МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ В УЧНІВ 7-9 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено проблему, сформульовано об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, охарактеризовано впровадження та апробацію отриманих в ході дослідження результатів.

У першому розділі "Психолого-педагогічні основи формування мотивації навчання інформатики в учнів 7-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів" зроблено огляд науково-методичної, психолого-педагогічної та навчальної літератури, що розкриває основні погляди на зазначену у дослідженні проблему, розглянуто шляхи формування позитивної мотивації до навчання, вплив інформатизації суспільства на потреби суспільства знань, окреслено вплив вивчення інформатики на підготовку учнів до використання ІКТ, підготовки їх до свідомого вибору подальшого профілю навчання, виявлено основні аспекти впливу навчання інформатики на формування позитивної мотивації учнів.

Розвиток ІКТ в інформаційному суспільстві дає поштовх зміні структури діяльності людини, особливо навчальної. Якщо до входження людства до суспільства знань основною метою навчання ставало накопичення значних обсягів відомостей задля професійного становлення, то тут акценти переносяться на оволодіння способами неперервного отримання нових знань, продукування нових ідей, уміння вчитися самостійно на основі формування навичок, а не репродуктивного мислення. Відбуваються зміни і в домінуванні мотивів навчальної діяльності: на перший план виступають мотиви самоактуалізації, самовизначення. Зазначені тенденції вимагають змін в освітній системі, перед якою постає завдання формування в учнів ключових компетентностей, які необхідні для адаптації, забезпечення успіху та створення особистих перспектив молоді в ХХІ столітті. У дисертації спроектована модель формування методичної системи підготовки учнів до життя в інформаційному суспільстві, яка включає перспективні запити, актуальні цілі та узагальнені вектори впливу на її успішну реалізацію.

Задля активного залучення до процесів, які відбуваються у суспільстві, у його членів має бути сформований певний рівень готовності, що має трьохкомпонентну структуру. На основі досліджень М. Задесенець, Л. Виготского, Б. Баєва, І. Кулагіної, М. Матюхіної, Т. Михальчик, Н. Проніної, М. Гамезо, А. Маркової, Н. Лейтс та ін. встановлено, що вікові та психолого-педагогічні особливості розвитку підлітків є сприйнятливими для формування когнітивного та емоційно-вольового компоненту зазначеної готовності. Тому дослідження спрямоване на виявлення шляхів та передумов формування мотиваційного компоненту при навчанні інформатики. На основі аналізу поглядів на природу мотивації науковців В. Асєєва, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, М. Алексєєва, Б. Баєва, Г. Костюка, В. Войтка, В. Вілюнас, Л. Божович та ін., мотивація навчання інформатики розглядається як сукупність спонукань (інтересів, цінностей, орієнтацій, уявлень, ідеалів), що визначають активність дитини щодо опанування навчальною дисципліною, як систему факторів, детермінуючих поведінку (сюди входять: потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення тощо) а також як процес формування мотивів, який являє собою пошук відповіді на запитання “чому?”, “навіщо?”, “заради чого?”, “з якою метою?”, “який сенс?”, “що це дасть мені особисто?”, “що це означатиме для моєї родини?”.

Виділено п’ять рівнів навчальної мотивації учнів на уроках інформатики: високий та достатній рівні мотивації, позитивне ставлення до навчання, низька шкільна мотивація, негативне ставлення до школи. Визначальними у навчальній мотивації учнів є сукупність мотивів. Добір векторів впливу на їх формування при навчанні інформатики має відбуватися у просторі компонентів структури мотиву: емоційного, інтелектуального, вольового та психологічного. Це зумовлює вибір шляхів розвитку мотивів: через засвоєння учнями суспільного сенсу учіння та через сам процес навчання школяра, який повинен чимось зацікавити його.

Вивчення інформатики у 7-9 класах є спонукальним стимулом до формування в підлітків позитивного спрямування мотивації, а саме: через пізнання нових ідей, фактів, відомостей, процесів, засобів, прийомів дій, які реалізуються у ході вивчення інформатики (широкі пізнавальні мотиви), на основі усвідомлення неминучості інформатизації суспільства (широкі соціальні мотиви), позиційні мотиви – через прагнення зайняти гідне місце в суспільстві знань та забезпечити ефективний вибір подальшого професійного та життєвого спрямування, соціальні мотиви співробітництва у контексті здійснення мережних спілкувань, об'єднань, обговорень та можливостей реалізації взаємонавчання на уроках інформатики.

