ФОРМУВАННЯ ПРОСОЦІАЛЬНИХ ОСОБИСТІСНИХ СМИСЛІВ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мета, сформульовано гіпотезу та завдання дисертаційної роботи, представлено теоретико-методологічні засади й охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі ,,Теоретико-методичні засади формування просоціальних особистісних смислів студентської молоді в позанав-чальній діяльності” представлено процес формування просоціальних особистісних смислів студентської молоді як психолого-педагогічну проблему, визначено роль позанавчальної діяльності в організації просо-ціальної смислотворчості студентської молоді, подано аналіз реального стану сформованості просоціальних особистісних смислів студентів.

На основі аналізу поняття смислу у філософській, психологічній і педагогічній науці розкрито взаємозв’язок смислотворчості студента з його особистісним розвитком, що надає категорії особистісного смислу істотне значення як у теорії, так і в практиці соціально-педагогічної діяльності зі студентською молоддю.

Ми розуміємо поняття формування стосовно особистісних смислів як творчий процес (діяльність) кожного окремого студента в спільній діяльності з іншими, а також і результат інтерналізації студентом набутого суб’єктного досвіду. Наслідком процесу смислотворчості студента розглянуто його самовизначення в колективній діяльності.

Проблема особистісного самовизначення постає найбільш гостро в студентські роки, коли відбувається активне включення молоді до соці-альної діяльності у суспільстві. Особливістю студентської молоді є її прагнення до активної участі в соціальному житті, до набуття власного життєвого досвіду. Оскільки особистісні смисли є основою, з якої вибу-довуються особистісні цінності людини, то особливо актуальним постає питання про інтенціональну наповненість особистісних смислів студента.

Усе різноманіття трактувань смислу у філософській та психологічній науках зводиться до двох основних рис: 1) смисл визначається через більш широкий контекст та через цільову спрямованість, призначення чи напрям руху, тобто інтенцію; 2) поняття смислу є феноменом об’єктивної та суб’єктивної дійсності, а також інтерсуб’єктних взаємодій, що визначає його як життєве завдання, інтерпретацію світу й життя в цілому та поєднувальну ланку між особистістю й соціокультурною дійсністю.

Поняття смислу, яке набуває особистісного статусу, упроваджує О. Леонтьєв та визначає як пристрасне значення певних впливів, фактів, явищ об’єктивної дійсності для конкретного суб’єкта, який живе в цій дійсності.

У нашому дослідженні, спираючись на класифікації рівнів особистісних смислів (В. Бакіров, Б. Братусь), ми виокремлюємо в смисловій сфері студента егоцентричні (визначають діяльність на користь собі), альтероцентричні (укладені в принесення користі собі, своїй сім’ї ) та просоціальні особистісні смисли.

Під поняттям просоціальні особистісні смисли студентської молоді ми розуміємо такі особистісні смисли, згідно з якими студент усвідомлює власну самореалізацію як принесення користі іншим людям та суспільству, діяльнісно відтворює таку настанову в різних життєвих ситуаціях та має високий рівень прояву просоціальних якостей: самосвідомості, соціальної активності, емпатійності та соціального оптимізму. У межах просоціальних особистісних смислів виокремлено справжні та хибні особистісні смисли. Справжні просоціальні особистісні смисли, на відміну від хибних, спрямовані на благо інших людей незалежно від того, чи стане результатом цього блага особисте благо та відбивають просоціальне ставлення студента в усіх життєвих ситуаціях.

За обставин сьогоднішньої свободи, у розмаїтті соціальних впливів суспільства, що носять різноспрямований, некерований і часом негативний характер, молодь не спроможна до встановлення усвідомлених відносин зі світом, реалізація яких дає можливості розкрити власний особистісний потенціал, підніматися в подальшому сходами особистісного розвитку. Неусталеність та невизначеність соціальної системи відбивається в аморфності ціннісно-смислової сфери сучасного студента, який не здатний до самостійного вибору власної життєвої позиції. У результаті складається ситуація, коли студент залучається до асоціальної діяльності, що більш деструктивним чином впливає на його особистість. Отже, формування сьогодні в студентів просоціальних особистісних смислів стає ще більш актуальним, оскільки саме вони зумовлюють прояв у кожній життєвій ситуації просоціальних якостей.

Високий рівень самосвідомості студента характеризується його усвідомленою спрямованістю до самовдосконалення завдяки процесам самопізнання, самоконтролю та самокерованої поведінки.

