ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ З БАТЬКАМИ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, окреслено його методологічну й теоретичну основи, подано джерельну базу та методи наукового пошуку; сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення; представлено відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку” – викладено результати історико-педагогічного аналізу готовності батьків до виховання дітей раннього віку; визначено актуальні проблеми сучасної сім’ї, охарактеризовано чинники змін до фахової підготовки вихователя. З’ясовано особливості та етапи просвітницько-консультативної роботи як основного виду професійної діяльності вихователя дошкільного навчального закладу в роботі з батьками дітей раннього віку; обґрунтовано наукові підходи до сутності понять „просвітницько-консультативна діяльність”, „готовність до роботи з батьками дітей раннього віку”, уточнено ключові поняття дослідження.

Результати вивчення наукової літератури свідчать про важливість зазначеного вікового періоду для формування й розвитку майбутньої особистості, а також впливу батьків на цей процес загалом. Визнання ученими (Н. Аксаріною, Т. Алексєєнко, Н. Виноградовою, О. Кононко, Г. Ляміною, Т. Марковою, М. Щеловановим та ін.) періоду раннього дитинства в житті людини як сенситивного, в умовах якого закладаються першооснови її наступного розвитку, уможливлює однозначне розв’язання питання про залежність формування майбутньої особистості від сформованості педагогічної культури батьків і рівня професійної підготовки педагогів. Установлено пряму залежність між потребами дітей раннього віку та реалізацією батьками функцій (навчальної, виховної, розвивальної, соціалізуючої, взірця для наслідування, джерела емоційного тепла та підтримки). Відсутність у родинному середовищі сприятливого морально-психологічного клімату, відповідних матеріально-побутових умов, медико-гігієнічного догляду, ігнорування вікових та індивідуальних особливостей дитини, незадоволення потреби в любові й опіці можуть спричинити негативні наслідки як для дитини, так і для суспільства.

Визначено особливості просвітницько-консультативної роботи, які полягають в досягненні триєдиної мети: просвітницької, пропедевтичної, корекційної. Реалізація мети здійснюється в межах трьох етапів: підготовчого, консультування батьків вихованців, узагальнено-оцінного. Зміст діяльності педагога передбачає розв’язання таких завдань: забезпечити мотиваційне середовище (допомогти батькам осягнути потребу в набутті знань та умінь, відчути відповідальність за повноцінне виховання та розвиток своїх дітей); допомогти батькам в засвоєнні знань з різних аспектів виховання дітей, розвитку відповідних умінь і навичок, спонукання до самовиховання, саморозвитку. Вважаємо, що підготовка педагогів до роботи з батьками дітей раннього віку буде ефективнішою за умови розробки моделі просвітницько-консультативної роботи.

Просвітницько-консультативну роботу розглядали поза сімейною психотерапією і консультуванням з питань сім’ї та шлюбу (визнаючи їх необхідність та актуальність у педагогічній просвіті батьків) з урахуванням порад фахівців: педагога, логопеда, медиків, психолога та ін.

На основі результатів аналізу законодавчої бази та психологічної, педагогічної й соціально-педагогічної літератури нами визначено просвітницько-консультативну діяльність як спосіб взаємодії, підтримки та впливу на батьків, спрямованого на підвищення якості сімейного виховання загалом.

Поділяючи думку Н. Бугаєць та Ю. Мацкевича стосовно готовності майбутніх педагогів до роботи з сім’єю, розглядаємо готовність майбутнього вихователя до роботи з батьками дітей раннього віку як інтегративну якість особистості, що забезпечує результативну взаємодію педагога з батьками, включає професійно-педагогічні погляди та переконання, емоційно-вольову сферу особистості, професійні знання, вміння і прагнення працювати з батьками в сучасних умовах, самооцінку, етичну, правову культуру педагога.

У другому розділі – „Науково-методичне забезпечення підготовки студентів ВНЗ до роботи з батьками дітей раннього віку” – конкретизовано критерії та показники для визначення рівнів готовності студентів спеціальності „Дошкільне виховання” до роботи з батьками дітей раннього віку; відображено результати констатувального етапу експерименту; охарактеризовано зміст підготовки до професійної діяльності; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку.