Дослідження вказують на суттєвий вплив навчання інформатики на розвиток у учнів теоретичного, творчого та критичного мислення, спрямованого на пошук розв’язків задач предметного світу. Використання різноманітних комп’ютерних програм закладає основу створення інструментарію для проведення навчальних досліджень, опрацювання результатів експерименту, спостереження, здійснення швидких розрахунків, аналітичних прогнозів, моделювання реальних ситуацій та об’єктів. Спрямованість курсу інформатики до навчання універсальних і ефективних методів роботи з даними в будь-якій сфері знання і технології, в тому числі і при вивченні будь-якого шкільного предмету, в той час, як комп’ютер розглядається не як самоціль навчання, а лише як засіб підсилення здібностей людини до опрацювання даних та повідомлень, а також як один із інструментів здійснення інформаційного обміну, піднімає міжпредметність інформатики на вищий щабель відносно інших можливих міжпредметних зв’язків у процесі навчання шкільних дисциплін – на рівень системоутворюючого фактору організації навчального процесу в умовах інформаційного суспільства. Тому важливим мотиваційним важелем є також система міжпредметних зв'язків інформатики з основами інших наук. Чим раніше учні дізнаються про можливості інформаційно-комунікаційних технологій, тим швидше вони зможуть скористатися новітніми методами отримання даних та перетворення їх в знання.

Досягти ефективного формування позитивної мотиваційної сфери на уроках інформатики можна за умов: розкриття навчального матеріалу з опорою на зацікавленість учнів, організації роботи на уроці малими групами, сприяння усвідомленню учнями власних успіхів, проблемність навчання, що визначається формулюванням запитань, завдань та способів їх розв’язування, відповідність змісту навчання актуальним практичним потребам та запитам учнів.

Діяльність, на думку О.Н. Леонтьєва, – це мотивований процес використання учнем тих чи інших засобів для досягнення власної або зовнішньої мети. Вивчення інформатики в 7-9 класах має на меті підтримку активності учня у процесі набуття інформатичних компетентностей (ІК), як визначальну передумову конструювання та осмислення ними нових знань. Це забезпечить також розв’язання цілої низки завдань:

· інтеграція практичних знань, умінь та навичок, які необхідні для ефективного продовження навчання уже на профільному рівні;

· оскільки базою для формування завдань з інформатики можуть бути практичні завдання з інших предметів, це дасть змогу підліткам виконати велику серію різних спроб у системах: «людина–техніка», «людина–природа», «людина–знак», «людина–образ», «людина–людина» й отримувати певні уявлення про свої можливості та вподобання;

· через моделювання ситуацій та здійснення ділових ігор досягається можливість сформувати образи ефективного трудівника та праці, гідної поваги людини й благополучної кар'єри, сприятиме зацікавленню підлітків у проектуванні життєвих і професійних планів.

Другий розділ "Мотивація навчання інформатики в середніх класах загальноосвітніх навчальних закладів" присвячений розкриттю основних компонент методичної системи навчання інформатики у 7–9-х класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Аналіз діючих в Україні програм навчання інформатики в 7–9-х класах вказує на деяку їх невідповідність компетентнісному підходу до навчального процесу, зміст окремих тем не відповідає сучасному стану розвитку інформаційно-комунікаційних технологій для опрацювання даних різного типу, проведення навчальних досліджень та реалізації творчого потенціалу учнів, а послідовність вивчення розділів викликає труднощі в мотиваційній обумовленості, формуванні в учнів внутрішнього інтересу до предмету за рахунок власних потреб та зацікавленості. Навчання інформатики в 7-9 класах має забезпечувати формування в учнів ключових компетентностей задля адаптації до життя в інформаційному суспільстві та свідомого вибору подальшого профілю навчання, інтеграційним показником цього є інформатична компетентність (ІК). Тому до змісту навчання інформатики у середніх класах загальноосвітніх навчальних закладів уведено теми, що розкривають сутність створення карт пам'яті та схем подання даних – презентувальна складова ІК; збереження даних на різних носіях та в Інтернеті на основі застосування сервісів Веб 2.0: вікі-технологій, блогів, сервісів розміщення даних – зберігаюча складова ІК; використання геосервісів, електронних енциклопедій, програм навчального призначення – збиральна складова ІК; обміну даними між різними програмами, особливостей програм для перекладу текстових даних та впорядкування даних – перетворювальна складова ІК; дотримання основ безпеки роботи та правил обміну повідомленнями у мережі, прийоми застосування послуг та сервісів Інтернету – мережна складова ІК. Концепція побудови пропонованої в даному дослідженні програми навчання інформатики у 7-9 класах передбачає, що вивчення змістових ліній (інформаційна, технологічна, технічна) відбувається за принципом спіралі: у кожному класі розглядаються теми, які в подальшому повторюються, але уже на вищому теоретичному та практичному рівнях. Окремо слід зазначити, що лінія моделювання пронизує практично усі теми, починаючи з уведення поняття моделі у розділі "Інформація. Інформаційні процеси", побудови моделей подання відомостей та даних за допомогою цілого ряду програм та вивчення основ створення навчальних проектів та інтерактивних історій у середовищі програмування Скретч, у якому учні працюють з різними об’єктами, змінюють їх вигляд (домальовують у вбудованому графічному редакторі), переміщують їх по екрані, встановлюють форми взаємодії між об'єктами тощо. Вивчення засобів програмування у зазначеному середовищі не тільки закладає основи моделювання, дозволяє замкнути цикл вивчення усіх тем курсу інформатики, починаючи від простого введення команд, переміщення та управління об’єктами, редагування графіки, музики, відео до обчислювального експерименту, а й сформує новий стиль засвоєння знань. Адже проекти, створені у Скретч, дають змогу учням обдумувати ідеї, подавати їх у формі, яка доступна для обговорення та критики, і тим самим формувати особистості з поглибленим розумінням навколишньої дійсності, яких важче буде ввести в оману, адже у них буде закладено досвід критичного відношення до різних об’єктів та активної перетворюючої діяльності.

