СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ШКІЛЬНОЇ БІОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ (1940

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, їхнє теоретичне та практичне значення для педагогічної науки; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Зміст шкільного курсу біології та його реалізація у загальноосвітніх навчальних закладах України (1940 – 2000 рр.) як предмет дослідження” – здійснено комплексний аналіз філософської, педагогічної літератури із проблематики дослідження; розроблено концептуальні засади періодизації шкільної біологічної освіти; виокремлено одиниці періодизації: етапи, періоди, мегаперіоди; охарактеризовано періодизацію становлення і розвитку шкільної біологічної освіти в Україні (1940 – 2000 рр.).

Вивчення наукових джерел засвідчило, що проблема концептуальних засад періодизації шкільної біологічної освіти актуальна для сьогодення. Науковці здебільшого приділяють увагу періодизації шкільної освіти (Н. Гупан, І. Мороз і М. Скиба, О. Пометун, О. Савченко) та її критеріям (Я. Бурлака та Ю. Руденко, Г. Калінова і А. Хріпкова , М. Скиба, В. Федорова). З’ясовано, що періоди та етапи переважно розглядаються дослідниками як рівнозначні величини.

На основі аналізу наукової літератури встановлено співвідношення між поняттями “період” та “етап”. Нами розглянуто період як проміжок часу, упродовж якого щось відбувається (починається, розвивається і закінчується). Етап визначаємо як окремий момент, стадію якого-небудь процесу. Періоди є першоосновою, а етапи – складовими частинами періодів.

На підставі історико-педагогічного, системного, синергетичного, парадигмального підходів розроблено концептуальні засади періодизації шкільної біологічної освіти, які передбачають урахування впливу детермінуючих чинників суспільного середовища (соціально-політичних, соціально-економічних, науково-дослідницьких, педагогічних, культурологічних), дотримання структурних компонентів системи періодизації (мети шкільної біологічної освіти, змісту навчальної діяльності, засобів педагогічної комунікації, науково-методичних умов, результатів діяльності навчання біології у школі), реалізацію функціональних зв’язків (проектувальних, конструктивних, організаційних, гностичних та корективних) між компонентами системи, урахування взаємовпливу та взаємозалежності між структурними компонентами.

Біологічну освіту в школах України розглядаємо як певну систему конструктивно-педагогічних явищ із яскраво вираженою структурою та функціональними взаємозв’язками, що існують і розвиваються в суспільному середовищі. Всі структурні компоненти системи знаходяться у складних системоутворювальних зв’язках і взаємодіють між собою та навколишнім середовищем через функціональні зв’язки.

Суспільство як представник середовища, враховуючи соціально-економічні, культурологічні, педагогічні чинники, а також потреби особистості, формулює “соціальне замовлення” школі, яке передбачає освіту та виховання певного типу особистості, що реалізується у постановці мети шкільної освіти.

Формулювання мети шкільної біологічної освіти є основним (першоджерелом) у визначенні стратегії подальшої діяльності педагогів-біологів. Розробка змісту, вибір засобів педагогічної комунікації, науково-методичних умов є похідними, тобто залежними від установленої мети. Саме через це в основу виокремлення періодів покладено зміни, що відбувалися в меті шкільної біологічної освіти.

Період може включати декілька етапів. Зміна етапу в кожному періоді зумовлена трансформуванням змісту шкільної біологічної освіти за сталої її мети. Реструктурування змісту веде до змін у засобах педагогічної комунікації, науково-методичних умовах і результатах діяльності, що впливає на наступну зміну змісту. Цей замкнений цикл будемо називати окремим етапом відповідного періоду. Кількість етапів, що входять до певного періоду, відповідає кількості корективів, які вносилися до змісту шкільної біологічної освіти впродовж періоду.

