ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА АВСТРІЇ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, розкрито джерелознавчу базу та наведено відомості про апробацію результатів наукового пошуку.

У першому розділі “Тенденції розвитку системи педагогічної освіти в Австрії„ проаналізовано стан висвітлення проблематики у науковій літературі, публікаціях періодичних видань, архівних матеріалах. На основі бібліографічного аналізу, узагальнення та систематизації умовно виділено основні групи літературних джерел. З-поміж них україномовні праці середини ХІХ – початку ХХ ст., які формують уявлення про основи національної школи та виховання (Г. Врецьона, К. Кахневич, О. Партицький та ін.) Важливим джерелом дослідження було середовище педагогічної преси (україномовне та німецькомовне), на основі цих матеріалів представлено роль школи у житті тодішнього суспільства, методичні поради, стан освіти та вимоги до особи вчителя.

На підставі результатів аналізу джерельної бази з’ясовано, що погляди галицьких педагогів на можливість позитивного розв’язання проблем педагогічної освіти у тодішніх соціокультурних умовах були не лише подібними, але й часто ідентичними поглядам зарубіжних колег. Це дає підстави стверджувати, що розвиток педагогічної думки, обґрунтування теоретичних засад педагогічної освіти педагогами Галичини здійснювався в контексті і під впливом розвитку педагогічної науки західноєвропейських держав, а саме Австро-Угорської монархії. Особливу увагу варто звернути на успішне вирішення питань підвищення педагогічної майстерності учителів, ефективності навчання, написання підручників з методики викладання. У другій половині ХІХ ст. починає утверджуватися думка про необхідність нової педагогіки, яка б враховувала народні традиції, особливості національної освіти.

У науково-педагогічних працях австрійських науковців окресленого періоду (Г. Бургер, Р. Гьоннер, Г. Енгельбрехт та ін.) обґрунтовано основні структурні компоненти організації австрійської освіти, висвітлено питання про заснування початкової школи, так званих «німецьких шкіл», які нероздільно пов’язані з діяльністю абата І. фон Фельбігера та розробкою правового підґрунтя педагогічної освіти. Важливим фактом є те, що цей процес, а саме – цілеспрямована підготовка вчительських кадрів, започаткований в Австрії в числі перших з європейських держав.

У розділі звернено увагу також на те, що в історії становлення та розвитку педагогічної освіти необхідно виділити декілька періодів, кожен з яких є вагомим у формуванні системи підготовки вчителів. Під час кожного з них відбувалися зміни, що мали пристосувати чинну систему педагогічної освіти до нових суспільно-політичних, економічних умов. На основі узагальнення досліджень австрійських науковців, насамперед Г. Енгельбрехта, встановлено періодизацію освітніх етапів розвитку з чіткими диференційними рисами.