Вагомим мотиваційним важелем при навчання інформатики є подання та структурування навчального матеріалу. В основу розробки моделі навчального посібника з інформатики для 7 класу покладено ідеї посібника "Інформатика, 9(10)" авторського колективу під керівництвом Н. Морзе, адаптовані до вікових особливостей учнів підліткового віку. Окрім розділів Вивчаємо, Діємо, Обговорюємо, Повторюємо, Працюємо у парах, Досліджуємо, Працюємо самостійно, введено розділ Граємо, у якому на основі розроблених дидактичних ігор учні здобувають нові знання чи формують відповідні навички; розділ Мріємо забезпечує практичну спрямованість вивченого на свідомий вибір подальшої профільної орієнтації. Розділи посібника відповідають темам програми, побудовані у формі відповідей на запитання. Постановка цікавих запитань з неоднозначною відповіддю є ефективним способом спонукання учнів до глибоких роздумів, сприяє підсиленню пізнавального інтересу, мотивує до здіснення дослідницької діяльності, і таким чином "запускає механізми неперервного навчання" (Peter H.Martorella). У зв’язку із цим розглянуто класифікацію запитань на уроках інформатики, застосовано підходи до формулювання запитань на основі таксономії Блума, розглянуто методи навчання дітей задавати запитання.

Згідно основних положень теорії поетапного формування розумових дій П. Гальперіна, Н. Тализіної, Д. Ельконіна, В. Давидова, учень добре усвідомлює лише те, що виступає як прямий предмет вивчення та мета його власної діяльності. Орієнтування на підтримку ситуації успіху, забезпечення формування в учнів прийомів зрілого цілепокладання як передумова розвитку позитивного мотиву навчальної діяльності, утримання сукупності намірів учнів підтримувати процес пізнання в актуальному стані забезпечує добір системи завдань, яка передбачає завдання такого типу: репродуктивні; на використання орієнтувальної основи дій різного типу; аналіз конкретних ситуацій; моделювання конкретних ситуацій; виконання навчальних проектів (індивідуальних, в малих групах, колективних); оцінювання та порівняння результатів за критеріями. Особливістю підходів до формулювання зазначених задач є опора на таксономічний підхід Блума а також забезпечення можливості презентувати та обговорювати результати їх розв’язування у мережі засобами блогу як середовища для створення електронного зошита, отримувати розв'язки через застосування комп’ютерних програм та інтерпретувати отримані знання, моделюючи їх у формі кросвордів, анаграм, синканів, аналогій, гіпотез, тверджень, аргументацій засобами середовищ FreeMind, HotPotatoes, вбудованої у прикладні програми Microsoft Office 2007 бібліотеки об’єктів SmartArt. Застосування цих засобів стимулює обговорення та розуміння складних ідей; забезпечує інтерактивне та динамічне візуальне відображення процесу мислення; розвиває навички мислення високого рівня: аналіз, синтез, оцінювання; формує уміння вербальної аргументації; розвиває логічне мислення, уміння планувати свою діяльність, здійснює вплив на формування позитивної МСУ через призму широких пізнавальних та соціальних мотивів.