Для діагностики готовності майбутніх вихователів до роботи з батьками дітей раннього віку та характеристики її рівнів визначено критерії: мотиваційний (оцінка рівня сформованості мотиваційної сфери особистості); рефлексивний (сформованість професійно-особистісних якостей); пізнавально-когнітивний (добір знань, необхідних для формування готовності студентів до роботи з батьками вихованців); конативний (професійно-педагогічні вміння майбутніх педагогів у роботі з батьками дітей раннього віку).

За розробленими критеріями і показниками визначено три рівні готовності до професійної діяльності: початковий, середній, високий.

Визначені рівні, комплекс критеріїв і показників дали змогу діагностувати якість готовності студентів до роботи з батьками дітей раннього віку під час констатувального етапу експерименту, який здійснювався на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Волинського національного університету імені Лесі Українки, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Загалом дослідженням охоплено близько 285 студентів.

Мета констатувального етапу дослідження полягала у виявленні реального рівня мотиваційного орієнтування студентів, сформованості знань, умінь, професійно-особистісних якостей щодо їхньої готовності до роботи з батьками вихованців. З цією метою проведено опитування студентів-випускників ІV курсів спеціальності „Дошкільне виховання“. Діагностовано рівні готовності студентів до роботи з батьками за критеріальною оцінкою ефективності (k). Вона дала змогу виявити такі показники готовності: високий рівень – 27 осіб (9,47 %), середній рівень – 126 осіб (44,21 %), початковий рівень – 132 особи (46,32 %).

Результати констатувального етапу експерименту підтвердили доцільність вдосконалення підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності, що дозволило виокремити напрями подальшої роботи, зокрема уточнити зміст діяльності майбутнього педагога з батьками дітей раннього віку; визначити організаційно-педагогічні умови підготовки студентів до роботи з батьками дітей раннього віку та оптимальні шляхи їх реалізації.

За результатами аналізу джерельної бази, даних констатувального етапу експерименту розроблено модель підготовки майбутнього вихователя до роботи з батьками дітей раннього віку (рис. 1). У ній представлено структурно-функціональну взаємодію мети, принципів, компонентів підготовки, етапів підготовки, критеріїв, показників та результату. Обґрунтування необхідного і достатнього комплексу умов підготовки студентів до просвітницько-консультативної роботи здійснено з урахуванням низки суперечностей у професійній підготовці майбутніх педагогів та особливостей роботи з батьками дітей раннього віку.

Створення позитивної мотивації щодо актуальних проблем сім’ї, в якій виховується дитина раннього віку, передбачає формування у студентів бажання працювати з батьками, спонукати батьків до набуття знань, формування у них умінь та навичок грамотного спілкування з дитиною та догляду за нею, здатності розуміти й цінувати унікальність періоду раннього дитинства, усвідомлювати сутність особистого впливу на розвиток майбутньої особистості.

Важливою організаційно-педагогічною умовою є забезпечення підготовки студентів до самоаналізу професійно-особистісних якостей, завдяки яким майбутній фахівець може успішно розв’язувати поставлені завдання у процесі професійної підготовки через наповнення навчальних курсів науково- теоретичною, культурологічною інформацією, спрямованою на формування цінностей та цілей як провідних детермінантів майбутньої професійної діяльності педагога з батьками дітей раннього віку.

Важливим напрямом вдосконалення підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів є професійна спрямованість змісту нормативних навчальних дисциплін і спецкурсу з урахуванням особливостей роботи з батьками дітей раннього віку. Означену умову реалізовано шляхом оптимального вибору форм, методів навчання, а також через систематизацію та професійну спрямованість змісту нормативних навчальних дисциплін і спецкурсу, як основи теоретичної і практичної підготовки майбутніх педагогів; урахування особливостей роботи з батьками дітей раннього віку під час викладання навчальних дисциплін; активізацію навчально-пізнавальної та навчально-дослідницької діяльності студентів; співтворчу суб’єкт-суб’єктну взаємодію викладача зі студентами; урахування індивідуальних особливостей і можливостей студентів; створення креативного середовища для розвитку творчості студентів у самостійній та колективній діяльності.