На основі вищезазначених концептуальних засад було виділено такі періоди становлення і розвитку шкільної біологічної освіти в зазначених хронологічних межах:

– 1940 – 1948 рр. – період домінування парадигми “школи навчання”, який включає такі етапи: 1940 – 1943 рр., 1943 – 1948 рр.;

– 1948 – 1959 рр. – період посилення практичної спрямованості шкільної біологічної освіти під впливом науково-технічного прогресу з паралельним посиленням ідеологічного і командно-адміністративного натиску на школу. Цей період включає такі етапи: 1948 – 1955 рр., 1955 – 1959 рр.;

– 1959 – 1966 рр. – період політехнізації шкільної біологічної освіти з подальшою організацією виробничого навчання;

– 1966 – 1986 рр. – період приведення шкільної біологічної освіти у відповідність з досягненнями істинної біологічної науки;

– 1986 – 1996 рр. – період підвищення якості навчання, виховання та практичної підготовки, професійної орієнтації, який включає етапи 1986 – 1992 рр. та 1992 – 1996 рр.;

– 1996 – 2000 рр. – період гуманістичної спрямованості шкільної біологічної освіти, зв’язок з національною історією, культурою, традиціями; безперервність і різноманітність освіти. Цей період включає два етапи: 1996 – 1998 рр., 1998 – 2000 рр.

Встановлено, що перебудова, яка торкається всіх чинників суспільного середовища і змісту освіти, призводить до утворення мегаструктури, в основі якої лежить вибір державою стратегії руху суспільного середовища. Вона є тим спільним елементом, на основі якого можна виділити мегаперіоди в загальній мегасистемі шкільної освіти взагалі і біологічної зокрема. Кожен мегаперіод може включати декілька періодів. Дослідження історії навчання біології у школах України сприяло виділенню таких мегаперіодів:

– 40-і – середина 60-х рр. ХХ ст. – політизація, тоталітаризм, адміністративний вплив на формування мети і змісту шкільної біологічної освіти;

– друга половина 60-х – середина 80-х рр. ХХ ст. – стрімкий розвиток науки, техніки, шкільної біологічної освіти під впливом десталінізації суспільства;

– друга половина 80-х – 2000 рр. ХХ ст. – відродження і становлення національної школи.

На основі аналізу предмета дослідження можемо стверджувати, що біологічна освіта в загальноосвітніх школах розвивалася по спіралі. У межах спіралеподібного розвитку суміжні періоди взаємодіють між собою, що зумовлює наявність перехідної фази. У кожній перехідній фазі виділявся відповідний “генотип”, що уособлював інформацію про соціальну, наукову і методологічну сутність шкільної біологічної освіти.

У другому розділі – “Розвиток шкільної біологічної освіти в Україні у 40-х – середині 60-х років ХХ ст.” – визначено вплив чинників суспільного середовища на формування змістово-методичних тенденцій; здійснено порівняльно-понятійний аналіз шкільних програм з біології; виділено провідні напрями розвитку методики навчання біології; проаналізовано спадок вітчизняних педагогів, який вплинув на подальший розвиток методики навчання біології у школі і не втратив актуальності в умовах сьогодення.

Результатом стало виокремлення найбільш значущих чинників та суттєвих проблем функціонування шкільної біологічної освіти, зокрема: максимальна ідеологізація та політизація змісту шкільного курсу біології, його побудова на основі положень теорії Т. Лисенка, розвиток пояснювального типу навчального процесу, жорстка регламентація діяльності вчителя, політехнізація шкільної біологічної освіти, застосування дослідницького принципу у навчанні.

Проведений нами порівняльний аналіз програмового матеріалу з 40-х до середини 60-х рр. ХХ ст. свідчить, що кардинальне реформування змісту шкільних програм з біології, яке супроводжувалося зміною мети, відбувалося на початку періодів 1940 – 1948 рр., 1948 – 1959 рр., 1959 – 1966 рр.

Провідною метою шкільної біологічної освіти у 1940 – 1948 рр. стало формування теоретичних знань. Особлива увага зверталася на підготовку учнів до вступу до вищих навчальних закладів. У змісті програм з біології 1940 – 1943 рр. порушено послідовність формування загальнобіологічних (про обмін речовин та енергії, цілісність організмів), спеціальних (з гістології, охорони природи, палеонтології, генетики і селекції, систематики) і прикладних (з гігієни і санітарії, медицини) понять. Як наслідок, спостерігався розрив внутрішньопредметних зв’язків між курсами. Негативною тенденцією стало включення до програми вчення Т. Лисенка, яке співіснувало з науковими основами генетики та селекції.