Розроблена методика формування позитивної навчальної мотивації передбачає зміну акцентів у застосуванні методів навчання: на перший план поряд з традиційними (вербальними, наочними та практичними) методами висувають інноваційні методи, які забезпечують активність учнів у процесі навчання інформатики. Однією з передумов ефективності їх застосування є доцільність включення кожного виду в окремий компонент уроку. У зв’язку з цим, на прикладі тем уроків 7-го класу запропоновано карту застосування методів активного навчання: "мозковий штурм", методи опори на життєвий досвід, формування інтересу, асоціацій, "займи позицію" тощо. До методів, які доцільно застосовувати до вивчення більшості тем та на різних етапах уроків, віднесено метод проектів, метод дидактичних ігор та метод дискусії. Зокрема, метод дидактичних ігор забезпечує прагнення учнів до новизни, здійснення рухової активності з метою опанування новими знаннями, ефективного освоєння матеріалу, створення нового та значущого продукту діяльності, спрямовує особистість бути джерелом своєї діяльності, сприяє самореалізації підлітка в процесі оволодіння ціннісного, діяльнісного та особисто-творчого компоненту інформатичної компетентності. Робота над проектом на уроках інформатики включає усвідомлення учнем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту. Тому при розробці навчального проекту умовно можна виділити формулу складових його успішного здійснення: Проект ≡ Проблема + Гіпотеза + Методи дослідження + Дослідницькі завдання + Пошук даних та відомостей + Результат + Оприлюднення результату.

Реалізація проекту на уроках інформатики може органічно вплітатися в класичну структуру класно-урочної системи та здійснюватися як у вигляді виконання окремих завдань на уроці, під час реалізації міні-проектів чи протягом вивчення окремих уроків та тем. Це змінює існуючі типи уроків за різними технологіями навчання. В дисертації пропонуються до розгляду та описано на прикладі навчання інформатики у 7-9 класах сценарії наступних типів уроків, які допомагають реалізовувати метод проектів: короткотривалий – урок з елементом міні-проекту, урок-проект; середньо та довготривалий – урок цілепокладання, урок виконання дослідницьких завдань, урок пошуку даних та перевірки гіпотез, урок підготовки результатів проекту, урок-захист проекту.

Специфіка уроку інформатики у 7-9 класах виявляється, передусім, в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп'ютера, при якому "контактний час" роботи з комп’ютером становить майже половину уроку. Тому важливим для формування позитивної мотивації навчання є правильний добір форм організації навчальної діяльності. В основу такого добору покладена діагностична карта підлітка, розроблена на основі аналізу вікових та психолого-педагогічних особливостей дітей розглядуваного віку. У зв’язку з цим на уроках інформатики пропонується використовувати фронтальні, групові форми, роботу в парах. Акцентується значення індивідуального підходу до учнів, однією із форм його здійснення є рефлексія учнів після вивчення окремих розділів програми, обговорення індивідуальних результатів навчання в учнівських електронних зошитах (блогах) та надання учням можливості вибору як темпу навчання, партнера – вчителя, учня, комп'ютера чи учасника мережних спілкувань, способу виконання домашнього завдання – на паперовому носії чи в мережі, так і завдань згідно інтересів (із розділу посібника Мріємо).

З метою визначення ефективності запропонованої методики формування позитивної мотивації учнів 7-9 класів загальноосвітньої школи у процесі навчання інформатики протягом 2004-2009 рр. було проведено 3-етапний експеримент.

Мета констатуючого етапу експерименту (2004-2006 рр.) полягала в тому, щоб дослідити яка мотивація навчання переважає в підлітковому віці, як впливають на формування мотивів навчання сучасні інформаційні технології, встановити, яким чином можна впливати на МСУ в процесі навчання інформатики, які ІК мають бути сформовані в учнів 13-15 років для практичного життя та успішного оволодіння навчальними дисциплінами та як особливості підліткового віку впливають на добір цілей, змісту, форм, засобів та методів навчання інформатики у 7-9 класах. З цією метою вивчалась відповідна психолого-педагогічна та методична література, аналізувався передовий педагогічний досвід вчителів інформатики, проводились спостереження за уроками, здійснювалось анкетування вчителів та учнів.

Результати діагностики показали, що тільки 34% опитаних учнів має позитивну мотивацію до навчання. А оволодіння ІК в середньому шкільному віці здійснюється фрагментарно та безсистемно. Методичні вказівки по роботі з учнями на уроках інформатики в середніх класах здебільшого передбачають описи наявних підручників, які практично дублюють процес навчання інформатики у старших класах. Тому в своїй роботі вчителі керуються головним чином, особистим досвідом та власною інтуїцією. На цьому етапі використовувались педагогічні засоби діагностики мотивації навчання: анкетування – вияв спрямованості особистості, потреб та бажань; шкалювання – система запитань, на основі яких виставлялися бали для визначення структури мотиваційної сфери учнів на основі опитувальників О. Чухілевич та Ю. Орлова.