, що у своїй сукупності і становлять соціокультурне середовище. Враховано той факт, що в кожній із означених сфер життєдіяльності сільської молоді домінують ті чи інші фактори. Зокрема, у культурно-просвітницькій чи фізкультурно-оздоровчій сферах особливо значущим є фактор спілкування. Він допомагає формуванню у молоді навичок мовленнєвої взаємодії, прояву ставлення до інших людей. Завдяки цьому молода людина вибудовує відносини зі своїми ровесниками чи з референтною групою.

Спираючись на практику, виявлено, що найбільш невимушено й органічно формується та проявляється соціальна активність молоді у культурно-просвітницькій сфері. Так, з одного боку, молодь має змогу провести вільний час, відпочити, включатися в діяльність за інтересами, а з іншого – організатори соціального виховання в сільському середовищі мають змогу змоделювати таку культурно-просвітницьку сферу, в якій кожна молода людина буде не лише задовольняти свої інтереси та потреби, але й стане активним учасником створення та реалізації соціальних проектів, які є важливим фактором формування соціальної активності. Вважаємо, що саме завдяки організації культурно-просвітницької діяльності забезпечується реалізація внутрішніх, суб’єктивних умов для особистісного становлення молоді (здоров’я, настрій, бажання займатися різними видами соціально значущої діяльності тощо) та для формування її соціальної активності. Так, у селах Мартусівка та Ревне було реалізовано низку соціальних проектів, ініціаторами яких стали молоді люди: „Пізнаємо рідний край”, „Навчився сам – допоможи іншому”, „Закон захищає, а не карає”, „Відродимо село силами молоді”, „Книга у кожний дім”, „Фестиваль аматорського мистецтва”, „Мистецтво одного села” та ін.

Встановлено, що завдяки відповідним формам роботи в мікроколективах формується стійкий клімат доброзичливості, толерантності, поваги, зникають стресові напруги, а творча діяльність піднімає людину на нову сходинку від споживача духовно-культурних цінностей до її творця.

З метою створення належних умов соціалізації молоді на селі, нами виокремлено змістові складові, що дозволили оперативно, гуманно та на демократичних засадах реорганізовувати життя сільської молоді (концепція соціально-виховної роботи серед молоді, концепція розвитку матеріальної бази для працевлаштування молодих, план розвитку соціокультурного середовища села, форми організації і надання освіти сільській молоді, розгортання діяльності творчих груп, ініціативних молодіжних груп «патріоти рідного села», створення структури самоуправління та залучення до участі молоді в управлінських структурах села та ін.). Виявлено, що в цьому плані значну роль відіграла створена нами у с. Мартусівка при місцевих органах самоуправління села комісія у справах молоді. Вона була покликана допомогти молоді вийти на проектування соціокультурного середовища села, оптимізувати цей процес, змоделювати структуру соціокультурного простору з урахуванням його відкритості для жителів села, у тому числі як для шкільної молоді, так і для молоді, котра залишилася жити у селі після закінчення навчання.

Таким чином, у ході дослідження нами встановлено, що особистісне становлення молоді як соціально активної особистості може бути вирішене лише завдяки дії різних факторів у різних сферах (освітня, соціально-виховна, трудова, фізкультурно-оздоровча, соціально-побутова, управлінсько-координаційна) соціокультурного середовища села. Це обумовлено тим, що соціокультурне середовище села є інтегрованим соціальним простором, в якому всі притаманні для села сфери взаємодіють у вихованні молоді і взаємодоповнюють одна одну. При цьому сила впливу всіх факторів залежить як від суб’єктивного сприйняття, так і від ставлення сільської молоді до соціокультурного середовища в цілому.

Отже, для підвищення соціальної активності сільської молоді потребується створення таких умов, механізмів і засобів, які сприятимуть розвитку особистості, всіх її позитивних властивостей і якостей – фізичних, інтелектуальних, духовних.

Другий розділ – «Соціокультурне середовище села як педагогічний фактор розвитку соціальної активності молоді» – присвячено проблемі моделювання процесу розвитку соціальної активності молоді, визначенню змістового аспекту соціокультурного середовища, виявленню показників і рівнів прояву соціальної активності, створенню соціально-педагогічних умов для формування соціально активної особистості. На теоретичному рівні розкрито особливості технологізації соціокультурного середовища, котрі ми врахували при моделюванні процесу розвитку соціальної активності сільської молоді і її становлення в конкретному соціокультурному середовищі; вмотивовано необхідність педагогізації та психологізації соціокультурного середовища села.

Для проведення експериментальної роботи нами використано ряд психологічних і педагогічних методик, які дозволили виявити реальний стан сформованості соціальної активності молоді села. Особливу увагу ми звернули на метод моделювання цього процесу як багатоплановий метод дослідження. При цьому моделювання будувалося на синтетичному підході: виокремленні цілісних систем і вивченні їх функціонування.

На основі аналізу існуючих варіантів побудови типології моделей встановлено, що в їх основі лежить ідея А. Розенблюта та Н. Вінера. Це дозволило їх усі поділити на матеріальні та формальні (або ідеальні). Окрім того, будуючи власну модель, ми сприралися на авторські підходи В. Бітаєва, Т. Бондар, І. Звєрєвої, І. Ластовченко, В. Ясвина та ін.. Це забезпечило нам розгляд соціально-виховної організації соціокультурного середовища як простору для особистісного становлення молодої людини, для якого притаманна організація системи зв’язків між усіма складовими середовища такого плану, котрі б забезпечували комплекс можливостей для особистісного саморозвитку всіх суб’єктів даного простору.

Головними завданнями, які ми ставили під час моделювання соціокультурного середовища села, як соціально-педагогічної умови стали: систематизація, осмислення, формування консолідуючих ідей, що відображають зміст простору, який моделюється, а також змісту та необхідних і достатніх напрямів діяльності в ньому; створення й оптимізація інфраструктури сільського середовища; проектування, розробка технологічного забезпечення становлення молоді в соціокультурному середовищі села, за умови врахування як потреб самого села, так і потреб кожної молодої людини; відображення особливостей кожного соціального інституту та мікросередовища при розвитку соціальної активності молоді.

Розглядаючи суть і особливості соціокультурного середовища, ми спроектували структуру моделі соціокультурного середовища (рис. 1).

Структурними складовими моделі соціокультурного середовища села, що позитивно впливають на розвиток соціальної активності, визначено: суб’єкти взаємодії (молодь, соціальні інститути, органи виконавчої влади, органи самоуправління, батьки); змістове наповнення соціально-виховного процесу, включення молоді у різні види діяльності усіх соціальних інститутів, які функціонують у радіусі досягнення конкретного середовища; структурні одиниці середовища: соціально-розвивальні програми, конструктивне співробітництво, продуктивна діяльність, індивідуально орієнтовані мікросоціуми; соціально-педагогічний комплекс умов розвитку соціальної активності молоді; критерії і показники сформованості соціальної активності у суб’єктів; динаміка рівнів сформованості соціальної активності молоді села.