У змісті програм 1943 – 1948 рр. здійснено посилення практичної спрямованості курсів: включено перелік практичних робіт на навчально-дослідній ділянці, виділено час на перевірку виконання літніх робіт. Скорочено матеріал з систематики живих організмів та про еволюцію органічного світу. У курсі “Основи дарвінізму” (ІХ кл.) не приділялась увага формуванню понять з цитології та генетики, про обмін речовин та енергії.

Мета шкільної біологічної освіти у 1948 – 1959 рр. зорієнтована на формування міцних знань з основ “мічурінської біології”. Провідним у змісті програмового матеріалу стало вчення Т. Лисенка. Заперечувалися закони Г. Менделя. У програмах з біології 1948 – 1955 рр. розширено зміст сільськогосподарського матеріалу за рахунок скорочення загальнобіологічних і спеціальних понять. Виділено час на виконання практичних робіт на навчально-дослідній ділянці. Упродовж 1955 – 1959 рр. трансформовано структуру шкільного курсу біології: “Ботаніка” вивчалася упродовж двох років у V та VІ кл. (раніше 1,5 р.), “Зоологія” – упродовж одного року у VІІ кл. (раніше 1,5 р.), у VІІІ кл. зберігся курс “Анатомія і фізіологія людини”, у ІХ кл. – “Основи дарвінізму”.

У 1959 – 1966 рр. провідною метою шкільної біологічної освіти стало формування високого рівня теоретичних знань і уміння їх застосовувати у практичній діяльності з подальшою організацією виробничого навчання. Змінено структуру програми з біології та назви курсів: на вивчення “Ботаніки” відводилося 1,5 р. (V – VІ кл.), “Зоології” – 1,5 р. (VІ – VІІ кл.), у VІІІ кл. вивчалася “Анатомія, фізіологія і гігієна людини”, у ІХ кл. – “Загальна біологія”. Курс “Загальна біологія” диференційовано для сільських і міських шкіл.

Виділено провідні орієнтири методики навчання біології у школах України з 40-х до середини 60-х рр. ХХ ст. Упродовж 1940 – 1948 рр. пріоритетну роль у дослідженнях методистів та вчителів-практиків відведено розробці практичної спрямованості шкільної біологічної освіти та унаочненню уроків. У цей період був накопичений цінний досвід щодо виготовлення наочних посібників та методики використання їх на уроках, специфіки проведення екскурсій, краєзнавчої роботи з біології, практичних занять, навчально-виховної роботи на шкільній ділянці, експериментальної роботи у кутку живої природи, дослідницької роботи учнів у літній період, а також гурткової роботи.

У 1948 – 1959 рр. новизною в дослідженнях педагогів стало формування в учнів політехнічних знань під час навчання біології, застосування кінофільмів та аудіозаписів на уроках, розробка методики проведення лабораторних робіт, використання індивідуальних завдань із біології.

У 1959 – 1966 рр. методистами і вчителями досліджувалися та апробовувалися інноваційні напрями: активізація пізнавальної діяльності учнів, підвищення ефективності навчання, розвиток інтересу до вивчення біології, використання самостійних робіт на різних етапах уроку, естетичне виховання на уроках біології.

З’ясовано, що рушійною силою становлення і розвитку методики навчання біології у школах України в 40-х – середині 60-х рр. ХХ ст. були роботи педагогів-біологів І. Мазепи, Д. Трайтака, У. Тюпи.

Актуальна для сьогодення спадщина У. Тюпи. У своїх працях вона зосередила увагу на особливостях проведення уроків та експериментальної роботи на навчально-дослідній ділянці, створення наочних посібників та їхнього використання на уроках, послідовності формування в учнів умінь та навичок з біології, підвищенні ефективності навчання біології.

