ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання дослідження, розкрито його методологічні й теоретичні засади, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію результатів дослідження і впровадження їх у практику, дані про структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі “Теоретичні засади використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов учнів початкової школи” представлено історико-педагогічний аналіз проблеми дидактичної гри, досліджено чинні підходи до використання дидактичної гри у процесі навчання іноземних мов молодших школярів.

З’ясовано, що гра – явище багатогранне. Вчені розглядали її з різних позицій: основна форма активної діяльності дитини (П. П. Блонський, Л. І. Божович, Р. С. Костюк); засіб підвищення ефективності навчання, пізнавальної активності учнів (М. Ф. Стронін); інструмент розв’язання суперечностей між характером мотивацій, пізнавальною спрямованістю особистості та об’єктивною необхідністю оволодіння новими знаннями, між сприйняттям явищ та усвідомленням їх як наукових фактів, між знаннями, що мають учні, і тими, що повинні бути (А. С. Макаренко) та ін. Навіть цей неповний перелік визначень гри дає змогу стверджувати, що на сьогодні не існує чіткої дефініції гри як педагогічного явища, недостатньо точно визначено дидактичний статус ігор.

У процесі дослідження ми проаналізували погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що у навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.

Порівняльний аналіз спеціальної наукової літератури дозволив визначити принципи використання дидактичної гри на уроках іноземних мов: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотного зв’язку, результативності, принцип змагання.

Висновки, сформульовані на основі теоретичного аналізу літературних джерел, дали змогу розробити класифікацію дидактичних ігор, які проводять на уроках іноземних мов. Відповідно до цієї класифікації, ми диференціювали дидактичні ігри на такі, що готують до комунікативної діяльності (сприяють формуванню мовної компетенції) та ті, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої та соціокультурної компетенцій).

Спираючись на наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених (Н. О. Головань, Д. Б. Ельконін, О. І. Ковальська, Н. А. Корнієнко, Т. В. Косма, Г. С. Костюк, В. С. Мухіна та ін.), у розділі розглянуто психологічні чинники, що впливають на процес оволодіння іноземними мовами учнів початкової школи. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення, пізнавальної та комунікативної ініціатив учнів досліджуваної групи.

У другому розділі “Педагогічна технологія дидактичної гри” проаналізовано цілі та зміст навчання іноземних мов учнів початкової школи. Результати цього дослідження були основою для підготовки експериментальних матеріалів і розроблення системи дидактичних ігор, яку використано у процесі експериментального навчання.

Згідно із метою дослідження розроблено педагогічну технологію дидактичної гри, спираючись на положення комунікативно діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. З одного боку, навчання іноземної мови у початковій школі, як відомо, збігається у часі зі становленням особистості молодшого школяра, виявленням його здібностей, формуванням умінь і бажань учитися, навчанням культури мовлення і поведінки. Тому вимоги до навчання цього предмета дітей молодшого шкільного віку, визначені на основі особистісно орієнтованого підходу, а відтак мають враховувати такі аспекти, як: гуманізація навчального процесу; співпраця вчителя і учнів; задоволення особистісних потреб учнів у пізнанні; вмотивування навчальної діяльності школярів; усебічна підтримка розумової діяльності учнів; урахування особливостей індивідуального розвитку учнів та ін. (І. Д. Бех, Н. М. Бібік, О. Я. Савченко та ін.). З іншого боку, комунікативний підхід є переважним у сучасній методиці навчання іноземних мов. Його положення передбачають суб’єкт-суб’єктні відносини учасників навчального процесу, створення умов для навчання учнів не мови як знакової системи, а мовленнєвого спілкування засобами системи мови, тобто оволодіння навичками і вміннями використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування. Розроблена педагогічна технологія дидактичної гри передбачає такі етапи реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний (рис. 1).

Враховуючи наукові дослідження О. О. Деркач, Т. А. Жукової, О. Г. Квасової, Н. В. Кудикіної, Г. В. Рогової, К. А. Родкіна, О. Я. Савченко, Н. В. Слюсаренко, О. П. Янковської та інших, визначено та обґрунтовано сукупність дидактичних умов, які забезпечують ефективність реалізації педагогічної технології дидактичної гри у навчальному процесі. Такими є: організація навчальної співпраці вчителя і учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі; застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; відповідність змісту дидактичної гри меті й завданням уроку.