СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІДЛІТКІВ ІЗ СІМЕЙ ГРУП РИЗИКУ В ЦЕНТРАХ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ДЛЯ СІМ’Ї, ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено мету, гіпотезу, завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення, відображено апробацію результатів, наведено відомості про структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику” – представлено теоретичний аналіз сучасних підходів до дослідження проблеми соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику, висвітлено сутність, зміст і форми соціальної реабілітації підлітків із сімей груп ризику в ЦСССДМ, здійснено діагностику процесу соціально-педагогічної реабілітації окресленої категорії підлітків.

Вивчення теоретико-методологічних засад соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику показало, що досліджувана проблема складна й багатогранна, оскільки поєднує в собі ряд відносно самостійних наукових напрямків, пов’язаних із концептуальними засадами філософських, психологічних і соціологічних досліджень, предмет яких збігається з предметом нашого дослідження й містить соціально-педагогічну інформацію щодо проблем соціалізації підлітків, впливу сімейного виховання на їх розвиток, особливо в сім’ях груп ризику та питання необхідності проведення різних видів реабілітації.

Аспектний аналіз наукових джерел показав, що, по-перше, більшість учених указують на зростання кризових станів у підлітковому віці, які можуть стати причиною появи девіантної поведінки; по-друге, проблеми підлітків загострюються і збільшуються через додаткову дію психотравматичних факторів, серед яких – неправильне сімейне виховання, вплив ЗМІ та „вулиці”; по-третє, підлітки із сімей груп ризику – це категорія дітей, які потребують особливої уваги з боку психологів, соціальних педагогів; по-четверте, розглядаючи характеристику деяких сімей груп ризику (малозабезпечених, багатодітних, неповних тощо), можна зробити висновок, що їх виховний потенціал надто знижений; по-п’яте, соціальну реабілітацію використовували тільки тоді, коли з’являлися суттєві відхилення у здоров’ї, поведінці або діяльності.

У ході дослідження змісту поняття „реабілітація” проаналізовано такі види реабілітації, як: педагогічна (Б. Вульфов, В. Загвязинський), духовна (Г. Сагач), реабілітація в особистісному контексті (Т. Титаренко), рольова (П. Горностай), соціальна (А. Капська, І. Звєрева), психологічна (Є. Холостова), середовищна (Т. Мосійчук), соціально-педагогічна (С. Бєличева, Р. Овчарова, І. Іванова).

У наш час основна увага приділяється соціально-педагогічній реабілітації підлітків з девіантною поведінкою, дітей вулиці, неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, дітей з функціональними обмеженнями, а також недостатньо організованій соціально-педагогічній реабілітації підлітків із сімей груп ризику.

Соціально-педагогічна реабілітація підлітків із сімей груп ризику – це комплекс заходів, спрямованих на зміну ситуації розвитку підлітка шляхом підвищення його адаптивного потенціалу й комунікативної компетентності, а також гармонізації батьківсько-дитячих стосунків.

Соціально-педагогічну реабілітацію різних категорій підлітків можуть здійснювати певні соціальні інститути, серед яких особливе місце посідають ЦСССДМ. При змістовому аналізі діяльності ЦСССДМ з 1991 по 2008 рр. було виявлено, що пріоритетний напрямок їхньої роботи – соціальна підтримка різних категорій сімей. Аналіз сутності та змісту діяльності ЦСССДМ із соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику показав, що така робота здійснюється системно тільки з однією категорією – дітьми з функціональними обмеженнями, а іншим категоріям надаються соціальні послуги тільки після звернення їх до ЦСССДМ. До таких послуг належать: юридичні, психолого-педагогічні консультації; переадресація до служби зайнятості; організація оздоровлення та профорієнтація дітей; матеріальна допомога, що іноді провокує споживацьке ставлення до соціальної служби. Центри мають достатній досвід, матеріальну базу, кадрові ресурси щодо розв’язання проблем і надання широкого спектру соціальних послуг різним категоріям населення, у тому числі підліткам із сімей груп ризику. Для цього в системі ЦСССДМ функціонують спеціалізовані соціальні служби, служби психологічної допомоги „Телефон Довіри”, кризові центри соціально-психологічної допомоги та центри соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, робота яких спрямована на соціальне обслуговування різних категорій сімей.

Крім цього, ЦСССДМ здійснюють організаційно-методичне забезпечення діяльності закладів соціального спрямування, створюваних місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в разі необхідності для територіальної громади: соціальні гуртожитки, соціальні центри матері та дитини, центри для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді. Отже, на сьогодні є всі необхідні передумови для організації системної роботи щодо соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику в рамках чинних формувань.

Для розробки цілей, змісту, форм і методів роботи ЦСССДМ із соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей групи ризику була проведена комплексна діагностика щодо виявлення проблем цієї категорії дітей у сім’ї та соціумі. Ці проблеми стосуються, по-перше, соціальної адаптації й адекватної сформованості Я-концепції підлітка; по-друге, спілкування з оточенням і виникнення конфліктних або напружених стосунків, що свідчить про недостатню комунікативну компетентність; по-третє, дисгармонійних стосунків у деяких сім’ях груп ризику.