Фундаментальним є доробок Д. Трайтака, який обґрунтував дієві шляхи посилення інтересу школярів до вивчення біології та розвитку їхньої пізнавальної активності, доцільність застосування на уроках ребусів, кросвордів, чайнвордів, пізнавальних задач. Він також створив зошит на друкованій основі з ботаніки.

Важливим досягненням у педагогічних надбаннях І. Мазепи є обґрунтування методики проведення уроків з використанням кінофільмів, особливостей створення кутка живої природи та проведення дослідницької роботи школярів у ньому, організації зоологічного відділу на шкільній навчально-дослідній ділянці.

У третьому розділі – “Розвиток теорії та практики шкільної біологічної освіти у другій половині 60-х – середині 80-х років ХХ ст.” – визначено особливості розвитку шкільної біологічної освіти у зазначених хронологічних межах.

Досліджуваний мегаперіод характеризувався такими тенденціями шкільної біологічної освіти: процесами десталінізації суспільства, науково-технічним прогресом, зростанням ролі освіти в усіх сферах життя суспільства, творчою діяльністю педагогів-новаторів, трансформуванням змісту шкільного курсу біології на основі досягнень біологічної науки, модернізацією і поліпшенням організації навчально-виховного процесу в школі, впровадженням у практику школи кабінетної системи, факультативних занять, шкільних, районних, обласних, республіканських олімпіад з біології.

На початку другої половини 60-х р. ХХ ст. мету шкільної біологічної освіти зорієнтовано на формування наукових знань з біології. З програмового матеріалу вилучено вчення Т. Лисенка, включено науково обґрунтований матеріал з генетики, селекції, цитології та молекулярної біології, посилено екологічну та природоохоронну спрямованість курсів, відновлено вивчення наукового еволюційного вчення. Засвоєння курсу “Загальна біологія” планувалося упродовж 2 років – у ІХ та Х кл.

Нововведеннями в теорії та практиці методики навчання біології у школі стали: проблемне та диференційоване навчання, розвиток мислення учнів на уроках, встановлення міжпредметних зв’язків під час навчання біології, використання навчального моделювання і програмованого навчання.

Для процесу становлення та розвитку методики навчання біології у школах України у другій половині 60-х – середині 80-х рр. ХХ ст. цінним є доробок вітчизняного методиста-біолога О. Гончара. Він обґрунтував дієві шляхи підвищення ефективності розповіді, особливості застосування бесіди на різних етапах уроку, прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів та свідомого оволодіння навчальним матеріалом, запропонував різні види самостійних робіт, методику використання на уроках технічних засобів навчання. Оксентій Денисович у своїх працях приділяв увагу підвищенню якості контролю знань, методиці проведення різних форм позакласної роботи.

У четвертому розділі – “Інноваційні процеси в шкільній біологічній освіті у другій половині 80-х – 2000 рр.” – охарактеризовано шкільну біологічну освіту в умовах відродження, становлення та розвитку національної освіти, зміни основних парадигм в освіті.

Виділено провідні напрями становлення та розвитку шкільної біологічної освіти: розгортання інноваційних пошуків на всіх рівнях освітньо-виховної системи, починаючи з концептуальних основ організації педагогічного процесу і закінчуючи створенням навчальних закладів нового типу (гімназії, ліцеї, школи-комплекси, авторські школи); спрямованість інноваційних процесів на реалізацію концепції національного виховання, створення особистісно-орієнтованих технологій, організацію гуманістичних навчально-виховних систем; докорінне реформування шкільної біологічної освіти, яке було зумовлене проголошенням незалежності України.

З другої половини 80-х до 2000-х рр. радикальна зміна мети шкільної біологічної освіти відбувалася на початку періодів 1986 – 1996 рр. та 1996 – 2000 рр.

