ІПОТЕЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ І РОЗВИТКУ НЕРУХОМОСТІ

Короткий зміст

Основний зміст

Одним з показників розвитку ринкових віднсин є рівень капіталізації ресурсів та використання різноманітних інструментів розвитку виробничого капіталу. Нерухомість, як правило, складає значну частку активів суб’єктів ринку, а іпотека – одна із найважливіших фінансових технологій її використання. Проте через різні обставини використання нерухомості з метою збільшення капіталу може бути неоднаковим. Так, наприклад, у царській Росії в середині ХІХ ст. за допомогою іпотеки залучалося 425 млн. крб. Однак на початок ХХ ст. (у 1908 р.) тільки в Україні під заставу земель сільськогосподарського призначення залучалося грошового капіталу вдвічі більше.

У розвинутих країнах світу для розширення капіталу за допомогою іпотечного механізму широко використовується різна нерухомість: комерційна, житлова, сільськогосподарська та інша. При цьому розмір іпотечного капіталу постійно зростає. Прикладом можуть бути США, де загальна сума заборгованості з іпотечних кредитів з 1989р. по 1998 р. збільшилась на 20% і становила 5 трлн. дол. США. Варто зазначити, що борг з іпотечних кредитів за своєю величиною в кінці XX століття був найбільшим боргом на фінансовому ринку США.

Однак аналіз показує, що ресурси з допомогою іпотеки можуть ефективно використовуватися лише тоді, коли її застосування науково обґрунтоване, і роботу іпотечного механізму побудовано на певних принципах.

У першому розділі “Концепція іпотечного механізму” проаналізовано розвиток наукового трактування іпотеки як механізму інвестування і розкрито її соціально-економічну природу. Запропонований погляд на іпотеку дає змогу глибоко побачити важливу організаційну роль у ній цілісної інфраструктури, яка забезпечує прибутковий рух вартості і, в кінцевому результаті, відтворення всієї системи іпотечного кредитування. Це дало змогу обґрунтувати поняття “іпотечний механізм”, під яким розуміємо взаємозв’язок різних суб’єктів та об’єктів ринку на основі певних принципів, соціально-економічних важелів, методів, норм і процедур, які забезпечують прибутковий рух ресурсів при довгостроковому кредитуванні під заставу нерухомості, яка залишається в користуванні заставодавця або третьої особи.

Визначення цього поняття є доцільним через низку причин:

-        по-перше, широкий погляд на іпотеку як на механізм обігу капіталу в різних його формах дає можливість наукового підходу до розгляду економічних проблем у їх взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечує більш науковий підхід до їх розв’язання;

по-друге, аналіз роботи іпотечного механізму дає нам змогу знаходити ефективні шляхи використання ресурсів.