МЕТОДИЧНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ В КЛАСАХ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано проблему дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, зв’язок теми дисертації з планами наукових досліджень, подано відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – «Предмет і теоретичні основи дослідження» – проаналізовано стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі, у теорії та практиці навчання математики; досліджено питання організації класів економічного профілю, зокрема визначено вимоги відбору учнів до таких класів; розкрито психолого-педагогічні й методичні основи навчання математики в класах економічного профілю; розроблено модель діяльності суб’єктів процесу навчання математики в класах економічного профілю.

Аналіз навчальної, науково-методичної літератури, періодичних видань, програм з математики і основ економіки та практики навчання математики в загальноосвітніх навчальних закладах України дає підстави стверджувати, що проблема дослідження є актуальною. Аналіз проблеми дослідження в практиці роботи школи виявив, що існує розбіжність у нормативно-правовому та навчально-методичному забезпеченні навчання математики в класах економічного профілю: у невідповідності кількості годин за Типовим навчальним планом та за програмами з математики.

Не менш важливою проблемою виявився відбір учнів у класи економічного профілю. Як показало дослідження, більшість учнів, що навчаються в класах економічного профілю, мають середній та достатній рівні навчальних досягнень з математики. Як наслідок, учні таких класів не можуть глибоко досліджувати економічні явища та процеси. Крім того, класи економічного профілю здебільшого комплектуються без урахування потреб учнів. Необхідним має бути об’єктивний відбір учнів, який враховував би їх здібності й інтереси до математики та економіки, рівень навченості й научуваності. Варто проводити діагностику для виявлення цих параметрів.

На етапі констатувального експерименту визначався ступінь вираженості схильності дітей до різних типів професій. У результаті чого з’ясувалося, що дев’ятнадцяти відсоткам учнів суспільно-гуманітарного напряму навчання, зокрема, класів економічного профілю, доцільно було б навчатися за іншими напрямами. У той же час серед учнів природничо-математичного напряму таких лише 4%, технологічного – 5%, художньо-естетичного та спортивного – 3%.

На нашу думку, до класів економічного профілю потрібно зараховувати учнів, які виявляють бажання та схильність до вивчення економічних дисциплін, а також мають достатньо високий рівень знань з математики. Але оцінка не може бути єдиною підставою щодо можливості зарахування учнів у профільний клас.

Аналізуючи одержані результати, можна констатувати:

1. Під час дослідження підтвердилося наше припущення про те, що при виборі профілю навчання учні часто керуються не тільки своїми внутрішніми потребами, схильностями та здібностями, але й зовнішніми обставинами, такими, як престиж професій, поради вчителів та родичів, дружба з ровесниками тощо.

2. Найбільший відсоток невідповідності обраного учнями напряму навчання з рекомендованим для них припадає на економічний напрям. Це пояснюється насамперед тим, що нині помітно зріс рейтинг професій, пов’язаних з економікою та підприємництвом.

На сьогодні залишаються відкритими питання про кадрове та навчально-методичне забезпечення навчання математики в класах економічного профілю. Аналіз робочих програм деяких вищих навчальних закладів засвідчив, що на вивчення питання про особливості організації навчання математики в профільних класах виділено лише кілька годин. При цьому йдеться одночасно про особливості організації навчання математики за різними профілями навчання. Тому вчителі математики, які працюють у профільних економічних класах, недостатньо володіють специфікою методики навчання «Алгебри та початків аналізу» в таких класах. Розв’язати цю проблему, на нашу думку, можна завдяки збільшенню кількості годин на вивчення питань організації профільного навчання в школі, зокрема у класах економічного профілю, та введенню до навчальних планів вищих навчальних закладів відповідних спецкурсів, наприклад, «Навчання математики в класах економічного профілю». Крім того, одним із можливих шляхів підготовки вчителів математики до роботи в класах економічного профілю є система післядипломної педагогічної освіти. Аналіз навчально-тематичних планів курсів підвищення кваліфікації вчителів математики різних областей (Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Черкаської, Чернігівської), показав, що лише в Чернігівський області, за нашої ініціативи, навчально-тематичними планами передбачені питання організації навчання математики в класах економічного профілю.

Так само потребує удосконалення навчально-методичне забезпечення викладання математики в класах економічного профілю. Щодо змістового наповнення саме програма з математики для класів економічного профілю (авторів М. А. Вайнтрауб, О. С. Стрельченко, І. Г. Стрельченко) є, на нашу думку, найбільш прийнятною для викладання в класах економічного профілю. Вона розрахована на використання підручника М. І. Шкіля та ін. для учнів 10–11 класів середньої школи. Однак цей підручник не є економічно орієнтованим. Відсоток задач економічного змісту, що містяться в підручнику, становить лише 18,07%. Посібників для учнів та учителів щодо навчання математики в класах економічного профілю, збірників задач економічного змісту для загальноосвітньої школи майже немає.

Отже, організація навчально-виховного процесу в класах економічного профілю має такі недоліки: формальне проведення відбору учнів до цих класів; недостатня увага адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів до кадрового забезпечення та недостатня підготовка майбутніх учителів у вищих навчальних закладах до викладання в класах економічного профілю; недостатнє забезпечення навчальною літературою учнів і, по суті, відсутність методичної літератури для вчителів; фактично відсутнє забезпечення таблицями, плакатами, дидактичними матеріалами; невідповідність кількості годин на вивчення математики за Типовим навчальним планом, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 р. №306, і програмою з математики для класів економічного профілю; формальне перенесення досвіду роботи класів з поглибленим вивченням математики в класи економічного профілю без урахування специфіки останніх.

Для побудови методичної системи навчання математики в класах економічного профілю передусім нами враховано вікові й психологічні особливості учнів.