У період з 1986 до 1996 рр. провідною метою шкільної біологічної освіти стало підвищення наукового рівня теоретичного матеріалу, якості навчання та виховання, посилення практичної спрямованості, формування політехнічних знань з метою профорієнтації та трудового виховання. У програмах з біології 1986 – 1992 рр. матеріал із систематики живих організмів приведено у відповідність до рівня розвитку біологічної науки. Так, у 5 – 6 кл. передбачено вивчення розділів “Рослини” (5 – 6 кл.), “Бактерії. Гриби. Лишайники” (6 кл.), у 6 – 7 кл. – розділу “Тварини”, у 8 кл. – розділу “Людина та її здоров’я”, у 9 – 10 кл. – розділу “Загальна біологія”. Здійснено посилення зв’язків між розділами програми за рахунок послідовності формування цитологічних, екологічних та еволюційних понять.

У зв’язку із запровадженням 11-річного терміну навчання, за програмами 1992 – 1996 рр. вивчення біології розпочиналось з 6 кл. Внесені корективи були спрямовані на посилення національної свідомості учнів, формування понять про збереження здоров’я на фізичному, психічному та духовному рівнях, використання набутих знань у повсякденному житті.

У 1996 – 2000 рр. змінено мету шкільної біологічної освіти. Пріоритетного значення набули: зв’язок біології з національною історією, культурою, традиціями, безперервність і різноманітність освіти. Основу побудови змісту програм з біології склали: національний та регіональний підходи до відбору навчального матеріалу, гуманістична спрямованість біології, її зростаюча роль у розв’язанні глобальних проблем людства, збереження фізичного і духовного здоров’я. У програмах 1996 – 1998 рр. зазнав змін розподіл навчального матеріалу за роками навчання. Так, для вивчення курсу “Біологія” у 6 кл. були запропоновані розділи: “Клітинна будова живих організмів”, “Царство Дроб’янки”, “Царство Рослини”, “Основні функції рослинного організму”, “Царство Гриби”, “Живі організми, середовище і простір”; у 7 кл. – “Процеси життєдіяльності тварин і структури, що їх забезпечують”, “Підцарство Одноклітинні тварини”, “Підцарство Багатоклітинні тварини (безхребетні), “Підцарство Багатоклітинні тварини (хордові). Тип Хордові”. У 8 – 9 кл. заплановано засвоєння курсу “Біологія людини”. Курс “Загальна біологія”, як і раніше, вивчався в 10 – 11 кл.

Упродовж 1998 – 2000 рр. реструктуризацію програми з біології здійснено у напрямі осучаснення змісту та звільнення матеріалу від надмірної деталізації, впорядкування її практичної частини.

Новизною методичних ідей у 1986 – 1996 рр. стали дослідження, присвячені використанню нетрадиційних форм навчання на уроках біології, самоосвіті та самоконтролю знань з біології, профорієнтації учнів. Розроблено та застосовано у навчальному процесі зошити з біології на друкованій основі для лабораторних та практичних робіт і підручники українських авторів.

У 1996 – 2000 рр. педагоги-біологи вивчають такі проблеми: формування цілісних знань школярів про природу, реалізацію особистісно-орієнтованого навчання, застосування інтегративного підходу до біологічної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах.

Логіка визначення специфічного характеру методики навчання біології у школі кожного з періодів дозволила виділити наступні провідні орієнтири і пріоритети, які складають генетичне ядро методичних ідей: підвищення якості та ефективності уроків біологічного циклу, посилення практичної спрямованості шкільної біологічної освіти, унаочнення уроків, політехнічна підготовка та профорієнтація учнів, позакласна робота з біології у школі, самоосвіта учнів.

Виділене генетичне ядро методичних ідей гарантує стабільність розвитку шкільної біологічної освіти, її саморегуляцію, є рушійною силою інноваційної діяльності педагогів. Воно обов’язково повинно функціонувати на нових витках спіралеподібного розвитку методики навчання біології у школі. Складові ядра не можуть зазнавати заміни іншими новаторськими ідеями. У подальшому розвитку методики навчання вони мають удосконалюватися, відшліфовуватися і доповнюватися новими перспективними, перевіреними на практиці, методичними розробками.