За кількістю і типологією сім’ї групи ризику, які брали участь в констатувальному етапі експерименту, розподілились таким чином: малозабезпечені – 85 (34 %); неповні – 66 (26,4 %); багатодітні – 45 (18 %); дистантні – 34 (13,6 %); з повторним шлюбом – 20 (8 %).

Комплексне діагностичне дослідження в межах констатувального етапу експерименту виявило проблеми в більшості підлітків із сімей груп ризику як в ЕГ, так і в КГ: 1) знижений адаптаційний потенціал; 2) недостатня розвиненість комунікативної компетентності; 3) напружена психологічна атмосфера в сім’ї.

Опитування класних керівників підлітків із сімей груп ризику дозволило окреслити коло питань у їхній взаємодії: нерозвиненість у деяких вихователів навичок спілкування з такими дітьми та відсутність додаткових педагогічних і психологічних знань; ситуативна участь батьків у виховному процесі; значні труднощі при підборі ефективних форм роботи з підлітками цієї категорії. Але абсолютна більшість педагогів висловила бажання підвищити свій кваліфікаційний рівень з конструктивної взаємодії з підлітками із сімей груп ризику і співпрацювати зі спеціалістами ЦСССДМ.

Отримані результати дозволили сформулювати критерії ефективності процесу соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику: адекватна сформованість Я-концепції (адаптивність, сприйняття інших, інтернальність (самоконтроль) самосприйняття, емоційна комфортність, прагнення до домінування), комунікативна компетентність (соціальна комунікативна незграбність, нетерпимість до невизначеності, конформність, прагнення до статусного зростання, орієнтація на запобігання невдачам, фрустраційна нетолерантність, емпатія) і психологічна атмосфера сім’ї (рівень сімейної тривоги, „прийняття – неприйняття дитини”, „соціальна бажаність – небажаність поведінки”, „симбіоз”, „авторитарна гіперсоціалізація”, „інфантилізація (інвалідизація)”, які мають три рівні (високий, середній, низький).

Подані теоретичні положення про сутність процесу соціально-педагогічної реабілітації стали основою й орієнтиром при розробці моделі соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику та її впровадженні в діяльність ЦСССДМ.

У другому розділі – „Розробка моделі соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику в центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді” – здійснено наукову розробку та обґрунтування моделі соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику в ЦСССДМ, представлено процес її впровадження в практичну діяльність ЦСССДМ, проведено аналіз ефективності дослідно-експериментальної роботи.

В основу побудови моделі були покладені вихідні положення, згідно з якими соціально-педагогічна реабілітація підлітків із сімей груп ризику розглядалася не як окреме соціально-педагогічне явище, а як цілісна педагогічна система.

Найбільшою мірою відповідає цілям соціально-педагогічної реабілітації й критеріям її ефективності структурно-функціональна модель (Рис.1), яка включає змістовий, технологічний і кадровий компоненти. Побудова моделі соціально-педагогічної реабілітації підлітків із сімей груп ризику спирається на загальну теорію пізнання та на системний, оптимізаційний, особистісно орієнтований і кому-нікаційно-діалогічний підходи.

Загальною метою моделі є системна підтримка напрямків соціалізації в контексті застосування соціально-педагогічних і психологічних засобів реабілітації особистості на основі створення відкритої соціальної ситуації для розвитку підлітків із сімей груп ризику шляхом зменшення впливу негативних факторів соціуму і формування позитивних форм активності неповнолітніх у діяльності, спілкуванні й поведінці із залученням батьків та виховного потенціалу соціуму.

Модель соціально-педагогічної реабілітації являла собою багато-рівневу систему, на кожному рівні якої визначалася й розв’язувалася низка завдань за допомогою розробки і впровадження пакету прикладних програм, що інтегрувалися в комплексну реабілітаційну програму. Змістовий компонент містив чотири рівні: цілеформуючий, соціально-активізуючий, орієнтовно-розвивальний, експертно-аналітичний.

Технологічний компонент включав визначення соціально-педагогічних методів і форм роботи, за допомогою яких цілеспрямовано здійснювався вплив на свідомість, поведінку підлітків у процесі їх соціалізації, адаптації в нових соціально орієнтовних видах діяльності. У процесі соціально-педагогічної реабілітації використовувався ряд послідовно або одночасно застосованих методів виховання, які взаємно доповнювали один одного та забезпечували реалізацію конкретних завдань моделі. Апробація моделі передбачала використання соціально-економічних, організаційних, соціально-педагогічних методів. Кадровий компонент запропонованої структурно-функціональної моделі включав спеціалістів ЦСССДМ і систему соціального партнерства, завдяки якій вдалося скоординувати і об’єднати зусилля всіх виховних інститутів соціуму.