Соціальна активність студентів реалізується в різноманітних видах їхньої спільної діяльності, що охоплює мотиви обов’язку, інтересів та престижу. Під соціальною активністю розуміється також прояв громадянськості, а тому бажання та вміння самостійно, без особистої користі, усвідомлено брати участь в різноманітті просоціальної діяльності (волонтерський рух, молодіжні громадські об’єднання та ін.)

Емпатійністю вважається здатність людини відгукнутись на переживання іншої людини. Студент з розвинутою емпатією відзначається високим рівнем розвитку соціальних емоцій та високим проявом моральних почуттів, причому, здатність до емпатії значно корелює з альтруїзмом.

Соціальний оптимізм студента визначено як його духовний стан, що характеризується позитивним сприйняттям дійсності, упевненістю в можливостях свого референтного середовища – студентського колективу здійснювати певний позитивний вплив у соціумі, усвідомленням себе та свого оточення суспільно значущою силою.

З урахуванням такої характеристики позанавчальної діяльності, як ситуативність, ми вважаємо доцільним створення особистісно-соціальних педагогічних ситуацій, що мають певні ознаки. Особистісно-соціальна ситуація являє собою різновид просторово-часового, соціально-педагогічного контекстів, коли структурно поєднується як специфіка організації виховного процесу у ВНЗ, так і розмаїття соціальних відносин, які функціонують поза ВНЗ, у соціокультурному середовищі. Предметом особистісно-соціальної ситуації стають колізії, проблеми, конфлікти, які виникають у процесі розмаїття студентського життя та відбивають аналогію з реальними соціальними процесами. Особистісно-соціальна ситуація передбачає організацію діалогічного спілкування, вільну зустріч різних точок зору, унаслідок чого здійснюється, часом спонтанно, самостійний вибір студентом творчого рішення, формуються навички надситуативної поведінки.

Аналіз реального стану сформованості просоціальних особистісних смислів студентів проводився за допомогою комплексу психодіагностичних методик, педагогічного спостереження, бесід та інтерв’ю. Для діагностики наявних особистісних смислів студентської молоді ми використовували тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО), методики: граничних смислів (МГС), ціннісних орієнтацій М. Рокіча, визначення емпатії А. Меграбяна та М. Епштейна, діагностування рівня онтогенетичної рефлексії.

Дослідно-педагогічна робота проводилася протягом 2007 – 2008 років у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Луганському державному медичному університеті та Луганському державному інституті культури і мистецтв. В експерименті взяли участь 492 студенти II – IV курсів, віком 18 – 24 роки.

Критеріями сформованості просоціальних особистісних смислів студентів ВНЗ було визнано мотиваційний, комунікативний та діяльнісний критерії. Мотиваційний критерій мав такі показники, як: цілепокладання самореалізації заради блага інших людей, інтерес до колективної діяльності, теми обговорюваної ситуації, соціальний оптимізм. Показниками комунікативного критерію визначено: уміння вести конструктивний діалог, рефлексивність, емпатійність, толерант-ність. Діяльнісний критерій передбачає високу соціальну активність, відтворення поведінки допомоги в ситуаціях позанавчальної діяльності.

Визначення критеріїв та показників сформованості просоціальних особистісних смислів студентів дозволило здійснити змістовне наповнення рівнів сформованості просоціальних особистісних смислів студентів (високий, середній, низький). Високому рівню притаманні наявність альтероцентричних і справжніх просоціальних особистісних смислів, соціальний оптимізм, позитивна рефлексія, дуже високий рівень емпатії, висока соціальна активність, усталеність альтруїстичної поведінки та поведінки допомоги іншим людям. Середній рівень характеризується домінуванням альтероцентричних особистісних смислів, присутністю хибних просоціальних смислів, позитивною рефлексією, толерантністю, високим рівнем емпатії, середньою соціальною активністю. Низький рівень відзначається домінуванням егоцентричних особистісних смислів, присутністю хибних просоціальних смислів у смисловій сфері, відсутністю позитивної рефлексії, середнім рівнем емпатії в спілкуванні, низькою соціальною активністю в позанавчальній діяльності.

Результати констатувального етапу довели, що в студентської молоді превалюють хибні просоціальні смисли поряд з егоцентричними та альтероцентричними особистісними смислами, а тому більшість студентів знаходяться на низькому та середньому рівнях сформованості просоціальних особистісних смислів. Високий рівень сформованості просоціальних особистісних смислів зафіксовано лише у 11,5 % та 10,5 % студентів контрольної й експериментальної груп відповідно.